Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Податкова система України. 3

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………5

Розділ I. Податкова система як невід’ємна складова фінансової системи держави ……………………………………………………………………….6

1.1.Сутність та економічні засади формування податкової системи ……..6

1.2. Закономірності еволюції податкової системи ………………………...12

1.3. Досвід побудови податкових систем в країнах світу …………………17

Розділ II. Аналіз та оцінка ефективності функціонування податкової системи в Україні …………………………………………………………….25

2.1. Аналіз складу та структури податкової системи ……………………...25

2.2. Аналіз фіскальної ефективності окремих податків і зборів…………..32

Розділ III. Проблеми та шляхи удосконалення податкової системи України………………………………………………………………………..34

3.1. Проблеми реформування податкової системи та шляхи їх вирішення……………………………………………………………………..34

3.2. Напрями вдосконалення податкової системи України ……………….38

Висновок ……………………………………………………………………..44

Список використаної літератури ……………………………………………46
ВСТУП

Курсова робота «Еволюція податкової системи в Україні та зарубіжних країн світу» містить теоретичні засади становлення податкової системи України, причини її низької ефективності та перспектив розвитку, на основі пізнання загальних закономірностей становлення податкових систем.

Мета курсової роботи – дослідити теоретичні аспекти становлення податкової системи, аналізу її структурних елементів та взаємозв’язків їх, етапів еволюції оподаткування, чинників, під впливом яких відбувалося формування сучасних податкових систем.

Податкова система – це сукупність податків і зборів, які справляються в державі. Залучення коштів держава здійснює за допомогою податкових і неподаткових надходжень. Державні податки і збори разом з місцевими податками і зборами складають податкову систему держави.

Податкова система України почала створюватися в 1991 році, процес її становлення триває і дотепер. Цей процес має бути постійно орієнтований на суспільно – економічну ситуацію в державі, а також на процеси світової інтеграції. Це означає, що податкові системи стають дедалі більше схожими одна на одну. Створення податкової системи України відбувалося на підставі вивчення досвіду систем оподаткування в розвинутих державах світу.

1. ПОДАТКОВА СИСТЕМА ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ

1.1Cутність та економічні засади формування податкової системи

Податкова система є невід'ємною складовою частиною фінансової та економічної систем держави. Вона носить підлеглий до цих систем характер і повинна мати той самий напрямок, який мають і вони. З іншого боку, податкова система повинна бути гнучкою, тобто постійно пристосовуватись до змін в економічній та фінансовій системах і мати ту ж кінцеву мету. В зв'язку з цим податкова система створюється та постійно змінюється під впливом різних чинників, в першу чергу, під впливом зовнішньоекономічних. Крім того в багатьох випадках на її розвиток та існування впливають чинники, які носять суб'єктивний характер і залежать від дій конкретного парламенту країни, існуючих політичних груп, уряду або окремих посадових осіб та тієї політики, яку вони проводять. У деяких випадках вона виконує «замовлення» окремих груп, які лобіюють свої особисті інтереси, що особливо видно при наданні пільг по оподаткуванню для окремих галузей або підприємств.

В умовах, коли існує авторитарний режим керівництва економікою, податкова система базується на підставі тих законодавчих документів, які видаються керівництвом держави, і головною функцією такої системи є фіскальна. її ефективність залежить від ступеня економічної прозорості такого керівництва, вміння достатньо об'єктивно оцінювати ситуацію, яка склалася, а також платоспроможності населення.

В умовах командно-адміністративної та ринкової економічної систем податкова система будується на підставі колективного вирішення проблеми оподаткування. Але при першому типі економічної системи жорстко регламентуються всі умови існування та діяльності суб'єктів господарювання, обмежуються можливості дії підприємств і воно сплачує свої податкові платежі поза залежністю від змін умов існування, економічного середовища та впливу різних інших чинників. В умовах ринкової економіки підприємство має більше можливостей зміни економічних параметрів своєї діяльності, з'являється можливість вибору різних форм оподаткування в залежності від економічної ефективності діяльності підприємства.

Податкова система будь-якої країни будується законодавчим органом держави на підставі компромісів між окремими політичними силами, які існують. Тому і якість її залежить від рівня економічної компетенції її розробників, об'єктивності ставлення до цієї проблеми та поваги, в першу чергу, до платників податкових платежів з урахуванням дотримання інтересів держави. При цьому потрібно дотримуватись головного принципу— оптимальності податкової системи, щоб вона в більшому ступені задовольняла б інтереси як платників податкових платежів, так і інтереси держави.

Податкова система, в першу чергу, тісно пов'язана з суспільною формою виробництва та тими виробничими відносинами, які існують в державі і які досить істотно впливають на них. Це обумовлюється наступним:

—форма виробництва обумовлює і форму збирання коштів до державного бюджету і визначає форму здійснення відповідних платежів. В умовах натурального господарства сплата податкових платежів відбувається, як правило, в натуральній формі. Подальший розвиток грошово-кредитних відносин утворює умови переходу спочатку на натурально-грошову, а потім на грошову форму сплати податків;

—велике значення має і форма власності. В умовах, коли головною формою власності є державна, в більшості випадків вона задовольняє свої потреби в грошових коштах переважно через оподаткування землі, майна, нерухомості або іншої власності, яка їй належить. У цьому випадку база оподаткування достатньо обмежена і збільшення надходжень до державного бюджету можливе, головним чином, тільки через збільшення ставок оподаткування. Навпаки, при розвинутості інституту власності, коли з'являються нові її форми (корпоративна, колективна, приватна, особиста та інші), з'являється можливість розширення бази оподаткування за рахунок введення, в першу чергу, непрямих податків, а також збільшення кількості платників податкових платежів тощо;

— подальший розвиток виробництва передбачає його концентрацію, а відповідно і збільшення робітників на цих підприємствах. Така концентрація людей розширює їхні суспільні потреби та в цілому суспільства. Це дозволяє сконцентрувати зусилля держави на виконанні цих потреб з меншими витратами і більш повно їх задовольняти. З іншого боку, це дає можливість запроваджувати нові податкові платежі, а також в деяких випадках збільшувати їх ставки;

—розвиток суспільного виробництва впливає також на збільшення добробуту громадян країни, а це, як правило, впливає на більш лояльне відношення їх до сплати податкових платежів. Чим вищий добробут громадян країни, тим спокійніше вони реагують на введення нових податкових платежів, збільшення ставок вже існуючих. Крім того держава, збільшуючи свій бюджет, має можливість більш повно та якісно виконувати свої зобов'язання перед платниками податкових платежів, а це впливає на позитивне відношення останніх та на більш активну сплату коштів до бюджету.

З іншого боку, сама податкова система також впливає на суспільне виробництво:

—вилучення податкових платежів у будь-якого платника приводить до зменшення його доходу і можливостей розширення та удосконалення свого виробництва. Тому він не зацікавлений в сплаті податкових платежів і бажає або зменшити свою базу оподаткування, або взагалі перекласти їх сплату на інший суб'єкт оподаткування;

—зміна ситуації, коли платник податкових платежів бажає ухилятися від їх сплати, може бути, коли він отримує еквівалент послуг. Крім того держава при визначенні ставок оподаткування не повинна встановлювати їх таким чином, щоб вилучати у платника податкового платежу весь або більшу частину його прибутку (доходу). У платника повинна залишатися така частина прибутку, яка б дозволяла йому в подальшому достатньо нормально розвиватися, а також щоб у нього була можливість стимулювати продуктивність праці своїх працівників;

—податкова система повинна мати стимулюючий напрямок. Через систему надання пільг, звільнення від сплати окремих податкових платежів держава дає можливість в подальшому розширювати та удосконалювати своє виробництво, впроваджувати останні досягнення науково-технічного прогресу, стимулювати окремих робітників та інше;

—за допомогою податкової системи та зібраних податкових платежів держава має можливість робити перерозподіл загальних грошових ресурсів між окремими підрозділами та галузями національної економіки. Тобто кошти державного бюджету в першу чергу надаються тим галузям, які в більшому ступені задовольняють загальносуспільні потреби громадян і які спрямовані на розв'язання найбільш важливих для суспільства проблем;

—за допомогою податкової системи держава має можливість впливати на зміну загальної структури сукупного виробництва та попит споживачів. Збільшення податкових платежів на окремі товари та вироби відповідно збільшує ціну виробу і він стає не конкурентоспроможним, його споживання зменшується, а відповідно зменшується і пропозиція. Особливо це стосується товарів не першого споживання, виробів, які шкідливі для вживання, тощо. З іншого боку, за допомогою системи пільг держава може зменшувати ціни і відповідно формувати той ринок на товари та послуги, який більш відповідає вимогам економічної та соціальної політики держави. Таким чином, держава може формувати не тільки попит, а й увесь ринок товарів та виробів в цілому;

—за рахунок отриманих податкових платежів держава може організувати виробництво тих товарів та послуг, які носять суспільно вагоме значення, і задовольняють потреби всіх або більшості громадян країни.

Визначений взаємовплив на податкову систему справляє і система розподілу, яка існує в державі. Сутність цього впливу полягає в наступному:

—розширення джерел та форм доходів впливає на розширення форм податкових платежів. При цьому можуть запропоновуватись різні форми податкових платежів (наприклад, збільшення їх кількості при невеликій ставці);

—диференціація доходів може вплинути на диференціацію ставок податкових платежів для різних платників. У цьому випадку з'являється можливість надання диференційованих по окремих платниках податкових пільг, і таким чином, активізація стимулюючої функції податків;

—структура податкової системи визначається структурою податкових платежів, яка, в свою чергу, визначається структурою виробництва та розподілу. Ті підприємства, які мають найбільші обсяги діяльності і відповідно найбільші доходи і формують головним чином бюджет держави, структура якого визначається структурою отримання доходів;

—рівень доходів по платниках податків у більшості (за винятком тих платників, які мають пільги по сплаті) визначає і загальний обсяг надходжень до бюджету держави, в тому числі до бюджетів місцевих органів самоврядування.

Ефективність діючої податкової системи залежить від податкової бази, яка існує в державі. Її складають податкові закони, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти. В умовах ринкової економіки всі податкові відносини повинні регулюватися тільки на підставі діючого законодавства Всі ці документи повинні регулювати різні відносини, які складаються між:

—державними органами, які займаються стягненням податкових платежів, та безпосередньо платниками податкових платежів. Податкові закони регулюють основні елементи податкового права, права та обов'язки суб'єктів системи оподаткування, їх статус та відповідальність за порушення чинного законодавства, причому як платників податкових платежів, так і податкових органів, методика та порядок обчислення та сплати податкових платежів, строки сплати та інше;

—державою та органами місцевого самоврядування. Відповідно нормативно-правові акти регулюють розмежування повноважень між цими гілками управління державою, визначають рівень компетенції кожної з них, законодавчо розподіляється податкова база державного та місцевих бюджетів, в тому числі визначається та частка в загальнодержавному бюджеті, яка закріплюється за місцевими бюджетами або на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування;

—державою і податковими органами, які відповідають і здійснюють стягнення податкових платежів. У нормативно-правових документах визначаються правовий статус цих органів, їх відповідальність за порушення чинного законодавства, відповідальність за незабезпеченість своєчасного збирання податкових платежів та наповнення бюджетів всіх рівнів, за здійснення ефективного контролю за цими процесами;

— органами податкової служби та платниками податкових платежів при визначенні механізму стягнення податків та контролю за дотриманням законів.

Подальший розвиток податкової системи залежить від різних державних інститутів, які в більшості відіграють фіскальну роль та впливають на податкову систему країни. До них відносяться:

—Верховна Рада України та її комітети, в першу чергу, парламентський Комітет з питань фінансів та банківської діяльності. Він розглядає різні пропозиції та вносить на затвердження вищого законодавчого органу держави нові закони та доповнення до вже діючих, проводить аналіз чинних законодавчих документів та робить відповідні висновки з проблем податкового законодавства;

—Кабінет Міністрів України, який готує пропозиції щодо проекту Державного бюджету України, в якому найбільшу частішу займають податкові платежі, розробляє податкову політику держави, визначає недоліки існуючої податкової системи та вносить свої пропозиції до її покращання на засідання Верховної Ради України;

—митні органи, які здійснюють контроль за проходженням товарів через митні кордони України, проводить аналіз чинного законодавства, яке визначає правила та порядок справляння мита, існуючі ставки митних платежів, їх ефективність та можливі подальші зміни в них;

—державні позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості та ін.), які здійснюють контроль за порядком сплати коштів в ці фонди юридичними та фізичними особами;

—місцеві органи самоврядування, які відіграють достатньо велику роль у визначенні розмірів місцевих податків і зборів для покриття витрат місцевих бюджетів.

Таким чином, можна визначити, що податкова система являє собою складну систему взаємопов'язаних відносин між різними суб'єктами і включає крім всіх податкових платежів, які повинні сплачувати юридичні та фізичні особи, різні нормативно-правові акти, які забезпечують її законодавчу базу.

1.2 Закономірності еволюції податкової системи

Вперше податки з'явилися ще в первісному суспільстві, коли кращий шматок здобичі діставався вождю роду або племені за виконання різних функцій. У подальшому податки мали вигляд військової здобичі, різних видів контрибуцій, сплати в натуральному вигляді частини свого врожаю (оброк), відпрацювання визначеного часу на пана (барщина). В сучасних умовах податки набули грошової форми. Така еволюція відбувалась завдяки загальноекономічним законам розвитку суспільства.

Поступово здійснювався перехід від примітивної форми податкових платежів до найбільш оптимальних і від стягнення податків як тимчасового випадкового явища для покриття витрат керівництва структури до планування податкових платежів, як головного і найбільш стабільного джерела доходної частини бюджету держави. В більшості країн світу податкові платежі займають до 90—98 % дохідної частини бюджету.

Податкова система повинна мати ту ж спрямованість та напрямок розвитку, який має соціально-економічна система країни. Податкова система є частиною фінансової та економічної системи, яка розвивається під впливом зовнішньоекономічних та різних внутрішніх чинників. Крім того податкова система являє собою частину загальної економічної системи, яка повинна бути у відповідності до інших систем і при цьому зберігати умови самозбереження в будь-яких випадках.

Податкова система повинна носити державний характер, тобто всі кошти, які збираються у вигляді податкових платежів, повинні бути збалансованими з витратною частиною бюджету держави, а останні повинні відображати загальносуспільні витрати, необхідні для виконання нею своїх функцій. Тому загальний розмір податкових платежів повинен визначатись обсягом суспільно необхідних потреб та тих функцій, які виконує держава. При цьому слід зазначити, що суспільство делегує державі виконання цих функцій з головною метою — підвищення свого матеріального добробуту. Але необхідно також визначити і іншу протилежність, коли держава вилучає більше коштів з платників податкових платежів, ніж потрібно для покриття суспільних витрат. У цьому випадку постає важлива проблема визначення тих соціальних функцій, які потрібні для громадян країни, зростає протидія платників податків податково-бюджетній політиці держави, яка може набувати як легальних, так і нелегальних форм, тобто з'являється так званий опір зростанню податків.

Суспільство складається з окремих осіб, індивідів, кожний з яких має свої потреби та інтереси. Разом з цим потрібно визначити, що в міру розвитку суспільства зростає матеріальний добробут населення і збільшуються його потреби. Тому постійно розширюються функції держави та їх зміст. Крім основних функцій, які пов'язані з охороною, обороною, соціальною, економічною, з'являються нові, такі як допомога безробітним, забезпечення розвитку фундаментальних наук, збереження навколишнього середовища, пам'яток історії та культури, підтримка слаборозвинутих регіонів, які об'єктивно не мають перспектив розвитку в цій країні, та ін. А це зумовлює збільшення витрат держави на виконання цих функцій і відповідно її видатків. Крім того потрібно визначити, що процеси глобалізації, які відбуваються в світі, вимушують кожну країну брати участь у розв'язуванні планетарних проблем, до яких можна віднести такі як екологічні, захист навколишнього природного середовища, медичні, політичні та ін. Зростає еластичність попиту на державні послуги, що обумовлюється збільшенням доходів населення, а також якість цих послуг. Крім того потрібно зазначити, що в більшості країн світу разом із збільшенням населення. Зростає і ціна послуг, які держава надає населенню. А це також потребує додаткових коштів і збільшення розмірів податкових платежів, які збираються з платників податків.

В Україні існує два рівні бюджету: загальнодержавний та місцеві. Тому потрібно чітко визначити і розмежувати функції й повноваження органів центральної державної влади та місцевих органів самоврядування. У деяких державах відбувається перерозподіл функцій між державною та місцевою владою в бік передачі виконання деяких функцій останнім (наприклад в СІЛА передані функції охорони правопорядку, надання освітянських послуг, послуг з охорони здоров'я та інші до компетенції місцевих органів влади). Тому до місцевих органів влади, для виконання цих функцій, передається й частина державних податкових платежів. Але в більшості країн світу для виконання своїх функцій місцевим органам влади місцевих податкових платежів не вистачає і тому вони отримують дотації з державного бюджету.

Податкова система у певному змісті є самостійною системою, яка знаходиться у взаємозв'язку з іншими системами. Визначаючи свою економічну та соціальну стратегію, держава повинна спиратися на ті розміри податкових платежів, які вона може зібрати. Виходячи з прогнозу податкових платежів, держава може визначитись з кількістю та якістю тих функцій, які вона може виконувати. У більшості країн світу розробка державного бюджету починається з визначення його витратної частини з подальшим збалансуванням її з доходною частиною, в першу чергу завдяки податковій системі. Це здійснюється за допомогою або збільшення податкових платежів через збільшення ставок оподаткування та відміни пільг по податках при дефіциті державного бюджету, або, навпаки, зменшення ставок оподаткування, надання пільг по податках або взагалі звільнення від сплати податкових платежів при перевищенні доходної частини бюджету над витратною. Якщо держава іде по шляху збільшення дефіциту державного бюджету, то це може призвести до збільшення коштів за рахунок державних внутрішніх чи зовнішніх позик або зростання інфляційних процесів.

Податкові платежі знаходяться у взаємозв'язку з валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Як свідчать дослідження, зростання частки податкових платежів у загальному розмірі ВВП може бути нерівномірним, причому в окремі роки ця частка може зменшуватись. Це може бути наслідком нерівномірного зростання суспільного виробництва, навіть при стабільних ставках податкових платежів. Як правило, це відбувається, коли темпи зростання ВВП значно вищі, ніж темпи зростання отриманих податкових надходжень.

Цей взаємозв'язок пов'язаний також з перерозподілом ВВП, який має об'єктивні межі. Верхня межа пов'язана з об'єктивною необхідністю визначення тих функцій, які держава виконує, і ефективністю та рівністю їх виконання. Такий розподіл в кожній країні світу має свої особливості, які визначаються напрямками економічного розвитку країни та історичною категорією. Крім того такі межі діють не досить тривалий час і є, за своєю суттю, специфічними закономірностями системи оподаткування. Особливості закономірностей межі оподаткування визначаються в кожній країні особливими чинниками, найбільш характерними з яких є:

—вибір країнами своєї моделі економічного розвитку (ринкова, командно-адміністративна, змішана або інша);

—форми, методи та способи державного регулювання, які застосовуються в країні;

—рівень соціально-економічного розвитку країни, рівень добробуту громадян або життєвий рівень в цілому по країні;

—структура соціального та економічного розвитку країни, напрямки головних перебудов економіки в перспективі;

—рівномірність розподілу податкового тягаря між платниками податкових платежів (юридичними та фізичними особами);

—напрямки розподілу та використання державних коштів в країні;

—національні традиції країни, історичні форми розвитку системи оподаткування тощо.

Як свідчать проведені вітчизняними та зарубіжними вченими дослідження, найбільша питома вага податкових платежів у загальному розмірі ВВП характерна для країн, які йдуть по шляху командно-адміністративного розвитку економіки — це північні країни: Швеція, Фінляндія, Данія та ін. Для цих країн характерні найбільш високі масштаби перерозподілу ВВП через бюджет. Для країн з ринковим розвитком економіки характерна менша питома вага податкових платежів у ВВП і відповідно менші масштаби перерозподілу ВВП.

Крім того, треба враховувати і такий чинник, як рівень багатства країни. В країнах, де ВВП на душу населення більший, перерозподіл його відбувається в більшому масштабі. Цей перерозподіл сприймається менш обтяжливо в таких країнах, ніж з меншим ВВП приходиться на душу населення.

Однією з характерних загальних рис розвитку податкових систем є їх уніфікація. Особливо це характерно для високорозвинутих країн світу, які йдуть по шляху інтеграції економіки своїх країн до світового економічного суспільства та розвитку загальносвітових економічних та інших зв'язків. Це підтверджується тим, що практично у всіх цих країнах існує однакова кількість та структура податкових платежів, а також середні ставки оподаткування. У більшості країн Європи проведена поступова гармонізація непрямого оподаткування, введення як обов'язкової умови вступу до Європейського Співтовариства податку на додану вартість, узгодження та визначення єдиної податкової бази, об'єктів та суб'єктів оподаткування, визначення принципів надання пільг ті новоутворення спеціальних схем оподаткування для малих та знов утворених підприємств та ін. Це ж стосується і акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби, нафту (визначені товари, які підлягають оподаткуванню, одиниця вимірювання, податкові пільги, мінімальні ставки оподаткування і т. ін.).

Поступово в країнах світу з розвитком економіки підвищується і ефективність податкової системи. Це проявляється в тому, що поступово зменшуються витрати на збирання податкових платежів, підвищується повнота їх сплати, з'являються нові джерела надходження з метою їх обкладання. Це зумовлюється такими чинниками, як:

—покращання та механізація діяльності податкових органів; —зростання удосконалення методик обкладання, розрахунку та способів стягнення податкових платежів;

—зростання законослухняності та культури платників податкових платежів; —оптимізація податкових платежів в цілому по країні;

—розширення кількості, якості та структури надання послуг з боку держави для платників податкових платежів та ін.

1.3. Досвід побудови податкової системи в країнах світу

Податкові системи окремих країн Європи формувалися в абсолютно різних умовах. Лише в середині XX століття в розвитку систем оподаткування з'явилися спільні риси, пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставками податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на прибуток, на розміщення виробництва, заощадження тих чи інших інвестицій. Однак, коли в Європі формується єдиний ринок робочої сили і зняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах, а особливо в максимальних ставках прибуткового податку з громадян.