Планування та аналіз фінансової діяльності підприємства. 4

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 7

1.1. Вхідний баланс 7

1.2. План збуту 7

1.3. Виробнича собівартість одиниці продукції 9

1.4. Виробничий план 10

1.5. Кошторис прямих витрат на матеріали 12

1.6. Кошторис прямих витрат на оплату праці 13

1.7. Кошторис інших прямих та загальновиробничих витрат 14

1.8. Кошторис адміністративних витрат та витрат на збут 15

1.9. Графік очікуваних надходжень грошових коштів від продажу продукції 17

1.10. Графік очікуваних виплат грошових коштів за матеріали 18

1.11. Касовий план 20

1.12. Прогнозна фінансова звітність. 21

РОЗДІЛ 2.  ОПЕРАЦІЙНИЙ ТА ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 24

2.1. Розрахунок точки беззбитковості  підприємства та маржинального  доходу 24

2.2 Розрахунок запасу фінансової  стійкості 25

2.3 Розрахунок ефекту операційного  левериджу та аналіз його динаміки 26

2.4. Аналіз чутливості фінансових  результатів діяльності до зміни  ціни та структури витрат 27

2.5 Аналіз фінансового стану підприємства 30

ВИСНОВки 32

Список використаних джерел 34

ДОДАТКИ 35

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖВАНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

КАФЕДРА ФІНАНСІВ, ОБЛІКУ І АУДИТУ

ЗАВДАННЯ

на виконання  курсової роботи

з дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»

на тему: «Планування та аналіз фінансової діяльності підприємства»

Таблиця 1

Таблиця 2

ВСТУП

Можливість і необхідність планування як певного виду діяльності управлінського персоналу зумовлені загальними умовами господарювання. За допомогою  планування зводиться до мінімуму невизначеність ринкового середовища та його негативні  наслідки для суб'єкта господарювання.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами  формування і напрямками їх цільового  використання згідно з виробничими  та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового  планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Фінансове планування втілює встановлені  цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими  ресурсами закладені в виробничому  плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту  підприємства за умов конкуренції і  є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового  планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та  інвестиційної діяльності необхідними  фінансовими ресурсами; 

- установлення раціональних фінансових  відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

-  визначення шляхів ефективного  вкладення капіталу, оцінка раціонального  його використання;

- виявлення та мобілізація резервів  збільшення прибутку за рахунок  раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

-  здійснення контролю за  утворенням та використанням  платіжних засобів.

На стадії фінансового планування здійснюється попередній контроль за створенням і  раціональним використанням фінансових ресурсів.

Фінансове планування пов'язане передусім  з плануванням виробничої діяльності підприємства: обсягом реалізації продукції, ресурсним забезпеченням, використанням праці робітників. Планові фінансові показники базуються на показниках обсягу виробництва, ассортименту товарів і послуг, витрат виробництва. Фінансове планування на підприємстві — це планування всіх його доходів і визначення напрямків використання коштів для забезпечення його розвитку.

У процесі  розробки фінансових планів визначають: витрати на виробництво реалізованої продукції; виручку від реалізації продукції; прибуток; амортизаційні  відрахування; обсяг і джерела  капіталовкладень; потребу в оборотних  засобах; розподіл і використання прибутку; суми витрат і надходжень коштів; взаємовідносини  з бюджетною системою і банками; збори до загальнодержавних фондів та ін.

Завданням курсової роботи є закріплення знань і  формування у виконавця управлінських  рішень, від яких залежить успіх  розвитку підприємства.

У першій частині  роботи розробляються поточний і  фінансовий бюджети. До основних етапів підготовки бюджету належать:

1. розробка прогнозу продаж;
2. визначення очікуваного обсягу продаж;
3. розрахунок виробничих та інших витрат;
4. визначення руху грошових засобів та інших фінансових показників;
5. розробка прогнозних фінансових звітів.

Друга частина  містить операційний аналіз діяльності підприємства, в якому розраховується точка беззбитковості, сила впливу операційного левериджу, а також  аналіз чуттєвості фінансових результатів  до змін ціни та структури витрат тощо.

Отже, дана робота висвітлює поетапний процес реалізації фінансової діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1. Вхідний баланс

Перед виконанням планових розрахунків необхідно  скласти вхідний баланс підприємства, використовуючи дані про його господарські засоби та джерела їх формування на 31.12.20Х1

Отже, вхідний  баланс врівноважений.

2. План збуту

План збуту  — основа для розроблення  інших бюджетів, що враховує конкурентну  позицію підприємства та можливі  її зміни.

Початковим  етапом складання бюджетів підприємства на наступний рік є формування плану реалізації його продукції.

При складанні  плану збуту продукції необхідно  враховувати, що величина річного продажу  на підприємстві є сумою його квартальних  продаж, при цьому:

                                           ВРП = Кр*Цр,                                                          (1.1)

де ВРП  – виручка від реалізації продукції  підприємства (за місяць, квартал, рік), грн..;

Кр – кількість одиниць реалізованої продукції підприємства (за місяць, квартал, рік), од.;

Цр – вартість реалізації одиниці продукції, грн. 

Таблиця 1.2

Рис. 1.1. Динаміка продаж готової продукції підприємства у 20Х1 р.

З Рис.1.1 видно, що збут підприємства не є рівномірним, оскільки у третьому кварталі обсяг  продажів зростає найбільш хоча суттєво  і не змінюється в інших.

За умов збереження такого ж тренду, у І кварталі наступного року обсяг продажу складе 890 од., а у ІІ – 900 од.

Можливо припускати, що це підприємство працює в галузі легкої промисловості, наприклад із виробництва жіночої спідньої білизни. Вона користується попитом увесь рік, найбільш вдалі місяці — березень (до 8 березня) і грудень (до Нового року). Влітку підвищується попит на купальники.

До недоліків даної галузі можна  віднести:

• має низький рівень інвестиційної привабливості;
• це відтік з галузі кваліфікованих кадрів;

колосальна  контрабанда продуктів легкої промисловості, яка завозилась з інших країн, яка не обліковувалась, не оподатковувалась

3.  Виробнича собівартість одиниці продукції

До складу основних якісних показників господарчо-фінансової діяльності підприємства належить собівартість продукції.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати  підприємства на виготовлення та реалізацію продукції.

Розрахуємо виробничу собівартість продукції за таблицею.

З табл. 1.3.  видно, що найбільша частка у  собівартості припадає на основні виробничі матеріали, на другому місці – прямі витрати на оплату праці, на третьому – загальновиробничі витрати, та на останньому місці інші прямі витрати. Виробнича собівартість одиниці продукції даного підприємства становить 69,23 грн.

Визначимо декілька показників:

1) трудомісткість (відношення прямих витрат на  оплату праці до виробничої  собівартості) становить 39,5%.

2) матеріаломісткість (відношення витрат на придбання  матеріалів до виробничої собівартості) становить 40,5%.

3) відношення  виробничої собівартості до ціни  продукції становить 61,3%.

Тобто продукція  є матеріаломісткою, а звідси можна зробити висновок, що вона є якісною.

Відношення  виробничої собівартості до ціни продукції  становить 61,3%. Це означає, що прибуток нашого підприємства напряму залежить від обсягів продажу продукції. Для цього керівництву необхідно приділяти більше уваги рекламі та відділу збуту продукції.

Виходячи  з даних показників підприємство з виробництва жіночої спідньої білизни повинно розробити шляхи зменшення собівартості продукції. В даному випадку це не потрібно робити за рахунок зменшення витрат на матеріали чи на оплату праці, бо це може призвести до погіршення якості продукції даного підприємства. Потрібно зменшувати загальновиробничі витрати шляхом розширення виробничих потужностей, впровадження нового обладнання та новітніх технологій.

4. Виробничий план

Враховуючи  план збуту, а також умови щодо запасів готової продукції на початок та кінець розрахункового періоду, можливо визначити потребу підприємства у виробництві додаткових одиниць  готової продукції в плановому  році.

Складаючи виробничий план підприємства, необхідно враховувати  такі особливості:

• величина запасу готової продукції на кінець певного кварталу визначається заданим відсотком від обсягу продажу цієї продукції в наступному кварталі,
• загальна потреба у готових виробах на підприємстві визначається сумою  величини очікуваного продажу одиниць готової продукції та величини необхідного запасу цієї продукції на кінець періоду, 
• запас готової продукції на початок певного кварталу аналогічний запасу цієї продукції на кінець попереднього кварталу,
• запас готової продукції на початок першого кварталу розрахункового періоду визначається за формулою:

                                         ЗГПп = ГПб : ВС од.,                                                (1.2)

де ЗГПп – запас готової продукції на початок першого кварталу, од.;

ГПб – вартість готової продукції з вхідного балансу підприємства, грн.; 

ВСод. – виробнича собівартість одиниці готової продукції підприємства у минулому році, грн.;                                     

• необхідний обсяг виробництва готової продукції в певному періоді визначається різницею між величиною загальної потреби підприємства у готових виробах в цьому періоді та запасом цієї продукції на початок цього періоду.

Таблиця 1.4

Отже, необхідний обсяг виробництва готової продукції  складає 3521,1 од.

Для того щоб знайти запас на початок періоду  в I кварталі ми використовуємо собівартість продукції з таблиці 2.

5. Кошторис прямих витрат на матеріали

Прямі витрати на матеріали –  необхідна складова для розрахунку собівартості продукції.

Метою складання  кошторису є визначення загальної  вартості матеріалів, необхідних для  закупівлі в плановому році (за кварталами), яка визначається за формулою (1.3):

                                                 М = Км*Цм,                                                       (1.3)

де М –  загальна вартість закупівлі необхідних матеріалів в певному періоді, грн.;

Км – обсяг  закупівлі необхідних матеріалів в  періоді, кг;

Цм – ціна одиниці матеріалу.                                   

Обсяг запасів  матеріалів на початок першого кварталу (кг) визначається за формулою (1.4):

                                         ЗМп = Мб : Цм,                                                    (1.4)

де ЗМп – обсяг запасів матеріалів на початок першого кварталу, кг;

Мб – вартість матеріальних запасів з вхідного балансу, грн.;

Цм – ціна одиниці матеріалу, грн.

З таблиці 1.4 з’ясовується, що підприємству з  виробництва жіночої спідньої білизни потрібно придбати матеріалів у розмірі 13305,67, загальною вартістю 93139,7 грн.

6. Кошторис прямих витрат на оплату праці                    

Даний кошторис визначає загальну суму грошових коштів, необхідних для оплати праці, яка безпосередньо пов’язана  із виробництвом готової продукції  в плановому періоді (кварталі, році).   Загальна величина прямих витрат на оплату праці (ОЗП) визначається за формулою (1.5):

                                           ОЗП = Т*Вг*ВСС,                                                   (1.5) 

де Т – трудомісткість готової продукції в періоді, год.;

Вг – вартість однієї години прямих витрат праці, грн.;

ВСС – відрахування на соціальні заходи з прямих витрат на оплату праці (37%), грн.                                                      

В свою чергу, загальна кількість годин, необхідних для виготовлення готової продукції в періоді (трудомісткість) визначається з урахуванням кількості годин на виготовлення одиниці продукції та необхідного обсягу виробництва цієї продукції в періоді.

Таблиця 1.6