Планування собівартості продукції хлібобулочного підприємства

Вступ.

Тема “Планування собівартості продукції хлібобулочного підприємства “ обрана мною не випадково, адже я важаю що саме собівартість продукції є основою успішного та конкурентоспроможного підприємства. В умовах ринкової економіки,  коли  активізувались  питання  виживання підприємств у конкурентній боротьбі та  забезпечення  їх  платоспроможності, підвищується роль управління діяльністю підприємств в прийнятті  оптимальних рішень,  в  основі  яких  зосереджена  техніко-економічна  інформація   щодо випуску продукції, витрат на її виробництво і рівня цін по  її  реалізації. Тому постає завдання не просто визначити собівартість,  а розрахувати таку собівартість, яка в нинішніх умовах роботи підприємства  на  ринку могла б забезпечити йому певний прибуток.

 

Становлення ринку  неможливе  без  глибокого  знання багатоваріантних аспектів собівартості, яке викликає реальну зацікавленість  товаровиробників і підприємців  у підвищенні ступеня  використання  ресурсного  потенціалу  на основі  застосування цих   знань   для   систематичного   зниження   витрат виробництва. Дослідження показали, що собівартість продукції значною мірою формується без достатнього врахування  економічного  змісту,  призначення  й функціональної ролі кожного з окремих видів  витрат,  а  неодноразові  зміни складу  собівартості  і  структури  витрат  дуже  часто  здійснювалися   без достатнього теоретичного обґрунтування  і  врахування  потреб  господарської практики.   Виникає   необхідність   забезпечення    оптимальної    величини собівартості продукції шляхом методично обґрунтованого розподілу  витрат  по видах продукції.  Згідно  з  Типовим  положенням  із  планування,  обліку  і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості від  26 квітня 1996 року за способами перенесення вартості  на  продукцію витрати поділяються на прямі і непрямі. Якщо у формуванні статей прямих  витрат  все більш-менш зрозуміло, то статті непрямих витрат проектувались як  неосновні, вторинні, що значно зменшувало увагу до їх розподілу і цим самим  не  давало можливості отримувати достовірну інформацію про рівень собівартості.

У  виробництві  непрямі  витрати,  що  пов’язані   з   обслуговуванням

виробництва  та  управлінням,  в  окремих   випадках   становлять   до   60% собівартості продукції.  Актуальність  розгляду  питань  розподілу  непрямих витрат зумовлена, по-перше, формуванням ринкових  відносин  в  Україні,  які сприяють зміні обсягів виробництва, і завантаженням виробничих  потужностей, а значить зміною частки непрямих  витрат  на  одиницю  продукції;  по-друге, зростанням питомої ваги непрямих витрат у загальній сумі витрат  виробництвавнаслідок підвищення автоматизації та механізації виробництва продукції.

Метою написання  даної курсової роботи є вивчення організації

калькулювання собівартості продукції  виробництва і

розробка пропозицій стосовно шляхів удосконалення даного питання.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

• Розкриття економічної суті калькуляції, методів калькулювання,планування, собівартості і витрат виробництва;
• Визначення пропозицій по вдосконаленню методу калькулювання собівартості продукції для аналізованого підприємства;
• Визначення значення собівартості продукції для підприємства;
• Дослідження структури собівартості продукції;
• Розрахунок окремих статей витрат, калькулювання 1 т виробу;
• Визначення прибутку і рентабельності продукції;

 

 

Предмет дослідження  – комплексний аналіз і оцінка собівартості продукції ВАТ Сарненський хлiбозавод.

 

 

 

 

 

1. Oгрганізаційно-єкономічна характеристика підприємства

Сарненський хлiбозавод  був введений в дiю груднi 1969 року. Виробнича потужнiсть складала 50 тонн хлiба формового за добу. Завод  був обладнаний 4 печами ФТЛ-2 та складом  безтарного зберiгання борошна. В 2003 роцi побудовано примiщення для зберiгання готової продукцiї, диспетчерська, мийка для ящикiв, санвузли, частково обладнано склад борошна, зведенi стiни i перегородки мiж цехом i котельнею. Ввведена в дiю конвеєрна пiч К-ПХМ та ярусна "Вулкан".

Вiдкрите акцiонерне товариство "Сарненський хлiбозавод" засновано вiдповiдно до рiшення Регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Рiвненськiй областi вiд 02.07.1997 року № 426 шляхом перетворення державного Сарненського хлiбозаводу у вiдкрите акцiонерне товариство вiдповiдно до Законiв України "Про господарськi товариства", "Про приватизацiю майна державних пiдприємств", "Про власнiсть".

Сьогодні Хлібозавод один з найбільших формувань акціонерного товариства, яке забезпечує близько 98% потреби торгівельної мережі міста  Сарни в хлібобулочних виробах і на 75% кондитерських виробах. Тут діють 2 цехи: цех хлібопечення та кондитерський цех, де працюють вiдповiднi бригади (4 - в цеху хлiбопечiння та 1 - в кондитерському), вони оснащені 16 поточно-механізованими лініями по виробництву хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Встановлене устаткування дозволяє заводу випускати на добу 27 тонн на добу продукції. Щоб продукція  надходила у продаж свіжою, у виробництві  необхідно робити перерву i це знижує нашу виробничу потужність до 22 т  на добу. Тобто організована двозмінна робота устаткування.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання  виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства.

На ВАТ «Сарненський хлібозавод» обсяги виробленої промислової  продукції у порівняних цінах  підприємств на 1 січня звітного року становили 1033,2 тис. грн.  На заводі виготовляють таку продукцію, як:

- хліб «Сарненський»  вага якого становить 0,5кг., а вартість 2,40 грн.;

- хліб «Дарницький»  вагою 0,7кг. і вартістю 2,15 грн.;

- хліб «Макіївський»  вагою 0,5кг. та вартістю 2,60 грн.;

- хліб «Святковий»  вагою 0,7кг. і вартістю 3,50 грн.

- хлібці з  часником вагою 0,3кг. та вартістю 2,10 грн. та іншу продукцію.

Значною проблемою  в дiяльностi підприємства є несвоєчасне  та в неповному обсязi надходження  коштів за реалізовану продукцію. Цей  процес є актуальним при великiй  кiлькостi клiєнтiв i специфiкою торгiвлi продукцiєю з коротким термiном реалiзацiї i вимагає пильної уваги до процесу надходження грошей за продукцiю. Зокрема, дебiторська заборгованiсть за хлiб становила:

- на початок  року - 721.8 тис. грн.

- на кінець  року - 926.3 тис. грн.

Значно впливає  також на роботу підприємства i зростання цін:

- на житнє  борошно - на 26%.

- на пшеничне - на 20-26 %

- на енергоносії  (газ) - на 15,7 %

- на електроенергію - на 20 %.

Якщо взяти  для прикладу хліб «Дарницький», то можна сказати що за зміну випікається 356 штук хліба (1буханка хліба вагою 0,7кг. і вартістю 2,15 грн.) і весь він реалізовується на суму 2560,73 грн. (оптова ціна) або 3072,87 грн. (відпускна ціна з ПДВ).

Виробнича структура  підприємства представлена виробничими  дільницями і цехами зі всіма службами забезпечення, а також формами зв’язків між ними. Вона формується під впливом таких факторів, як: номенклатури виробленої продукції (хліб та хлібобулочні вироби), типу виробництва і форм його спеціалізації. Виходячи із виробничої структури підприємства можна виділити такі види виробництва на «Сарненському хлібозаводі»: основне, обслуговуюче, підсобне виробництво.

 

 

Мал. 1.1. Організаційна система Сарненського  хлiбозаводу

Мал. 1.1. Організаційна система Сарненського  хлiбозаводу

 

 

 

     2. ЗНАЧЕННЯ  ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ  ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ

 

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для  виробництва і збуту кожного  виду та всієї промислової продукції  підприємства, що відповідає вимогам  щодо її якості. Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Планування  собівартості продукції є складовою  частиною планування діяльності промислового підприємства і представляє собою  систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат чи витрат, що склалися протягом усього промислового циклу.

Планування  собівартості продукції виконується  з врахуванням взаємозв'язку ціни, обсягу реалізації продукції і її собівартості у виді витрат виробництва.

Показник собівартості, що представляє собою витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, відноситься до групи якісних показників господарської діяльності.

Основні задачі аналізу та планування собівартості

дати оцінку рівня і структури витрат на виробництво;

дати оцінку собівартості реалізованої продукції;

призвести поелементний аналіз собівартості;

проаналізувати  зміна статей витрат і фактори, що впливають на відхилення витрат від  рівня минулого року і плану.

Крім того, усі  витрати підприємства поділяються на перемінні, що змінюються пропорційно обсягу виробництва і характеризують господарську активність, і постійні. Постійні витрати — це витрати, що залишаються стабільними при зміні обсягу випуску і характеризуючі ефективність господарювання.

До перемінних витрат відносяться прямі матеріальні витрати, заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями, витрати на зміст і експлуатацію устаткування і ряд інших загально-виробничих витрат.

До постійного відносяться амортизаційні відрахування, оперативні витрати (на оплату управлінському персоналу), науково-дослідні, витрати на рекламу, по дослідженню ринку, комерційні й інші загальногосподарські витрати. Розподіл витрат на постійні і перемінні дозволяє керувати ефективністю виробництва і прогнозувати прибуток. Змінюючи перемінні витрати, продажну ціну одиниці виробу, можна визначити критичну величину обсягу, що при сформованих витратах дає чи прибуток збитки.

Калькулювання собівартості одиниці продукції  проводять по наступним статтях:

Перемінні витрати (загальний обсяг витрат прямо пропорційний обсягу продукції, що випускається)

1) Сировина і  матеріали за винятком відходів;

2) Паливо й  енергія на технологічні цілі;

3) Заробітна  плата основних робітників з  відрахуваннями на обов'язкове  соціальне страхування і пенсійне забезпечення;

Постійні витрати (загальний обсяг витрат не залежить від обсягу продукції, що випускається,):

4) Витрати на  зміст і експлуатацію устаткування (включаючи амортизаційні відрахування);

5) Цехові витрати;

6) Загальнозаводські  витрати;

Аналізи обсягу виробництва продукції, її реалізації тісно зв'язані з прогнозом оцінки фінансових результатів підприємства. Дуже важливо визначити критичний обсяг виробництва, що забезпечив би беззбиткову діяльність. Для визначення критичного обсягу реалізації використовується наступна формула

 

, (1.1)

 

Де N — обсяг  реалізації у вартісному вираженні,

v — перемінні  витрати (виробничі),

c — постійні  витрати (періодичні),

p — прибуток.

Оскільки перемінні  витрати (v) знаходяться в безпосередній залежності від обсягу реалізації, то v можна записати як

 

, (1.1)

 

Де a — коефіцієнт пропорційності.

Тоді

 

. (1.3)

 

Оскільки, по визначенню, критичним буде обсяг, при якому  виторг дорівнює повним витратам (без  прибутку), те формула визначення критичного обсягу прийме вид:

 

(1.4)

чи

. (1.5)

 

При обсязі реалізації нижче цієї крапки підприємство буде зазнавати збитків. Ефективність виробництва, його результативність — зіставлення досягнутого і витрат, що забезпечили відповідні досягнення.

Існує цілий  ряд методик, що забезпечують визначення беззбитковості роботи підприємства —  аналіз витрат (собівартості), прибутку, обсягу продажів і т.д.

Даючи оцінку ефективності витрат на виробництво не слід обмежуватися оцінкою впливу внутрішніх факторів на підприємстві.

          Фактори виробництва й обумовлені ними витрати повинні використовуватися підприємством з дотриманням визначеної пропорційності між перемінними і постійними витратами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. СТРУКТУРА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Собівартість  продукції формується під впливом  значної кількості чинників.

Вони можуть бути поділені на зовнішні - ті, на які  підприємство не може

впливати, та внутрішні.

До зовнішніх  відносяться:

• зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пальне. енергію,які підприємство отримує від сторонніх підприємств;
• зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також  різного роду обов'язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату;
• зміна тарифів на перевезення вантажів;
• інші.

Основними внутрішніми  факторами є: підвищення продуктивності

праці; зниження матеріаломісткості продукції; ліквідація втрат від браку;

інші.

Собівартість  продукції в річних та квартальних  планах визначається на

основі розрахунків  впливу на витрати техніко-економічних  факторів. Під

ними розуміють  технічні, організаційно-економічні та інші зміни у

виробничо-господарській  діяльності підприємства, наслідком  яких є зміна

абсолютної  величини чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції.

До основних з них відносять:

• зміну обсягів виробництва та структури продукції;
• інвестиції в оновлення основних фондів, впровадження нових
• технологій;
• зміни в організації виробництва тощо.

Розрахунок  зміни собівартості продукції за техніко-економічними

факторами здійснюється в такій послідовності:

а) розраховуються питомі витрати на виготовлення 1 грн. продукції в

базовому періоді (Вбаз пит):

Вбаз пит = В  баз / ОВбаз;

б) визначаються загальні витрати на виготовлення продукції в плановому

періоді на основі базового рівня витрат (В пл.) :

Вит пл. = Впит баз. * Овал;

в) розраховується зміна собівартості продукції в  плановому періоді,

зумовлена впливом  техніко-економічних факторів (ЗВтеф);г) формується загальна собівартість продукції планового періоду з

врахуванням впливу техніко-економічних факторів:

Вит пл. ± Зтеф;

д) розраховується відносне скорочення собівартості продукції  за рахунок

техніко-економічних  факторів у відсотках:

(Впит баз. - Впит  пл) * 100 / Впит баз.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості

продукції (робіт, послуг), яка буде реалізована протягом звітного періоду,

нерозподілених  постійних загальновиробничих витрат, наднормативних

виробничих  витрат ВАТ Сарненський хлiбозавод. (табл. 10.1).

До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

включаються такі витрати:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці:
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

При цьому розглядають  склад статей калькулювання тільки виробничої

собівартості  без урахування непрямих адміністративних витрат, витрат на

збут та інші операційні витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До постійних  відносяться витрати на обслуговування й управління

виробництвом, які залишаються незмінними (або  майже незмінними) при

зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати  розподіляються

на кожний об'єкт  витрат із використанням бази розподілу (годин праці,

заробітної  плати, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати  включаються до складу

собівартості  реалізованої продукції (робіт, послуг) в період їхнього

виникнення.

До змінних  загальновиробничих витрат відносяться  витрати на

обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які

змінюються  прямо (або майже прямо) пропорційно  зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі  витрати розподіляться на кожний об'єкт витрат із використанням баз  розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу

діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної  потужності звітного

періоду.

Собівартість  готової продукції та собівартість реалізованої продукції

формуються  за наступними схемами:

Залишок незавершеного  виробництва на кінець періоду (ЗНВк)

визначають  так:

ЗНВк = ЗНВп +В  – СВП,

де В –витрати на виробництво продукції в даному періоді;

СВП – собівартість виробленої продукції;

ЗНВп - залишок  незавершеного виробництв на початок  періоду.Витрати, пов'язані з операційною  діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

 

 

 

 

 

 

 

4. РОЗРАХУНОК ОКРЕМИХ СТАТЕЙ ВИТРАТ, КАЛЬКУЛЮВАННЯ 1 Т  ВИРОБУ

В даному розділі  розраховуються витрати по кожній калькуляційній статті

окремих видів  продукції. При виконанні курсової роботи на матеріалах

хлібокомбінату  розрахунок проводиться по одному із цехів комбінату; по

хлібопекарським підприємствам ─ по підприємству в цілому. Розрахунки

проводяться відповідно до Методичних рекомендацій з формування6

собівартості (робіт, послуг) у хлібопекарській промисловості, затверджених

29.12.2013р До статті «Сировина та матеріали» включається вартість: сировини та

основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється,

утворюючи її основу; допоміжних матеріалів, що використовуються при

виготовленні  продукції у виробничому процесі  і пакування продукції (якщо

пакування відповідно до встановленого технологічного процесу  проводиться у

процесі виробництва продукції (цехах) до здавання її на склад готової

продукції.

У хлібопекарській  промисловості основним видом сировини є борошно, що

використовується  на виробництво хлібобулочних та кондитерських виробів.

Крім борошна  до основних матеріалів відноситься: цукор, жири, сіль, дріжджі,

патока, олія на змащування форм і листів, меланж, яєчний порошок, сода, мак,

лимонна та молочна  кислоти, фруктові підварки та інші основні  матеріали,

передбачені рецептурою.

До допоміжних матеріалів належать пакувальні матеріали ( пакувальний

папір, етикетки, короба, шпагат, поліетиленова плівка, пакети, тощо). Витрати

на пакування  виробів включаються безпосередньо  у виробничу собівартість,

якщо готові вироби пакуються на виробництві. Розрахунок складається на кожний вид та розфасовку виробів, де

показується: виробіток  за планом, норма виходу виробу, норми  витрат

основних та допоміжних матеріалів.

Потреба борошна  на хлібобулочні вироби визначається по кожному

найменуванню  асортименту за формулою

 

Де:

П ─ потреба  в борошні, тонн (кг);

В ─ виробіток  за планом, тонн (кг);

Н ─ норма  виходу за планом, %.

Якщо на запланований рік відсоток вологості борошна  приймається при7

складанні плану  вище чи нижче базової величини, то перерахунок норми

виходу здійснюється за формулою

 

Де:

Н2 ─ перерахована норма виходу;

Н1 ─ норма  виходу продукції при базовій  вологос

ті борошна

Вб ─ базова вологість борошна;

В3 ─ запланована  вологість борошна

Де:

КСі ─ потреба  і –го виду основного матеріалу (цукор, масло, сіль, олія тощо) на

1 т виробу

П ─ кількість  борошно, що використовується на виробництво  виробу у

запланованій  кількості, тонн (кг);

Ні ─ норма  витрат і-го виду основних матеріалів, згідно рецептури на 100 кг

борошна, тонн (кг).

Витрати на сировину, матеріали при виробництві хлібобулочних та

кондитерських виробів та витрати на допоміжні  матеріали в хлібобулочному

виробництві, передбачені  технічними цілями, відносяться на окремі види

продукції прямим порядком, шляхом множення норм витрат певного виду

матеріалу ( меланж, цукор, плівка, короба тощо) на запланований обсяг

виробництва. У  випадку, якщо пакування продукції  відбувається не у

виробничому підрозділі, а на складі, то понесені витрати  будуть відноситись до

витрат на збут.

Витрати на сировину і матеріали визначаються за їх первинною вартістю,

яка складається  з сум, що сплачуються згідно із договором  постачальнику, за

вирахуванням  непрямих податків (податку на додану вартість, акцизу), сум

ввізного мита, транспортно–заготівельних витрат (затрати на заготівлю

матеріальних  цінностей, оплату тарифу за вантажувально - розвантажувальні

роботи і  транспортування матеріальних цінностей  усіма видами транспорту до

місця використання, включаючи витрати зі страхування  ризиків

транспортування матеріальних цінностей). До транспортно - заготівельних

витрат належать також витрати на утримання спеціальних  заготівельних контор

і складів, створених  у місці заготівель, витрати на відрядження, безпосередньо

пов’язані з  заготівлею сировини та матеріалів і  доставкою на склади

підприємства  з місць заготівлі.

Транспортно-заготівельні витрати на сировину і матеріали в окрему статтю

калькуляції на виділяються. Суму транспортно-заготівельних  витрат студент

визначає укрупнено  на основі даних підприємства. При  розрахунку калькуляції

певного виду виробу (за умов відсутності даних підприємства) для навчальних

цілей розмір транспортно-заготівельних  витрат студент може приймати в

розмірі 5% від вартості сировини та матеріалів.

 

 

Аналіз витрат за економічними елементами ВАТ Сарненський хлібозавод за 2011-2012 рік (таблиця 1)

	2011		2012		Відхилення (±)
	Сума  тис. грн	Пит. Вага. %	сума	Пит. Вага %	Пит. Вага	По  сумі	У %
Матеріальні витрати(за винятком вартості повторно використовуваних відходів)	17588	64,2	12121	57,6	0,1	3438	68,9
Амортизація основних фондів	1007	3,7	1080	5,4	1,0	73	107,3
Витрати на оплату праці	5531	4,9	4981	23,6	0,2	550	90.0
Відрахування  на соціальні заходи	2008	22,6	1818	8,6	0	190	90,5
Інші  витрати	1264	4,6	1026	4,8	0,3	238	81,1
Усього  витрат на виробництво	27398	100	21026	100	-	4489	100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діаграмма аналіз витрат за економічними елементами ВАТ Сарненський хлібозавод за 2011-2012 рік

 

Приготування на 1т виробів хлібу «Пшеничний»  (таблиця 2 )

Сировина	Необхідна кількість, кг
Борошно шен. 1 сотру	768,64
Дріжджі	11,53
Сіль	13,07
олія соняшникова	9,00

Діаграмма приготування на 1т виробів хлібу «Пшеничний» 

 

Вартість сировини приготування на 1т виробів хлібу «Пшеничний»  (таблиця 3 )

сировина	Витрати		Ціна, Од. сировини грн.	Сума, грн.
	На од. готової  продукції	на річний випуск		на од. готової продукції	на річний випуск
борошно пш. х/п 1 готунку	0,3843	4208085	1,82	0,6	2524 85
Дріжджі	0,0058	63510	2,5	0,01	635,1
Сіль	0,0065	71175	0,54	0,004	284,7
Олія соняшникова	0,0045	49275	6,2	0,02	985,5
Этикетка самокл.	1	10950000	0,08	0,08	876000
Плівка п/п 25х410	0,336	3679200	0,81	0,27	993384
ВСЬГО			63,52	3,19	2123774,3

 

 

Обчислимо витрата  на одиницю готової продукції:  
 
Борошно:   
 
Дріжджі:   
 
Сіль:   
 
Олія соняшникова:   
 
Плівка п / п:   
 
Витрата на річний випуск:  
 
Борошно: 0,3843 · 10950000 = 4208085кг  
 
Дріжджі: 0,0 058 · 10950000 = 63510кг  
 
Сіль: 0,0065 · 10950000 = 71175кг  
 
Олія соняшникова: 0,0045 · 10950000 = 49275кг  
 
Плівка п / п: 0,336 · 10950000 = 3679200 м ²  
Сума на одиницю готової продукції:  
 
Борошно: 0,3843 · 1,82= 0,6 грн.  
 
Дріжджі: 0,0 058 · 2,5= 0,01 грн.  
 
Сіль: 0,0065 · 0,54= 0,004 грн.  
 
Олія соняшникова: 0,0045 · 6,2= 0,02 грн .  
 
Плівка п / п: 0,336 · 0,81 = 0,27 грн .  
Сума на річний випуск:  
 
Борошно: 4208085*0,6 = 2524 851грн  
 
Дріжджі: 63510. 0,01= 635,1грн  
 
Сіль: 71175. 0,004= 284,7 грн  
 
Олія соняшникова: 49275. 0,02= 985,5грн  
 
Плівка п / п: 3679200.0, 27 = 993 384 грн 
 
Етикетка самокл. 10950000.0, 08 = 876 000 грн

Потреба в різних видах енергії на добу (таблиця 4  )

Види енргії	Потреба
Електроенергія	1300 кВт·год
Газ	350 кг м3
3. Вода: холодна гаряча	5м³/доб 2 м³/доб
4. Пара	0,12 Гкал/доб

Холодна вода:  
 
1. Потреба   В воді 
- На річний випуск: 5.365 = 1825 мі / рік = 1825000 л / рік  
 
- На одиницю готової продукції:   л  
 
2. Вартість води питної

- На річний  випуск:1825000х 8.96=16352000 
 
- На одиницю готової продукції: 0.17х 8.96=1.5232

 

 

Вартість  енергії на технологічні цілі (таблиця 5 )

Види енргії	Потреба		вартість. одиниці енергії, ргрн.	Сума, грн.
	на од. готової  прод.	на річний випуск		на од. готов. прод.	на річний випуск
Електроенергія	0,043 кВт	474 500 кВт	1.43	0,10	1095000
Газ	0, 012 м3	127750м3	2,74	0,05	547500
Вода: холодна	0,17 л	1825000 л	8.96	0,01	109500
Пара	Гкал	69,35 Гкал	793,8	0,01	55 050
ВСЬГО				0,18	1752000

 

Розрахунок витрат на виробництво  продукції робиться на весь проектований обсяг товарної продукції і на калькуляційну одиницю.. У таблиці використовуються дані попередніх розрахунків і базової калькуляції на аналогічну продукцію.