Податки в системі доходів Державного бюджету України

 

 

Податки в системі доходів Державного бюджету України

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………      3

Розділ 1.Економічна сутність та функції податків…………………………..      5

Розділ 2. Види податків та їх характеристика……………………………….      11

Розділ 3. Аналіз структури та динаміки податкових надходжень доходної частини Державного бюджету України ……………………………………..      16

Розділ 4. Досвід провідних країн світу щодо стягнення податків до бюджету 23

Розділ 5. Проблеми стягнення податків до Державного бюджету України та шляхи їх подолання……………………………………………………………      28

Висновки……………………………………………………………………….       33

Список використаних джерел………………………………………………...       35

Додатки………………………………………………………………………...       37

 

ВСТУП

 

В умовах функціонування ринкових відносин важливу роль відіграє держава, як один з основних суб’єктів на ринку та як основний регулятор відносин між учасниками ринку. Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення.

В системі доходів Державного бюджету провідна роль належить податковим надходженням. Податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання своїх функцій. За останні роки в Україні не раз поставало питання щодо реформування податкової та бюджетної систем, проводились зміни в законодавчих актах. Тому, на мою думку, тема даної курсової роботи є на сьогоднішній день актуальною і потребує дослідження.

Питання податків та доходів бюджету досліджували в різні часи такі економісти: Бабіч В.В., Десятник О.М., Єщенко, Завгородній В.П., Карлін М.І., Корисоватий А.І., Лондар С.Л., Миргородська, Л. О., Монтеск'є, Поддєрьогін А.М., Сміт А., Тимошенко О.В.

Метою даної роботи є комплексний аналіз структури та динаміки податкових надходжень, при формуванні доходної частини Державного бюджету України, визначити проблеми стягнення податків до Державного бюджету та шляхи їх вирішення, що спираються на міжнародний досвід.

Завданням роботи є:  проаналізувати динаміку та структуру Доходної частини Державних бюджетів України за 2006-2010 роки, визначити основні закономірності та тенденції розвитку; проаналізувати існуючий міжнародний досвід у стягненні податків до бюджету; знайти наявні проблеми в наповненні податками доходної частини бюджету та запропонувати шляхи їх вирішення, спираючись на міжнародний досвід.

Предметом дослідження є структура та динаміка доходної частини Державного бюджету України, зокрема така її складова як податкові надходження.

Вище сформульовані задачі були вирішені, на основі методології та загальнонаукових принципів проведення комплексних економічних досліджень, фундаментальних положень економічної теорії, наукових досліджень, положень і розробок провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців у даній галузі економічної науки і практики. Вихідними даними для роботи служить вітчизняна законодавча та нормативна база, статистичні матеріали Держкомстату України, дані Бюджетного комітету Верховної ради України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних вчених. В процесі досягнення поставленої мети були залучені елементи програмного забезпечення ЕОМ, зокрема: OS Windows, текстовий редактор Microsoft Office Word, табличний редактор Microsoft Office Excel, Mathcad 14 та ін.

Результати дослідження матимуть наукове та прикладне значення. Заходи щодо вдосконалення системи оподаткування та наповнення доходної частини Державного бюджету можуть бути запропоновані для реального втілення та для розробки стратегії наповнення Державного бюджету України. Практичне значення полягає в можливості розробки відповідних змін до законодавчих актів щодо вдосконалення та приведення до міжнародних стандартів системи оподаткування та наповнення Державного бюджету в Україні.

 

РОЗДІЛ 1

ПОДАТКИ В СИСТЕМІ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

 

Податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків є наслідком виникнення держави і виконанням державою покладених на неї суспільством функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки по-різному визначаються різними вченими. Першим поняття "податок" розкрив А. Сміт у праці "Про багатство народів" (1770), в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати. Рікардо та Монтеск'є розглядали податки як плату за ті вигоди, які платник податків отримує від держави, наприклад за охорону особи та майна. [15]

Тема податків розвивалася і сучасними вченими. Наприклад, Орлюк О.П., підходить до даного питання з правової точки зору і говорить про податки як конкретну форму правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи і подає наступне визначення податку: податок - це встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами до державного чи місцевого бюджету за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.[16] Завгородній В.П. у своїй книзі говорить, що податок являє собою індивідуально безкоштовний безповоротній безумовний цільовий платіж, який вноситься до бюджету певного рівня.[10]

Корисоватий А.І. та Десятник О.М. визначають податки як обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.[12]

Податки — це особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, а й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Сутність податків як економічної та фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками в бюджет відповідного рівня чи в державні цільові фонди, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст податків виявляється в перерозподілі національного доходу, у тому, що вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Матеріальною основою податків є грошові кошти, мобілізовані державою у платників податків.

Податки та податкові платежі у бюджет призначенні для покриття витрат держави на утримання державного управління, оборону країни, вирішення економічних і соціальних завдань, а також створення умов для підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання в суспільстві.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки:

    • примусовий характер;
    • без еквівалентність;
    • відсутність цільового використання;
    • законодавча регламентація;
    • однаковий підхід до всіх платників;
    • зміна форми власності.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, які виконують податки.

Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різи сторони діяльності їх платників.

Фіскальна функція податків є основною. За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування держави і здійснення нею внутрішньої та зовнішньої політики. Держава має отримувати податки не лише в достатній кількості, а й своєчасно, щоб у встановлені строки фінансувати витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, створеного в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція податків створює об'єктивні умови для втручання держави в економіку, економічні відносини, тобто зумовлює функціонування регулюючої функції.

Сутність регулюючої функції податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки істотно впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення тощо. У цьому зв'язку держава спроможна свідомо використовувати податки з метою регулювання відповідних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Слід зауважити, що функції податків діють одночасно і взаємоузгоджено, їх не можна протиставити одна одній. Неможливо також розмежувати податки на суто фіскальні й регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої.

Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби, а за допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб. Дані функції податків дозволяють трансформувати внутрішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні і кількісні параметри базису в реальні результати такої дії.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальні функції податків.

Фіскальна (основна функція) - це такий напрямок дії податку, який забезпечує одержання державою необхідних їй коштів.

Економічна (контрольна) – за допомогою цієї функції, податки впливають на економічну ситуацію в країні, тобто на процес перерозподілу валового суспільного продукту.

Розподільна (соціальна) – передбачає перерозподіл доходів між різними верствами суспільства.

Регулююча – це функція впливу на певні соціально-економічні процеси в країні. Вона поділяється на наступні під функції:

Стимулююча – стимулює певні процеси. ( зниження податкового тягаря для конкретних категорій платників податків).

Дестимулююча – стримуюча підфункція, реалізується або шляхом уведення спеціального податку на певні об'єкти, або шляхом встановлення підвищених ставок на певні об'єкти.

Відтворювального призначення – реалізується за допомогою платежів, наприклад, за користування природними ресурсами. Ці платежі мають чітку галузеву приналежність, і кошти від їх стягнення направляються на відновлення природних ресурсів.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати, квота та податковий період.

Суб'єкт оподаткування, або платник податку — це той, хто сплачує податки, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана відповідно до чинного законодавства сплачувати відповідні податки і податкові платежі. В окремих випадках між платником податку і державою може перебувати уповноважений орган, служба, що несе відповідальність за утримання податків з платників і перерахування їх у бюджет. Це спостерігається, наприклад, при утриманні прибуткового податку з доходів робітників і службовців обліковою службою підприємства і перерахування його в бюджет.

Суб'єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу і бути зареєстрований у податковому органі.

Поняття "платник податку" відносне, оскільки здебільшого цей суб'єкт (платник) є лише опосередкованою, транзитною ланкою проходження податків. Він не так сплачує податок, як перераховує в бюджет частку отриманих доходів. Реальним платником кожного податку є його носій — споживач товару. Адже він, зрештою, оплачує вартість товарів та послуг і створює дохід — джерело оподаткування об'єкта. Таким чином, завжди, коли споживачами товарів є покупці, вони становлять реальних платників податків.

Об'єкт оподаткування — це те, що обкладається податком, база оподаткування. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому розумінні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції і товарів та інші, визначенні законодавством.

Об'єкт оподаткування має бути реальний, стійкий, легко визначатися, піддаватись чіткому обліку, безпосередню стосуватися податку, що стягується, і його платника.

Податкова ставка — це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів встановлення ставки бувають універсальні та диференційовані.

Одиниця оподаткування — це одиниця вимірювання об’єкта оподаткування. Вона має фізичні (гектар, квадратний метр) і вартісні одиниці (у гривнях).

Джерело сплати — це дохід платника, з якого він сплачує податок.

Квота — це частка податку в доходах платника.

Податковий період (період оподаткування) - це час, за який відбувається оподаткування.

Отже, податки – є необхідною складовою існування держави. Їх необхідність зумовлена потребою держави у коштах, для виконання покладених на неї суспільством функцій. Економічна сутність податків випливає з їх функцій, основними з яких є фіскальна та регулююча, що перебувають у постійному взаємозв’язку.

 

Саша, добре охарактеризував податки але на розкрито питання „В СИСТЕМІ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ”  
РОЗДІЛ 2

ВИДИ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

 

 

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються вищими або місцевими органами влади.

За способом стягнення розрізняють два види податків — розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи:

1) особисті;

2)  реальні.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

У світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення.

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та  асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують  контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в інших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться  лише один раз, на одній ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана  вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

Необхідно звернути увагу на порівняльну характеристику прямих і непрямих податків. Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структури попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

Відповідно до статті 8 чинного Податкового кодексу України ( далі – Кодекс), в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори [2]:

- податок на прибуток  підприємств;

- податок на доходи  фізичних осіб;

- податок на додану  вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію  транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування  радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне  використання води;

- збір за спеціальне  використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський  податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої  кваліфікованими когенераційними  установками;

- збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на природний газ для споживачів  усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До місцевих податків належать [2]:

- податок на нерухоме  майно, відмінне від земельної  ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності;

- збір за місця для  паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

 Місцеві ради обов'язково  установлюють податок на нерухоме  майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється  відповідно до Бюджетного кодексу України.[2]

Таким чином, немає єдиного підходу щодо класифікації податків, в різних джерелах автори використовують різні класифікаційні ознаки. Найпоширенішим є поділ податків на прямі та непрямі. Податковий кодекс України виділяє 2 види податків, що стягуються до бюджетів різних видів: загальнодержавні та місцеві.

 

Добавити висновків – не можна на сторінці залишати 2 строки – мінімум 4-5.

 

Саша, добре було б додати схему класифікації податків 
РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТА ДИНАМІКИ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

 

 

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Доходи державного бюджету – поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Класифікація доходів бюджету [8] передбачає групування податкових надходжень на наступні статті:

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

- податки на власність;

- платежі за використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;

- інші податки.

Проаналізуємо склад основних статей доходної частини Державного бюджету України за останні п’ять років, отриманих з сайту Бюджетного комітету Верховної ради України [26]. Дані для зручності наданні у вигляді таблиці (табл.3.1).

Податки в системі доходів Державного бюджету України