Подружні конфлікти та шляхи їх вирішення
Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Криворізький національний університет»
Криворізький педагогічний інститут
Факультет «Музичне мистецтво»
Кафедра загальної та вікової психології
Реєстраційний №__
« »____________2012
ПОДРУЖНІ КОНФЛІКТИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Курсова робота
студентки заочної форми навчання
спеціальності «Музичне мистецтво»
групи МП -11 -2
Харченко Катерини Сергіївни
Науковий керівник:
кандидат психологічних наук,
старший викладач Ткаченко О.А.
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ I. Поняття та причини подружнього конфлікту.
1.1. Подружній конфлікт, його сутність,періодизація та механізми виникнення. 6
1.2. Причини
подружніх конфліктів.
РОЗДІЛ II. Попередження
та вирішення подружніх конфліктів.
2.1. Попередження
подружніх конфліктів.
2.2. Методи
вирішення подружніх конфліктів.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Конфлікти - одне з найважливіших явищ сучасного соціального і політичного життя. Усім добре відомо, що життя людини в суспільстві складне і повне протиріч, які часто призводять до зіткнення інтересів як окремих людей, так і малих і великих соціальних груп. Конфлікт - це зіткнення сторін, думок, сил.
Історія людської цивілізації насичена різного роду конфліктами. Одні конфлікти охоплюють цілі континенти, десятки країн і народів, інші втягують великі і малі соціальні спільності, треті відбуваються між окремими людьми.
Звичайно конфлікти різноманітні, виникають в різноманітних сферах життєдіяльності людей, та в даній курсовій роботі ми розглянемо саме подружні конфлікти.
Часто можна почути фразу "Милі сваряться - тільки тішаться". Можливо, що подружні конфлікти можуть носити позитивний характер для конфліктуючих сторін, але якщо подружжя конфліктує щодня - це призводить до несумісності, переживань, психічних травм, невротичних розладів, а як наслідок цього - до насильства або розлучення. Проблема відносин з коханими людьми давно перебуває в полі уваги психологів. Проведені в 1987 році дослідження Г.К. Ушакова довели, що саме сімейні події набагато більшою мірою "сприймаються близько до серця", ніж зовні аналогічні події у сфері трудової діяльності, сусідських відносин та ін. Родині відводиться провідна роль у системі взаємин особистості. На ранніх стадіях вона - єдина, а згодом одна з найбільш значущих соціальних груп, в які включений індивід. Від того, які відносини між подружжям, чи панує в сім'ї взаєморозуміння, повага, тілесна і духовна гармонія, залежить успішність самореалізації особистості в соціумі [18,1 с.].
Проблема подружніх конфліктів у молодій сім'ї є сьогодні дуже актуальною, адже дослідження М. І. Алексєєвої, Т.В.Говорун, С.В.Дворняка, В.І.Зацепіна, Т.С.Кириленко, С.В.Ковальова, О.С.Кочаряна, М.М.Обозова дозволяють стверджувати, що криза, в якій опинилась сьогодні українська сім'я - це елемент соціальної системи суспільства. Ознаками такої кризи є: високий рівень незадоволеності подружнім життям, конфліктність, стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім'ю, нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень тощо. Під цим кутом зору стає зрозумілим, що сім'я, особливо на початковій стадії її розвитку, потребує психологічної підтримки та допомоги[3,45с.] .
Проблемою сімейних конфліктів займалися багато як вітчизняних, так і прикладної розробки даної проблеми, вона і досі викликає гострі дискусії. У літературі немає єдиної думки щодо комплексного підходу до діагностики сімейних взаємин, недостатньо розроблені шляхи попередження та подолання виникнення протиріч у сім'ї. Значної уваги потребує теоретичне та експериментальне дослідження причин виникнення подружніх конфліктів у молодій сім'ї, яка легко піддається впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх негативних чинників. Очевидна актуальність, недостатня розробленість та перспективність дослідження даної проблеми зумовили вибір теми моєї курсової роботи.
Об'єкт дослідження: подружні
відносини на перші роки шлюбного життя, тобто
в період первинної адаптації.
Предмет дослідження: особливості механізму
виникнення і протікання подружнього
конфлікту в молодій сім'ї.
Гіпотеза дослідження: Задоволеність шлюбом у подружніх пар залежить від характеру взаємодії подружжя в конфліктній ситуації.
Таким чином, мета нашого дослідження буде такою: дослідити особливості подружніх конфліктів у сім'ї, з'ясувати їх основні причини виникнення.
Для досягнення мети необхідно
виконати такі завдання:
1. Розглянути різні аспекти подружніх відносин.
2. Проаналізувати теоретичні підходи до проблеми виникнення подружніх конфліктів.
3.Розробити рекомендації для профілактики подружніх конфліктів.
4.Розробити коректувальну програму по запобіганню виникнення конфліктів в молодій сім'ї в період первинної адаптації.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в зручності використання систематизованих теоретичних даних з зазначеної теми. Можливе використання отриманих емпіричних даних в викладанні курсу конфліктології у вузах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання отриманих практичних даних при роботі з подружніми парами.
РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА ПРИЧИНИ ПОДРУЖНЬОГО КОНФЛІКТУ
1.1. Подружній конфлікт, його сутність,періодизація та механізм виникнення.
Благополуччя шлюбу залежить від підготовленості подружжя до нього. А.Н. Сизанов стверджує, що поняття «готовність до сімейного життя» включає соціально-етичну, мотиваційну, психологічну і педагогічну готовність. Соціально-етична готовність до сімейного життя припускає цивільну зрілість (вік, середня освіта, професія, рівень етичної свідомості), економічну самостійність, здоров'я.
Соціологічні дослідження показують, що ранній вступ до шлюбу є важливим чинником, що впливає на задоволеність відносинами між подружжям. Створити сім'ю можна в 18 років, але найсприятливіший з медичної точки зору вік вступу до шлюбу - 20-22 роки для дівчат і 23-28 - для хлопців (тут враховується той факт, що чоловічий організм досягає повної зрілості пізніше за жіночий). При вивченні успішних і неуспішних шлюбів (до успішних відносяться ті, де обох людей задовольняють свої відносини і вони вважають свій шлюб міцним) з'ясувалося, що в групі успішних сімей тільки 43% жінок одружилися до 21 року, в неуспішних - 69%. Важливим моментом, що забезпечує адаптацію подружжя в сімейному житті, є співвідношення їх віків. Сексологи стверджують, що сім'ї, в яких дружина старше за чоловіка, в переважній більшості розпадаються. При цьому, чим старше вік вступаючих до шлюбу, тим на більше число років чоловік повинен бути старше за дружину. Якщо, наприклад, жінці, яка вступає до шлюбу 20-22 роки, то чоловіку може бути 24-26; якщо жінці 25 років, то чоловіку - близько 30 і т.д [17,2с.].
Чим глибше вчені вивчають подружні взаємостосунки, тим твердіше переконується в неможливості існування безконфліктних сімей. Всі подружні союзи проходять стадію розбіжностей.
Подружні конфлікти (від лат. «Conflictus» - зіткнення) - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно направлених мотивів і поглядів. Подружні конфлікти мають свої особливості, врахування яких необхідне при попередженні і подоланні таких конфліктів. Перш за все, ці конфлікти відрізняються особливим предметом, специфіка якого обумовлена унікальністю сімейних відносин. Найважливішою особливістю сімейних відносин є те, що їх основний зміст складають як міжособистісні стосунки (любов, кровна спорідненість), так і правові й етичні зобов'язання, обумовлені реалізацією функції сім'ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, організація дозвілля і відпочинку), комунікативної і регулятивної [1,4с.].
Особливості подружніх конфліктів виявляються в їх динаміці, а також у формах протікання. Динаміка подружніх конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення конфліктної ситуації, відкрите протиборство, розвиток відкритого протиборства, вирішення конфлікту й емоційне переживання конфлікту). Але подружні конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного з етапів, формами протиборства (докори, образи, сварка, сімейний скандал, порушення спілкування і т. п.), а також і способами їх подолання (примирення, досягнення згоди, полагодження відносин на основі взаємних поступок, розлучення й ін.). Істотною особливістю подружніх конфліктів є і те, що вони можуть мати важкі соціальні наслідки ( іноді навіть призводять до різних хвороб).
У ході вивчення проблеми подружнього конфлікту у молодій сім'ї привертає увагу підхід В. К. Мягера та Т. М. Мішиної, які вважають, що конфлікт у сім'ї виникає у тому випадку, коли обидва учасники прагнуть оволодіти одним і тим самим об'єктом, зайняти одне і те ж місце чи виняткове положення, грати несумісні ролі, досягнути різноспрямованих цілей. Вступаючи у шлюб, люди зустрічаються із значною кількістю відмінностей. При цьому деякі із протиріч в інтересах, цінностях, цілях і потребах молодого подружжя можуть приводити до зовнішнього прояву цих протиріч. Крім того, у суспільній свідомості конфлікт, як правило, асоціюється з тим, чого не має бути у сім'ї [ 3, 124с.]. Для нас важливими є висновки вчених про те, що конфлікт містить можливість виходу на новий рівень взаємин, знаходження нових можливостей. Успішні сім'ї відрізняються не відсутністю чи низькою частотою конфліктів, а незначною їх глибиною і безболісністю.
Ще одну цікаву точку зору на дану проблему знаходимо у А.Н. Єлізарова. Автор вказує на те, що конфлікт виконує дві функції: конструктивну і деструктивну. Конструктивна функція конфлікту у сімейних взаєминах полягає у тому, що він може стати потужним джерелом розвитку особистості і сім'ї. Завдяки конфлікту можуть з'явитися нові цілі, норми, цінності. Конструктивна функція починає реалізуватися тоді, коли партнери володіють навичками конструктивної поведінки у конфліктній ситуації. У межах своєї конструктивної функції конфлікт:
а) адаптує сім'ю загалом і окремих її членів до нових умов, у яких вони опинились;
б) об'єктивує причину протиріччя і завдяки цьому дозволяє перебороти її;
в) згуртовує членів сім'ї і орієнтує їх на захист своєї єдності;
г) допомагає перебороти внутрішню напругу і позбутися фрустрації;
д) допомагає знайти способи впливу на іншого;
е) допомагає членам сім'ї краще розкрити якості власної особистості і завоювати авторитет у сім'ї.
Деструктивна функція конфлікту полягає у тому, що зростання відчуття невирішуваності може призводити до зростаючого відчуття психологічного дискомфорту. Інакше кажучи, відбувається зсув мотиву на ціль: конфліктуючі сторони починають забувати про те, що їхньою метою є конструктивне вирішення ситуації. На рівні внутрішньо-сімейного функціонування деструктивна функція конфлікту може проявлятися у порушенні обміну інформацією, системи взаємозв'язків, послаблювати єдність сім'ї, знижувати її здатність протистояти труднощам тощо [19, 4с.].
За ступенем небезпеки для сімейних уз конфлікти можуть бути:
Безпечними - виникають при наявності об'єктивних труднощів, втоми, дратівливості, стану «нервового зриву», раптово почавшись, конфлікт може швидко завершитися. Про такі конфлікти часто кажуть: «До ранку все пройде»;
Небезпечними - розбіжності виникають через те, що один з подружжя повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки, наприклад по відношенню до родичів, відмовитися від якихось звичок, переглянути життєві орієнтири, прийоми виховання тощо, то є ставиться проблема, яка вимагає вирішення дилеми: поступатися чи ні;
У сімейному житті існують чимало періодів, коли виникають серйозні зміни, здатні викликати конфліктні ситуації. Назвемо основні з них:
1. Перший період можна назвати адаптаційним, труднощі звикання один до одного породжують величезне коло проблем, саме тому близько третини родин розпадаються в цей період.
2. Другий період пов'язаний з появою дітей, періодом особистісних і професійних становлень членів родини. Цей період супроводжується величезною кількістю міжособистих конфліктів.
3.Третій період пов'язаний з віковими трансформаціями в сімейних відносинах, можливими переоцінками своїх минулих дій [5, 65с.].
Конфлікт звичайно викликається якоюсь складної для подружжя проблемою. Конфліктні ситуації специфічні для різних стадій розвитку сім'ї. Найбільш істотна роль конфлікту в період формування сім'ї, коли подружжя тільки починає пристосовуватися один до одного. Саме на цьому етапі важливо визначити причини конфліктних ситуацій, способи і шляхи їх дозволу
1.2. Причини подружніх конфліктів.
Основною причиною виникнення сімейних конфліктів, на думку авторів, є розходження між уявленнями партнерів стосовно потреб одне одного, між уявленнями і очікуваннями одного стосовно іншого. У групі стабільних подружніх пар конфлікти відбуваються переважно у сфері розподілу ролей і, як правило, вирішуються конструктивно. Конфлікти у нестабільних сім'ях пов'язані значною мірою із незадоволеною потребою у захисті «Я - концепції», а також із порушенням норм життя. Серед важливих причин конфліктів у родині можна виділити кілька груп найбільш характерних: міжособистісна несумісність; претензії на лідерство; претензії на перевагу; розподілення домашніх справ; претензії на управління бюджетом; вплив родичів і друзів; інтимно-особистісна адаптація.
Складна причинно-наслідкова характеристика сімейних конфліктів вносить у причини велику кількість різних факторів, кожний з яких може породити конфліктну ситуацію. Назвемо деякі з них:
коли партнер (партнерка) занадто багато чогось очікує від партнера, робить тільки його (її) відповідальним за своє особисте щастя;
помилковість сексуальних вимог у сімейному житті;
заздрість успіхам партнера в житті;
несерйозність відносин до проблем партнера;
непривабливість партнера;
знецінювання взаємин.
Проблема подружнього конфлікту досліджувалась психологом С.В. Ковальовим. Учений, спираючись на дані теоретико - експериметальних досліджень, стверджує, що істинні причини конфлікту важко виявити через певні психологічні моменти. Тому що:
1. У будь - якому конфлікті раціональне начало послаблене високою інтенсивністю емоцій.
2. Істинні причини конфлікту можуть бути приховані і психологічно захищені у глибині підсвідомості і проявляються на поверхні лише у вигляді прийнятних формулювань.
3. Причини конфліктів можуть бути прихованими через взаємозв'язок різних галузей сімейного життя, коли порушення в одній сфері зумовлює конфлікти в інших [5,156с.]
А.И. Півнів, наприклад, називає сім основних причин сімейних конфліктів:
- порушення етики подружніх відносин (зрада, ревнощі);
- біологічна несумісність;
- неправильні взаємостосунки подружжя (одного з них) з оточуючими їх людьми - родичами, знайомими, товаришами по службі і т.д.;
- несумісність інтересів і потреб;
- відмінність педагогічних позицій по відношенню до дитини;
- наявність особових недоліків або негативних якостей у однієї, а часом і у обох подружжя;
- відсутність взаєморозуміння між батьками і дітьми [9, 75с.].
У деяких подружніх пар невміння вирішувати конфлікти відображається на всіх аспектах процесу взаємної адаптації; у деяких -- тільки на окремих сторонах його; це залежить від того, наскільки співпадають уявлення подружжя про ту або іншу область сімейного життя. Дуже часто пари не можуть адекватно вирішити проблему сімейного лідера; по суті це означає відсутність постійної, стабільної структури сім'ї. В тих випадках, коли в сім'ї є лідер, його партнер звичайно цього лідерства не приймає -- або по суті, або формою. Лідерство, як правило, носить авторитарний характер і неодмінно супроводжується придушенням партнера. Саме тому в деяких подружніх парах спостерігається така картина: один з партнерів -- лідер; другою приймає таке положення у принципі, але не може змиритися з конкретними формами лідерства.
Потрібно помітити, що для сучасної молодої сім'ї характерне неузгодження уявлень про подружні ролі не стільки в господарсько-побутовій сфері, скільки в області міжособистісних відносин. Нерідко претензії одного або обох членів подружжя полягають в невідповідності партнера бажаному ідеальному образу чоловіка або дружини. Так, наприклад, дружина може вважати, що чоловік, надає їй недостатньо уваги, не уміє вчасно її підтримати, не цінує її старанності і досягнень на терені домашнього господарства, що в цілому його манери залишають бажати кращого. А він, у свою чергу ухиляється від обговорення цієї проблеми, просто не розуміючи, що від нього потрібно.
Доктор філософських наук В.И. Зацепін в книзі «Про подружнє життя» малює діаграму підйомів і спадів любовного потягу у різних індивідів. Він пише, що підвищена конфліктність виникає між подружжям, у якого накладаються одна на одну хвиля приливу і пора спаду відчуттів.
Учений вважає, що подружжю корисно в пору ускладнень і охолоджувань відправлятися у відрядження, у відпустку, відволіктися, нарешті, яким-небудь цікавим заняттям (тобто відходити один від одного на безпечну відстань) [18,3с.].
Об'єктивними причинами подружньої дисгармонії виступають кризи розвитку сім'ї. Вирізняють кризи закономірні - залежні від тривалості існування сім'ї, які виявляються з більшою чи меншою гостротою у всіх сім'ях. Інший різновид сімейних криз має необов'язковий характер і залежить від індивідуальної історії існування сім'ї. Причини таких криз: вікові особливості партнерів, різкі зміни обставин життя, потрясіння (переїзд, зменшення бюджету, народження дитини).
РОЗДІЛ II. ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПОДРУЖНІХ КОНФЛІКТІВ.
Попередження подружніх конфліктів.
Готовність до шлюбу, до створення сім'ї включає педагогічну освіченість, господарсько-економічні уміння і навики, сексуальну вихованість. Педагогічна освіченість молодих людей, що вступають до сімейного життя, припускає знання особливостей розвитку дітей і їх виховання, навики догляду за немовлям. Під господарсько-економічними уміннями і навиками маються на увазі уміння планувати, розподіляти і дотримувати сімейний бюджет, організовувати побут і дозвілля, створювати в сім'ї затишок. Сексуальна вихованість припускає засвоєння необхідних знань про інтимні сторони життя людини, правильні погляди на взаємостосунки між чоловіком та жінкою, знання того, як берегти свою любов.
Отже, стабільна благополучна сім'я може функціонувати тільки при певній підготовці молодих людей до сумісного сімейного життя.
Попередження сімейних конфліктів залежить від всіх членів сім'ї, перш за все, від подружжя. При цьому слід мати на увазі, що деякі дрібні сімейні сварки можуть мати позитивну спрямованість, допомагаючи прийти до згоди зі спірних питань і запобігти більш глибокому конфлікту. Але у більшості випадків сімейних конфліктів допускати не слід.
Молоді браки характеризуються первинним входженням в світ один одного, розподілом праці і обов'язків в сім'ї, рішення житлових, фінансових і пов'язаних з веденням загального господарства і побуту проблем, входженням в ролі чоловіка і дружини, деформацією особи, процесом придбання життєвого досвіду, дорослішання і змужніння. Цей період шлюбного життя є найважчим і небезпечним з погляду стабільності сім'ї [19,56с.].
Існують певні умови попередження подружніх відносин:
взаєморозуміння. Навички взаєморозуміння виробляються, наприклад, за допомогою ігрових методів активного спілкування для молодят.
сумісність різних рівнів - фізіологічна; ділова (спрацьованість);
- психоемоційна (співпереживання); ціннісно-орієнтаційна; функціонально-рольова;
- зацікавленість один одним;
- привабливість (симпатія), впливає на сприймання партнера у напрямку перебільшеної оцінки позитивних і недооцінки негативних його рис.
Свобода - обов'язок щодо сім'ї як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю.
У сім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім'ї:
1.)кожен член сім'ї повинен мати свій життєвий простір;
2.)кожен член сім'ї мусить пам'ятати про необхідність поважати іншого;
3.)кожен член сім'ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом;
4.)кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатися керувати ним;
5.)кожен член сім'ї має виконувати певну роль у сім'ї, інакше - сім'я розпадається [13, 198с. ].
Москаленко В.В. виділив такі шляхи попередження конфлікту в сім'ї:
формування психолого-педагогічної культури, знань з основ сімейних відносин (в першу чергу це стосується подружжя);
виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також емоційних станів;
організація сім'ї на засадах рівноправності, формування сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довір'я і пошани;
формування культури спілкування[10, 13с.].
2.2.Методи вирішення подружніх конфліктів.
Вирішення конфлікту - процес знаходження взаємоприйнятного рішення проблеми, що має особисту значущість для учасників. Дозвіл може бути повним і неповним. Дозвіл повний відбувається при усуненні причин, предмету конфлікту і конфліктної ситуації. Дозвіл неповний - коли усуваються не всі причини конфлікту або конфліктні ситуації. У такому разі неповний дозвіл може бути етапом на шляху до його повного дозволу [14, 56с.].
Технологія дозволу подружніх конфліктів вельми різноманітна, вона включає декілька взаємозв'язаних дій, що становлять в своїй сукупності певні стандарти поведінки, що дозволяють уникати конфліктів і уміло дозволяти останні, коли вони виникають .
Поза сумнівом, першою дією, що створює передумову вирішення конфлікту, є уміння визначити, в чому укладені істинні причини конфлікту. Необхідно мати на увазі, що істинна причина конфлікту досить часто ховається однією або обома конфліктуючими сторонами. Задача відшукання істинної причини конфлікту не відноситься до числа простих. Вона вимагає доброго знання психології людини. Якщо причина конфлікту визначена вірно, то стає більш ясною і зрозумілою конфліктна ситуація, а отже, у такому разі легше визначити найприйнятніші способи вирішення конфлікту.
Аналіз виникаючої, а ще краще - тільки назріваючій конфліктній ситуації дає можливість не тільки своєчасно і успішно направити подружній конфлікт в конструктивне русло, але і знайти способи уникнути його, попередити його виникнення.
Існує п'ять основних стилів вирішення конфлікту, описаних і використовують у зарубіжних програмах навчання управлінням конфлікту. Це стилі: конкуренції, ухиляння, пристосування, співпраці, компромісу. Характеристика даних стилів, тактика їх вибору і технологія застосування описані американською дослідницею проблем конфліктології, доктором філософії Д.Г. Скотт у роботі «Конфлікти, шляхи їх подолання».
Стиль конкуренції - використовується, коли суб'єкт дуже активний і має намір йти до розв'язання конфлікту, прагнучи задовольнити передусім власні потреби, на шкоду іншому, змушуючи того приймати його рішення проблеми.
Стиль ухилення - застосовується в ситуації, коли суб'єкт невпевнений у позитивному для нього вирішенні конфлікту, або коли він не хоче витрачати сили на його рішення, або в тих випадках, коли відчуває себе неправим.
Стиль пристосування - характеризується тим, що суб'єкт діє разом з іншими, не прагнучи відстоювати свої інтереси. Він поступається своєму опонентові і упокорюється з його домінуванням. Даний стиль слід використовувати, коли ви відчуваєте, що, поступаючись в чомусь, ви мало втрачаєте. У разі використання пристосування суб'єкт прагне виробити рішення, яке задовольняє обидві сторони.
Стиль співробітництва - реалізуючи його, суб'єкт активно бере участь у вирішенні конфлікту, відстоюючи при цьому свої інтереси, але намагаючись спільно з іншим суб'єктом шукати шляхи досягнення взаємовигідного результату. Найбільш часто використовується в ситуаціях, коли обидва суб'єкта володіють рівними ресурсами, бажанням усунути конфлікт, готові говорити і слухати один одного, виробити альтернативні варіанти вирішення проблеми.
Стиль компромісу - проявляється в тому, що обидві сторони конфлікту шукають рішення проблеми, засноване на взаємних поступках. Цей стиль найбільш ефективний, коли обидва протиборчих суб'єкта хочуть одного й того ж, але впевнені, що одночасно це для них не можна виконати. Доцільно використання цього стилю в тому випадку, якщо обидві сторони мають однакові ресурсами і мають взаємовиключний інтерес; обидві сторони може влаштувати тимчасове рішення [16,24с.].
Поступатися повинні обидва члени подружжя. Але першим поступитися повинен той, хто мудріше, сильніше, хто розуміє, що небажання і невміння поступатися - шлях, що веде до сварок і нерідко - до розлучень.
Дуже важливо навчитися такту і витримці, умінню переконливо і аргументовано викладати свою точку зору. Якщо ж переконати чоловіка не вдається, краще припинити суперечку. Найголовніше - не перетворити сімейні суперечки на сварки, дискусії - в скандали і треба навчитися взаємодіяти з батьками і родичами, а важливіше - навчитися поважати один одного.
