Планування матеріально-технічного забезпечення. 2

     Зміст :

          Вступ……………………………………………………………….4

     Розділ1. Зміст процесу планування матеріально-технічного забезпечення  в  ринкових умовах…………………………………………………………………….....5 - 8

     Розділ2. Структура і функції матеріально-технічного забезпечення на підприємстві……………………………………………………………….9 - 10 

     Розділ3. Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах….11 - 16 

     Розділ4. Методи нормування матеріальних ресурсів…………….…17 - 21 

     Розділ5.Оптимізація обсягів запасів матеріально – технічних ресурсів…………………………………………………………………....22 - 29

     Розділ6. Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів……………………………………………………………………30 - 38 

           Висновок………………………………………………………...39 - 42 

         СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………..43 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ

    Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

    Забезпечуючи  міжгалузеві зв'язки по поставках  продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

    На  основі вивчення потреби в продукції  виробничо-технічного призначення  та умов її раціонального використання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньо впливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використання матеріальних ресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів та ефективних технологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпечення на режим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практично через усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесів виробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості, організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух від виробника до споживача.

    Отже  економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:

• безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;
• оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;
• створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;
• застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;
• раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;
• зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

       Розділ 1.Зміст процесу планування матеріально-технічного забезпечення в ринкових умовах

   Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) - традиційна сфера  діяльності підприємства, що супроводжує будь-який процес виробництва продукції чи надання послуг. Завдання, покладені на цю службу, - різноманітні, відповідальні та динамічні. їх характер, не дуже відрізняючись за змістом, в умовах ринкової економіки набуває нового значення.

 Командна  система, не заперечуючи важливості процесу забезпечення підприємства ресурсами, відводила йому другорядну, підлеглу роль. Було відсутнє чітке визначення його економічного змісту. Складові елементи МТЗ були піддані жорсткій регламентації.

   У директивному порядку визначалися  постачальники ресурсів, кількість і якість сировини і матеріалів, що постачаються. Норми витрати ресурсів затверджувалися підприємствам галузевими міністерствами зверху без урахування об'єктивних умов їх виконання і не стимулювали проведення ресурсозберігаючих заходів. Запаси матеріально-технічних ресурсів були необґрунтовано завищеними, що пояснювалося їх тотальною дефіцитністю і негативно впливало на показник оборотності оборотних коштів . Необхідність розміщення наднормативних запасів ресурсів вимагала будівництва додаткових складських приміщень і значних нерентабельних капіталовкладень^' Усі ці моменти свідчать про високу ресурсозатратність сфери МТЗ в адміністративній економіці, що призводить до низької конкурентоспроможності продукції, яка випускається, марнотратства національних природних багатств.

 ^Становлення  ринкової економіки в Україні вимагає кардинальної зміни поглядів на зміст процесу планування матеріально-технічного забезпечення і його вплив на результативні показники діяльності підприємства.

  Стратегічне планування МТЗ визначає обсяги і  напрямки інвестицій, структуру мережі руху ресурсів і готової продукції, а також перелік заходів, які забезпечують гнучкість і швидку реакцію системи МТЗ на різні впливи зовнішнього середовища.

  Оперативне  планування МТЗ являє собою засіб  регулювання і контролю сировини і матеріалів, які використовуються у виробництві, та готових виробів. Його мета полягає в розвитку координованих контактів між різними підрозділами підприємства, а також системи стимулів у вирішенні різних завдань МТЗ.

   Особливого  значення набуває інформаційна система матеріально-технічного забезпечення як «структурована і взаємопов’язана сумність методів збору, обробки і передачі даних про Фізичні потоки сировини і готових виробів»

  Управління  інформацією багато в чому визначає успіх і ефективність системи планування МТЗ, що у свою чергу сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції, яка випускається, шляхом скорочення загально фірмових витрат, що формуються в сфері матеріального забезпечення.

  За  даними зарубіжної статистики, сукупні  витрати, пов’язані із забезпеченням підприємства ресурсами, складають 20-30 % валового національного продукту розвинутих країн. Це підтверджує наявність величезних невикористаних можливостей матеріально-технічного забезпечення підприємства.

           Їх реалізація значною мірою залежить від ефективності планування всіх елементів МТЗ підприємства: політики закупівель ресурсів, потреби в них, оптимальних обсягів запасів, постачань сировини і матеріалів, процесів складування і зберігання ресурсів і готової продукції, транспортних перевезень, вантажно-розвантажувальних робіт і т. д. п Перелічені складові визначають зміст і основні функції, покладені на службу матеріально-технічного забезпечення підприємства (рис. 10.1).

    Найважливіші  функції МТЗ: пошук і вибір  постачальників матеріальних ресурсів і укладання з ними договорів щодо їх постачання, організація доставки ресурсів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, складування ресурсів, розрахунок оптимальних параметрів запасу ресурсів і готової продукції, після продажне і технічне обслуговування, управління інформаційними потоками.

    Кожен із названих вище напрямків діяльності може бути джерелом зниження загально фірмових витрат за умови високого рівня планування й організації матеріально-технічного забезпечення підприємства ресурсами. Так, реалізації такої функції МТЗ, як закупівля вихідної сировини і матеріалів повинне передувати маркетингове вивчення кола потенційних постачальників ресурсів. Дослідження дозволить відповісти на ряд важливих для фірми питань: яка ціна ресурсів, який рівень їх якості, чи є гарантії своєчасності постачань цих ресурсів, які вартість і способи доставки ресурсів, чи достатня величина виробничих потужностей для виконання термінових позапланових замовлень на ресурси й ін.? Отримані результати визначать вибір найкращого варіанта проведення ефективної и економічної закупівельної політики*!

    Це  у свою чергу позитивно відіб'ється  на собівартості виробів через ефективну ціну вихідного ресурсу, підвищенні конкурентних якостей   продукції,   виготовленої   із   сировини   належної   якості,ритмічності постачань готової продукції завдяки безперебійному  постачанню ресурсами  й одержанню прибутку від її реалізації.

    Ще  одна функція матеріально-технічного забезпечення - формування партнерських відносин із постачальниками шляхом грамотного, кваліфікованого укладання договорів на постачання ресурсів. У таких документах необхідно передбачити і максимально врахувати всі можливі нюанси майбутніх постачань у конкретних пунктах договору, обговоривши умови відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань, а також методи стимулювання надійності постачань ресурсів. Найважливіша функція МТЗ - оптимізація рівня запасів ресурсів. Визначення оптимальної величини партії постачання ресурсів дозволяє значно зменшити суму інвестицій, яка виділяється для закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих, мінімізувати транспортно-заготівельні витрати, витрати по збереженню ресурсів у запасі, а також прискорити оборотність оборотних коштів , вкладених у ці запаси. Оптимальні запаси ресурсів зменшують потребу в складських площах і пов’язані з цим витрати на їх будівництво й обслуговування , а отже – ціну майбутньої продукції.

    Сучасні досягнення в цій галузі МТЗ дуже вражаючі. Так, високий півень технічної організації виробництва і дисципліни постачань ресурсів дозволив багатьом фірмам («Тойота», «Харлеи Девідсон» та ін) повністю відмовитися від системи складування ресурсів і таким чином різко зменшити витрати по утриманню і зберіганню ресурсів, підвищити конкурентоспроможність своєї продукції за ціновими параметрами, розширити частку ринку.

     Зниження  витрат по складуванню продукції  і в цілому в сфері МТЗ вимагає довгої і копіткої роботи, але є посильним завданням для вітчизняних підприємств, відкриваючи значні можливості підвищення конкурентоспроможності фірми. Менеджерам і працівникам матеріально-технічного забезпечення варто глибоко переосмислити й усвідомити наявні резерви скорочення непродуктивних витрат у цій сфері й забезпечити прийняття ефективних управлінських рішень щодо їх реалізації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Структура і функції матеріально-технічного забезпечення на підприємстві. 

      Для безперебійного функціонування в-ва необхідно добре налагодити матеріально-технічне забезпечення, яке на підприємстві здійснюється через органи МТЗ.

    Головним завданням органів забезпечення підприємства є своєчасне і оптимальне забезпечення в-ва необхідними ресурсами відповідно комплектності і якості.

      Вирішуючи завдання забезпечення, працівники служб забезпечення повинні вивчати і враховувати попит і пропозиції на всі необхідні підприємству матеріальні ресурси, рівень і зміна цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

      Служби забезпечення для своєї роботи керуються такими напрямками:

1.Планування, яке вивчає:

   - внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, а також ринок окремих товарів

   - прогнозує і визначає потреби всіх видів ресурсів, планує оптимальні господарські зв’язки

   - оптимізує виробничі запаси

   - планує потреби матеріалів і встановлює їх ліміт на відпуск цехом

   - оперативно планує забезпечення

2.Організація, яка включає:

   - збір інформації про потреби в сировині, участь в ярмарках, виставках-продажах, аукціонах

   - аналіз всіх джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах з метою вибору найбільш оптимального

   - укладання з постачальниками господарських договорів на поставку продукції

   - отримання і організація завозів реальних ресурсів

   - організацію складського господарства, яке входить в склад служб забезпечення

   - забезпечення цехів, участків, робочих місць необхідними матеріальними ресурсами

3.Контроль і координація роботи в склад яких входять:

   - контроль за виконанням договірних зобов’язань постачальників, виконання ними строків поставки продукції

   - контроль за розходом матеріальних ресурсів на в-ві

   - вхідний контроль за якістю і комплектністю поступаючих матеріальних ресурсів

   - контроль за виробничими запасами

   - висунення претензії постачальникам, транспортним організаціям

   - аналіз роботи служб забезпечення, розробка міроприємств по координації діяльності цих служб і підвищення її ефективності. 

    В умовах ринку підприємство саме вибирає постачальників, а значить і саме має право на вибір ефективних ресурсів. Це заставля є працівників МТЗ вивчати ринок, а також якість поставок, співпрацювати з різними постачальниками.

    Організаційна побудова, характер і методи роботи служб забезпечення на підприємствах відрізняються між собою.

    В залежності від об’ємів, типів і  спеціалізації підприємств, матеріаломісткості продукції і територіального  розміщення на підприємствах складаються  різні умови, які вимагають відповідного розподілу функцій і вибору структури органів забезпечення. 

    На  невеликих підприємствах, які споживають малі об’єми матеріальних ресурсів в  обмеженій номенклатурі функції  органів забезпечення накладаються на невеликі групи або окремих  працівників господарських відділів підприємства.

    На  великих підприємствах цю функцію  виконують спеціальні відділи МТЗ.

    Найбільш  характерний вид структури органів  забезпечення називається змішаним, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізуються  по забезпеченню конкретними видами сировини, матеріалів, обладнання. Однаково поряд з товарними групами у відділ МТЗ входять планова група, диспетчерська група.

    Такий тип структури найбільш раціональний, він вимагає від працівників  відповідальності. 

Змішана структура відділу  МТЗ. 

    Головна група виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринкові дослідження, визначає потреби в МТР, оптимізує ринкову поведінку по найбільш вигідному забезпеченню, розробляє плани забезпечення і аналізує їхнє виконання, контролює виконання договорів поставок.

    Товарні групи виконують функції по забезпеченню в-ва конкретними видами матеріальних ресурсів – планують, обліковують, завозять, зберігають і відпускають  сировину, матеріали на в-во, тобто  регулюють роботу матеріальних складів.

    Диспетчерські групи – виконують оперативне регулювання і контроль за виконанням плану забезпечення підприємства і цехів сировиною і матеріалами, усуває неполадки, які виникають в ході забезпечення в-ва, контролює і регулює хід поставок матеріалів на підприємство.

    Для великих підприємств служби МТЗ можуть бути розширені і будуються по функціональному або матеріальному признаку. В першому випадку функція забезпечення (планування, заготовка, зберігання, відпуск) виконуються окремою групою працівників. В другому випадку окремі групи працівників виконують всі функції забезпечення по конкретному виду матеріалів, а також такі (змішані), як ми розглянули. Також на великих підприємствах можуть бути відділи зовнішньої кооперації.

    Для здійснення технічного переозброєння  і реконструкції в-ва підприємство створює відділи обладнання, які входять в склад капітального будівництва.

    Основною  ланкою для любого відділу МТЗ  являються складські господарства, основне завдання яких є прийом і  зберігання матеріалів, їх підготовка до виробничого споживання, безпосереднє забезпечення цехів необхідними матеріальними ресурсами. 

Склади  діляться на:

-матеріальні

-виробничі

-збутові 

Завіз матеріалів і робота складів організовується  на основі оперативно-заготівельних  планів.

     Розділ 3.Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах

     Плановий  випуск виробів повинен бути забезпечений необхідною кількістю вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, а також устаткування, інструментів і запчастин.

     Потреба в основній сировині і матеріалах може бути розрахована на підставі прогнозу обсягу продажу продукції з використанням різних методів. Один із них - метод прямого рахунку, що припускає наявність на підприємстві обґрунтованих прогресивних норм витрати сировини і матеріалів на один виріб чи одну деталь.

     Розрахунок потреби ведеться за формулою:

де Q - потрібна кількість ресурсів i-го виду, нат од.

     п- кількість видів продукції, у яке входить і-й ресурс;

            HB_ij - прогресивна норма витрати ресурсу і-го виду на одиницю продукції чи послуг (одну деталь) і-го виду, натур, од./вир.;

             Vj - плановий випуск виробів (деталей) і-го виду (річний прогноз). 

    Однак у практиці господарювання часто бувають ситуації, коли обґрунтовані норми витрат сировини відсутні.

     Найчастіше зустрічається випадок - розробка і впровадження нових виробів. У таких випадках доцільно застосувати метод аналогії що дозволяє вирішити завдання визначення необхідної кількості сировини і матеріалів, орієнтуючись на розроблені норми витрат для виробів-аналогів. Конструктивні особливості, матеріалоємність, якісні характеристики нових виробів можуть бути враховані за допомогою коефіцієнта аналогії, що дозволяє  експертним чи іншим способом розрахувати співвідношення між існуючими і проектними нормами витрат ресурсів. Потреба визначається за формулою:

Qi = HB_AHi * Vj * K_AH 

HB_{AHi  –}   норма витрат і-го виду на аналогічний виріб,

K_AH  –  коефіцієнт аналогії, що враховує особливості нового виробу. 

       Планування потреби в сировині  і матеріалах на підприємствах,  що випускають великий асортимент продукції, має свою специфіку пов’язану з необхідністю розробки норм витрат по кожному виду виробів. Цей процес дуже трудомісткий, і з метою зменшення витрат по нормуванню доцільно розрахувати норму витрати ресурсу на типовий представник по групі виробів. Ця норма витрати являє собою середньозважену величину норм витрати ресурсів на окремі вироби з урахуванням їх питомої ваги в сумарному обсязі випуску розглянутої номенклатури. Розрахунок потреби ведеться за формулою:

де НВ_тип- норма витрати і-го ресурсу на типовий представник по групі з /виробів, (нат. од./вир.);

     НВ_ік - норма витрати і-го ресурсу на к-ий виріб, (натур, од./вир.);

     d_k - питома вага к-то виробу в загальному обсязі виробів по даній

    асортиментній групі, %;

к - порядковий номер виробу в асортиментній групі;

/ - асортиментний перелік виробів, од.

  Планова потреба в ресурсах методом розрахунку по типових представниках на великоасортиментних підприємствах визначається за формулою: 

Qi = НВ_тип1 * V_гр. 

^де V_гр. - плановий випуск виробів по даній асортиментній групі, од.  

    Крім  трьох перелічених вище методів, широко застосовується так званий статистичний метод або метод динамічних коефіцієнтів, заснований на використанні даних про фактичну витрату ресурсів у базовому періоді і коригуючих коефіцієнтів, що враховують динаміку виробничої програми в плановому періоді, а також ступінь жорстокості норм витрати в зв'язку з досягненнями НТП. Потреба в ресурсах цим методом визначається за формулою

де Q,    - витрати ресурсу і-то виду в базовому періоді, (натур. ₀д.)_;

     к -коефіцієнт, що виражає співвідношення між плановим і базовим обсягом виробництва продукції (послуг);

     к_в - коефіцієнт зміни норм витрат ресурсу в плановому періоді.  

    Цей метод доцільно застосовувати при великій номенклатурі ресурсів і невеликій їх витраті, у випадку великого обсягу трудовитрат по розробці норм витрат ресурсів чи відсутності даних для розрахунку іншими методами. Результати, отримані одним із цих методів, можуть бути оцінені експертним методом, який передбачає використання професійних знань і практичного досвіду економістів, нормувальників та інших фахівців.

    Розрахунок  потреби ресурсів для створення  запасу незавершеного виробництва Q_{H3B і} і забезпечення умов протікання виробничого процесу проводиться за формулою: 

де  Vнзв_ij - Vнзв_ij - обсяг незавершеного виробництва по i-му виду продукції, у який

входить i-й ресурс, на початок і кінець планового періоду відповідно, од.

        Величина витрат на придбання сировини і матеріалів визначається множенням планової розрахункової кількості ресурсів по всій номенклатурі, необхідної для виконання виробничої програми, створення запасу незавершеного виробництва на ціну за одиницю матеріалу з урахуванням його сортності, а також витрат на транспортно-заготівельні операції.

    Потреба в устаткуванні Q_ycm при створенні нових підприємств, заміні застарілих машин і механізмів на нові, більш продуктивні визначається за формулою:

  Н – норма часу на виконання одиниці обсягу робіт, год.

  V_пл. – плановий обсяг робіт, виконуваний на цьому устаткування, од.

  Д_р – кількість робочих днів у плановому періоді, дні.

  n_зм. – змінність роботи підприємства,

  к_вик - коеф. иикор. устаткув., що враховує зменшення часу продуктивної роботи в зв’язку з настроюванням, налагоджуванням, тд.

   Т_зм -  тривалість зміни, год.

   К_в.н - коеф. Виконання норм виробітку на даному устаткуванні,

   f- кількість видів робіт, які виконуються на даному устаткуванні,

   Q_ycm – кількість одиниць потрібного устаткування. 

       Ритмічна робота устаткування  може бути забезпечена належним  проведенням ремонтно – профілактичних  робіт відповідно до графіка  планово – попереджувального  ремонту, а також при наявності  необхідного переліку й обсягу  запасних деталей і частин, розрахованих за формулою: 
 

Де Оз.ч - потреба в .запчастинах, од.

НВ_ЗЧ - норма витрати запчастин на одиницю устаткування, од.; -п₃._ч - кількість запчастин одного найменування, необхідна для

 проведення  ремонтних робіт, од.;

т- кількість одиниць устаткування даного виду в плановому періоді, од.;

к_відн -коефіцієнт відновлення чи повторного використання запчастин. 

   Потреба в технологічному оснащенні, інструменті  визначається за формулою 

де Т_інстр - час роботи даним інструментом при виготовленні одиниці продукції, год.;

Т_н - нормативний строк служби інструмента, годин;

к_в - коефіцієнт випадкових втрат і поломок;

к_вик - коефіцієнт повторного використання інструмента;

Q_iнcmp - потреба в оснащенні, інструментах, од. 

   Потреба в електроенергії на технологічні цілі встановлюється шляхом перемноження потужності встановленого устаткування, верстатів, механізмів на час їх роботи у виробничому процесі. Визначення необхідної кількості електроенергії на освітлення цехів і підрозділів підприємства здійснюється відповідно до санітарно-гігієнічних норм освітленості.