Подлежащие предложения в немецкой публицистике

Особливості перекладу підрядних  речень українською мовою та частотність  їх вживання у науково 

– публіцистичних текстах німецькою  мовою

Особливості перекладу підрядних  речень українською мовою та частотність  їх вживання у науково 

– публіцистичних текстах німецькою  мовою

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…4

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІПОТАКСИСУ В КОНТЕКСТІ НІМЕЦЬКО - УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО- ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ

1.1. Сучасний  стан вивчення синтаксису складнопідрядного  речення  в німецько - українському перекладознавстві…………………………………….7

1.2. Особливості перекладу підрядних речень  у науково – публіцистичних текстах……………………………………………………………………………..8

1.3. Граматична специфіка перекладу підрядних речень з німецької мови на українську в текстах  науково - публіцистичного стилю……………………10

1.3.1.Морфологічні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську……………………………………………………………....11

1.3.2.  Синтаксичні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську……………………………………………………………………12

1.4.  Роль підрядних речень у стилістиці науково – публіцистичних текстів…………………………………………………………………………….13

РОЗДІЛ  ІI. ТИПИ  ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ПЕРЕКЛАДУ З НІМЕЦЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

2.1.Принципи класифікації складнопідрядних речень німецькою мовою……………………………………………………………………………17

2.2. Типи перекладацьких  трансформацій та їх застосування  при перекладі складнопідрядних  речень………………………………………………………..18

2.2.1.Граматичні  трансформації у перекладі підрядних  речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах………………...…..19

2.2.1.1.Синтаксичні  трансформації у перекладі підрядних  речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах……………………20

2.2.1.2.Морфологічні  трансформації у перекладі підрядних речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах……………………………………………………………………………26

2.2.2.Лексико – семантичні  трансформації у перекладі підрядних речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах …………………………………………………………………………………

2.3.Квантитавний  аспект у вживанні підрядних  речень науково – публіцистичних  текстів………………………………………………………….32

Висновки………………………………………………………………………..37

Zusammenfassung…………………………………………………………………..

Список використаної літератури………………………………………………

Додатки…………………………………………………………………………..

Вступ

     Сьогодні, у період стрімкого розвитку науки, спостерігається гостра потреба у передачі великої кількості фахової літератури з інших мов, а тому, й у дослідженнях  особливостей перекладу синтаксичних явищ українською мовою. Оскільки перевага у висвітленні нових відкриттів та подій надається періодичним виданням науково – публіцистичного стилю, то доцільним  є дослідити особливості перекладу та вживання синтаксичних структур (підрядних речень) у текстах науково – публіцистичного стилю.   
     Метою роботи є визначення найбільш вживаних трансформацій при перекладі з німецької на українську та встановлення частоти вживання підрядних  речень різних типів у науково - публіцистичному стилі німецької мови. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. дослідити тенденції вживання підрядного речення, здійснивши зіставний  аналіз у рамках відмінних наукових німецькомовних видань;
2. проаналізувати граматичні конструкції та морфологічні елементи німецької мови, що становлять труднощі під час перекладу;

      3) систематизувати прийоми перекладу складних граматичних явищ німецької мови та запропонувати їх українські відповідники; 
  4) знайти універсальні зразки перекладу деяких граматичних, морфологічних та синтаксичних  особливостей німецької науково – публіцистичної літератури. 
5) отримати дані про частоту вживання та розмір різних типів підрядних  речень у  науково – публіцистичному текстах та проаналізувати їх стилістико-синтаксичні особливості.

    Об’єктом дослідження є синтаксичні конструкції, а саме типи підрядних речень, що  у різній частотності вживаються у німецькомовній та україномовній публіцистиці, піддаються певним трансформаціям під час перекладу з німецької мови українською, та їхні українські відповідники. Усього було проаналізовано понад 102 підрядних речення. 
      Предметом дослідження є трансформації синтаксичних конструкцій, тобто типів підрядних речень німецької підмови наукової публіцистики та знаходження їхніх відповідників в українській мові. 
    У дослідженні було застосовано наступні методи дослідження:

• комплексний перекладознавчий аналіз з огляду на історію розвитку українського та закордонного перекладознавства, порівняно традиційний та сучасний підходи до вирішення проблеми;
• трансформаційний метод було застосовано з метою дослідження усіх можливих трансформацій під час перекладу німецьких синтаксичних конструкцій та морфологічних одиниць українською мовою;
• порівняльний – для зіставлення структур обох мов та встановлення їхніх спільних і відмінних рис;
• контекстуальний метод застосовувався з метою продемонструвати можливості вибору прийомів перекладу за умови наявності контексту та без нього; елементи статистичного аналізу були залучені задля підкріплення висновків дослідження у кількісному виразі;  
  - квантитативний метод, що сприяє більшій доказовості результатів та є необхідною умовою для об’єктивного опису сукупності функціонально-стильових характеристик синтаксичних одиниць.

      Для дослідження особливостей функціонування обраних нами синтаксичних одиниць у публіцистичному стилі було вибрано різні рубрики з журналу «Der Spiegel», що вважається одним із найбільш тиражованих, містить різнопланові рубрики, які можна зіставити як між собою та з іншими джерелами, а також з «Deutsche Welle», «GEO», «Bild der Wissenschaft». 
     Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що в ній уперше визначено частоту вживання різних типів речень у науково – публіцистичних текстах; подано кількісну характеристику різних типів підрядних речень, що виділяються за традиційною класифікацією у текстах досліджуваних інформаційних джерел. 
     Теоретичне значення роботи. Отримані результати проведеного дослідження та висновки є внеском у подальший розвиток теорії синтаксису, функціональної стилістики та лінгвістики тексту. Теоретичні узагальнення дають змогу схарактеризувати основні функціонально-стилістичні властивості підрядних речень у публіцистичному стилі у взаємозв’язку з особливостями типів тексту та композиційно-мовленнєвих форм. 
  Практична цінність роботи полягає у можливості широкого застосування матеріалів дослідження  для використання прийомів та зразків перекладу перекладачами-практиками.   
     Основна мета та завдання визначили структуру роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаної літератури (56 позицій) і додатків (102 складнопідрядних речення, 2 таблиці) які містять кількісні показники та допоміжні цифрові дані проведених розрахунків (загальний обсяг додатків 19 сторінок).

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІПОТАКСИСУ В КОНТЕКСТІ НІМЕЦЬКО - УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО- ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ

1.1.Сучасний стан вивчення синтаксису складнопідрядного речення  в німецько - українському перекладознавстві

     Особливе місце в системі мовних одиниць посідає одиниця  вищого рівня речення. Однак, попри різноманітність наукових пошуків мало вивченим залишається питання статистичного дослідження текстів з огляду на особливості функціонування в них різних синтаксичних структур. Проблема довжини та структури речення – надзвичайно своєчасна, особливо в умовах зростання значення функціонального підходу до вивчення мовних явищ і відсутності зіставних даних щодо цих параметрів. Розмір речення та частота вживання різних типів речень належать до тих ознак тексту, які вивчаються в лінгвістиці протягом майже 100 років[22; 164]. 
      За визначенням В.Г.Адмоні, складнопідрядне речення не є простим, механічним додаванням двох елементарних речень, а єдиною синтаксичною конструкцією, складові частини якої взаємозалежні одна від одної та існують лише у співвідношенні одна з одною [4; 42]. 
     На нашу думку, вдалим є визначення складнопідрядного речення, запропонованого О.В.Гулигою: складнопідрядне речення (СПР) – це граматично та інформаційно оформлене ціле, що складається із взаємопов’язаних елементарних речень, при цьому одне виступає структурним стрижнем цілого, а інше (інші) – граматично підпорядковане головному і водночас доповнює чи розкриває його [6; 48]. 
     У підрядного речення в німецькій мові сформувалися чіткі структурні ознаки, сукупність яких служить надійним засобом розмежування головного, структурно менш маркованого, та підрядного речень, засобом розпізнавання складнопідрядних речень серед інших складних синтаксичних утворень: сполучники підрядності і сполучні слова, особливий порядок слів (присудок виноситься в кінець речення; в безсполучникових умовних особова форма дієслова стоїть на першому місці), наявність кон’юктивних дієслівних форм у деяких типах підрядних речень, інтонаційне оформлення[15; 336-339]. 
       Сучасні мовознавці визначають складнопідрядне речення як речення, де предикативні частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а інша – підрядною, тобто залежною від першої, підпорядкованою їй. Отже, речення, що складається з двох або більше предикативних частин, поєднуваних підрядним зв’язком у єдине структурне, семантичне та інтонаційне ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, виступає складнопідрядним[24;18]. 
1.2.Особливості перекладу підрядних речень  у науково – публіцистичних текстах

     В  умовах зростання потреби людства  в отриманні актуальної інформації з різних джерел особливої актуальності набуває питання перекладу саме публіцистичних текстів, оскільки в них відображено актуальні події сьогодення й оцінки цих подій.  
     Проблеми теорії і практики перекладу, вимоги до перекладача, типові помилки під час перекладу та шляхи їх подолання відображенні, зокрема, у наукових розвідках В. Виноградова, Т. Казакової, І. Корунця, Л. Латишева, А. Семенова. Визначення особливостей перекладу публіцистичних текстів й опис прийомів перекладу останніх вимагає з’ясування змісту терміна “переклад”. На думку Л. Латишева, він має два значення. В одному значенні “переклад” – це продукт діяльності перекладача – текст, створений ним в усній чи письмовій формі. В іншому значенні термін “переклад” означає процес створення такого продукту – діяльність перекладача, який створює текст [10; 12].

     Отже, терміну “переклад” притаманні дві характерні ознаки – процесуальність і результативність[7; 124]. Ми наважимося трактувати “переклад” як процес повідомлення людині рідною для неї мовою суспільно значущої інформації, першоджерелом якої виступає іноземний текст, для формування в людини ставлення до навколишньої дійсності загалом та запропонованої ситуації зокрема. У процесі перекладу публіцистичного тексту перекладачеві слід пам’ятати, що особливістю текстів цього функціонально-стильового типу є їх інформативна спрямованість[17; 158].    Особливостями публіцистичних текстів є також їх тенденційність і націленість на формування відповідної суспільної думки. Враховуючи ступінь розходження інформації в двох мовах, перекладач може використовувати і прийом підстановки (за повного заміщення інформації), і прийом “зміщення акцентів” (за великого розходження в інформації). Друга особливість перекладу публіцистичних текстів – урахування та дотримання перекладачем мовних норм, що функціонують у мові, якою перекладається текст-оригінал[7; 49]. Як уже зазначалося, однією з особливостей текстів публіцистичного стилю виступає їх тенденційність і націленість на формування відповідної суспільної думки. З огляду на вищевикладене, у процесі перекладу публіцистичних текстів перекладач стикається із стилістично маркованими одиницями, представленими в тексті-оригіналі. [3; 176].

     Важливість відтворення перекладачем стилістично маркованих одиниць підкреслюють, зокрема, І. Корунець [2; 320] та Т. Казакова [8; 192].  
     Із проблемою передачі емоційного й оцінного ставлення автора до інформації через стилістично марковані одиниці тісно пов’язане питання еквівалентності перекладу. На думку І. Корунця, еквівалент як щось рівносильне, рівнозначне й відповідне чомусь, не може мати іншого, крім постійного, відповідника [2; 175].

1.3. Граматична специфіка перекладу підрядних речень з німецької мови на українську в текстах науково - публіцистичного стилю. 
     Характер граматичних засобів, типових для науково-публіцистичної літератури, зумовлений такими її ознаками як точність і стислість вираження думки, з одного боку, і чітка логічна послідовність і повнота висловлювання, з іншого [26; 16]. Граматичними труднощами перекладу, на нашу думку, є сукупність морфологічних та синтаксичних явищ вихідної мови, що не мають прямих відповідників у цільовій мові і потребують спеціальних мовних, перекладацьких і фахових навичок перекладача[12; 62].  
      Необхідно мати на увазі, що поняття наукового тексту з якої-небудь галузі науки не є чимось єдиним, а поділяється на низку різновидів. Загальною рисою для всіх цих різновидів є наявність термінів, а відмінною – морфологічне та синтаксичне оформлення тексту. 
     Розглядаючи приклади комплексних трансформацій, не можна не погодитися з В.І. Карабаном у тому, що поділ труднощів перекладу на граматичні та лексичні є досить умовний, бо у кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним, і спосіб передачі у перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення[28; 31]. 
     До граматичних особливостей, що впливають на морфологічно-категорійні трансформації під час перекладу науково-технічних текстів, відносяться такі: 
  а) розбіжності у будові мови як наборі певних граматичних категорій та форм: німецькі артиклі, наприклад, як категорія означеності/неозначеності, що визначають новизну інформації, невідомі українській мові; 
  б) різний обсяг змісту подібних конструкцій; 
в)  відмінне частотне навантаження активного та пасивного стану, дійсного та мовного способів, інфінітивних конструкцій тощо; 
  г) різнотипність вираження “формального” підмета та додатка „man“, „es“, неможливих у структурі українського речення; використання лексичних засобів для вираження граматичних категорій,; 
е) відмінна сполучуваність слів тощо[25; 23]. 

   Граматичні  трансформації полягають у перетворенні  структури речення в процесі  перекладу залежно від норм  мови перекладу. Трансформація  може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Якщо заміні підлягають головні члени речення, то відбувається повна трансформація, якщо ж лише другорядні, то – часткова. Синтаксичні та морфологічні трансформації можуть відбуватися й одночасно[9; 163].

1.3.1.Морфологічні  особливості перекладу підрядних  речень з німецької мови на  українську.

     Значні  труднощі під час перекладу  німецьких науково-публіцистичних  текстів українською мовою можуть  виникнути під час перекладу  багатозначних граматичних форм і багатозначних службових слів. Для їх адекватної передачі необхідно враховувати низку чинників, які допомагають визначити граматичну функцію слова і правильно перекласти його українською мовою. Особливо це стосується перекладу таких слів, що застосовуються в складнопідрядних реченнях: “damit” (сурядний сполучник, підрядний сполучник, займенниковий прислівник); “während, bis” (сполучники і прийменники); “als” (сполучник самостійний, частина ряду парних і складних сполучників, вживання після порівняльного ступеню прикметників та прислівників), займенник “es” (особовий, безособовий, вставне слово); “der” (артикль, відносний займенник, вказівний займенник – замінник)[21;201].  
     Німецькі іменники у множині, що позначають фізичні та хімічні величини, одиниці виміру, речовини або матеріали – типове явище для наукової літератури, яке отримало останнім часом стрімкий розвиток. З’ясувати лексичне значення цих іменників в однині не складно, проте перекладач стикається з проблемою адаптації цього значення до контексту. Під час перекладу спочатку з’ясовуються причини вживання іменника саме у множині (чи не відбулася зміна значення або вилучення якогось члена речення, залежного від цього іменника), що й призвело до вживання словоформи множини, а не однини[23; 8]. 
1.3.2.Синтаксичні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську.

     Синтаксичні проблеми перекладу німецької науково-публіцистичних текстів пов’язані насамперед із тяжінням німецького писемного літературного мовлення до стислості висловлювання та економії мовленнєвих зусиль. Таким чином утворюються еліптичні речення з вилученими членами речення, речення з неповною рамкою та без рамки, речення з винесеними членами за межі рамки, вилучаються не тільки службові, а й самостійні частини мови тощо[14; 183]. Одна з визначальних  ознак складнопідрядного речення – спеціально оформлений синтаксичний зв'язок різнорангових складників. На думку М.І. Черемісіної та І.П. Распопова, показник зв’язку є «головним членом» складного речення[11;16]. 
За умови ідентичності підметів у головному та підрядному реченнях, що може вводитися за допомогою сполучників “als, wenn, während, indem, nachdem, kaum”, зміст підрядного речення може передаватися українською мовою дієприслівниковим зворотом шляхом вилучення сполучника і підмета, вираженого особовим займенником та заміни особової форми дієслова дієприкметником, який перекладається дієприслівником, іноді дієприкметником[23; 15]:

Das Ergebnis macht erneut deutlich, wie entscheidend persönliche Eigenschaften eines Politikers und nicht nur sein Parteiprogramm im Wahlkampf sind[56; 1].

Результат чітко  показав, наскільки важливими у  виборчих змаганнях є особисті якості політика, а не тільки передвиборча програм.

     Якщо пояснювальні слова у німецькому реченні стоять після незмінюваної частини присудка, то змінювана і незмінювана частини можуть розташовуватися досить далеко одна від одної. До речі, у цьому випадку виникає навіть своєрідна рамка - “рамка навпаки”. У такому разі спочатку перекладається член речення, що несе на собі найбільший наголос, у даному випадку – це прикметник у порівняльному ступені “набагато складніший”, і тільки потім усі пояснювальні слова[14; 243]. Підмет і присудок стоятимуть у кінці речення,наприклад: 

Weit komplizierter als Beobachtungen auf dem Festland sind die magnetischen Messungen auf See[55;1].

Набагато складнішими, ніж спостереження на суші, є магнітні виміри на морі. 

        У  німецькій мові частіше, ніж  в українській, можливе вилучення  іменника. Складнощі під час перекладу пов’язані із правильним відновленням його за допомогою контексту[13; 172].

1.4.Роль підрядних  речень у стилістиці науково  – публіцистичних текстів

     Номінація  і метафоризація, інтелектуально- та емоційно-експресивне, офіційно-ділове  і ліричне забарвлення слів, закріплені в суспільній мовній практиці, специфічні фігури вислову, різноманітні лексико-фразеологічні новоутворення, нарешті, індивідуальна мовотворчість мовців – все це проходить через горнило синтаксису, переплавляється в комунікативну одиницю і лише тут завершує своє суспільно-лінгвістичне призначення[22; 254].

     Гіпотаксис  слугує для вираження ступінчастості  у різноманітних відношеннях  між подіями та тематикою. З  цією метою в розпорядженні  мови існують як різні види  сполучників мети, модальні, сполучники умови, допускові сполучники), так і відносні займенники. У німецькій мові замість сполучників welcher, welche, welches вживаються відносні займенники die, der, das, оскільки сполучники welcher, welche, welches вважаються дещо застарілими і слугують перш за все для запобігання повторень у літературній мові. Із допустових сполучників у німецькій мові нейтральним і поширеним є сполучник obwohl, сполучники obgleich і obzwar мають дещо урочистий характер та вживаються не так часто, сполучники wenngleich і wennschon мають також відтінок величності. 
     Особливими стилістичними ознаками характеризуються так звані розщеплені (Spaltsätze)

та виразні речення (Emphasesätze). Це складнопідрядні речення, у яких головне речення має у своєму складі яскраво виражений іменник (рідше займенник) завдяки конструкції „es“+ дієслово „sein“, до якого приєднується відносне підрядне речення[22; 256]:

Es sind die Beziehungen zwischen den Begriffen, die die Differenzen im Erkenntnisprozess verursachen[35;1].

Між відношеннями понять існують відмінності, що наштовхують на процес пізнання.

     Мета полягає в тому, щоб виокремити ненаголошені члени речення. Речення такого типу можна вважати типовими для наукових та публіцистичних текстів[22; 257].

   Із ускладнених складних речень особливе значення для стилістики мають 3 типи речень: Treppensätze, Schachtelsätze i Satzрerioden. Досить цікавим явищем у складнопідрядних реченнях э повторюваність одного й того ж, або багатьох різних сполучників у межах одного речення, що в німецькій мові маж назву «Die Satzperiode» (період). О.В. Гулига вважає, що період являє собою численне просте або, частіше, складне речення, яке характеризується особливою стрункістю та ритмічністю побудови [6; 201]. Період звичайно складається з двох частин, які протиставляються одна одній:

Außerdem unterschied Lammer vier Klassen von lebensfreundlichen Welten: erstens erdähnliche Planeten, zweitens Planeten wie Venus und Mars im Sonnensystem, die lebensfreundlich waren oder hätten werden können, es aber nicht (mehr) sind, drittens Eismonde wie Jupiters Trabant Europa, die einen Ozean unter ihrer Oberfläche beherbergen, und viertens Wasserwelten, die keine feste Oberfläche besitzen[55;2]. 

Крім  того, Ламмер розрізняє чотири класи  світів, на яких може розвиватись життя: перші - планети, подібні до Землі, другі - подібні до Марсу та Венери у Сонячній Системі, тобто ті, що були  раніше придатні до життя, та треті – холодні планети як Юпітер Трабант Європа, під поверхнею яких є океан, четверті – водні світи, що не мають твердої поверхні.

      Про Treppensatz мова йдеться тоді, коли підрядні речення слідують за головним із зростаючим ступенем залежності[6; 202]:

Dort gelang es, mittels einer von

Prominenten wie David Attenborough

und Richard Dawkins unterstützten Petition zu erwirken, dass Privatschulen, die Kreationismus statt Evolution lehren, die staatliche Unterstützung entzogen wird [51; 2].

Але за допомогою  таких відомих людей як Девід  Атенбороу та Річард  Давкінс  вдалося подти петицію, згідно якої держава жозволила вивчати в приватних школах креаціонізму замість теорії еволюції.

    Підрядні речення у даному випадку виражають різний ступінь залежності та по-різному сполучаються з головним реченням (як без сполучника, так і за допомогою сполучника)[31; 1]. Особливі труднощі у розумінні можуть викликати ступінчаті речення із одним і тим же початковим словом:

Grießmeier wies aber auch darauf hin, dass das Fehlen von Ozon nicht unbedingt anzeigt, dass ein Exoplanet steril ist[37; 1].

Грісмайєр вказує також  на те, що відсутність  озону не обов’язково вказує на стерильність екзопланети.

Ще більшій  критиці піддаються довгі періоди  речення з кількома підрядними

(Schachtelsätze), в яких та частина речення, яка підпорядковує собі іншу частину, обрамляється нею ж (підпорядкованою частиною речення)[6; 205]:

Die Erde, die ein ausgeprägtes Magnetfeld besitzt, hätte den doppelten Ozon-Gehalt, wenn es keine Kosmische Strahlung gäbe[55; 1].

 Земля, що має магнітне поле, мала б подвійний шар озону, якби існувало космічне випромінювання.

  Різноманітні типи речень виконують важливу стилістичну функцію у текстах різних функціональних стилів, надаючи їм тих рис, завдяки яким текст стає більш виразним і чітким, своєрідним[29; 21].   
     Отже, у першому розділі встановлено, що й досі актуальною залишається в лінгвістиці проблема речення: його довжини та форми. За робоче визначення досліджуваного поняття ( складнопідрядне речення) була обрана дефініція Гулиги, згідно якої складнопідрядне речення - це граматично та інформаційно оформлене ціле, що складається із взаємопов’язаних елементарних речень, при цьому одне виступає структурним стрижнем цілого, а інше (інші) – граматично підпорядковане головному і водночас доповнює чи розкриває його.  
     В контексті наукової публіцистики, у яких відображаються погляди представників інших народів і культур на вирішення актуальних проблем сучасності, постає питання адекватного перекладу на українську мову, оскільки метою текстів цього стилю є передача необхідної інформації, повідомлення суспільству в цілому та окремому адресатові. Тому в першому розділі роботи розглянуті граматичні та стилістичні ознаки підрядного речення, його перекладу з української на німецьку як яскравого текстового елементу синтаксису.

РОЗДІЛ ІI. ТИПИ ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ПЕРЕКЛАДУ З НІМЕЦЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

2.1. Принципи  класифікації складнопідрядних  речень німецькою мовою

     У різний час було висунуто декілька принципів класифікації складнопідрядних речень, серед яких можна виділити, на нашу думку, класифікацію Г.Гельбіга та Й. Буша та В.Юнга. 
     Серед німецьких мовознавців немає одностайної думки щодо класифікації підрядних речень. У німецькій граматиці поширена класифікація, що бере до уваги ознаки обов’язковості/ факультативності підрядного речення по відношенню до головного та характер зв’язку між ними: сполучниковий, безсполучниковий, відносне підпорядкування [27; 543-544]. 
     В.Юнг за синтаксичною функцією виділяє 7 типів підрядних речень: підметові, присудкові, додаткові, місця, часу, причини та модальні [16; 27].      Г.Гельбіг та Й.Буша поділяють складнопідрядні речення на підметові, означальні, додаткові та обставинні, які, в свою чергу, класифікуються на речення часу, місця, модальні (порівняльні,  обмежувальні), причини (мети, умовні, допустові, наслідкові), та інші[18; 422]. 
     Беручи до уваги все вищесказане та згідно ступені вживання тих або інших типів підрядних речень у текстах науково – популярної публіцистики, ми виділяємо:

1) підрядні підметові  речення (Subjektsätze);

2) підрядні додаткові  речення (Objektsätze);

3) підрядні означальні  речення (Attributsätze) ;

4) підрядні обставинні  речення(Adverbialsätze): підрядні речення часу (Temporalsatz), порівняльні підрядні речення (Komparativsatz/ Vergleichsätze), підрядні речення причини (Kausalsatz), підрядні умовні речення (Konditionalsätze), допустові підрядні речення (Konzessivsatz), підрядні наслідкові речення (Konsekutivsätze), підрядні речення мети (Finalsätze);

5) інші підрядні  речення, що мало вживаються  у текстах науково – популярної  публіцистики: підрядні речення способу дії (Modalsätze), підрядні присудкове речення (Prädikatsätze), підрядні речення місця (Lokalsätze).

2.2.Типи перекладацьких трансформацій та їх застосування при перекладі складнопідрядних речень

     Потрібно зазначити важливість структурних і лексико-семантичних розходжень між німецькою та українською мовами, які вимагають під час перекладу перебудови синтаксичної структури речення або лексичних змін, що досягається за допомогою лексико-семантичних трансформацій.  
     Я. І. Рецкер визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому відповідність, яка не збігається зі словниковим[32; 38].

 В даний  час існує безліч класифікацій  перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Перекладацькі трансформації, як зазначає В.Г.Степанов, у “чистому” вигляді зустрічаються дуже рідко[32; 53]. Як правило, трансформації різних видів здійснюються одночасно, тобто поєднуються одна з одною. Синтаксис тісно пов’язаний з лексикою, значна кількість перекладацьких трансформацій має змішаний характер, тобто при перекладі відбуваються одночасно лексичні та синтаксичні зміни.

     Що стосується поділу трансформацій на види, то існує велика кількість різних думок, однак такі видатні лінгвісти, як Л.С. Бархударов, Л.К. Латишев, В.Н.Комісаров, Я.І. Рецкер, А.М.Фітерман та Т.Р.Левицька поділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та стилістичні. Між різними видами трансформацій немає чіткої межі, одні й ті ж трансформації можна іноді віднести до різних типів. У даній роботі були скомпоновані класифікації трансформацій, запропоновані Л.С. Бархударовим, Л.К. Латишевим та Я.І. Рецкером.

2.2.1.Граматичні  трансформації у перекладі підрядних  речень німецькою мовою на  українську у науково – публіцистичних  текстах

     Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм переказного мови.

     За  словами Комісарова, граматичні трансформації (Граматичні заміни) - це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця вихідної мови будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, пропозиція певного типу[9;54].

     Розбиття  перекладацьких трансформацій на  типи, як і будь-яка інша класифікація, може здійснюватися на різних підставах. Л.К. Латишев взяв за основу рівні мови. За його словами, це дозволяє не тільки класифікувати перекладацькі трансформації, але й провести межу між ними та іншим великим класом перекладацьких прийомів - підстановками [13; 253]. Мовні рівні - це підсистеми загальної системи мови, кожна з яких характеризується сукупністю однорідних одиниць і категорій мови, і навіть правил, регулюючих їх використання. Виділяються такі рівні мови: фонетичний, морфологічний, синтаксичний і лексичний[13; 254].

Оскільки додавання  та опущення слів у перекладі набагато частіше практикується з лексичних причин, то ці операції можна також віднести до лексико - семантичних трансформацій[22; 134].

У нашій роботі обрана класифікація трансформацій на синтаксичному рівні та морфологічному рівнях.

2.2.1.1.Синтаксичні трансформації у перекладі підрядних речень німецькою мовою на українську у науково – публіцистичних текстах

     Синтаксична трансформація може полягати в заміні одного типу синтаксичної конструкції іншою [13; 256].

1) Синтаксичне уподібнення (дослівний переклад) представляє собою тип «нульової» трансформації, що зустрічається тільки в тих випадках, коли в мовах оригіналу та перекладу є паралельні синтаксичні структури[]. Але як уже згадувалося раніше, такі випадки досить рідко зустрічаються в перекладацькій практиці: