Побутові хімічні товари

ПЛАН 

      ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. Номенклатурний аналіз споживчих якостей  товарів побутової  хімії

1.2.Клеї.

1.2.1.Асортимент  клеїв.

1.2.2.Якість  клеїв.

1.3. Абразивні товари.

1.3.1.Асортимент  абразивних товарів.

1.3.2.Якість  абразивних товарів.

1.4.Засоби  для прання та миття.

  1.4.1.Показники  якості.

1.5.Засоби  для чищення.

1.6.Лакофарбові  товари.

  1.6.1.Лакофарбові  матеріали.

1.6.2.Показники  якості лакофарбових  матеріалів.

  1.6.3. Інструменти для  малярних робіт.

1.7. Засоби по догляду  за житлом, предметами  домашнього побуту, садом і городом.

РОЗДІЛ 2.Якість товарів побутової  хімії

РОЗДІЛ 3.Зберігаючі фактори товарів  побутової хімії

      ВИСНОВОК

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП 

      В умовах ринкової економіки вся діяльність суб'єктів ринку здійснюється навколо  товару. Товар — основна фігура, індикатор економічної сили і активності виробника. Від того, який товар пропонується споживачу, залежить економічний успіх виробника та посередника, що працює на ринку. Якщо товар є прогресивним, надійним, якісним, конкурентоспроможним, відповідає сучасному рівню розвитку науково-технічного прогресу, то він завжди знайде споживача.

      Цілями  товарознавства як науки є вивчення споживчих властивостей товарів, які визначають їхню споживчу цінність, якість і їхню конкурентоспроможність.

      Знання основних споживчих властивостей та асортименту товарів дає можливість суб'єктам ринку визначати потребу в них, займатися їх закупівлею і продажем, вирішувати питання заміни одних товарів на інші, визначати їх стан на ринку, а також залежність попиту на них від зміни кон'юнктури, формувати цінову політику, визначати досягнення і перспективи науково-технічного прогресу у сфері виробництва і використання товарів.

      В умовах ринкових відносин, з розширенням  міжнародної торгівлі, з розвитком підприємництва і загостренням конкурентної боротьби за покупця, фахівцям необхідно знати і враховувати у своїх діях вимоги споживачів до товару. Тому маркетологи повинні знати номенклатуру і споживчі властивості товарів, умови їх виробничого використання, принципи їх маркірування, правила постачання, транспортування і зберігання.

      Знання  споживчих властивостей товарів  дає можливість суб'єктам ринку визначити стан товарів на ринку взагалі, проаналізувати сучасний стан ринку окремого товару, визначити залежність попиту на товари від зміни кон'юнктури ринку, визначати потребу в них, займатися їх продажем і закупівлею, вирішувати питання заміни одних товарів іншими, впливати на формування товарної і цінової політики, визначати рівень досягнень науково-технічного прогресу у сфері виробництва і використання товару й т. ін.

      Тема  курсової роботи «Побутові хімічні  товари»

      Мета: в процесі виконання роботи провести дослідження особливостей товару побутової хімії, оволодіти знаннями, необхідними для вирішення практичних завдань у сфері маркетингової діяльності на виробництві та у сфері товарообігу товарів побутової хімії.

      Робота  побудована з трьох розділів, вступу , висновку і переліку використаної літератури. Там, де необхідно, присутні посилання на відповідне джерело  інформації в фігурних дужках, перше число – номер літературного джерела, друге – сторінка. 
 
 

РОЗДІЛ 1. Номенклатурний аналіз споживчих якостей  товарів побутової  хімії 

      До  товарів побутової хімії відносять  клеї, абразивні матеріали, засоби для  прання і миття, засоби для чищення, лакофарбові товари, засоби по догляду за житлом. предметами побуту, садом і городом і ін. 

      1.2. Клеї

      Клеї  – це полімери, чи сполуки на їх основі , що застосовуються для з’єднання  різних матеріалів. Дія клеїв заснована  на утворенні між ними і склеюючим матеріалом адгезії. В склад клею входять полімери (клейкі речовини), розчинники, наповнювачі, пластифікатори і ін. Безпечність клею залежить від властивостей полімерів, розчинників, пластифікаторів та ін{5, c.88].

      До  функціональних властивостей клеїв відносять їх клеючу здатність, термічну і хімічну стійкість і універсальність. Надійність визначається довговічністю склеєних сполук, зберіганням клеїв та ін. Еластичні властивості залежать від їх кольору, прозорості, упаковки, чіткості маркіровки.

      1.2.1. Асортимент клеїв

      Клеї  поділяють в залежності від різних ознак .

      За  призначенням клеї ділять на виробничі (для з’єднань матеріалів) і побутові (для ремонту, склеювання).

      За  походженням клейової речовини клеї поділяють на синтетичні і штучні. 

      Синтетичні  клеї відрізняються високою міцністю склеювання, хімічною стійкістю, водостійкістю, здатністю склеювати матеріали, кераміку, скло.

      Побутова  синтетичні клеї поступають в продаж готовими до використання, вони зручні в застосуванні і забезпечують надійність склеювання.

      Найбільш  поширеними являються наступні клеї[11, c.327:

• на основі полівінілхлориду – МЦ-1, ПВХ;
• на основі полі вінілацетату і його похідних – ПВА, полі вінілацетат;
• на основі модифікованих фенол формальдегідних смол – БФ-2, БФ-4 і ін.
• двокомпонентні – епоксидний, уретановий та ін., в які перед використанням добавляють затвердувач.

    Штучні  клеї характеризуються стійкістю до дії води і мікроорганізмів. Це клеї на основі целюлози, крохмалю, білків і  силікатів.

    До  нітроцелюлоз них відносять клей КМЦ-Н (для приклеювання миючих і паперовищ обоїв), АГО, Нітроцелюлозний, Суперцімент; до крохмальних – обойний; до білкових – столярний, кістяний і казеїновий; до силікатних – силікатний канторський.

    По  універсальності розрізняють клеї одно цільові (для склеювання паперу), напівуніверсальні і універсальні (для склеювання різних матеріалів).

    По  консистенції клеї бувають тверді (у  вигляді гранця, порошків та ін.) і  рідкі (у вигляді розчинів, емульсій, маси).

    За  характером затвердіння клеї можуть бути холодної (при кімнатній температурі) і гарячої (при нагріванні) сушки.

        1.2.2. Якість клеїв

      Вимоги  до якості. Клеї повинні мати притаманні їм властивості, мати визначений склад, однорідного кольору і відповідного відтінку, без домішок, не мати неприємного запаху.

      Контроль  якості. В залежності від клеючої  здатності столярний клей випускають сортів екстра, вищий, 1, 2, 3, кістковий  – вищого, 1, 2, 3-го сорту, інші клеї на сорти не ділять[11, c.327]. 

      1.3. Абразивні товари.

      До  абразивних товарів відносять товари, виготовлені на основі абразивних матеріалів.

      Абразивними називають матеріали зернистої  будови, що застосовуються для шліфування і полірування других матеріалів, заточки інструментів і ін.

      Розрізняють абразивні товари природні – наждак (мілко зерниста гірська порода із зерен корунда з іншими мінералами), пемза (пориста легка вулканічна гірська порода), корунд (окис алюмінію) і інші; штучні – електрокорунд – одержують плавленням глиноземвмісної сировини в електропечах, карбід креміню або карборунд (одержують сплавленням коксу з вуглецем в електропечах, буває чорний і зелений) і ін.; синтетичний алмаз (одержують із графіту і вуглевмісних речовин) та ін.

      Зернистість абразивних матеріалів характеризується величною зерен, позначених умовними знаками. В залежності від величини зерна ці матеріали діють на шліф зерно (крупнозернисті), шліф порошки і мікропорошки.

      1.3.1. Асортимент абразивних товарів

      До  абразивних товарів відносяться  абразивні інструменти і пасти.

      Абразивні інструменти бувають жорсткими – круги і бруски шліфувальні і м’ягкими – шліфувальний папір[13, c.73].

      Круги шліфувальні складаються із електрокорунда, карбіду кремнію і інших, бувають  різної форми і ступеня зернистості. Розміри їх визначають по зовнішньому, внутрішньому діаметрах і висоті (товщині) в міліметрах. Застосовують для шліфування, полірування і замочування інструментів.

      Бруски  шліфувальні відрізняються від  кругів тільки формою, але може бути прямокутною, круглою, напівкруглою та ін. Розміри брусків позначаються в міліметрах по довжині, ширині і висоті.

      Шліфувальний  папір – це листок паперу або  тканини, на одній стороні якої клеєм  рівномірно закріплений абразивний матеріал. Папір розрізняють за видом  абразивного матеріалу, зернистості, матеріалу основи, способу нанесення  абразивного матеріалу (механічний, електростатичний), за призначенням (для машинної і ручної обробки), водостійкості (для сухого шліфування. водостійкі – на синтетичному клеї), зносостійкості (класів А і Б), по типах (у вигляді листів, рулонів, книжок) і розмірах.

      Абразивні пасти – суміш абразивних матеріалів із в’яжучою речовиною. Застосовують їх для шліфування, полірування.

      1.3.2. Якість абразивних товарів

      Вимоги  до якості. Абразивні інструменти  повинні мати правильну форму, бути однорідними за кольором і зернистістю, встановлених розмірів. Пасти повинні бути відповідної консистенції, однорідної зернистості.

      Контроль  якості. На торгових підприємствах  шляхом внутрішнього огляду абразивних матеріалів встановлюють повноту і  чіткість маркіровки, наявність дефектів. На сорти їх не ділять.

      На  кругах і брусках не допускають тріщини  і сторонні домішки. Наявність тріщин визначають легким постукуванням дерев’яним предметом. Шліфувальний папір не повинен  бути пом’ятим, не допускається залитість  клеєм зерен. Пасти не повинні містити сторонніх домішок. 

      1.4. Засоби для прання та миття 

      До  них відносять миючі, відбілюючи і водопом’якшуючі засоби.

      Миючі засоби – це сполуки, основною складовою  яких є миючі речовини. До них  відносять господарське мило і синтетичні миючі засоби (СМЗ). Вони являються товарами першої необхідності для особистого застосування і відіграють значну роль в різних галузях промисловості[11, c.154].

      Миючі засоби повинні бути не шкідливими.

      Функціональні властивості визначаються миючою здатністю (здатністю відновлювати чистоту брудної поверхні), виконанням допоміжних функцій (дезінфекція, антистатичний ефект та ін.), універсальністю – здатністю миючих засобів виконувати основну функцію в середовищі різної жорсткості і температури розчину.

      До  ергономічних властивостей відносять зручність користування миючими засобами, які залежать від їх консистенції, розчинності, необхідності нагрівання миючого розчину, зручності дозування і внесення.

      Надійність  миючих засобів характеризується зберіганням  їх складу, кольору, запаху. Естетичні властивості визначаються однорідністю кольору і художнім оформленням упаковки.

      Мило  господарське – це миючий засіб, основними  складовими якого є натрієві і  калієві солі жирних кислот.

      На  торгові підприємства поступає мило господарське тверде в кусках з вмістом 72, 70 і 60% натрієвих солей жирних кислот. Одержують мило омиленням лугами тваринних і рослинних жирів або нейтралізацією жирних кислот содою, де сировиною являються смоляні (із каніфолі) і нафтенові кислоти. Таке мило містить до 47% натрієвих солей жирних кислот, залишки жиру, лугу і інші домішки; мають невисоку миючу здатність і випускають його для спеціальних цілей. Для одержання мила з більшим вмістом жирних кислот в не вистиглу масу (мильний клей) вводять поварену сіль, щоб виділити мило від домішок. Такий процес називається висолюванням, а одержане мило – ядровим з вмістом 60% натрієвих солей жирних кислот. Для покращення споживчих властивостей ядрове мило старанно перетирають на вальцях і формують. Таке мило містить 70-72% натрієвих солей жирних кислот[10, c.45-48].

      Випускають  господарське мило тверде, для миття  посуду і господарських виробів. Воно додатково містить соду і  інші добавки.

      Синтетичні  миючі засоби – це сполуки, основною складовою яких є синтетичні миючі речовини. В склад СМЗ, крім синтетичних миючих речовин, входять лужні і нейтральні солі, відбілюючи і дезінфікуючі речовини, піноутворювачі та піногасники, ароматизовані речовини і ін.

      СМЗ розрізняють за призначенням, консистенції (порошкові, пасти, рідкі), наявності допоміжної функції (з відбілюванням, підкрашуванням і ін.).

      За  призначенням СМЗ поділяють на засоби для прання виробів із волокна  льону; із волокна шерсті, шовку і  хімічних; універсальні, комплексної  дії, піномиючі.

      Засоби  для прання виробів з льону мають більш високий вміст лужних солей. Використовують для прання і замочування білизни, для ручного і машинного прання, для прання з одночасним відбілюванням, для машинного і ручного прання сильно забруднених виробів.

      Засоби  для прання виробів із шерсті, шовку і хімічних утворюють слабо лужне середовище і не містять підбілювачів. Призначені в основному для ручного прання.

      Універсальні  засоби застосовують для прання виробів  із льону, шерсті, шовку і хімічних. Активність лугів регулюється температурою прання в залежності від того, який виріб.

      Засоби  комплексної дії – універсальні, але мають в своєму складі спеціальні домішки для проявлення допоміжних функцій: підкрашування, дезінфекція, видалення плям, антистатичної обробки.

      Піномиючі засоби утворюють піну і використовуються для миття голови і приймання ванни.

      Відбілюючи  засоби використовують для відновлення  білизни тканин. На торгові підприємства поступають відбілюючи засоби хімічної дії. Випускають їх у вигляді порошків, рідин і таблеток. Використовують в основному для відбілювання лляних тканини, а також інших виробів із тканин.

      Відбілюючи  засоби для виробів із лляних тканин і з віскозного шовку в залежності від виду відбілюючої речовини розрізняють  перекисні і хлорвмісні.

      До  перекисних підбілювачів відносять Персоль, Персоль-2 та ін; до хлорвмісних – Білизну, Білизну-2 і інші сильнодіючі препарати.

      Для обробки виробів із інших волокон  застосовуються універсальні відбілюючи засоби – перекисні (Універсальний, Універсальний-2 та ін.) і сірковмісні (Лілія, Лілія-2 та ін.). Використовують їх при невисокій температурі водин.

      В склад деяких відбілюючи засобів  вводять оптичні підбілювачі  для підвищення білизни тканин.

      Водопом’якшуючі засоби (кальцинована сода, тринатрійфосфат  та ін.) застосовують для пом’ягшення води, щоб зменшити розхід миючих засобів, збільшити їх ефективність і покращити ергономічні і естетичні властивості виробів. 

     1.4.1. Показники якості

      Вимоги  до якості.

      Засоби  для прання і миття повинні  мати приємний запах, встановлений колір, однорідну консистенцію, не мати згустків і осадів, добре розчинятися у воді і мати визначену миючу здатність.

      Контроль  якості.

      На  торгових підприємствах перевіряють  правильність упаковки, повноту і  чіткість маркіровки. Засоби для прання та миття на сорти не ділять, крім господарського мила, сорт якого визначають в залежності від процентного вмісту миючих речовин. Склад засобів для прання та миття і їх відповідність нормам гарантується виробником. 

     1.5. Засоби для очищення

      Засобами  для очищення користуються в тих випадках, коли потрібно видалити бруд, плями, накип, ржавчину.

      За  призначенням їх ділять на засоби: для  очищення керамічних виробів, емальованих  поверхонь (ванн та ін.); для очищення посуду, виробів із металів; для чищення  і миття скла; для чищення килимів, декоративних тканин; для видалення плям і чищення одягу та ін.

      Засоби  для чищення випускаються у вигляді  порошків, паст, рідин, аерозолів, салфеток. 

     1.6. Лакофарбові товари

      До  лакофарбових товарів відносять  лакофарбові матеріали (ЛФМ) і інструменти для малярних робіт[11, c. 219].

      1.6.1. Лакофарбові матеріали.

      Лакофарбові матеріали включають оліфи, лаки, фарби, емалі, ґрунтовки, шпатльовки і  допоміжні матеріали для обробки, які утворюють стійкі до зовнішніх  умов покриття і підвищують естетичні властивості.

      Лакофарбові матеріали – це складні складові, які містять плівкоутворюючі  речовини (синтетичні полімери, рослинні масла, синтетичні жирні кислоти, ефіри  целюлози, нафтопродукти, клеї, силікати), пігменти (сухі фарби), наповнювачі (крейда, тальк, каолін та ін.), розчинники (скипидар, бензин та ін.), сикативи – прискорювачі висихання.

      Якість  ЛФМ визначається їх споживчими властивостями. Безпечність ЛФМ залежить від  їх складу, багато з них шкідливо діють на організм людини. Функціональні властивості визначаються здатністю ЛФМ прилипати до поверхні і створювати стійкі до зовнішніх умов покриття. До ергономічних властивостей відносять зручність користування цими матеріалами, яка визначається терміном висихання, тобто вони повинні швидко висихати. Надійність ЛФМ характеризується зберігаємістю, довговічністю і ремонтпридатністю покриття. Естетичні властивості обумовлені кольором, блиском і прозорістю ЛФМ і покриття.

      Оліфи – це плівкоутворюючі матеріали, виготовлені на основі рослинних  мас і маловмісних алкідних смол. Застосовують для виготовлення лаків, фарб, ґрунтовок, шпатльовок, замазок, розведення масляних фарб і для прописування поверхні деревини перед обробкою цими фарбами.

      Оліфи розрізняють маловмісні – натуральні і безмасляні.

      Натуральні оліфи випускають без розчинника і з розчинниками. Натуральні оліфи без розчинника – це продукти варки рослинних масел з сикативом. Вони володіють високими функціональними властивостями. Їх ділять по способу виготовлення (окислені і полімеризаційні) і виду масла. Окислені оліфи одержують варкою масел або суміші масел в присутності сікати ва при продуванні повітря, полімеризаційні – варкою масел з сикативом при більш високій температурі і без доступу повітря. Порівняно з окисленнями вони більш темні, їх плівки мають підвищену міцність.

      Вид масла – це відмінна ознака оліф. Їх виготовляють на основі одного виду масла або змішаними.

      В продаж поступають оліфи лляні, конопляні  та ін. Змішані оліфи темні, а плівки їх менш міцні.

      Натуральні  оліфи з розчинниками складаються з термічно обробленого масла і розчинника. До них відносять оліфи Оксоль, комбіновані, алкіні, малярно-композиційні. Оліфа Оксоль містить 55% окисленого масла лляного, рослинного, лляного з конопляним, конопляного з рослинним та ін. і 45% розчинника. Оліфи Оксоль прозорі, утворюють тонкі плівки, помірно стійкі до зовнішніх умов.

      Комбіновані оліфи представляють собою розчини  сумішей окислених і прогрітих (зневоднених) масел. Їх випускають марок  К-2, К-4 (на основі окислених напіввисихаючих масел). Оліфи К-2 і К-4 застосовуються для одержання ЛФМ, що використовуються для внутрішніх робіт; оліфи К-3 і К-5 мають більш високі споживчі властивості, використовують їх аналогічно першим, але також і для зовнішніх робіт[14, c.45].

      Алкідні оліфи – це розчин гліфталевих або немшафталевих маловмісних смол в органічних розчинниках. В продаж поступають оліфи грифшалева і пеншафталева.

      Малярно-композиційні оліфи складають з термічно переробленої суміші масел і полімерних добавок. Застосовуються для внутрішніх малярних робіт.

      Безмасляні  оліфи – це нафтопродукти, полімерні  смоли і розчинники. В продаж поступають оліфа безмасляна нафтополімерна, темного  кольору. Вона утворює повільно висихаючи  плівки і використовується для розведення густо тертих фарб, що застосовуються для внутрішніх малярних робіт.

      Лаки  – це розчини плівкоутворюючих речовин  в органічних розчинниках, які утворюють  після висихання тверді, прозорі  і частіше всього блискучі покриття.

      Лаки  розрізняють за призначенням (мебельні, для паркету, антикорозійні та ін.), кольором (світлі і темні), природою плівкоутворювача (смоляні і ефіроцелюлозні).

      Смоляні лак – розчини синтетичних  полімерів, смол мінерального і рослинного походження в суміші розчинників. Представники: алкідний, поліефірний, бітумний і каніфольний.

      Алкіні  лаки виготовляють на основі гліфталевих (ГФ) або пентафталевих (ПФ) смол. Застосовуються для одержання смолей. В продаж поступають лаки холодної сушки марок  ГФ-166, ПФ-283 та ін. Покриття одержуються  прозорими і блискучими.

      Поліефірні лаки на основі бітумів і лаків утворюють водостійкі непрозорі покриття з високими антикорозійними і електроізоляційними властивостями.

      Лаки  каніфольні масляно-смоляні (на основі  ефірів каніфолі) застосовують для  декоративної обробки металічних і дерев’яних покрить. Покриття прозорі, блискучі.

      Ефіроцелюлозні  лаки одержують на основі складних ефірів целюлози. В продаж поступають нітроцелюлозні лаки НЦ-218, НЦ-224, НЦ-221, НЦ-222. Застосовують їх для обробки  меблів і лакування інших виробів  з дерева. Покриття швидковисихаючі, блискучі[9, c.178].

      Фарби – це суспензії пігментів чи пігментів  з наповнювачами в плівкоутворюючих речовинах, що утворюють після висихання  непрозорі покриття.

      На  різні торгові підприємства поступають фарби масляні і алкіні (маловмісні), водоемульсійні (вододисперсні) і клеєві (безмасляні).

      Масляні і алкідні фарби – це суспензії  пігментів або пігментів з  наповнювачами в натуральних  оліфах з сикативом або без  нього.

      Масляні і алкіні фарби розрізняють за призначенням (для зовнішніх і внутрішніх робіт), кольором, видом оліфи. що застосовується для їх виготовлення і готовності до застосування (густо терні і рідко терті).

      Водоемульсійні  фарби – це суспензії пігментів  і наповнювачів в водній емульсії полімерного плівкоутворювача. За видом плівкоутворювача фарби бувають полівінілацетатні, полі акрилові, ситролбутадієнові та ін. Водоемульсійні фарби готові до застосування, придатні для зовнішніх і внутрішніх робіт по дереву (крім стирол бутадієнових), штукатурці. по заґрунтованій поверхні металів, по старих покриттях емалями і фарбами. Покриття матові.

      Клеєві  фарби – це суспензії пігментів  і наповнювачів у водному розчинні клею. В продаж поступають фарби  на основі столярного чи кісткового клею, казеїнового, силікатного і полівінілспиртового. Застосовують для декоративної обробки поштукатурених поверхонь всередині приміщення і для фарбування фасадів будинків (силікатні і полівінілспиртові). Покриття матові.

      Емалі представляють собою суспензії  пігментів або суміші пігментів  в наповнювачі в лаці, що утворює  після висихання тверді, прозорі, з різним блиском покриття. Випускають їх готовими до застосування, вони порівняно  швидко висихають і володіють  хорошими функціональними властивостями.

      В продаж поступають емалі: пентафталеві – ПФ-115, ПФ-223, гліфталева – ГФ-230 і нітроцелюлозні – НЦ-11, НЦ-25, НЦ-132, МЦ-184, НЦ-1125[13, c.218].

      Ґрунтовки – це суспензії пігментів або  суміші пігментів з наповнювачами  із зв’яжучою речовиною (лаком, клеєм). Застосовують для утворення нижнього шару лакофарбових покрить з метою створення щільного зчіплення покриття з поверхнею, що покрашується.

      Шпатльовки  – це густі в’язкі матеріали  із суміші пігментів, наповнювачів і  в’яжучої речовини (лак, оліфа, водні розчини тощо). Застосовують для вирівнювання поверхні перед нанесенням на неї покриття.