Податковий облік і аудит екологічного податку на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра  "Фінанси, облік і аудит"

К У Р С О В  А        Р О Б  О Т А

з навчальної дисципліни "Податковий облік і аудит"

на тему:

ПОДАТКОВИЙ  ОБЛІК І АУДИТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ

 НА ПІДПРИЄМСТВІ

ВИКОНАВ:

ПЕРЕВІРИВ:

                                              ___________к.е.н., доц. ГОШОВСЬКА В.В.

Київ-2011

ЗМІСТ

Завдання на курсову  роботу………………………………………………….3

Реферат………………………………………………………………................4

ВСТУП…………………………………………………………….…………...5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНЕ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ………………………………………………………….......7

1.1.Економічна сутність екологічного оподаткування ……………………7

1.2. Огляд нормативної бази регламентування екологічного податку…..11

1.3. Адміністрування екологічного  податку……………………………….15

Висновки до розділу 1………………………………………………..……...21

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ОБЛІКУ І АУДИТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ.…………….…..............................................23

2.1. Характеристика Іллічівської  районної санітарно-епідеміологічної  станції та її облікова політика………………………………………………..…23

2.2. Оцінка стану організації  фінансового обліку екологічного  податку в Іллічівської райСЕС………………………………………………………………30

2.3. Оцінка стану податкового  обліку екологічного податку  у Іллічівській рай СЕС та  його аудит………………………………………………………….…32

Висновки до розділу 2……………………………………………………….36

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ ТА ЗВІТНОСТІ В ІЛЛІЧІВСЬКІЙ РАЙОННІЙ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІЙ СТАНЦІЇ МІСТА МАРІУПОЛЯ….………………………….………………………………….…...37

3.1.Удосконалення адміністрування  екологічного податку………….….37

3.2. Вдосконалення форми податкової  звітності з екологічного 

податку……………………………………………………………………………..40 

3.3. Удосконалення електронної  звітності з екологічного податку  в установі……………………………………………………………………………..42

Висновки до розділу 3…………………………………………………..…..45

ВИСНОВКИ…………………………………………………..………..……..46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….……………....48

Завдання  на курсову роботу НА БЛАНКУ

РЕФЕРАТ

Курсова робота складається  із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (23 найменувань). Загальний обсяг роботи складає 49 сторінок.

Об'єктом дослідження  є процес податкового обліку в Іллічівській рай СЕС, а його предметом - теоретико-методичні та практичні питання організації податкового обліку екологічного податку та складання податкової звітності.

У першому розділі  «Теоретичні основи та законодавчо-нормативне реламентування екологічного оподаткування» розглядається становлення екологічного податку, його економічна сутність, законодавчо-нармативна база  та порядок здійснення адміністрування.

У другому розділі  «Аналіз стану обліку і аудит екологічного податку на підприємстві» розглядається організаційна характеристика базового підприємства, його облікової політики, організація фінансового та податкового обліку.

У третьому розділі «Напрями удосконалення податкового обліку екологічного податку та звітності в Іллічівській районній санітарно-епідеміологічній станції міста Маріопуля» запропоновані заходи з вдосконалення адміністрування та звітності з екологічного податку.

Ключові   слова:  екологічний податок, облік, аудит, звітність.

ВСТУП

Актуальність  теми. В сучасних умовах ринкової економіки ефективне управління підприємством залежить не тільки від внутрішнього, але і зовнішнього середовища. Серед найважливіших чинників, які впливають на функціонування господарюючих суб’єктів, є податки. Саме їх вплив визначає в кінцевому підсумку результати діяльності підприємства, а значить й подальший розвиток та здійснення економічної діяльності.

Перед сучасною податковою системою України стоїть складне  завдання як із забезпечення наповнення державного та місцевих бюджетів для здійснення державою своїх функцій, так і щодо стимулювання розвитку суб’єктів господарювання. Одним із нових податків є екологічний, який замінив збір за забруднення навколишнього середовища.

Актуальність обраної  теми є незаперечною ще й тому, що перед платниками податків стоїть ряд питань, які потребують нагального вирішення та перегляду, зокрема: ведення первинного обліку, складання податкової звітності тощо.

Ступінь дослідження  теми. За останній час здійснено дослідження й опубліковано ряд робіт, в яких висвітлено різноманітні аспекти екологічного податку. Серед них виділяються праці М.А. Науменко, А.С. Кирея, А.М. Чередниченка, С.М. Салівона.

Мета і завдання роботи. Метою курсової роботи є розроблення заходів з удосконалення податкового обліку і складання звітності з екологічного податку на рівні підприємства.

Поставлена мета вимагає  вирішення наступних завдань:

• дослідити економічну сутність екологічного податку;
• розглянути нормативну базу, що регламентує питання нарахування, сплати та звітування з екологічного податку в Україні;
• проаналізувати елементи адміністрування екологічного податку;
• проаналізувати стан організації фінансового та податкового обліку екологічного податку в Іллічівській рай СЕС;
• розробити пропозиції з удосконалення справляння та звітування з екологічного податку;

Об’єктом курсової роботи є процес податкового обліку в Іллічівській рай СЕС, а його предметом – теоретико-методичні та практичні питання організації податкового обліку з екологічного податку та складання податкової звітності.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання, методи фінансового аналізу. Зокрема, абстрактно-логічний метод – для з’ясування економічної природи податку, метод порівняльних характеристик і методи аналізу та синтезу – для дослідження процесу обліку і аналізу екологічного податку.

Інформаційну базу дослідження становлять відповідні законодавчі та нормативні документи, наукові  літературні джерела. Теоретичною основою дослідження слугували законодавчо-правові акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі обліку і аудиту, та різні документи досліджуваного підприємства (Статут підприємства, фінансова звітність, податкова звітність, інша інформація).

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота викладена на 49 сторінках основного тексту, список використаних джерел налічує 23 найменувань.

РОЗДІЛ 1

 ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ТА ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНЕ РЕГЛАМЕНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Економічна сутність екологічного оподаткування

Екологічний податок  — це загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних  обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти  забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів.

Сучасна політика держав в галузі охорони навколишнього середовища від забруднення будується на принципі “забруднювач платить". В цьому принципі відображена політика покладання на забруднювачів відповідальності за всі дії, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

Вперше на міжнародному рівні принцип "забруднювач платить" був обґрунтований Організацією Економічного Співтовариства і Розвитку в 1972 році. З цього часу вказаний принцип став активно використовуватись в законодавчій практиці європейських та інших країн світу.

В Україні принцип "забруднювач платить" було запроваджено в 1991 році Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", стаття 44 якого встановила, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища. Безпосередньо механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. та відповідною Постановою від 1 березня 1999 року, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища.

За цим порядком плата встановлювалася за такі викиди:

• викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
• скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
• розміщення відходів.

Відповідні платежі стягувалися з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняло підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

З 1 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України. Одним із численних нововведень Податкового кодексу України є впровадження загальнодержавного екологічного податку на заміну колишньому збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Узагальнюючи історію формування екологічного податку можна виділити три основні етапи, які наведені в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Основні етапи в історії екологічного податку України

Встановлено, що натепер ставки екологічного податку в країнах світу різняться. Прикладом можуть бути податки за використання моторного палива в країнах (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Порівняння податків за використання моторного палива по країнах Європи (з точки зору високих податкових ставок, які використовуються у Великобританії за 100%)

З'ясовано, що у Великобританії, наприклад, за використання 1тонни етилованого бензину сплачують 0, 19 євро, за бензин не етилований - 0, 21 євро, за дизельне паливо - 0, 176 євро.

В системі регулювання суспільних відносин в галузі Охорони довкілля плата за забруднення несе велике різноманітне навантаження — стимулююче, координаційне, контролююче та компенсаційне.

Стимулюючий бік плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищення або зменшення економічного тиску на них в залежності від обсягів викидів (скидів) в довкілля (чим більше обсяг викиду — тим вище плата).

Для цього використовуються два види плати:

а) за лімітовані викиди (скиди) — в межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів (скидів) забруднюючих речовин та згідно з дозволами на розміщення відходів в навколишньому середовищі. Щодо цих лімітованих викидів (скидів) встановлюються фіксовані нормативи плати;

б) за перевищення лімітів викидів (скидів), розміщення забруднюючих речовин. Тут плата визначається в кратному розмірі відносно фіксованих платежів.

Координаційний бік плати за забруднення виявляється в тому, що за її допомогою визначається фінансова частка кожного забруднювача в забезпеченні колективних зусиль в галузі охорони довкілля від "забруднення (нормативи плати встановлюються по кожному інгредієнту забруднюючих речовин (відходів) з урахуванням ступеня небезпечності їх для навколишнього природного середовища та здоров'я населення). Крім того, за допомогою цього роду плати дії всіх забруднювачів узгоджуються з потребами відповідних територій в вирішенні екологічних проблем (базової нормативи плати повинні враховувати природно-кліматичні особливості територій, стан довкілля в місці розташування джерел забруднення).

Контролююча функція плати за забруднення виявляється у можливості використання її як засобу реагування на досягнуті підприємствами-забруднювачами результати по охороні довкілля. В залежності від цих результатів контролюючий орган може залишити плату незмінною, або підвищити її, а також може частково чи повністю звільнити від плати за забруднення довкілля, якщо впроваджуються ефективні технологічні заходи щодо зменшення викидів (скидів) забруднюючих речовин в навколишнє середовище.

Компенсаційна функція — найважливіша в механізмі плати за забруднення довкілля. Відповідні платежі мають акумулюватись в цільових фондах охорони навколишнього природного середовища і забезпечувати фінансування заходів, пов'язаних з усуненням негативних наслідків забруднення на середовище перебування людини. Концентрація відповідних платежів в спеціальних державному та місцевих фондах дозволяє підвищити соціально-економічну ефективність інвестицій в охорону довкілля від забруднення. 

1.2. Огляд нормативної бази регламентування екологічного податку

Екологічний податок регулюється Податковим кодексом України та пов’язаний з багатьма галузевими законодавчими актами, які стосуються земельних ресурсів, водних ресурсів, ресурсів підземних надр, лісових ресурсів, ресурсів атмосферного повітря. Взаємозв’язок екологічного податку з нормативними актами інших галузей України узагальнимо на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок екологічного податку з нормативними актами інших галузей України

Отже, екологічні принципи охорони і використання природних ресурсів викладені в різних законодавчих актах України. Зокрема, Закон України «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Охорона земель система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У Водному кодексі України зазначається, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки);

штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Кодексом України «Про надра» регулюється, що надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Родовища корисних копалин  це нагромадження мінеральних речовин  в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Лісовий кодекс України роз'яснює, що ліс - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території  України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно  від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. до спеціального використання лісових ресурсів належить:

• заготівля деревини під час рубок головного користування;
• заготівля живиці;
• заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);
• побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету).

Деревина від рубок головного користування і живиця належить до лісових ресурсів державного значення.

Другорядні лісові матеріали  та лісові ресурси, віднесені до побічних лісових користувань, належать до лісових  ресурсів місцевого значення.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» зазначає, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Цей закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище, визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

1.3. Адміністрування  екологічного податку

Початок активного вживання терміна адміністрування податків вітчизняними практиками й політиками припадає на другу половину 1990-х  років. Кожне його озвучування фактично засвідчувало сутнісну різницю, а інколи й невизначеність змісту. У нормативно-правових актах юридична категорія «адміністрування податків» поки що не знайшла свого закріплення, хоча досить часто використовується політиками та урядовцями, при цьому виявляється нетотожне розуміння її змісту. Для наукової літератури це поняття також є новим. Згідно з науковими поглядами відомого фахівця у галузі адміністративного права А.Селіванова, адміністрування податків - це «...правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків».

В Податковому кодексі  адміністрування податків взагалі  та екологічного податку зокрема  передбачає:

- листування з платником податку (податкове повідомлення, рішення, податкові вимоги, інші документи)

- податкова консультація( в усній та письмовій формах)

- визначення сум податкових  та грошових зобов’язань.

Метою адміністрування  є забезпечення погашення податкових зобов’язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Основними процедурами  адміністрування екологічного податку є:

1. облікова робота (облік платників податків і облік надходжень);
2. масово-роз’яснювальна й консультативна робота;
3. прогнозно-аналітична робота;
4. контрольно-перевірочна робота.

Названі напрями управлінської  діяльності передбачають використання облікових, соціальних, аналітичних  і контрольних технологій відповідно. Функції адміністрування розподілені між суб’єктами, які наведені на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Суб’єкти адміністрування екологічного податку

Суб’єкти податкового адміністрування в межах своїх повноважень здійснюються такі дії:

- взяття на облік;

- декларування податкових зобов’язань;

- визначення податкових зобов’язань органами контролю;

- зміна строків виконання податкових зобов’язань;

-  повернення зайво сплачених податків;

- стягнення несплачених  податків;

- застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів);

- оскарження рішень органів контролю і т. п.

Розглянемо основні  принципи, які використовуються у адмініструванні податків та екологічного податку зокрема (рис 1.3):

1. принцип єдиноначальності – всі рішення підпорядковуються конкретним вимогам керівника і виконуються відповідно до чітко сформульованих інструкцій;
2. принцип плановості – рішення керівництва щодо організації виробничого процесу повинні бути чітко спланованими;
3. принцип економічності – реалізація та виконання прийнятих рішень повинні забезпечуватись мінімальним обсягом витрат;
4. принцип комплексності – комплексний підхід до управління процесом адміністрування.