Планування оборотних засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет  садівництва

Факультет економіки і  підприємництва

Кафедра фінансів і кредиту

Планування оборотних  засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Курсова робота

Науковий керівник, Бондаренко Н.В.

Виконала :

студентка 32 –е  групи

м. Умань 2011 р.

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ I Сутність, класифікація оборотних коштів і принципи організації оборотних засобів………………………………………………….....5

РОЗДІЛ II Фінансово-економічна характеристика та нормування оборотних коштів та визначення потреби в них у підприємстві………..……12

2.1 Фінансово-економічна характеристика ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області………………………...………...……12

2.2 Показники стану і використання оборотних коштів ……………….17

2.3 Джерела формування оборотних коштів підприємства……………21

2.4 Планування оборотних засобів підприємства………………………29

РОЗДІЛ ІІІ Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів…………………………………………………………………………….32

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Сьогодні, коли економіка  України перейшла на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме вирішує яку продукцію випускати, за якими цінами реалізувати.

З цього приводу важливість і актуальність проблеми нормування, зокрема планування, оборотних засобів  підприємства, є беззаперечним. Саме оборотні кошти поряд з основними  забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних коштів, немає  виробництва. Для забезпечення безперебійної  роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси, а саме сировина і матеріали в  межах норм, передбачених потребою підприємства.

Важливим етапом обґрунтування  стратегії управління обіговими  активами підприємства є аналіз сучасного  стану та ефективності управління ними.

Субєктом дослідження даної курсової роботи виступає ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області.

Об'єктом досліження виступають обортні засоби підприємства.

Метою роботи є аналіз планування потреби  підприємства у оборотних  коштах, що має на меті оцінити спроможність підприємства створювати необхідні  для виробництва і реалізації продукції запаси сировини, матеріалів, інші виробничі запаси, перехідні  запаси незавершеного виробництва, готової продукції, вкладати певну  суму коштів у сферу розрахунків. Наявність у підприємства власних  оборотних коштів у межах нормативу  — запорука його безперебійної роботи, платоспроможності і своєчасного  виконання фінансових зобов'язань.

Виходячи з мети, були поставлені наступні задачі:

• дати загальну характеристику оборотних засобів підприємства – їх сутність, склад та класифікацію, джерела утворення;
• розглянути теоретичні основи планування оборотних засобів;
• проаналізувати існуючі методи планування;
• на підставі проведеного аналізу зробити висновки про вплив надлишку (браку) оборотних активів на діяльність підприємства.

Інформаційною базою проведення цього дослідження є інформація, наведена у формах бухгалтерської звітності  №1 "Баланс", №2 "Звіт про фінансові  результати та їх використання". Окрім  того використовується оперативна інформація про склад обороту за формами  розрахунку, склад дебіторів, обсяги, термін та причини виникнення дебіторської заборгованості, достатність формування товарних запасів, рух грошових коштів тощо.

Можна назвати три найважливіші причини того, чому сьогодні планування, як функція управління потенціалом  підприємства, є обов¢язковим:

1. Планування означає організований процес – знання того, як, коли, чому, де і хто буде робити все необхідне для досягнення кращого результату в бажаний час;
2. Планування є найбільш ефективний у з відомих методів кращого використання і координації ресурсів компанії для забезпечення прибутку і рості;
3. Планування означає визначення цілей, мотивів і вимірників, об¢єднаних таким чином, щоб визначити шляхи досягнення цілей, а також засоби, необхідні для оцінки розвитку.

За рахунок використання усіх концепцій та потреб ринку підприємство буде отримувати бажаний та запланований прибуток.

РОЗДІЛ I Сутність, класифікація оборотних коштів і  принципи організації оборотних  засобів

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

Оборотні засоби підприємств  становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній  формі. Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - це частина засобів виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо).

Оборотні фонди є матеріальними  ресурсами підприємства. Одна їх частина  входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу [1 С.288].

Таким чином, оборотні фонди  виражаються в обслуговуванні сфери  виробництва, а фонди обігу —  в обслуговуванні сфери обігу.

Для наочності необхідно  докладніше розглянути, з чого утворюються  фонди обігу та оборотні фонди.

Оборотні фонди містять  такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

До виробничих запасів  належать:

1. Основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;
2. Допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;
3. Малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.
2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.
3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.
4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів виражене у відсотках, становить  структуру оборотних фондів підприємства. Основна питома вага в цій структурі  належить виробничим запасам основних матеріалів, конструкцій та деталей. Але слід зауважити, що структура  оборотних фондів залежить передусім  від специфіки виробництва.

Наприклад, у будівництві  приблизно 50-60% припадає на незавершене  виробництво, а 25% — на основні виробничі  запаси; на транспорті та в інших  сферах інфраструктури незавершене  виробництво майже зовсім відсутнє (крім перевезень на великі відстані), а основних виробничих запасів та залишків готової продукції немає  взагалі. Але приблизно 70% припадає на допоміжні виробничі запаси.

Для нормальної виробничо-господарської  діяльності підприємства, виконання  постачально-збутових операцій, розрахунків  з працівниками а також інших  виробничих та господарчих потреб неабияк  роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси  і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1. товарно-матеріальні цінності;
2. кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;
3. кошти, наявні в касі;
4. кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;
5. відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Склад оборотних засобів  підприємства подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Склад оборотних засобів підприємства

Усі оборотні засоби підприємства класифікуються за трьома основними  принципами:

1. за місцем та роллю в процесі виробництва;
2. за джерелами утворення;
3. за способами планування або нормування.

За місцем та роллю в  процесі виробництва оборотні засоби поділяються на оборотні фонди та фонди обігу, про які йшлося раніше.

За джерелами утворення  оборотні засоби підприємства поділяються  на власні та позичені. Власними є засоби, що були виділені підприємству при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних засобів належать всі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: уставний фонд, прибуток, амортизаційний фонд та ін. Позичені представлені тільки фондом обігу - це різноманітні кредити, позики від інших організацій та установ [9 С.188].

По джерелах утворення  оборотні засоби підприємств поділяються  на:

• власні і прирівняні до них;
• позикові;
• притягнуті.

Власні оборотні засоби утворяться за рахунок статутного фонду і  прибутку підприємства шляхом нормування.

Джерелом оборотних засобів, прирівняних до власних, є стійка кредиторська заборгованість підприємства, наприклад, заборгованість по заробітній платі, страховим платежам і іншим  стійким пасивам.

Система організації оборотних  коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам  самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає  оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних  коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної  потреби в оборотних коштах, яка  б забезпечила безперервність процесу  виробництва, виконання планових завдань  за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням  вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна  система фінансування оборотних  коштів. Це означає формування оборотних  коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням  оборотних коштів. Мається на увазі  проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою  прискорення їхнього обертання.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює  кожну складову поточних активів, має  відповідати потребам і можливостям  підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для  допоміжних і підсобних, житлово-комунальних  господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру [10 С.261-267].

Планування оборотних  коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі  потреби та бізнес-плану, який охоплює  й пов'язує виробничі й фінансові  показники, створюючи саме цим умови  для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в  оборотних коштах здійснюється через  їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних
• партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;
• організація процесу виробництва: тривалість виробничою циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;
• умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних  коштів запланованому обсягу виробництва  та реалізації підприємство в змозі  отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних  коштів полягає в:

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби  в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал.

РОЗДІЛ II Фінансово-економічна характеристика та нормування оборотних  коштів та визначення потреби в них  у підприємстві

2.1 Фінансово-економічна  характеристика ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Державне підприємство  «Родниківка» зареєстроване за адресою 20324, Черкаська область, Уманський  район, с. Родниківка, вул. Гагаріна. Керівник підприємства Войченко Сергій Михайлович, головний бухгалтер Демченко Наталія  Михайлівна.

Підприємство розташоване  в центрі України в лісостеповій зоні, та має помірно-континентальний клімат. Найхолоднішим місяцем є січень, а найтеплішим – липень. Основною грунтотворчою породою є чорноземи і сірі-підзолисті грунти.

Одним із головних завданням на сьогодні ДП «Родниківка» є нарощування виробництва продукції рослинництва і тваринництва на основі впровадження у виробництво нових високоврожайних сортів і гібридів як вітчизняної так і зарубіжної селекції, розведення високопродуктивних свиней.

Господарство забезпечене  ринками постачання та збуту МТЦ  і власної продукції. На протязі  останніх років фермерське господарство успішно співпрацює з потужними  постачальниками, має достатню кількість  закупівельних партнерів, що дає  змогу фермерському господарству мати широкий вибір товарів по доступних  цінах, та реалізовувати на вигідних умовах. Конкуренція збоку сусідів  товаровиробників не відчувається, з  багатьма має дружні виробничі стосунки.

На сьогодні в ДП «Родниківка» працює вісім тракторів різних марок,  два зернозбиральних комбайнів, чотири автомобілі, необхідна кількість техніки і машин по обслуговуванню рослинництва і тваринництва. Разом з тим господарство відчуває гостру недостачу в такій високопродуктивній техніці як потужний зернозбиральний комбайн, трактор, оприскувач, автомобіль, тому вирішення даної проблеми потребує партнерської взаємної допомоги з банком.

В рослинництві ДП «Родниківка» спеціалізується на вирощуванні зернових (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно), технічних (соняшник, озимий ріпак, соя), а також гречка, просо, багаторічні трави на зелену масу і сіно. В тваринництві – вирощування свиней.

Сільськогосподарське виробництво  значною мірою залежить від рівня  забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірного та раціонального їх використання.

Розглянемо середньорічну  чисельність працівників у ДП «Родниківка» в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Середньорічна чисельність  працівників у ДП «Родниківка»

В даний час на підприємстві працює 49 чоловік, а у 2008 році працювало 70 чоловік. Це пояснюється тим, що відбулося  скорочення 21 працівника за ці роки. У  рослинництві скоротили 16 чоловік, та у 2010 році їх чисельність склала 30 чоловік, а у тваринництві у 2010 році залишилося 19 працівників.

Ще одним із основних елементів, без якого не може обійтися будь-яке  сільськогосподарське підприємство це земля. Отже у таблиці 2.2 розглянемо склад та динаміку сільськогосподарських  угідь ДП «Родниківка».

Таблиця 2.2

Склад та динаміка земельних угідь у ДП «Родниківка»

Як видно площа сільськогосподарських  угідь господарства у господарстві не змінювалася на протязі досліджуваного періоду. Так всього у ДП «Родниківка» є 1962 га землі, у тому числі 1937 га ріллі, та 25 га сіножатей та пасовищ.

Підприємство займається реалізацією сільськогосподарської  продукції, тому важливим є відображення результатів у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Фінансові результати реалізації продукції у ДП «Родниківка»

Ріст чистої виручки від  реалізації продукції на 998 тис.грн., був також супроводжений ростом і собівартості реалізованої продукції на 1126 тис.грн. Не дивлячись на те, що ріст собівартості більший за ріст чистого доходу, ми спостерігає ріст чистого прибутку на 52 тис.грн. Так у 2008році він становив 21 тис.грн., а у 2010 році 73 тис.грн.

Разом з тим проаналізуємо  вартість валової продукції у співставних цінах 2005 року. Так ріст даного показника склав 1128,6 тис.грн. та у 2010 році вони становили 4397,8 тис.грн.

 Реалізація продукції  є рентабельною, так у 2008 році 1,17%, у 2009 році 1,79%, а у 2010 році 2,51%. Рентабельність є невеликою, проте негативної тенденції не спостерігається.

Будь-яке виробництво  потребує технічних засобів. тож проаналізуємо склад і структуру основних засобів у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад і структура основних засобів ДП «Родниківка»

Вартість основних засобів  у ДП «Родниківка» у 2010 році становила 12339 тис.грн., що відповідно більше від 2008 року на 60 тис.грн.

Група капітальних вкладень у 2008 році складала 56 тис.грн., у 2010 році її не було. Вартість будинків і споруд протягом досліджуваного періоду не змінилася – 8781 тис.грн. Вартість машин та обладнання зросла на 12 тис.грн., та склала у 2010 році 3108 тис.грн.. Вартість транспортних засобів зросла на 116 тис.грн.: 416 тис.грн. Зменшилася вартість лише інструментів приладів та інвентарю на 12 тис.грн. Так у 2010 році їх вартість склала 34 тис.грн.

Об'єктом дослідження  курсової роботи є оборотні засобі, тож проаналізуємо їх склад та структуру у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Склад та структура оборотних засобів ДП «Родниківка»