Податкова система ринкового господарства

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЕКОНОМІКО-ПРАВОИЙ  ТЕХНІКУМ ПРИ МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

З ДИСЦИПЛІНИ „Політична економія” 

ТЕМА : „Податкова система ринкового  господарства” 
 
 
 

                              ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

         (ШИФР КУРСОВОЇ РОБОТИ: 5.050104, ЕПТ – 09 – 07, КФ-21 (3,ОД),             наказ №19/1-0 від 14.04.09, №66 
 
 
 
 
 
 

РОБОТУ  ВИКОНАВ

СТУДЕНТ ГР КФ-21

Сміян Ірина 

РОБОТУ  ПЕРЕВІРИВ

                                   Шевченко Т. П. 
 
 
 
 

  Київ 2009 
 
 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….…3

Розділ1. Податкова система ринкового  господарства………………………………….4

1. Характеристика та структура податкової системи………………………………….4
2. Складові податкової системи, як елементи оподаткування………………..………8

1.3 Податкова політика, як метод державного регулювання

економіки, підхід та перспективи………………………………………………………10

Розділ2. Податкова система України…………………………………………………...14

2.1 Принципи побудови податкової системи…………………………………………..14

2.2 Становлення та будова податкової системи України……………………………..16

2.3 Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі………………………20

Розділ3. Вдосконалення податкової системи  України………………………………...26

3.1 Податкові реформи…………………………………………………………………..26

3.2 Вдосконалення діючої  системи оподаткування в Україні……..…………………26

Висновок………………………………………………………………………………….32

Список  використаної літератури………………………………………………………..34 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету держави.

     Податкова політика включає в себе обов’язкові  платежі, які стягуються державою з  юридичних і фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено  обов’язок платити податки та здійснювати інші обов’язкові платежі. Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

       В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

     Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни.

     Предметом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової системи, її функціонування та вдосконалення. 06'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.

     Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення  ефективної податкової системи, яка  б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

     Розділ 1. ПОДАТКОВА СИСТЕМА РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Характеристика та структура податкової системи

     Податкова система – це сукупність встановлених законодавством держави податків, зборів, відрахувань й інших платежів до бюджетів і фінансових інститутів, а також вся інфраструктура пов’язана з обрахуванням, обліком, контролем і своєчасною сплатою обов’язкових платежів.

     Податкова система – об’єктивне явище економічного життя держави. Ця об’єктивність зумовлена необхідністю розподілу й перерозподілу внутрішнього валового продукту між окремими верствами населення, територіями та окремими господарськими структурами. За своєю економічною сутністю це процес створення фондів фінансових ресурсів різними рівнями державної влади шляхом відчуження частини доходів юридичних і фізичних осіб платників податків для задоволення суспільних потреб.

     У теоретичному розумінні податкова  система – це складна система  фінансових відносин між органами державної  влади, місцевого самоврядування та платниками податків на всіх етапах податкового процесу від розробки проекту податкового законодавства до сплати податку. У податковій системі завжди знаходить своє відображення скла взаємозв’язок суб’єктивного та об’єктивного. Об’єктивним є наявність власне податкової системи. Суб’єктивним є вибір її структури та технології здійснення мобілізації коштів.

     Загалом можна дійти висновку, що податкова  система як об’єктивна реальність формується взаємозв’язку з економічним  розвитком держави і значною мірою відображає її рівень. У свою чергу, податкова система впливає на темпи й пропорції розвитку економіки, рівень соціального забезпечення населення.

     Водночас  в умовах демократії податкові системи  є результатом волевиявлення  інтересів різних політичних груп, які представляють інтереси різних верств населення. З цього приводу дуже влучно висловився відомий вчений-фінансист І.Янжул, який писав, що революції, війни, міжусобиці впродовж останніх двох століть дуже часто були спричинені надмірним тягарем і нерівномірністю податків. Історія наводить багато випадків, коли під впливом недолугої податкової системи одні держави швидко приходили до занепаду своєї промисловості та політичної самостійності, другі – численними акцизами гальмували розвиток свого економічного життя, треті нерозсудливою політикою в дусі крайнього фритредерства або навпаки сліпого протекціонізму руйнували туземну промислову діяльність і підривали народний добробут[18, c.543].

     Вплив суб’єктивних факторів, що виражаються  в компромісі інтересів окремих політичних груп зумовлює практичну неможливість побудови оптимальної податкової системи. Оптимальна податкова система, відповідно як і раціональна або ефективна є теоретичною абстракцією або орієнтиром для практичного удосконалення наявних систем.

     Практика  розвитку податкових систем низки країн  ринкової економіки доводить. Що в  країнах з високим рівнем економічного розвитку й матеріального стану  їх громадян зростання податкових вилучень до бюджету сприймаєть досить спокійно. Водночас в країнах з низьким рівнем економічного розвитку і добробуту збільшення податкових вилучень може мати руйнівний характер. Саме тому таким болісним є розвиток податкових систем в країнах з перехідною економікою.

     Тут необхідно враховувати і те, що в умовах демократії суспільства свідомість громадян наповнюється усвідомленням того. Що вилучення у формі податків певної частини доходів юридичних і фізичних осіб зменшує їхні інвестиційні можливості і скорочує споживання. Водночас за допомогою податкових надходжень держава може позитивно впливати на структуру виробництва, сприяти його інноваційному розвиткові.

     Із  розвитком суспільства зростає  усвідомлення необхідності сплати податків, підвищується податкова культура, стає можливою оцінка кожним платником міри своєї участі в оплаті за споживання суспільних благ. Враховуючи і те, що з розвитком демократичних засад у суспільстві в коло економічних інтересів суспільних груп і політичних партій входить зацікавленість в побудові податкових систем на наукових засадах, а до влади приходять прогресивні сили, які розробляють і ухвалюють податкові закони, що дозволяють формувати ефективні податкові системи.

     Наукове дослідження і обґрунтування  податкових систем почало здійснюватися  наприкінці 19 – початку 20 століть, тобто  коли розвиток економіки в більшості країн Європи досяг досить високого рівня, і виникла потреба в таких наукових працях. До найважливіших проблем щодо податкових систем належали питання кількості  податків у системі оподаткування, співвідношення між прямими і непрямими податками, питання оптимальної податкової структури, дослідження можливості та необхідності введення тих чи інших податків тощо.

     Найгострішу серед науковців викликала проблема кількості податків. Це пов’язано  з тим, що тривалий час точилися дискусії навколо теорії єдиного податку, ідейним натхненником якої був С. Волан французький вчений і військовий діяч. Ідея єдиного податку бере свій початок у середньовіччі, де застосовувалась «королівська десятина». Вона й зараз має прихильників у різних країнах світу.

     Наукою  досить детально обгрунтовано безперспективність цієї теорії за такими ознаками:

• єдиний податок не може відобразити всі завдання податкової політики в умовах ринку;
• в умовах ринку зявляються різноматні види доходів, які не може охопити єдиний податок;
• фіксальні можливості єдиного податку дуже обмежені, оскільки для забезпечення доходів бюджету його ставка має бути досить високою;
• при єдиному податку створюються сприятливі умови для ухилення від оподаткування;
• застосування різних податків з відносно невеликими ставками робить податковий тягар менш очевидним для платників.

     Досліджуючи проблеми єдиного  податку вчені  застерігали й від інших крайностей, зокрема запровадження якомога  більшої кількості різних податків. У наукових працях багатьох вчених обґрунтовується думка, що надмірна кількість податків мало що дає бюджетові, але дуже переобтяжує населення та гальмує розвиток господарства.

     На  сьогодні фінансова наука й практика утвердились в думці, що найефективнішою  є податкова система з невеликою кількістю податків, але яка охоплює всі основні об’єкти оподаткування.

     Іншою важливою проблемою побудови податкової системи є проблема співвідношення прямих і непрямих податків. Протягом значного часу фінансова наука основну  увагу приділяла прямим податкам як найдосконалішій формі мобілізації доходів у розпорядження держави. Це відповідає дійсності, оскільки об’єктом оподаткування загалом є дохід або прибуток, земля, капітал тощо. Тут розмір податку залежить від розміру доходу, може мати виважену прогресію ставки податку.

     Проте прямі податки дуже чутливі щодо впливу на доходи юридичних і фізичних осіб. З огляду на це вони мають обмеження  при в впровадженні в практику і в кінцевому підсумку не можуть забезпечити постійно зростаючі  потреби держави в фінансових ресурсах. Тому на початку 20 століття фіксальна практика поповнилась новими видами непрямого оподаткування. Спочатку в формі податку з обороту, а потім податку на додану вартість. Тут слід зазначити, що непряме оподаткування в формі акцизів існувало досить давно. Акцизи мають досить обмежене застосування, тому виникла потреба в досконаліших формах або в універсальних акцизах, якими є податок з обороту та податок  на додату вартість.

     Упровадження  в практику непрямих податків викликало  нищівну критику як в наукових колах, так і з боку політичних структур. Особливо лівого спрямування. Більшість соціалістичних і комуністичних партій в своїх програмах зобов’язувались усунути непрямі податки при приході до влади. Проте жодна з цих політичних сил, що захопила владу революційним або демократичним шляхом, своїх зобов’язань не виконувала. Найяскравіший приклад тому – комуністична партія Радянського союзу. Яка завоювавши владу в 1917 році, не виконала своїх зобов’язань, а податок з обороту в доходах бюджету становив майже 25 відсотків. Критика непрямого оподаткування зводилась до того, що це податок на бідних, оскільки об’єктом оподаткування є не дохід, а витрата.

     Враховуючи те, що громадянин сплачує податок при купівлі товару незалежно від того, які в нього доходи. Звичайно. В державі, де низький рівень доходів населення, непрямі податки негативно впливають на соціальний клімат у суспільстві. Тож, вони сприятливо сприймаються в країнах з високим рівнем добробуту.

     1.2 Складові податкової системи, як елементи оподаткування

     Створення незалежної демократичної держави потребувало побудови власної податкової системи й проведення ефективної податково політики. Податкова система – невід’ємний атрибут держави, відображення її економічного, політичного, соціального та демократичного стану.        Це характеризує формування податкової системи України, яке здійснювалось паралельно з побудовою основних засад демократичної держави. У період набуття незалежності України практично була відсутня правова основа організацій державотворення, в тому числі справляння податків. У спадок дісталася розбалансована і неструктуризована економіка, не було податкової інфраструктури, слабкою була політична структура суспільства, простежувалися кризові явища в економіці та соціальній сфері. Усе це позначилось на законодавчому врегулюванні оподаткування, якості та узгодженості нормативно-правових актів з цих питань, термінах ухвалення та своєчасності внесення змін, точності виконання ухвалених законів.              Прийняття 1991 року Закону України „Про систему оподаткування” можна вважати початком створення податкової системи. Згідно з законом об’єктами оподаткування є: доходи; прибуток; додана вартість продукції, робіт та послуг; митна вартість продукції робіт та послуг або її натуральні показники; спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування. До інших платежів податкового характеру належать збори до державних цільових фондів, таких як Пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонд на обов’язкове соціальне страхування тощо. Новим етапом у розвитку податкової системи стало прийняття Конституції України, де зазначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. На сьогодні можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави. Вона чітко визначає порядок справляння податків і зборів, які існують в державі, принципи побудови податкової системи держави.      Податками і зборами до бюджетів та до державних цільових фондів є обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, що здійснюються платниками в порядку й на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.           Державні цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів.  Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету  України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.   Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.             Принципами побудови системи оподаткування є:      - стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;              - обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обо’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;       - рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи;             - рівність, тобто недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів;         - соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого  неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування  диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;           - - 

     - стабільність – забезпечення незмінності податків і їхніх ставок, а також  податкових пільг протягом бюджетного року;        - економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;     

     - рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів з огляду на необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат[23, c.313].           Чинна податкова система в Україні далека від своєї завершеності і досконалості. Вона зазнає заслуженої критики як з боку наукових кіл, тік і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає те, що ця критика ґрунтується на емоційній і поверхових оцінках економічної дійсності, позбавлена глибокого аналізу фінансових зв’язків в економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.              На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною умовам перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єкти господарювання, призвела до невиправного вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Це призвело до неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.  

     1.3 Податкова політика, як метод державного регулювання економіки, підхід та перспективи

     Податкова політика - це діяльність держави у  сфері встановлення, правового регламентування  та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держав. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політик. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування справляє значно впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

     Держава, виражаючи інтереси суспільства  в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

     Податкова політика держави є складовою  частиною економічної політики, яка  базується на сукупності юридичних  актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а  також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

     Суть, структура та роль системи оподаткування  визначаються податковою політикою, яка  є виключним правом держави, яка  самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

     Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків та обов’язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати приоритетні цілі, пов’язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення.

       Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

     З одного боку, податки зобов’язані  забезпечити стабільну фінансову  базу держави, а з іншого – залишити достатньо коштів підприємствам  та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах  їх діяльності.

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка  б дала змогу оптимально пов’язати  інтереси держави з інтересами рядових платників податків.

     Вся історія податкової політики зводиться  до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу , і платників податків.

     При переході до суто ринкової економіки  повинні змінюватись як система  оподаткування, так і методи розрахунків  та сплати податків, а відповідно, і  порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях оподаткування не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходити відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

Важливою  умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

     Потягом останніх десяти років податкова  політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

     Не  можна заперечувати, що для окремих  суб’єктів господарювання сума податків сьогодні є обтяжливою і створює  певні передумови для подорожчання продукції, що ними випускається, звужуючи при цьому ринок її збуту.

     Крім  того дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені  платежі до бюджету та до державних  цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання. Тому суб’єкти господарської діяльності самостійно вирішують питання щодо зниження податкового навантаження, виводячи свої відносини з іншими суб’єктами за межі офіційної економіки. За рахунок цього вони мають змогу:

- зменшувати свої витрати виробництва (обігу);

- знижувати ціни на продукцію, що реалізується;

- активізувати попит на свою продукцію.

     При реформуванні системи оподаткування  одним із важливих напрямів в удосконаленні  податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці, які виступають суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури, зниження кокурентоздатності українських товарів.

     Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах. В широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів за рахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел.

     Оскільки  держава не може встановлювати занадто  високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків.

     У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування – встановлення видів податків, зборів та інших  обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахувань до бюджету чи до державних цільових фондів [16, c.215].

     Розділ2. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

     2.1Принципи побудови податкової системи

     Податкова система, - це сукупність установлених у країні податків. Саме діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків - це податкова політика держави, яка має певні принципи. Головним "девізом" здійснення податкової політики кожної держави можна назвати народним прислів'ям "щоб і вівці були цілі і вовки ситі". Як це розуміти? Податкова політика спрямована на мобілізацію грошових доходів у бюджеті для того, щоб сформувати фінансову базу держави з одного боку, а також не збільшувати податковий прес для організацій та підприємств з метою підтримки зацікавленості останніх в отриманні прибутку. Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними.

     Сьогодні в Україні ці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення. Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; підлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо.

     До  принципів побудови податкової системи  України належать:

- стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності;

- обов’язковість;

- рівнозначність та пропорційність;