Податковий менеджмент

ВСТУП

    В умовах прийняття Податкового кодексу  України актуальним є питання податкового менеджменту. Податковий менеджмент є складовою податкової політики, як на рівні держави, так і на рівні підприємства. Він являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з вибором податкової системи, розрахунком податкових платежів та постійним контролем за їх здійсненням.

    Теоретичні  та практичні питання податкового  менеджменту висвітлено в працях українських та зарубіжних вчених, серед яких: П.К. Бечко [2],           О.М. Воронкова [7, 8], А.А. Грушева [10], Ю.Б. Іванов [12], Г.Ю. Ісаншина [13], М.В. Карп [14], В.В. Карпова [12], А.Я. Кізима [12], А.І. Крисоватий [12],     В.О. Корецька-Гармаш [17], С.О. Левицька [18], Л.Г. Олейнікова [22].

    В даній курсовій роботі визначені  напрями удосконалення системи  податкового менеджменту України  за допомогою дослідження здійснення податкового менеджменту на мікро- та макрорівні, а також взявши до уваги досвід зарубіжних країн в  цій галузі.

    Метою роботи є визначення шляхів вдосконалення  та перспектив розвитку податкового  менеджменту в Україні.

    При написанні роботи було вирішено такі завдання:

• дослідити сутність та значення податкового менеджменту;
• ознайомитись з еволюцією податкового менеджменту в Україні;
• визначити принципи ефективного управління податковими відносинами;
• провести аналіз податкового менеджменту на мікро- та макрорівні;
• дослідити аспекти зарубіжного досвіду функціонування податкового менеджменту;
• вказати напрями удосконалення системи податкового менеджменту в Україні.

    Предметом дослідження є податковий менеджмент в Україні.

    Об’єктом  дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління податковою системою.

    Інформаційною базою даної курсової роботи є: Конституція України, Податковий Кодекс України, нормативно-правові акти, монографії, підручники, навчальні посібники, періодичні видання.

Розділ 1. Теоретичні основи податкового  менеджменту в  Україні 
 

1. Менеджмент  як унікальний і універсальний інструмент управління

    Управління  як галузь науки пройшло певні  етапи свого становлення і  розвитку, у процесі якого виникали різні підходи, формувалися школи. У першій половині XX ст. у зарубіжній науці управління склались чотири найважливіші школи, які зробили суттєвий вклад  у розвиток сучасної теорії і практики управління. Хронологічно їх можна подати так:

• школа наукового управління;
• класична (адміністративна) школа;
• школа людських стосунків (поведінкова);
• кількісна школа.

    Менеджмент  виник в період активного формування ринкової економіки США, коли розвиток виробництва на межі XIX-XX ст. змусив керівників приділяти особливу увагу питанням розробки наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами та фінансами. Як вид професійної діяльності, менеджмент став об’єктом дослідження на початку XX ст. у США, після виходу книги засновника школи наукового управління Ф.У. Тейлора "Принципи наукового управління" (1911). Його книга є початком визнання менеджменту як науки і самостійної сфери дослідження.

    Як  термін, "менеджмент" (management) має американське походження і відповідає українському терміну "управління", "керування", але не повною мірою. Термін "управління" є набагато ширшим поняттям, оскільки він застосовується до різних видів людської діяльності, різних сфер діяльності та органів управління. 
 

    Термін "менеджмент" розглядається у  таких аспектах:

• як процес управління ресурсами і людьми, який включає визначення мети та планування, організацію, лідерство і контроль, спрямовані на досягнення цієї мети;
• як вид діяльності, спрямованої на координацію зусиль людей, з використанням їх праці, інтелекту, врахуванням мотивів поведінки для досягнення поставленої мети;
• як певна верства, соціальний прошарок людей, які фахово займаються управлінською діяльністю і зосереджені в органах та апараті управління;
• як галузь науки, теорія, сума знань про управління, накопичених за період розвитку суспільства, що подається у формі концепцій, підходів, принципів, методів і засобів;
• як мистецтво управління[15, c. 48].

    Менеджмент  визначається, з одного боку, як уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей, а з іншого – як сукупність методів, форм та засобів управління виробництвом.

    Серед численних економічних проблем, які постали перед нашою країною у період її переходу від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, одне з чільних місць посідає створення ефективної системи управління оподаткуванням. На сучасному етапі розвитку економіки для здійснення радикальних змін у суспільстві та реальних економічних перетворень необхідна адекватна система управління, яка б на базі ринкових відносин і нових морально-етичних позицій забезпечила ефективність діяльності як підприємницьких, так і державних структур. Така система управління не виникне сама собою, як результат прагнення до змін в економічній системі. Її створення є окремою проблемою, яка потребує особливого аналізу та комплексного підходу до її вирішення. Для того, щоб акцентувати увагу на важливості змін у сфері управління та підкреслити, що нова управлінська система, яка сьогодні формується у сфері оподаткування, заснована на інших принципах і докорінно відрізняється від тієї, що існувала раніше, в теорії і практиці управлінської діяльності з’явилась така специфічна форма управління, як податковий менеджмент.

    Податковий  менеджмент спрямований на узгодження суб’єктивних намірів платників податків і осіб, що відповідають за справляння податків, із реальними обставинами та організаційною ефективністю податкової системи, поєднання ідеально бажаного з реально можливим за умов, що склалися. На відміну від управління оподаткуванням, податковий менеджмент спрямований не лише на організацію оподаткування, а й на вдосконалення всієї податкової системи. Недоліки менеджменту справляння податків призводять до зменшення обсягу їх находження у бюджет, зростає імовірність податкових злочинів, порушується баланс міжбюджетних відносин між регіонами та центром, нагнітається соціальна напруга в суспільстві. Концептуальні прорахунки при прийнятті податкових законів тільки посилюють ці недоліки [12, c. 42].

    Податковий  менеджмент існує у двох виявах –  як корпоративний податковий менеджмент (менеджмент підприємства) та державний  податковий менеджмент. У вітчизняній науці нема єдиної думки щодо існування системи державного податкового менеджменту. Адже державний податковий менеджмент являється відносно новим поняттям, у зв’язку з чим в теорії і практиці ще не вироблено єдиного підходу до визначення понятійного апарату, методичних і організаційних основ його здійснення.

    Поняття державний податковий менеджмент вітчизняний вчений          С.М. Онисько трактує наступним чином: "Сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва та соціальної сфери" [23, c. 176]. До того ж згаданий вчений стверджує, що основними складовими державного податкового менеджменту є процес законодавчої діяльності, процес планування платежів і процес податкового контролю. Доволі цікавим є тлумачення досліджуваного поняття російським вченим       Черником Д.Г., який розглядає державний податковий менеджмент як процес впливу податків і оподаткування на поведінку суб’єктів господарювання і населення за допомогою податкового адміністрування і здійснення податкового планування, податкового регулювання і податкового контролю з метою оптимального і ефективного економічного і соціального розвитку суспільства [21, c. 68]. Доктор економічних наук, професор Карп М.В. вважає, що державний податковий менеджмент – це процес управління шляхом використання методів взаємодії податкового механізму на податкову систему з метою реалізації податкової політики [14, c. 37]. Такої думки з приводу визначення державного податкового менеджменту дотримується і вітчизняний науковець Ісаншина Г.Ю. [13, c. 51]. Кандидат економічних наук Воронкова О.М. [7, c. 74] трактує державний податковий менеджмент як адміністративно-розпорядчу діяльність державних органів виконавчої влади щодо організації процесу оподаткування. З іншої позиції визначає податковий менеджмент Литвиненко Я.В., розуміючи під ним систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з вибором податкової системи, розрахунком податкових платежів, постійним контролем за їх здійсненням   [19, c. 74].

    Щодо  багатьох альтернативних трактувань поняття  "державний податковий менеджмент" найбільш повним та логічним, на наш погляд, є підхід Іванова Ю.Б., Крисоватого А.І., Кізими А.Я. та Карпової В.В., які вважають, що державний податковий менеджмент – це процес управління податковою системою держави з метою реалізації податкової політики.

    Таким чином, ми можемо зробити висновок, що податковий менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності, який у ринкових умовах господарювання спрямований на досягнення наперед визначених результатів шляхом раціонального використання всіх видів ресурсів із застосуванням принципів і методів відповідного податкового механізму. Він розвивається і вдосконалюється, стає унікальним і універсальним інструментом управління, який забезпечує специфічні підходи до вирішення поставлених питань у сфері оподаткування. 

2. Еволюція  податкового менеджменту  в Україні

    Наповнення  державної скарбниці в усі  часи історичного розвитку державності  на території України було досить актуальним. Питання наповнення дохідної частини державного бюджету завжди залежало від державного податкового менеджменту.

    Як  стверджує вчений Буряченко А.Є. [5, c. 140], підвалини оподаткування, а отже і державного податкового менеджменту майбутньої Київської Русі закладалися ще з початком зародження та існування державності, особливо в 862-879 роках князем Рюриком [26, c. 42].

    У Київській Русі в період раннього феодалізму організацією збору данини займалися самі князі або їх підлеглі. У підпорядкованих областях вони наставляли намісників (посадників), якими були або дружинники, або сини чи дальні родичі князя. За правління Ярослава Мудрого державний податковий менеджмент сприяв зміцненню економічного та фінансового стану могутньої, у свій час, Європейської держави. Створенням кодифікованого юридичного та фінансового документа "Руська правда" була здійснена спроба підпорядкувати суспільні відносини певним правилам. Систематизувавши і звівши розрізнені законоположення воєдино, Ярославу Мудрому дозволило унормувати податки (данину) і штрафи (вири). Останні сплачувалися до князівської скарбниці у кожному конкретному випадку різними розмірами, залежно від соціального становища ображеного та виду образи. Узаконена "Руською правдою" система штрафів приносила чималі прибутки до державної скарбниці, а також відігравала певну роль у дотриманні порядку в державі [6, c. 124].

    За  часів Великого Литовського князівства, до підписання угоди про об'єднання  Литви і Польщі в державу Річ  Посполита, держава не порушувала існуючої на українських землях системи управління податками, правда, крім держави і князя, з'явився ще один збирач податків – церква [16, c. 98].

    При Богдані Хмельницькому у старшинській адміністрації управління податками  здійснював генеральний підскарбій, який відповідав за стан фінансів козацького війська і мав право встановлювати ставки мита, інших податків. На місцях у полках збором податків займалися військові комісари [26, c. 83].

    Реформування  державного податкового менеджменту  за часів правління Петра І, в тому числі і на території теперішньої України, здійснювалося для організації зростання податкових надходжень до скарбниці держави з метою задоволення потреб, в першу чергу, на утримання армії. Тому бюджет почали формувати до 50% за рахунок нового на той час подушного податку.

    В історії розвитку державного податкового  менеджменту на території України, яка була в той час у складі Росії, в першій половині та на межі       ХІХ-ХХ століть був період так званого бюрократичного способу стягнення податків. У період приналежності України до Радянського Союзу за допомогою державного податкового менеджменту контролювалися лише платежі підприємств і організацій недержавної форми власності і громадян, зокрема: прибутковий податок з колгоспів і платежі з прибутку міжгосподарських організацій, прибутковий податок з кооперативних і громадських організацій, державні податки з населення (прибутковий податок, податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян, сільськогосподарський податок), місцеві податки (з власників будівель, земельний податок, податок з власників транспортних засобів та інші) [25, c. 217].

    У період так названої перебудови державний  податковий менеджмент відображав нові взаємовідносини податкоплатників з державою. У цей період підприємства отримали відносну господарську самостійність, появились приватизовані організації, що дало поштовх до розробки і прийняття 25 червня 1990 року Закону Української РСР "Про систему оподаткування" та 4 грудня 1990 року Закону Української РСР "Про державну податкову службу в Українській РСР" [25, c. 238].

    Податковий  менеджмент як свідома сфера діяльності в Україні почав розвиватись з 1991 р. На основі Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251-12, головного податкового закону держави, була побудована податкова система України. Закон регулював відносини і визначав понятійний апарат у системі оподаткування. Друга редакція Закону від 02.02.94 року № 3904-12 відобразила реалії податкової системи, які сформувались на той час в Україні. У 1997 р. були внесені чергові зміни до цього закону, згідно з якими була прийнята нова редакція Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 року № 77/97, згідно з яким встановлюються, скасовуються і розрізняються податки, збори (обов’язкові платежі), призначені для державного та місцевих бюджетів, визначаються внески до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників податків.

    У своїй еволюції податковий менеджмент України пройшов два етапи. На першому етапі (1991-1995 pp.) податковий менеджмент був спрямований на забезпечення максимізації податкових надходжень, а на другому відбувся перехід до зниження податкового тягаря (з 1995 р. і до цього часу) [12, c. 118].

    З 1 січня 2011 року набрав чинності новий  Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно Податкового кодексу в Україні на даний час діють 23 податки та збори, з них 18 загальнодержавних та 5 місцевих [29].

    Приклади  з історії розвитку державного податкового  менеджменту в Україні дають змогу нам впевнитись, що в майбутньому для здійснення ефективного управління в сфері оподаткування необхідно перш за все задовольнити потреби держави у висококваліфікованих податкових менеджерах, які могли б брати участь у розробці податкового законодавства, здійснювати планування податків, вміли регулювати економічні процеси в державі через оподаткування, а також здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів. 

3. Принципи ефективного управління податковими відносинами

    Рівень  розвитку держави визначає якість її податкової системи. Податкова система  повинна бути адаптована до економічних  і правових умов суспільства. Наявність  розбіжностей між оподаткуванням, економічною  моделлю і системою державного управління в країні буде мати суттєві негативні наслідки як для самої держави, так і конкретних фізичних і юридичних осіб, яких вона обслуговує. Тому гостро постає питання організації ефективного процесу оподаткування та постійного його вдосконалення відповідно до розвитку суспільства, що і є завданням податкового менеджменту.

    Спрямованість на досягнення результатів та ефективність діяльності є визначальним фактором усіх об'єктів розвитку, в тому числі  податкового менеджменту. У менеджменті ефективність – одна з найважливіших характеристик, що визначає результативність діяльності як управлінського апарату, так і організації загалом. Ефективність податкового менеджменту характеризує результативність реалізації податкової політики та діяльності його суб‘єктів в особі компетентних органів влади, насамперед податкової служби.

    У менеджменті поняття ефективності найчастіше застосовується в тих  випадках, коли йдеться про конкретне оцінювання. Тому ефективність менеджменту і будемо розглядати як оціночну інтерпретацію його результативності по відношенню до його затратності. Результативність визначає досягнення певного результату (ефекту), а ефективність – вартість такого досягнення.

    Якість оцінки ефективності суттєво залежить від концептуальних підходів до оціночної діяльності. В загальній теорії менеджменту виділяють декілька концепцій до визначення ефективності управління: цільову, системну, концепцію балансу інтересів, функціональну, композиційну (табл. 1.1). 
 
 
 

    Таблиця 1.1

    Концепції до визначення ефективності управління та їх критерії [8]

    З позиції податкового менеджменту можна визначити такі критерії ефективності:

    - досягнення економічного або соціального ефекту в державі;

    - позитивне співвідношення корисного результату від податкових рішень з затратами на його отримання;

    - вирішення завдань податкової політики;

    - відповідність національного оподаткування світовим стандартам;

    - покращання суспільного ставлення до оподаткування.

    Складність оцінювання ефективності податкового менеджменту полягає не тільки у визначенні оптимальної кількості та виборі оціночних показників, яких налічується багато і які в силу відсутності законодавчого затвердження мають різні трактування, а й специфічністю вітчизняного оподаткування в силу історичних, національних, політичних, соціально-економічних умов.

    Пропонуємо ряд висновків, які дозволять в певній мірі вирішити проблему оцінювання ефективності податкового менеджменту:

• Ефективність податкового менеджменту - комплексний показник, який включає часткові показники (детермінанти) ефективності управлінського впливу на відповідні складові процесу оподаткування, а саме фіскальну та регулюючу ефективність. Фіскальна ефективність відображає ефективність податкового адміністрування, а регулююча – податкового регулювання. Зважаючи на те, що податкове регулювання може бути спрямоване як на економічну, так і на соціальну сферу, то регулююча ефективність розгалужується на економічну та соціальну ефективність.
• Аналітичні розрахунки показників ефективності у сфері оподаткування складні і часто неоднозначні через відсутність єдиної методологічної бази та закритість або відсутність певної податкової інформації. Переважна більшість з показників ефективності податкового менеджменту може бути охарактеризована лише на якісному рівні. Числовому виміру та аналізу піддаються лише окремі показники.
• При оцінці ефективності податкового менеджменту важливе місце займають чинники зворотного зв‘язку з платниками податків. Від урегульованості взаємовідносин з платниками значною мірою залежить успішність податкової політики держави та сприйняття відповідних урядових рішень. Розуміння необхідності сплати встановлених податків та психологічна готовність платників віддавати на загальнодержавні потреби частину власних коштів дозволяють суттєво підвищувати ефективність оподаткування взагалі і податкового менеджменту зокрема [8].

    Виходячи  із фундаментальної загальної теорії та сучасної конкретної практики оподаткування, можна визначити такі принципи податкового менеджменту як наочність, визначеність, економічність, зручність, практичність і контрольованість; це є правила, за якими організується ефективний процес оподаткування в державі.

    Внаслідок своєї внутрішньої суті податковий менеджмент підпорядковується принципам державного управління податковими відносинами. Хоча на даний час немає узагальненої їх класифікації, більш прийнятним, на нашу думку, є їх поділ на загальносистемні та структурні (додаток А).

    Окремо  можна виділити спеціалізовані принципи державного управління податковими відносинами: державної служби та діяльності державних органів у сфері оподаткування, інформаційного забезпечення податкового менеджменту, кадрової роботи з податковим персоналом тощо. Вони є похідними і повинні відповідати загальносистемним і структурним.

    Таким чином, податковий менеджмент є невід’ємною частиною системи оподаткування, а його принципи – складовою загальної системи принципів побудови та функціонування податкової системи. Водночас податковий менеджмент як управлінська категорія є складовою державного управління і підпорядковується його загальновизнаним принципам [11, c. 31].

    Пошук оптимальних закономірностей організації процесу оподаткування ніколи не зупиниться через те, що податковий менеджмент є динамічним явищем і відбитком рівня розвитку суспільства, а тому питання щодо принципів управління податками завжди будуть актуальними.

Розділ 2. Фіскальні аспекти  податкового менеджменту в Україні 
 

    2.1. Аналіз здійснення податкового менеджменту на макрорівні

    Державний податковий менеджмент – це система державного управління оподаткуванням, до складу якої входять законодавчі та адміністративні органи, що включає сукупність норм та правил, які регламентують податкові дії, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Його метою є формування та забезпечення функціонування ефективної податкової політики держави, забезпечення дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва та соціальної сфери. До основних завдань прийнято відносити забезпечення мобілізації грошових надходжень для виконання дохідної частини бюджетів, прогнозування обсягів податкових надходжень на перспективу на основі прогнозних розрахунків росту доходів підприємств, галузей економіки, розробку нових концепцій оподаткування, які сприяють розвитку бізнесу без шкоди для державних соціальних програм [12, c. 155].

    Основними складовими державного податкового менеджменту є: податкове прогнозування та планування, податкове регулювання та податковий контроль (табл.. 2.1).

    Таблиця 2.1

    Складові  державного податкового  менеджменту [10, c. 97]

    В основі податкового менеджменту  – податкове планування, яке в сучасній економіці є механізмом, дозволяє взаємно задовольняти протиріччя інтересів між державою та підприємством, сприяє створенню в державі податкової системи, яка відповідає рівню розвитку економіки, що забезпечує стабільні та прогнозовані надходження до бюджету, простої для використання, в той же час стимулюючи розвиток як окремо взятих підприємств, так і галузей та територій. Результатом податкового планування має бути, з одного боку, формування централізованого фонду держави, а з іншого – створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності; регулювання соціально-економічного життя суспільства, що випливає з фіскальної та регулюючої функцій податків. Історія розвитку суспільства показала, що ефективне функціонування ринкової економіки, незважаючи на властиві їй самоорганізацію й саморегулювання, неможливе без державного регулювання економічних і соціальних процесів на рівні суспільства, регіонів і суб’єктів господарювання. Інакше кажучи, державне регулювання економіки – це вплив держави на хід економічних процесів шляхом їх коригування відповідно до поставлених цілей соціально-економічного розвитку в інтересах суспільства.