Податкове регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу

 

Міністерство  внутрішніх справ України

Львівський державний  університет внутрішніх справ

 

                                                                                                           Кафедра фінансів

 

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Податкове регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу

 

 

 

 

 

 

                       Виконавець:

                                   Студентка  3 курсу 1 групи

                                                                                                              Денної форми навчання

                    

         Науковий керівник:

        Доц..  Кушнірчук Юлія Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

Курсова

робота захищена з оцінкою ______

”__” _____________2012 р.

(дата захисту)

Науковий  керівник _______________

                                     (підпис)

 

 

 

Львів 2012

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Види та механізми податкового регулювання………………………………….5

2. Альтернативні системи оподаткування малого бізнесу………………………18

3. Оцінка ефективності розвитку малого бізнесу………………………………...28

4. Напрями реформування системи оподаткування малого бізнесу…………….33

Висновки…………………………………………………………………………….35

Список використаних джерел…………………………………………………….37        

Додатки ……………………….…………………………………………………....39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіки, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні. Мале підприємництво – це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого підприємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.

 Значення вивчення  проблем розвитку малого підприємництва  підсилюється тим, що малому бізнесу менш за все пощастило у відношенні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути кваліфіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох народногосподарських негативів.

 Без підтримки держави і без власної внутрішньо групової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси. Потенціал малих підприємств залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар`єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності. Все більша кількість малих підприємств змушенні прибувати "в тіні" завдяки нестійкому законодавству. Положення, що склалося, відкриває безмежні можливості для корупції, найбільш масовою жертвою якою на місцевому рівні є представник малого бізнесу.

 Мале підприємництво не має яких-небудь істотних переваг в кредитно - фінансовій системі, в митному захисті, відчуває значні перешкоди в розвитку

бізнесу, діє в не імовірно складних умовах для існування. Для представника

малого підприємництва невигідна будь-яка підприємницька діяльність в сфері

виробництва, і він  намагається затвердитися в торгівлі і посередництві. В теж самий час в малий бізнес вступає все більша кількість громадян. Заняття власною справою як природна форма прояву здібностей людини і реалізація його громадянських прав формують умови створення самостійного суспільного прошарку підприємців, які складають соціально політичну базу демократичних перетворень суспільства.

Мета даної теми –  розкрити значення податкового регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу.

          Завдання – дослідити види та механізми податкового регулювання та їх альтернативні системи, ефективність розвитку і напрями реформування систем оподаткування малого бізнесу.

Отже, на сучасному етапі розвитку економіки України з метою створення умов для легалізації та активізації діяльності суб'єктів малого бізнесу їм надається можливість здійснювати добровільний вибір способу сплати податків, а саме: сплата податків у загальноприйнятому порядку; сплата єдиного податку (спрощена система оподаткування), сплата фіксованого податку за допомогою придбання патенту; сплата фіксованого сільськогосподарського податку.    

 

 

 

 

 

  1. Види та механізми податкового регулювання

     В основі вивчення податкової системи і механізмів оподаткування повинно лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять, які розкривають суть оподаткування. Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які визначають внутрішній зміст цього категорійного поняття (рис. 1.1).


            







 

 

Рис.1.1. Елементи податку

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку;

2. Об’єкт оподаткування;

3. База оподаткування;

4. Ставка податку;

5. Порядок обчислення податку;

6. Податковий період;

7. Строк та порядок сплати податку;

8. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові  пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, які містять виключно положення щодо внесення змін до цього Податкового Кодексу, крім положень щодо внесення змін до законів, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пунктах 1-8 статті 7, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Податковим Кодексом. [8, с.5 ].

  За ієрархією елементи податку можна згрупувати таким чином:

    До основних елементів податку належать:

1) суб'єкт податку - учасник процесу справляння податку (платник, держава, державні органи).

Важливою складовою  суб'єкта податку є платник податку, який згідно з чинними законодавчими актами визначається таким чином:

Платниками податку  визнаються фізичні особи (резиденти  і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податку може бути платником податку за одним або декількома податками та зборами. [ 8, с 52].

1. З   числа   резидентів   -    суб'єкти   господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації,  які   здійснюють діяльність,  спрямовану на отримання  прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа  нерезидентів  -  фізичні  чи  юридичні  особи, створені  у  будь-якій організаційно-правовій  формі,  які отримують доходи  з джерелом їх походження з  України,  за винятком установ та організацій,  що  мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

         3. Філії,  відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи платників податку (далі  -  філії), зазначених у підпункті 1. цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані  на  території  іншої,  ніж  такий  платник податку,   територіальної громади.

 

 Крім платника податку, до суб'єктів податку належать особи, які сприяють сплаті податків, та особи, які здійснюють обчислення податку.

Особи, що сприяють сплаті податків:

  1. Банки та фінансово-кредитні установи – виконують доручення клієнтів про перерахування податків і зборів до бюджету та цільові фонди у встановлені строки; відповідно до закону надають контролюючим органам інформацію про відкриття та закриття рахунків клієнтів, руху за рахунками.
  2. Податкові агенти – обчислюють, ведуть облік та утримують податки при виплаті доходів платнику. Щодо платника – представляють фіскальні органи, у відносинах з органами ДПС мають схожі з платниками податку обов’язки:
    1. Податок з доходів фізичних осіб роботодавці, нотаріуси та ін.
    2. Податок на прибуток підприємств – резиденти, що виплачують доходи нерезиденту, суб’єкти грального бізнесу.
    3. ПДВ – продавці товарів, робіт, послуг.
    4. Акцизний збір – підприємства з іноземною інвестицією, що мають право на пільги.
  3. Збирачі податків, зборів та мита – здійснюють приймання коштів, що підлягають перерахуванню до бюджету, або цільові фонди від платників, контролюють своєчасну та повну сплату і перерахування податкових надходжень, надають інформацію у відповідні контролюючі органи:
    1. Податок з реклами – особи, що здійснюють розміщення та поширення реклами.
    2. Ринковий збір – адміністрації ринків.
    3. Збір за паркування автотранспорту – підприємства, що надають послуги з паркування.
    4. Збір у Пенсійний фонд за операції з відчуження легкових автомобілів – органи ДАІ.

Особи, які здійснюють обчислення податку:

  1. Платник податку - ПДВ, акцизи, податок на прибуток підприємств.
  2. Податковий агент – податок з доходів фізичних осіб, податок на доходи нерезидентів.
  3. Податковий орган – податок на майно фізичних осіб, земельний податок для фізичних осіб. [3, с. 31-34 ].

     Розглядаючи елемент «суб'єкти податку», необхідно відзначити, таку його складову, як «пов'язані особи». Пов'язана особа - це юридична особа, котра здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, котрі здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї [9, с. 72-122].

Пов'язаними особами  можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.                           

   2) об'єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.

Є два підходи до оцінки об'єкта:

а) кількісний і натуральний;

б) грошовий.

Види об'єктів оподаткування:

  1. Права є:
    1. Майнові – право власності на майно, право користуватися майном.
    2. Немайнові – право користування, право на вид діяльності.
  2. Діяльність та її результати є:
    1. Дія – реалізація товарів, робіт та послуг, операції з цінними паперами, ввіз (вивіз) на територію держави.
    2. Результат – додана вартість, дохід, прибуток.

Слід зазначити, що поряд  з об'єктом оподаткування виділяють  як самостійний елемент податку предмет оподаткування, який вказує на ознаки об'єктивного, а не юридичного характеру, за якими обґрунтовується справляння відповідного податку. Таким чином, поняття «об'єкт оподаткування» є ширшим від поняття «предмет оподаткування». Співвідношення між предметом та об'єктом оподаткування:                                 1. Предмет оподаткування -  різновид предметів матеріального світу, з якими законодавство пов’язує виникнення податкового обов’язку.                                           2. Об’єкт оподаткування – містить у собі, крім предмета, ще і зв'язок                            (визначена дія, правове відношення, юридичний стан) між предметом і платником.                                                                                                                Предмет оподаткування і об’єкт оподаткування співвідносяться як частка і ціле.

 Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.  [8, с.61].                                                                    

3) ставка податку - це законодавчо встановлений, виходячи із об'єкта або одиниці оподаткування, розмір податку або збору. В теорії та практиці оподаткування всі види податкових ставок можна згрупувати за трьома ознаками класифікації:

  • залежно від рівня податкового тиску;
  • залежно від способу встановлення;
  • залежно від характеру зв'язку з об'єктом оподаткування.

Залежно від характеру  зв'язку з об'єктом оподаткування ставки є таких видів:

а) пропорційна - процентна ставка, яка забезпечує пропорцію нарахування податку;

б) прогресивна - при збільшенні об'єкта оподаткування збільшується ставка податку. Якщо темпи зростання ставки податку відповідають темпу зростання об'єкта оподаткування - це проста прогресія. Якщо темпи зростання ставок податку випереджують темпи зростання об'єкта оподаткування - складна прогресія.

в) регресивна ставка - при збільшенні об'єкта оподаткування зменшується ставка податку.

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Базовою (основною) ставкою  визначається ставка, що визначена  такою для окремого податку відповідним розділом Податкового Кодексу.

У випадках, передбачених  Податковим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Граничною ставкою визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений Податковим Кодексом.

Абсолютна та відносна ставки податку:

1. Абсолютною (специфічною)  є ставка податку, згідно з  якою розмір податкових нарахувань  встановлюється як фіксована  величина стосовно кожної одиниці  виміру бази оподаткування.

2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування. [8, с. 61].

Існують три методи встановлення податкових ставок:

а) інтуїтивний - ставки встановлюються на основі бажання та волі законотворців;

б) емпіричний - ставки встановлюються на основі аналізу за попередній період і відповідно до потреби;

в) метод математичного моделювання.

Іншими елементами податку, які конкретизують зміст основних елементів або мають самостійне значення, є:

         1.Джерело сплати - це той фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок. Джерелом можуть виступати:

  • доходи платника податку, отримані в різних формах;
  • частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;
  • позика як джерело сплати.

      2. База оподаткування - законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку. Податкова база - це кількісний вимір об'єкта оподаткування.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший  характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова  ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

База оподаткування  і порядок її визначення встановлюється Податковим Кодексом для кожного  податку окремо.

У випадках, передбачених Податковим Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати декілька баз оподаткування для різних податків.

У випадках, передбачених Податковим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків. [8,с. 62].

3.Одиниця оподаткування - це частина об'єкта оподаткування, стосовно якої відбувається встановлення нормативів і ставок обкладення, тобто та одиниця, яка покладається в основу виміру об'єкта оподаткування. Вона залежить від об'єкта оподаткування, виражається в грошовій або натуральній формі і має переважно розрахунковий характер. Наприклад, грошова одиниця для оподаткування прибутків та доходів, одиниця вимірювання площі для земельного податку.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна  вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Одиниця виміру бази оподаткування  є єдиною для розрахунку і обліку податку.

Одній базі оподаткування  повинна відповідати одна одиниця  виміру бази оподаткування.

         4. Податкові пільги - це законодавчо встановлені винятки із загальних правил оподаткування, які надають платникові можливість зменшити суму податку (збору), що підлягає сплаті, або звільняють його від виконання окремих обов'язків та правил, пов'язаних з оподаткуванням. Результатом застосування пільг може бути як повне або часткове зменшення суми податкових зобов'язань платника, так і поліпшення фінансових показників його діяльності без зміни суми податку (збору), яка підлягає сплаті в бюджет. [3, с. 35-40].

Податкова пільга - це передбачене  податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку  щодо нарахування та сплати податку  та збору, сплата ним податку та збору  в меншому розмірі за наявності  підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено Податковим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Податкові пільги, порядок  та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким  суб’єктом - платником податків. Облік  зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів  України. [8, с.62-63].

Контролюючі органи складають  зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання  податкових пільг.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямків використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування  до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового  зобов’язання після нарахування  податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору. [8, с. 63].

Додатковими елементами правового механізму податку  є:

а) податкові пільги;

б) предмет, база, одиниця  оподаткування;

в) джерело сплати податку;

г) методи, терміни та способи сплати податку;

ґ) особливості податкового режиму;

д) бюджет чи фонд надходження  податку (збору);

є) особливості податкової звітності.[ 11].

   Еволюція податкових відносин знайшла своє відображення в існуванні різноманітних форм і видів податків. Для з'ясування місця та ролі кожного з них у суспільному виробництві важливою є класифікація, яка здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей окремих груп податків.

Кожен вид податків має  свої специфічні риси і функціональне  призначення та займає окреме місце  в податковій системі.

Податки можна класифікувати  за певними ознаками :

  1. За суб’єктом оподаткування податки поділяються:
    • З фізичних осіб;
    • З юридичних осіб;
    • Змішані.
  1. За сферою використання податкових надходжень податки поділяються:
    • Загального призначення;
    • Спеціальні;
    • Змішані.
  1. За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяють на:
  • податки на доходи та прибутки - обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;
  • податки на споживання - обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;
  • майнові податки - обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів);
  • ресурсні платежі або платежі рентного характеру - обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які перебувають у державній формі власності.
  1. За формою оподаткування податки поділяють на:
  • прямі податки - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
  • непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).
  1. За рівнем державних структур, що впроваджують податки, податки поділяють на:
  • загальнодержавні податки - обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів;
  • місцеві податки та збори - обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів. [ 3, с. 51-53].

Зміст і цілі податкового  регулювання визначаються регулюючою функцією системи оподаткування. Тому цей процес є об’єктивно необхідним, його результат залежить від адекватності застосованих методів стану реальної економіки.

Податкова політика у  світові практиці державного регулювання  економіки стоїть в одному ряді з  такими економічними інструментами, як бюджетне фінансування визначених пріоритетів та вплив через кредитну політику на грошовий обіг і господарську кон’юнктуру в цілому. Кредитно-фінансові механізми і податкова політика є ключовими елементами економічних методів управління економікою. Державне регулювання економіки через використання податкових важелів має бути спрямована на відтворення виробничих процесів забезпечення і підтримку збалансованого економічного зростання, ефективного використання ресурсів, стимулювання легітимних форм обороту капіталів, інвестиційної діяльності і підприємницької активності.

Одним із найбільших мобільних елементів податкового механізму є податкове регулювання, основою якого є система економічних засобів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов’язань.

Податкове регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу