Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ  ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ  
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему

«Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних  осіб»

з дисципліни “Система оподаткування юридичних осіб” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                        Виконавла студентка

                                        групи ФК-42

                                        Сокур І.І.

                                        Прийняла

                                        Мужеляк М.М.

Львів 2011

ВСТУП

    В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних  відносин у суспільстві, розбудови  нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі. Податкова система –це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку. Податок – це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; а збором – є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на їх користь державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами юридично значимих дій [податковий кодекс].

    Систему оподаткування становлять сукупність податків і зборів (обов'язкових  платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються в установленому податковим кодексом порядку. Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам є прерогативою Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів у відповідності до законів України про оподаткування.     
       Систему оподаткування України складають:

— загальнодержавні податки і збори;

— місцеві податки і збори [http://www.vuzlib.net/fin_K/5-4.htm].

    Метою даної роботи є дослідження пільг  щодо сплати земельного податку для  юридичних осіб. Розглядається сфера застосування, принципи впровадження, умови функціонування, методика розрахунку земельного податку та його місце в системі податків і зборів у державі загалом. Розкривається механізм регулювання діяльності юридичних осіб - землевласників та особливості системи оподаткування їх.

    Земельний податок за своєю суттю є загальнодержавним  прямим податком на майно, який сплачується на всій території України фізичними та юридичними особами. Обˈєктом оподаткування тут є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Базовим податковим періодом по цьому податку є календарний рік.(ПКУ)

    Оскільки  темою даного курсового проекту  є саме пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, то дослідження проводитиметься саме з точки зору справляння даного податку з юридичних осіб. 
 
 

    РОЗДІЛ 1

    ПІЛЬГИ  ЩОДО СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ ЮРИДИЧНИХ  ОСІБ

1. Елементи земельного податку

    До  елементів земельного податку можна  віднести наступні:

- Платник податку (суб'єкт податку)

- Об'єкт оподаткування; 

- Податкова база;

- Податковий  період;

- Податкова ставка;

- Порядок обчислення  податку.

    Платниками  податку згідно із Податковим кодексом України є власники земельних  ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

    ПКУ також визначає, що обˈєктами оподаткування можуть бути земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

    Ст. 271 ПКУ визначає податкову базу як вартісну та фізичну характеристики об'єкта оподаткування. Таким чином, для земельного податку податковою базою є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

    Ст. 285 ПКУ встановлює поняття податкового  періоду. Під ним розуміється календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

    Власники  землі та землекористувачі сплачують  плату за землю з дня виникнення права власності на земельну ділянку. У разі припинення права власності  податок сплачується за фактичний  період перебування землі у власності  у поточному періоді.

    Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними  частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням  земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним  днем податкового (звітного) місяця.

    Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене  у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені  земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок  за місцезнаходженням земельної  ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

    Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

    Податкова ставка - це величина податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази. Ставка податку на землю поділяється стосовно видів земельних ділянок. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

    - для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

    - для багаторічних насаджень - 0,03.

    За  сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і  використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за тими самими ставками. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 ПКУ, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 275.2 ПКУ.

    Порядок обчислення земельного податку: 1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

    Відповідні  органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної  ділянки подають інформацію, необхідну  для обчислення і справляння плати  за землю.

    2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

    3. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку.

    4. Юридична особа зменшує податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПКУ за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні, і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

    Плата за землю не справляється:

    - за сільськогосподарські угіддя  зон радіоактивне забруднених  територій і хімічно забруднені  сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

    - за землі, що перебувають у  тимчасовій консервації або у  стадії сільськогосподарського  освоєння;

    - за земельні ділянки державних,  колективних і фермерських господарств,  які молодими садами, ягідниками  та виноградниками до вступу  їх у пору плодоношень також гібридними насадженнями, гено фондовими колекціями та розсадний багаторічних плодових насаджень та інше. 

2. Історія становлення  земельного податку

    Земля є одним з найстаріших в  історії об’єктом оподаткування. І  хоч зараз плата за землю не має суттєвого бюджетного значення, існування цього податку зумовлено  цілим рядом чинників. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку майже неможливо ухилитись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об’єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соціальної точки зору плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості. З точки зору економічної ефективності вона також має деякі переваги:

• з одного боку - стимулює ефективне використання землі;
• з другого боку, при встановленні диференційованих ставок з залежності від регіону може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни [.В.  Розпутенко  Податкова політика  та   економічні   реформи:  Навчальний  посібник  для   студентів   економічних   та   юридичних факультетів. -  Київ:  УАДУ, 1996. - 2011с.].

     До  недоліків цього податку слід віднести те, що надходження від  нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виробництва він може спричинити банкрутство платників, які переживають тяжкі часи. Крім того, стягнення цього податку вимагає досить клопіткої роботи по оцінці земельних ресурсів країни.

     Тенденції  сучасного  розвитку земельних  відносин  характеризуються  недосконалістю організаційно-економічного забезпечення землекористування та землеволодіння [Б. Андрисюк. Україні потрібна ефективна регіональна політика.  //  Консультант- 2011.- №41 (208) (12 жовтня). – С. 4.]. А тому, невід’ємною складовою механізму економічного  регулювання земельних відносин є плата за землю, яка є системою обов’язкових земельних рентних платежів.

     Економічна  природа  земельного  оподаткування реалізується  через виконання таких функцій: 

• стимулювання  раціонального  використання  землі  (стимулююча  функція);
• вирівнювання умов господарювання  для  підприємств,  що  функціонують  у  різних  умовах (регулююча  функція);
• акумулювання  коштів  на  фінансування  землеохоронних  потреб  і розвитку  соціальної  інфраструктури  територіальних  громад,  яким  належать сільськогосподарські угіддя (фіскальна функція)

     Плату за землю в Україні було введено  з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру, тощо. Передбачалось, що надходження плати за землю будуть використовувати за цільовим призначенням. Але в умовах фінансової кризи плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.

      Таким чином, справляння та облік земельного податку в Україні здійснюється відповідно до вимог нового Податкового кодексу України, який передбачає  вдосконалення адміністрування плати за землю, упорядкування  пільг щодо  її  сплати,  додаткові  надходження тощо [Закон України «Про державну  податкову  службу  в  Україні»  від   4 грудня 1990 року (з наступними змінами та доповненнями ).].  Однак, незважаючи на це, в Україні потрібно реформувати системи земельних платежів з метою посилення ролі земельного оподаткування як регулятора розвитку земельних відносин, стимулювання раціонального використання землі шляхом підвищення відповідальності землевласників за ефективне використання угідь. 

3. Пільги  щодо земельного податку 
1. Пільги щодо земельного податку для юридичних осіб

    Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

    Необхідно врахувати пільги, визначені Перехідними положеннями Кодексу. 
Звільнені від земельного податку, зокрема, такі юридичні особи: 
• дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 
• дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій; 
• релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва та обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; 
• благодійні організації, діяльність яких не передбачає одержання прибутків; 
• спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 
• громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю за умови дотримання відповідних умов. 
        Особливістю застосування пільгового оподаткування є те, що органи місцевого самоврядування (ВР АР Крим, міські, селищні та сільські ради) можуть установлювати пільги щодо земельного податку. Такі пільги надаються у вигляді часткового звільнення на певний строк або зменшення суми земельного податку і лише за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

    Органи місцевого самоврядування надають пільги щодо земельного податку шляхом прийняття відповідних рішень. Прийнявши такі рішення, до 1 лютого поточного року вони повинні подати органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки відомості стосовно наданої пільги юридичним та/або фізичним особам. Якщо інформація відносно наданих пільг змінилася, то орган місцевого самоврядування повинен повідомити про це орган ДПС до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.[ http://dpa.lg.ua/kodeks/7/280211.htm]

2. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

    Від сплати податку звільняються:

    - заповідники, у тому числі історико-культурні,  національні природні парки, заказники  (крім мисливських), парки державної  та комунальної власності, регіональні  ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки,  пам'ятки природи, заповідні урочища  та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

    - дослідні господарства науково-дослідних  установ і навчальних закладів  сільськогосподарського профілю  та професійно-технічних училищ;

    - органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади,  установи та організації, спеціалізовані  санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені  відповідно до законів України,  Збройні Сили України та Державна  прикордонна служба України, які  повністю утримуються за рахунок  коштів державного або місцевих бюджетів;

    - дитячі санаторно-курортні та  оздоровчі заклади України незалежно  від їх підпорядкованості, у  тому числі дитячі санаторно-курортні  та оздоровчі заклади України,  які знаходяться на балансі  підприємств, установ та організацій;

    - релігійні організації України,  статути (положення) яких зареєстровано  у встановленому законом порядку,  за земельні ділянки, надані  для будівництва і обслуговування  культових та інших будівель, необхідних для забезпечення  їх діяльності, а також благодійні  організації, створені відповідно  до закону, діяльність яких не  передбачає одержання прибутків;

    - санаторно-курортні та оздоровчі  заклади громадських організацій  інвалідів, реабілітаційні установи  громадських організацій інвалідів;

    - громадські організації інвалідів  України, підприємства та організації,  які засновані громадськими організаціями  інвалідів та спілками громадських  організацій інвалідів і є  їх повною власністю, де протягом  попереднього календарного місяця  кількість інвалідів, які мають  там основне місце роботи, становить  не менш як 50 відсотків середньооблікової  чисельності штатних працівників  облікового складу за умови,  що фонд оплати праці таких  інвалідів становить протягом  звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

    Зазначені підприємства та організації громадських  організацій інвалідів мають  право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств  та організацій громадських організацій  інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні".

    У разі порушення вимог цієї норми  зазначені громадські організації  інвалідів, їх підприємства та організації  зобов'язані сплатити суми податку  за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також  штрафні санкції згідно із законодавством;

    - дошкільні та загальноосвітні  навчальні заклади незалежно  від форм власності і джерел  фінансування, заклади культури, науки,  освіти, охорони здоров'я, соціального  захисту, фізичної культури та  спорту, які повністю утримуються  за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

    - підприємства, установи, організації,  громадські організації фізкультурно-спортивної  спрямованості, у тому числі  аероклуби та авіаційно-спортивні  клуби Товариства сприяння обороні  України, - за земельні ділянки,  на яких розміщені спортивні  споруди, що використовуються  для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального  процесу збірних команд України  з видів спорту та підготовки  спортивного резерву, бази олімпійської  та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

    - на період дії фіксованого  сільськогосподарського податку  власники земельних ділянок, земельних  часток (паїв) та землекористувачі  за умови передачі земельних  ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого  сільськогосподарського податку;

    - новостворені фермерські господарства  протягом трьох років, а в  трудонедостатніх населених пунктах  - протягом п'яти років з часу  передачі їм земельної ділянки у власність.

    Верховна  Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній  території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку  лише за рахунок коштів, що зараховуються  до відповідних місцевих бюджетів.

    Органи  місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

    Нові  зміни щодо зазначеної інформації надаються  до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у  якому відбулися зазначені зміни.  
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.  
Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.  
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.[ http://dpa.lg.ua/kodeks/7/280111.1.htm] 
 
 

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

    Декларація  з податку на прибуток подана за другий квартал звітного                    (податкового) періоду 2011 року. За допомогою  декларації можна обчислити: податок  на прибуток підприємств, податок на додану вартість та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне  соціальне страхування. Також подається розрахунок амортизації розрахованої за прямолінійним методом за другий квартал.

    2.1 Податок на додану вартість 

    Податок на додану вартість є непрямим податком, який становить 20 відсотків бази оподаткування  та додається до ціни товарів/послуг. Податковим Кодексом встановлено, що базою оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) є їх договірна (контрактна) вартість (пункт 188.1 статті 188 Кодексу), але не нижче звичайних цін.

    Податкове зобов'язання для цілей розділу V Податок на додану вартість ПКУ - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

    Відповідно  до статті 181, пункту 1 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка  припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше:

    а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

    б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

    Для цілей оподаткування згідно ПКУ  статті180 пункту 1 платником податку є:

    1) будь-яка особа, що провадить  господарську діяльність і реєструється  за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

    2) будь-яка особа, що зареєстрована  або підлягає реєстрації як платник податку;

    3) будь-яка особа, що ввозить  товари на митну територію  України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

    особа, на яку покладається дотримання вимог  митних режимів, які передбачають повне  або часткове умовне звільнення від  оподаткування, у разі порушення  таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

    особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.