Податкове планування на підприємстві

                                                    Зміст

Вступ

В умовах ринкової економіки кожен суб’єкт господарювання зацікавлений у зменшенні сум податків, сплачуваних державі. Проблема мінімізації податкових платежів значною мірою вирішується за допомогою формування ефективної податкової політики підприємства.

Податкова політика підприємства являє собою вибір найбільш ефективного варіанта сплати податкових платежів при альтернативних напрямах його господарської діяльності. В окремих випадках розроблена податкова політика сама може бути критерієм коригування господарської діяльності підприємства.

Формування ефективної податкової політики підприємства базується на наступних основних принципах:

– суворому дотриманні чинного податкового  законодавства:

– пошуку і використанні найбільш ефективних господарських рішень, що забезпечують мінімізацію бази оподаткування;

– цілеспрямованому впливі на різні  елементи бази оподаткування залежно  від груп податків за джерелами їх сплати;

– оперативному обліку змін у діючій податковій системі;

– плановому визначенні сум майбутніх  податкових платежів.

Розробка ефективної податкової політики підприємства вимагає високої кваліфікації виконавців і комплексної участі різних служб підприємства: планової, фінансової, юридичної, бухгалтерської.

Мета дослідження – визначити  особливості аналізу та планування податкових платежів підприємства.

Предмет дослідження – процес аналізу  та планування податкових платежів підприємства.

Об’єкт дослідження – ТОВ "Укрдомсервіс".

Завдання дослідження:

• визначити сутність та основні підходи до класифікації податкових платежів;
• провести аналіз факторів, що обумовлюють склад та обсяг податкових платежів підприємства;
• дати характеристику показникам ефективності оподаткування підприємства;
• провести аналіз обсягу, складу та ефективності податкових платежів підприємства;
• обґрунтувати плановий обсяг податкових платежів на майбутні періоди.

Робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.

1. Сутність та класифікація податкових платежів підприємства

Податкова політика є невід'ємною  складовою загальноекономічної політики держави, одним з найбільш помітних і найбільш дієвих її важелів. Податкова політика держави – це фіскальна частина державної економічної політики, яка спрямована на формування доходної частини державного бюджету шляхом справляння податків та зборів. Податкова політика – це система урядових заходів по досягненню визначених завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою податкової системи держави . Але історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом наповнення бюджету, але й інструментом регулювання будь-яких соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків у досягненні визначених цілей діється в межах податкової політики. Тобто податкова політика є важливим інструментом державного регулювання.

Відповідно до ч.2 ст.92 Конституції  України виключно законами України  встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Законодавець не дає відповіді, які платежі охоплює система  оподаткування; чи всі обов'язкові платежі  необхідно встановлювати законами, чи ця вимога поширюється лише на податки та збори. Враховуючи неоднозначний підхід законодавця до цієї проблеми, на сьогодні діють обов'язкові платежі, встановлені не тільки законами, а й постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України.

Необхідність чіткого визначення місця кожного платежу як серед  державних доходів, так і в  складі податкової системи України  викликана, в першу чергу, відмінностями  та особливостями їх правового регулювання, Неврахування цього фактору, відсутність теоретичних розробок та законодавчого закріплення, призводить на практиці до проблем у застосуванні цих платежів. Наприклад, як це сталося із платниками єдиного податку, коли збір на обов'язкове соціальне страхування було замінено страховими внесками: до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Якщо від сплати збору платники єдиного податку були звільнені, то запровадження вказаних внесків створило ряд проблем:

1) щодо правомірності звільнення платників єдиного податку від сплати нових платежів на соціальне страхування;

2) щодо поширення на ці внески правового режиму, який діяв стосовно збору на обов'язкове соціальне страхування;

3) щодо співвідношення збору  та внеску для даних платників. 

До проблем правового регулювання  обов'язкових платежів звертаються  теоретики багатьох країн світу. Однак на сьогодні як українська, так  і зарубіжна фінансово-правові  науки не дають однозначної відповіді, яким рисам повинні відповідати ці платежі.

За джерелами сплати податки, збори  та інші обов’язкові платежі поділяються  на три основні групи:

1) податкові платежі, що включаються  в ціну продукції (основне місце  серед них займають податок на додану вартість, акцизний збір і мито);

2) податкові платежі, що відносяться  на собівартість продукції (основне  місце серед них займають збори  на пенсійне та соціальне страхування,  у тому числі страхування на  випадок безробіття);

3) податкові платежі, що сплачуються за рахунок прибутку (основне місце серед них займає податок на прибуток).

Усі зазначені податкові платежі, на якій би стадії господарської діяльності підприємства вони не стягувалися, зрештою  зменшують розмір чистого прибутку підприємства та можливості формування за рахунок цього джерела власних фінансових ресурсів, що направляються на виробничий розвиток. Тому кожним підприємством повинні активно використовуватися законні можливості мінімізації податкових платежів з тим, щоб забезпечити підвищення темпів свого економічного розвитку.

2. Фактори, що обумовлюють склад та обсяг податкових платежів підприємства

Ефективна податкова політика підприємства повинна здійснюватися за наступними етапами:

– визначення напрямів господарської  діяльності підприємства, що дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок і об’єктів оподаткування;

– виявлення можливостей зменшення  бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг;

– врахування непрямих податкових пільг  у формуванні податкової політики;

– врахування регіональних особливостей формування податкової політики підприємства;

– планування суми податкових платежів у майбутньому періоді, виходячи з суми прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства;

– оцінка ефективності розробленої податкової політики підприємства.

1. Визначення напрямів господарської  діяльності підприємства, що дозволяють  мінімізувати податкові платежі  за рахунок різних ставок і  об’єктів оподаткування.

Так, наприклад, валовий дохід від  страхової діяльності оподатковується за ставкою 3 % і не підлягає оподаткуванню податком на прибуток. А суми прибутків нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків (платежів, премій), оподатковуються за ставкою 10 % біля джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

2. Виявлення можливостей зменшення бази оподаткування підприємства за рахунок прямих податкових пільг.

Податкові пільги надаються зазвичай у наступних основних формах: а) зменшення  розміру ставок оподаткування (пряме  або в процентах до середньої  ставки); б) надання податкового кредиту; в) повне звільнення від сплати окремих податків.

При використанні підприємством прямих податкових пільг потрібно врахувати, що всі вони носять цільовий характер. Відповідно до мети їх надання і  використання при формуванні податкової політики всі податкові пільги рекомендується поділяти на три групи:

1) податкові пільги, що надаються  окремим категоріям підприємств.  До їх складу належать пільги, що надаються підприємствам громадських  організацій інвалідів. Так, повністю  звільняються від оподаткування прибутку підприємства, засновані Всеукраїнською громадською організацією інвалідів;

2) податкові пільги, що надаються  за окремими видами господарських  операцій. До їх складу, наприклад,  належать пільги, пов’язані з  реалізацією інноваційного продукту. У цьому випадку прибуток, отриманий від реалізації інноваційного продукту, оподатковується за ставкою 50 % від базової ставки (30 %);

3) податкові пільги, що надаються  при реалізації окремих видів  продукції. До їх складу належать  пільги щодо сплати: податку на додану вартість, акцизного збору (він встановлений лише за окремими групами товарів) та мита.

Відповідно до такого групування прямих податкових пільг підприємства можуть на альтернативній основі формувати  свою податкову політику, відповідним чином диверсифікуючи організаційні форми своїх філій (дочірніх підприємств), коригуючи господарські та фінансові операції, асортимент продукції.

3. Врахування непрямих податкових  пільг у формуванні податкової  політики підприємства.

Склад непрямих податкових пільг визначається всіма можливостями зменшення бази оподаткування в розрізі окремих груп податків. За групою податків, що відносяться на собівартість продукції, такі можливості досягаються передусім за рахунок зменшення фонду споживання (фонду оплати праці). з групою податків, що включаються в ціну товару, основні резерви полягають у майстерному маневруванні цінами реалізації і асортиментом продукції. За групою податків, що сплачуються за рахунок прибутку, основні можливості полягають у найшвидшому списанні окремих витрат, наприклад, шляхом прискореної амортизації основних фондів.

За рахунок майстерного використання непрямих податкових пільг при формуванні податкової політики підприємство може значно зменшити базу оподаткування, а  відповідно, і суму податкових платежів.

4. Врахування регіональних особливостей  формування податкової політики  підприємства.

Формування ефективної податкової політики окремих підприємств безпосередньо  пов’язане з регіональною диверсифікацією  їх діяльності, що дозволяє використати податкові переваги окремих територій.

При формуванні податкової політики підприємств виділяють, як правило, три групи регіональних утворень з різною системою оподаткування:

1) спеціальні (вільні) економічні зони  своєї країни. У межах цих зон  законодавчо встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок встановлення податкового режиму;

2) країни з більш пільговою  податковою системою. Такі країни  можуть бути об’єктом регіональної  диверсифікації діяльності підприємств у тому випадку, якщо з ними встановлені широкі господарські зв’язки та діє пільговий митний режим. Для наших підприємств об’єктом такої регіональної диверсифікації є, як правило, країни СНД та інші прикордонні держави;

3) офшорні території. Термін  “офшор” означає, що засновники створюють свої підприємства поза територією країни, в якій вони проживають (є резидентами). Як правило, для цього обираються території з дуже низьким рівнем оподаткування (а іноді й безподаткові території).

При здійсненні регіональної диверсифікації діяльності вибір конкретної офшорної території залежить від конкретної мети господарської діяльності підприємства, податкового режиму, розвиненості комерційної та фінансової інфраструктури, вартості інкорпорування та ряду інших умов. Привабливість відкриття офшорних підприємств полягає не тільки в можливостях легального зменшення податкових платежів, але й в інших можливостях – забезпеченні візової підтримки держави реєстрації, відкриття за рубежем валютного рахунку тощо .

5. Планування суми податкових платежів на майбутній період, виходячи з суми чистого прибутку.

При плануванні суми податкових платежів, виходячи з суми чистого прибутку, заздалегідь розраховуються наступні показники: а) валовий прибуток від  реалізації продукції; б) фонд оплати праці.

Планові розрахунки загальної суми податкових платежів проводяться за такими основними видами податків і  зборів.

а) податок на прибуток;

б) податок на додану вартість;

в) акцизний збір;

г) збір на обов’язкове державне соціальне  страхування, у тому числі соціальне страхування на випадок безробіття;

д) збір на обов’язкове пенсійне страхування.

Планові розрахунки здійснюються в наступній послідовності.

На першому  етапі визначається сума податкових платежів від фонду оплати праці. Враховуючи те, що податкові платежі, зазначені в пунктах “г”, “д”, розраховуються за єдиною базою (фонд оплати праці), у процесі розрахунків ставки цих внесків підсумовуються з метою використання єдиної ставки відрахувань. Розрахунок цієї суми податкових платежів здійснюється за формулою:

Пф = (ФОП ґ Сф) / 100,

де Пф –  планова сума податкових платежів, розрахована за сумою фонду оплати праці;

ФОП – планова  сума фонду оплати праці;

Сф –  зведена ставка податкових платежів від фонду оплати праці.

На другому  етапі визначається сума податкових платежів, які входять у ціну продукції, що реалізовується. При цьому за даними відповідного періоду попередньо розраховуються і підсумовуються середні ставки податку на додану вартість і акцизного збору (а на підприємствах з великим обсягом зовнішньо-економічної діяльності – ще й середній розмір мита). Розрахунок цієї суми податкових платежів здійснюється за формулою:

Пц = (ВД ´ Сц) / 100,

де Пц –  планова сума податкових платежів, що входять у ціну продукції;

ВД –  плановий розмір валового доходу, виходячи з цільової суми прибутку, від реалізації продукції;

Сц –  зведена ставка податкових платежів, що входять у ціну продукції.

На третьому етапі визначається сума податку  на прибуток. Розрахунок проводиться  за формулою:

Пп = (ЧПц ´ 100) / (100 – Сп) – ЧПц,

де Пп – планова сума податку  на прибуток;

ЧПц – планова сума чистого прибутку;

Сп – ставка податку на прибуток.

На четвертому етапі визначається загальна планова сума податкових платежів підприємства Розрахунок здійснюється за формулою:

По = Пф + Пц + гПп,

де По – загальна планова сума податкових платежів підприємства, виходячи з суми чистого прибутку.

Цей розрахунок можна скоригувати  на питому вагу сум розглянутих податкових платежів у загальній сумі всіх податкових платежів підприємства у звітному періоді.

3. Показники ефективності оподаткування підприємства

Важливим ланцюгом у розрахунку ефективності податкових платежів є  використання системи планування та моделювання баз оподаткування. Для цього податкові платежі  розраховуються різними варіантами, а потім підставляються результати моделювання.

Ефективність обраної податкової політики характеризується такими коефіцієнтами:

- коефіцієнт податкомісткості, що  характеризує суму всіх податкових  платежів підприємства, які припадають  на одиницю реалізованої продукції:

К = Загальна сума податкових платежів підприємства /Обсяг реалізації продукції

- коефіцієнт  частки окремого податку в  загальній сумі передбачуваних  зборів та податків:

К= Сума окремого податку, чи збору /Загальна сума, передбачуваних зборів та податків

Важливою  виявляється також оцінка зміни  питомої ваги податків в обсягах  виробництва товарів (робіт, послуг), аналіз співвідношення нарахованих (сплачених) податків та собівартості продукції; валових  доходів підприємства; чистого доходу від реалізації; прибутку підприємства.

Ефективність  податкової політики досягається дотриманням  наступних принципів:

1. Суворе  дотримання діючого законодавства  по оподаткуванню.

2. Доцільність  застосування на підприємствах  малого бізнесу спрощених систем  оподаткування.

3. Управління  виробничим процесом у залежності  від зміни діючої системи оподаткування.

4. Вплив  на елементи бази оподаткування  в залежності від групи податків, зборів та платежів.

Таким чином, система оптимізації податків належним чином сприяє підвищенню економічної ефективності підприємств, що прямо пропорційно впливає на зміцнення економіки країни.

Рівень  сплати податків та добросовісність  обох сторін цього процесу - платників  податків і держави - свідчить про  цивілізованість суспільства, бо податки - це плата за цивілізацію.

4. Аналіз обсягу, складу та ефективності податкових платежів ТОВ "Укрдомсервіс"

Господарська діяльність підприємства, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для  успішного і ефективного управління нею. Одним із засобів вивчення діяльності є фінансово-економічний аналіз. Для аналізу основних техніко-економічних показників, які характеризують діяльність ТОВ “Укрдомсервіс” в 2010-2012 роках, доцільно скласти наступну таблицю (табл. 1)

Таблиця 1

Основні техніко-економічні показники  діяльності ТОВ “Укрдомсервіс” за 2010-2012 рр.

Зауважимо, що валовий дохід від  реалізації продукції і чистий дохід  рівні, адже підприємство підпадає під  визначення суб’єкта підприємницької  діяльності, а тому сплачує єдиний податок за ставкою 10% від суми виручки  та звільнене від ПДВ.

Про ефективність діяльності підприємства можна говорити лише виходячи з інформації про величину чистого прибутку. Так, у 2010 році підприємство отримало чистого прибутку в розмірі 18,18 тис. грн. До кінця 2011 року ситуація погіршилась і підприємство мало чистого прибутку в 6,52 тис. грн., що на 11,66 тис. грн. або 35,86% менше попереднього року. Цьому сприяли збільшення витрат від господарської діяльності на 38,01 або на 107,38%, а також витрат на сплату податку на 2,93 тис. грн. або на 104,94%. Як бачимо, темпи зростання витрат перевищили темпи зростання доходів, що і призвело до зменшення прибутку. Негативні тенденції продовжились і у 2012 році. Так, чистий прибуток склав 3,87 тис. грн., тобто зменшився на 2,65 тис. грн. або на 59,36%.

Динаміку операційних витрат, податкових платежів та чистого прибутку підприємства представлено на рисунку 1.

Рис. 1 Динаміка операційних витрат, податкових платежів та чистого прибутку ТОВ “Укрдомсервіс”

На наступному етапі порівняємо основні показники діяльності ТОВ "Укрдомсервіс” за звичайної та спрощеної систем оподаткування. Розглянемо оподаткування малого підприємства “Укрдомсервіс” за звичайною системою оподаткування за 1 квартал 2010 р. згідно даних, що наведені в табл. 2, які за поданою послідовністю копіюють декларацію по податку на прибуток.

Таблиця 2

Характеристика основних показників за декларацією малого підприємства “Укрдомсервіс” за 1 квартал 2010 р.

Як можна побачити з табл. 2, малим підприємством “Укрдомсервіс” сплачені за 1 квартал 2010 р. такі податки та обов’язкові платежі:

1. Нарахування на фонд заробітної  плати, що внесені до державних  цільових фондів:

• пенсійного фонду за рахунок підприємства 32% - 3712,64 грн.
• пенсійного фонду за рахунок працівників підприємства 2% - 232,04 грн.
• фонду соціального страхування внаслідок втрати працездатності за рахунок підприємства 2,9% - 336,46 грн.
• фонду соціального страхування внаслідок втрати працездатності за рахунок працівників 0,5% - 58,01 грн.
• фонду соціального страхування на випадок безробіття за рахунок підприємства 1,9% - 220,44 грн.
• фонду соціального страхування на випадок безробіття за рахунок працівників 0,5% - 58,01 грн.
• податок з доходів фізичних осіб - 1149,50 грн.

2. Інші обов’язкові податки та платежі:

• податок на прибуток 30% - 1338,57 грн.
• плата за оренду та патенти - 2760,00 грн.

Мале підприємство “Укрдомсервіс” має два орендованих приміщення. Сума орендної плати – 220,00 грн., а  за квартал орендна плата буде складати: 220,00 грн. х 2 (орендованих приміщення) х 3 (місяця) = 1320,00 грн. Підприємство має 8 патентів на фотопослуги. Вартість одного патенту – 60,00 грн. Разом підприємство сплачує: 60,00 грн. х 8 х 3 (місяці) = 1440,00 грн. Разом сума до сплати складатиме – 2760,00 грн.

• комунальний податок – 149,60 грн.;
• ПДВ - 5844,90 грн.

Разом сума податків, сплачених підприємством за 1 квартал 2010 р., дорівнює 15860,17 грн.

Розглянемо оподаткування підприємства “Укрдомсервіс” за спрощеною системою оподаткування за цей же період – 1 квартал 2010 р. Підприємство обрало 10% ставку єдиного податку, без сплати податку на додану вартість. Виручка за звітний період (з ПДВ) складала 109409,53 грн.

Податки та обов’язкові платежі  малого підприємства за І квартал 2010 р. за спрощеної системи оподаткування характеризуються:

1) нарахування на фонд заробітної  плати, що вносяться до державних  цільових фондів:

• пенсійного фонду за рахунок працівників підприємства 2% - 232,04 грн.
• фонду соціального страхування внаслідок втрати працездатності за рахунок працівників 0,5% - 58,01 грн.
• фонду соціального страхування на випадок безробіття за рахунок працівників 0,5% - 58,01 грн.
• податок з доходів фізичних осіб - 1149,50 грн.

2) єдиний податок 10% - 10940,95 грн.

Отже, сума податків при спрощеній  системі оподаткування складатиме 12438,51 грн.

Різниця в сумі сплачених податків і обов’язкових платежів в порівнянні спрощеної системи із звичайною  системою оподаткування складала 3421,66 грн. (15860,17– 12438,51), тобто вигідність переходу на сплату єдиного податку для МП “Укрдомсервіс” є очевидною. Із проведених розрахунків можна зробити висновок, що метод прямого порівняння є виправданим для обґрунтування доцільності вибору спрощеної системи суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою.

5. Дослідження динаміки обсягу бази оподаткування ТОВ "Укрдомсервіс"

Зіставлення сум поточних податкових платежів за спрощеною системою оподаткування  зі звичайною є першим кроком визначення порівняльного економічного ефекту і може дати підставу лише для попередніх висновків. Для більш точного врахування порівняльного економічного ефекту від зміни системи оподаткування слід враховувати додатковий прямий економічний ефект (втрати) від зміни системи оподаткування. Цей ефект складається зі зниження витрат на придбання бланків податкової звітності (ΔБ); економії витрат на оплату праці бухгалтерів або економічних служб підприємства (ΔЗП); одноразових втрат при зміні системи оподаткування, зв’язаних з оподаткуванням операцій, початок яких припадає на звичайну систему оподаткування, а закінчення - на спрощену (О_В), та додаткових втрат, що не враховані при визначенні зміни суми податкових зобов’язань (Н_В):

Економія заробітної плати у зв’язку зі зниженням витрат часу на ведення податкового обліку, підготовку і подання податкової звітності може бути визначена як:

де С_З - середня ставка заробітної плати робітника відповідної категорії, грн. за годину;

Ч_ОІ - витрати часу на ведення податкового обліку за і-тим податком або збором (і = 1, 2, ..., n), годин;

Ч_ЗІ - витрати часу на підготовку податкової звітності за і-тим податком або збором, годин;

Ч_ПЗІ - витрати часу на здавання звітності за і-тим податком або збором, годин.

Таким чином  визначаємо економію заробітної плати:

Зменшення витрат часу, обумовлене скороченням  податкової звітності, визначається емпіричним шляхом і залежить як від технології обробки податкової інформації (використання спеціалізованого програмного забезпечення для ПЕОМ), так і від організації роботи з платниками податків у відповідній районній податковій інспекції. У випадку, коли економія часу - відносно невелика, що не дозволяє зменшити чисельність найманих робітників, ефект від зменшення податкової звітності визначається можливістю виконання бухгалтером додаткових функцій і дорівнює ринковій вартості таких робіт (послуг).

Одноразові втрати внаслідок  відмови від податку на прибуток (для будь-якого варіанта переходу) та ПДВ (у випадку переходу на єдиний 10-відсотковий податок) зв’язані з тим, що одна й та ж господарська операція починається і закінчується при різних принципах податкового обліку. В загальному вигляді такі одноразові втрати можуть бути розраховані за формулами:

де В_ПР - втрати у зв’язку з неможливістю зменшення після зміни системи оподаткування податкових зобов’язань з податку на прибуток, грн.;

В_ПДВ - втрати у зв’язку зі зняттям суб’єкта підприємницької діяльності з реєстрації як платника ПДВ (враховуються при переході на 10-відсотковий єдиний податок), грн.

де Б_З - балансові збитки минулих періодів, що залишилися некомпенсованими на момент переходу, грн.;

В_Б - втрати внаслідок неможливості збільшення валових витрат при завершенні бартерних операцій після переходу на будь-яку з альтернативних систем оподаткування, грн.;

В_КЗ - втрати внаслідок неможливості коригування валових витрат на розмір приросту (убутку) запасів відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку підприємства, грн.

В нашому випадку втрати у зв’язку з неможливістю зменшення після зміни системи оподаткування податкових зобов’язань з податку на прибуток становлять:

Наявність збитків минулих років, які при продовженні роботи за звичайною системою оподаткування  знову б переносилися на наступні податкові періоди, знижує ефект від зміни системи оподаткування. Використання спрощеної системи оподаткування призведе до неможливості зменшення об’єкта оподаткування на суму таких збитків. Це може зробити недоцільним навіть той варіант спрощеного оподаткування, порівняльна ефективність якого за попередніми розрахунками була досить високою.

Суттєвим фактором, що знижує ефект  від зміни системи оподаткування, є незавершені на момент переходу бартерні операції. В момент здійснення першої в рамках бартеру операції у платника, який ще працював за звичайною системою оподаткування, виникає валовий доход на суму товарообмінної операції, тобто 30% вартості бартерної угоди сплачуються у вигляді податку на прибуток. Право на збільшення валових витрат при бартері виникає тільки при проведенні заключної (балансуючої) операції, але в даному випадку платник вже не може скористатися цим правом, тому що він уже не є платником податку на прибуток і не формує валових витрат. Тому при наявності незавершених бартерних операцій на момент переходу на альтернативні системи оподаткування податкові втрати, зв’язані з податком на прибуток, дорівнюватимуть 30% суми бартерної угоди. Виходячи з цього, суб’єкт підприємницької діяльності, який прийняв рішення про зміну системи оподаткування, має подбати про завершення таких операції при звичайній системі оподаткування або ще до моменту переходу змінити форму оплати за такою угодою.