Податкова система України: проблеми становлення та розвитку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Податкова система»

на тему «Податкова система України: проблеми становлення та розвитку»

(на матеріалах Податкового  кодексу)

Студентки 4 курсу

Фінансово-економічного факультету

Спеціальність 6.030508                                                                     Кондратьєвої

«Фінанси і кредит»                                                                            Оксани

Денної форми навчання                                                                    Володимирівни

Науковий керівник                                                                           Ватаманюк О.С.

                                                  Чернівці 2013 р.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Основи побудови податкової системи України…………………………7

          1.1. Становлення та розвиток податкової системи України……………….7

          1.2. Основні елементи та принципи  побудови податкової системи…..…14

Розділ 2. Податкові платежі у складі доходів бюджету за 2010 – 2012 рр…….19

          2.1. Аналіз динаміки і структури податкових надходжень до бюджету....19

          2.2. Оцінка ефективності надходження податкових пільг економічним суб’єктам……………………………………………………………………………23

Розділ 3. Шляхи вдосконалення податкової системи в Україні……………….28

          3.1. Напрямки вдосконалення податкової політики в Україні…………………………………………………………………………..…..26

         3.2. Оптимізація роботи податкових органів у контексті розвитку держави……………………………………………………………………………...34

Висновки…………………………………………………………………………….38

Список використаних джерел……………………………………………………..41

Додатки………………………………………………………………………….…..42

ВСТУП

В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній  та політичній сферах, і значна увага  приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від  механізму стягнення податків залежить формування доходної' частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової' системи особливо зараз в умовах системної кризи набувае великого значення.           Актуальність теми дослідження обумовлена новими явищами в економіці України, її спрямуванням на перехід до ринкових відносин, де управління господарчими процесами вимагає активного використання інструментів фінансового механізму, включаючи податки.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних  відносин у суспільстві, розбудови  нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

Одним з першочергових завдань  ринкової реформи в Україні є  створення ефективної податкової системи, яка б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керованістю економіки,як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Податкова система повинна успішно  вирішувати фіскально-розподільче  завдання. Шляхом оптимального розподілу  доходів суб’єктів підприємництва та громадян забеспечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема.

Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти  розвитку виробничої діяльності, посиленню  таких стимулів, які б забеспечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі.

В цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення  податків і контроль за надходженням ї'х до бюджету.

Об’єктом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. Предмет дослідження це взаємовідносини між державою та платниками податків в процесі формування податкових надходжень держави.

Метою курсової роботи є дослідження  податкової системи в Україні  та шляхи її вдосконалення.

Виходячи з мети курсової роботи, були поставлені наступні завдання:

• Дослідити еволюцію теорій оподаткування та їх ролі в механізмі регулювання економіки
• Узагальнити теоретичні основи формування податкової політики та впливу податків на макро- і мікропроцеси в економіці
• Проаналізувати стан та тенденції розвитку податкової системи в Україні й оцінити їхню ефективність і визначити недоліки
• Визначити ключові загальноприйняті принципи проведення податкових реформ у зарубіжних країнах і обґрунтувати, які з них доцільно запровадити при проведенні податкової реформи в Україні
• Розробити і обґрунтувати концептуальні засади вдосконалення національної податкової системи
• Розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів реформування податкової системи України з урахуванням світового досвіду.

Методологічною базою дослідження слугував діалектичний підхід до пізнання суспільних явищ і процесів, за допомогою якого  проведено аналіз і синтез основних понять, а також методи моделювання та статистичного аналізу

РОЗДІЛ 1

ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1. Становлення та розвиток податкової системи України

Податки - обов'язковий елемент  фінансової системи у всі часи і у всіх державах незалежно від  того, яку модель економічного розвитку вона обирає. Відсутність податків паралізує фінансову систему  загалом, роблячи її недієздатною, а  в остаточному підсумку позбавленою  будь-якого сенсу. В сучасних умовах нестабільності та кризових явищ постає потреба у створенні ефективної системи оподаткування, що спонукає поглянути у минуле, щоб не допустити  низки помилок сьогодні.

Податкова система є одним із ключових чинників впливу на економічний  розвиток держави. Історія виникнення податків досить давня, оскільки вони зародились ще на початку перших цивілізацій. Розвиток суспільства істотно вплинув  на зміну податкових систем, оскільки змінювались функції податків, їх фома, завдання. Із утворенням державних формувань система оподаткування набувала більш чіткого характеру.

Етапи еволюції вітчизняної податкової системи проходили в межах  історичних періодів розвитку: Київської  Русі; Галицько-Волинського князівства, Великого Князівства Литовського, Української  козацької держави, Запорізької  Січі, перебування український земель у складі Австро-Угорської та Російської імперій, Радянської України, Незалежної України.

В часи Київської Русі (VIII ст.) податки  існували у вигляді безсистемних платежів, що мали переважно натуральну форму і називалися данина, подимне, полужне, полюддя тощо. Данину, що стягувалась на утримання княжого двору, сплачували здебільшого продуктами сільського господарства й промислів. Близько 1/3 зібраної данини князь брав на свої особисті потреби, а решта йшла на утримання дружини, органів управління, ведення війни. До прямих податків також належали дари та оброк.

Найхарактернішою особливістю  феодальної податкової системи, що виявлялась під час збирання данини, була неврегульованість  розмірів та періодичності збирання податків, їх величезна кількість i різнорідність. - Випадковість i свавілля поборів, збирання їх особами, що мали особисту зацікавленість в максимальному  доході. Все це зумовило значні зловживання, результатом яких були заворушення i навіть повстання.

У 947 р. княгиня Ольга здійснила  першу реформу податкової системи  України - започаткувала стабільне  стягнення податків. Правнук Ольги - князь Ярослав Мудрий - склав  перший писемний звід законів - знамениту "Руську правду", складовою частиною якої був i "Покон вірний", яким детально регламентувалася система оподаткування [10, с. 23-40]. Разом з тим варто зазначити, що навіть у ті часи були виділені категорії людей, які звільнялися від сплати данини. До них належали дружинники, князівські слуги, духовенство [1, с. 95]. З появою "Руської правди" князя Ярослава Мудрого було законодавчо закріплено сплату непрямих податків, що були важливим джерелом князівських прибутків, які існували у формі торгових і судових зборів (мита) .

Після хрещення Русі було впроваджено  обов'язкову церковну "десятину". З плином часу цей податок перетворився на добровільні благодійні пожертви на користь церкви. Однією з характерних  особливостей розвитку феодальних відносин на Галицько-Волинських землях було виділення  серед феодалів дуже сильної і  впливової боярської верхівки, яка  на зміну відробітковій ренті  встановила продуктову ренту. За такої  форми ренти безпосередній виробник стає більш самостійним і дістає змогу створювати деякий надлишок понад  ту кількість продуктів, яка задовольняє  його необхідні потреби.

Щодо України, то формування її власної податкової системи розпочалося відразу ж після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 р. серед першочергових, поряд із законами про бюджетну систему, про банки і банківську діяльність, було ухвалено Закон «Про систему оподаткування». Надалі в нього вносилися зміни і доповнення, у результаті чого він ухвалювався в новій редакції в 1994 р. і 1997 р.

Виділяється 3 основних етапи  розвитку податкової системи України:                                                                                      1) етап — формування власної податкової системи;                                                                     2) етап — приведення складу податкової системи у відповідність до умов ринкових відносин;                                                                                                                     3) етап — удосконалення податкової системи в умовах перехідної економіки.

Формування власної податкової системи, що було зафіксовано в першій редакції Закону «Про систему оподаткування», відбувалося в дуже стислі строки. Тому ухвалений наприкінці 1991 р. закон фактично продублював чинний раніше в СРСР «Закон про податки з підприємств, об’єднань, організацій», котрий майже зразу був відкоригований. У зв’язку з уведенням із 1992 р. податку на додану вартість з податкової системи випали податок з обороту, податок на експорт і імпорт. Податок на прибуток іноземних юридичних осіб також окремо не справлявся, оскільки був установлений єдиний для всіх підприємств податок на прибуток. Відразу був скасований і податок на фонд оплати праці колгоспників, тому що колгоспники стали звичайними платниками податків (цей податок відбивав ідеологію колективізму, у тому числі у сплаті податків, у зв’язку з чим колгоспники прибутковий податок із населення не сплачували — за них це робив колгосп). У першій редакції Закону була передбачена можливість установлення місцевих податків, але тільки в 1993 р. був ухвалений відповідний закон про місцеві податки і збори.

Застосування податку  на дохід у цей період мало і  правову основу, точніше підприємства користувалися відсутністю такої  основи. З одного боку, підприємства номінально перебували в державній  власності. З іншого боку, реально  були задекларовані права трудових колективів на цю власність. У зв’язку з цим юридично було дуже складно встановити, кому належить отриманий прибуток — державі чи трудовому колективу. У цих умовах найбільш прийнятним був саме податок на дохід.

Повернення до податку  на прибуток було основною рисою третьої  редакції Закону України «Про систему  оподаткування», ухваленої в 1997 р. Оскільки інших істотних змін він не передбачав, то навряд чи його можна розглядати як самостійний етап розвитку податкової системи України. Цікавою ознакою  цієї редакції було те, що в ній спочатку «загубили» два платежі — внески у Фонд сприяння зайнятості населення  і відрахування на дорожні роботи, що були пізніше відновлені.

Крім того, була допущена термінологічна неточність. Так, внески в цільові фонди були визначені  як збори. Але збори — це платежі  разового, випадкового характеру, що збираються за місцем учинення певних дій, тоді як внески мали характер постійних  платежів, що здійснювались платниками у встановлені терміни. Необґрунтованим  є вживання терміна «збір» і до платежів за ресурси, оскільки тут узагалі  немає ознак податку, проте очевидна еквівалентність взаємовідносин підприємств  із державою.

Характерною рисою другого  етапу розвитку податкової системи  є поступове зниження податкового  тягаря. Так, у 1994 р. була знижена ставка ПДВ із 28 до 20 %, а з 1997 р. щодо деяких товарів упроваджена нульова  ставка. При переході від податку  на дохід до податку на прибуток ставка оподаткування була знижена  приблизно на третину. Поступово  знижувалися ставки цільових податків аж до їх повного скасування (внески у Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту  населення, відрахування на дорожні  роботи та ін.).

Третій етап — удосконалення податкової системи України. На підставі набутого досвіду реформування податків і з урахуванням відносно сформованої на ринковій основі системи економічних відносин почав діяти «Податковий кодекс України», основним завданням якого є систематизація податкового законодавства, його уніфікація і спрощення методики розрахунку податків.      У цілому, підсумовуючи аналіз становлення і розвитку податкової системи в Україні, слід зазначити, що цей процес був досить складним, суперечливим і багато в чому спонтанним. Але загальний напрям цих процесів у цілому все ж був правильним — формування податкової системи і встановлення рівня оподаткування, характерного для ринкової економіки. Якщо проект Податкового кодексу України буде ухвалений на тій основі, на якій він сформувався після першого читання у Верховній Раді, то можна буде констатувати, що створення сучасної податкової системи в Україні в цілому завершиться. Надалі вся увага має бути зосереджена на поступовому поетапному удосконаленні механізму справляння окремих податків.

Процес трансформації  податкової системи України навряд чи можна розглядати як податкові  реформи. Реформа, фактично, відбулася  ще в часи перебудови під час переходу на податкові основи взаємовідносин державних підприємств із бюджетом. У цілому ідеологія тієї реформи  була ринковою, що й підтвердилося  з часом. Проблеми ж у сфері  оподаткування були пов’язані з  труднощами перехідного періоду, що мали (і мають) об’єктивний характер. Водночас вони посилювалися суб’єктивними  і досить часто непрофесійними діями  влади. Не завжди ці проблеми вирішувалися своєчасно і правильно, але послідовність  розвитку податкової системи України  і ринкової спрямованості перетворень  очевидні.

На закінчення кілька слів про склад податкової системи  України. Західна фінансова наука  і статистика включають у податкову  систему, крім податків, що надходять  у бюджет, податки (відрахування) на соціальне страхування. У Податковому кодексі усі внески в цільові фонди, у тому числі соціального страхування, виключені зі складу податкової системи. З одного боку, певне логічне пояснення цьому є, оскільки вони віднесені до сфери законодавства з обов’язкового державного соціального страхування. Але, з іншого боку, це штучно звужує межі податкової системи і не відбиває реального рівня оподаткування. Адже якщо стосовно найманого працівника у разі направлення його внесків на персональні рахунки справді можна говорити про превалювання відносин страхування над оподаткуванням, то для підприємств-роботодавців це очевидні податки. Тому і внески підприємств у різні фонди обов’язкового соціального страхування слід включати до складу податкової системи. Те ж саме стосується і внесків окремих найманих працівників за відсутності персональних рахунків і за солідарної системи відповідальності, оскільки при цьому внески стають безоплатними, нецільовими, безповоротними платежами, тобто, власне, податками.

Крім того, слід зі складу податкової системи виключити платежі  за ресурси. Хоча вони мають деякі  ознаки податкових платежів — обов’язковість і регулярність, усе ж це взаємовідносини  купівлі-продажу. Надходження цих  доходів у бюджет обумовлене тією обставиною, що продавцем ресурсів є держава. Така ситуація, у свою чергу, пов’язана з тим, що в даний  момент один з основних ресурсів —  земля, а відповідно, і ресурси, які  знаходяться на ній і в її надрах, не включені повністю в систему ринкових відносин, а процеси приватизації землі тільки набувають розвитку. [1,с.55]

Подібна ситуація не може бути тривалою, оскільки у ринку свої закони і їх не можна ігнорувати. Рано чи пізно приватна власність  на землю буде повноцінною, а земля  стане предметом купівлі-продажу  і застави. Тоді і плата за відповідні ресурси перейде від держави  до їх власника. Сьогодні ж платежі  за ресурси за бюджетною класифікацією  слід включити до складу неподаткових доходів і вилучити їх із податкового  законодавства. Тоді справді можна  буде стверджувати, що склад податкової системи України в основному  адекватний ринковій економіці.

1.2. Основні елементи та принципи  побудови податкової системи

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і  місцевих податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, а також форм, методів  установлення, зміни, обчислення, сплати, стягнення, також податкова служба, яка займається податковим контролем.

Для того, щоб найбільш повно  і досконало зрозуміти поняття  і суть податків треба розібратися  в основних елементах податків в Україні.

Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо  сплачує податки. Однак, суб'єкт є  тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є  споживач.

Об'єкт оподаткування  - доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподатковування.

Платники податків — юридичні і фізичні особи, на які згідно з законами України покладений обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Залежно від постійного місцезнаходження платники податків поділяються  на:

- резидентів — осіб, що мають постійне місце проживання або місце перебування в Україні кількістю 183 і більше календарних днів у році, підлягають оподатковуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність;

-  нерезидентів — осіб, що не мають постійного місця перебування в Україні і підлягають оподатковуванню тільки за доходами, отриманими на тери торії України, і несуть обмежену податкову відповідальність.

Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходіи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна. Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків.

Ставка податку — величина податку з одиниці об'єкта оподатковування. Ставка податку може бути встановлена  як у твердій сумі (при цьому  розмір податку визначається на кожну  одиницю обкладання в конкретній фінансовій величині), так і у  відсотках (розмір податку встановлюється у відповідному відношенні до одиниці  оподатковування). Наприклад, ставка податку  на прибуток підприємств — 30% до оподатковуваного прибутку. Ставки податків та інших  обов'язкових платежів установлюються Верховною Радою України і  не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Існують два підходи до встановлення ставок - універсальний і диференційований. При уніварсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування. [2;3]

Саме встановлення податкових ставок може базуватися на окремих  методах: емпіричному та економіко-математичному. Емпіричний метод встановлення ставок податків має своєю основною ціллю  виконувати фіскальну функцію податків, він базується на існуючому досвіді  в сфері оподаткування. Метод  економіко-математичного моделювання  робить акцент на виконанні регулюючої функції податків і здійснюється шляхом розробки математичної моделі, яка враховує як інтереси платника, так і фактори, що діють у сфері стягнення податків.

Крім цих традиційних  методів встановлення податкових ставок існує інтуїтивний підхід. Він  базується на побажаннях і передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє.                                                                                                                                 

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними  податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності.

Науковий підхід до створення  податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формування правової основи і вихідних принципів. Звичайно, можливий і варіант, що визначається як метод «спроб і помилок», який, до речі, використовується в Україні в даний час. Але це довгий шлях. Крім того, експериментувати можна тільки тоді, коли економічна ситуація більш-менш стабільна. Якщо ж економіка і суспільство охоплені кризою, то права на це ні уряд, ні законодавча влада не мають.

Принцип системності полягає  в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись функції податків. З позицій фіскальної функції, податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет. З позицій регулюючої функції, – забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.  
         Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.

Кількість податків, на які  покладається здебільшого регулююча функція, теж має бути досить значною. Це пояснюється тим, що не можливо за допомогою одного чи двох податків впливати на всі сторони господарської діяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя.  
Але платників цікавить не так кількість податків, котрі вони сплачують, як загальна сума податків і їх частка в одержаному доході.  
Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки з позиції організації фінансової діяльності держави вторинні відносно видатків. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до тяжких наслідків - високого рівня оподаткування. Йдеться про інфляцію, яка, по суті справи, теж є своєрідною прихованою формою оподаткування населення. Відмінність полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доводиться платити набагато більше, ніж сьогодні. Причиною інфляції, тобто знецінення грошей, є випуск в обіг зайвої їх кількості, не забезпеченої товарною масою. Це, у свою чергу, визначається бюджетним дефіцитом, тобто перевищенням видатків бюджету над доходами. Тож при створенні нової податкової системи слід пам'ятати, що бюджет як фінансовий план держави повинен бути обов'язково балансом доходів і видатків, і нехтувати цим вкрай небезпечно.                                                                                                                                                                        Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності.  
По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності - державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, але й створювані на них доходи належать державі, і вона може вилучати усі «зайві» кошти у вигляді вільного лишку прибутку. Відносно у приватних підприємств держава може отримати тільки певну частку їх доходів. Отже, якщо для державних підприємств податкова політика майже не має відчутного значення, то для приватних - це одне з головних питань.  
По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, особливості ж формування доходів повинні враховуватися при встановленні об'єкта оподаткування. Тому об'єктом оподаткування визначено кінцевий результат роботи підприємства – прибуток.  
Принципи оподаткування, які вперше були сформульовані основоположником теорії оподаткування шотландським економістом і філософом А. Смітом в його класичній роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» ще у XVIII от., не втратили значення і до нашого часу. Вони зводяться до чотирьох понять: справедливість, визначеність, зручність, економія (раціональність).  
         Ці загальні принципи оподаткування поступово розширювались, трансформувалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень, які відбувались у світі. В даний час вони в основному зводяться до наступного:  
1. Рівень податкової ставки повинен встановлюватись з врахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Доход, який залишиться після сплати податків, повинен забезпечувати йому нормальний розвиток.  
2. Необхідно прикласти всі зусилля, щоб оподаткування доходів носило одноразовий характер. Багаторазове обкладання доходів чи капіталу неприпустиме.  
3. Податки повинні бути обов'язковими. Податкова система не повинна залишати у платника податків сумнівів в уникненні платежу.  
4. Процедури розрахунку і сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, які збирають податки. Слід прагнути до мінімізації витрат на стягнення податків.  
5. Податкова система повинна забезпечувати раціональний перерозподіл частини створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

6. Податки можуть використовуватись  як фінансові регулятори з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами роботодавців і найманих працівників, між коштами, які направляються на споживання і нагромадження.  
7. Необхідно забезпечувати стабільність оподаткування; ставки податків не повинні змінюватись упродовж досить тривалого періоду. Разом з тим, податкова система повинна бути адекватною конкретним етапам економічного розвитку країни; це досягається здійсненням податкових реформ, які забезпечують еволюцію податкової системи.                                                                                      8. Не можна допускати індивідуального підходу до конкретних платників податків при встановленні податкових ставок і застосуванні податкових пільг. Оподаткування має бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги і однаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок та використання податкових пільг - з іншого.  
Багатовікова історія формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально-економічного життя конкретної країни, дала змогу відібрати найдієвіші і найефективніші серед них. В умовах становлення ринкової економіки в Україні постійно ведуть роботу з удосконалення податкової системи, але, на жаль, вона й досі не відповідає світовим стандартам. [3;5]

РОЗДІЛ 2

ПОДАТКОВІ ПЛАТЕЖІ У СКЛАДІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ ЗА 2010 – 2012 РОКИ

2.1. Аналіз динаміки і структури податкових надходжень до бюджету

Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України  є базою розбудови економіки  держави та гарантією соціального  забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено  податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податки  є регулятором перерозподілу  валового внутрішнього продукту (ВВП), вони відчутно впливають на економічні процеси в державі.

Загальна сума доходів  Державного бюджету України за січень-грудень 2010 р. (із урахуванням власних надходжень бюджетних установ, субвенцій з  місцевого бюджету та бюджетного відшкодування податку на додану вартість облігаціями внутрішньої  державної позики) становила 240 млрд 398 млн грн, що на 30 млрд 697,7 млн грн, або на 14,6 % більше, ніж за відповідний період 2009 р. Про це повідомляє прес-служба Держказначейства.

До загального фонду Державного бюджету України у січні-грудні 2010 р. надійшло 207 905 815,1 млрд грн, що на 50 млрд 918,4 млн грн, або на 32,5% більше за відповідний показник 2009 р.