Податкова система України в сучасних умовах. 2

                                           Зміст

Вступ........................................................................................................3

Розділ 1. Теоретичні основи податкової системи  України.

1. Сутність податкової системи…………………………………....5
2. Принципи побудови податкової системи України…………...10

Розділ 2. Зміни в податковій системі України з 1 січня 2012 року.

1. Спрощена система оподаткування……………………………..13
2. Нові форми податкової звітності.................................................23

Розділ 3. Перспективи та основні напрями

                вдосконалення податкової системи України.

3.1. Реформування податкової  системи………………………………27

3.2. Трансформація податкової системи в контексті формування

        сучасної економічної моделі України...........................................32

Висновок.................................................................................................40

Список використаної літератури.......................................................44

Додатки

                                           Вступ

Становлення України  як суверенної, демократичної, правової держави передбачає необхідність проведення соціально-економічних та правових реформ. У цьому контексті потребує реформування та вдосконалення існуюча податкова система України.

Реформування податкової системи вимагає чіткого усвідомлення філософії оподаткування, ролі платника податку та правового врегулювання податкової системи України.

Значної актуальності, за сучасних умов, набувають питання пов’язані з наповненням бюджету держави, в першу чергу за рахунок сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, сплата яких, відповідно до Конституції України, є обов’язковою для всіх громадян.

В даний час правове регулювання  податкової системи в Україні здійснюється за відсутності єдиної загальнодержавної програми, що обумовлює її непослідовний характер. Наслідком цього є складність та суперечливість податкового законодавства, внесення численних змін до законів щодо оподаткування, надмірне податкове навантаження на окремих платників податків, зниження ділової активності суб’єктів господарювання, численні конфлікти між контролюючими органами та платниками податків тощо.

Всі ці питання необхідно вирішити в процесі реформування податкової системи України, кінцевою метою якого повинно стати спрощення податкового законодавства, його адаптація до законодавства Європейського Союзу.

Об’єктом цієї курсової роботи є сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів.

Метою даної роботи є визначення сучасного стану та проблем податкової системи України, а також обґрунтування  перспектив її розвитку в умовах трансформаційної економіки.

Досягнення зазначеної мети дослідження  обумовило необхідність вирішення  наступних завдань:

- визначити функції податків;

- проаналізувати та узагальнити  засади формування податкової  системи України;

- дослідити вплив податкової  системи на розвиток економіки;

- розглянути спрощену систему оподаткування;

-  звернути увагу на зміни в податковій звітності нашої держави;

- визначити основні проблеми  податкової системи України;

- розробити пропозиції по удосконаленню податкової системи;

- скласти основу нової податкової системи (трансформація).

Дана курсова робота складається з вступу, 3-х розділів, висновку, списку використаної літератури і додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи податкової системи  України.

1. Сутність податкової системи.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та  до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах , що визначаються законами України про оподаткування.

В даний час податки виконують такі основні функції:

• Розподільча – перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами.
• Фіскальна – централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби.
• Регулююча- вплив податків на різні сторони діяльності їхніх платників

Елементами системи  оподаткування є:

1. Суб`єкт, або платник  податку – це та фізична  або юридична особа, яка безпосередньо  його сплачує.

2. Об`єкт оподаткування  – предмет, який оподатковується  ти або іншим податком (майно, доход, товари).

3. Одиниця оподаткування  – це одиниця виміру (фізичного  чи грошового) об`єкта оподаткування.  Фізичний вимір досить точно  відображає об`єкт оподаткування.  Наприклад, оцінка земельної ділянки  при оподаткуванні проводиться  в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

4. Джерело сплати оподаткування – дохід платника з якого він сплачує податок.

5. Податкова ставка  – законодавчо установлений розмір  податку на одиницю оподаткування.  Існують такі підходи до встановлення  податкових ставок: універсальний (для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка); диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

- тверді ( встановлюються  у грошовому виразі на одиницю  оподаткування в натуральному  обчисленні). Вони бувають:

а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

б) відносні– визначені відносно до певної величини.

- процентні ставки  встановлюються щодо об’єкта  оподаткування, який має грошовий  вираз. Вони поділяються на  три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від  прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

6. Податкова квота – це частка  податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

Ставки податків і зборів встановлюються  Верховною Радою України, Верховною  Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України. Сьогодні на території України збирається близько 50 видів податків і зборів. Всю сукупність цих податків традиційно розподіляють за наступними ознаками:

1. Залежно від рівня державних структур.
2. Залежно від форми оподаткування.
3. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.
4. Залежно від способу оподаткування.
5. Залежно від способу зміни податкових ставок.
6. Залежно від платника.
7. Залежно від джерела сплати.

Залежно від рівня  державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві. Місцеві податки й збори – це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті (див.додаток 1).

Залежно від форми  оподаткування податки бувають :

1.Прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші)

2.Непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю).

Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно  платника. Непрямі податки включаються  у вигляді надбавкою цін товарів  і оплачуються споживачем. При  прямому оподаткуванні грошові  відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито (див.схему 1.1).

Cхема 1.1. Класифікація податків залежно від форми оподаткування.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно (сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Залежно від способу  оподаткування податки бувають:

- розкладні, тобто  встановлюється загальна сума  потреби держави в доходах,  яка розподіляється між територіальними  одиницями і на нижчому рівні  між платниками податків;

- окладні, такі податки,  що спочатку встановлюється ставки  податку, а потім розмір податку для кожного платника і загальна сума податку формується як сума окремих платежів.

Залежно від способу  зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з юридичних  осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір);

- податки з фізичних  осіб (прибутковий податок, податок  з промислу, курортний збір);

- змішані податки (податки  з власників транспортних засобів,  плата за землю).

Залежно від джерела  сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).

Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

2. Принципи побудови податкової системи України.

Ефективність  державного регулювання за допомогою  податків вирішальною мірою залежить від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, вирів і розмірів бюджетних пільг. Податки, здійснюючи свою регулюючу функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб’єктів господарювання.

Податкова система  повинна будуватися з урахуванням  багатьох чинників, які тією чи іншою  мірою можуть впливати на результати її функціонування. Створення податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно. Основне завдання державних органів полягає в тому, щоб створити тонконастроюваний податковий механізм впливу на гомподарську поведінку юридичних та фізичних осіб.

Згідно діючого  Закону України «Про систему оподаткування» принципами побудови системи оподаткування є (див.схему 1.2.):

             Схема 1.2. Принципи побудови податкової системи України.

• Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу відчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.
• Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку ( доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
• Обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності  платників податків за порушення податкового законодавства .
• Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи.
• Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб”єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов”язків щодо сплати податків і зборів.
• Соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки молозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічнообгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.
• Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
• Економічна обгрунтованість- встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахованням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.
• Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.
• Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів , а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавста про оподаткування виключно ВЕрховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.
• Єдиний підхід – забезпечення єдиного пвдходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору, об’єкта оподаткування, джерела оплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядків сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
• Доступність- забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Розділ 2. Зміни в податковій системі України

                з 1 січня 2012 року.

2.1. Спрощена система оподаткування.

В листопаді Верховна Рада прийняла в другому читанні законопроект, яким вносяться зміни до Податкового кодексу щодо спрощеної системи оподаткування. Згідно із цими змінами:

Доходом платника єдиного  податку є:

a) для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формах. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

б) для юридичної особи – будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формах.

У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням  торговельних автоматів чи іншого подібного  обладнання, що не передбачає наявності  реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки.

У разі якщо торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні  автомати здійснюється з використанням  жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.

До складу доходу, не включаються:

1) суми ПДВ;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) -платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, установлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця;

7) суми ПДВ, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, установлених Податковим кодексом;

8) суми коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених Податковим кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку – юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Податковим кодексом.

Важливою є умова, за якої при визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного  податку та/або перебувати на спрощеній  системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

Відповідно до Закону ведення малого бізнесу за спрощеною  системою зазнає певних змін, насамперед відбудеться поділ на групи платників єдиного податку:

Перша категорія буде стосуватись підприємців-спрощенців, у яких сума доходу не буде перевищувати 150 тисяч гривень, ставка єдиного податку буде складати від 1 до 10 % мінімальної заробітної плати. Вказана категорія «спрощенців» не повинна мати найманих працівників. 

До другої категорії будуть відноситись підприємці, у яких дохід не перевищуватиме 1 мільйон гривень, а кількість найманих працівників — до 10 осіб, ставка єдиного податку складатиме від 2-х до 20 % мінімальної заробітної плати. 

Третя категорія буде стосуватись підприємців, у яких сума виручки не перевищуватиме 3 мільйони гривень, а кількість працюючих — 20 осіб. Щодо ставки оподаткування цієї категорії, то вона складатиме 5 % без сплати податку на додану вартість та 3 % у випадку паралельної реєстрації платником ПДВ.

Четверта категорія стосується юридичних осіб, у яких сума виручки не більша ніж 5 мільйонів гривень, працюючих до 50 осіб. Щодо ставки оподаткування цієї категорії, то вона також складатиме 5 % (див.табл.2.2.1).

Суб’єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм Закону №4014 і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.

                                                                                                       Таблиця 2.2.1

                     Класифікація платників єдиного податку

Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної  системи оподаткування у 2012 році суб’єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 Податкового кодексу України (див. додаток 2). Тобто, заява щодо вибору спрощеної системи подається не пізніше 25 січня 2012 року. При цьому, Свідоцтво про сплату єдиного податку на 2011 рік є дійсним до отримання нового свідоцтва, виданого за новими правилами, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Слід звернути увагу  на те, що з урахуванням норм Кодексу  ставка єдиного податку, визначена для юридичних осіб (четвертої групи) у розмірі 3 відсотки, може бути обрана, зокрема,  платником єдиного податку, що застосовує ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V Кодексу, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість.

Тобто, Кодексом передбачена можливість (за бажанням платника) змінити ставку єдиного податку з 5% на 3% при умові постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений п. 181.1 ст. 181 розділу V Кодексу.

І ще дуже важливо Державна податкова адміністрація у м. Києві повідомляє, що рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 року № 722/6958 встановлені ставки єдиного податку для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та віднесені до першої та другої групи платників єдиного податку в такому розмірі:

— для першої групи  – 10 відсотків розміру мінімальної  заробітної плати, встановленої законом  на 1 січня податкового (звітного) року;

— для другої групи  – 20 відсотків розміру мінімальної  заробітної плати, встановленої законом  на 1 січня податкового (звітного) року.

Статтею 13 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-VI розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2012 року установлено 1073 гривні.

Таким чином, ставки єдиного  податку для суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності  та віднесені до першої та другої групи  платників єдиного податку, встановлено в таких розмірах:

— для першої групи  –107,30 грн на місяць;

— для другої групи  – 214,60 грн на місяць.

Обмеження щодо платників  єдиного податку (порівняння 2011-2012)

Порядок реєстрації (перереєстрації) платників єдиного податку на 2012 рік.

Відповідно до норм Прикінцевих положень Закону № 4014, ті суб’єкти господарювання, які в минулому 2011 році працювали на єдиному податку або на фіксованому патенті та мають на руках Свідоцтво платника єдиного податку або чинний фіксований патент, зможуть змінити свої нинішні документи на нове Свідоцтво платника єдиного податку протягом півроку – не пізніше 31 травня 2012 року.