Податкова система України в сучасних умовах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ

1.1. Сутність податкової системи  держави

1.2. Основні етапи  та тенденції становлення податкової  системи України

1.3. Закономірності податкових систем в країнах з розвиненою ринковою економікою

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Структурний аналіз податкової системи України

2.2. Оцінка  фіксальної ефективності окремих  видів податків та зборів

2.3. Аналітична оцінка та характеристика основних проблем податкової системи

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

3.1. Реформування  податкової системи України в  контексті ПКУ

3.2. Перспективи  та основні напрямки вдосконалення  податкової системи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично - це найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільства. Головними чинниками виникнення податків були:

- перехід  від натурального господарства  до грошового;

- зародження  та формування держави.

У наш час податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого – виступають інструментом реалізації її економічної доктрини.

Податки віддзеркалюють фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави.

Сучасна податкова система України формувалася і продовжує розвиватися у надзвичайно несприятливих соціально-економічних умовах. Тривале ігнорування в нашій крані світового досвіду оподаткування, постійний вплив політичних факторів на хід реформування податкової системи, глибока фінансова криза економіки - все це негативно позначається па ефективності податкової політики в Україні. Тому на сьогодні одним із актуальних питань залишається вдосконалення роботи ДПС України. Вітчизняні та зарубіжні автори приділяють багато уваги організації та функціонуванню Державної податкової служби. В їх роботах аналізуються недоліки та прорахунки сучасної системи ДПА, надаються пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення вже існуючої системи. Це, зокрема, праці таких учених, як: О. Бандурка, Н. Кучерявенко, Г. Ісаншина, О. Орлюк, І. Вакулич, Г. Бех, М. Вишневська, В. Жеванюк, та ін.

Податкова система відіграє провідну роль у формуванні доходів держави. У державному бюджеті України саме на податки припадає більша частина доходів (приблизно 85%). В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою для всіх громадян держави, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Як свідчить зарубіжна практика, держава може використовувати податкову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювати деякі види діяльності. Свідоме використання податків для досягнення визначених цілей відбувається в рамках податкової політики. Податкова політика являє собою систему урядових заходів для досягнення поставлених перед суспільством завдань за допомогою податкової системи країни.

В Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені заміною колишнього механізму управління економікою ринковими методами господарювання. Перехід до ринкових відносин спричинився до запровадження умовної податкової системи: використовуючи податки, пільги і фінансові санкції, держава висуває єдині вимоги до підприємств щодо господарювання.

У будь-якій державі юридичні й фізичні особи зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

Метою даної курсової роботи є вивчення податкової системи України від початку її становлення, процес її розвитку та стан на сьогоднішній день.

Завдання курсової роботи – розглянути складові податкової системи, дослідити та проаналізувати розвиток податкової системи України, порівняти її з податковими системами розвинутих країн, визначити її недоліки і переваги та висловити пропозиції щодо вдосконалення податкової системи в Україні.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ

1.1. Сутність податкової  системи держави

Основним джерелом існування держави і виконання нею своїх функцій є податки. Сукупність діючих у державі податків і податкових платежів утворює податкову систему. Сукупність форм і методів стягнення частини доходу юридичних і фізичних осіб у дохід бюджету утворює систему оподаткування.

Податкова система будь-якої країни має будуватися виходячи з її соціально-економічного становища. І для того щоб ця система забезпечила отримання позитивних результатів, потрібне її наукове обґрунтування, що включає системність, встановлення визначальної основи системи оподаткування, а також формування правової бази і вихідних принципів.

Визначальною основою податкової системи є обсяг витрат бюджету. Види податків та їх обсяг у державі встановлюються з метою покриття витрат. Виходячи з цього податки є вторинними щодо витрат бюджету. Збалансування обсягу податків і податкових платежів, що надходять у бюджет, з обсягом бюджетних витрат держави — основне завдання державних фінансових органів.

Правовою основою податкової системи є відносини власності. Форма власності (державна або приватна) визначає право держави на доходи. При державній власності все майно підприємств і доходи, що створюються ними, належать державі. Держава вирішує, яку частку доходів підприємств централізувати в бюджет та інші централізовані фонди, а яку залишити трудовим колективам. Що ж до приватних і колективних підприємств, то держава може централізувати в бюджет лише частину доходів, що необхідна для задоволення загальнодержавних потреб.

До вихідних принципів побудови податкової системи належать формування доходів бюджету у процесі перерозподілу ВВП; встановлення однакових обов'язків і відповідальності перед бюджетом для суб'єктів господарювання всіх форм власності; встановлення оптимального співвідношення між частиною доходу, що стягується з підприємств, і частиною, що залишається у них для розвитку власного виробництва, соціальної сфери і матеріального стимулювання працівників.

Основними ж принципами функціонування податкової системи мають бути одноразове оподаткування одного й того самого об'єкта; рівність суми сплаченого податку вартості отриманих від держави благ та послуг; цільове призначення кожного виду податку, тобто його спрямованість на покриття конкретних видів витрат бюджету; застосування нових податків повинно відбуватися лише для покриття нових витрат держави, а не дефіциту бюджету; вони мають бути простими і зрозумілими для платників податків, умов оподаткування; стягнення податків у зручний для платника час і зрозумілим для нього методом оподаткування; звітування уряду про використання податків.

Основними критеріями системи оподаткування мають бути її економічна ефективність і соціальна спрямованість. У цьому зв'язку податки мають забезпечувати, з одного боку, стійку і в потрібному обсязі фінансову базу держави, а з іншого — залишати суб'єктам господарювання достатньо коштів для власного розвитку і підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці.

Загалом існуюча в Україні система оподаткування досить складна, важкодоступна і мало зрозуміла для платників податків. Це стосується насамперед розрахунку податку на прибуток. Прийнятий для цього закон нечіткий, неконкретний, викладений у ньому порядок розрахунку оподатковуваного прибутку суперечить існуючій практиці розрахунку прибутку в бухгалтерському обліку.

Залежно від форми оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямими є податки, які встановлюються безпосередньо на доходи та майно платників і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів. До них належать податки на прибуток, транспортні засоби, землю, прибутковий податок з доходів громадян та ін. Ці податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника і їх розмір залежить від обсягу об'єкта оподаткування. Що більший об'єкт оподаткування, то більша при однаковій ставці сума податку, і навпаки.

Непрямими є податки, що встановлюються на товари і послуги й оплачуються покупцем у їх цінах або тарифах, а в бюджет сплачуються продавцями товарів і надавачами послуг. У цьому разі покупець сплачує ці податки продавцю в цінах на товари і послуги, які у нього купує, а продавець згодом перераховує їх державі. У цьому разі зв'язок між платником податку (споживачем товару) і державою опосередкований через об'єкт оподаткування. До непрямих податків належать ПДВ, акцизний збір, митні збори. Розмір цих податків при постійних ставках (тарифах) залежить від кількості й вартості товарів (послуг), що купуються.

Аналізуючи джерела платежів щодо доходів юридичних та фізичних осіб і безпосередньо платників податків, слід зазначити, що джерелом сплати прямих податків (податку на прибуток та ін.) для юридичних осіб є безпосередньо їх прибуток. Для непрямих податків (ПДВ, акцизного збору та ін.) джерелом, врешті-решт, також є прибуток (оскільки віднесення їх на збільшення собівартості проданої продукції і послуг зменшує на відповідну величину прибуток), тобто сплачуються вони в бюджет безпосередньо з виручки. Що ж до фізичних осіб, то утримані з їх доходів (як джерел податків) прямі податки (прибутковий та ін.) сплачуються в бюджет з виручки суб'єктів господарювання. Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) стягуються з фізичних осіб через ціни реалізовуваних товарів і послуг, що надаються, а перераховуються в бюджет продавцями товарів і послуг з отриманої виручки. Таким чином, якщо джерела сплати податків для юридичних і фізичних осіб різні, то сплачуються вони в бюджет суб'єктами господарювання з виручки.

1.2. Основні етапи та тенденції становлення податкової системи України

На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу — від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету — становить 2,5 — 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання настають ще пізніше.

Отже, значне зниження податкового тягаря в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових над ходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростають показники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджету намагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги.

Ситуація погіршується ще й у зв'язку з тим, що за нинішніх умов немає можливості перекласти частку соціальних витрат на підприємницькі структури й доходи громадян. Це зумовлено низьким рівнем заробітної плати й збитковістю значної частини підприємств. Тому, на наш погляд, неможливість скорочення витрат бюджетів в Україні усуває імовірність різних змін у системі оподаткування в бік значного зниження рівня оподаткування.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи треба пере розподіляти 39 — 40 відсотків від валового внутрішнього продукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через по датки нереальне і може мати досить негативні й непередбачувані наслідки.

У ситуації, що склалася, стає дедалі очевиднішою необхідність науково обґрунтованої концепції доходів держави. На нашу думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.

Основним положенням, що має визначати структуру податкової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему.

Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого — дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якої податкова система може бути побудована на за гальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.

Організаційна основа податкової системи будь-якої держави, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення він оподаткування, забезпечується добре продуманою системою обліку й звітності. Звідси нагальна необхідність у вдосконаленні обліку й звітності в Україні.

Важливим напрямом удосконалення податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплата праці. Але суттєве зменшення цих нарахувань має бути пов'язане з реформуванням системи соціального й пенсійного забезпечення та із запровадженням системи персональних пенсійних рахунків.

Одним із найважливіших податків у системі оподаткування України є податок на додану вартість. Удосконалення цього податку має здійснюватися за допомогою поетапного зниження ставок ПДВ, а також диференціації його ставок у розрізі окремих груп товарів. Зменшення ставки ПДВ має забезпечити досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей. У короткостроковому періоді створюється основа для підвищення платоспроможного попиту через зниження частки не прямих податків у доходах населення, у довгостроковому — створення умов для пожвавлення ділової активності.

Удосконалення оподаткування прибутку підприємств має здійснюватися насамперед за допомогою зниження базової ставки цього податку, а також диференціації його ставок залежно від виду діяльності і обсягу прибутку.

Що стосується вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб, то воно повинно сприяти зниженню рівня оподаткування громадян із порівняно низькими доходами та розширенню бази оподаткування за рахунок залучення доходів, які раніше не оподатковувалися. У процесі вдосконалення цього виду оподаткування необхідно: запровадити неоподатковуваний мінімум доходів громадян на рівні, що відповідає межі малозабезпеченості; реалізовувати соціально орієнтовану податкову політику шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг; завершити процес введення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків.

1.3. Закономірності податкових систем в країнах з розвиненою ринковою економікою

Для сучасних держав характерним є втручання в різні сфери економічного життя. Різниця лише в ступені цього втручання. У США — воно менше, а в Швеції — більше.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню економічного зросту, провадженню ефективної цінової політики, зайнятості населення країни, створенню системи соціального захисту менш захищених верств населення, створенню рівноваги у зовнішньоекономічній діяльності тощо.

Податки пов'язані з існуванням держави. Системи оподаткування в різних країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це закономірно, оскільки податкові системи формувалися та формуються сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних факторів.

Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно піддавалися критиці з боку суб'єктів господарювання. Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 30-40 відсотків доходів платника — це той поріг, при перевищенні якого починається процес скорочення його збережень та інвестицій в економіку.

Більшості країн сьогодні властиве помірне оподаткування. І це є результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої заключається в досягненні мети створення стабільного економічного зростання, сприятливого податкового клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

При вивченні сучасних податкових систем розвинених країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується розподілу податкових платежів на прямі та непрямі.

Так, наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямі, а у Франції — непрямі податки.

Податок на додану вартість сьогодні стягується за ставкою 15 — 17 відсотків. Ставку цього податку Уряд планує найближчим часом знизити.

Ніяких місцевих податків для корпорацій в Швеції не існує.

База оподаткування може бути зменшена також на суми сплачених процентів, аліментів тощо. Однак, вирахування суми одержаних процентів законодавчо обмежене якщо платник податку має за межами Норвегії об'єкти нерухомості. Таким чином, якщо, наприклад, ЗО відсотків нерухомого майна особи знаходиться за межами митної території Норвегії, то лише 70 відсотків від суми одержаних відсотків вираховуються з оподатковуваного прибутку.

Прибуток, одержаний по акціях та облігаціях, підлягає оподаткуванню за ставкою 28 відсотків як і дохід від інвестицій.

Замість податку на додану вартість на окремі види виробничого обладнання в Норвегії за ставкою 7 відсотків стягується податок на капіталовкладення.

У Норвегії в розмірі 70 відсотків встановлено податок з продаж на такі предмети розкоші, як духи, бензин, спирт. Важливе місце в системі оподаткування країни посідає податок на прибуток корпорацій.

Оподатковуваний простий дохід — це сукупність особистого доходу та доходу від капіталу за виключенням пільг, вирахувань та звільнень.

Дохід від акцій включає оподатковуваний прибуток від продажу акцій, дивіденди, одержані від датських компаній, зарубіжних компаній (якщо податок в іноземній державі менший чим в Данії), та деякі інші доходи, які розподіляються інвестиційними компаніями.

Дивіденди оподатковуються за ставкою 25 відсотків. Цей податок утримується з платника компанією, яка здійснює свої зобов'язання. Дохід отриманий від дивідендів, що перевищує 33800 датських крон, оподатковується за ставкою 40 відсотків.

Податкові системи інших економічно розвинутих держав включають в себе такі ж основні податки, які стягуються і в Україні, але структура податкових надходжень відрізняється від вітчизняної.  
Так, податками, які формують основну масу надходжень в цих країнах є: прибутковий податок з громадян, податки на споживання у вигляді податку на додану вартість та специфічних акцизів, надходження до фондів соціального страхування та податок на прибуток підприємств (корпорацій) (таблиця 1).

Таблиця 1

Структура обов”язкових платежів у розвинутих країнах [42, ст.261] %

Якщо порівняти структуру податкових надходжень в розвинутих країнах, очевидно, що найбільше бюджетне значення мають прибуткові податки з громадян, платежі до фондів соціального призначення та податки на споживання. В деяких державах, таких як США, Японія саме прямі податки мають найбільше бюджетне значення, в європейських країнах непрямі податки, а також платежі до фондів соціального призначення переважають.

Податкова структура в Україні відрізняється від розвинутих країн великим бюджетним значенням податку на прибуток підприємств, в той час як у вказаних країнах (крім Японії) цей податок становить незначний відсоток доходів. Крім того, відсоткова вага відрахувань до фодів соціального призначення в структурі надходжень в Україні майже в 2 рази є нижчою, ніж у розвинутих країнах. Що ж стосується непрямих податків, то їх рівень в Україні приблизно відповідає рівню європейських країн.

Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формування податкових систем у різних країнах та визначаючи їхнє значення для України, можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвинутими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідністю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Структурний аналіз податкової системи України

Розглянуто структурну побудову податкової системи із узагальненням цілої низки класифікаційних підходів щодо суб'єктів та об'єктів оподаткування, носіїв податку, джерел сплати податку, типів податкових систем, класифікації податків, класифікації податкових ставок та методів їх встановлення, способу справляння податку та його зарахування на бюджетні рахунки. Встановлено, що ефективність фіскально-економічної політики ґрунтується на оптимальному поєднанні окремих елементів системи оподаткування: платників, суб'єктів, носіїв податку, об'єктів оподаткування,

джерел сплати податків, податкових ставок, пільг, квот тощо. Полем для подальших досліджень може бути специфіка та особливості запровадження податків на майно в умовах вітчизняної економіки.

Завдання фіскально-економічної політики держави потребує поряд із встановленням та практичною реалізацією окремих форм оподаткування також і наукового обґрунтування елементів оподаткування, оскільки саме від них залежить механізм справляння того чи іншого податку, що підтверджує актуальність порушеної проблематики.

Відповідно до поставлених завдань, спершу розглянемо елементи податку. Суб'єкт податку – будь-яка сторона, яка бере участь у процесі організації справляння податків. Суб'єктом можуть бути: держава, що приймає податкові закони; податкові та фінансові органи, що забезпечують виконання цих законів; власне платники податків. Платник податку – юридична чи фізична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету. Цікавими з цього приводу є думки класиків російської фінансової теорії. Так, Д. Львов наголошував, що обов'язком кожного громадянина є виділення на користь держави частини свого добробуту. Він виділив чотири категорії платників податків:

1) усі  громадяни, які зобов'язані сплачувати  податки, незалежно від класу, статі, віку;

2) усі  товариства та акціонерні компанії, які зобов'язані за законом сплачувати податки, незалежно від рівня оподаткування кожного з учасників

зокрема;

3) общини  та інші установи, що функціонують  як юридичні особи;

4) благодійні  та інші установи, що працюють  на засадах юридичної особи.

Озеров І. під платником розумів "… ту особу, яка юридично несе податок". Не відрізняється істотно й погляд П. Тарасова. Останній

платниками податків вважав усіх осіб, що проживають у державі, враховуючи й іноземців, оскільки всі повинні нести податковий тягар, користуючись послугами держави.

Термін "платник" податку потрібно відрізняти від поняття "носій" податку. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження доходів. Він не стільки сплачує податки до бюджету, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця. Реальним платником або носієм кожного податку є споживач. Саме останній, оплачуючи вартість товарів і послуг, покриває все, що закладено в цінах реалізації – витрати виробництва й реалізації, прибуток, сплачені податки і збори усіх ланок, де відбувалося виробництво й просування товарів і послуг. Основним споживачем у кожній країні є її народ. Тому саме громадяни скрізь були, є, і завжди будуть основними носіями податків. Іншої альтернативи у фіскальній науці не відомо.

Об'єктом оподаткування називають ті явища чи предмети, внаслідок

наявності яких сплачується податок – земля, виробництво, особа тощо.

Об'єкт повинен піддаватися чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об'єкта оподаткування. У фіскальній термінології об'єкт оподаткування часто ще називають податковою базою. Питання визначення об'єкта оподаткування є досить дискусійним. Більшість економістів ХІХ ст. об'єктом вбачали лише чистий дохід платника податку. При цьому існували "чистий дохід". А саме:

1) об'єктивно-чистий  підхід – частина валового доходу за вирахуванням

витрат виробництва;

2) суб'єктивно-чистий  підхід – частина валового доходу, з якого вирахувані не лише витрати виробництва, але й витрати на задоволення найнеобхідніших потреб суб'єкта господарювання;

3) майновий  підхід – як об'єкт оподаткування є майно.

Озеров І. під об'єктом оподаткування розумів "факти або предмети,

внаслідок наявності яких сплачується податок, наприклад, земля, промисел,

особа". Предметом для нарахування податків можуть бути: особа; предмети споживання; окремі джерела доходу; загальний дохід; майно платника; момент переходу майна.

Чинним фіскальним законодавством України об'єктами оподаткування визначено: доходи (прибуток); додана вартість; вартість окремих товарів;

майно юридичних і фізичних осіб; інші об'єкти, передбачені законодавчими

актами України. Це визначення, на наш погляд, є вичерпним, ґрунтується на

об'єктивних засадах фіскальної теорії. Поряд з цим, недостатнім є механізм

його реалізації у практичній діяльності, окремі положення приведеної норми