Податковий механізм

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОЛЕДЖ ЧОРТКІВСЬКОГО  ІНСТИТУТУ ПІДПРИЄМНИЦТВА І БІЗНЕСУ

Курсова робота

на тему: «__________________________________________________________»

                                             Мардаль Т.Л.

Чортків – 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

1.Економічна  сутність податків, їх функції і призначення………………….5

2.Класифікація  податків, їх ознаки…………………………………………...11

3.Податковий  механізм…………………………………………………………16

Висновки………………………………………………………………………...

Список використаних джерел………………………………………………….

                                                       Вступ

    Україна є досить молодою державою, яка лише стала на шлях свого розвитку і, для досягнення розквіту, потрібно зануритись у глибину її недосконалості, дослідити проблемні питання і створити базу для успішної інтеграції Украни, а як наслідок і її громадян, до довгоочікуваного економічного піднесення і стабільного соціально-економічного забезпечення. Складною проблемою в цьому питанні виступає податкове регулювання економічних процесів в державі. Між економікою і податками існує природній зв’язок, зумовлений тим, що першоджерелом держави є частка доходів, які створюються суб’єктами господарювання у процесі підприємницької діяльності, тобто економіка виступає як база надходжень до бюджету. Тому, потрібно в першу чергу дослідити «вбудований регулятор», який активно використовують усі країни.                        

    Темою моєї курсової роботи є податки та податковий механізм їх сутність, призначення, ознаки. Актуальність цієї теми полягає в тому, що на даному етапі розвитку нашої  економіки питома вага податків у структурі надходжень до бюджету є найбільшою  через те,  що податкове навантаження на доходи населення і прибуток підприємств є дуже великим, тому воно потребує перегляду і зменшення,  оскільки  високі податкові ставки не є гарантією значного обсягу надходження до бюджету та переводить у тіньовий сектор частину підприємств. Податки та податковий механізм взагалі є актуальною темою для дискусій, оскільки вони досліджені лише частково і доцільно їх розглядати для покращення соціально-економічної ситуації в Україні і посилення його дієвості. За рахунок системи оподаткування надходить значна частина коштів до державного бюджету.

         Метою написання даної курсової роботи є вивчення та узагальнення теоретичних та практичних знань та навиків і знань для того, щоб поглибити та покращити розуміння цієї теми. А також дослідження податків та податкового механізму, пошук шляхів для оптимізації їх дієвості в Україні, розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо становлення та вдосконалення податкового механізму. Відповідно  моїм завданням є детальне ознайомлення з питаннями, що стосуються податків і податкового механізму та відображення їх у курсовій  роботі. 

       В якості об’єкта курсової роботи виступають  саме податки та податковий механізм. Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають з приводу взаємодії структурних елементів податкової системи України .  

       При  написанні  курсової роботи були використанні законодавчі нормативні акти, що стосуються податків та податкового механізму,підручники, посібники, методичні матеріали, наукові видання, газети та журнали, що стосуються даної теми.

    Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

        1.Економічна сутність податків, їх функції і призначення

      Найважливіше місце в діловому житті підприємця займають відносини, що виникають із приводу сплати податків. Вони торкаються як сфери бізнесу, коли зайде мова про сплату податків із прибутків, так і приватну сферу, коли справа стосується податків з особистих доходів. Як правило; - підкреслює А. Маршал, "існує загальне правило: коли деякий податок натискає на будь-який фактор, що використовується однією групою осіб у виробництві товарів чи послуг, призначених для продажу іншим особам, він веде до стримування виробництва. Це у свою чергу приводить до перекладання значної частини податкового тягаря на споживачів... ".

         Податок — це платіж, що здійснюється у грошовій формі. Тобто податок до бюджету вноситься у грошовій формі. Сплату податку майном чинне законодавство, за загальним правилом, не передбачає. Грошова форма сплати податку визначається самою його сутністю: він є внеском. Тому обов’язок платника податків сплачувати податок є однооб’єктним, оскільки тільки сплата податку в грошовій формі, за загальним правилом, розглядається (за дотримання інших умов щодо термінів, бюджетів тощо) як належне виконання його обов’язку. Звернення стягнень на майно платника податків у разі недоплати по податках також не є винятком, оскільки в результаті (після реалізації майна) податок до бюджету вноситься у грошовій формі. Однак у деяких випадках сплата податків допускається й не у грошовій формі, але всі не грошові засоби сплати податків є нетиповими і зумовленими кризою платежів[21,28].

       За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання доходів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх .сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'язок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат[21,14].

    Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація. За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

     У класичному плані всі податки поділяються на державні й місцеві, прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридичних і податки з фізичних осіб, натуральні й грошові, звичайні і надзвичайні. Податки, які надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві податки та збори теж встановлюються законами держави, але місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання цими податками. Вони можуть диференціювати ставки, податків у межах ставки, визначеної законом, надавати додаткових пільг окремим платникам, змінювати строки сплати[14,92].

   Залежно від об'єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі або опосередковані. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цього можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно тощо.

     При непрямому оподаткуванні об'єктом є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними, хоча і мають певні переваги. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.                                          

      На ранніх етапах розвитку суспільства податки мали натуральну форму. Вона може застосовуватися і за надзвичайних умов — під час війни, в період кризи в економіці, коли в країні функціонує нестабільна національна грошова одиниця. Певного часу можуть вводитись надзвичайні податки, що зумовлюється війною або стихійним лихом. Прикладом можуть бути воєнні податки або відрахування до Фонду Чорнобиля[1,203].

     Якщо розглядати функції податків у суспільстві, то в першу чергу необхідно відзначити, що в податках безпосередньо реалізується їхнє соціальне призначення як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу доходів держави. У той же час, необхідно відзначити, що на практичному рівні оподатковування виконує кілька функцій, у кожній з яких реалізується те чи інше призначення податків. Взаємодіючи, дані функції утворять систему.

Розглядаючи сучасну систему оподатковування, можна зробити висновок про те, що на даному етапі податки виконують  наступні основні функції: фіскальну, розподільну (соціальну), контрольну, заохочувальну, регулюючу[13,23].

• Фіскальна функція є основною функцією оподатковування, за допомогою якої реалізується головне призначення податків: формування і мобілізація фінансових ресурсів держави, а також акумулювання в бюджеті засобів для виконання загальнодержавних чи цільових державних програм. Всі інші функції оподатковування можна назвати похідними по відношенні до цієї. У всякому разі, поряд з чисто фіскальними цілями податки можуть переслідувати й інші мети, наприклад економічні чи соціальні. Тобто фінансові цілі, будучи самими істотними, не є винятковими.
• Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення. Як відзначає професор Л.Ходов, через оподатковування досягається "підтримка соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними".

Іншими словами відбувається передача засобів на користь більш  слабких і незахищених категорій  громадян за рахунок покладання податкового  тягаря на більш сильні категорії платників.

За словами шведського економіста К.Еклунда: "Велика частина державного виробництва і послуг фінансується від зібраних податків і потім  розподіляється більш-менш безкоштовно  серед громадян. Це стосується освіти, медичного обслуговування, виховання дітей і ряду інших напрямків. Ціль - зробити розподіл життєво важливих засобів більш рівномірним"[17,45] .

У підсумку відбувається вилучення  частини доходу одних і передача його іншим. Яскравим прикладом реалізації фіскально-розподільної функції є акцизи, установлювані, як правило, на окремі види товарів і в першу чергу предмети розкоші, а також механізми прогресивного оподатковування. У деяких соціально-орієнтованих країнах (Швеція, Норвегія, Швейцарія) майже на офіційному рівні визнається, що податки являють собою плату високоприбуткової частини населення менш дохідній за соціальну стабільність.

• Контрольна функція податків. Через податки держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, а також за джерелами доходів і витратами. Завдяки грошовій оцінці сум податків можливо кількісне зіставлення показників доходів з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності і фінансових потоків. Крім того, через контрольну функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.
• Заохочувальна функція податків. Порядок оподатковування може відбивати визнання державою особливих заслуг визначених категорій громадян перед суспільством (надання податкових пільг учасникам Великої Вітчизняної війни, Героїв СРСР і т.д.). Однак дана функція являє собою просте пристосування податкових механізмів з метою реалізації соціальної політики держави і є скоріше супутньої, чим ведучої.
• Регулююча функція податків. Вже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальне призначення - у деяких випадках їм придавалось і функції керування соціальними процесами. Однак питання про місце і значення податків як регулятора тих чи інших суспільних відносин до цих пір не має одностайної оцінки.

Відповідно до класичної  теорії податків (теорія податкового  нейтралітету), розробленої Адамом Смітом (1723-1790 р.р.), Давидом Рікардо (1772-1823 р.р.) і їхніми послідовниками податки - є один з видів державних доходів, що повинні покривати витрати по утриманню уряду. При цьому яка-небудь інша роль (регулювання економіки, страховий платіж, плата за послуги й ін.) податкам не приділялася. А.Сміт вважав, що оскільки в умовах ринку частка прямих доходів держави (від державної власності) істотно зменшується, то основним джерелом покриття зазначених вище витрат повинні стати надходження від податків. Що стосується фінансуванню інших витрат (будівництво і утримання доріг, утримання судових установ і т.д.), то вони повинні покриватися за рахунок мита і зборів, що сплачуються зацікавленими в цьому особами. При цьому вважалося, що, оскільки податки носять безоплатний характер, то мита і збори не повинні розглядатися як податки[19,34].

Саме в даний момент варто  визнати, що регулююча функція податків спрямована в першу чергу на досягнення за допомогою податкових механізмів тих чи інших задач  фінансово-економічної політики держави.

                         2. Класифікація податків, їх ознаки

      Податки як основне джерело утворення державних фінансів через вилучення у виді обов'язкових платежів частини суспільного продукту відомі з незапам'ятних часів. Причому податок, як елемент економічної культури властивий усім державним системам як ринкового, так і неринкового типу господарювання. У зв'язку з цим про податок  можна говорити як про феномен людської цивілізації, як про її невід'ємну частину[4,30].

     Історія податків нараховує тисячоріччя. Вони виступили необхідною ланкою економічних відносин з моменту виникнення держави і поділу суспільства на класи. За словами англійського економіста С. Паркінсона: "  Податок старий, як світ, і його початкова форма виникла, коли який-небудь місцевий вождь перегороджував устя ріки, місце злиття двох рік чи гірський перевал і стягував плату за прохід з купців і мандрівників" .

Податки безпосередньо  пов´язані з функціонуванням  держави. Для їх мобілізації вироблено  різні види податків і методи оподаткування. Податки і податкові платежі відрізняються за: назвою, формою утримання, методом та елементами оподаткування. Всі вони виступають засобом вилучення у фізичних і юридичних осіб певної частини їх доходів на користь держави.        

      Усі податки класифікуються за такими ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об´єкта оподаткування залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом вилучення (стягнення), за способом зарахування податкових надходжень та залежно від суб´єкта оподаткування (рис.2.1).

Рис. 2.1. Класифікація податків[6,78]

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі. 

Прямі податки встановлюються безпосередньо для платника. їх розмір залежить від обсягу об´єкта оподаткування і сплачується за його рахунок. За цією формою оподаткування більше платять ті фізичні і юридичні особи, котрі мають більший об´єкт оподаткування (дохід, майно тощо). Чимало економістів світу визнають найсправедливішим пряме оподаткування. Водночас складність механізму їх утримання із значними на те витратами держави та іншими чинниками зумовлюють застосування непрямих податків.

Непрямі податки встановлюються у цінах на товари й послуги  і сплачуються за рахунок цінової надбавки. їх розмір не залежить від обсягу доходів платника такого податку. Оскільки непрямі податки включаються до цін на товари і послуги, то їх більше платять ті суб´єкти суспільства, хто більше споживає. Тому непрямі податки вважаються найбільш несправедливими. Водночас податки, що реалізуються за допомогою цін, дозволяють виконувати такі соціально-економічні функції:

-податки у ціні  є одним з головних джерел  формування доходів державного  бюджету;

- впливають на розвиток  виробництва, сприяючи його зростанню або, навпаки, скороченню;

- можуть бути фактором  регулювання рівня цін, засобом  впливу на їх динаміку;

- такі податки сприяють  здійсненню регулюючого впливу  на доходи різних соціальних груп населення.

До непрямих податків належать податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

2. За економічним змістом об´єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання та майно.

Податки на доходи утримуються з доходів фізичних і юридичних осіб. Об´єктами оподаткування виступає заробітна плата, інші доходи фізичних осіб та прибуток або валовий дохід юридичних осіб. Податки на споживання сплачуються фізичними і юридичними особами у формі непрямих податків при купівлі товарів. Податок на майно встановлюється за наявності у фізичної і юридичної особи рухомого чи нерухомого майна та майна, яке передається і отримується у спадщину[3,14].

3. Залежно від рівня державних структур, які вводять податки, останні поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. їх утримання є обов´язковим за єдиними ставками на всій території України. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Вони можуть бути у формі надбавок до загальнодержавних податків, можуть вводитися місцевими органами за переліком податків, що встановлюються вищими органами, а також можуть упроваджуватися місцевими органами без обмежень з боку центральної влади. Місцеві податки є обов´язковими до сплати за встановленими ставками лише на певній території. Вони надходять виключно до місцевих

бюджетів( рис.2.2).

Рис.2.2. Місцеві податки та збори[21,13].

4. За способом вилучення (стягнення) податки можуть бути розкладними та окладними.

Механізм справляння розкладних податків базується на потребах для фінансового забезпечення певних витрат. Загальний обсяг податку визначається залежно від потреб. Потім він розкладається на окремі частини за адміністративно-територіальними одиницями, а далі — між безпосередніми платниками. Окладні або квотарні податки утримуються за певними ставками, виходячи із чітко визначеного об´єкта оподаткування. їх величина визначається не потребами фінансування, а можливостями сплати[2,65].

5. За способом зарахування податкових надходжень податки поділяються на закріплені й регулюючі. Закріпленими є податки, які на тривалий період повністю або частково закріплюються за конкретним бюджетом як джерело доходів. Регулюючими є податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів. Регулюючими податками здебільшого виступають загальнодержавні податки.

6. Залежно від суб´єкта оподаткування розрізняють податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок тощо), податок з фізичних осіб ( податок на доходи фізичних осіб, збір з власників собак тощо) і змішані податки (плата за землю, податок з власників транспортних засобів тощо)[2,66].

      Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.  

                                3. Податковий механізм

Податки завжди були важливою категорією фінансової науки. Зараз вже важко встановити, коли зазначене положення стало  панівним у фінансовій науці, але наукове тлумачення податків, дослідження їхньої суті, економічного змісту та ролі має більш як двохсотлітню історію. Можна достовірно стверджувати, що фінансова наука бере свій початок із дослідження податків. 
Спочатку дослідження податків здійснювалося в контексті науки про державне господарство. З розвитком науки про державу виникла потреба у глибшому всезнанні щодо податків.

       Сучасний стан управління розвитком економіки України забезпечується шляхом поєднання ринкового саморегулювання та системи державного регламентування ринкових відносин. Ринок самостійно регулює розвиток суб’єктів господарювання та виробництв товарів і сфери послуг на основі взаємодії елементів ринковою механізму: попиту, пропозиції і ціни. Система державного регламентування доповнює ринкове саморегулювання, спрямовуючи його на досягнення цілей і завдань, визначених економічною політикою уряду. Державне регулювання економічною сферою пов’язане із застосуванням господарського механізму. Його сутність економісти трактують неоднозначно[11,211].

       Однією з найважливіших умов забезпечення економічного зростання та соціально-політичної стабільності України є ефективне функціонування державних фінансів, що залежить від цілісності та збалансованості податкового механізму. Одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки і дієвість податкового механізму. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податковому механізму відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості.

      Податковим механізмом вважається сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням. Враховуючи його важливість, держава надає податковому механізму юридичну форму шляхом законодавства і підзаконних актів. Розробці концептуальних підходів до податкового механізму присвячують дослідження як вітчизняні: О.С. Вилкова, К.Ф. Ковальчук, Д.Ю. Мельник, Т.М. Рева, М.В. Романовський, такі закордонні вчені: Брели Р., Майерс С, Ван Хорн Дж. К., Колапс Б. Незважаючи на наявність досліджень стосовно деяких аспектів податкового механізму, сукупне вивчення його складових поки що не достатньо висвітлене.

      В підходах Л.М. Худолія визначення сутності податкового механізму зводиться до сукупності засобів і методів впливу на економіку, що регламентується чинним податковим законодавством. До елементів податкового механізму він відносить: податкові інструменти, методи управління, правове забезпечення податкового механізму, нормативно-правове забезпечення. Цим самим податковий механізм зводиться до інструментів та сукупності правових норм і методів управління оподаткуванням[8,64].

    Аналогічної точки зору дотримується Г.Ю. Ісаншина, яка акцентує увагу на функціях економіко-організаційного механізму оподаткування.

    Особливої уваги заслуговує точка зору Л.М. Безгубенко та О.Ю. Безгубенко, на думку яких, ефективна реалізація податкового механізму забезпечується за допомогою взаємодії всіх його елементів.

       Податковий механізм визначає роль податків у суспільстві, що тісно пов’язаний з виконанням державою її функцій. Розмежування механізму оподаткування, що реально діє в країні, дає змогу зрозуміти об’єктивність податків та суб’єктивну діяльність держави щодо цього. Слід зазначити, що цільову спрямованість податкового механізму визначає податкова політика держави. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків — фіскальної, а з іншого — сприяти реалізації регулюючої функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення. Податковий механізм використовується державою як інструментарій податкової політики для економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру та динаміку, на стан науково-технічного прогресу. Здійснюючи регулювання економіки через податки, держава шляхом зменшення (збільшення) маси податкових надходжень, зміни ставок податків і форм оподаткування, надання податкових пільг може сприяти створенню умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, стимулювати інвестиційну, інноваційну і підприємницьку активність[5,97].

    Принципи формування податкової політики виступають основними критеріями оцінки якості податкового механізму(рис.3.1)

Рис.3.1.Принципи формування податкової політики[10,43].

            Податки є самостійною економічною категорією, а отже, існує податковий механізм з властивими йому особливими методами. Теоретичні питання методів податкового механізму знаходять відображення у працях В.Г. Дем’янишина, М.П. Кучерявенка, Є.С. Вилкової, О.В. Балашової, Г.Ю. Ісаншоної та ін. дослідників. Проте, в наукових колах немає єдиної думки щодо складу методів податкового механізму.

Поняття «метод»  означає систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, визначеної мети. Методами податкового механізму є:

• податкове прогнозування;
• податкове планування;
• податковий контроль;
• податкове регулювання;
• оперативне управління оподаткуванням[15,452].