Планування собівартості

      Зміст 

      Вступ 

1. Техніко-економічна характеристика цеху (потоку).  
2. Планування технічного розвитку та організації виробництва.
3. Планування виробничої програми та виробничої потужності цеху (потоку).   
4. Планування собівартості, прибутку та рентабельності.   
5. Техніко-економічні показники цеху (потоку).            

      Висновки.                               

      Література.  

1  Техніко-економічна характеристика потоку

      ТЕКСТ ПРО ПОТІК

      Таблиця 1.1 – Вихідні техніко-економічні показники цеху (потоку).

      1. Випуск в зміну: 

      де Чр- чисельність робітників

          Тзм- тривалість зміни, с

         Tч - трудомісткість одиниці продукції, с

2. Продуктивність праці робочого:

        од

3. Середній тарифний коефіцієнт:

4. Коефіцієнт  використання устаткування:

      де  t_м – норма часу на машинну операцію

           m – кількість машин в потоці

           τ – такт потоку.

      Аналізуючи  діючий потік та використовуючи дані таблиці 1.1, були виявлені наступні недоліки: через велику відстань між робочими місцями, робітницям часто доводиться вставати зі своїх робочих місць за роботою, що тягне за собою зайву витрату часу та сил, недостатня кількість візків та кронштейнів призводить до накопичення напівфабрикатів на візках та місцях не призначених для зберігання продукції.

      Для усунення недоліків в організації  потоку пропонується впровадити наступні заходи:

• змінити переміщення напівфабрикатів;
• змінити місце розташування робочих місць з метою більш раціонального використання робочого часу та сил робітниць;
• збільшити кількість стелажів, кронштейнів, візків.
• Вивчена та проаналізована фабрична схема розподілу праці, з точки зору умов комплектування операцій, для усунення порушень пропонується переробити схему розподілу праці з врахуванням всіх вимог та правил.

      Устаткування  діючого потоку показано в таблиці 1.2. 

Таблиця 1.2 –  Діюче устаткування потоку 

Для оцінки прогресивності діючої техніки визначаємо питому вагу.

а)  Універсальних  машин у загальному парку устаткування:

%

б)  Спеціального устаткування у загальному парку  устаткування:

%

в)  Автоматизованого, напівавтоматизованого високопродуктивного устаткування:

%

г)  Операцій ВТО:

д)  Морально застаріле обладнання – 24 % (1822 ОЗЛМ , 302-2 ПО «Подольскшвеймаш», 1095 ПМЗ)

      В результаті проведеного аналізу  техніко-економічних показників діючого  потоку був визначений основний напрямок вдосконалення – це вдосконалення  існуючого устаткування та введення нового з метою зменшення витрат часу. 
 

2. Планування  технічного розвитку та організації виробництва

      Використовуючи  план технічного розвитку та організації  виробництва підприємства стосовно цеху даного підприємства, рекомендації курсового проекту з технології виробництва та дані аналізу першого розділу роботи, пропонується декілька заходів, спрямованих на підвищення організаційно-технічного рівня (таблиця 2.1). 

Таблиця 2.1 – План технічного розвитку та організації  виробництва цеху

      За  рахунок заміни обладнання ми досягнули  економію часу:

;

      де  економія часу після впровадження нового обладнання;

            витрати часу до впровадження нового обладнання;

            витрати часу після впровадження нового обладнання.

      Зростання продуктивності праці за кожним заходом:

      де  – Nпл – норма часу на виріб після  впровадження організаційно-технічних  заходів,с

              Δt – зниження трудомісткості  по кожному з заходів.

      Планову норму на виріб (Nпл):

      де Nд – норма часу за діючою схемою розподілу праці.

ВИЗНАЧЕННЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВОСТІ ВПРОВАДЖЕНЯ ЗАХОДІВ

1) Визначення сумарної  економії

• Економія витрат із заробітної плати основних виробничих робітників (Ез.п.): 

Де  - розцінка на операції або сумарна розцінка по групі операцій відповідно до і після впровадження заходу, грн...;

        Д – розмір доплат та додаткової зарплати до тарифного заробітку,%;

        Н – відрахування від заробітної плати,%;

        -річний випуск продукції після впровадження заходів,од.

• Розцінка на одиницю виробу:

грн

грн

де   Т1ст-тарифна ставка 1-го розряду,грн.;

      Ктар - тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

      N-норма часу на виріб, с

• Річний випуск(В):

 од

 од

• Економія на сировині та матеріалах (Е_м):

де Н_м1, Н_м2 – норма витрат матеріалів на одиницю виробу до та після впровадження заходів в натуральному вимірі;

      Ц_м1, Ц_м2 – випускна ціна без ПДВ за одиницю матеріалу до та після впровадження заходів, грн.;

      Економія  на сировині та матеріалах не розраховується, так як впроваджені заходи не пов’язані  з економією сировини та матеріалів.

• Розрахунок економії умовно-постійних витрат

 грн

де  - умовно-постійні витрати на одиницю продукції до впровадження заходів,грн.;

18. питома вага витрат часу у даному цеху в загальній трудомісткості

на вибір,%;

     Ку.п.- коефіцієнт,який враховує зростання умовно-постійних витрат в

зв’язку із зростанням обсягу виробництва більш,ніж на 25%

     не розраховуємо так як маємо 25%

    - приріст обсягу виробництва,обумовлений впровадженням заходів,%.

    - річний обсяг виробництва до впровадження заходу, од.;

• Сумарна економія на обсяг виробництва у розрахунковому році визначається:

Е_с = Е_з.п. + Е_у.п

Е_с= 17588,5+15950,6=33593,1 грн.

      2) Зміна витрат з  експлуатації та  обслуговування обладнання 

      Таблиця 2.5 - Розрахунок капітальних та експлуатаційних  витрат до впровадження нового обладнання

      Таблиця 2.6 – Розрахунок капітальних та експлуатаційних  витрат після впровадження нового обладнання

      А. Запропоноване обладнання:

• DDL-9000 SS “Джуккі”
• DR-2100 Durkopp
• “Джуккі” LBH-1700

      Б. Виведене обладнання:

• 1822 ОЗЛМ
• 302-2 ПО «Подольскшвеймаш»
• 1095 ПМЗ

      а)  Витрати на заробітну  плату, ремонт та утримання  обладнання:

      де  З_ср - середньорічна зарплата одного робітника-ремонтника за даними

           підприємства, грн.;

          К_рс - коефіцієнт ремонтоскладності одиниці обладнання;

          - кількість змін роботи;

          Н_обсл - зона обслуговування устаткування одним робітником, р.с.

• до впровадження нового обладнання:

      Разом 2740 грн.

• після впровадження обладнання:

      Разом 4110 грн.

      б)  витрати на електроенергію двигунів (Вел.д.)

      де  М - потужність двигуна, кВт/год;

           Тзм - тривалість зміни, год.;

           Др - кількість робочих днів за  рік;

           Кз - коефіцієнт завантаження;

           С - ціна за 1 кВт/год електроенергії,грн.;

           коефіцієнт корисної дії.

• до впровадження нового обладнання:

      Разом 854,58 грн.

• після впровадження нового обладнання:

      Разом 1068,24 грн.

      в) амортизаційні відрахування (Вам)

        де  К - вартість одиниці устаткування, грн..;

              а - річна норма амортизаційних відрахувань,%

• до впровадження нового обладнання:

      Разом 4320 грн.

• після впровадження нового обладнання:

      Разом 6320 грн.

      г)  Витрати на запасні  частини, мастильні  та інші матеріали (Вз.ч) на одиницю устаткування на рік:

• до впровадження нового обладнання:

      Разом 1080 грн.

• після впровадження нового обладнання:

      Разом 1580 грн.

      Витрати з експлуатації та обслуговування одиниці устаткування складають:

        Век = Вз.п + Вел.д + Вам + Вз.ч

• до впровадження нового обладнання:

      Век1= 2444,86+2269,86+4279,86=8994,58 грн.

• після впровадження нового обладнання:

      Век2= 3651,08+3601,08+5826,08=13078,24 грн.

Зміна витрат на річний обсяг  виробництва визначається за формулою:

      3)  Показники економічної  ефективності

• Економія від зниження загальних (повних) витрат річного обсягу виробництва( С):

• Економія  від зниження загальних  витрат на одиницю  продукції:

• Зростання продуктивності праці на виріб:

де – N1, N2 –  витрати часу на виріб до та після  впровадження заходу, год.

• Строк окупності додаткових капіталовкладень:

       / ))/

      Т_д = ((73800-50400)*38904/38348)/29702,7 = 0,8 р.

де - - капітальні витрати до та після впровадження заходу, грн.

• Строк окупності нових капітальних витрат:

• Коефіцієнт  ефективності нових капіталовкладень:

• Коефіцієнт  ефективності додаткових капіталовкладень:

• Річний  економічний ефект:

      Е_р= ΔС-Е_н(К₂-К₁₎*(В₂/В₁));

      де  – Е_н – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (Е_н=0,15)

      Е_р=29702,7 – 0,15*((73800 – 50400)*( 38904/38348) )= 26141,8 грн. 
 
 
 

3. Планування  виробничої програми та виробничої потужності цеху (потоку)

   Виробничу програму розроблено на рік в натуральному та вартісному виразі з врахуванням зміни техніки, технології та організації виробництва, які передбачені планом технічного розвитку і організації виробництва. Результати надані в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 – Виробнича програма цеху (потоку).

     Розрахунок  відпускної ціни одиниці готового виробу ведеться в калькуляції собівартості.

    Нормативну кількість робочих місць розраховують за формою:

де    Sц - площа цеху, кв.м.

        Sр - норма площі на одного виробничого робітника,  кв.м.

      Норма площі на одного виробничого  робітника включає: площу робочого  місця з машиною, пресом, праскою,  автоматом, напівавтоматом; робочих  місць контролерів ВТК, майстра  та бригадира, транспортних засобів та оргтехоснащенні резервних робочих місць, зони зберігання крою та готової продукції, а також проходів у відповідності з вимогами норм та правил техніки безпеки і виробничої санітарії.

     Коефіцієнт використання виробничої  площі визначають відношенням  фактичної кількості робочих місць до нормативної їх кількості:

     Виробничу  потужність цеху (потоку) в натуральному  виразі:

                                         од

Де  Кпр - кількість робочих місць,яка  прийнята для розрахунку потужності (Кф або Кр.н);

     N_прогр - береться норма з інструкції по визначенню виробничої потужності діючих швейних підприємств масового пошиву, та порівнюється з плановою і вибирається прогресивна.

            Виробнича потужність цеху (потоку) у вартісному виразі не розраховувалась,  так як в даному потоці випускається  тільки один вид виробу.

      Розрахунок  відпускної ціни одиниці готового виробу ведеться в калькуляції собівартості (табл.. 5. ). Вартість обробки визначається як сума статей собівартості продукції: основна заробітна плата виробничих робітників; додаткова заробітна плата; відрахування на  соціальне страхування; загально-виробничі витрати.