Планування потреби в обігових коштах підприємства

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Київський національний університет  технологій та дизайну

Кафедра економіки,обліку та аудиту

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:»Планування потреби  в обігових коштах підприємства»

 

 

 

 

 

                                                                                        Виконала:

                                                                                                     Студентка 4 курсу

                                                                                                 Групи БІЕ-4-08

                                                                                               Хмельова А.В.

                                                                                         Перевірив:

                                                                                               Ткаченко О.Ф.

 

 

 

 

                                                Київ 2011

                                                    Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ1. Теоретично-методичні формування оборотних коштів підприємства………………………………………...………………………….…5

1.1. Сутність, склад і структура  оборотних коштів……………….…………….5

1.2. Класифікація  і принципи  організації оборотних коштів.……………..…10

1.3.Показники ефективності використання  оборотних коштів………..….......12

Розділ 2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів ЗАТ «Киянка»………………………………………………….………………………16

2.1. Організаційно – економічна  характеристика ЗАТ «Киянка»……………………………………………………………………….…16

2.2. Аналіз фінансових результатів  діяльності підприємства………………...22

2.3. Аналіз основних показників  ефективності використання оборотних коштів ЗАТ «Киянка»……………………………………………………………28

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів ЗАТ «Киянка»……………………...…………………………………………….31

3.1. Заходи підвищення ефективності використання оборотних коштів…….31

3.2. Вплив запропонованих заходів  на ефективність діяльності підприємства……………………………………………………………………..38

Висновки................................................................................................................41

Список використаної літератури…….………………………………..………...43

Додатки …..…………………………………………………..…………………..44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

         Актуальність теми полягає в  тому, що підприємство у випадку ефективного планування потреби в обігових коштах може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості. Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств.

Фінанси підприємств  є основною фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Перехід України на висхідний  тренд економічного зростання безпосередньо  пов’язаний з поліпшенням фінансового  стану суб’єктів господарювання. За цих умов необхідна сучасна, адекватна  ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за нецільове й нераціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Безперервність процесу  виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

Об’єктом дослідження  є оборотні кошти ЗАТ «Киянка».

Предметом дослідження  курсової роботи є планування потреби  в обігових коштах підприємства. 

Мета – дослідити ефективність використання оборотних коштів, а також виявити та запропонувати певні шляхи щодо підвищення використання оборотних коштів ЗАТ «Киянка».

Завданням курсової роботи є виявити теоретичні та практичні  аспекти використання оборотного капіталу для кращого економічного розвитку підприємства.

Робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг роботи складає 45 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретично-методичні формування оборотних коштів підприємства

1.1. Сутність, склад  і структура оборотних коштів

 

Оборотним капіталом (обіговими  коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних засобів, беруть участь тільки в одному виробничому  циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей. Таким чином, за один оборот обігові кошти проходять три основні економічні сфери: постачання, виробництво і збут.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

Оборотний капітал проходить  три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі  авансується вартість для створення  продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування  коштів триває доти, доки товарна форма  вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г—Т...В...Т'—Г',

де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар);В — виробництво; Т' — готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто  коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний  капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

Оборотний капітал складається з двох частин – оборотних засобів і засобів обігу. Оборотні засоби у своїй речовій формі утворюють предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості.  
Оборотні засоби містять у собі:

• предмети праці;

• засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік, звичайно. Це малоцінні та швидко зношувальні  предмети.

До введення нових положень (стандартів) у бухгалтерському обліку існувало два критерії розмежування “малоцінки” на основні й оборотні засоби. Критерії формувалися на основі терміну служби і вартості. За вартісний критерій використовувалася сума 500 грн. (еквівалент 100 амер. доларів). Починаючи з 2000 року вартість засобу праці не має значення для його класифікації. Зараз використовується лише один критерій – тривалість експлуатації. Якщо засіб використовується не більше ніж один рік, чи протягом нормального операційного циклу, то він належить до оборотних фзасобів, а якщо понад одного року – до основних засобів.

До оборотних засобів належать:

• виробничі запаси;

•незавершене виробництво;

•витрати майбутніх періодів.

         До засобів обігу належать:

• готова продукція, що зберігається на складах підприємства;

• товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені;

• вільні грошові кошти  підприємства, які перебувають в  незакінчених  розрахунках, готівка.

Обігові кошти повинні  забезпечувати безперервність виробництва  і реалізації продукції підприємства.

Оборотні засоби циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Засоби обігу пов’язані  з обслуговуванням процесу обігу  товарів. Вони не беруть участі в утворенні  вартості, а є її носіями. Після  закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних засобів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва. Склад і класифікація оборотного капіталу подається на рис. 1.

Рис. 1. Склад оборотного капіталу [2]

    1. Виробничі запаси містять такі елементи:

• сировину й основні  матеріали;

• куповані напівфабрикати;

• допоміжні матеріали;

• паливо;

• тару;

• запасні частини  для ремонту машин і обладнання;

• малоцінний і швидкозношувальний інструмент, оснащення, господарський  інвентар.

    1. Незавершене виробництво утворює продукція, що підлягає подальшій обробці. У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети праці, що цілком закінчені в одному цеху і підлягають подальшій обробці в інших цехах того самого підприємства.
    2. Витрати майбутніх періодів утворюють витрати  підприємства на придбання необхідних для виробництва активів, як і поки що не надійшли на підприємство. Прикладом є авансовані витрати підприємства на сировину, матеріали, напівфабрикати тощо. Після одержання підприємством цих елементів у натуральній формі величина відповідних оборотних засобів переходить із групи «витрати майбутніх періодів» у групу «виробничі запаси».

Таким чином, оборотний  капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі засоби і засоби обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Співвідношення оборотних  коштів, що перебувають у сфері  виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство зацікавлене у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Склад оборотних  коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних  коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих засобів і засобів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

 

1.2.  Класифікація  і принципи організації оборотних  коштів

 

Оборотні кошти підприємств  класифікуються за трьома ознаками:

1. Залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2. За методами планування, принципами організації та регулювання;

3. За джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних  коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу  оборотних коштів на нормовані й  ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних  коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди  включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1. Власні та прирівняні до власних;

2. Позичені( зокрема, у  формі кредитів банків);

3. Залучені( зокрема, через  акціонування).

Класифікація оборотних  коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації  оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

 

1.3. Показники  ефективності використання оборотних  коштів 

 

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

                                                    (1.1)

де О — термін обертання  оборотних коштів, днів;

С — середні залишки  нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:

                                         (1.2)

Де С1, С2,...С12 — сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 — сума оборотних коштів на початок наступного

року.

Середня сума оборотних  коштів за середньою хронологічною  визначається за формулою:

                                      (1.3)

Хоч результати підрахунків  за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [2], статистика вважає точнішим.

Тривалість обертання  коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних  коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей.

Унаслідок прискорення  обертання оборотних коштів із обороту  вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.

∆ Об.к.= Р факт. /360 (Тпл. - Тфакт.),                           (1.4)

де ∆ Об.к. – відносне вивільнення оборотних коштів ,тис. грн.;

Р факт.– фактичний обсяг реалізованої продукції, грн. ;

Тпл.– планова тривалість обертання оборотних коштів, днів;

Тфакт.– фактична тривалість обертання оборотних коштів, днів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К0б = Р/С ,                                                (1.5)

де К0б — коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні  кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим  до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К з = С/Р ,                                                (1.6)

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

                                     (1.7)

де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність оборотних  коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і  підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

         1) скорочення виробничих запасів  товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2)  прискорення обертання  оборотних коштів за рахунок  реалізації непотрібних, залежалих  товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення  оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню  оборотних коштів.

Показники стану й  ефективності використання оборотних  коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст наведено в Додатку А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз ефективності використання оборотних  кошті ЗАТ «Киянка»

 

2.1. Організаційно – економічна характеристика ЗАТ «Киянка»

 

Закрите акціонерне товариство «Трикотажна фабрика« Киянка »відома в Україну, як один з провідних виробників верхніх трикотажних виробів. Заснована фабрика в 1960 році. За цей тривалий період ми отримали досвід, який дає можливість чіткому обслуговуванню замовників.  
 
Точна послідовність виробництва, злагоджений процес управління та контролю, на всіх етапах, сприяє стабільному розвитку підприємства.  
 
Виробництво фабрики «Киянка» являє собою єдиний узгоджений процес, участь в якому бере весь колектив фабрики.  
 
Професіоналізм, надійність, якість, компетентність, взаємовигідне співробітництво і чесність ділових відносин, є нашим гарантом.  
 
Торгова марка Підприємства відома в Україні та за її межами. Продукція реалізується в усіх куточках України. Якість виготовленої продукції відповідає вимогам державних стандартів.  
 
Фабрика приймає замовлення на виготовлення трикотажних виробів від організацій.  
 
Фабрика має свій фірмовий магазин, який знаходиться біля прохідної фабрики.

Трикотажна фабрика  «Киянка» пропонує виготовлення верхнього  трикотажу жіночого, чоловічого та корпоративного на замовлення. 
 
В даний час ми можемо запропонувати нашим споживачам різноманітний асортимент, а саме:

     - Джемпера; 
     - Гольфи; 
     - Жакети; 
     - Жилети; 
     - Сукні; 
     - Спідниці; 
     - Палантини; 
     - Пуловери; 
     - Шапки, шарфи та ін 
 
На своєму обладнанні підприємство може випускати вироби різних переплетень різного класу, а саме: кулірна гладь, ластик, ажур, жаккард, комбіновані переплетення і ін 
 
Фабрика має всі можливості для випуску продукції високої якості, гарантом якої є постійний контроль на всіх етапах виробничого процесу.

    Основним напрямком  діяльності підприємства є виконання  оптових (корпоративних) замовлень. 
 
Широке впровадження принципів сучасного маркетингу в практику роботи трикотажного виробництва, істотні зміни, у формуванні ринку трикотажного одягу вимагають розробки нових підходів до процесу проектування та формування асортименту, споживчих властивостей та рівня якостей трикотажних виробів різного цільового призначення. 
 
Вимоги безпеки для підприємства дуже важливі. Пряжа з якою пов'язані полотна, а потім виготовлений одяг, є безпечною у використанні і відповідає нормам. 
 
Трикотажні полотна мають ряд цінних властивостей: вони м'які, еластичні і не сковують рухи людини, навіть при щільного облягання тіла. Трикотажні вироби, які виготовляє фабрика призначені для дому, роботи та відпочинку. Речі нашого виробництва, є основою будь-якого гардеробу. Умови виробництва гарантують високий рівень і стабільність якості продукції з урахуванням побажань та вимог замовника.

        Закрите Акціонерне Товариство «Киянка» - фабрика створена на базі Київської фабрики нетканих матеріалів.

За останні роки підприємство значно модернізувалося і переросло  в фабрику, яка випускає безліч продукції.

       Сучасне обладнання, колективний досвід професіоналів, можливості збільшення потужностей виробництва дозволяють щорічно оновлювати асортимент продукції і розширювати співробітництво, гарантуючи при цьому гарну якість та високий рівень договірних зобов'язань.

       Випуск  матеріалів стабільно зростає  приблизно на 21% щороку.

Досліджуючи ринок нетканих матеріалів в Україні, виявлено, що  вітчизняні виробники нетканих волокон  не лише освоїли національний ринок, а й вийшли на закордонні ринки  збуту.

      ЗАТ  «Киянка» відіграє важливу роль на ринку нетканих матеріалів України. Займаючись протягом тривалого часу виробництвом одягу, підприємство досягло непоганих результатів у даній галузі. Про це свідчить частка ринку, яку сьогодні займає фабрика.

Планування потреби в обігових коштах підприємства