Податкова система та її розвиток в умовах ринку

Міністерство  аграрної політики України

Вінницький національний аграрний університет

Курсова робота

з дисципліни: « Економічна теорія » на тему: «Податкова система України та її розвиток в умовах ринку.»

    ВІННИЦЯ  2010

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................................................5

Розділ 1. Суть та етапи становлення  податкової системи України..............7

Розділ 2. Структура податкової системи України.........................................14

Розділ 3. Інструменти податкової системи України.....................................19

Розділ 4. Аналіз стану та розвитку податкової системи України................25

Розділ 5.Проблеми функціонування та шляхи удосконалення

 функціонування податкової системи України..............................................30

Висновки............................................................................................................38

Список використаної літератури.....................................................................40

Додатки..............................................................................................................42

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається тим, що податки є не обхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави.Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжуються вдосконаленням системи податків, адже вони є платою суспільства за виконання державою її функцій.

Питання вдосконалення  оподаткування знаходяться в  центрі уваги наукової і громадської  думки з отримання незалежності України. Особливо сьогодні, в пошуках  шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіскальної податкової політики. Крім цього, сьогодні на державному рівні визнано гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і економічної кризи.

Чинна податкова система  зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоційних, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

       Отже, нині існує необхідність всебічного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на економічні процеси. Віддаючи належне напрацюванням українських вчених, слід відзначити, що багато проблем оподаткування ще не знайшли однозначного трактування. Залишаються дискусійними питання щодо принципів побудови і напрямів реформування податкової системи з урахуванням особливостей трансформаційного періоду. При реформуванні національної податкової системи не в повній мірі враховується досвід реформування податкових систем в розвинутих і постсоціалістичних країнах. У зв’язку з розробкою в деяких постсоціалістичних країнах податкових кодексів центральною проблемою обговорення стали напрями вдосконалення оподаткування, насамперед, кількісні параметри податкових ставок, пільгове та спрощене оподаткування, загальний рівень податкового тягаря.

Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недостатня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обумовили постановку мети та завдання даного дослідження.

        Метою роботи є теоретичне обґрунтування необхідності і розробка основних напрямів реформування національної податкової системи в трансформаційний період.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

дослідити еволюцію теорій оподаткування та їх ролі в механізмі  регулювання економіки; узагальнити теоретичні основи формування податкової політики та впливу податків на макро- і мікропроцеси в економіці; проаналізувати стан та тенденції розвитку податкової системи в Україні й оцінити їхню ефективність і визначити недоліки; розробити і обґрунтувати концептуальні засади вдосконалення національної податкової системи; розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів реформування податкової системи України з урахуванням світового досвіду.

Об’єктом дослідження  є процес функціонування податкової системи України.

Предмет дослідження  складають теоретичні й практичні проблеми реформування податкових відносин у трансформаційний період.

Інформаційною базою  дослідження є основні положення  законів України, указів і послань  Президента України, постанов Верховної  Ради України, постанов Кабінету Міністрів  України з питань оподаткування. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також монографічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

РОЗДІЛ 1. СУТЬ ТА ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

          Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі,яка відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходи юридичних та фізичних осіб.Адже, податкова система- це сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів,що справляються в установчому законом порядку.

          Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства. 
      Історичними передумовами виникнення в суспільстві податків були переважно, перехід від натурального господарства до грошового, зародження й формування інституту держави.

Сучасна форма податків є відносно новою, хоча основні елементи механізму оподаткування зародилися ще в давнину [1, с. 89].

Першим в історії  людства поняття податку розкрив  Адам Сміт у роботі "Дослідження  про природу і причини багатства  народів" (1776 р.), який написав: "Податок - це тягар, який накладається державою у формі закону, що передбачає і його розмір, і порядок сплати".

Економічна природа  податку полягає у з'ясуванні його призначення об'єкта оподаткування  й джерела сплати, а також визначенні впливу на суб'єктів оподаткування  і на економіку в цілому. За економічним змістом податки - це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства.

Відродження податкових відносин в Україні почалось у 1991 році з прийняттям Закону УРСР "Про систему оподаткування", в якому були закладені основні принципи побудови податкової системи.

Перші спроби створення власної податкової системи  були зроблені в 1990 році, коли почали зароджуватись підприємництво, нові форми власності та різні форми організації виробництва. В цей час на базі регіональних відділів державних доходів у фінансових органах були створені податкові інспекції, які підпорядковувались Міністерству фінансів України. Але із зростанням кількості потенційних виробників продукції та збільшенням обсягів реалізації продукції робіт і послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках спроби хаотичного удосконалення структури податкових органів не давали позитивних результатів, що спричинило розвиток тіньового бізнесу, який сприяв значному вивозу за межі України її національного багатства.

Тому цілеспрямоване формування власної податкової системи в Україні почалося з 1992 року, і умовно процес становлення податкової системи України можна поділити на три етапи: І етап -1992-1993 роки; II етап - 1994-1999 роки; III етап - 2000 р. - по сьогоднішній день [12, с. 240].

І етап - поява нових видів податків: податок на дохід, податок на додану вартість. Сформовані три концепції перспективного розвитку податкової системи України:

перша концепція - оподаткування  обсягів реалізації, по яких за звітний період надійшла оплата за рахунок продавця, за системою диференційованих ставок, залежно від сфери і виду діяльності;

друга концепція - основоположники: Головна державна податкова інспекція, Міністерство фінансів та Міністерство економіки України. Основа концепції - це існування податку на прибуток за єдиною ставкою на рівні 30-35% з пільгами для інвестиційної діяльності; зменшення ставки по податку на додану вартість до 20%; чітке розмежування податків на загальнодержавні і місцеві; перехід в оподаткуванні фізичних осіб до сукупного річного доходу як об'єкта оподаткування.

третя концепція - засновник цієї концепції Український союз промисловців і підприємців. Аналогічна з другою концепцією, але акцент поставлений на значні пріоритети для виробників продукції та товарів.

II етап - сформовані чіткі податкові механізми, до існуючих податків доданий податок на промисел, остаточно узаконена система місцевих податків та зборів з прийняттям Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року.

Внесені зміни та доповнення до Закону України «Про систему оподаткування», прийняті в 1997 році Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

III етап - набрав чинності Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у 2001 році, з 2004 року вступили в дію Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб», внесені зміни до закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яким зменшено ставку податку до 25%. Пройшли і інші прогресивні зміни у напрямку зменшення податкового тягаря [26, с. 45].

Створенню та функціонуванню сучасної управлінської та організаційної структури податкової системи сприяли такі офіційні заходи органів влади України:

- 22 серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових інспекцій», 30 жовтня 1996 року - Указ «Питання державних податкових адміністрацій». Згідно з цими правовими актами податкова служба України офіційно набула свого організаційного та управлінського визначення. Це означало, що податкова служба стала самостійним і незалежним органом державної виконавчої влади, вона мала жорстку вертикальну управлінську та організаційну структуру і представляла виключно державні інтереси;

- тісна взаємодія податкових органів та Міністерства внутрішніх справ України була офіційно визнана зі створенням у липні 2001 року Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

- для підвищення ефективності та дієвості податкових заходів Державною податковою адміністрацією було розроблено Програму модернізації податкової служби України та утворено Департамент розвитку і модернізації державної податкової служби;

- для забезпечення кваліфікованої діяльності податкових органів було розроблено систему підготовки і перепідготовки кадрів для податкових інспекцій та створено вищий навчальний заклад - Академію державної податкової служби України, яка здійснює навчання майбутніх податківців;

- з 1997 року Державна податкова адміністрація брала участь у розробці та прийнятті більш як двохсот проектів нормативно-правових актів з реалізації загальних завдань економічної політики України;

- за активну участь у роботі державних фінансових органів та ефективну допомогу у здійсненні заходів щодо поповнення доходної частини державного бюджету у липні 1997 року вперше в Марийському палаці відбулося урочисте вручення нагород 34 працівникам податкової служби України;

- 13 липня 2000 року Президент України підписав Указ «Положення про Державну податкову адміністрацію України, в якому офіційно визнано, що Державна податкова адміністрація забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики;

- у 2000 році було встановлено День податкової служби України, який відзначається щорічно 30 червня;

- у 2005 році Державна податкова адміністрація втратила самостійність у вирішенні організаційних та фінансових питань і була повернута до складу Міністерства фінансів України.

Але податкова  система України ще далеко не досконала і потребує подальшого спрощення і удосконалення, передусім враховуючи національні, соціальні та економічні особливості, які склалися історично [22, с. 45].

Податкова система України  пройшла певний період свого становлення  й нині перебуває на етапі удосконалення. З огляду на це актуальним є наукове обгрунтування основ податкової системи.

Поєднання в єдиній системі  оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі  реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

Фіскальна функція - є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

Розподільча функція - своєрідне відображення фіскальної функції - наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні [9,c.58].

Податкова система України  пройшла певний період свого становлення й нині перебуває на етапі удосконалення. З огляду на це актуальним є наукове обгрунтування основ податкової системи.

Повніше визначення терміну  “податкова система – це сукупність податків, встановлених законодавчою владою, що стягуються виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків”. Але обидва визначення можуть застосовуватися для характеристики податкової системи тільки у вузькому значенні, - як “системи податків”.

Розширене трактування  системи оподаткування. “Система оподаткування – це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу”.

Законом України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року у статті 3 встановлено одинадцять принципів побудови системи оподаткування  в Україні. Особливу зацікавленість серед них викликали такі принципи:

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів;

-   загальність  - охоплення подтками всіх економічних суб’єктів, які отримують доходи;

-   обов’язковість, тобто примусовість сплати податку,самостійність суб’єкта в його обчисленні та сплаті;

-     адекватність   -   відповідність податкової системи особливостям економічної та політичної органїзації;

-       уникнення  подвійного оподаткування.

У ході реалізації податкової політики в Україні перший із названих принципів порушується найчастіше. Прикладом цього може бути і введення в дію нових законів “Про оподаткування  прибутку підприємств” та “Про податок  на додану вартість” у середині 1997 року, до закінчення бюджетного року, і часті зміни порядку визначення дати виникнення податкових зобов’язань при нарахуванні податку на додану вартість. Від дати прийняття нового закону “Про податок на додану вартість” 3 квітня 1997 року порядок змінювався чотири рази [2,c.78].

Розрізняють такі методи оподаткування: 

• прогресивне оподаткування- означає,що середня ставка податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток. Прогресивне оподаткування справляє найсильніший тиск на осіб з високими доходами;
• регресивне оподаткування грунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткування вигідний для осіб із високим рівнем доходів,але вразливий для дрібних платників податків;
• пропорційне означає, що середня ставка податку залишається незмінною,незалежно від розміру доходу.

       В цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення податків і контроль за надходженням їх до бюджету.

РОЗДІЛ 2.СТРУКТУРА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

       Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються встановленими законами України порядку, становить систему оподаткування.

       Система оподаткування - це нормативно визначені платники податків, їхні обов'язки та права, об'єкти оподаткування, види податків; зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.

       Система оподаткування характеризується її елементами - суб'єкт, об'єкт та джерело оподаткування, податкова ставка. (Додаток 1).

Суб'єкти оподаткування - це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач.

       Об'єкт оподаткування - це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством про оподаткування. Іншими словами, об’єкт оподаткування -грошова сума.з якої виплачується податок.

       Об’єктами оподаткування є:

-дохід(підприємства або  населення);

-майно(нерухоме і рухоме).

        Джерело оподаткування - дохід (заробітна плата, прибуток тощо), із якого сплачується податок; собівартість; частина виручки від реалізації продукції [8,c.48].

       Джерело та об'єкт оподаткування взаємопов’язані,оскільки власне дохід є джерелом сплати податку. Якщо опадатковують майно, що забезпечує отримання доходу, то джерело й об’єкт оподаткування взаємопов’язані. Якщо ж сплачується податок на майно чи землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу,то зазначений взаємозв’язок втрачається.

     Податкова ставка(норма оподаткування) - розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок - універсальний і диференційований. При уніварсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками.

       Податкова ставка може існувати в таких формах:

- середньої податкової ставки- відношення обсягу податків до величини доходу,що підлягає оподаткуванню;

- граничної податкової ставки- відношення приросту податків до приросту доходів,що підлягає до оподаткуванню;

- податкові пільги- звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

       Саме встановлення податкових ставок може базуватися на окремих методах: емпіричному та економіко-математичному. Емпіричний метод встановлення ставок податків має своєю основною ціллю виконувати фіскальну функцію податків, він базується на існуючому досвіді в сфері оподаткування. Метод економіко-математичного моделювання робить акцент на виконанні регулюючої функції податків і здійснюється шляхом розробки математичної моделі, яка враховує як інтереси платника, так і фактори, що діють у сфері стягнення податків.

      Існує така структура податкової системи.

Загальнодержавні податки

1. Прибутковий податок  з громадян.

2. Податок на прибуток підприємств.

3. Єдиний соціальний  податок.

4. Податок на додану  вартість.

5. Акцизи.

6. Мито.

7. Державне мито.

8. Збір за спеціальне  використання природних ресурсів.

9. Плата за землю.

10. Збір від плати  за транзит через територію  України мінеральної сировини.

Місцеві податки і  збори

1. Місцевий прибутковий  податок з громадян.

2. Місцевий податок  на прибуток підприємств.

3. Податок на нерухомість.

4. Податок на транспортні  засоби.

5. Ринковий податок.

6. Готельний податок.

7. Торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності.

8. Рекламний збір.

9. Збір за видачу  дозволу на стаціонарне розміщення  об’єктів торгівлі та сфери  побутових послуг.

10. Збір за видачу  дозволу на стаціонарне розміщення  закладів грального бізнесу.

11. Збір з паркування автотранспорту.

12. Будівельний збір.

13. Екологічний збір [9,c.69-73].

       Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих (навіть порівняно з постсоціалістичними країнами) рівнів оподаткування. До об’єктивних причин, що зумовлюють його, можна віднести:

1. Неможливість одночасного  реформування відносин власності.  Існування ж державної власності  й державних підприємств викликає  необхідність їхньої певної державної  підтримки, а в умовах існування платежів із прибутку цих підприємств – зміни їх відповідною системою податків, які б давали змогу акумулювати достатні для такої підтримки кошти.

2. Неможливість повної  і швидкої комерціалізації охорони  здоров’я, освіти, науки, культури, які потребують значних державних коштів.

3. Необхідність зростання  державних витрат на соціальний  захист населення внаслідок падіння  рівня життя під впливом економічної  кризи та інфляцій.

Отже, основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування  в Україні, лежать у площині суб’єктивного фактору. Основні серед них такі:

1. Зволікання з ринковими  перетвореннями в Україні, яке  стало на заваді скороченню  витрат державного бюджету, а  отже, і зменшенню рівня оподаткування. 

2. Помилки у проведенні  податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації – підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки.

3. Зростання дефіциту  державного бюджету, що сталося  через помилки у політиці державних  витрат, яке також супроводжувалося  пошуком шляхів збільшення державних  доходів, а єдиним засобом такого  збільшення вважалося підвищення  загального рівня оподаткування. 

Таким чином, рівень податкового  тягаря в Україні можна оцінити  як надмірний у тому смислі, що він  вищий, ніж зумовлений об’єктивними причинами і обставинами.

Структура податкової системи  України (Додаток 3) підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а також штучне завищення оподатковуваного прибутку шляхом зниження таких складових собівартості, як зарплата й амортизація.

Закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок  загальної зміни економічної  ситуації в країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів підприємств.

Тому з панівною думкою про те, що основу податкової системи  повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом.

Таким чином, у цілому структура податкової системи України  відповідає загальним закономірностям, властивим розвитку податкових систем. Ці закономірності становлять об’єктивну межу податкової системи України на сучасному етапі. Зміна основних характеристик цієї системи можлива лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни певних параметрів соціально-економічної системи України. [8,с.49]

РОЗДІЛ 3. ІНСТРУМЕНТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

       Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки. Законом України "Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.