Планування формування бібліотечного фонду

Сумське вище училище мистецтв і  культури ім. Д.С. Бортнянського

Курсова робота

з предмету « Бібліотечні фонди»

з теми « Планування формування бібліотечного фонду»

Підготувала

Студентка ІІ БВ

Марущенко Катерина

Викладач 

Бегменко  О .М.

Суми

2012

ПЛАН

1. Вступ

2. Основи формування бібліотечного фонду;

2.1Формування  бібліотечного фонду: поняття,  значення;

3. Зміст процесів формування  і використання БФ;

3.1 Технологія  ФБФ;

3.2 Статистичний  аналіз фонду;

4. Надійність фонду - критерії  якості формування бібліотечних  фондів;

4.1 Критерій  оптимальної повноти;

4.2 Критерій  оперативності;

5. Користувачі та їх інформаційні  потреби;

5.1 Читацькі  запити користувачів;

5.2 Проблеми  прогнозування читацького запиту;

5.3 Взаємозв'язок  між читацьким запитом, інформаційної  потребою і бібліотечними функціями;

6. Особливості формування фонду  бібліотеки у сучасних соціально-економічних  умовах;

 Висновок;

 Список використаної літератури.

ВСТУП

Бібліотечна справа - складова частина інформаційної, виховної, культурно-освітньої діяльності, що включає комплекс державних, громадських, наукових та практичних заходів, які забезпечують організацію діяльності бібліотек, їх науково-дослідну і методичну роботу, а також підготовку бібліотечних фахівців. Бібліотечні фонди дитячих бібліотек формуються відповідно до значення, складу користувачів бібліотеки та виду бібліотеки як упорядковане зібрання документів. Комплектування бібліотечних фондів дитячих бібліотек здійснюється шляхом отримання обов'язкового примірника документів у порядку, встановленому законом, документів, що випускаються за цільовими програмами книговидання, придбання документів за готівковий і безготівковий рахунки, документо - обміну, отримання в дарунок, депонування та іншого безкоштовного одержання документів. Маловживані, але цінні в науковому та художньому відношенні документи передаються в бібліотеки-депозитарії. Порядок передачі зазначених документів у бібліотеки-депозитарії визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури.

 Бібліотеки мають пріоритетне  право на придбання книг, документів, інших носіїв інформації відповідно  до профілю комплектування їх  фондів.Це право забезпечується  одержанням обов'язкових примірників  книг, документів, інших носіїв інформації  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України, випуском літератури  за державним контрактом, наявністю  спеціалізованих торговельних організацій  і підприємств (бібліотечних колекторів, магазинів тощо), пільговим оподаткуванням  видавництв, поліграфічних та інших  підприємств, які забезпечують  бібліотеки документально-інформаційними  ресурсами.Комплектування бібліотечних  фондів здійснюється будь-яким  шляхом, не забороненим законодавством.Видання  та інші матеріали, що не  входять до Національного архівного  фонду України, можуть бути  передані безкоштовно з фондів  одних бібліотек до фондів інших бібліотек.

Маловикористовувані, але цінні у науковому і художньому відношенні книги, документи та інші носії інформації можуть передаватися в бібліотеки-депозитарії.Порядок передачі зазначених видань в бібліотеки-депозитарії визначається Міністерством культури України.Комплектування бібліотечних фондів традиційним шляхом досить довготривалий та трудомісткий процес, який послідовно складається з багатьох етапів і по сукупності часових витрат може займати досить великі терміни. Але останнім часом ми маємо унікальну можливість використання ресурсів Інтернет у комплектуванні іноземних видань, на жаль поки що вітчизняні видавництва, передплатні агентства та книготоргівельні організації, що діють в Україні не мають таких ресурсів (засобів).

Формування бібліотечних фондів вимагає  від бібліотекаря точного знання завдань, що стоять зараз перед бібліотекою, а також постійного вивчення контингенту  користувачів, їхніх потреб, інтересів, літературних смаків, установок, стимулів, мотивів звернення до документів.

 Запорука успіху полягає  в умінні визначити, передбачити  майбутні інформаційні запити, що  робить формування бібліотечних  фондів не лише наукою, але  й мистецтвом.

 Для правильного формування  бібліотечних фондів потрібно  знати інформаційні запити, прирівнювати  до інтересів і потреб користувачів.

 Формування та використання  бібліотечного фонду визначальною  мірою залежить від того, наскільки  він вивчений бібліотекарем, а  про результативність цього процесу  можна судити за результатами  відповідних критеріїв.

 Основи формування  бібліотечного фонду

У науковій літературі можна зустріти кілька визначень процесу формування бібліотечних фондів. У підручнику Ю. Н. Столярова "Бібліотечний фонд" дається таке визначення: "Під формуванням розуміють створення, постійний розвиток бібліотечного фонду та підтримання його в робочому стані".

 Поняття "формування бібліотечного  фонду" було сформульовано  в кінці 1960-х років Ю. В.  Григор для позначення всіх технологічних процесів з перетворення документів у систематизоване зібрання, тобто до бібліотечного фонду. Воно відіграло велику роль у системному баченні бібліотечного фонду, створення цілісного вчення про бібліотечному фонді замість суми існували до того часу теорій і методик приватних процесів, що відносяться до створення і розвитку бібліотечного фонду. Завдяки цьому поняттю виникла і почала швидко розвиватися теорія формування бібліотечного фонду.

 В даний час, в термінологічному  словнику з бібліотечної справи  поняттю формування бібліотечних  фондів "дається більш ємне  визначення:" Сукупність процесів, спрямованих на створення і  розвиток бібліотечного фонду,  складається з комплектування, організації  та управління фондом, а також  виключення творів друку і  інших матеріалів; залежить від  виду бібліотеки, складу, чисельності  та інтересів читачів, від випуску  читацької продукції розвитку  інформаційних потреб науки і виробництва ".

 Формування бібліотечних фондів - безперервний процес. Одного разу  почавшись, воно не припиняється  до тих пір, поки існує бібліотека. Робота по формуванню фонду  становить основний зміст діяльності  багатьох співробітників бібліотеки, у міру зростання величини  її фонду все більш спеціалізуються  на окремих технологічних процесах  та операціях його формування.  Технологічно формування бібліотечних  фондів починається з визначення  ідеального образу фонду, або  його моделі. Наступний етап - відбір, придбання (виключення) документа,  або комплектування. За ним слідують  облік, обробка, розміщення, зберігання, доставка документа на вимогу  абонента. Інформація про хід  цих процесів постійно аналізується, і за підсумками аналізу в  них вносяться корективи.  Значення  формування бібліотечних фондів  для системи "бібліотечних  фондів" полягає в тому, що буквально  всі характеристики фонду створюються  саме і тільки в результаті  його формування. А якість і величина фонду передбачають і обумовлюють всю подальшу діяльність бібліотеки.

Зміст процесів формування і використання БФ

ФБФ правомірно розглядати як цикл тому, що всі процеси з його створення  періодично повторюються. Для того, щоб сформувати БФ, необхідно здійснити 8 процесів:

1. моделювання БФ;
2. комплектування БФ;
3. облік БФ;
4. обробка БФ;
5. розміщення документів БФ;
6. забезпечення збереженості документів БФ;
7. доставка документів БФ;
8. аналіз інформації.

Процеси мають прямий і зворотній  зв'язки, що дозволяє бібліотекарю керувати фондом. При його формуванні у більшості  бібліотек використовуються традиційні методи, засновані на особистих якостях  керівників і фахівців, на професійному досвіді, традиціях, емпіричних висновках  і судженнях. В умовах постійного ускладнення внутрішньо і зовнішньосистемних зв'язків бібліотеки, росту обсягу фондів, інформаційних потреб читачів  та інших факторів такі методи усе  більш зживають себе. На допомогу приходять  автоматизовані системи.

На даний час поширена часткова автоматизація, тобто автоматизація  окремих процесів ФБФ. Приміром, ряд  наукових бібліотек багато років  автоматизує облік літератури, у  деяких бібліотеках автоматизований  облік загальної кількості і  різних параметрів задоволених і  незадоволених вимог. Однак усі  ці системи поки ще діють в окремо взятих, розрізнених установах і  мережах, мають різне програмне  забезпечення й обмежений набір  можливостей. Тим часом автоматизація  виправдовує себе тим більше, чим  більшу кількість процесів вона охоплює.

Технологія ФБФ 

Технологія ФБФ, будь то автоматизована чи мануальна, повинна бути побудована таким чином, щоб вчасно і повноцінно задовольняти інформаційні запити при найменшій витраті часу і сил бібліотекаря й абонента, а також забезпечувати схоронність документів, що містяться у фонді, протягом усього часу, поки вони представляють реальний чи потенційний інтерес для абонентів як даної, так і інших бібліотек.

Після того, як пройдено сім процесів технологічного циклу ФБФ, починається  новий виток вивчення факторів, що впливають на політику і масштаби ФБФ. З'являється можливість доповнити  це вивчення аналізом реально сформованого контингенту абонентів, їхніх інформаційних  інтересів і запитів, а також  сформованого і такого, що продовжує  формуватися, фонду. Значення цього  аналізу дуже велике, адже він дозволяє формувати БФ не умоглядно, а за допомогою  конкретних фактичних даних.

Статистичний аналіз фонду

Аналіз інформації про стан і  функціонування БФ, про зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, складає  зміст восьмого, заключного процесу  ФБФ, він же є початковим для повторення циклу.

Знання кінцевої мети формування бібліотечного  фонду, шляхів її досягнення, а також  інформації про стан і використання фонду дозволяє прийняти управлінське рішення. У процесі управління бібліотечним фондом винятково значна роль інформації — без неї управління просте неможливе. Виконання управлінських функцій  невіддільне від систематичного обміну інформацією як між підсистемами керування фондом, так і між  цими підсистемами і зовнішнім середовищем. Маючи повну інформацію, бібліотекар  завжди має представлення про  стан фонду, про ступінь досягнення фондом поставленої мети. Це дозволяє керівнику впливати на фонд у потрібному напрямку. По суті справи, управління містить  у собі безупинний збір і передачу інформації про стан і використання бібліотечного фонду; логічну переробку  цієї інформації (тобто її аналіз, осмислення, оцінку); ухвалення рішення і видачу керуючих впливів. Метою цих дій  є приведення фонду в бажаний, заздалегідь змодельований стан, а також контроль за виконанням прийнятого рішення. У процесі такого контролю готується нова інформація для наступного витка управління. Відсутність інформації, її недостатність, надмірність, невірогідність, неоперативне надходження або ігнорування  можуть цілком зруйнувати управління, а з ним – і саму керовану систему. При цьому, чим складніша система управління, тим тонше вона реагує на будь-які перешкоди в управлінні нею, тим більшої точності, повноти й оперативності одержання інформації вона вимагає.

У спеціальній бібліотеці з чітко  диференційованою за якою-небудь ознакою контингентом абонентів вивчення їхніх потреб менш важливо, ніж знання задач даної бібліотеки. І навпаки, у бібліотеках з невизначеним контингентом абонентів, різнопрофільними запитами, і, відповідно, з універсальними фондами задачі сформульовані в настільки загальній формі, що, ґрунтуючись на них, важко прийняти конкретне управлінське рішення про добір документа, його розміщення тощо. У цьому випадку більш важлива інформація про інтереси абонентів. Потреби абонентів виражаються в їхніх запитах (вимогах) на документ.

Органи статистики враховують лише задоволені вимоги (книговидачу). Тим  часом не менш важлива і статистика відмовлень.

Відмовленням вважається невиконання  правильно оформленої читацької  вимоги на фактично видані джерела  інформації, задоволення яких входить  у задачі бібліотеки і не вимагає  спеціального дозволу. Видача не релевантного документа прирівнюють до відмовлення. Причинами відмовлень можуть бути:

1. відсутність необхідного матеріалу в бібліотеці (не придбаний, утрачений, “заставлений” у фонді і т.д.);
2. зайнятість потрібного документа іншим абонентом;
3. перебування потрібного документа в палітурній, копіювальній майстернях, у реставраційній лабораторії, у відділі комплектування (обробки) і. т.п.
4. дефектність запитуваного документа.

Наявність відмовлень на видання підвищеного  попиту обумовлена закономірністю концентрації і розсіювання інформації, яка  вперше була сформульована С. Бредфордом в 1934 р. для опису розсіювання статей в упорядкованій тематичній сукупності наукових журналів. В подальшому було доведено, що його дія поширюється не тільки на періодику, але й на інші види видань. Він застосовний також і до бібліотечного фонду в цілому.

В сучасному трактуванні закону Бредфорда розподіл обігу документів в бібліотечному фонді виражається залежністю, що має вигляд:

     (1)

де це- параметр, який характеризує нерівномірність обігу документів в нормованому діапазоні 

Для з'ясування бібліотечного значення параметра  визначимо частку від ділення максимального і мінімального значень функції , які досягаються відповідно при х=0 і х=1.

   (2)

Як видно з отриманого виразу ,  з точністю до постійного складового 1 являє собою відношення інтенсивності використання видань даного бібліотечного фонду, що найбільш і найменше запитуються.

Цей висновок дозволяє досить просто оцінити величину параметра, що розглядається, оскільки наближені значення і у конкретній бібліотеці звичайно відомі. Крім того їх можна отримати на основі спеціальних досліджень або методом експертних оцінок. Як правило, >1000. Для великих бібліотек з об'ємом фонду більше за I млн. одиниць зберігання значення цього параметра більше в десятки разів.

Маючи   , можна без особливих ускладнень визначити розподіл обігу документів в бібліотечному фонді, використовуючи для цього вираз (1). Крім того, за відомим співвідношенням:

   (3)

нескладно обчислити питому вагу читацьких  вимог   , що задовольняються х - ю частиною фонду. Результати відповідних розрахунків для різних значень    приведені нами в. Основним висновком з аналізу отриманих даних є те, що обмежене число документів, питома вага яких не перевищує декількох процентів від загального об'єму фонду, задовольняє велику частину читацьких вимог (навіть 1 % фонду при вельми широких припущеннях відносно діапазону можливих змін значення параметра  забезпечує задоволення 35% - 60 %  запитів читачів). Такі видання доцільно наблизити до зони обслуговування.

Для виявлення видань підвищеного  попиту пропонується використовувати  аналіз відповідей книгосховища. Вивчення відповідей книгосховища або відмовлень має для формування БФ не менше  значення, ніж аналіз задоволених  запитів, оскільки щонайкраще дозволяє знайти недоліки БФ.

 Незважаючи на те, що методика  аналізу числа відповідей книгосховища  у комплексі з показниками  книговидачі й обігу фонду  розроблена ще у 1939 р. і потім  удосконалена, вона усе ще не  узвичаїлася бібліотечної роботи.

Зрозуміло, постановка обліку відповідей книгосховища зажадає додаткової роботи з боку бібліотекарів, і без того обтяжених різними формами обліку, однак переваги цієї форми настільки  значні, що виправдовують усі витрати. На наш погляд, враховувати усі  запитані видання підряд зовсім не потрібно.

 У практику бібліотек усе  ширше входить вибірковий облік,  у тому числі й у справі  реєстрації заявок абонентів.  Вибірковий облік скорочує час  на збір необхідних даних у  декілька (до 6 і більше) разів і  – що особливо важливо, - найчастіше  дає більш точні дані, ніж суцільний  облік, особливо якщо використовується  електронно-обчислювальна техніка.

Таким чином, саме показник числа відповідей книгосховища у комплексі з показниками  книговидачі й обігу фонду  дає надійну основу для вироблення політики комплектування, популяризації  книги та інших сторін обслуговування абонентів.

Запропонований нами алгоритм селективного моніторингу відповідей книгосховища містить такі кроки:

Етап 1. Ведення  бази даних відповідей книгосховища ( надалі БВК)

На першому  етапі оператор повинен з наперед  заданою періодичністю вносити  до бази відповідей книгосховища (БВК) дані про відібрані до аналізу  відповіді книгосховища. Відповіді книгосховища відбираються без певного правила, наприклад, ті що надійшли за останні години.

До БВК  оператором вносяться нові записи, в яких:

 а) автоматично  формується дата введення запису;

 б) вноситься  (вибирається) шифр зберігання  з бази шифрів зберігання видань;

 в) вибирається  категорія відповіді книгосховища  з довідника категорій відповідей (наприклад, “Видання в ремонті”, “Видання на руках” тощо).

Етап 2. Аналізування бази даних відповідей книгосховища.

Даний етап включає декілька кроків, а саме:

Визначається  термін аналізування (початкова і  кінцева дати періоду аналізування), наприклад, за останній місяць, рік  тощо.

Формується  повна база відповідей книгосховища (ПБВ), в яку з повного електронного каталогу бібліотеки вносяться записи, в яких шифри зберігання відповідають даним бази відповідей книгосховища. Якщо таке видання в ПБВ вже  зустрічається, то накопичується кількість  відмов з певної категорії відповіді  і загальна кількість відповідей.

Проводиться аналіз БВК.

Доцільно  проводити аналіз отриманих даних  за однією або декількома категоріями  аналізу:

• Аналіз галузі знань (тематики) видань, на які надходять відмови. Такий аналіз дасть змогу виявити галузі знань, видання з яких на період аналізування мали найбільший попит.
• Аналіз виду видань за цільовим призначенням (підручник, посібник, довідник тощо). Цей аналіз потрібен тому, що бібліотека, яка не відноситься до освітянських, не може в повній мірі задовольнити попит на учбову літературу. Тому періодичне збільшення попиту на літературу такого плану не є приводом для розробки рекомендацій щодо збільшення кількості видань.
• Аналіз виду видань за періодичністю потрібен для визначення того, чим на теперішній час більше користуються читачі, а саме: журналами, книгами, енциклопедіями, збірниками наукових праць тощо.
• Аналіз року видання для з’ясування розподілу попиту на новішу і старішу літературу.
• Аналіз за категорією відповіді для визначення загальної кількості відповідей книгосховища певної категорії.
• Виявлення конкретних видань підвищеного попиту.

Роботи по практичній реалізації алгоритму селективного моніторингу відповідей книгосховища проводяться на основі системи CDS/ISIS (ComputerDocumentationSystem / IntegratedSystemInformationServices) — пакету прикладних програм для побудови автоматизованих інформаційних систем бібліотек, архівів и музеїв. CDS/ISIS є спеціалізованою системою для введення, зберігання і пошуку інформації, розробленою спеціально для комп’ютерної обробки бібліографічних баз даних. Одним з головних досягнень, наданих засобами системи є те, що CDS/ISIS здатен маніпулювати довільною кількістю баз даних, кожна з яких може складатися з різних елементів даних. В складі системи є модулі, призначені для статистичного аналізу змісту вибраних полів бази даних. Традиційно вони використовуються для отримання розподілу документів за роками видання, тематикою, видавництвом тощо. В нашому випадку в якості вхідного масиву для аналізу обираються дані про відповіді книгосховища.

Кожна категорія  аналізу виконується за відповідним  алгоритмом, кожний з яких використовує певні поля з повної бази відповідей книгосховища. Так, наприклад, аналіз різновиду  видань використовує поля з даними, що доповнюють назву. Для того, щоб  визначити учбову літературу, аналізуються лише записи, які мають у вказаних поля слова типу “посібн.”, “учебн.” тощо.

Результат аналізу за кожною категорією - відповідна відомість (звіт), яка дозволить спеціалістам зробити належні висновки і допоможе виробити рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Надійність фонду - критерії якості формування бібліотечних фондів.

 Про якість  бібліотечного фонду судять за  заздалегідь розрахованої ступеня  його відповідності суспільно  значущого еталону - кількості  що користуються їм абонентів  і частці їх безвідмовного  обслуговування в нормативні  терміни. 

 Якість  відображає суму всіх споживчих  властивостей бібліотечних фондів, тобто воно проявляється в  надійності фонду, яке визначає:

"Здатність  фонду забезпечувати повне задоволення  профільних запитів читачів. Показником  надійності фонду є коефіцієнт  задоволення запитів за аналізований  період (місяць, квартал, рік), який  визначається відношенням числа  задоволених запитів до загального  числа що надійшли запитів.  Надійність фонду проявляється  в його повноті, готовності  до експлуатації, безвідмовності  функціонування, довговічності, придатності ремонту. "

 А складові  надійності, за Ю. Н. Столярову - це повнота і оперативність, які вимірюються власними критеріями фонду: вичерпна і відносна вказують на повноту представленості у фонді документів з документального потоку, а надлишкова і недостатня - наскільки повно фонд задовольняє читацькі потреби (надмірна повнота фонду характеризується наявністю в ній великої кількості не використовуються читачами документами, а недостатня - незадоволеністю читацького попиту).

 В якості  критерію оцінки документа при  ухваленні рішення про включення  його до бібліотечного фонду  виступає відповідність документа  профілю фонду. 

 Повнота  виступає як якісна категорія  бібліотечного фонду, вказує на  його співвідношення з документальним  потоком і дозволяє забезпечувати  при відборі наявність у фонді  документів, що відповідають його  профілю. 

 Для вимірювання  повноти вченими - бібліотекознавців  було запропоновано поняття "ступінь повноти" , яке виражається ставленням документів, наявних у надходженнях або розділі фонду до документів в документальному потоці, необхідним бібліотеці, що отримується у відсотках.

 За ступенем  досягнення повноти розрізняють:  вичерпну - по розділу (типу видання)  можна придбати усі, хто виходив  документи - 100%; максимально релевантну (або достатню) - по розділу купуються  документи, що несуть дві третини необхідної бібліотеці профільної інформації - 75%, ядерну -- комплектуються найзначніші (для ядра фонду) документи що несуть не менше однієї третини профільної інформації по конкретному розділу - близько 30% і довідкову - комплектуються документи вищого ступеня узагальнення інформації (довідники, підручники) - до 20% .

 Кожна  ступінь повноти відноситься  тільки до частини фонду, але  ні в якому разі не до  всього фонду. 

 Різні  ступеня повноти характеризують  фонду з точки зору його  співвідношення з документальним  потоком. Для визначення рівня  відповідності фонду громадської  інформаційної потреби, закріпленої  в профілі конкретного бібліотечного  фонду, фахівцями було запропоновано  використовувати поняття "відповідність".

 Профіль  фонду відбивається в його  моделі, в якій відображені інформаційні  потреби читачів даної бібліотеки. Отже, відповідність - якісна категорія  бібліотечного фонду, що визначає  рівень його відповідності читацьким  потребам, які відображені в моделі  фонду. При цьому можливі три  характеристики: фонд перевищує  читацькі потреби, фонд недостатній  для задоволення потреб і фонд  оптимальний. Згідно з цими  характеристиками встановлені наступні  рівні відповідності фонду читацьким  потребам:

1. оптимальний - документи представлені з необхідною бібліотеці повнотою відповідно до профілю фонду при оптимальній екземплярності;
2. надлишковий - фонд перевищує читацькі потреби за рахунок непрофільної (не запланованої в моделі фонду) і дублетних (багатоекземплярної) літератури;
3. недостатній - у фонді є лакуни, недостатньо кількість примірників документів підвищеного попиту.

 Надмірний  рівень може бути виправданий  лише для депозитарної частини  фондів великих бібліотек, де  збирається малоспрашіваемая література, призначена для використання читачами багатьох бібліотек.

Критерій оптимальної  повноти.

 Відповідність  між потребами читачів в отриманні  повної інформації з потрібних  справ і можливостей бібліотек  у забезпеченні цієї  повноти - актуальна проблема бібліотекознавства.

 Питання  повноти бібліотечних фондів  продовжують привертати увагу  фахівців. Це поняття все частіше  використовується при оцінці  якості фондів: при низькій обертаністю  відзначають надмірну повноту,  при великій кількості лакун  говорять про недостатню повноті,  при наявності всіх потрібних  документів - про вичерпної повноти. 

 Однак  у практиці формування бібліотечних  фондів критерій повноти використовується  не повною мірою. Цьому поки  не сприяє рівень розробленості  питання. Повнота фонду продовжує  залишатися предметом суперечок  між вченими на рівні концепцій  вичерпної та відносної повноти,  а при оцінці фондів використовується  інтуїтивно, без конкретного обгрунтування.

 Проаналізувавши  застосування понять "вичерпна", "надмірна", "відносна", "недостатня  повнота", фахівці прийшли до  висновку, що вони характеризують  різні аспекти. 

 Показники  ступеня повноти та рівня відповідності  використовуються для оцінки  різних аспектів стану фонду.  Ступінь повноти є оціночним  показником для вимірювання охоплення  документів з документального  потоку і застосовується для  оцінки окремих розділів фонду.  Рівні відповідності характеризують  як частини фонду, так і фонд  в цілому.

 Оптимальний  фонд (розділ) не завжди має високий  ступінь повноти. Наприклад, для  непрофільних тим оптимальні  нижчі ступеня повноти комплектування. За допомогою показника ступеня  повноти можна диференційовано  планувати повноту надходжень  не тільки з профільних і  непрофільних темами у рамках  однієї бібліотеки, але також  і для системи бібліотек: центральною,  опорних та інших бібліотек  галузі. Чим вище рівень бібліотеки  в системі, тим вище ступінь  повноти комплектування фонду. 

Критерій оперативності.

 Як вже  наголошувалося, поряд зі складовою  надійності-повноти, існує ще  й доданків-критерій оперативності,  який, у свою чергу, складається  з групи окремих показників, що  відбивають час проходження документа  у відділах комплектування, обробки  та зберігання в процесі його  обробки, але головним чином  доставки абонентові. Час очікування  замовленого документа відраховується  з моменту подання письмової  вимоги або усній заявки на  транспортування вимоги, пошук документа  і його доставка абоненту.

 Цей критерій  знаходився у тісному взаємозв'язку  і взаємозалежності з політикою  задоволення потреб читачів. 

 На його  значимість звернули увагу бібліотекознавців  США ще в 1911 році. І сьогодні, через 90 років, коефіцієнт оперативності  визнана найважливішим фактором  рівня задоволеності читацьких  запитів, провідним показником  культури обслуговування, головним  критерієм всієї постановки бібліотечної  справи.

 Подібні  дослідження з приводу універсальності  даного критерію були зроблені  Ю. Н. Столяровим, Н. С. Карташовим, І. М. Фруміна та ін