Погашення та зняття судимості

 

Міністерство  освіти і науки,

молоді та спорту України

Донецький національний університет

Кафедра кримінального  права та процесу

 

  До захисту допустити:

Науковий керівник

_______________  Ковальова В.В.

«_____»______________2012 р.

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

ПОГАШЕННЯ ТА ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ

 

 

 

 

 

Студентка Целковська А.А., 2 к., гр. В, д/о

Науковий керівник: доцент, к.ю.н. Ковальова В.В.

 

 

 

Донецьк – 2012

 

ЗАТВЕРДЖЕНО:

                                                 Науковий керівник

доцент, к.ю.н. Ковальова В.В.

____________________________

                     «     »  _______________  2012 р.

 

Курсове завдання

 

Целковської Анастасії Олександрівни, студентки 2 курсу, групи В

денного відділення,

спеціальності «Правознавство»

 

1. Тема роботи: Погашення та зняття судимості.

           2. Мета роботи: визначити поняття та значення судимості.

3. Термін здачі  роботи науковому керівникові  для підготовки відгуку: 20.12.2012 р.

           4. Робота виконується для:

           5. Теоретичне завдання: аналіз наукової літератури і нормативних джерел стосовно теми, аргументація своєї позиції щодо погашення та зняття судимості.

           6. Результати роботи: визначене значення судимості у забезпеченні правопорядку, наведена авторська аргументація відносно способів та засобів погашення та зняття судимості.

           7. Область застосування результатів роботи: навчальний процес з дисципліни «Кримінальне право», науково-дослідна робота.

 

8. Завдання вручене  студенту: _________________2012 р.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Науковий керівник

                                              к.ю.н., доц. Ковальова В.В.                                                                 ____________________________

                     «   »  _________________ 2012 р.

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

виконання курсової роботи

Целковської А.А., студентки 2 курсу, групи В,

денного відділення, спеціальності  «Правознавство»

на тему: «Погашення та зняття судимості»

 

 

№	Види робіт	План	Факт
1.	Підбір наукової літератури і законодавства з теми дослідження	червень 2012	Червень 2012
2.	Підготовка першого і другого розділів роботи і передача науковому керівнику на перевірку	вересень 2012	Вересень 2012
3.	Підготовка третього і четвертого розділів роботи і передача науковому керівнику на перевірку	листопад 2012	Листопад 2012
4.	Підготовка остаточного  варіанту і оформлення роботи	до 15.12.2012	До 15.12.2012
5.	Оформлення і передача роботи на кафедру для перевірки  науковим керівником	20.12.2012

 

Студентка Целковська А.А.                                                                 підпис

 

ВІДГУК НАУКОВОГО КЕРІВНИКА  НА КУРСОВУ РОБОТУ

студентки  __ курсу __ групи _______ відділення

__________________________________________

Тема роботи: ________________________________________________

1.Обгрунтування актуальності  теми, стан розробки наукової проблеми, визначення мети і напрямів виконання роботи: ____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

Оцінка: ____________ .

2. Ступінь розробки теми, самостійність і повнота проведеного  аналізу, наявність помилок; відповідність  змісту темі і плану роботи: __________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

Оцінка: ____________ .

3. Аналіз законодавства  з теми та (або) практики його  застосування: ____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

Оцінка: ____________ .

4. Використання наукових  методів дослідження, вміння логічно  мислити, доводити, робити обгрунтовані  висновки:

____________________________________________________________

____________________________________________________________

Оцінка: ____________ .

5. Отримані результати  і їх новизна: _________________________

____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка: ____________ .

6. Оформлення роботи і  виконання календарного плану:___________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка: ____________ .

 

Загальна оцінка курсової роботи:____________________________ 

Науковий керівник:_____________________________________

 

Р Е Ф Е Р  А Т

 

Курсова робота  30 с., використано  джерел 30.

 

КЛЮЧОВІ СЛОВА – судимість, погашення судимості, зняття судимості, правові наслідки судимості.

  ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ – законодавство України, що регулює суспільні відносини щодо кримінальної відповідальності.

  ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – судимість та її характеристика згідно кримінального законодавства.

       МЕТА РОБОТИ – визначити поняття та значення судимості.

      РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ – визначене значення судимості у забезпеченні правопорядку, наведена авторська аргументація відносно способів та засобів погашення та зняття судимості.

      ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ – навчальний процес з дисципліни «Кримінальне право», науково-дослідна робота.

 

Аннотация

 

Целковская А.А. Погашение и снятие судимости. Курсовая работа. Кафедра уголовного права и процесса ДонНУ. Донецк, 2012.

В работе исследованы понятие, структура, содержание судимости, ее правовые последствия, а также способы и средства погашения и снятия судимости.

 

 

 

 

 

 

Summary

         Tselkovskaya AA. Redemption and overturned. Course work. Department of Criminal Law and Procedure. DonNU. Donetsk, 2012.

         In this work the concept, structure, content, criminal record, its legal consequences, as well as ways and means of repayment and overturned.

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………..8

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СУДИМОСТІ……………………………………….11

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ СУДИМОСТІ ………………………..13

2.1. Кримінально – правові  наслідки судимості………………………….14

2.2. Загально-правові наслідки  судимості…………………………………16

РОЗДІЛ 3. ПОГАШЕННЯ СУДИМОСТІ………………………………….18

3.1.Строки та  обчислення строків погашення судимості ……………….20

РОЗДІЛ 4. ЗНЯТТЯ СУДИМОСТІ…………………………………………26

ВИСНОВОК…………………………………………………………………30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..33

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, яка повинна бути ґарантом належної реалізації передбачених Конституцією та законами прав і свобод людини та громадянина. Тому забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, своєчасне попередження та припинення злочинів, їх швидке розкриття – одні з найважливіших завдань правоохоронних органів держави. Існування інституту судимості в кримінальному праві України, який є органічною, нерозривною частиною системи кримінально-правових заходів протидії злочинності, сприяє всебічному виконанню вказаних завдань.

Судимість є заключною  стадією реалізації кримінальної відповідальності. Вона глибоко пов’язана з особою, її правовим становищем, яке багато в чому визначає соціальну позицію та роль особи в суспільстві. Це, у свою чергу, вимагає підвищеної уваги до питання про правову сутність і соціальну природу судимості, оскільки ті наслідки, які настають у результаті її виникнення, відіграють істотну роль у житті судимої особи.

У кримінальному  законодавстві України вирішується  лише частина питань, пов’язаних із виникненням у засудженої особи  судимості та її припиненням. Норми  про судимість потребують ґрунтовного  наукового аналізу за умов всебічного реформування правової системи України. До того ж серйозного теоретичного обґрунтування вимагають окремі питання інституту судимості, які  об’єктивно не могли бути досліджені в науці кримінального права, оскільки виникли у зв’язку з  прийняттям у 2001 р. чинного КК України, в якому цим питанням уперше присвячено самостійний розділ XІІI «Судимість» (ст. ст. 88 – 91).

Треба зазначити, що багато науковців у різний час  зробили помітний внесок у розроблення  вчення про судимість та її значення в кримінальному праві, а також  у розв’язання проблем погашення та зняття судимості. Зокрема, можна назвати А.А. Абдурахманову, Ю.І. Битка, В.І. Горобцова, М.В. Грамматчікова, М.П. Євтєєва, В.В. Єраксіна, С.Й. Зельдова, Б.О. Кирися, Л.М. Кривоченко, В.П. Малкова, В.О. Навроцького, Т.Ю. Орєшкіну, Л.Ф. Помчалова, А.О. Расюк, О.І. Санталова.

Разом із тим, чимало важливих і практично значущих аспектів інституту судимості залишаються  недостатньо дослідженими. Побудова демократичного, правового суспільства, розвиток юридичної науки висвітлили низку проблем, які на сьогодні не знайшли остаточного вирішення, серед яких: доцільність існування  інституту судимості в кримінальному  праві України; проблема доктринального та законодавчого визначення поняття  та мети судимості; удосконалення кримінально-правових норм, які реґламентують порядок  припинення судимості; чітке визначення правового статусу осіб, які мають  судимість, тощо. Крім цього, дедалі більша взаємозумовленість судимості з  багатьма інститутами кримінального  та інших галузей права передбачає всебічне дослідження обраної проблематики та розгляд її в ширшому аспекті, ніж вона останніми роками висвітлювалась у роботах вітчизняних і зарубіжних юристів.

Викладене свідчить про актуальність і важливість обраної теми дослідження.

Об’єктом дослідження є законодавство України, що регулює суспільні відносини щодо кримінальної відповідальності.

Предмет дослідження – судимість та її характеристика згідно кримінального законодавства.

Метою курсової роботи є визначення поняття та значення судимості.

Завдання курсової роботи:

• дослідити поняття і правові наслідки судимості;
• охарактеризувати проблему погашення і зняття судимості.

Теоретико – методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Н. Коротких, В. Паневіна, Є. Мірошниченка, В. Голіна, А.А. Музики.

 Методи дослідження: історико – типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СУДИМОСТІ

Багато  науковців у різний час зробили  помітний внесок у розроблення вчення про судимість та її значення в  кримінальному праві, а також  у розв’язання проблем погашення та зняття судимості. Зокрема, можна назвати А.А. Абдурахманову, Ю.І. Битка, В.І. Горобцова, М.П. Євтєєва.    

Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального  покарання. За своїм змістом вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими  і кримінально-правовими обмеженнями. Саме тому в літературі судимість  часто визначають як негативний правовий статус особи. Так, ч. 3 ст. 6 Конституції України передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку [1]. У відповідних законах України встановлена заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката тощо особами, які мають судимість [2, с.423].

     Судимість має своєю  метою попередження вчинення  нових злочинів як особою, що  має судимість, так й іншими  особами. Підставою судимості  є наявність обвинувального вироку  суду, який набрав законної сили  і яким особа засуджується  до певного покарання. Такими, що не мають судимості, визнаються (3, ч. З ст. 88): а) особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання; б) особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання; в) особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом.

     Відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове  значення у разі вчинення нового  злочину, а також в інших  випадках, передбачених законами. Відповідно  до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається  такою, що має судимість, з  дня набрання законної сили  обвинувачувальним вироком і  до погашення або зняття судимості [3].

     Отже, судимість поширюється  на: 1) строк відбування покарання; 2) і, крім того, у випадках, передбачених  законом, на певний строк після  відбуття покарання.

     Протягом цього часу  особа, яка має судимість, може  виправитися, тому законодавець  передбачає можливість припинення  судимості і пов'язаних з нею обмежень [4, с.139].

         Отже, інституту судимості присвячений розділ XIII Загальної частини КК (ст. 88-91). Після вступу в силу обвинувального вироку з призначенням винній особі покарання (в тому числі й зі звільненням від його відбування з випробуванням) у неї виникає стан судимості[3]. Цей стан завершується у певних випадках моментом відбуття покарання (закінченням строку випробовування), а у більшості випадків він продовжується і після відбуття покарання, до закінчення певних, встановлених в законі строків. Отже, строк судимості складається з: а) проміжку часу від вступу вироку у законну силу і до початку його виконання; б) періоду відбування покарання; в) проміжку часу від відбуття покарання (або від звільнення від його подальшого відбування) і до моменту погашення судимості або зняття її судом. Доцільність інституту судимості обумовлена необхідністю закріплення мети покарання, у першу чергу - спеціального і загального попередження злочинів [5, с.297].

Частина 1 ст. 88 КК України називає два  види припинення судимості: її погашення  і зняття [3].

У цьому розділі було досліджено поняття судимості. Отже, судимість є правовим наслідком засудженої особи вироком суду до кримінального покарання. Також говориться про те, що судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ СУДИМОСТІ

 

Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним  вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість мас правове значення у разі вчинення нового злочину, а  також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Строки і правові наслідки судимості  визначаються окремо щодо кожного злочину. При вчиненні декількох злочинів судимість виникає щодо кожного  із них, тобто особа може мати одночасно  кілька судимостей. При цьому вони можуть відрізнятися за тривалістю і правовим змістом [6, с.221].

Якщо закон усуває чи пом’якшує  караність діяння, то це тягне за собою і відповідні зміни щодо судимості особи, якій було призначене покарання за раніше чинним законом. При повній декриміналізації скоєного судимість скасовується. Це випливає з ч.2 ст.74 КК, яка передбачає звільнення від призначеного судом покарання у випадку усунення караності діяння, та прямо передбачене в ч.З ст.88 КК. Якщо ж відповідно до ч.З ст.74 КК призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі, встановленої цим законом, то судимість обчислюється відповідно до покарання, призначеного згідно з новим законом [3].

Підставою виникнення судимості є  засудження за вчинення злочину судом  України. Водночас, згідно зі ст. 9 КПК вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо особа була засуджена за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинила злочин на території України. Але судимість, що виникла внаслідок засудження судом іноземної держави, в Україні тягне лише кримінально-правові наслідки, прямо передбачені ч.2 ст.9 [7, с.26].

  Персональний характер судимості полягає у тому, що вона не впливає на вирішення питань кримінальної відповідальності осіб, які вчиняють злочин у співучасті з судимим (ч.З ст.29 КК). Так само судимість особи не впливає на правовий статус усіх інших громадян [3].

Отже, правові наслідки поділяються  на: кримінально-правові та загально правові наслідки судимості.

 

                      

         2.1. Кримінально – правові наслідки судимості

 

Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість

1) може виступати як  кваліфікуюча ознака при вчиненні  нового злочину. КК кваліфікуюче  значення надає судимості лише  за тотожний чи однорідний  злочин. Кваліфікуюче значення судимість  має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення злочину повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 ст.32 КК). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

2) враховується при визнанні  рецидиву злочинів (ст.34);

3) є перепоною для звільнення  від кримінальної відповідальності  у зв’язку з дійовим каяттям  (ст.45), примиренням винного з потерпілим (ст.46), передачею особи на поруки (ст.47), зміною обстановки (ст.48);

4) враховується при визначенні  того, чи має місце переривання  перебігу строків давності притягнення  до кримінальної відповідальності (ч.З ст.49);

5) враховується при виборі  окремих видів покарання (ч.2 ст.62), а протягом строку відбування  певних покарань створює підстави  для застосування спеціальних  обмежень щодо засуджених (ч.2 ст.58);

6) як одна із ознак,  що характеризують особу винного,  враховується відповідно до загальних  засад призначення покарання  (п.З ч.1 ст.65), а також при звільненні  від покарання через хворобу  (ч.2 ст.84);

7) за умисний злочин (оскільки  вона є умовою рецидиву та  різновидом повторності злочинів) виступає як обставина, яка  обтяжує покарання при призначенні  покарання (п.1 ст.67), хоча може  і не враховуватися при призначенні  покарання з підстав, вказаних  у ч.2 і ч.4 ст.67;

8) за загальним правилом, є підставою для відмови в  призначенні більш м’якого покарання,  ніж передбачено законом (ст. 69);

9) може бути підставою  для відмови у звільненні від  відбування покарання з випробуванням  (ч.1 ст.75);

10) за злочини проти  миру та безпеки людства, передбачені  ст.437-ст.439 та ч.1 ст.442, є підставою  для незастосування давності  виконання обвинувального вироку (ч.6 ст.80);

11) враховується при визначенні  обов’язкової частини покарання,  яка фактично повинна бути  відбута при умовно-достроковому  звільненні від відбування покарання  (п.2 ч.З ст.81, п.2 ч.З ст.107), а також  при заміні не відбутої частини  покарання більш м’яким (п.2 ч.4 ст.82) [8, с.259; 3] .

Таким чином, кримінально-правові  наслідки судимості полягають у  тому, що вона враховується при вирішенні  цілої низки питань, пов’язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням [9, с.99].

Основні кримінально-правові  наслідки судимості пов'язані з тим, що:

- наявність в особи,  яка вчинила злочин, непогашеної  або не знятої судимості відповідно  до ст. 32 ч. 4 КК дає підстави  для оцінки нового злочину  як повторного [3];

- наявність в особи  судимості дає підстави для  визнання нового вчиненого нею  злочину як рецидиву злочинів (ст. 34 КК);

- виходячи з того, що  відповідно до ст. 67 ч. 1 п. 1 КК повторність  і рецидив злочинів визнаються  обставинами, що обтяжують покарання,  наявність судимості також автоматично  визнається обтяжуючою обставиною[3];

- наявність в особи  судимості відповідно до статей 75, 81, 82 КК визначає встановлення  більш жорстких умов застосування  пільгових норм звільнення від  покарання та заміни призначеного  покарання більш м'яким. У зв'язку  з цим не можна погодитись з точкою зору авторів цитованого підручника «Кримінальне право України. Загальна частина», які вважають, що наявність судимості «виключає застосування до особи, яка вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності. Аналіз вказаних статей не дає підстав для такого висновку. Законодавець жодним чином не згадує наявність судимості при визначенні правообмежень у застосуванні цих інститутів, а розширене тлумачення вказаних кримінально-правових норм є недопустимим, отже суттєво обмежує права особи [3].

 

       2.2. Загально-правові наслідки судимості

      

       Загально-правові наслідки судимості полягають в різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, зокрема:

1) заборона приймати на певні  посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину,за який є судимість, в інших — береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так,особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути:суддею,прокурором, слідчим, адвокатом, судовим експертом, нотаріусом, членом Вищої ради юстиції, працівником органів внутрішніх справ. Відсутність судимості за умисний злочин є умовою зайняття посад: Голови та члена Центральної виборчої комісії, працівника Управління державної служби охорони, народного депутата України. Певні посади можуть обіймати особи, в яких відсутня судимість за певні злочини: посади в державному апараті не можуть обіймати особи, які мають судимість, несумісну із зайняттям посади, працівником державної податкової служби не може бути особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів [10, с.259];

2) обмеження у здійсненні підприємницької  діяльності. Особи, яким суд заборонив  займатися певною діяльністю, не  можуть бути зареєстровані як  підприємці з правом здійснення  відповідної діяльності до закінчення  строку, встановленого вироком суду; особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю;

3) обмеження у допуску до державної  таємниці (за наявності судимості  за тяжкий злочин), що, в свою  чергу,є умовою обіймання певних  посад;

4) обмеження у виїзді за кордон  громадянина України й обмеження  у прийнятті до громадянства  України (щодо особи, засудженої  в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину)

5)збільшення мінімального розміру  застави як запобіжного заходу;

6)обмеження,пов’язані з застосуванням адміністративного нагляду;

7) позбавлення права на отримання  певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством [11, с.164];

8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується зокрема  до осіб, які: мають дві і  більше судимості за вчинення  тяжких злочинів; засуджені за  бандитизм, умисне вбивство при  обтяжуючих обставинах, деякі інші  злочини);

9) заборона призову на строкову  військову службу в мирний  час (щодо осіб, які були засуджені  до позбавлення волі) [12, с.253].

 Отже підставою виникнення судимості є призначення засудженому покарання. Відсутність цієї підстави означає, що судимість не виникає, а визнання такої підстави юридичне нікчемною тягне за собою негайне припинення всіх правових наслідків необґрунтованого призначення покарання, включаючи ті, що стосуються судимості.

У цьому розділі були досліджені правові наслідки судимості, які поділяються на кримінально-правові та загально-правові.

Таким чином, кримінально-правові  наслідки судимості полягають у  тому, що вона враховується при вирішенні  цілої низки питань, пов’язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням. А загально-правові наслідки судимості полягають в різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПОГАШЕННЯ  СУДИМОСТІ

 

Погашення судимості - це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов.

Головним з них є не вчинення особою протягом строку судимості нового злочину. Стаття 89 КК встановлює диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, відбутого винним. Так, відповідно до пунктів 1 і 2 ст.89 у осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 79 КК), судимість погашається при сприятливому перебігу іспитового строку. Якщо таким особам було призначено вироком суду додаткове покарання, строк якого перевищує іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання [13, с.57].

У деяких випадках судимість погашається  самим фактом відбуття покарання  або звільнення від нього. Так, згідно з пунктами 3 і 4 ст. 89 КК судимість  погашається після відбуття таких  покарань, як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 55 КК), службові обмеження  для військовослужбовця (ст. 58 КК), тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК) або з моменту їх дострокового звільнення від цих видів покарань. Так само погашається судимість  у разі відбуття покарання військовослужбовцем  на гауптвахті замість арешту [14, с.139; 3].

Стаття 89 КК передбачає також погашення  судимості перебігом встановленого  в законі строку після відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків встановлюється залежно від виду покарання і  ступеня тяжкості вчиненого злочину. Так, п. 5 передбачає строк погашення  судимості в один рік, якщо особи  відбули покарання у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт  або арешту, а для осіб, які  відбули покарання у виді обмеження  волі, строк погашення судимості  дорівнює двом рокам (п.6).

У пунктах 6-9 ст. 89 КК строки погашення  судимості диференціюються залежно від категорії злочинів, до яких належить вчинений засудженим злочин. Для злочинів невеликої тяжкості - два роки; середньої тяжкості - три роки; тяжких - шість років; особливо тяжких - вісім років [3].

Закінчення передбачених ст. 89 КК строків  судимості за умови, що перебіг строку не переривався вчиненням нового злочину, дозволяє вважати особу  такою, яка не має судимості, що є  важливим чинником реалізації прав людини[3].

Частина 1 ст. 90 КК встановлює загальне правило, відповідно до якого строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і  додаткового покарання. Так, якщо особу  було засуджено до чотирьох років  позбавлення волі (основне покарання) і трьох років позбавлення  права обіймати посади, пов'язані  з матеріальною відповідальністю (додаткове  покарання), строк погашення судимості  почне обчислюватися тільки після  відбуття додаткового покарання, тобто  після закінчення семи років, тому що тільки після цього строку особа  буде вважатися такою, що відбула  як основне, так і додаткове покарання [15, с.169].