Планування професійної карєри менеджера

     ВСТУП

     Актуальність теми. В умовах ринку значно зростає значення регулювання внутрішнього ринку праці, різного виду переміщень працівників, яке здійснюється за допомогою кадрового планування і виступає альтернативою стихійному переміщенню. Оскільки підприємства ростуть і розвиваються, менеджери повинні приділяти постійну увагу просуванню співробітників і розміщенню їх на відповідних позиціях.

     Зростання підприємств за допомогою розширення, злиття і придбань приводить до створення  нових управлінських місць і  зміни обов'язків співробітників, які мають бути підготовлені до виконання новою і складнішою роботи. Планування переміщення працівників забезпечує раціональне використання трудового потенціалу робочої сили, створює умови для самореалізації особистості у вигляді досягнення певної кар'єри.

     Ринкові умови формують високі вимоги до рівня  кваліфікації персоналу сучасного  підприємства, знань і професійних  навичок працівників. За таких умов стає проблема ефективного підвищення за кар’єрною сходинкою.

     Лише  з недавнього часу з боку управління персоналом приділяється серйозна увага шляхам, по яких йде просування, і типові планування, який потрібний для досягнення певної мети. Ключ до вирішення цієї проблеми полягає в розумінні того, що вплив на просування роблять не просто чинники і не особа, зовнішні або внутрішні їх взаємодії самі по собі, але, швидше, способи взаємодії цих важливих чинників.

     Керівники кожних виробництв повинні знати  принципи побудови кар’єри робітників, заміщення вакантних посад та формування кадрового резерву. Велика увага повинна приділятися розгляду особливостей просування службовців всіх рівнів: керівників, спеціалістів і технічних виконавців проблемам неможливості повної реалізації трудового потенціалу.

     Виходячи  з таких теоретичних положень, вважаємо за мету курсової роботи розглянути зміст понять професійної кар'єри, різних її видів та напрямків, обґрунтувати динаміку її розвитку в середині життя.

     Мета  дослідження – подальший розвиток теоретичних основ та розробка методичних рекомендацій щодо ефективної побудови кар’єри та творчої реалізації робітників. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні основні завдання:

  1. Дослідити поняття професійної кар’єри у менеджменті.
  2. Розкрити суть та механізм досягнення кар’єри менеджером в організації.
  3. Дослідити управління трудовою кар’єрою менеджера.
  4. Розглянути стадії та динаміку розвитку професійної кар’єри менеджера в організації.
  5. Дослідити особливості побудови кар’єрограми менеджера в організації.
  6. Окреслити заходи вдосконалення планування професійної кар’єри в організації з врахуванням зарубіжного досвіду.

     Об'єктом дослідження є персонал підприємства. Предметом дослідження є трудовий потенціал, просування персоналу, розвиток кар’єри, резерв кадрів.

     Методи  дослідження, що використовувались при написанні роботи: формальної та діалектичної логіки, якісного аналізу та синтезу, системного підходу.

     Практичне значення. Отримані дані можна використати на підприємствах усіх форм власності. Дані можна використовувати для формування початкової кар’єри робітників та удосконалення існуючих на підприємстві систем просування робітників. А також для побудови кар’єрограм виробничого та невиробничого персоналу.

     В курсовій роботі розглянуто основні  підходи до проблем кар’єри та кар’єрного зростання, досліджено етапи планування професійної кар’єри менеджера в організації. Вдосконалено методи планування професійної кар’єри працівників з врахуванням зарубіжного досвіду.

 

1. Основні підходи  до проблем кар’єри  та кар’єрного  зростання 

      1.1. Поняття професійної  кар’єри у менеджменті  

     Звернення великої кількості дослідників  різних областей діяльності до проблематики кар’єри породило багато визначень  поняття “кар’єра”.

     Кар’єра – це динамічне явище, тобто процес, який постійно змінюється і розвивається. Кар’єра може розглядатися як в вузькому, так і в широкому розумінні. В широкому розумінні поняття “кар’єра” визначається як “загальна послідовність етапів розвитку людини в основних сферах життя(сімейній, трудовій та іншій)”. Кар’єра – це не тільки просування на посаді. Можна казати про кар’єру матерів, домогосподарок і тих, хто навчається. 

      В вузькому розумінні кар’єру пов’язують з трудовою діяльністю людини, з  його професійним життям. Під кар’єрою розуміють цілеспрямоване посадове і професійне зростання, “поступове просування за службовою драбиною, зміну навичок, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагороди, пов’язаних з діяльністю працівника”. Все має відношення до організаційного аспекту кар’єри. Особистісний аспект зумовлює перегляд цього явища з позиції людини особистості, розкриває особливості бачення кар’єри її діячем. З цим пов’язане вираження індивідом суб’єктивної оцінки (самооцінки) характеру протікання свого кар’єрного процесу, окремих результатів розвитку його кар’єри, особисті почуття, які з’являються з цього приводу. “Кар’єра - це суб’єктивно зрозумілі власні судження працівника про своє трудове майбутнє, очікувані шляхи самовираження і задоволення працею, це індивідуально обізнані позиції і поведінка, пов’язані з трудовим досвідом і діяльністю протягом робочого життя людини”. 

      Нарешті можна виділити соціальний аспект уявлення про кар’єру з точки зору суспільства. По-перше, це відпрацьовані в процесі  розвитку суспільства кар’єрні маршрути, шляхи досягнення певних висот (успіхів) в тій чи іншій сфері професійної діяльності, в тій чи іншій сфері суспільного життя. По-друге, це нерухомі уявлення про характер руху за цими шляхами, пов’язане зі швидкістю, стрімкістю, траєкторією кар’єри, про використані методи. Це відпрацьовані загальні схеми руху до успіху, а також особливості їх реалізації в житті впливають на оцінку суспільством приватних кар’єр індивідуумів, виступаючи свого роду еталонами для порівняння. 

     Кар'єра (італ. carriera - дія, життєвий шлях, поприще. від лат. carrus - віз, візок) - швидке й успішне просування по службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності, досягнення популярності, вигоди; рід діяльності.

     Кар'єра (від франц. carriete) - це професійний шлях до успіху по службових східцях, до престижного соціального статусу і положення у суспільстві [15].

     Вивчення  праць зазначених авторів показало, що в теорії соціалізації існує ще багато недосліджених проблем. Це відноситься  також і до виявлення механізмів професійної здатності відносно кар'єри. Питання професійного розвитку розглядаються в публікаціях психологів та соціологів А.Двініна, Н.Дряхлова, Р.Кричевського, А.Кравченко, В.Мальцева, А.Макарової, А.Пригожина, Р.Ривкіної, М.Удальцової та інших. У цих працях аналізуються особливості стратифікації різних рівнів спеціалістів і структури соціуму, їх соціальні інтереси у сфері кар'єри та формування сучасної еліти різних рівнів економічних структур.

     Кар'єрні процеси спеціалістів стали предметом  досліджень А.Єгоршина, А.Лобанова, А.Турчинова. Суттєвий внесок у висвітлення психологічних  аспектів кар'єри зробили О.Бодальов, О.Деркач, А.Гусєва, Є.Могильовкін, Є.Моллі.

     Помітним  явищем у вивченні кар'єри стали  наукові праці В.Романова У них  розкриваються концептуальні основи кар'єри і кар'єрної стратегії; аналізується стан і стратегічні  орієнтири кар'єрного розвитку на державній службі; досліджуються проблеми регулювання кар'єри державних службовців; узагальнюється стратегія і тактика самоврядування кар'єрою[ 4].

     Термін  “кар'єра” у загальному розумінні означає успішне просування в галузі суспільної, службової, наукової та іншої діяльності.

     Кар'єру  – траєкторію свого руху – людина будує самостійно, враховуючи особливості  внутрішньо- і позаорганізаційної реальності і головне – свої власні цілі, бажання та настанови.

     Під трудовою кар’єрою мається на увазі індивідуальна послідовність змін у праці особистості, що обумовлена зміною її становища на вертикальній шкалі складності праці або соціальній драбині робочих місць, посад.

     Поняття “трудова кар'єра” є більш ширшим у порівнянні з такими термінами, як “ділова кар'єра” або “професійно-кваліфікаційне просування”.

     Так, ділова кар'єра – це підвид трудової кар'єри, який поширюється на просування і досягнення успіху в специфічних  видах трудової діяльності – бізнесі, комерції, тобто в тих видах  економічної діяльності, які приносять прибуток, доход або інші особисті вигоди. Розрізняють два види трудової кар'єри:

     1. Професійна кар'єра – це становлення  працівника як професіонала, кваліфікованого  фахівця у своїй справі, що  відбувається протягом усього  його трудового життя. Вона може реалізовуватися на різних підприємствах і характеризується тим, що працівник у процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку: навчання, наймання на роботу, професійне зростання, підтримка індивідуальних професійних здібностей, вихід на пенсію.

     Професійна  кар'єра може йти за лінією:

     • спеціалізації (поглиблення в одній, обраній на початку професійного шляху, сфері діяльності);

     • транспрофесіоналізації (оволодіння іншими сферами діяльності).

     2. Внутрішньоорганізаційна кар'єра – це послідовна зміна стадій розвитку працівника в межах одного підприємства. Внутрішньоорганізаційна кар'єра реалізується у чотирьох основних напрямах; згідно до цього виділяють такі її моделі:

     2.1. Вертикальна кар'єра (переміщення  на іншу ступінь структурної ієрархії). В свою чергу, вона поділяється на:

     • висхідну кар'єру (просування працівника вверх за службовою драбиною);

     • низхідну кар'єру (переміщення працівника вниз за службовою драбиною).

     2.2. Горизонтальна кар'єра (переміщення  в іншу функціональну область діяльності на тому ж рівні структурної ієрархії; розширення прав і обов'язків на існуючій посаді).

     2.3. Східчаста кар'єра (поєднує елементи  горизонтальної і вертикальної  кар'єри; просування працівника  здійснюється шляхом чергування  вертикального зростання з горизонтальним).

     2.4. Доцентрова кар'єра (наближення  працівника до керівництва підприємства). Наприклад, запрошення працівника  на недоступні йому раніше  зустрічі, наради; одержання доступу  до неформальних джерел інформації; окремі важливі доручення керівництва. Мова йде про те, що людина, навіть не займаючи високих посад, може виявитися близькою до керівництва, допущеною у вузьке коло спілкування, включеною до еліти.

     Актуальною перспективою професійного формування особистості, а також його самореалізації є розвиток кар'єрних нахилів. Професійна кар'єра спеціаліста об'єднує його успіхи на роботі з етапами особистісного розвитку, включаючи всі сфери життя. Насамперед зазначимо, що розрізняються її індивідуальний і професійний види.

     Індивідуальна кар'єра – це сходини трудового життя людини та її ділової активності, метод її самоврядування, послідовність розвитку поглядів, стилю поведінки і досвіду роботи.

     Професійна  кар'єра - це усвідомлено обраний шлях просування без зміни своєї професії, шлях до професійної вершини кар'єри, професійної самодостатності і утвердження себе в суспільстві [14].

     Викликає  інтерес те переконливе твердження, що у процесі кар'єри людина професійно розвивається.

     Слід  відмітити, що кар'єра – це не завжди влада, багатство чи просування по службі, але це завжди успіх, це завжди ріст: творчий, професійний, службовий чи просто економічний - у вигляді підвищення заробітної плати [3].

     На  думку деяких дослідників, кар'єра - це своєрідний турнір, пов'язаний з  успіхами і невдачами, які можуть серйозно вплинути на подальший хід кар'єрного росту. Інакше кажучи, чим довше людина знаходиться на першому щаблі кар'єрних сходів, тим менше у неї можливостей для прогресу.

     Традиційно  під кар'єрою розумілося просування по службових сходинах певної організації. Зазвичай, людина, обравши професію, намагалася знайти організацію, у якій її праця могла б користуватися попитом. Організація ж зі свого боку надавала їй можливість кар'єрного росту. Вибравши одне одного, організація і людина укладали "психологічний" контракт, що припускав гарантію зайнятості й можливість професійного та кар'єрного росту з боку організації, а з боку співробітника - обов'язковий прояв відданості організації.

     Гендерні  дослідження наочно продемонстрували статеві відмінності інтересів, устремлінь, професійних виборів і типів кар'єр, кар'єрних досягнень, поведінки на роботі, поєднання ролей професійних з іншими життєвими ролями. У цьому напрямку американський дослідник Д.Сьюпер запропонував одну з перших психологічних класифікацій кар'єр. У ній виділені чоловічі і жіночі типи кар'єр у залежності від чергування професійних проб і періодів стабільної роботи.

     Чоловічі:

      1) стабільна, коли суб'єкт відразу  після навчання займається професійною  діяльністю і незмінно слідує  обраному шляху; 

     2) звичайна, коли після навчання  відбувається серія професійних  проб, які закінчуються стабільною  службою; 

     3) нестабільна, з чергуванням професійних  проб і періодів стабільної  роботи;

     4) кар'єра з множиною проб, коли  людина часто змінює вид зайнятості, не маючи стабільної роботи.

     Жіночі:

       1) кар'єра домогосподарки;

      2) звична кар'єра, коли освічені  жінки, вийшовши заміж, припиняють  працювати і стають домогосподарками;

     3) стабільна робоча кар'єра, коли  здобута освіта допомагає знайти  роботу, що стає справою життя;

     4) дволінійна кар'єра, коли кар'єра  домогосподарки узгоджується зі  стабільною робочою кар'єрою;

     5) переривчаста кар'єра - робота  до одруження, потім перерва  (народження та виховання дітей), повернення на роботу;

     6) нестабільна кар'єра - чергування періодів роботи після одруження поряд з поверненням до кар'єри домогосподарки;

      7) кар'єра з множинними пробами  - послідовність непов'язаних видів  праці без стабілізації у якій-небудь  професійній галузі [ 3].

     Дослідником А.Єгоршиним виділено чотири види типових кар'єр, а саме:

     а) "роздоріжжя" - характерні для  молодих спеціалістів, яким необхідно  зробити вибір між гарантією  місця роботи і особистою свободою. Це вибір смислу роботи, життєвого  кредо, напрямку дійств.

     б) "змія" - поєднання кар'єри спеціаліста у своїй справі і лінійного керівника, причому потенційно висококваліфіковані професіонали не затримуються на одній посаді більше 2-3 років;

     в) "драбина" - кожну посаду на шляху  просування працівник займає приблизно  однаковий час;

     г) "трамплін" - стрибок у пенсійний стан і консультаційну діяльність; послідовне проходження сходини тут необов'язкове [ 3].

     Аналіз  наукових праць дозволив стверджувати про існування трьох напрямків  кар'єри, до яких відносяться:

      1) професійний - включає навчання, професійний ріст, підвищення кваліфікації працівника;

     2) внутріорганізаційний - реалізується  всередині організації і має  два види: вертикальний і горизонтальний. Тут також існує особливе просування - доцентрове - рух до верхівки  влади;

      3) організаційний - просування реалізується шляхом зміни місця роботи, переходом до іншої організації. Характерний для умов економічної кризи.

     Сучасний  стан розуміння професійної кар'єри  має свої особливості. В останні  роки радикально змінилися уявлення про кар'єру. Тепер це поняття  дозволяє людині осмислювати свій професійний розвиток, оцінюючи свій професійний досвід, використовувати його резерви для реалістичного розуміння власних можливостей.

     Останнім  часом украй змінилися обставини  у сфері професійної зайнятості. Якщо раніше вона відрізнялася стабільністю, гарантованістю, довготривалістю, то тепер їй притаманні тимчасовий характер контрактів, відсутність стабільних гарантій, непередбачуваність, самоконтроль і самостійне управління своєю кар'єрою.

     Важливо зрозуміти, які фактори та яким чином упливають на кар'єрні установки й наміри людини. Це корисно для нього і як співробітника певної організації, і як особистості, що розвивається. Тим більше, це важливо і для самої організації, зацікавленої у плануванні ефективної стратегії управління кар'єрою і професійним розвитком своїх співробітників. Іншими словами, необхідна регуляція відносин організації і співробітників з метою задоволення інтересів усіх учасників ділових відносин.

     В умовах сучасного менеджменту персоналу  і реальної дійсності організацій необхідна системна кар'єра. На підприємствах і державних службах відсутня так звана підсистема управління кар'єрою. Немає відповідної методичної бази, а також загальноприйнятих понять про кар'єру. Все це вимагає наукових психологічних розробок як в плані теорії, так і в сфері практичного застосування знань[9].

     У психології описані дві моделі кар'єрної  поведінки особистості: адаптація  і розвиток.

     При моделі розвитку професійна поведінка  свідомо перетворюється особистістю, що позитивно впливає і на саму особистість, і на її професійну діяльність, яка стає однією з пробуджуваних сил розвитку спеціаліста. Адаптивна ж модель характеризується тим, що особистість постійно репродукує засвоєні професійні дії і спрямовує свої прагнення до відповідних зовнішніх вимог. У такому випадку або відбувається розвиток особистості за межами професійних інтересів, або актуалізуються захисні механізми, що можуть призвести до психосоматичних і невротичних розладів.

     З професійною поведінкою тісно пов'язане  таке поняття, як задоволеність кар'єрою. Існує низка факторів, які сприяють її прояву. Серед них є такі:

     1) ступінь запиту професійних навичок  і знань спеціаліста; 

     2) ступінь відповідності планів  організації і самого співробітника  відносно його професійного росту  та майстерності;

     3) ступінь упевненості співробітника  у своєму майбутньому кар'єрному  просуванні, розвитку потенційних  креативних здібностей у професійній  діяльності;

     4) задоволеність співробітника оплатою  своєї праці; 

     5) задоволеність співробітника оцінкою своєї праці при висуванні на інші посади.

     Гендерні  дослідження наочно продемонстрували статеві розходження інтересів, прагнень, професійних виборів і  типів кар'єр, кар’єрних досягнень, поведінки на роботі, поєднання ролей  професійних з іншими життєвими ролями [ 9]. 

 

      1.2. Суть та механізм  досягнення кар’єри  менеджером в організації 

     У вітчизняній науці донедавна поняття "кар'єра" практично не використовувалося і мало досліджувалося. Частіше для позначення пов'язаних з ним явищ уживалися такі терміни, як професійний життєвий шлях, професійна діяльність, професійне самовизначення. Тільки в останні декілька років тема кар’єри набула широкої популярності в колах українських вчених та практиків, що викликано реформуванням всіх основних сфер нашого суспільства, становленням ринкової економіки. Все це потягло за собою зміну відношення до багатьох процесів і явищ, які до цього часу залишалися поза зором в силу їх негативного сприйняття або низького рівня актуальності. 

     Те, що раніше вважалося відхиленням  від норми, породженням буржуазного суспільства, капіталізму, ототожнювалось із кар’єризмом, який представляв собою незначний прояв кар’єри, - сьогодні підводиться до рангу важливого показника розвитку людини в системі соціальної структури, вагомого фактора і умови покращення соціально-психологічного клімату, підвищення продуктивності праці в організації її конкурентноздатності.

     Отже, успіх у кар'єрі можна розглядати і з погляду просування у межах  підприємства від однієї посади до іншої, більш високої, і з погляду  ступеня оволодіння певною професією, і з погляду одержання особливого визнання керівництва. В процесі реалізації кар'єри важливо забезпечити взаємодію усіх перелічених її видів.

     Існують різні підходи до визначення моделей  кар'єри, один з яких представлений у табл. 1.1.

     Таблиця 1.1.

     Моделі  кар'єри [18].

Модель  Характеристика 
Професійна  кар'єра

(в різних  підприємствах

протягом життя)

Навчання, вступ  на роботу, професійне зростання, підтримка  індивідуальних професійних здібностей, вихід на пенсію
Внутрішньоорганізаційна

кар'єра (в межах  одного

підприємства), зокрема:

Послідовна  зміна стадій розвитку працівника в  одному підприємстві
• вертикальна  Підйом на більш  високий ступінь корпоративної  ієрархії
• горизонтальна  Переміщення в  іншу функціональну область діяльності або виконання певної службової ролі на ступені, що не має жорсткого формального закріплення в організаційній структурі
• доцентрова Рух до ядра, керівництва  підприємства (наприклад, перехід з  регіонального підрозділу в головний офіс)
Ситуаційна  кар'єра, зокрема: Непередбачені переміщення працівника
• кар'єра "від начальника" Основний чинник впливу – дії осіб, що приймають  рішення 
• кар'єра "від об'єкту" Основний чинник впливу – успішна реалізація якого-небудь проекту 
• selfmade (власноручна)

кар'єра 

Кар'єрне зростання  завдяки високій кваліфікації.
• кар'єра "по трупах" Дії за принципом "ціль виправдовує засоби"
Системна  кар'єра, зокрема: Цілеспрямоване  професійне зростання за наперед  розробленим планом
• "трамплін" Плавна вертикальна  кар'єра до досягнення "стелі", потім стрибок з "трампліну" – вихід на пенсію
•"сходи" Поступова вертикальна  кар'єра з чітко визначеним періодом знаходження на кожній посаді
• "змія" Горизонтальне переміщення з однієї посади на іншу при відносно недовгому терміні перебування на кожній
• "роздоріжжя" Вертикальні і  горизонтальні кадрові переміщення "а наслідками періодичної атестації 

      Етапи кар'єри представлені у табл. 1.2.

      Таблиця 1.2.

      Етапи кар'єри менеджера й мотивації [18].

Етап кар'єри Вік Характеристика  етапу  Особливості мотивації (за Маслоу)
Попередній  До 25 років  Підготовка  до трудової діяльності, вибір сфери діяльності Безпека, соціальне  визнання
Становлення 25-30 років  Освоєння роботи, розвиток професійних навичок Соціальне визнання, незалежність, нормальний рівень оплати праці 
Просування  30-45 років  Професійний розвиток, просування за службою, зростання кваліфікації Соціальне визнання, самореалізація, високий рівень оплати праці 
Збереження  45-60 років Підвищення  кваліфікації. Навчання молодих кадрів.

Пік удосконалення кваліфікації

Підвищення  рівня оплати праці, стабілізація незалежності, інтерес до інших джерел доходу
Завершення  60-65 років  Підготовка  до виходу на пенсію, пошук і навчання власної зміни Утримання соціального  визнання, збереження рівня оплати праці, підвищення інтересу до інших  джерел доходу
Пенсійний Після

65 років 

Заняття новими видами діяльності Пошук самовираження  в новій сфері діяльності, достатній  розмір пенсії, здоров'я

     Чинниками успішної кар'єри можуть бути: випадок, що надає людині шанс; реалістичний підхід до вибору напрямку діяльності; можливості, що створюються соціально-економічним  статусом родини (освіта, зв'язки); гарне  знання своїх сильних і слабких  сторін; чітке планування.

Планування професійної карєри менеджера