Податковий контроль в Україні
ЗМІСТ
ВСТУП
Податкові реформи в Україні, що здійснюються протягом останніх років, супроводжуються кризовими явищами у сферах суспільного життя, що спричиняє збільшення кількості податкових злочинів і правопорушень. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність удосконалення роботи державних податкових служб, ефективність здійснення податкових перевірок, стимулювання платників податків до сумлінного виконання своїх обов’язків шляхом застосування суворих адміністративних штрафів і стягнень.
За даними Світового банку, в 2011 році Україна посіла 181-е місце серед 183 країн світу за простотою сплати податків. За кількістю податків і зборів до бюджету (135), Україна встановила абсолютний рекорд тому опинилася на останньому місці. Якщо критерієм брати час, який підприємці в середньому витрачають на податкову звітність та сплату податків (657 годин на рік), то за цим показником Україна зайняла найбільш високе - 174-е місце, обігнавши Чад (732 години), Білорусь (798) і Венесуелу (864).
Державний податковий контроль є суттєвим елементом державного регулювання економіки і обов'язковою умовою ефективного функціонування фінансової системи та економіки країни в цілому. Проблемою ефективного управління податковою системою та здійсненням податкового контролю займалися такі визначні вчені, як Азаров М.Я, Буряковский В.В, Мельник Д.Ю., Мельник П.В., Русинова Ф.М., Разу М.А., Федосов В.М., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О., Філоненко М., Баденко І., Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В., Юткіна Т.Ф..
Обрана тема є актуальною і сьогодні, адже державний податковий контроль має повністю усунути наявні недоліки в податковій системі та забезпечити належне виконання кожним суб’єктом податкової системи своїх обов’язків.
Метою дослідження є характеристика податкового контролю та напрями підвищення його ефективності.
Для досягнення зазначеної мети у роботі були поставлені наступні завдання:
- визначити поняття та суть податкового контролю;
- визначити коло суб’єктів,
що здійснюють податковий
- дати характеристику
особливостей проведення
- визначити проблеми,
що виникають при здійсненні
податкового контролю, шляхи їх
подолання та підвищення
Об'єктом дослідження є податковий контроль.
Предмет дослідження – нормативно-правова база та інформаційні джерела з приводу підписання здійснення податкового контролю.
З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, в яких послідовно вирішуються поставлені завдання, і висновку, де сформульовані основні висновки, що отримані в ході дослідження.
РОЗДІЛ 1. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ
1.1.Поняття та суб’єкти податкового контролю
Податковий контроль є частиною податкової системи держави і являє собою складну систему фінансово - економічних, управлінських, правових, суспільно-політичних, етичних та соціально - психологічних відносин, що виникають між суб'єктами податкового контролю. Необхідною умовою забезпечення законності та ефективності контрольної діяльності держави у сфері податкових правовідносин і як наслідок фінансового забезпечення держави є чіткість і визначеність використовуваного понятійного апарату основних елементів податкового контролю та їх нормативно - правове закріплення [2;c.205].
Дослідженню податкового контролю присвячені роботи І. Белобжецкій, Л. Вороніної, М. Гришанкова, В. Завгороднього, А. Кизими, А. Крисоватий, І. Кучерова, О. Ногіна, А. Пашенцева, С. Пепеляева, Е. Пороло, Н. Хмелевской, В. Хомутенко, С. Шохіна і ряду інших авторів. У теорії податкового контролю в даний час спостерігається неоднозначність у визначенні понять його основних елементів. Даний факт зумовив і відсутність закріпленої в нормативно - правовій базі України термінології елементів податкового контролю.
У широкому сенсі податковий контроль - це сукупність заходів державного регулювання, що забезпечують в цілях здійснення ефективної державної фінансової політики економічну безпеку України.
У вузькому сенсі податковий контроль - це контроль держави в особі компетентних органів за законністю і доцільністю дій у процесі введення, сплати або стягнення податків і зборів.
Метою податкового контролю є попередження та виявлення податкових правопорушень (в тому числі податкових злочинів), а також залучення до відповідальності осіб, які порушили податкове законодавство.
Податковий контроль (як і контроль взагалі ) являє собою спеціальний спосіб забезпечення законності в податковому праві і здійснюється на всіх стадіях фінансово - господарської діяльності осіб [2;c.205].
Податковий контроль являє собою особливий вид управлінської діяльності спеціально уповноважених державних органів, який забезпечує реалізацію стратегії розвитку податкової системи за допомогою проведення масово - роз'яснювальної роботи, контрольних дій, аналітичних та інших заходів, встановлених нормами податкового права, в рамках функціонування податкових правовідносин. Як будь-яка складна управлінська система, що входить в системи управління більш високого порядку, податковий контроль являє собою сукупність елементів, основними з яких є: об'єкт, предмет, суб'єкти, форми і методи контролю.
На думку Г.Нестерова, особливості здійснення податкового контролю поза рамками державного фінансового контролю і виокремлення його в самостійний вид контролю, вимагає розробки спеціальних методик його проведення залежно від виду податку, об’єкта оподаткування, податкової бази та інших елементів. При цьому теоретичного обґрунтування потребує визначення сутності податкового контролю, форм і методів його здійснення, з’ясування впливу податкового контролю на ефективність суспільного виробництва, зміну податкової бази і економічну безпеку країни. Ним пропонується в теорії податкового контролю виокремити інститути, які з економіко-правових позицій найбільш повно розкривають його сутність і зміст. Причому він наголошує на характері відповідних відносин, зазначаючи, що в ході податкового контролю виникають відносини, які є складовою частиною податкових економіко правових відносин, котрі мають особливі ознаки.
Натомість С.Богачов вважає, що діяльність податкових органів з організації податкових перевірок є активним блоком в системі фінансового контролю загалом [3;c.31]. Ю.Соловйова називає податковий контроль спеціальним видом державного фінансового контролю. І.Литвинчук і Н.Бурківська говорять про державний контроль в сфері оподаткування, а Д.Французов – про державний податковий контроль і державний контроль податкових органів в системі макроекономічного регулювання. Наводиться також визначення податкового контролю як спеціалізованого (лише стосовно податків і зборів) надвідомчого державного контролю.
У процесі податкового контролю беруть участь і контролюючі органи, і підлягають контролю юридичні та фізичні особи. Кого слід віднести до суб'єктів податкового контролю? Саме поняття «суб'єкт» трактується як «людина, що пізнає зовнішній світ (об'єкт ) і впливає на нього у своїй практичній діяльності».
У більшості робіт українських авторів за державним фінансового та податкового контролю під суб'єктом податкового контролю увазі контролюючі. Суб'єктом податкового контролю називають також « юридична або фізична особа, яка повинна встати на податковий облік та за законодавством зобов'язана сплачувати податок (платник податків)». Таким чином, одні автори до суб'єктів податкового контролю відносять тільки контролюючі органи, інші - тільки підконтрольних суб'єктів [5;c.53].
З точки зору юридичної та фінансової науки пропонується розділяти суб'єктів податкового контролю на:
- Контролюючих суб'єктів (тих, хто здійснює податковий контроль);
- Контрольованих суб'єктів (тих, хто піддається податковому контролю);
- Допоміжних суб'єктів (тих, хто факультативно бере участь у контрольних податкових правовідносинах ( експерти, свідки, поняті, органи, що представляють додаткову інформацію, та ін.)
Наскільки обґрунтовано відносити до суб'єктів податкового контролю контролюючих, контрольованих осіб та допоміжних суб'єктів? Згідно філософського розуміння категорії, суб'єкт - це «носій предметно - практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямований на об'єкт». Таке трактування суб'єкта бере свій початок від Декарта, який визначав суб'єкт як активний початок в пізнавальному процесі.
Суб'єкту протиставляють об'єкт як зовнішній предмет, предмет свідомості та діяльності суб'єкта» [5;c.53]. Таким чином, суб'єкт - це активна сторона, що впливає на об'єкт або предмет. При податковому контролі на предмет контролю активно впливають державні законодавчі органи (за допомогою встановлення елементів оподаткування і в цілому регламентують податкові правовідносини), контролюючі органи (безпосередньо здійснюють податковий контроль) і платники податків (податкові агенти, які мають певні права та обов'язки і визначають стан об'єкта або предмета контролю). Допоміжні суб'єкти, в свою чергу, впливають побічно, та їх вплив виражається опосередкованим чином через діяльність підконтрольних або контролюючих суб'єктів. Крім того, податковий контроль безпосередньо визначається податковим правом, а суб'єкт права - це «фізична особа (людина ) або юридична особа (організація, установа і т. п.), наділене за законом якими правами і здатністю приймати на себе юридично обов'язки».
Законодавчі органи, підконтрольні та контролюючі суб'єкти володіють певними правами і обов'язками в процесі регламентування та проведення податкового контролю, проте діяльність допоміжних суб'єктів, їх права та обов'язки визначаються іншими нормами права. Виходячи з викладеного, до суб'єктів податкового контролю слід відносити органи законодавчої влади, що забезпечують регламентацію контрольно - перевірочної діяльності, органи виконавчої влади, що здійснюють податковий контроль і контрольовані або підконтрольні реальні та потенційні платники податків, податкові агенти та інші суб'єкти, що піддаються податковому контролю.
Згідно зі статтею 41 Податкового кодексу України до контролюючих органів, які можуть здійснювати заходи податкового контролю, відносяться:
органи державної податкової служби – щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;
митні органи – щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на
митну територію України
або територію спеціальної
1.2.Принципи та етапи здійснення податкового контролю
Розглядаючи різні підходи до змісту податкового контролю та його принципів, можна сформулювати таке їх визначення: принципи податкового контролю становлять собою базові положення, які є імперативними й загальнообов'язковими, вони складають основний зміст податкового контролю. їм притаманні як риси, характерні для принципів права в цілому, так і специфічні. Закономірністю для них є те, що, як принципи нижчого структурного рівня, вони не повинні вступати у протиріччя із принципами загально-правовими (конституційними).
Важливим у принципах податкового контролю є їх закріплення в нормах, що визначається наступним [10;c.66]:
- самі норми виступають основними елементами, що втілюють у життя принципи податкового контролю;
- податково-правові норми,
як результат узагальнення
- вони сприяють чіткому
формулюванню податкового
- через нормативне
закріплення норми права сприяю
- виражені в нормі, принципи закріплюють у першу чергу інтереси держави.
На даний час у процесі нормативно-правового регулювання застосовуються основні способи впливу, відповідно до яких визначаються принципи податкового контролю, як-то зобов'язання, уповноваження й заборона.
Оскільки за своєю природою принципи податкового контролю становлять собою вимоги, основну їх частину можна уявити у вигляді зобов'язань і заборон. Загальна частина принципів податкового контролю містить загальні зобов'язання: загальність оподаткування, рівність усіх платників перед законом, фіскальна достатність та ін. Заборона в податковому праві виступає у формі певних вимог до поведінки зобов'язаних суб'єктів і «вказує на те, як не можна себе вести, що неприпустимо робити; тим самим визначається негативне ставлення до такої поведінки» [13]. Наприклад, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації виявляється в забороні закріплення і введення податків, що мають дискримінаційний характер. Законодавець не допускає встановлення диференційованих ставок податків, податкових пільг залежно від громадянства та ін. Розглядаючи питання щодо системи досліджуваних принципів, ми поділяємо думку тих науковців, які реально існуючими принципами податкового контролю виділяють положення, які прямо визначені в Конституції, Податковому кодексі України або які можна обґрунтувати й достовірно вивести шляхом аналізу як податкового законодавства, так і податкової практики.
Не дивлячись на те, що в ст.61 Податкового кодексу [13] дано визначення податкового контролю, в ньому бракує конкретного закріплення категорії «принципи податкового контролю». Виходячи з того, що всі дії, пов'язані з податковим контролем, базуються на певних принципах, це є суттєвою прогалиною у податковому законодавстві. Причиною цього може бути суб'єктивний чинник.
Але зазначимо, що у формуванні принципів податкового контролю основну роль відіграють чинники об'єктивні, які охоплюють рівень розвитку держави, політичну та економічну ситуацію та ін.
Процес податкового контролю передбачає послідовність дій, які мають бути здійснені податковими органами з метою виявлення дотримання платниками податків податкового законодавства.
Важливу роль у податковому контролі відіграють загально-правові принципи. Вони властиві всій правовій системі України. До них відносять:
- принцип законності - полягає в тому, що при здійсненні податкового контролю контролюючі органи повинні керуватись нормою закріпленою в ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України» [12;c.145], тобто повноваження контролюючих органів, порядок проведення податкового контролю його форми та методи встановлюються Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
- принцип юридичної рівності, який передбачає, що нормативні акти, які регулюють порядок здійснення податкового контролю, не повинні містити певних спеціальних умов проведення контролю в залежності від таких особливостей, як форма власності, громадянство суб'єкта оподаткування та інше;
- принцип гласності - передбачає можливість вільного доступу платників податків до інформації про діяльність контролюючих органів, які не містять державну (податкову) таємницю.
- принцип відповідальності - до особи, яка скоїла податкове правопорушення, застосовуються передбачені законодавством заходи юридичної відповідальності, тобто за податкові правопорушення передбачена кара. Податкова відповідальність виступає визначальним елементом податкового контролю і є гарантом забезпечення дотримання законодавства в сфері оподаткування.
Для податкового контролю притаманні також принципи, які відображають його специфіку. До таких можна віднести:
- принцип загальності податкового контролю - встановлює, що податковому контролю підлягають всі без винятку юридичні та фізичні особи, незалежно від факту наявності у них пільг.
- принцип презумпції правомірності рішень платника податку. У Податковому кодексі положення про конфлікт інтересів зазначено двічі - у пп.4.1.4, п.4.1 ст.4 і в п.56.21 ст.56. Ці норми співпадають між собою як загальна і спеціальна.
Дотримання розглянутих вище принципів створює передумови для виваженої діяльності держави у сфері податкового контролю. На жаль, на сьогодні практичне використання названих принципів є недостатнім. До перепон, що стоять на шляху реалізації принципів податкового контролю, можна віднести: 1) брак конкретного законодавчого їх закріплення; 2) неоднозначність тлумачення понятійного апарату законодавства, що потребує додаткового їх роз'яснення; 3) брак правил безпосереднього використання цих принципів.
Податковий контроль має здійснюватися за такими етапами.
1 етап – підготовчий. На цьому етапі має бути відібрано платників податків на основі: аналізу даних податкової та фінансової звітності за попередні періоди; систематизованої інформації з усіх підрозділів податкової інспекції та інших контролюючих органів щодо діяльності цього платника; даних попередніх податкових перевірок, якщо платник податків раніше перевірявся.
2 етап – здійснення заходів податкового контролю. У процесі реалізації даного етапу здійснюються контроль-перевірочні заходи щодо встановлення дотримання платником податків норм податкового та іншого законодавства.
3 етап – оформлення
результатів податкового
акт (довідка) про результати
податкової перевірки; протокол про
адміністративне
4 етап – обмін інформацією
з іншими контролюючими
1.3.Податкова
перевірка як інструмент
Основна форма податкового контролю — податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.
Податкова перевірка як форма податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування [10;c.67].
Перевірки податковими органами за місцезнаходженням платника податку (виїзні перевірки) можуть бути плановими, позаплановими та фактичними.
В направленні на перевірку повинні бути зазначені: дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку, підпис керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби (ст. 81 ПК).
Тривалість перевірки суб’
При проведенні перевірок посадові особи мають право отримувати копії фінансових та господарських документів, але їм заборонено вилучати оригінали первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом (ст.85 ПК).
За результатами перевірки у разі відсутності порушень складається довідка, у разі встановлення порушень складається акт (ст.86 ПК), які підписуються посадовими особами податкової служби і надаються для підпису підприємцю або його уповноваженій особі. Відмова платника податків від підписання акту не звільняє його від обов’язків, тому найкраще перед підписом зазначити «із запереченнями, які додаються (або будуть направлені)» та поставити дату отримання акту [10;c.68].
Заперечення можуть бути направлені до податкового органу протягом п’яти робочих днів із дня отримання акту, в них можна зазначити бажання підприємця прийняти участь в розгляді заперечень. Податковий орган зобов’язаний розглянути заперечення протягом п’яти робочих днів за участі платника податків (за його бажанням) та в присутності керівника відповідного податкового органу.
Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (ст.78 ПК).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік, з повідомленням підприємця під розписку за 10 календарних днів до початку проведення перевірки (ст. 77 Податкового кодексу України). Допускати до планової перевірки підприємці зобов’язані посадових осіб державної податкової служби за умови попереднього отримання ними повідомлення про проведення за 10 днів перевірки та при пред’явленні податківцем направлення на таку перевірку (ст.81 ПК).
Отже, податковий
контроль — це система заходів, що вживаються
контролюючими органами з метою контролю
правильності нарахування, повноти і своєчасності
сплати податків і зборів, а також дотримання
законодавства з питань регулювання обігу
готівки, проведення розрахункових та
касових операцій, патентування, ліценз
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА
ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОГО
2.1.Особливості податкового контролю в Україні
Кризові явища в українській економіці призводять до кризи суспільного сектору, що є причиною збільшення порушень податкового законодавства. Високі податки зумовлюють приховування підприємцями своїх реальних доходів, криміналізації виробництва, маніпуляції з готівковими та безготівковими розрахунками, завуальованість справжнього виду діяльності з метою уникнення оподаткування.
Органи податкової служби є єдиною системою контролю за дотриманням податкового і валютного законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення до бюджету певного рівня податків і зборів [13].
Податковий контроль здійснюється службовими особами податкового органу в межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок; вимагання у платника податку проведення інвентаризації; обстеження будь-яких приміщень платника податку, в тому числі і житла громадян, якщо вони використовуються для отримання доходу (прибутку); одержання інформації від платника податку та третіх осіб; а також надання доручення органам Контрольно-ревізійної служби України на проведення ревізії. Податкові органи застосовують ту чи іншу форму контролю залежно від напрямку податкового контролю.
Згідно зі ст. 62 ПКУ "Способи здійснення податкового контролю"
податковий контроль здійснюється шляхом:
– ведення обліку платників податків;
– інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;
– перевірок і звірок відповідно до вимог ПКУ, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
На етапі попереднього аналізу здійснюється вивчення обліку платників податків у податковому органі, податкові декларації, порівнюються динаміка даних про нарахування й сплату податків, аналіз розвитку підприємства, аналіз основних показників підприємства.
На етапі планування контролю здійснюється відбір необхідних даних про платника податків, відбір об'єктів для проведення перевірки, підготовка планів і графіків перевірок, визначаються джерела інформації, методичні прийоми контролю, відповідальні за проведення та результати контролю.
Далі на основі програми перевірки безпосередньо здійснюється податкова перевірка. Програми перевірки - це обов'язків мінімум питань, що підлягають документальній перевірці [14;c.104].
Недоліками податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами і необов'язкові до виконання суб'єктами підприємницької діяльності. На сьогодні на більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзні перевірки.
Незважаючи на те, що чинний Податковий кодекс України передбачав певне вдосконалення податкової системи, зокрема: порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово - господарської діяльності суб’єктів господарювання; перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки суб’єктів господарської діяльності; форми проведення податкового контролю; загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних); терміни тривалості податкових перевірок, закріплені права та обов’язки службових осіб податкових органів, але є певні питання, які потребують систематизації та налагодження для підтримання балансу інтересів платників податків та органів, які здійснюють податковий контроль, що сприятиме ефективності, єдності та самостійності податкової системи.
