Планування собівартості продукції в умовах підприємства ВАТ «СхіднаВерф»

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

Кафедра «Економіки  і менеджменту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві»

 

На  тему: Планування собівартості продукції в умовах підприємства ВАТ «СхіднаВерф»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевірив _______________________________________ст.в.Маісєєва Ю.Ю.                            (підпис)                (дата)

 

 

Виконав

студент гр. ЕПР-10з________________________________ БурденюкР.В.

№ з.кн. 410056   (підпис)    (дата)

 

 

 

 

 

Красноармійськ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП____________________________________________________2

 

Глава 1. Теоретичні основи аналізу  собівартості продукції________4 

 

    1. Економічна сутність категорії собівартості. Значення, завдання, основні методи аналізу собівартості продукції_____________4

    1. Нормативна база з урахування та аналізу собівартості_______11

1.3 Особливості діяльності підприємства  ВАТ «Східна Верф»____17

 

Глава 2. Аналіз собівартості продукції_________________________20 

 

2.1 Аналіз собівартості  за елементами і статтям витрат  ВАТ «Східна Верф»__________________________________________20

2.2 Аналіз прямих витрат____________________________________30

2.3 Аналіз непрямих витрат_________________________________33

 

Глава 3. Шляхи зниження собівартості своєї продукції ВАТ  «Східна Верф»____________________________________________________37  

 

3.1 Визначення резервів  зниження собівартості продукції______37

3.2 Можливості автоматизації  обліку, і аналізу витрат за  виробництво на ВАТ «Східна Верф» ведення бухгалтерського обліку автоматизовано._________________________________39

ВИСНОВОК________________________________________________44

 

Список використовуваних джерел постачання та літератури______

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У разі початку ринкової економіки  собівартість продукції є найважливішим  показником виробничо-господарської  підприємств.

Собівартість продукції  – це виражені в грошової форми  видатки його виробництво і.

Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з  витрат, що з використанням у процесі  виробництва (робіт, послуг) природних  ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, і навіть інших витрат за його виробництво  і.

>Исчисление показника  собівартості необхідне:

1) оцінки виконання плану  з даному показнику та її  динаміки;

2) визначення рентабельності  виробництва та окремих видів  продукції;

3) здійснення внутрішньовиробничого  госпрозрахунку;

4) виявлення резервів зниження  собівартості продукції;

5) обчислення національного  доходу на масштабах країни;

6) розрахунку економічну  ефективність впровадження нової  техніки, технології, організаційно-технічних  заходів;

7) обгрунтування рішень  про виробництві нових видів  продукції і на виведення з  виробництва застарілих.

Нині дедалі більше значення підприємствам набуває рішення  завдань як:

– інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень;

– забезпечення бази щодо ціноутворення;

– контроль економічну ефективність діяльності підприємства;

– даних про результати діяльності;

– розрахунок вартісної оцінки для статей балансу і за інші.

>Калькулирование собівартості  продукції є об'єктивно необхідним  процесом при управлінні виробництвом, оскільки саме калькулювання  дозволяє вивчити собівартість  здобутих у процесі виробництва  конкретних продуктів.

Важливо, що повнота і достовірність  результатів аналізу витрат за виробництво  і собівартості продукції великою  мірою залежить від рівня деталізації  вихідної інформації. Тож підприємства велике значення має тут правильність організації бухгалтерського урахування витрат виробництво та калькулювання  собівартості, використання у обліку комп'ютерна техніка і новітніх програм  обліку, і аналізу витрат і собівартості продукції.

Сучасні системи калькуляції  містять інформацію, що дозволяє як вирішувати традиційні завдання, а  й прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій як:

– доцільність подальшого випуску продукції;

– встановлення оптимальної  ціни на всі продукцію;

– оптимізація асортименту  своєї продукції;

– доцільність відновлення  діючої технологій і верстатного  парку;

– оцінка якості роботи управлінського персоналу.

Сьогодні калькулювання  є основою оцінки виконання затвердженого  підприємством чи центром відповідальності плану. Воно необхідне для аналізу  причин відхилень від планових завдань  зі собівартості.

Дані фактичних калькуляцій  йдуть на наступного планування собівартості, для обгрунтування економічну ефективність впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів із підвищення якості продукції, перевірки проектів будівництва  та реконструкції підприємств.

За результатамикалькулирования  можна взяти рішення про проведення ремонту самостійно чи з використанням  послуг сторонніх організацій.

Отже, виробничий облік і  калькулювання є основними елементами системи управління як собівартістю продукції, а й виробництвом загалом.

З вищевикладеного можна  дійти невтішного висновку, що тему аналізу собівартості на підприємстві нині актуальна.

Метою дипломної роботи є  підставою вивчення економічної  категорії собівартості, його значення й ролі для підприємства, і навіть проведення факторного аналізу собівартості з прикладу ВАТ «Східна Верф»  і виявлення шляхів її зниження.

Основними завданнями дипломної  праці є:

1) Розгляд сутності економічної  категорії собівартості;

2) Вивчення завдань і  основних методів аналізу собівартості  продукції;

3) Розгляд нормативних  актів у сфері урахування витрат  виробництво та калькулювання  собівартості продукції;

4) Проведення аналізу собівартості  продукції з елементам і статтям  витрат;

5) Розрахунок основних  чинників під час аналізу прямих  і непрямих витрат для підприємства;

6) Розгляд шляхів зниження  собівартості своєї продукції  підприємстві.

Об'єктом дослідження єсудоремонтное підприємство ВАТ «Східна Верф»  р. Владивостока.

>Методологической і  теоретичної основою дипломної  праці є: Закон про бухгалтерський  облік; Положення, Інструкції  і Методичні рекомендації і  вказівки по бухгалтерського  обліку витрат і калькулюванню  собівартості продукції; дані  спеціальної літератури з бухгалтерського  обліку та аналізу; регістри  урахування витрат виробництва,  планові і звітні кошторису  і калькуляції, дані бізнес-плану  ВАТ «Східна Верф».

 

 

Глава 1. Теоретичні основи аналізу  собівартості продукції 

 

1.1 Економічна сутність  категорії собівартості. Значення, завдання, основні методи аналізу  собівартості продукції

 

Під собівартістю продукції, робіт, послуг розуміються виражені в грошової форми витрати всіх видів ресурсів: основних фондів, природного і промислового сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних у процесі виготовлення продукції  і на виконання, і навіть задля  збереження і поліпшення умов виробництва  та його вдосконалення.

Собівартість одна із узагальнюючих  показників інтенсифікації та ефективності споживання ресурсів немає і є  сукупність витрат підприємства виробництво  та реалізацію продукції, і навіть є  підставою порівняння вироблених витрат і збереження одержаних доходів, тобто. характеризує самоокупність  конкретного процесу виробництва.

Як економічна категорія  собівартість продукції:

– виконує функцію обліку й контролю за рівнем витрат з випуску  та її реалізації продукції;

– служить базою на формування оптової ціни на всі продукцію  підприємства міста і визначення цій основі прибутків і рентабельності;

– виступає як економічного обгрунтування будь-яких управлінських  і інвестиційних рішень підприємства;

– може відбивати ефективність використання ресурсів, результатів  впровадження нової техніки і  технології, вдосконалення системи  організації та управління виробництвом [33, з. 311].

При формуванні показників і  проведення аналізу собівартості розрізняють:

– цехову собівартість –  витрати цеху, пов'язані з виробництвом продукції;

– виробничу собівартість – крім витрат цеху включає загальновиробничі  витрати;

– повну собівартість –  відбиває всі витрати на виробництво  та реалізацію продукції, які складаються  з виробничої собівартості і витрат періоду – загальногосподарських  і численних комерційних (Витрати  тару, упаковку, транспортування продукції, інші витрати) [33, з. 315].

У основі аналізу виробничих витрат лежить їх класифікація у тій  чи іншому ознакою або декільком  ознаками одночасно. Класифікація урахування витрат виробництва приведено в  таблиці 1.1 [23, з. 22].

Таблиця 1.1

Класифікація витрат за виробництво

Ознаки класифікації

Підрозділ витрат

По економічним елементам

економічні елементи витрат

По статтям собівартості

статті калькуляції собівартості

Стосовно технологічному процесові

основні, накладні

По складу

>одноелементние, комплексні

По способу зарахування в собівартість продукту

прямі, непрямі

По роль процесі виробництва

виробничі, внепроизводственние

По доцільності витрати

продуктивні, непродуктивні

За можливості охоплення планом

плановані, не плановані

Стосовно обсягу виробництва

перемінні, постійні

По періодичності виникнення

поточні, одноразові

Стосовно готовому продукту

видатки незавершене виробництво, видатки  готовий продукт


 

Найважливішим ознакою з  метою аналізу є розподіл витрат з елементам витрат, за статтями витрат, за способом зарахування в  собівартість продукції.

При розрахунку собівартості за елементами витрат у її складу включаються  такі витрати:

– матеріальні витрати;

– видатки оплату праці;

– відрахування на соціальні  потреби;

– амортизація основних засобів;

– інші витрати [4, с.2].

Співвідношення окремих  економічних елементів у загальних  витратах визначає структуру витрат за виробництво. У різних галузях  промисловості вона неоднакова, оскільки залежить від специфіки галузі.

Угруповання витрат з економічним  елементам показує матеріальні  і трудові витрати підприємства без розподілу їх у окремі види продукції тощо господарські потреби. Це угруповання використовується за погодженням плану з собівартості коїться з іншими розділами планування. За підсумками елементів витрат складаються  кошторису витрат.

Розподіл витрат з статтям  собівартості дозволяє розрахувати  видатки одиницю продукції або  партію, скласти калькуляцію. Ця угруповання  дає можливість побачити витрати  з їх місцеві та призначення, і  навіть знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих  видів продукції. Це потрібно, щоб  визначити, під впливом яких чинників сформувався рівень собівартості, у  яких напрямах потрібно обстоювати її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основнихкалькуляционних  статей:

1) сировину й основні  матеріали, зокрема паливо і  енергія на технологічні потреби;

2) основна вести виробничих  робітників і відрахування на  соціальні потреби;

3) загальновиробничі витрати,  зокрема Витрати утримання і  експлуатацію устаткування;

4) загальногосподарські витрати;

5) комерційні витрати.

Для підприємства, працював у умовах ринкової економіки, мають  місце економічні ситуації, пов'язані  з коливаннями завантаження виробничих потужностей, щовлечет зміну виробництва  та продажів, але це своєю чергою, серйозно впливає на собівартість продукції, отже, на фінансові результати. З  цією пов'язане розподіл витрат за постійні й перемінні.

Цьому діленню приділяється велика увагу західної системі обліку, яка називається “>директ-костинг”.

До постійним затратам заведено відносити такі витрати, розмір яких не змінюється зі зміною ступеня  завантаження виробничих потужностей  чи обсягу виробництва (амортизація, орендної плати, певні види зарплати керівників організацій корисною і ін.)

Під перемінними розуміють  витрати, розмір яких змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей  чи обсягів виробництва (видатки  сировину, основні матеріали, вести  основних виробничих робочих, видатки  технічну енергію та ін.)

Найважливіші аналітичні можливості системидирект-костинг:

– оптимізація прибутків  і асортименту своєї продукції;

– розрахунок варіантів зміни  виробничої потужності підприємства;

– оцінка ефективності виробництва (придбання) напівфабрикатів;

– оцінка ефективності прийняття  додаткового замовлення, заміни устаткування.

Отже, собівартість продукції - це з найважливіших якісних показників, характеризуючих ефективність виробничо-господарської  діяльності підприємства.

>Исчисление показника  собівартості необхідне:

– оцінки виконання плану  з даному показнику та її динаміки;

– визначення рентабельності виробництва та окремих видів  продукції;

– виявлення резервів зниження собівартості продукції;

– розрахунку економічну ефективність впровадження нової техніки, технології, організаційно-технічних заходів;

– обгрунтування рішень про  виробництві нових видів продукції  і на виведення з виробництва  застарілих.

Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з  витрат, що з використанням у процесі  виробництва (робіт, послуг) природних  ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, і навіть інших витрат за його виробництво і [27, з. 202].

>Калькулирование собівартості  продукції (робіт, послуг) умовно  можна підрозділити втричі етапу.  У першому обчислюється собівартість  всієї випущеної продукції цілому, другою – фактична собівартість  за кожним видом продукції,  третьому – собівартість одиниці  виробленої продукції, виконаної  роботи чи наданою послуги.

При калькулюванні собівартості продукції можливі варіанти:

1. Розрахунок виробничої  собівартості одиниці виробленої  продукції, включаючи тільки прямі  матеріальні витрати (витрати  основних матеріалів), прямі Витрати  оплату праці (основна вести  виробничих робочих) і загальновиробничі  витрати (витрати на межах виробничих  підрозділів – цехів). Останні  є непрямими.Общехозяйственние і  комерційні витрати ставляться  до витрат періоду й списуються  у повній сумі за звітний  період із виручки від продажу  продукції цей період, і не  входять у собівартість продукції.  У разі калькулювання ведеться  за виробничої, тобто. обмеженою  (або ще називають неповної  чи скороченою) собівартості.

2.Калькулирование повної  собівартості, як у розрахунок  собівартості включаються загальногосподарські  і комерційні витрати.

Важливо, що калькулювання  собівартості для підприємства може здійснюватися різними методами:

– нормативним;

–позаказним;

–попередельним;

–попроцессним (простий).

Під методом калькуляції  розуміють систему прийомів, що використовуються обчислення собівартості калькуляційній одиниці.

Вибір підприємством тієї чи іншоїкалькуляционного методу залежить від різних чинників:

– типу виробництва;

– складності виробничого  процесу;

– тривалості виробничого  циклу;

– наявності незавершеного  виробництва;

– номенклатури вироблюваної продукції (вироблених робіт, виконуваних  послуг).

Отже, урахування витрат і  аналіз собівартості продукції основними  елементами системи управління.

Важливо, що об'єктами аналізу  собівартості продукції такі показники:

– повна собівартість товарної продукції цілому і з елементам  витрат;

– видатки карбованець  товарної продукції;

– собівартість окремих виробів;

– окремі статті витрат [23, з. 27].

До завдань аналізу  собівартості входять:

1) оцінка обгрунтованості  і напруги плану з собівартості  продукції, недоліків виробництва  та звернення з урахуванням  аналізу поведінки витрат;

2) встановлення динаміки  і рівня виконання плану з  собівартості;

3) визначення чинників, вплинули  на динаміку показників собівартості  і виконання плану з ним,  розміру й причин відхилень  фактичні витрати від планових;

4) аналіз собівартості  окремих видів продукції;

5) виявлення резервів подальшого  зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості займає одна з центральних місць у  економічному аналізі господарську діяльність підприємства.

У цілому нині сутність економічного аналізу становить інформаційно-аналітичне забезпечення прийнятих управлінські рішення. Її зміст залежить від використанні наукових методів для обгрунтування  рішень.

Сукупність прийомів та способів, що застосовуються щодо господарських  процесів, становить методику економічного аналізу.

Розглянемо основні методи економічного аналізу.

1)Сводка і угруповання  – важливі елементи економічного  аналізу. Шляхом зведення можна  підвести загальний підсумок  дії різних чинників на випускати  продукцію, на зниження, для підвищення  рентабельності тощо.Группировкой  називають метод, у якому сукупність  досліджуваних явищ ділиться  на групи і підгрупи по однорідним  ознаками.Сгруппированние дані зазвичай  оформляються як таблиць і  розташовуються те щоб з аналізу  легко було дійти невтішного  висновку.

2) Абсолютні величини. З  допомогою абсолютних величин  характеризуються розміри (рівні,  обсяги) економічних явищ і показників. Абсолютні показники виражаються  у грошових, натуральнихизмерителях  чи через трудомісткість.

3) Відносні величини - йдуть  на характеристики ступеня виконання  планів, виміру темпів (відносної  швидкості) розвитку тощо., тобто  показують співвідношення будь-яких  двох абсолютних показників. Вони  визначаються відсотках, коефіцієнти  чи індексах.

4) Середні величини йдуть  на узагальнення характеристики  масових, якісно однорідних економічних  явищ. Середній розмір висловлює  собою відмітну особливість даної  сукупності явищ, встановлює найтиповіші  риси цієї сукупності. Ступіньколеблемости  ознаки необхідно вивчити, щоб  отримати більш повне уявлення  про досліджуваному об'єкті. Певне  уявлення про рівеньколеблемости  даєвариационний ряд, у якому  відбиваються всіх рівнів із  зазначенням, наскільки часто  зустрічається кожен рівень.Простейшей  міроюколеблемости є розмах варіації  – відстань між найбільшим і найменшим варіантом. Для точного відображення ступеняколеблемости використовують також середнє лінійне відхилення, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Способи розрахунку середнього розміру різні.

5) Лави динаміки. Поруч  динаміки називається ряд даних,  характеризуючих зміна явища,  показників у часі. Кожне окреме  значення показника низки динаміки  називається рівнем. Для характеристики  зміни рівня низки динаміки  обчислюють абсолютний приріст  і темпи розвитку і приросту.

6) Індекси – відносні  показники порівняння таких явищ, які з елементів, безпосередньо  які чинять спротив підсумовуванню. З допомогою індексів можна  розрахувати зміна окремо кількості  матеріальних ресурсів немає  і зміна ціни ці ресурси.

7) Деталізація – метод  аналізу, що полягає в

послідовному розчленування досліджуваних  економічних явищ, показників і внутрішніх чинників. Деталізація дозволяє впорядкувати аналіз, сприяє комплексному розгляду всіх згаданих чинників, які впливають  показник, вказує значимість кожного  чинника, є основою математичного  моделювання взаємної залежності різних показників і внутрішніх чинників.Детализировать можна за різним ознаками. Так, собівартість продукції можна розкрити за видами продукції і на за такими чинниками  формування витрат.

8) Балансовий метод - це  аналіз структури, пропорцій,  співвідношень.

9) Порівняння – найважливіший  метод економічного аналізу. Порівняння  – це прийом, дозволяє висловити  характеристику явищ через інші  однорідні явища. У широкому  значенні слова порівняння властиво  кожному економічному розрахунку.

Основні види порівняння: 

– порівняння звітні показники  з плановими; 

– порівняння звітні показники  з показниками попередніх періодом;  

– порівняння зсреднеотраслевими даними; 

– порівняння показників підприємства з середніми показниками ринкової економіки.

10)Графический метод –  зображення взаємозалежності показників  з допомогою діаграм і графіків.

11) Факторний аналіз –  це аналіз впливу окремих чинників (причин) на результативний показник.

Під економічнимфакторним аналізом розуміються поступовий перехід  від вихідноїфакторной моделі (результативний показник) до кінцевоїфакторной моделі (і навпаки), розкриття повного  набору кількісно вимірюваних чинників, що впливають зміну результативного  показника.

Основні методи факторного аналізу:

– метод диференціального нарахування;

– індексний метод;

– метод цепних підстановок;

– інтегральний метод.

Найбільше завдань економічного аналізу вирішується методами факторного аналізу.

При аналізі собівартості продукції можна використовувати  всі перелічені вище методи.

Проте задля найбільшої ефективності аналізу їх використовують в комбінації друг з одним. У цьому факторний  аналіз посідає чільне місце. Це пов'язано  з тим, що економічних чинників найповніше охоплюють все елементи процесу  виробництва - кошти, предмети праці  та саму працю. Вони відображають основних напрямів роботи колективів підприємств  із зниження собівартості: підвищення продуктивність праці, впровадження передовий  техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі  та краще використання предметів  праці, скорочення адміністративно-управлінських  та інших накладних витрат, скорочення шлюби й ліквідація непродуктивних витрат і матеріальних втрат.

При аналізі фактичної  собівартості своєї продукції, виявленні  резервів та скорочення економічної  ефекту від неї зниження використовується розрахунок з економічних чинникам.

Важливо, що з проведення аналізу необхідні певні джерела  інформації.

Основними для аналізу  собівартості будуть дані бухгалтерського  обліку підприємства, оскільки саме урахування витрат виробництво та калькулювання  собівартості продукції центральним  ланкою системи бухгалтерського  обліку підприємства. Тому важливо, щоб  ці бухгалтерського обліку були достовірні і сформовані відповідно до діючими  нормативними актами по бухгалтерського  обліку.

Отже, аналіз собівартості продукції, робіт та надання послуг має виключно важливого значення. Він дає змогу  виявити тенденції зміни цього  показника, виконання плану з  його рівню, визначити вплив чинників з його приріст і основі оцінку роботи підприємства з використанню можливостей та встановити резерви  зниження собівартості продукції.

У цьому головним завданням  аналізу собівартості продукції  у тому, щоб дати об'єктивна оцінка фактичного рівня використання матеріальних, трудових і, виявити змозі раціонального  використання тих ресурсів немає  і зниження цій основі собівартості продукції, підвищення прибутків і  рентабельності. Знизити видатки  виробництво продукції з допомогою  зовнішніх чинників нині представляє  особливу складність, тому залежить від  внутрішніх можливостей підприємства.

 

1.2 Нормативна база з  урахування та аналізу собівартості

>Калькулирование будь-якою  підприємстві, незалежно з його  виду, розміру й форми власності,  організується відповідно до  певними принципами, закріпленими  чинним законодавством по бухгалтерського  і податковий облік, яке з  документів чотирьох рівнів.

До першої групи документів, регулюючих організацію урахування витрат виробництва ставляться Федеральний  закон «Про бухгалтерський облік» №129-ФЗ від 21.11.1996 (в ред. від03.11.2006г.) [2] Податковий Кодекс РФ, частина 2 від05.08.2000г. №117-ФЗ (в ред.Федеральних законів від 24.07.2007 N198-ФЗ, від 06.12.2007 N333-ФЗ) [1].

Основні засади ведення бухгалтерського  обліку до сформульовані Федеральному Законі «Про бухгалтерський облік». У  цьому Законі закріплено принцип, відповідно до що його бухгалтерський облік організацій  поточні видатки виробництво  продукції і на капітальні вкладення  враховуються роздільно [2].

Слід зазначити, формування витрат за виробництво і продукції (робіт, послуг) з метою бухгалтерського  і податкового обліку який завжди збігається. Це пов'язано з тим, що з організації бухгалтерського  обліку підприємство зобов'язане керуватися принципами та аналогічних норм законодавства  бухгалтерського обліку, а цілей  обчислення прибуток нормами таки Податкового  кодексу, саме главою 25 «Податок з прибутку організацій».

Планування собівартості продукції в умовах підприємства ВАТ «СхіднаВерф»