Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Планування розвитку пiдприемства

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

РОЗДІЛ 1.ПЛАНУВАННЯ ЯК РОЗДІЛ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Планування – одна з функцій керування підприємством. . . . . 6

1.2. Виробнича програма підприємства…………………………... . . . .10

1.3. Шляхи до подолання кризових явищ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..13

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ „КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ”.

2.1. Загальна характеристика підприємства та оцінка техніко- економічних показників. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17

2.2. Оцінка фінансової діяльності підприємства. . . . . . . . . . . . . 20

2.3. Аналіз результатів господарської діяльності. . . . . . . . . . . . .30

2.4 Антикризовий менеджмент для підприємств в умовах ринку.34

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58

ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61

ПЛАН

РОЗДІЛ 1.ПЛАНУВАННЯ ЯК РОЗДІЛ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Планування – одна з функцій керування підприємством.

1.2. Виробнича програма підприємства

1.3. Шляхи до подолання кризових явищ

1.1. Загальна характеристика підприємства та оцінка техніко- економічних показників.

1.2. Оцінка фінансової діяльності підприємства.

1.3. Аналіз результатів господарської діяльності.

1.4 Антикризовий менеджмент для підприємств в умовах ринку.

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності планування розвитку діяльності підприємств. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршали: зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. У роки економічної кризи більшість підприємств намагалася досягти збільшення прибутків не з допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

Оволодіння принципами, засобами, методами та навичками економічного аналізу необхідне в практичній діяльності кожному економісту, плановику, фінансисту, бухгалтеру, маркетологу, аудитору, ревізору. Економічний аналіз має бути на озброєнні кожного менеджера для формування управлінських рішень. Уміння користуватися ним зміцнює й удосконалює економічне мислення.

Предмет дослідження курсової роботи – аналіз планування розвитку підприємства.

Об’єкт дослідження – відкрите акціонерне товариство „Кривий Ріг Цемент” (ВАТ „Кривий Ріг Цемент”).

Мета даної курсової роботи – визначити шляхи підвищення ефективності планування господарської діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

розкрити сутність планування діяльності підприємства;
розглянути необхідність проведення планування в умовах ринку;
дати загальну характеристику ВАТ „Кривий Ріг Цемент” та оцінити динаміку техніко-економічних показників;
проаналізувати фінансову діяльність підприємства;
дати оцінку ефективності господарської діяльності ВАТ „Кривий Ріг Цемент”;
визначити заходи щодо підвищення ефективності планування діяльності підприємства в ринкових умовах господарювання;

В роботі будуть застосовані методи емпіричного та теоретичного дослідження, моделювання, економічного і фінансового аналізу, порівняння, збору і обробки інформації.

При написанні роботи будуть використані законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з періодичних видань провідних сучасних спеціалістів

РОЗДІЛ 1.

ПЛАНУВАННЯ ЯК РОЗДІЛ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Планування – одна з функцій керування підприємством.

Планування як розділ економіки підприємства становить собою систему упорядкованих знань про сутність, методологію та принципи розробки планів, організацію планової роботи в підприємствах.

Планування — одна з функцій керування підприємством. В умовах ринкової економіки для підприємців планування є способом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, воно є необхідним для приведення господарчої діяльності підприємства до відповідності з вимогою ринку.
У вітчизняній економічній науці неодноразово дискутувалося питання про необхідність планування господарчої діяльності. Особливо заперечувалось планування в ринкових умовах господарювання. "План" та "ринок" вважалися несумісними. "Ринок" сам відрегулює та вирішить всі проблеми.
З переходом до повної господарчої та юридичної самостійності підприємств та з формуванням ринкової економіки, безумовно, змінився зміст планування, призначення планів підприємств.

Значення планування полягає в тому, що заздалегідь визначаються шляхи, засоби й методи реалізації обраної стратегії діяльності підприємства. За відношенням до "стратегії" "планування на короткий термін" часу називають оперативним. Воно виступає у вигляді тактичних планів, основна ціль яких — оволодіння ефективним інструментом досягнення стратегічних цілей підприємства.
Теоретичні основи планування безперервно розвиваються і, оскільки планування — це функція управління, то по мірі змінювання принципів господарювання змінювались принципи та методи планування.
В історії економіки України відомі такі крупні зміни, як створення, а потім руйнування централізованого (із єдиного центру) планування, створення в масштабах держави індикативного планування.

Підтвердженням тому, що "планування, як одна з функцій управління, не належить тільки соціалістичній системі господарювання, є те, що в інших державах здобуло розвитку вчення про планування в масштабах держави (індикативне планування) та внутрішньогосподарське планування.
План — це документ, в якому на конкретний господарчий період відображені завдання з економічного та соціального розвитку підприємства.
Планування здійснюється на основі комплексу певних принципів та методів, їх сполучення створює наукові основи планування.

Принципи планування визначають характер та зміст планової роботи.
Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що діяльність на одній частині підприємства не можна планувати ефективно, якщо таке планування не пов'язане з плановою діяльністю окремих одиниць даного рівня і що всілякі зміни в планах одного з підрозділів повинні бути відображеними в планах інших підрозділів. Таким чином, взаємозв'язок та одночасність — головні риси координації планування на підприємстві.

Інтеграція планової діяльності передбачає, що в підприємстві існує різноманіття відносно відособлених процесів планування та приватних планів підрозділів, але кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства, а кожний окремий план є частиною плану більш високого підрозділу. Всі плани, створені в підприємстві — це їх взаємопов'язана система.

Методи планування як складова частина методології планування становлять собою сукупність способів та прийомів, за допомогою яких планування в підприємстві може відноситися до того чи іншого типу залежно від ознаки, за якою воно класифікується. Ознаки класифікації типів планування:

Узгодженість ресурсів та потреб:

- балансовий

- матричний

Варіантність планів, що розробляються:

- одноваріантний

- поліваріантний

-економіко-математичної оптимізації

Спосіб виконання розрахункових операцій:

- ручний

- механічний

- автоматичний

Форма представлення планових показників:

- табличний

- лінійно-графічний

- логіко-структурний

За ступенем невизначеності:

- Детерміновані системи, тобто з передбаченим результатом.

- Імовірнісні (стохастичні) системи, які не дають повної передбачуваності результату.
За часовою орієнтацією ідей планування виділяють 4 типи планування:

- Реактивне (націлене тільки в минуле).

- Інактивне (яке пристосовується тільки до теперішнього).

- Преактивне (який переважно дивиться тільки в майбутнє).

- Інтерактивне (орієнтоване на взаємодію всіх кращих ідей планування).

За горизонтом планування (періоду часу) плани є трьох типів: довгострокові (10-15 років); середньострокові (3-5 років); короткострокові (1-2 роки).

Методи планування:

Балансовий метод планування. Плани складаються у вигляді балансу, забезпечується взаємодія його показників (для збалансування ресурсів із потребами та ін.).

Економіко-статистичний метод. Його засновано на використанні сформованих темпів змін, коефіцієнтів еластичності, структурних змін, індексів, коефіцієнтів зв'язку та ін.

Економіко-аналітичний метод. Засновано на глибокому аналізі діяльності підприємства та експертній оцінці можливих змін.

Нормативний метод планування. Планові завдання визначаються на основі норм, розцінок та тарифів.

Економіко-математичне моделювання та оптимізація планів.
Програмно-цільовий підхід у плануванні. Вибір цілі, плану та розрахунок завдань для досягнення цієї цілі (точки беззбитковості, точки мінімального рівня рентабельності та ін.).

Використання персональних комп'ютерів дозволяє автоматизувати процес планування. АРМ економіста — автоматизоване робоче місце економіста підприємства.
Розділи плану господарчої діяльності підприємства відображають його галузеву належність та організаційну структуру. В торгівлі, наприклад, план господарчої діяльності підприємства складається з наступних розділів та показників:
- План товарообігу (загальний обсяг, товарна структура, обіг по відділах та секціях);
- План формування товарних запасів;

- План товарного забезпечення (план закупки та надходження товарів);

- План із праці та витрати на оплату праці;

- План розвитку матеріально-технічної бази;

- План поточних витрат (витрати обігу);

- План доходів та прибутків;

- Фінансовий план;

- План грошових потоків;

- План залучення позикових джерел фінансування;

- Балансовий план;

- План соціального розвитку.

1.2 Виробнича програма підприємства.

Перед тим як впроваджувати нове виробництво, варто розробити виробничу програму підприємства. Іншими словами розпланувати функції підприємства.

Планування при використанні концепцій маркетингу повинне бути направлене на забезпечення мети виробника і створення програми використання всіх його ресурсів (технічних, фінансових, сировинних, трудових і т.д.), а також на розробку раціональних методів і коштів їх застосування.

Вибір і реалізація стратегії підприємства спирається на відповідну організацію і систему планування.

Перед тим як розробляти виробничу програму підприємства, варто провести:

1) комплексне вивчення і прогнозування ринку;

2) реальна оцінка фірмою або підприємством своїх виробниче-збутових, експортних і інших можливостей;

3) розробка довгострокової стратегії діяльності підприємства з постановкою її цілей, визначенням ресурсів і механізму виробництва і практичної реалізації;

4) планування товарної політики, управління асортиментом товарів в послуг з урахуванням вимог ринку і потенціалу підприємства;

5) формування попиту до стимулювання збуту;

6) управління маркетинговою діяльністю і контроль за нею.

Реалізація цих функцій створить умови для успішного складання виробничої програми підприємства.

Система аналізу, прогнозування, планування і контролю функціонування виробничого підприємства повинна формуватися в рамках діяльності, яка включає в себе дослідження, планування і організацію виробництва і збуту, просування товарів на ринках і т.д. Стратегія маркетингу є найважливішим елементом підприємницької діяльності, засобом, що забезпечує ділову активність і, отже, підвищення ефективності роботи підприємства.

Виробнича програма підприємства має включати в себе конкретні пункти дій підприємства на шляху:

- отримання, придбання сировини для виробництва продукції (надання послуг);

- створення умов для виготовлення (надання) товарного продукту;

- підтримування зв’язків із підприємствами партнерами;

- ведення кадрової політики;

- питань стимулювання;

- подальшого розширення виробництва;

- захоплення нових і утримання старих сфер впливу тощо.

В залежності від хронологічних підходів виділяють:

- короткострокові виробничі програми;

- середньострокові виробничі програми;

- довгострокові.

Однак складання виробничої програми аж ніяк не заперечує поточне коригування дій управлінням підприємством, кардинальним змінам ведення господарювання тощо.

Комплексне вивчення зовнішніх і внутрішніх чинників, які так чи інакше впливають, або можуть впливати на діяльність підприємства, дає змогу побудувати дієву виробничу програму, яка буде мати велику практичну віддачу.

В УДЦР підбито підсумки виробничої діяльності підприємства за минулий рік та визначено основні завдання на 2009 рік.
18 вересня в Українському державному центрі радіочастот відбулася нарада, на якій підбито підсумки виробничої діяльності підприємства у 2008 році.

В нараді взяли участь заступники начальника, керівники структурних підрозділів та начальники філій УДЦР. Як зазначив керівник підприємства, за підсумками виробничої та фінансово-економічної діяльності Український державний центр радіочастот виконав планові показники і в цілому успішно завершив 2008 рік.

Більш докладно за напрямками діяльності підприємства виступили заступники керівника Центру.

Про підсумки господарської діяльності, зокрема виконання плану державних закупівель у 2008 році, учасників наради поінформував заступник начальника Вадим Ковальський. Він зосередив увагу керівників філій на необхідність більш відповідального ставлення до проведення тендерних закупівель товарів та послуг у 2009 році.

Підбиваючи підсумки наради, Павло Слободянюк зазначив, що колектив має певні резерви для вдосконалення діяльності та нарощування показників. Вони криються в ефективному використанні сучасного обладнання та людського потенціалу, виконавчої дисципліни працівників Центру.

Начальник УДЦР також висловив впевненість, що згуртована та злагоджена робота колективу підприємства у 2009 році забезпечить успішне виконання завдань, поставлених перед Центром.

За підсумками виробничої та фінансово-економічної діяльності кращими, за категоріями, визначено Дніпропетровську, Донецьку та Одеську філії. Другі місця посіли Волинська, Харківська та Житомирська філії. На третій позиції - Закарпатська, Івано-Франківська та Сумська філія УДЦР.

1.3 Шляхи до подолання кризових явищ

Світова економіка зіштовхнулася з кризою, яка засвідчила, що стара фінансова модель, котра на попередньому етапі розвитку світової економіки обслуговувала товарообмінні процеси, в умовах прискореної глобалізації виявилася неефективною, а в окремих випадках — і відверто безпорадною. Однак саме у відновлення старої моделі вкладаються величезні кошти. При цьому переважно наголошується лише на більшій прозорості та контрольованості фінансових ризиків.
Ринкові перетворення в Україні не супроводжувалися повним копіюванням фінансових механізмів, напрацьованих старими розвиненими економіками. Але навіть там, де це відбулося, ми виявилися ураженими. Рух спекулятивного капіталу спочатку призвів до розігріву окремих сегментів ринку з усіма інфляційними наслідками, зворотний потік — до фінансового голоду.
      У результаті вперше за всю економічну історію України у поточному році наша економіка розвивається під надзвичайним пресингом складних світових процесів. І сьогодні ми можемо чітко виділити два періоди розвитку:
• до липня нинішнього року — із загалом позитивними тенденціями, що формувалися в умовах сприятливої зовнішньої кон’юнктури;
• починаючи з серпня — різка зміна тенденцій розвитку, у першу чергу — банківської системи та експортоорієнтованих секторів виробництва.
                    Як розвиваються сьогодні події в Україні?
          По-перше, внаслідок скорочення світового попиту на українську продукцію та обвальне падіння цін на сировинних ринках основні українські експортери практично втратили зовнішні ринки збуту.
Як наслідок, у серпні—жовтні вперше, починаючи з жовтня 2007 року, відбулося різке скорочення обсягів виробництва в екпортоорієнтованих галузях. За підсумками 10 місяців, кумулятивний показник приросту обсягів промисловості зменшився з 5,1 до 2,2 %. Тобто фактично в Україні спостерігається ефект миттєвого згортання виробництва. На жаль, відновити втрачені можливості і так само стрімко повернутися до попередніх рівнів виробництва нам не вдасться.
Візьмімо зовнішні ринки. Останні два місяці, за даними Держмитслужби, фіксується стійка тенденція скорочення вартісних обсягів як експорту, так і імпорту. При цьому в листопаді динаміка падіння імпорту була вищою за динаміку скорочення експорту. Так, у листопаді експорт скоротився, порівняно з жовтнем, на 2,2 млрд. дол. США, тоді як імпорт — на 2,7 млрд. дол. США. Це призвело до зменшення від’ємного сальдо товарного балансу до 0,9 млрд. дол. США проти 1,5 млрд. дол. США у жовтні.
З боку експорту падіння зумовлене наслідками світової фінансової кризи — істотним зниженням цін та зменшенням попиту на зовнішніх ринках. Тим часом імпорт скорочується під впливом зниження внутрішнього попиту (частково за рахунок призупинення кредитування фізичних осіб) та обвалу обмінного курсу гривні. Основні статті скорочення експорту — метали.
По-друге, у відповідь на погіршення ситуації в експортерів та промисловості у цілому продемонстрував обвал і фондовий ринок. Якщо протягом січня—липня відбувалося поступове «просідання» ринку, то лише за три місяці — серпень—жовтень — індекс ПФТС втратив 61,48 % своїх позицій. Не в останню чергу це було пов’язано з негативними новинами від гірничо-металургійного комплексу. Але головне, що привертає до себе увагу, — це високий рівень залежності від короткотермінових, часто-густо спекулятивних інвестицій нерезидентів. Так звані гарячі гроші швидко розігрівають ринок, але так само миттєво й залишають його. А країні залишаються проблеми недофінансованої економіки. Вважаю, що ми повинні більше уваги приділяти структурі іноземного капіталу, який надходить до країни, підвищувати частку прямих іноземних інвестицій, що відображають триваліше зацікавлення інвесторів у розвитку економіки України.
По-третє, у відповідь на відтік валюти через канал фондового ринку, а потому — загострення проблеми валютного рефінансування банків, зростання дефіциту поточного балансу та певного валютного ажіотажу серед населення, в економіці розпочалися девальваційні процеси, які призвели до зменшення у вересні рівня міжнародних валютних резервів на 0,5 млрд. дол. США, а за жовтень втрати резервів уже становили 5,6 млрд. дол. США.
По-четверте, в умовах валютної дестабілізації та складнощів із рефінансуванням банківської боргової піраміди погіршилася ситуація на ринку банківських послуг. Якщо у серпні—вересні спостерігалася тенденція одночасного зростання обсягів залучених депозитів від населення (які становлять понад 60% загального обсягу депозитів) та наданих кредитів, то в жовтні ситуація трохи змінилася: депозити фізичних осіб у серпні зросли на 1,9 %, у вересні — на 1,1 відсотка, а в жовтні зменшились на 4,1 %;
кредити в цілому зросли у серпні — на 3,1 %, у вересні — на 3,3 %, а в жовтні — на 9,3 %. Проте таке зростання є лише ефектом курсової переоцінки доларових позичок. Насправді відбулося зменшення кредитування.
У листопаді зафіксовано реальне скорочення як депозитів, так і кредитів фізичних осіб (без урахування курсового чинника), що створює ефекти вимивання грошей із банківського обороту.
По-п’яте, результатом подій на фінансових ринках і в реальній економіці стає загострення бюджетних та соціальних проблем.
Зважаючи на скорочення або уповільнення обсягів виробництва, нарощування залишків неліквідної готової продукції, що фактично «заморожує» обігові кошти в запасах, товаровиробники обмежують соціальні виплати найманим працівникам. Станом на 1 листопада відбулося зростання заборгованості із заробітної плати (на 22,9 %, порівняно з початком жовтня).
По-шосте, у вересні—жовтні та в листопаді тривала тенденція до конвертації заощаджень населення в іноземну валюту. В результаті на готівковому валютному ринку сформувалося значне від’ємне сальдо продажу/купівлі населенням іноземної валюти.
                           Чого варто очікувати до кінця року?
Загалом, тенденції на ринках не змінилися, але банківська система та валютний ринок продовжують формувати непрогнозовані дії.
Відсутність позитивних зрушень на зовнішніх ринках в умовах перекидання світової фінансової кризи на реальний сектор економіки веде до стійкої рецесії у провідних країнах світу, що й надалі погіршуватиме умови для експортоорієнтованого виробництва, насамперед — металургійної та хімічної промисловості. У металургії, за підсумками року, очікується зменшення обсягів виробництва на 10 %, у хімічній промисловості — на 3 %, у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки — на 18,2 %. Також прогнозується уповільнення зростання у машинобудуванні.
Через ланцюг міжгалузевих зв’язків падіння у промисловості гальмуватиме зростання в залежних видах економічної діяльності, а саме — у торгівлі та транспорті. Приріст їх випуску не перевищить 4,3 та 8 %, тоді як за підсумками 10 місяців зростання становило, відповідно, 6 та 11 %. До кінця року ситуація в будівництві істотно не покращиться. Відсутність достатніх власних джерел розвитку та кредитний дисбаланс негативно позначаються на інвестиційній активності всіх суб’єктів господарювання.
     Прогнозні тенденції на 2010 рік - перевірки здатності як уряду, так і суб’єктів господарювання знайти спільні можливості для подолання кризових явищ.Тому прогнози розвитку економічної політики розробляються з урахуванням складної поточної економічної ситуації і недостатності стійких передумов для її поліпшення на початку наступного року. Найскладнішим буде перше півріччя, коли зберігатимуться несприятливі для вітчизняних виробників умови торгівлі. Очікується стрімке підвищення конкурентоспроможності економіки України з причини девальвації гривні. Отже,експортери отримають курсову премію і зможуть відновити свої обігові кошти.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ „КРИВИЙ РІГ ЦЕМЕНТ”

2.1. Загальна характеристика підприємства та оцінка техніко-економічних показників.

ВАТ „Кривий Ріг Цемент” – це підприємство промисловості будівельних матеріалів потужністю 2 млн. тонн цементу в рік. Цементне виробництво ставить до масового типу, для якого характерні потокові форми організації технологічного процесу й високий рівень спеціалізації. Тут кожне робоче місце й кожен агрегат спеціалізовані на одній або декількох однорідних операціях, робочі місця розташовані по ходу технологічного процесу, що сприяє максимальному скороченню транспортувань при передачі продукції від однієї операції до іншої, при цьому процес виробництва стає стабільним, строго нормованим та повторюваним. Для цементного виробництва характерна наявність спеціалізованого високопродуктивного устаткування, комплексна механізація й автоматизація виробничого процесу, безперервний процес виробництва, коротка тривалість технологічного циклу.

Все це дозволяє забезпечити високопродуктивну й ритмічну роботу підприємства, ефективно використати основні виробничі фонди, матеріальні й трудові ресурси, що сприяє досягненню високої продуктивності праці й низької собівартості продукції.

Основними структурними підрозділами підприємства є цехи. У своєму складі цементний завод має комплекс основних і допоміжних цехів. Основні цехи цементного заводу спеціалізуються по технологічній ознаці, тобто виконують окремі частини загального технологічного процесу (видобуток, підготовку сировини, випал, мливо). До них відносяться: гірський, сировинний, випал клінкера, мливо. Вони зв'язані в єдину потокову систему, розподілену на паралельно працюючі технологічні лінії.

Основним переділом виробництва є випал клінкера, робота всіх інших переділів спрямована до забезпечення високопродуктивної, ритмічної, безперебійної роботи обертових печей.

Допоміжні цехи забезпечують основне виробництво енергетичними ресурсами, здійснюють ремонт всіх видів устаткування й інших основних фондів, транспортні роботи, обслуговування й ремонт контрольно-вимірювальних приладів, апаратів автоматичного регулювання виробничих процесів.

З метою охорони навколишнього середовища технологічні агрегати підприємства оснащені ефективними пиловловлюючими пристроями (електрофільтрами).

Виробництво цементу на заводі організовано по мокрому способу, що дозволяє регулювати мінералогічний склад цементу шляхом введення в сировинну суміші коригувальних добавок. Виробництво цементу складається

з наступних основних процесів: готування сировинної суміші, її випалу й розмолу обпаленого продукту (клінкера) в порошок.

На цементному заводі застосовується попередільньні метод калькулювання собівартості цементу. Розрахунок собівартості цементу проводиться підсумовуванням статей витрат по кожному переділу в наступній послідовності: визначається собівартість видобутку сировини, потім продукції окремих переділів й, нарешті - повна собівартість цементу. Розділивши суму витрат на обсяг випуску, визначають собівартість 1 тонни цементу.

При розрахунку собівартості сировини застосовують простий метод калькуляції, при якому всі витрати групуються по окремих статтях, а потім розподілом загальної суми на кількість сировини, що добувається, визначають собівартість одиниці (т або м³). Процес видобутку сировини складається з буровзривних, добувальних та транспортних робіт, витрати по яких входять у загальну собівартість сировини. У такий спосіб виробництво цементу ставиться не тільки до обробної, але й до видобувної галузі.

У звітному році завод планував зробити 1600000 тонн цементу, однак фактичний випуск склав 1500000 тонн.

Зниження обсягу виробництва на 6% пояснюється падінням в останні роки попиту на цемент у виді різкого скорочення будівельно-монтажних робіт, а також різким збільшенням вартості паливно-енергетичних ресурсів.

Проведемо аналіз основних техніко-економічних показників ВАТ „Кривий Ріг Цемент” за період 2005-2007 роки, табл. 2.1.(Додаток 1.)

Як видно з табл. 2.1, по ВАТ „Кривий Ріг Цемент” спостерігається значне погіршення техніко-економічних показників у 2006 році. Чистий прибуток підприємства зменшився на 15965,2 тис. грн. і має у 2006 році від’ємне значення.

Значне зменшення чистого прибутку відбулося за рахунок зменшення обсягу реалізації на 1963,5 тис. грн., зниження продуктивності праці та зростання собівартості продукції на 35287,3 тис. грн..

Так як у 2006 році підприємство має збитки у розмірі 15465,2 тис. грн.., воно є нерентабельним.

2.2. Оцінка фінансової діяльності підприємства

Частиною фінансового плану підприємства є „Баланс доходів і видатків” — фінансовий план підприємства на поточний рік, квартал або місяць. У ньому знаходить відображення рух усіх фінансових ресурсів підприємства, які надходять підприємству і витрачаються ним у відповідних напрямках.

Баланс доходів і видатків складається з таких чотирьох розділів.

1 розділ – Доходи і надходження коштів.

2 розділ – Витрати і відрахування.

3 розділ – Кредитні взаємовідносини з банками.

4 розділ – Взаємовідносини з бюджетом.

Розробка планового балансу доходів і видатків — це заключний етан фінансового планування. Для його складання потрібно мати всі плани виробничо-господарської діяльності підприємства, а також зробити всі розрахунки фінансових ресурсів, а саме: план прибутку і його використання; план надходження і використання амортизаційних відрахувань; розрахунок планового приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел його покриття; розрахунок обсягу і джерел капіталовкладень; розрахунок надходження ПДВ і його сплати до бюджету і ін.

Крім того, необхідно зробити розрахунки планових обсягів валових доходів і валових витрат для визначення суми прибутку, яка має бути сплачена до бюджету у вигляді податку на прибуток. Проте як джерело всіх витрат, які плануються у фінансовому плані, може виступати лише балансовий (тобто реальний) прибуток, саме він і є основним об'єктом фінансового планування.

Якщо баланс доходів і видатків складено правильно, то різниця між першим і другим розділами балансується перевищенням платежів у бюджет і в позабюджетні фонди (або навпаки) і додатною (або від'ємною) різницею у кредитних взаємовідносинах підприємства з банками за довготерміновими позичками.

У вищенаведеному балансі доходів і видатків загальна річна сума, власних доходів і надходжень складає 17256 грн., видатки і відрахування — 10422 грн., перевищення надходжень над видатками (головним чином за рахунок ПДВ) — 6834 грн. , сума перевищення довгострокових кредитів над сплатою боргів і процентів банкам — 62 грн., разом — 6896 грн., що відповідає балансуючій статті четвертого розділу балансу.

Виручка від реалізації продукції є основним джерелом коштів підприємства, тому фінансова служба зобов'язана забезпечити рівномірне надходження її від покупців. Це потребує встановлення фінансового контролю за ритмічністю виробництва, дотриманням графіку відвантаження готової продукції, одержанням платіжних документів, своєчасним переданням їх покупцям або в банк — в залежності від форми розрахунків, які встановлені в договорах.

Для організації цієї роботи фінансова служба ВАТ „Кривий Ріг Цемент” налагодила постійні організаційно-інформаційні контакти з виробничими і функціональними підрозділами підприємства, і в першу чергу — з плановим, виробничим відділами і з відділом збуту. Від планового відділу фінансова служба одержує щомісячні плани випуску товарної продукції за вартістю і в номенклатурі, у виробничому відділі черпає інформацію про детальні графіки випуску продукції.