Податковий контроль податку з доходів фізичних осіб

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП….....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ПОДАДКУ  З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ....................7

1.1. Історія виникнення та сутність прибуткового оподаткування фізичних осіб........................................................................................7

1.2. Призначення  та   завдання    податкового контролю  в Україні 

податку з доходів  фізичних осіб.......................................................18

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ В СФЕРІ  КОНТРОЛЮ

ЗА ПОДАТКОМ З ДОХОДІВ  ФІЗИЧНИХ ОСІБ................................25

2.1. Аналіз надходження  податку з доходів фізичних  осіб в Україні

за 1999-2004рр....................................................................................25

2.2. Аналіз    податкового   контролю    у    сфері    оподаткування 

доходів фізичних осіб........................................................................31

2.2.1. Вплив податкового  контролю   на   зростання    надходжень 

податку з доходів  фізичних осіб в Україні......................................31

2.2.2. Аналіз      контрольно    –   ревізійної      роботи     ДПА    в 

Чернівецькій області щодо оподаткування фізичних осіб..........37

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ          ТА     НАПРЯМКИ        ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОГО    КОНТРОЛЮ    ПОДАТКІВ  З   ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ..................................................................................47

3.1. Застосування податкового  контролю у інших країнах....................47

3.2. Проблеми і напрямки  вдосконалення податкового контролю 

в Україні......................................................................................................51

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ...................................................................................62

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................66

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

 

 

Проблема державного контролю як функції державного управління, його значення в житті суспільства – одна з центральних у фундаментальних і прикладних суспільних науках, особливо в юриспруденції. Нерозв’язаність основних теоретичних і методологічних питань призводить до того, що будь-які судження щодо конкретних суспільних процесів, у тому числі й у галузі державного управління, залишаються не обґрунтованими.

У здійсненні податкового  процесу чільне місце посідає  контроль за формуванням і практичною реалізацією  системи оподаткування  в державі. За своєю економічною суттю це одна із функцій держави в управлінні економікою, а в широкому плані – це контроль за розподілом і перерозподілом валового  внутрішнього продукту  для досягнення економічного зростання і соціальної справедливості в  суспільстві.

Конституйована розбудова соціальної правової держави на ринкових засадах передбачає відповідні зміни у державному управлінні. В першу чергу, це стосується змін у структурі органів виконавчої влади взагалі та спеціальних органів, уповноважених на здійснення контролю за доходами держави, зокрема. Враховуючи, що нині більш ніж 80 % доходів держави формується за рахунок податків та інших обов’язкових платежів, а конституційного обов’язку сплачувати податки і збори дотримуються не всі платники, надзвичайної актуальності набувають питання діяльності органів державної влади щодо реалізації контрольно-наглядової функції у сфері оподаткування.

Ухилення від  сплати податків нині є одним з  основних каналів незаконного збагачення, а постійне збільшення кількості  зареєстрованих підприємств, їх реорганізація не дозволяють податковим органам належним чином здійснювати дієвий контроль за результатами їх фінансово-господарської діяльності, обчисленням та сплатою податків,  зборів   та    інших

обов’язкових  платежів.

Статистика, яку наводить Державна податкова інспекція, свідчить, що 98% підприємств України порушують податкове законодавство. Велика частка цих порушень пов’язана з недосконалістю законодавства, низькою кваліфікацією учасників взаємин у податковій сфері, з важким розумінням законів, із постійними змінами в них.

Тому за сучасних умов підвищення ефективності організації  контролю у сфері оподаткування  набуває надзвичайної актуальності. Контрольно-наглядова функція є  однією із завершальних стадій управління, а також необхідною умовою ефективності управління податковими відносинами в цілому, тому постає актуальним визначення місця названої функції в системі функцій державного управління, з’ясування об’єкту і системи суб’єктів контрольно-наглядової діяльності у податковій сфері, аналіз механізму здійснення контрольно-наглядової функції та розробка пропозицій щодо забезпечення ефективності контролю та нагляду у сфері оподаткування.

Отже, актуальність вибраної теми на сьогоднішній день не можна  переоцінити. Це і зумовило вибір теми дипломної роботи.

Метою написання роботи є поглиблення знань в сфері  податкового контролю податку з  доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження  є податковий контроль, як метод  запобігання та виявлення порушення  законодавства.

Об’єктом дослідження обрано Державну податкову адміністрацію в Чернівецькій області.

Основними завданнями дослідження  є:

  1. Дослідження суті, мети та функцій податкового контролю.
  2. Ознайомлення з історією виникнення податку на доходи фізичних осіб.
  3. Виявлення призначення та завдання податкового контролю.
  4. Проведення аналізу надходження податку з доходів фізичних осіб в Україні.
  5. Висвітлення проблем податкового контролю за правильністю нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.
  6. Аналіз міжнародних принципів та стандартів системи податкового контролю.
  7. Характеристика основних напрямків вдосконалення податкового контролю в Україні.
  8. Формування висновків та пропозицій щодо удосконалення контролю за справлянням податку з доходів фізичних осіб.

Перелічені вище завдання зумовили структуру роботи. Вона складається з трьох розділів.

Перший розділ містить  в собі теоретичну частину, яка характеризує поняття податкового контролю, його суть, значення та завдання. В ньому  також описуються історія виникнення та зміни податку з доходів  фізичних осіб.

Другий розділ – практичний. В ньому здійснено аналіз надходження податку з доходів фізичних осіб в Україні за 1999-2004рр. Також, на основі Державної податкової адміністрації Чернівецької області, здійснено аналіз податкового контролю у сфері оподаткування доходів фізичних осіб, його вплив на зростання надходжень цього податку та проведено аналіз контрольно – ревізійної роботи ДПА в Чернівецькій області щодо оподаткування фізичних осіб.

Третій розділ є підсумковим  і містить інформацію про проблеми здійснення податкового контролю та шляхи їх подолання. Також тут розглядаються напрямки удосконалення податкового контролю податку з доходів фізичних осіб. Описано світовий досвід побудови системи податкового контролю.

В роботі широко використовуються малюнки, таблиці та діаграми. В процесі підготовки матеріалу використовувалась законодавча база України, зарубіжна та  вітчизняна література, періодика   та   сайти   всесвітньої    мережі

«Інтернет».

Особливо  добре  дана  тема   описана   в журналі  «Податковий вісник

України», де наведені приклади податкового контролю підприємств, наведені результати перевірок, подані звітні дані Державної податкової адміністрації  України. В газеті «Урядовий кур’єр»  подаються статистичні дані економічних  показників України, до було використано у написанні дипломної роботи.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ  ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ПОДАДКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

 

 

 

1.1. Історія  виникнення та сутність прибуткового  оподаткування фізичних осіб

 

 

Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і населенням із приводу примусового обов'язкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Податки з населення мають тисячолітню  історію. Вони з’явилися тоді, коли у світі сформувалися перші держави. Це були «внески громадян», необхідні для утримання публічної влади. Правителі стародавніх держав вводили певні регулярні й обов'язкові платежі із своїх підданих. Спочатку це були безсистемні податки, які забезпечували найрізноманітніші, в тому числі й обрядові потреби. Вони мали характер податі, рентних платежів і  сплачувалися  переважно в натуральній  формі. 3а рабовласницького ладу податки стягувались у вигляді різноманітних податей і служили доповненням до трудових відбутків вільного населення, експлуатації рабів, а також данини з полонених народів. Із розвитком держави і товарно-грошових відносин податки набувають грошової форми. Одним із перших грошових податків був подушний податок на всіх громадян Римській імперії в II ст.  н. е.- трибут. Таким чином, податки з населення - це найперші й найстародавніші податки, які відіграли величезну роль у розвитку держав.

Нинішня система податків із населення  в Україні включає прибутковий  податок (починаючи з 01.01.2004р. – податок з доходів фізичних осіб), плату за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, промисловий податок тощо. Найбільша питома вага в системі податків із населення належить податку з доходів фізичних осіб.

Майже до кінця 80-х років  прибутковий податок із громадян справлявся за комбінованою шкалою. Характерною ознакою такої системи прибуткового оподаткування населення було виділення категорій платників бітники та службовці, особи, які отримують авторські гонорари, кустарі та ремісники) і встановлення для них різних умов і ставок.

З 1990 р. була введена регресивно-прогресивна  шкала ставок податку, коли із суми доходів від 100 до 150 крб. податок  дорівнював 29 к. з кожного карбованця, тобто 29%, а щодо доходу, який перевищував 150 крб., застосовувалася прогресивка-шкала з розміром ставок 13,  15, 20, 30, 40, 50 і 60% залежно від величини доходу.

Із середини   1991   р.  в  Україні  була  прийнята  власна система прибуткового оподаткування  населення. Вона мала дві характерні відмінності від попередньої. По-перше, замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу, в межах якого податок не стягується) виділявся неоподатковуваний доход (сума, яка при оподаткуванні вираховується із загального доходу). 

Характерною рисою розвитку системи  прибуткового оподаткування в Україні  в 1991-1993 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок  прогресивного  оподаткування. Так, у 1991р. ставки було встановлено  в розмірі 13, 30, 35, 40, 45 і 50 %, а в 1992р.- 12, 15, 20 і 30 %. Слід зазначити, що  за  такими  ставками  оподатковувалися лише доходи громадян, одержувані ними за виконання трудових обов'язків за місцем основної роботи. Доходи, одержувані за виконання  разових  робіт  та   інші виплати  не за  місцем основної роботи, а також доходи від підприємницької діяльності в разі, якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншим ставками. В  1992 р. вони становили 2, 3, 5, 6, 9, 10, II, 12, 15, 20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

У 1993 р, у сфері прибуткового оподаткування відбулося декілька суттєвих змін. По-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних        величинах.     За      відносний    показник       було          прийнято

„неоподатковуваний  мінімум”.

Ставки  оподаткування   протягом  1993 р.  змінювалися тричі  за схемою: жорстка, відносно полегшена, ще жорсткіша. Так, із 1 січня 1993р. застосовувалися  ставки  10, 20, 35, 50%, із  1  червня  1993 р.- 10, 20, 30, 40 і 50%, а з 1 грудня 1993 р.- 10, 20, 30, 40, 60 і 90 %.

З 1 жовтня 1994 р. прийнято нову шкалу ставок прибуткового податку. Хоча граничну ставку прибуткового податку і зменшено до 50 %, шкала все одно залишається досить жорсткою, оскільки вдвічі зменшено діапазон диференціації.

Якщо розглядати  цю шкалу  прибуткового  оподаткування населення з огляду на формування ринкових відносин, то висновок тут однозначний: вона цілком суперечить завданням економічних реформ. Для формування ринкової економіки необхідно створити власника. Але при таких ставках оподаткування на законних підставах це просто неможливо. Податок поглинає ту частку доходів, що могла б спрямовуватися на нагромадження, тобто фактично протидіє формуванню власності. Тому й подібний підхід до прибуткового оподаткування населення можна беззастережно визначити як негативний і безперспективний. Тому, з 01.01.2004р. введено в дію новий закон про оподаткування доходів фізичних осіб, який передбачає єдину ставку оподаткування для всіх платників незалежно від рівня доходу.

З 01.01.2004р. оподаткування доходів громадян в Україні здійснюється згідно Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV, затвердженого 22 травня 2003 року.

Згідно вищезазначеного  Закону, податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Законом.

Отже, платниками податку з доходів фізичних осіб є [2, 6]:

  • резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
  • нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України  і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку  помирає або визнається судом  померлим чи безвісно відсутнім, то податок  за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Об'єктом оподаткування резидента  є: загальний місячний оподатковуваний  дохід; чистий річний оподатковуваний  дохід, який визначається шляхом зменшення  загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;  доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;  іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента  є: загальний місячний оподатковуваний  дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;  доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді  валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

 

К = 100 : (100 - Сп),                                    

 

де К - коефіцієнт;

     Сп - ставка  податку, встановлена для таких  доходів на момент такого нарахування. 

 

Вартість такого нарахування  визначається виходячи із звичайної  ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

При нарахуванні доходів  у вигляді заробітної плати об'єкт  оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Платник податку має  право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1. У розмірі, що дорівнює  одній мінімальній заробітній  платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

2. У розмірі, що дорівнює 150 відсоткам мінімальної заробітної  плати - для платника податку,  який:

  • є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
  • утримує дитину - інваліда I або II групи – у   розрахунку   на   кожну

дитину віком до 18 років;

  • має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;
  • є вдівцем або вдовою;
  • є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
  • є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;
  • є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
  • є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

3. У розмірі, що дорівнює 200 відсоткам мінімальної заробітної  плати  - для платника податку,  який є: 

  • особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
  • учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
  • колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
  • особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
  • особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник   податку   має право на   застосування     податкової

соціальної пільги з  двох і більше підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна  пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку  у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання  податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна  пільга застосовується за місцем отримання  платником податку основного  доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Податкова соціальна  пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

  • плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  • стипендія,   грошове   чи майнове (речове) забезпечення,   одержувані

учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

  • заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;
  • заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
  • заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;
  • доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Якщо платник податку подає  заяву про застосування пільги більш  ніж одному працедавцю, внаслідок  чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Центральний податковий орган встановлює порядок періодичного інформування платників податку  про наявність порушень ними норм  виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок.

Податкова соціальна  пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна  плата протягом звітного податкового  місяця, якщо його розмір не перевищує  суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної    особи,    встановленого    на 1  січня   звітного податкового року,

помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Працедавець платника податку  за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

  • за наслідками кожного звітного податкового року;
  • під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку;
  • під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Якщо внаслідок здійсненого  перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати. Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.  Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. З 2004 по 2007 рік вона становитиме 13%. На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги [2, 16]:

у 2004 році - у   розмірі 30  процентів суми  податкової соціальної  пільги,

визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону;

у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону;

у 2006 році - у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону;

у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону.

Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

- процент на депозит  (вклад) у банк чи небанківську  фінансову установу відповідно  до закону (крім страховиків);

- процентний або дисконтний  дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

Ставка податку становить  подвійний розмір ставки від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

 Відповідальність  за своєчасне та повне перерахування  сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Платники податку зобов'язані:

  • вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит;
  • отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом,   документи    первинного    обліку,    на   підставі    яких    формується

податковий кредит платника податку;

  • подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим;
  • на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;
  • надавати особам, які визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
  • у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;
  • своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
Податковий контроль податку з доходів фізичних осіб