Податкова система України. 4

Зміст

Вступ 3

Розділ 1.НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ  В УКРАЇНІ 5

1.1 Історичні  аспекти розвитку податкової  системи 5

1.2. Податки.  Їх сутність, функції та види. 7

Розділ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 11

2.1 Непряме  оподаткування в Україні 11

2.2 Механізм  прямого оподаткування в Україні 15

2.3 Актуальні  проблеми співвідношення прямих  і непрямих податків 20

Розділ 3. Оптимізація  податкових виплат 24

3.1. Мінімізація  податкових виплат 24

3.2. Спеціальні  методи податкової оптимізації 32

Висновок 33

Список використаної літератури 34

Вступ

Тема курсової роботи неймовірно актуальна на сьогоднішній день, тому що багато компаній, підприємства (від малого до великого) платять податки. А виплата всіх податків скорочує їхні прибутки і не рідко призводить до банкрутства. У зв'язку з цим оптимізація податків є однією з найбільш важливих дій фінансиста на підприємстві будь-якої галузі.

Податкова система та її розвиток залежать від політичних напрямів, пов’язаних із розвитком суспільних відносин. Механізм сплати податків на мій погляд, найкраще характеризує рівень цивілізованості суспільства. Облік і звітність підприємств цілком залежить від податкової системи країни. Створення та подальше функціонування податкових систем у сучасному світі базується на різних принципових засадах, головною метою є розроблення концептуальних основ структури національних систем оподаткування.

Сучасна фінансова наука  дедалі більше уваги приділяє розробці концепцій справедливості оподаткування, зменшення податкового тиску  на менш забезпечених суб'єктів оподаткування. Зменшення податкового тиску  на юридичних осіб можна досягти  шляхом зниження ставок оподаткування  цільовими фондами, що сприятиме  зростанню фонду оплати праці, а  відповідно, збільшенню фінансових ресурсів для фізичних осіб – домогосподарств. Це сприятиме зростанню ролі фізичних осіб як платників податків, а також  трансформації податкової системи  щодо оподаткування фізичних осіб.

Сьогодні в Україні  в галузі оподаткування діє більше ніж 1420 нормативно-правових актів, і  нерідко визначені юридичні норми  суперечать одна одній. Тому нова податкова  система, на мою думку, повинна: скоротити  до мінімуму кількість податкових правил у майбутньому; упорядкувати функції  численних контрольних органів, а можливо, привести до їх скорочення; створити однакові податкові умови  для суб'єктів підприємницької  діяльності; скоротити або ввести гнучкі ставки податку на додану вартість та податку на прибуток.

Метою моєї курсової роботи є: розгляд оптимізації (мінімізації) податків на підприємстві будь-якого виду діяльності.

Завданням курсової роботи є: дослідження нового Податкового кодексу, способів та методів оптимізації податків та фінансового стану на підприємстві. 

Розділ 1.НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

1.1 Історичні аспекти  розвитку податкової системи

Протягом багатьох століть  Україна постійно перебувала під  владою інших держав або входила  до їх складу. Тому податкові механізми  цих держав справляють певний вплив  на формування податкової системи України. Історичний розвиток системи оподаткування України поділяються на кілька етапів.

Перший етап – період Давньоруської держави і Київської  Русі. Він характеризується введенням  послужного податку, що пов'язаний з  основним землеробським знаряддям (плугом), полюсного та подимного  податку, яким обкладалася окрема особа (полюддя) або сім'я (подимне), стягувалися  податки на утримання державної  влади та церковної парафії, велика кількість податків сплачувалась у  вигляді мит.

Другий етап – період Золотоординського ярма для якого  було характерним уведення десятини. Крім того сплачувався ямський обов’язок, що йшов на утримання численних чиновників.

Третій етап – період Московської держави. Він характеризувався введенням нових податків на території  України з метою поповнення імперської казни та пригнічення національних інтересів, а саме подвірного оподаткування  – за одиницю оподаткування брався двір – селянське господарство.

Четвертий етап – період Російської імперії. На цьому етапі  був введений особливий збір, тобто  по суті – непрямий податок –  це плата за торгівлю з крамниць, лотків тощо. На особливу увагу заслуговує податок, уведений Петром І – це подушна подать замість подвірної  і пов’язана з нею збірна подать з державних селян. Непрямими  податками переважно обкладалися  сіль, напої, тютюн, введений акциз на буряковий цукор, дріжджі, освітлювальні  нафтові масла, сірники та інші товари.

П’ятий етап – період Української Народної Республіки. Під  час громадянської війни діяли  механізми стягнення податків шляхом обкладання населення добровільним податком, що спрямовувався на розбудову  української державності, були введені  денікінський та білогвардійський податки, які витрачалися на утримання  армії.

Шостий етап – період Української Радянської Соціалістичної Республіки. Використовувався такий  механізм стягнення податків, як здавання хліба селянами. Основними видами прямого податку були сільськогосподарський, промисловий, прибутково-майновий, рентний, гербовий збори, мито. Був запроваджений  також єдиний сільськогосподарський  податок у грошовій формі, тобто  примусово стягували товарні  надлишки в селян. Характерним для  років непу було формування хлібного фонду шляхом закупівлі на ринку  хліба. Основними непрямими податками  були: акцизи і митний збір. Цей період характеризувався впровадженням податку  з обороту, тобто підлягали оподаткуванню  обороти господарюючих організацій  і підприємств з продажу ними товарів. Обороти з виконання  робіт і надання послуг оподатковувалися податком з нетоварних операцій, а  по кожному товару податок з обороту  сплачувався один раз, відповідно, внутрішні  обороти не підлягали оподаткуванню.

Сьомий етап – сучасний. Характерним є формування податкової системи незалежної держави. При  формуванні законодавства України  важливим кроком стало визначення системи  місцевих податків і зборів. Також  було прийнято Закон України "Про  державний реєстр фізичних осіб –  платників податків та інших обов'язкових  платежів", відповідно до якого створено реєстр фізичних осіб – платників  податків та інших обов'язкових платежів як автоматизований банк даних.

1.2. Податки. Їх  сутність, функції та види.

Податки — це особлива сфера  виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, а й фінансова  категорія, а також найважливіший  економічний важіль, що регулює взаємовідносини  юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії  полягає в тому, що вони є обов'язковими внесками в бюджет відповідного рівня  чи в державні цільові фонди, які  здійснюють платники в порядку і  на умовах, зазначених у відповідних  законодавчих актах України про  оподаткування.

За економічним змістом  податки — це фінансові відносини  між державою і платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання  своїх функцій.

Податки мають суспільний зміст і матеріальну основу. Суспільний зміст податків виявляється в  перерозподілі національного доходу, у тому, що вони є частиною єдиного  процесу відтворення, специфічною  формою виробничих відносин. Матеріальною основою податків є грошові кошти, мобілізовані державою у платників  податків.

Призначення податків і податкових платежів у бюджет полягає в тому, щоб покривати витрати держави  з утримання держуправління, оборони  країни, вирішення економічних і  соціальних завдань, а також створювати умови для підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання в суспільстві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу  відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, які  виконують податки.

У сучасних умовах податки  виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція податків є основною. За її допомогою шляхом стягнення (сплати) встановлених державою податків і податкових платежів утворюються  державні грошові фонди, що становлять собою матеріальну основу існування  держави і здійснення нею внутрішньої  та зовнішньої політики. Держава має  отримувати податки не лише в достатній  кількості, а й своєчасно, щоб  у встановлені строки фінансувати  витрати бюджету. За допомогою фіскальної функції податків відбувається одержавлення частини національного доходу, створеного в народному господарстві країни. Таким чином, фіскальна функція  податків створює об'єктивні умови  для втручання держави в економіку.

Сутність регулюючої функції  податків полягає в тому, що вони впливають на різні види діяльності їх платників. Так, податки істотно  впливають на відтворення, стимулюючи або стримуючи темпи його розширення, збільшуючи або зменшуючи накопичення  капіталу, підвищуючи або знижуючи платоспроможний попит населення  тощо.

Слід зауважити, що функції  податків діють одночасно і взаємоузгоджено, а також їх не можна розмежувати на суто фіскальні й регулюючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої.

Застосування податків як фінансових регуляторів надзвичайно  складне і важливе, оскільки вони торкаються всіх сфер життя як платника податків, так і суспільства загалом. Ефективність застосування податків залежить від їх реальності: об'єкта оподаткування, розміру ставок, податкових пільг, сталості законів про оподаткування тощо, тобто від сталості й реальності податкового механізму, податкової системи. Тому в умовах ринкової економіки  завданням держави в галузі податків є створення такої системи  оподаткування та умов для платників  податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і збільшенню доходів бюджету, що дало б змогу  державі якнайкраще виконувати свої функції.

Податки поділяють на такі види:

За формою оподаткування:

• непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.
• прямі — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

За економічною ознакою об'єкта оподаткування:

• на доходи — стягуються з чистого доходу юридичних та фізичних осіб в момент його отримання.
• на споживання – стягуються в процесі споживання товарів,робіт та послуг.
• на майно – встановлюються, щодо рухомого та нерухомого майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності.

За рівнем державних структур, що встановлюють податок:

• загальнодержавні – встановлюють вищі органи влади, стягнення є обов’язковим на всій території країни, незалежно від того до якого бюджету вони зараховуються.
• місцеві - встановлюють місцеві органи влади та управління в межах законодавства (надходження до місцевих бюджетів).

Податковим Кодексом визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, а збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Система оподаткування - це нормативно визначені платники податків, їхні обов'язки та права, об'єкти оподаткування, види податків; зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.

Система оподаткування характеризується її елементами - суб'єкт, об'єкт оподаткування, податкова ставка, джерело сплати.

Суб'єкти оподаткування - це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.

Об'єкт оподаткування - це доходи (прибуток), додана вартість продукції

(робіт, послуг), вартість  продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством про оподаткування.

Проблема оподаткування, яка є однією з найболючіших проблем  економічного сьогодення України, сягає  своїм корінням в глибоку давнину. Історично склалося так, що податки  були і залишаються невід'ємним  атрибутом держави.

Відповідно до Конституції  України кожна юридична і фізична  особа зобов'язана брати участь у фінансуванні державних видатків шляхом сплати податків, зборів та обов'язкових  платежів у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством Україні. Це святий обов'язок кожного громадянина  держави.

Суть, структура та роль системи  оподаткування визначається податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції а також  обов'язки та відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава пред'являє єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Розділ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Непряме оподаткування  в Україні

Непрямі податки включається  до ціни товарів та послуг як надбавка до них і сплачуються за рахунок  такої надбавки, а їх розмір для  окремого платника прямо не залежить від його доходів. Вони поділяються  на два види: акцизи та мито. У свою чергу, акцизи можуть носити універсальний  та специфічний характер. До універсальних  акцизів відносяться податок  на додану вартість, податок з обороту  та податок з продажу; до специфічних  акцизів – акцизний збір. Нині в  Україні застосовується така форма  універсального акцизу, як податок  на додану вартість, а також акцизний податок та мито.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це податок, який нараховується  та сплачується на кожному етапі  просування товару від виробника  до кінцевого споживача і впливає  на процеси ціноутворення та на структуру  споживання.Основним законодавчим актом, який визначає механізм справляння та сплати ПДВ в Україні, є Податковий Кодекс України. Відповідними статтями цього кодексу встановлені основні елементи податку на додану вартість, до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

Що стосується платників  ПДВ, то вони диференційовані за певними  групами :

• Особи, які здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг) за безготівкові кошти, якщо обсяг оподатковуваних операцій з продажу протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
• Особи, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів на митній території України за готівку – без обмеження обсягів продажу (крім фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору).
• Особи, які ввозять (пересилають товари за митну територію України чи отримують від нерезидента роботи чи послуги) для їх використання чи споживання на території України.
• Особи, які надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
• Особи, які відповідальні за сплату податку по залізничному транспорту та послугам зв'язку.

Незважаючи на те, що податок  на додану вартість можна віднести до глобального виду податків, тобто  до такого, який охоплює більшість  господарських операцій, є деякі  виключення. Розподіл операцій на ті що є, та на ті що не є об'єктами оподаткування.

Базою оподаткування є  договірна вартість, визначена за вільними або регульованими цінами з урахуванням інших загальнодержавних  податків та зборів, а також будь-які  суми коштів, що передаються у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг) без ПДВ. Для товарів, які  були вжиті раніше, а також конфіскованого та безхазяйного майна базою оподаткування  є комісійна винагорода. В Україні  застосовуються дві ставки ПДВ: 20% та 0% .Пільги з ПДВ можна трактувати наступним чином:

- виключення з об'єктів  оподаткування ПДВ окремих видів  операцій та застосування нульової  ставки можливо розглядати як  пільгу для стимулювання окремих  видів діяльності й підвищення  конкурентоспроможності вітчизняної  продукції;

- звільнення від оподаткування  окремих видів товарів (робіт,  послуг) можна розглядати як пільгу  для споживачів, оскільки в кінцевому  рахунку відбувається зниження  вартості цієї продукції.

У разі поставки товарів  або послуг з використанням торговельних автоматів, або іншого подібного  устаткування, що не передбачає наявності  касового апарата, контрольованого  уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань  вважається дата вилучення з таких  торговельних апаратів або подібного  устаткування грошової виручки.

У разі, коли поставка товарів (робіт, послуг) через торговельні  автомати здійснюється з використанням  жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких  жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі, коли поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням  кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або  інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує  факт надання платником податку  товарів (робіт, послуг) покупцю, або  дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від  того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок  бюджетних коштів є дата надходження  таких коштів на поточний рахунок  платника податку або дата отримання  відповідної компенсації у будь-якому  іншому вигляді, включаючи зменшення  заборгованості такого платника податку  за його зобов'язаннями перед таким  бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної  митної декларації із зазначенням у  ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань  при імпортуванні робіт (послуг) є  дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання  робіт (послуг) нерезидентом залежно  від того, яка з подій відбулася  першою.

Попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію  України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником  податку у звітному періоді у  зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового  кредиту такого звітного періоду  незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а  також від того, чи мав платник  податку оподатковувані обороти  протягом такого звітного періоду.

Акцизний податок  – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції). На відміну від ПДВ, який включається до ціни на кожному етапі просування товарів від виробника до кінцевого споживача, акцизний збір закладається в ціну один раз, як правило, на кінцевому етапі виготовлення підакцизних товарів.

Перелік підакцизних товарів  і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Цей перелік  останнім часом значно скорочений і  на сьогодні включає чотири групи  підакцизних товарів: алкогольні напої  та пиво, тютюнові вироби, транспорті засоби та нафтопродукти.

Основними законодавчими  актами, які визначають механізм справляння та порядок сплати акцизного податку в Україні, є Податковий Кодекс (зі змінами та доповненнями).

Відповідними статтями цього кодексу встановлені основні елементи акцизного податку , до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

2.2 Механізм прямого  оподаткування в Україні

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, і  їх розмір залежить від масштабів  об'єкта оподаткування. Вони поділяються  на дві підгрупи – особисті й  реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного  платника. До них належать: подушний податок, прибутковий податок, майновий податок, податки на спадщину та дарування. Реальні податки передбачають оподаткування  майна за зовнішніми ознаками. До них  належать: земельний податок, домовий  податок, промисловий податок та податок на грошовий капітал. Нині в  Україні застосовуються податок  на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на землю, податок з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел.

Податок на прибуток – це прямий податок, форма прибуткового оподаткування підприємств, установ  та організацій, за якої об'єктом оподаткування  виступає прибуток (чистий дохід) підприємства, установи чи організації.

Основним законодавчим актом, який визначає механізм справляння та сплати податку на прибуток в Україні, Податковий Кодекс України від (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями цього кодексу встановлені основні елементи податку на прибуток, до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької  діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також  філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Об'єктом оподаткування  податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення  суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

- суму валових витрат  платника податку;

- суму амортизаційних  відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду  в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Дата збільшення валового доходу визначається, за аналогією  з ПДВ, як дата першої з подій:

- або дата зарахування  коштів від покупця (замовника)  на банківський рахунок платника  податку в оплату товарів (робіт,  послуг), що підлягають реалізації; у разі реалізації товарів  (робіт, послуг) за готівку –  дата її оприбуткування у касі  платника податку, а за відсутності  такої – дата інкасації готівки  у банківській установі, що обслуговує  платника податку;

- або дата відвантаження  товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання  результатів робіт (послуг) платником  податку.

Датою збільшення валового доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних  коштів є дата надходження таких  коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної  компенсації.

До валового доходу не включаються:

- ПДВ, який нараховано  на вартість продажу товарів  (робіт послуг);

- суми переплат за податками,  які підлягають поверненню платнику;

- номінальна вартість  цінних паперів, узятих на облік;

- доходи від спільної  діяльності без створення юридичної  особи;

- суми коштів та вартість  майна, що надходять платнику  податків у вигляді прямих  інвестицій або реінвестицій  у корпоративні права;

- інші доходи.

Скоригований валовий  дохід – це валовий дохід без  урахування вищезазначених сум.

Валові витрати виробництва  та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для  їх подальшого використання у власній  господарській діяльності.

Всі витрати підприємства можна поділити на такі групи:

• Витрати, які включаються до складу валових витрат.
• Витрати, які не включаються до складу валових витрат.
• Витрати, які частково включаються до складу валових витрат, або витрати подвійного призначення .

Датою збільшення валових  витрат є дата першої з подій:

- або дата списання  коштів з банківських рахунків  платника податку на оплату  товарів (робіт, послуг), а у  разі їх придбання за готівку  – день їх видачі з каси  платнику податку;

- або дата оприбуткування  платником податку товарів, а  для робіт (послуг) – дата фактичного  отримання платником податку  результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових  витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які не є звичайними платниками податку  на прибуток (нерезиденти, платники єдиного  податку, пов'язані особи тощо), є  дата оприбуткування товарів, а для  робіт (послуг) – дата їх фактичного отримання від таких осіб незалежно  від наявності їх оплати.

При визначенні об'єкта оподаткування  необхідно враховувати зміну (приріст, убуток) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих  виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві  та в залишках готової продукції. У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову  вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця додається до суми валового доходу звітного періоду.

У разі, коли вартість таких  запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається  до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

При визначенні об'єкта оподаткування  враховуються амортизаційні відрахування, методика визначення яких відрізняється  від нарахування амортизації  за нормами бухгалтерського обліку.

Амортизації підлягають витрати  на:

- придбання основних фондів  та нематеріальних активів для  власного виробничого використання;

- самостійне виготовлення  основних фондів для власних  виробничих потреб;

- проведення всіх видів  ремонту, реконструкції, модернізації  та інших видів поліпшення  основних фондів.

Не підлягають амортизації  та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду  витрати платника податку на: