Плануваня, утворення і розподіл прибутку

2013 р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………………………..2

1. Прибутковість як одна з характеристик ефективності діяльності підприємства.
1. Економічна сутність ефективності діяльності підприємства……………………5
2. Основні показники прибутковості на підприємстві…………………………….…11
3. Механізм формування та розподілу прибутку на підприємстві……………19

2. Аналіз фінансової діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»
1. Загальна характеристика підприємства…………………………………………………23
2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»….25
3. Аналіз прибутковості підприємства………………………………………………………38

3. Напрями підвищення прибутковості підприємства
1. Вдосконалення механізму формування  прибутку підприємства…………53
2. Економічна оцінка ефективності запропонованих заходів на ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»……………………………………………………………………………………………59

Висновки…………………………………..………………………………………….………………….……62

Використані джерела………………………..………………….………………………………………65

ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки, відбуваються великі зміни в середині країни в економічній, політичній та соціальній сфері. Виникає велика кількість господарюючих суб’єктів різних форм власності, але всі вони створюються з єдиною метою – отримання прибутку.

Тема «Плануваня, утворення і розподіл прибутку  в сучасних умовах» є надзвичайно дискусійною. Серед науковців, які здійснювали дослідження даної теми належить виділити В.Я. Боброва, В.А. Кредісова, З.С. Варналія,           Ю.О. Лупенка, К.О. Ващенка, М.Г. Пивоварова, О.О. Шапурова та інших. Науковці визначали, що прибуток – одна з найбільш складних економічних категорій. Поняття прибутку, як відомо існує уже давно. Воно відноситься до часу виникнення товарного виробництва і обміну. Однак в своєму класичному  найбільш  розвинутому і загальному виді прибуток представ світові в капіталістичній економіці. Капіталізм возвеличив прибуток як основна мета свого розвитку. Прагнення отримати максимальний прибуток будь-яким чином стало змістом і основним законом економічного життя сучасного капіталізму. Об’єктивна основа існування прибутку визначається додатковою необхідністю його розподілу в грошовій формі.

В Законі України “Про підприємства в Україні” говориться, що прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Прибутковість може оцінюватись різними показниками обсяг прибутку, дохід  на інвестований капітал, розмір виплат дивідендів на акцію, відношення прибутку до обсягу реалізації.

Прибуток - одне із основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. Прибуток як джерело формування фінансових ресурсів та фондів підприємств може бути активно використаний для підвищення зацікавленості та відповідальності трудових колективів та кожного робітника в підвищенні результатів роботи. В силу викладених особливостей прибуток є одним з основних елементів госпрозрахункової діяльності підприємств та об’єднань.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. В цих умовах господарюючі суб’єкти, отримавши фінансову самостійність і незалежність, можуть вирішувати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати до бюджету встановлених податків і платежів.

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб’єктів формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як позитивним так і негативним значенням. Загальний об’єм прибутку підприємства представляє собою валовий (балансовий) прибуток. В його складі враховується прибуток від всіх видів діяльності підприємства: прибуток від продажу товарної продукції та робіт; прибуток від продажу іншої товарної продукції та послугнетоварного характеру; прибуток від продажу основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів; прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями тощо, а також прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій. Крім того розрізняють чистий прибуток, оподаткований, консолідований прибуток (прибуток, отриманий від материнських і дочірніх підприємств корпорації).

На підприємствах плануванню і отриманню прибутку від продажу продукції потрібно приділяти належну увагу. При цьому потрібно пам’ятати, що на величину прибутку від продажу товарної продукції впливають як фактори, що не залежать від діяльності підприємства (зміни державних регулюючих цін, природні та транспортні умови), так і фактори, які знаходяться в компетенції підприємств (зміна обсягів виробництва і продажу продукції, собівартість, рівень цін).

За умов нестабільності, кризових явищ господарюючим суб’єктам потрібно розглядати і розумітись на принципах і методах управління прибутком.

Тому я вважаю, що детальніше ознайомити з цією категорією, прибутком, показати вплив факторів на нього, механізм формування та розподілу, охарактеризувати модель управління прибутком в даний час є доцільним. 

Метою курсової роботи є удосконалення ефективності планування, утворення, розподілу прибутку на ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» та основи теоретичних та методологічних аспектів підвищення прибутковості на підприємстві в умовах розвитку ринкових відносин в Україні. 

      Основним завданням  при розробці курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів формування, планування та розподілу прибутку в сучасних умовах, детальний аналіз виробничо-господарської та фінансової діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006», виявлення резервів росту прибутковості на підприємстві та розробка заходів , що сприяють підвищенню рівня прибутковості на підприємстві.

РОЗДІЛ 1: ПРИБУТКОВІСТЬ ЯК ОДНА З ХАРАКТЕРИСТИК ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

1. Економічна сутність ефективності діяльності підприємства.

Формування ринкових відносин в економіці України супроводжується глибокими змінами в теорії і практиці управління на підприємствах. Виникають нові ринкові концепції, які оперують сучасними поняттями, прийомами, методами та моделями управління підприємством. В сучасних умовах господарювання за жорсткої конкуренції висока результативність управлінських рішень та раціональність побудови стратегії функціонування підприємства неможливі без реальної оцінки ефективності діяльності та діагностики потенціалу компаній. Сучасний економічний процес в Україні зумовлює необхідність комплексного дослідження і розв’язання проблеми підвищення діяльності підприємств за специфічних умов розвитку ринкових відносин. При здійсненні цієї діяльності виникає необхідність прийняття рішень, які синтезують елементи економіки, фінансів, маркетингу та інших галузей знань. Таким чином, необхідність дослідження даної проблеми зумовлена багатьма факторами, зокрема такими як обмеженість економічних ресурсів, а також бажання суб'єктів господарювання отримати максимальний ефект при найнижчих витратах [20, с. 189].

Дослідженню різних аспектів ефективності присвячені праці багатьох вчених, а саме: Н.Шишкіної, О.В.Мороза, Є.Іщенка, А.М.Турила, О.Ф.Савченка, А.К.Птушенка та ін. Принциповим в аналізі даної проблеми з позицій системного підходу є те, що в самому трактуванні поняття ефективності до цього часу відсутня чітка визначеність. В середовищі вчених-економістів спостерігаються суттєві розбіжності в розумінні сутності цієї категорії, методів її суспільного обліку, критеріїв і показників. 
Різноманіття поглядів на ефективність пов'язано, насамперед, з вибором критеріїв її оцінки.

На сучасному етапі правомірним буде застосування багатокритеріального підходу до оцінки ефективності діяльності підприємства, адже визначення цілей його діяльності на сьогодні носить багатоаспектний характер. Водночас оцінка ефективності діяльності підприємства виходить за межі його показників, оскільки функціонування підприємства впливає на поведінку інших суб'єктів ринку.

Отож, в умовах ринкових перетворень необхідна цілісна модель оцінки ефективності діяльності підприємства, згідно з якою ефективність розглядається з п’яти взаємопов’язаних точок зору [7, с. 86-87]:

-    задоволення потреб зацікавлених;

-     вклад зацікавлених;

-    інноваційні стратегії;

-   ефективні процеси виробництва ;

-    можливості реалізацій (придбання) .

Для визначення ефективності господарювання важливим є прийняття правильних стратегічних напрямків. Вони повинні визначатися кінцевою метою діяльності, яку окреслило перед собою підприємство. Основне місце приділяється отриманому прибутку від господарської діяльності, забезпеченню його зростання на майбутнє. Це прагнення є рушійною силою ринкової економіки. Ефективність роботи підприємства сприяє забезпеченню ефективності галузі й ефективності економіки в цілому, тобто всього процесу суспільного відтворення [20, с. 191].

Основою прибутковості ринкового механізму є економічні показники, необхідні для планування й об’єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, утворення й використання спеціальних фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу.  Головною метою створення та подальшого розвитку будь-якого суб’єкту господарської діяльності, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб’єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовим результатом. Фінансовий результат –  це прибуток або збиток, який отримує господарюючий  суб’єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексну оцінку ефективності цієї діяльності [25, с. 278].

Використовуючи дані Державного комітету статистики України [1], можна стверджувати, що, починаючи з 2004-2008 рр. спостерігалася позитивна тенденція до зростання прибутку підприємств. Дане зростання також супроводжувалося зростанням збитків, які у 2009 році, у зв’язку з фінансовою кризою, збитки навіть перевищували їх прибуток. У 2010 році спостерігається перевищення прибутку підприємств над їх збитком (рис. 1.1).

Рис 1.1 Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за період 2004-2010 рр., млн.грн.

Безперервність діяльності суб’єкта господарювання передбачає адекватне виконання ним певних зобов’язань. Це вказує на залежність функціонування підприємства від його платоспроможності, тобто своєчасного і повного погашення свої зобов’язань: суб’єкти господарювання найчастіше припиняють діяльність через нестачу грошових коштів. Нестача грошових коштів обмежує проведення процесу самофінансування і ставить підприємця перед проблемою пошуку додаткових джерел фінансування.

Нестача грошових коштів породжена багато в чому загальними для всіх зовнішніми умовами і лише частково є симптомом поганої роботи конкретного підприємства. Власні фінансові ресурси, які мають підприємства, не завжди можуть повною мірою забезпечити безперебійний процес не тільки розширеного, але і простого відтворення.

Підприємці мають обмежений доступ до альтернативних джерел фінансування, тобто бюджетного або кредитного. Для здійснення виробничого  процесу вони змушені купувати ресурси (паливо, електроенергію тощо) за високими цінами, реалізуючи свою продукцію зазвичай за низькими цінами через недостатню платоспроможність споживача. Тож невипадково, що з часом малі підприємства стають неконкурентоспроможними і зникають.

Важливою перепоною в розвитку підприємницької діяльності є низький рівень економіко-правових знань тих, хто вважає себе підприємцем або хоче ним стати. Це відображається в наявності різних інтересів у підприємця і менеджера. Тобто, підприємець (власник) у першу чергу зацікавлений у отриманні прибутку, і йому не цікаво, як це відбувається, бо це є проблеми найманого менеджера. Менеджер же, навпаки, у першу чергу переймається поточними проблемами ефективного керівництва підприємством, його розвитку, а прибуток власника – це тільки останній, кінцевий результат ефективної діяльності. Тому у наших конкретних умовах, коли власник (підприємець) є водночас і менеджером цього підприємства, бажання  якнайшвидшого одержання прибутку будь-яким шляхом перемагає вимоги ефективного управління і призводить до занепаду підприємства [21, с. 181].

Труднощі з реєстрацією відкриття власної справи займають зі списках проблем не останнє місце. Багато бажаючі почати бізнес уже мають необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть одержати в органах реєстрації, у консультантів-індивідуалів чи в спеціалізованих формах зразки документів і необхідні поради. Проте, по витратах часу, коштів, нервових зусиль, що діє в Україні процедура реєстрації підприємців усе ще залишається громіздкою і зайво ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвитих країнах [16, с. 45].

Проблемою функціонування підприємств в Україні є те, що велика частина молодих спеціалістів виїжджають за кордон і там влаштовуються на роботу. Тобто, відбувається відплив наукового потенціалу, хоча саме він повинен стати фундаментом для покращення економічної ситуації в нашій країні.

Діючі бізнесмени відзначають такі проблеми, як труднощі з реалізацією продукції і доступу до сировини і матеріалів. Дуже часто наявна сировина не відповідає двом факторам, а саме: ціновому і якісному. Підприємці виділяють ще дві проблеми, що на їхню думку мають чисто місцеве походження. Це відношення з податковою адміністрацією і чиновниками. Вони відзначають некомпетентність багатьох рівнів службовців, що породжує необґрунтовані претензії, а також неправильне розуміння сутності того, який повинен бути характер взаємин з підприємцями. Через це вони вступають у конфлікти [16, с. 45].

           Отже, економіка сучасного періоду характеризується становленням нових соціально-економічних відносин. В системі цих відносин завжди функціонують підприємства з різним рівнем економічного розвитку. Об’єктивні закони ринкової економіки змушують їх постійно знаходити ефективні форми та методи ведення господарства [10, c. 28].         

Основними шляхами підвищення ефективності можуть бути: як внутрішні (забезпечення ефективної системи набору, мотивації, навчання кадрів; вдосконалення форм та методів праці тощо), так і зовнішні (покращення державної економічного та соціальної політики; забезпечення достатнього розвитку виробничо-господарської інфраструктури і т.д.). Однак,  лише використовуючи всю систему чинників в сукупності, можна досягти високих темпів зростання ефективності розвитку економіки та діяльності підприємства [14, с. 183].

1.2 Основні показники  прибутковості на підприємстві

            Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємство отримує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності: надання в оренду основних засобів, комерційна діяльність на фондових та валютних біржах та інше.

Прибуток – це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері обігу, який безпосередньо отримує підприємство. Тільки після продажу продукції чистий доход набуває форми прибутку. Кількісно він являє собою різницю між виручкою  (після сплати податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань в бюджетні та поза бюджетні фонди) та повною собівартістю реалізованої продукції [22, с. 37-38].

Головними характеристиками прибутку є:

• прибуток являє собою форму доходу підприємця, який здійснює визначений вид діяльності;

• прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення визначеного комерційного успіху;

• прибуток не є гарантованим доходом підприємця;

• прибуток характеризує не весь доход, а лише ту частину, яка очищена від понесених витрат на здійснення діяльності;

• прибуток є вартісний показник виражений у грошовій формі.

Отже, прибуток – це  виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення цієї діяльності та являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами. Прибутку відводиться значна роль в економіці, тому що він є головною метою підприємця, а також:

• базою економічного розвитку держави;

• критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності;

• основним джерелом формування внутрішніх фінансових ресурсів підприємства;

• головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства;

• найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб;

• основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Існує така класифікація прибутку:

1. за джерелами формування прибутку:

• від реалізації продукції;

• від реалізації майна;

• від позареалізаційних операцій.

2. за джерелами формування прибутку в розрізі основних видів діяльності:

• від операційної діяльності;

• від інвестиційної діяльності;

• від фінансової діяльності – діяльності пов’язаної з формуванням грошових потоків за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

3. за елементами, які формують прибуток:

• маржинальний – сума чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням змінних витрат;

• валовий – сума доходу за вирахуванням мостійних і змінних витрат;

• чистий – сума валового прибутку за вирахуванням суми податків.

4. за характером оподаткування прибутку:

• частина прибутку, що оподатковується;

• частина прибутку, що не оподатковується.

5. за  характером інфляційної очистки прибутку:

• номінальний;
• реальний – це номінальний прибуток, скоригований на темп інфляції.

6. за періодом формування;

• прибуток попереднього, або минулого періоду;

• прибуток звітного періоду;

• прибуток планового періоду.

7. за регулярністю формування:

• що формується регулярно;

• надзвичайний прибуток.

8. за значенням кінцевого результату:

• прибуток;

• збиток.

При аналізі господарської діяльності використовують такі показники прибутку:

• балансовий прибуток;

• прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг;

• прибуток від іншої реалізації;

• фінансові результати від позареалізаційних операцій;

• прибуток, що оподатковується;

• чистий прибуток.

Головним фактором, що впливає на величину прибутку є підвищення продуктивності праці, що забезпечить збільшення об’єму виробництва продукції та грошових надходжень підприємства і знижує витрати праці на одиницю продукції, її собівартість. Важливе значення мають економія  матеріальних витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності використання основних та оборотних виробничих фондів. Величина прибутку залежить від якості та асортименту продукції [15, с. 53].

Механізм управління прибутком будується з врахуванням тісного взаємозв’язку цього показника з показниками обсягу реалізованої продукції, доходів та витрат підприємства. В процесі управління прибутком підприємство вирішує ряд задач [18, с. 182]:

1. визначення обсягу реалізованої продукції, який забезпечить беззбиткову діяльність протягом короткого періоду;

2. Визначення обсягу реалізації, що забезпечить беззбиткову роботу підприємства в довгостроковій перспективі:

Операційна діяльність в довгостроковому періоді від короткострокової має ряд відмінностей:

• з ростом обсягу реалізації збільшуються постійні витрати;

• з насиченням ринку в результаті росту обсягів продукції, підприємство знижує рівень цін, що призводить до зменшення обсягів чистого доходу;

• за рахунок більш ефективного використання матеріальних ресурсів, росту продуктивності праці, укрупненням партії сировини та відвантаження продукції, знижується рівень змінних витрат;

3)  визначення  обсягу реалізованої продукції, яка б забезпечила досягнення  запланованої суми валового прибутку;

4)   визначення межі безпеки, тобто  розміру можливого зниження обсягу  реалізації при несприятливій  кон’юнктурі ринку, який дозволить  йому здійснювати прибуткову  діяльність;

5)  визначення  необхідного обсягу реалізації  продукції, який забезпечить досягнення  запланованого маржинального прибутку, або навпаки;

6. визначення можливих результатів росту валового прибутку при оптимізації співвідношення постійних та змінних витрат ( операційний леверидж).

Операційний леверидж можна визначити як потенційну можливість  впливати на формування прибутку від реалізації продукції за рахунок  зміни обсягу продукції і структури її собівартості. Вплив на прибуток зміни обсягу продукції відбувається за рахунок зміни умовно-постійних витрат. Чим більший обсяг продукції, тим менший рівень умовно-постійних витрат на одиницю продукції. Чим більша сума постійних витрат, тим більше змінюється сума прибутку.

Співвідношення постійних та змінних витрат, яке дозволяє діяти механізму операційного левериджу з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток, характеризується коефіцієнтом операційного левериджу:

Кол  =    Впост / Взагальні     ,  грн

де, Кол - коефіцієнтом операційного левериджу;

      Впост – сума постійних витрат, грн;

      Взагальні – сума загальних витрат, грн.   

Чим вище значення коефіцієнта, тим в більшій мірі підприємство може збільшити прибуток, якщо діяльність іде правіше точки беззбитковості.

Суттєвий вплив на прибуток може здійснювати і зміна структури собівартості в бік зменшення питомої ваги умовно-постійних витрат. Це може бути досягнуто шляхом впровадження  нової технології і техніки, це повинно призвести до до зниження частки змінних витрат. Взаємозв’язок умовно-постійних і змінних витрат не має лінійного характеру. І це створює певні труднощі  пошуку їх оптимального співвідношення, на що великий вплив здійснює галузева специфіка.

Фінансовий леверидж можна визначити як потенційну можливість впливу на формування прибутку шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів за рахунок запозичених джерел – довгострокових суд, займів. Чим  більше залучається підприємством довгострокових суд, тим більше воно виплачує відсотків по них. Ці відсотки сплачуються за рахунок прибутку, тому  чим більша в сумі довгострокових джерел доля запозичених джерел, тим вищий рівень фінансового левериджу. В кінцевому результаті фінансовий леверидж характеризує взаємозв’язок чистого і балансового прибутку.

Якщо підприємство не використовує довгострокових джерел і займів, фінансовий леверидж дорівнює 1, тобто фактор не здійснює ніякого впливу на формування прибутку і відповідно чистий прибуток змінюється під впливом виробничих факторів.

Якщо підприємство використовує довгострокові кредити, то рівень фінансового левериджу буде збільшуватись по мірі росту цих джерел. Чим вище рівень фінансового левериджу, тим вище його вплив на чистий прибуток.

Оскільки прибуток показує абсолютний ефект господарської діяльності без урахування  використаних при цьому ресурсів, то він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупність затрат підприємства. В практиці господарювання обчислюються наступні показники рентабельності:

• рентабельність продукції;

• рентабельність виробництва;