Поєднання отриманих результатів міжособистісних відносин в сім’ї з показниками задоволеності шлюбом
Зміст
Вступ
I Розділ.Теоретичні підходи до вивчення молодості та задоволеності шлюбом
1.1.Особи молодого віку
1.2. Сім’я та шлюб як соціальний інститут.
1.3. Подружня сумісність, як фактор стабільності шлюбу
1.4. Суб’єктивні та об’єктивні показники якості шлюбу. Задоволеність шлюбом
II Розділ.Емпіричне дослідження особливостей задоволеності шлюбом та міжособистісних відносин в сім’ї
2.1. Методика та організація дослідження
2.2. Дослідження особливостей задоволеності шлюбом
2.3. Дослідження міжособистісних відносин в сім’ї
III розділ.Поєднання отриманих результатів міжособистісних відносин в сім’ї з показниками задоволеності шлюбом
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Актуальність теми. Сім’я є необхідним елементом соціальної структури людського суспільства, важливим інститутом соціалізації особистості. Негативні тенденції розвитку сучасної сім’ї (збільшення кількості розлучень за психологічними мотивами, зменшення народжуваності, рольове перевантаження молодого подружжя та ін.) викликають занепокоєння фахівців різних галузей науки, а також актуалізують практичні соціально-психологічні дослідження закономірностей функціонування сучасної сім’ї, ефективних форм і методів психологічної допомоги сучасному подружжю.
Сім’я є об’єктом ретельного наукового аналізу дослідників з різних психологічних галузей. Дослідження психологічної готовності сучасної молоді до шлюбних стосунків, особливостей статеворольової диференціації в умовах сучасної сім’ї, причин і механізмів порушень функцій сім’ї, загальних тенденцій розвитку української сім’ї є важливою основою для розширення психодіагностичних і психокорекційних методів сімейного консультування й психотерапії.
Але поруч із проблемою психологічної корекції сімейних стосунків не менш актуальною постає проблема профілактики дисгармоній сімейного спілкування, виникнення та деструктивного розвитку сімейних конфліктів, виявлення подружньої несумісності. Адже відомо, що можливих порушень легше запобігти, ніж їх усунути. Саме в контексті профілактики сімейних конфліктів спрямовано дослідження особливостей та компонентів подружньої сумісності,як важливого регулюючого компоненту міжособистісного спілкування.
Методологічна та теоретична основа дослідження: концепція психології сімейних відносин; міжособистісні відносини,характер комунікацій в сім’ї (Т.В.Андрєєва [4], В.М.Дружинін [9], С.В.Ковальов [11], М.М.Обозов [17], [18]); сучасні теорії системної сімейної психотерапії.
Предмет дослідження–дослідження особливостей задоволеності подружжя шлюбом.
Об’єкт дослідження–міжособистісні відносини в сім’ї та задоволеність подружжя шлюбом.
Мета дослідження–дослідити особливості подружньої сумісності, задоволеності шлюбом та міжособистісні відносини в сім’ї.
Гіпотеза –припускаю,що рівень задоволеності шлюбом молодих подружжь знаходиться на достатному рівні.
Завдання:
1. Визначення поняття подружньої сумісності, її компонентів.
2. Розробка програми емпіричного дослідження подружньої сумісності та міжособистісних відносин в сім’ї.
3.Зробити висновки
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, трьох частин, перша, з яких — теоретична, друга — практична, складається з емпіричного психологічного експерименту,третя—обґрунтуван
I Розділ.Теоретичні підходи до вивчення молодості та задоволеності шлюбом
1.1.Особи молодого віку
Молодість окреслюють на відрізку від 18-20 до 30 років. Саме із цим періодом життя пов’язують становлення самостійності й відповідальності людини за свої вчинки, здатність приймати «смисложиттєві» рішення, закріплення світоглядних орієнтацій, побудову стійкого «образу світу», визначення перспектив і цілей життя.Початок дорослого буття внутрішньо сприймається як позитивне й ціннісне почуття, зникають сумніви й переживання тимчасовості юності; людина починає осмислено будувати майбутнє, орієнтуючись на всю вікову перспективу в цілому, а не тільки на оволодіння цінностями й цілями найближчого вікового періоду (як це було на всіх попередніх щаблях розвитку). У всіх сферах життя (професійної, емоційної, особистісної, соціальної) проявляється сильне прагнення до особистісної експансії, до самовираження. У першу чергу ці тенденції чітко проявляються у виборі професії, здійсненні професійного самовизначення й початку самостійної професійної кар'єри. Для чоловіків підстава життєвого співтовариства й початок професійної кар'єри — найголовніші завдання віку. Для жінок на перше місце часто виходить відповідальність за створення власного оточення — партнера, родини, дітей, кар'єрні устремління. Це потребує від віку розвитку в собі творчих здібностей.
Пошук партнера для життя, відділення від батьківської родини, придбання професії й початок власного професійного й особистісного життя — умови для вироблення власного індивідуального життєвого стилю. Одночасно це дає можливість знайти й реалізувати індивідуальні смисли життя. Здатність особистості вирішувати внутрішні протиріччя, вибудовувати власну систему цінностей, створювати життєву перспективу й визначати стратегічні цілі є мірилом її людської зрілості.
Смисл життя — одна з основних категорій, якими оперує молодість. Під смислом життя мають на увазі внутрішньо мотивоване, індивідуальне значення для суб'єкта своїх власних дій, учинків, узятих як ціле й пережитих як ціннісне. Звичайно переживання, пов'язані зі становленням і знаходженням індивідуальних смисложиттєвих орієнтації, виділяються у формулу «бути самим собою», «самореалізуватися», «усвідомлювати себе як цінність» і багато в чому орієнтовані на інших людей.
У молодості вперше вибудовуються життєва стратегія, що опирається на рефлексію, і співвіднесення своїх індивідуальних здібностей, статусних, вікових й індивідуальних особливостей і домагань із вимогами суспільства. Ця стратегія опирається на часову життєву перспективу, що створювалася на етапі від дошкільного до юнацького віку. Життєвий шлях, намічений для себе особистістю, являє собою не просто набір фіксованих бажаних життєвих позицій, а деяку гнучку лінію, пов'язану з реалізацією своїх очікувань у часі, що співвідноситься з рефлексією наявних можливостей.У молодості стратегії життя можуть бути різноманітними. Одна людина може відразу визначити свою життєву лінію й професійну перспективу й завзято реалізуватися в ній, інша воліє спробувати себе в різних якостях, намічаючи різні перспективи самореалізації, і тільки після цього визначить для себе найголовніші позиції. Один бачить свої перспективи тільки при забезпеченому «тилу» і намагається або довше не відриватися від батьківської родини, або відразу вирішити для себе завдання створення власної родини й народження дитини; інша може хотіти довше зберігати особисту свободу для того, щоб спочатку ствердити себе, подивитися світ, «встати на ноги» .
Життєва стратегія молодості в загальному вигляді визначається як приведення у відповідність своєї особистості, характеру, індивідуальності з обраним способом самореалізації в суспільстві, серед інших людей. Вік дає для цього знання й розуміння самого себе, ведучі до усвідомлення того, що мистецтво життя складається не тільки в тому, щоб враховувати й реалізовувати свою індивідуальність, але й у тому, щоб індивідуальні можливості й досягнення ставали основою нового розвитку, відкриття в самому собі нових здібностей й якостей.
Це нове усвідомлення себе знижує рівень наслідування в молодості, порівняння й ідентифікації себе з іншими. Проте для частини молоді залишається характерним жити за чужими зразками (які розглядаються як соціальна норма), зберігати несамостійність, що приводить до не завжди адекватного життєвого вираження (через це, наприклад, молода людина під зовнішнім впливом робить необдумані вчинки, робить випадковий вибір - професії, партнера). Знаходження й прийняття своєї індивідуальності створює можливість вироблення особистих цінностей і перетворення їх у принципи власного життя, особистісні установки.В емоційному плані для молодої людини самоприйняття — найважливіша умова самореалізації. У молодості людина здатна поставитися до себе реалістично й критично, прийняти мінуси свого характеру, зовнішності, недостатню розвиненість яких-небудь здібностей й одночасно навчитися використовувати плюси й вигідні сторони своєї особистості й характеру, повернути їх на користь своєму розвитку.
Для молодості особливе значення має вибудовування системи особистих моральних, культурних, духовних цінностей — це дозволяє гостріше й повніше почувати себе, своє «Я». Тому віра, світогляд, ідеали здобувають у молодості стійку форму. І хоча більшість цих цінностей, звичайно, не створюється особистістю, а засвоюється як соціально-культурний досвід, їх розуміння й прийняття як індивідуальні цінності створюють у молодої людини відчуття свого достоїнства, «повноти життя», почуття власної значимості й приналежності до неї («щастя жити»). Потрібно відзначити, що, всупереч існуючим думкам, для молодості в цілому характерне прагнення до духовного, піднесеного, високого, неординарного, але це прагнення не романтичне, як у юності, а реалістичне - можливість досягти, змінити, стати, «зробити себе».
У тих випадках, коли об'єктивні умови життя не дають можливості дотягтися до необхідних «культурних висот», (матеріальна незабезпеченість, низький соціальний і культурний рівень батьків, побутове пияцтво, сімейна психопатизація), молода людина шукає будь-який, навіть брутальний, спосіб вирватися з «неорганічного» середовища, оскільки сам вік припускає усвідомлення наявності можливостей життєствердження — «зробити життя самому», за власним сценарієм.Часте прагнення змінитися, стати іншим, знайти нову якість виражається в різкій зміні способу життя, переїзді, зміні місця роботи й осмислюється як криза молодості.У молодості особливе значення має самовідчуття, внутрішнє психічне життя, що здобуває виразні особисті форми.
Психологічний зміст стадії молодості становить прагнення організувати своє життя, що включає пошук партнера для життя, придбання житла, освоєння професії й початок професійного життя, прагнення к. визнанню в референтних групах і до близьких дружніх зв'язків з іншими людьми. Все разом це визначає характер соціальної активності в молодості. На цій віковій стадії молода людина не боїться втрати «Я» і знеособлювання. Досягнення попередньої стадії дозволяють йому, як пише Е. Еріксон, «охоче змішувати свою ідентичність із іншими».Основою прагнення до зближення з навколишніми служить повне оволодіння головними модальностями поведінки. Уже не модус якогось органу диктує зміст розвитку, а всі модуси підлеглі новому, цілісному утворенню - его-ідентичності, що з'явилося на юнацькій стадії. Тіло й особистість (Ego), будучи повними хазяїнами ерогенних зон (organ modes), уже здатні перебороти страх втрати свого «Я» у ситуаціях, які вимагають самозаперечення: це ситуації повної групової солідарності або інтимної близькості, тісного товариства або прямого фізичного єдиноборства, переживання наснаги, викликані наставниками, або інтуїції від самозаглиблення у своє «Я».Молода людина психологічно готова до близькості. Вона здатна віддати себе співробітництву з іншими в конкретних соціальних групах і має достатню етичну силу, щоб твердо дотримуватися такої групової приналежності, навіть якщо це вимагає значних жертв і компромісів. Молодість психологічно має потребу в іншій людині, у соціальній взаємності. Пошук партнера й вступ у шлюб - один із засобів її досягнення й одне з важливих завдань, розв'язуваних молодістю.
Запобігання переживань і контактів, що вимагають близькості, через тривожний страх втрати власного «Я» у молодості може привести до почуття ізоляції («десь там кипить життя, а я тут один, нікому не потрібний...»), глибокої самотності й стану повної самозаглибленості й дистанціювання від будь-яких спроб зблизитися ззовні. Замість почуття близькості й відкритості стосовно іншого виникає прагнення зберегти й подовжити дистанцію, не пускати інших на свою психологічну «територію», у свій внутрішній світ. На цій основі в молодості можуть формуватися порушення характеру, психопатології. Існує небезпека, що ці прагнення й виникаюча на їхній основі упередженість можуть перетворитися й в особистісні якості.Перебороти ці негативні сторони ідентичності допомагає любов. У молодості особливе значення має еротична сторона любові, бажання повного злиття, з'єднання з однією людиною. На етапі молодості може зберігатися як підлітково-юнацьке почуття любові, так і знаходитися зріле, мудре.
Прагнення належати іншій людині, жити з нею спільним життям може стати основою шлюбу й наступного створення родини. Молодість висуває власні вимоги до шлюбного партнера.У будь-яких взаєминах виділяють два незалежних фактори — влада, тобто здатність змусити партнера робити, що ти хочеш, і статус — бажання партнера йти назустріч вимогам партнера.
Т. Кемпер виділяє 7 типів відносин у любовній парі:
1) романтична любов, у якій обидва члени пари володіють і статусом, і владою, оскільки кожний з них може «покарати» іншого позбавленням своєї любові;
2) братня любов, заснована на взаємно-високому статусі й низькою владою (при відсутності можливості до примусу);
3) харизматична любов, у якій тільки один партнер володіє і статусом, і владою, а інший — тільки статусом (модель «вчитель-учень»);
4) «зрада» — один партнер володіє і владою, і статусом, а інший — тільки владою (модель подружньої зради, коли партнер, який вступив у нові стосунки, зберігає владу, але вже не викликає бажання йти йому назустріч, тобто губить статус);
5) закоханість — один з партнерів володіє владою і статусом, інший — ні тим, ні іншим (модель «безмовної», однобічної любові);
6) «поклоніння» — один партнер має статус, не маючи владу; інший не володіє ні тим і ні іншим (модель закоханості в літературного героя, кіноактора, співака й т.п.);
7) любов між батьком і маленькою дитиною: високий статус і низька влада в дитини; низький статус і висока влада — у батька.
Широко відома нестабільність шлюбу в молодості. Кризу молодості часто співвідносять також і із кризою сімейних взаємин. Після перших років шлюбу в багатьох молодих людей зникають ілюзії, романтичний настрій, проявляється відмінність поглядів, частіше демонструються негативні емоції, партнери частіше вдаються до спекуляцій на взаємних почуттях і маніпулюванню один одним («якщо ти мене любиш, то...»). Серед шлюбів, укладених у цей період, у середньому 60% розпадаються, причому цей відсоток більший в осіб з вищою освітою. Одночасно відзначається тенденція молодих жінок утримуватися від народження дітей у перші роки шлюбу, а іноді й пізніше через бажання реалізуватися як професіонал.Період молодості з народженням дітей привносить у життя людини й нові соціальні ролі. Це не тільки вже освоєні професійні ролі, ролі чоловіка й дружини, сексуальних партнерів, а ще й ролі матері й батька. Через це часто в молодості відзначаються рольові внутрішньоособистісні конфлікти: наприклад, молодий батько розривається між роллю батька й сім'янина й роллю професіонала, фахівця, або молода жінка повинна поєднати в собі роль дружини, матері й професіонала. Вибудовування особистісних рольових пріоритетів й ієрархій цінностей - особливе завдання молодості, пов'язане з переосмисленням власного «Я».
Таким чином, молодість для багатьох — це ще пора учнівства, час знаходження професії, початку трудової діяльності й пов'язаних із цим змін соціального статусу: початок самостійної трудової діяльності створює основу для економічного відділення від батьківської родини, а реалізація себе в обраній професії — можливість творчих досягнень.
1.2. Сім’я та шлюб як соціальний інститут.
Соціальні інститути (від лат. Institutum – встановлення, установа) – це історично сформовані стійкі форми організації спільної діяльності людей. Термін “соціальний інститут” вживається в найрізноманітніших значеннях.
Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім’я.Виникла сім’я в надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав. Суспільна цінність і значимість сім’ї обумовлена її “виробництвом і відтворенням” безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх індивідуальної свідомості.
Шлюб – це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов’язки один до одного і до дітей та рідних.
Шлюб – інститут, регулюючий відносини тільки подружжя, а сім’я – інститут регулюючий ще й відносини між батьками й дітьми.
Сім’я – об’єднання на шлюбі або кровному родстві, усиновленні людей, зв’язаних спільністю побуту, на взаємній моральній відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і взаємодопомозі. Разом з тим – це мала контактна група людей, які взаємодіють між собою, особлива форма взаємодії. Держава, яка складається з повноцінних, розвинутих і культурноосвічених сімей, багата держава, у неї є майбутнє.Н. Смелзер писав: “Сім’єю називається основане на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об’єднанні людей, пов’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю за виховання дітей”. Арістотель визначає сім’ю як форму спілкування.
Функції сім’ї – це способи, методи прояву її активності, життєдіяльності всієї сім’ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує сім’я, обумовлюють важливу роль сім’ї в суспільстві.
Основні соціальні функції сім’ї:
1.Відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне (народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини в сім’ї. На зміну переважно економічним стимулам народження дітей в минулому, дедалі відчутно приходить духовно-моральне: глибока моральна і психологічна потреба у своїй дитині, бажання мати його від любимого чоловіка, прагнення відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях, надія і упевненість в майбутньому духовному родстві з дітьми та внуками, що скріпляють кровнородинний союз, іменна гордість, гордість прізвища.
2. Господарсько-побутова. Відображається господарсько-побутова функція сім’ї у веденні домашнього і особистого допоміжного господарства, садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів сім’ї, в підтримці належного санітарного становища і гігієни в житлі, додержанні сімейного бюджету; виховна. Виховна соціальна функція сім’ї визначаєвідповідальність батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне виховання дітей; народна мудрість гласить: “Батько не той, хто дитину народив, а той, хто виховав”.
3.Взаємне піклування членів сім’ї один за одного, особливо про літніх; мають за мету підвищення відповідальності дітей за батьків, їх забезпечення і спокійну старість, а також постійну і взаємну морально-психологічну підтримку, всебічне піклування;
3.Організація та використання вільного часу, насамперед – дозвілля. Її мета – допомогти членам сім’ї найплодотворніше реалізувати свої здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних цінностей, в забезпеченні активного відпочинку.Ще виділяються функції сім’ї: соціалізації особи, духовного спілкування, співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливо не стільки старання детальнішого перерахування всіх функцій сім’ї, аніж поділ їх, з одного боку, на задоволення переважно матеріальні, господарсько-побутові, а з другого – переважно емоціональні і соціально-психологічні потреби людей. Зрозуміло, відтворення населення має не тільки біологічний, а й соціальний аспект, зв’язаний з вихованням і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і навчанні дітей сім’ю замінити ніякими суспільними установами неможна. Тільки в сім’ї дитина природно і найефективніше одержує першу соціаілізацію своєї особи, здобуває своє Я. В сучасних умовах рідко яка сім’я може дати своїй дитині ту підготовку, яку може дати їй суспільство, соціальні інститути (сім’я, школа, технікум, ліцей, вищий навчальний заклад та ін.). Але той морально-психологічний потенціал, що захладає дитині сім’я, залишається на тривалий період, а то й на все життя. Саме в сім’ї дитина пізнає ази життя, зустрічається і з відносинами авторитету – посадового, батьківського і функціонального, заснованого на вищій компетентності батьків або старших братів і сестер, їх розвинутих навиків та уміння, успішності їх діяльності. Репродуктивна і економічна діяльність сім’ї найтісніше зв’язана з життям суспільства і тому державі не байдуже, як ці проблеми вирішуються. Якщо тривалий період вважалось, що виховання дітей не стільки державна, скільки сугубо особиста справа кожного, то тепер виховання дітей і державна справа.
Сім’я є сферою формування і ареною практичного прояву політичних ідеалів, поглядів, інтересів людини. В сім’ї і через сім’ю формуються первинні ціннісні орієнтації і соціальні установки дитини, підлітка. Не потрібно забувати і про те, що сім’я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудове, суспільно-політичне життя людини.
Терміни шлюб та сім’я як в повсякденній мові, так і в наукових публікаціях знаходяться поруч, що дійсно правомірно, оскільки реальності, що визначаються цими термінами, тісно взаємозв’язані. Однак шлюб і сім’я – не одне й те ж, а швидше пересічні поняття, адже сім’я може існувати без шлюбу, а шлюб без сім’ї.
1.3. Подружня сумісність, як фактор стабільності шлюбу
Функціонування людини як живої істоти припускає реалізацію різних потреб. Деякі з них можуть бути задоволені самостійно дорослою людиною, деякі–тільки спільно з ким-небудь, а саме при створені сім’ї.
Сім’я – це результат і творець цивілізації. Вона займає важливе місце в людському суспільстві. Протягом усієї історії подружня сумісність була запорукою стабільності в державі. Тому дана проблема є досить актуальною в наш час.
Широке коло питань пов‘язаних з проблемами сім’ї, формування шлюбно-сімейних стосунків та розгляд подружньої сумісності досліджували В.А. Семиченко [24], В.Н. Дружинін [9], М.М. Обозов [18].
Сім’я – найважливіше джерело соціального і економічного розвитку суспільства. Вона породжує головний суспільний скарб – людину. Через неї відбувається зміна поколінь людей, у ній здійснюється виховання, первинна соціалізація людини, досягнення нею громадянської зрілості. Вона слугує ефективним засобом для відновлення, підтримки духовних і фізичних сил людини, включення її в суспільне життя [5, 53]. В.І. Постовий визначає молоду сім’ю як „фазу або період у житті людини, яка характеризується відчутною зміною умов, духовного спілкування щонайменше двох людей, незалежно від їхнього віку, поєднання їхньої економічної взаємодії, що позначається на створенні матеріальної бази сім’ї, активному дітонародженні та освоєнні виховної функції” [5, 81].
Хороша сім’я створюється не за один день, а будується поступово. Багато душевних сил вкладається при підготовці до шлюбу і після його заключення. Виникають житлово-побутові труднощі, матеріальні, економічні, які можна подолати лише за умови міцних подружніх стосунків, підтримки, допомоги з боку держави. Сьогодні державою створено багато служб, які допомагають молодим сім’ям, підтримують їх у скрутний час. Проте кількість розлучень не зменшується, а навпаки збільшується. Чому?
Створення міцних відносин, що ґрунтуються на довірі, повазі один до одного, повинно виховуватися не на початку сімейного життя, а ще у батьківській сім’ї. Мова йде про виховання культури дошлюбних та подружніх взаємовідносин паралельно з вихованням старшого покоління – батьків молодих сімей. Для того, щоб побудувати будинок, потрібно все ретельно підготувати: купити частину землі, спроектувати будинок і лише потім закласти фундамент. Це ж саме стосується і створення щасливого шлюбу.
Часто люди говорять „Я хочу одружитися”, проте не замислюються над труднощами, з якими доведеться зіткнутися. Статистика свідчить, що майже п’ятдесят відсотків молодих сімей, які одружилися за останні п’ять років, розпалися. Аналіз причин цього явища досить складний, але одним з аспектів є сімейні конфлікти. Вони пов’язані з неправильним розумінням сутності шлюбу та сім’ї, з відсутністю кохання, з проблемами виховання та нездатністю зрозуміти дітей, збагатити їхній духовний світ. Від того наскільки молоді люди будуть сумісні, вступаючи в шлюб, залежить згуртованість сім’ї. При цьому сумісність однієї людини з іншою означає схожість ціннісних 103 орієнтацій, інтересів, поглядів на життя. Чоловік і дружина повинні розуміти один одного, іти на поступки.Подружня сумісність багатопланова.
Види подружньої сумісності:
1. Соціальна – особливий погляд людини на світ, ціннісні орієнтації. Вона полягає в розумінні сенсу життя, суспільній активності, відносинах до себе і до інших людей. Дуже важко витримати таку несумісність у шлюбі протягом усього життя.
2. Психологічна - сумісність полягає у взаємодії характерів, темпераментів, особистісно-вольових якостей подружньої пари. Саме від неї залежить емоційний настрій у сім’ї.
3. Сексуальна сумісність - гармонійність, відповідність потреб у інтимному спілкуванні обох сторін подружжя забезпечує, яка формується на знаннях з анатомії і фізіології людини, на культурі і техніці статевого спілкування.
4. Сімейно-побутова сумісність - означає єдність поглядів на стиль життя, на призначення сім’ї, на сімейні ролі. Якщо партнери будуть мати схожі погляди на побутові питання, то у сім’ї завжди буде панувати комфорт і затишок [5, 72-75].
Різні види сумісності взаємопов’язані і доповнюють один одного. Тому у сімейних відносинах потрібно враховувати кожен аспект, щоб не порушувати злагоди, яка так важко здобувається.
Високий рівень подружньої сумісності значно збільшує вірогідність подружньої гармонії, але вирішальною все ж таки є загальна культура партнерів, яка полягає у толерантності, вмінні не розпускатися, контролювати і стримувати негативні емоції, у розумінні того, що добрі стосунки, а не порядок, затишок і смачна їжа є головною цінністю сімейного життя. При наявності такої культури подружня несумісність мало помічається і не псує подружніх стосунків, тоді, коли у неврівноважених, нестриманих, агресивних та грубих партнерів вона викликає постійні конфлікти. Учені радять, вступаючи до шлюбу, пам’ятайте, що це не дружній союз, який можна розірвати, коли того забажаєш. Це велика відповідальність і прив’язаність обох партнерів.
Розрив у сім’ї погано впливає на саме подружжя, їхніх дітей. Більшість розлучень відбувається у молодих сім’ях тому, що молоді люди легко можуть зруйнувати тільки що створене сімейне вогнище, вважаючи, що всі „серйозні” стосунки ще попереду. Вони найчастіше не готові до обмеження особистої свободи, не готові принести у жертву щось заради іншої людини, навіть коханої. Молодята з легкістю погоджуються на розлучення, не думаючи про те, що саме їхня сім’я могла бути тією сім’єю, у якій вони, за умови терпіння і розуміння, були б щасливі і могли б реалізувати свої можливості. Якщо ви хочете створити щасливу сім’ю, сповнену любові і турботи, радощів і затишку, то запам’ятайте, що сімейне життя – це праця розуму і серця, рук і нервів. Тому необхідно при створенні сім’ї серйозно віднестися до свої прав і обов’язків.
Отже, лише у сім’ях де є співпадання темпераментів, характерів, інтелекту, функціонально-рольових очікувань, ціннісно-орієнтаційної єдності, особистісна і соціальна зрілість подружжя можна говорити про подружню сумісність та стабільні шлюбно-сімейні відносини.
1.4. Суб’єктивні та об’єктивні показники якості шлюбу. Задоволеність шлюбом
Міцність та стабільність сімейних стосунків, а, значить, і факт задоволеності подружжя стосунками в сім’ї, фактично повністю залежить від соціально-економічних умов в суспільстві. Урбанізація, міграційні процеси, можливість швидкого переміщення як у межах країни, так і за її кордонами, майже повна анонімність особистісного життя людини у місті, радикальні і практично постійні зміни у виробництві внаслідок науково- технічного прогресу, вплив масової культури, агресивної реклами, послаблення дії на життя людини релігійних норм, кризові ситуації у розвитку суспільства, висока напруженість особистісного життя – все це не сприяє зміцненню сім'ї.
Багато молодих і не тільки молодих людей не витримують таких навантажень. Це призводить до різноманітних зривів, розладу сімейного життя, адюльтеру, розлучень. Але все сказане не заперечує високої цінності сім'ї, відсутності їй альтернатив, та її постійного сходження на більш високий рівень розвитку.
Проведений аналіз літературних джерел показує, що ще недостатньо розроблені питання, що мають безпосереднє відношення до якості сім’ї та шлюбу. Проведені в цьому напрямку дослідження в основному стосувалися вивчення окремих сторін якості шлюбу: стабільності й стійкості шлюбу, сумісності подружжя, ролі сім’ї в суспільстві й т.д. [22, 129]. Лише деякі автори зверталися до проблеми дослідження сімейних стосунків з погляду якості шлюбу, задоволеності шлюбом подружжя.
