Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності

Зміст

Вступ

Розділ 1. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

1.1. Сутність фінансово-економічного аналізу та його завдання

1.2. Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів

1.3. Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

Розділ 2. Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності

Енергодарського заводу будівельних конструкцій

2.1. Аналіз ліквідності підприємства.

2.2. Аналіз фінансової стійкості  підприємства.

2.3. Аналіз ділової активності  підприємства.

2.4. Аналіз рентабельності підприємства.

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

Вступ

Перебудова господарчого механізму в умовах переходу на ринкові відносини об’єктивно пов’язана з процесами децентралізації систем управління народним господарством та його галузями, перенесенням центру важкості на мікро рівень, безпосередньо к процесам виробництва та обміну, тобто на даному етапі формування економічних відносин вибір систем та способів винесення фінансових рішень покладається на плечі безпосередньо виробника.

Але багато українських виробників знаходяться в критичному стані і в нових умовах виникає суттєва необхідність приведення всіх елементів функціонуючий системи управління, в відповідність з адекватною методикою господарювання, перехід на яку важок в зв’язку з підходами к веденню господарства яки склалися дуже давно; обліку господарських операцій; к самому процесу виробництва.

В ринкових умовах заставою кращого життя і основою стабільного підприємства служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при яком підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, може шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та поновленню, тобто такого співвідношення оборотних та іммобілізованих засобів (як в цілому, так і по частинам), при якому досягається оптимальний рівень економічних можливостей підприємства.

Визначення меж фінансової стійкості підприємства відноситься к числу найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, тому що недостатня фінансова стійкість може привести к відсутності у підприємств коштів для розвитку виробництва, їх фінансової неспроможності та в загалом к банкрутству, а «ізлишня» стійкість буде перешкоджати розвитку, отягчаючи витрати підприємства зайвими запасами та резервами, тому к формуванню моделі фінансової стійкості повинно бути застосовано науковий підхід шляхом підкріплення його реальними розрахунками ефективності любого фінансового рішення.

Для оцінки фінансово-економічної діагностики підприємства необхідно провести аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан представляє собою сукупність показників, відображаючих наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Ціль аналізу складається не лише в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, а і виявити недоліки фінансової діяльності підприємства, вказати на причини їх виникнення. Діагностика дозволяє простежити зміни в динаміки, а також дозволяє постійно проводити роботу, направлену на поліпшення фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам слід вести роботу. В відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.

Разом з цим, фінансовий стан – це важливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньої середі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якої степені гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим та іншим відношенням.

Таким чином, фінансово-економічна діагностика являється складовою частиною та зв’язуючою ланкою двох найважливіших елементів управління діяльністю підприємства: фінансового менеджменту, з однієї сторони, та маркетингу, з іншої сторони. Ця обставина визначає особливості методів які застосовуються та систему аналітичних показників фінансової діяльності підприємства.

Фінансова діагностика – це один із способів виявлення причин негативних тенденцій в розвитку підприємства, на основі діагностики та аналізу, як вже було сказано, можливо побудувати таку модель управління фінансовою діяльністю підприємства, яка дозволить оптимізувати його прибуток та збільшити його майновий стан, ріст якого є заставою стабільності його стану на довгий період часу. Фінансова стійкість підприємства досягається лише тоді, коли підприємство має можливість постійного отримання прибутку. Фінансова стійкість визначається з тих умов, коли власні та залучені к ним засоби використовуються так, що грошові результати його діяльності, перш за все прибуток достатні для погашення кредиторської заборгованості та погашення податкових та інших зобов’язань.

Попередити банкрутство – значить вирішити проблему виживання. Проблема виживання вирішується на двох рівнях – макроекономічному (на рівні суверенної держави) та мікроекономічному (на рівні підприємства). На макрорівні необхідно призупинити руйнацію промислового комплексу, відновити сільськогосподарське виробництво шляхом побудови фермерських господарств, змінити податкову систему шляхом встановлення пільгових ставок для виробників. На мікрорівні необхідно знати, яка економічна стратегія оправдає себе в найближчі десять років, знайти своє місце в конкурентної боротьбі, адже місткість українського ринку далеко не вичерпана, необхідно йти по шляху використання нових технологій, швидко перебудовуватися на виробництво нової продукції в залежності від попиту, бути здатними адаптуватися к змінам, систематично аналізувати фінансову діяльність підприємства, щоб знати, по яким конкретним напрямкам слід вести роботу.

Ціль даної роботи – фінансово-економічна діагностика ЕЗБК. На основі діагностики будуть зроблені висновки та надані рекомендації по поліпшенню фінансового стану даного підприємства.

Розділ 1. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план, бізнес-план, форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства» (додаток 1), « 2 «Звіт про фінансові результати» (додаток 2), декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

1. Сутність фінансово-економічного аналізу та його завдання

Зміст та основна цільова установка фінансово-економічного аналізу – оцінка фінансового стану та виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб’єкту за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарюючого суб’єкту – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності, кредитоздатності), використання фінансових ресурсів та капіталу, виконання обов’язків перед державою та іншими господарюючими суб’єктами.

В традиційному розумінні фінансово-економічний аналіз представляє собою метод оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансово-економічного аналізу – внутрішній та зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться робітниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, які не є робітниками підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства переслідує декілька цілей:

• визначення фінансового положення;
• виявлення змін в фінансовому стані в просторо-часовому розрізі;
• виявлення основних факторів, які визивають зміни в фінансовому стані;
• прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Досягнення цих цілей досягається за допомогою різноманітних методів та прийомів.

1.2. Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства.

Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного й технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у вигляді двох модульній структури:

• експрес-аналіз фінансового стану,
• деталізований аналіз фінансового стану.

Експрес-аналіз фінансового стану.

Його метою є наочна й проста оцінка фінансового благополуччя й динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. У процесі аналізу В.В. Ковальов пропонує розрахувати різні показники й доповнити їхніми методами, заснованими на досвіді й кваліфікації фахівця.

Автор вважає, що експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, економічне читання й аналіз звітності.

Ціль першого етапу - ухвалити рішення щодо доцільності аналізу фінансової звітності й переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться візуальна й найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і власне кажучи: визначається наявність всіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність всіх звітних форм; перевіряються валюта балансу й всі проміжні підсумки.

Ціль другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому й фінансовому становищі господарюючого суб'єкта.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його ціль - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності й фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим або іншим ступенем деталізації в інтересах різноманітних користувачів (табл.. 1.).

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність або необхідність більше поглибленого й детального аналізу фінансових результатів і фінансового становища.

Деталізований аналіз фінансового стану.

Його ціль - більш докладна характеристика майнового й фінансового становища господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в стікаючому звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює й розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

Таблиця 1

Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу

Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів виконується за даними балансу підприємства з використанням прийомів вертикального та горизонтального аналізу.

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу – розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка зміни питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом’якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Структура та динаміка джерел формування фінансових ресурсів підприємства у 2007 році наведені в таблиці 2.

Аналізуючи наведені дані, можна висновувати, що основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є власні кошти (51,77 % на кінець року). Вартість майна підприємства зросла за звітний період на 73,18 тис. грн., але тільки на 61 тис. грн.. – за рахунок власних коштів, це сприяє фінансовій стійкості підприємства; решта покривалась за рахунок збільшення зобов’язань підприємства.

За звітний період частка позикових коштів зменшилась на 2,29% і становила 19,47% у структурі майна, це дає підприємству змогу бути фінансово незалежним. Зростання нерозподіленого прибутку (темп приросту 26,98%) свідчить про ефективну діяльність підприємства. За останній рік відбулися зміни в структурі власного капіталу: так збільшився розмір додаткового капіталу на 3 тис. грн. В структурі балансу розмір довгострокових та короткострокових зобов’язань підприємства зменшився, що зменшує ризик втрати фінансової стійкості. В структурі кредиторської заборгованості переважають зобов’язання по короткостроковим кредитам банку та поточні зобов’язання по одержаним авансам. По поточним зобов’язанням за останній рік майже нічого не змінилося, незначно зменшилась заборгованість з оплати праці, зі страхування, заборгованість перед бюджетом по податкам, несвоєчасна сплата яких викликає нарахування пені.

За рахунок власних оборотних коштів на початок звітного періоду покривалось на 10,52% матеріальних оборотних коштів. На кінець звітного періоду частка цього джерела в матеріальних оборотних коштах зменшилась на 6,7%. Це свідчить про те, що прискорене зростання коштів поліпшить платоспроможність підприємства.

Структура та динаміка напрямів використання фінансових ресурсів підприємства у 2007 році наведені в таблиці 3.

З даних аналітичної таблиці можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 994,8 тис. грн.., тобто за звітний період майно підприємства збільшилося на 57,28 тис. грн.. за рахунок збільшення основних і оборотних коштів. У загальній вартості майна, яке перебуває в розпорядженні підприємства, 69,73% становлять оборотні активи, які збільшилися на кінець звітного періоду на 116,42 тис. грн., це свідчить про формування на підприємстві не достатньо мобільної та ліквідної структури активів, значні накладні витрати та підвищену чутливість до зміни доходу.

Частка дебіторської заборгованості збільшилася на 1,15%, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Підприємство протягом року мало пасивне сальдо заборгованості (дебіторська заборгованість на кінець року складає 15,45 тис. грн., кредиторська заборгованість на кінець 2007 року складає 101,97 тис. грн., це означає, що підприємство фінансувало свої запаси і відстрочки платежів своїм комерційним кредиторам.

Частка грошових коштів в національній валюті на кінець 2007 року збільшилась на 9,79% (114 тис. грн..).

Результати аналізу проілюструємо за допомогою діаграми (рис.1, рис.2).

Рис. 2 – Структура оборотних активів «ЗБК» за станом на 01.01.08 року.

Узагальнюючим етапом експрес-аналізу балансу є визначення джерел формування:

1) нематеріальних активів;

2) основних засобів;

3) довгострокових фінансових інвестицій;

4) довгострокової дебіторської  заборгованості;

5) запасів

Джерела формування активів «ЗБК» станом на кінець 2007 року наведені на рисунку 3.

1.3. Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

Різні напрями операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства дістають своє остаточне відображення у фінансових результатах.

Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності ЗБК здійснимо за допомогою даних форми №2 «Звіт про фінансові результати» (додаток 2), з використанням абсолютних та відносних показників. До абсолютних відносять виручку, валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування та чистий прибуток. До відносних – темпи приросту цих показників. Виконання експрес-аналізу, фінансових результатів діяльності ЗБК наведено в таблиці 4.

З наведених в таблиці даних можна зробити висновок, що чистий дохід підприємства в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився 49,32% або на 657,00 тис. грн.. Основна діяльність протягом останніх трьох років була прибуткової, але спостерігається поступове зменшення валового прибутку отриманого підприємством. Основний дохід підприємство отримує від основної діяльності. Чистий прибуток підприємства у 2006 році склав 13,8 тис. грн.., це свідчить про відсутність можливості у підприємства поповнення оборотних коштів для ведення нормальної господарської діяльності.

Для того, щоб визначити ефективно чи неефективно працювало підприємство, ми спів ставимо темп росту чистого доходу та чистого прибутку, та проаналізуємо тенденції їх зміни (рис. 4.)

Рис. 4 – Динаміка чистого прибутку та чистого доходу за 2006 – 2007 роки

Як ми бачимо з рисунку, зростання ЧД супроводжується зростанням ЧП, але з меншим темпом приросту, така тенденція є позитивною в роботі підприємства і свідчить про те, що підприємство отримує достатньо стабільно чистий прибуток. Відставання зростання ЧП від зростання ЧД пов’язане з накопиченням попередніх боргів, та незначне підвищенням собівартості продукції (товарів , послуг, робіт).

Розділ 2. Поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності Заводу будівельних конструкцій

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєво розширення прав підприємств у галузі фінансово-господарської діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінка використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.

2.1. Аналіз ліквідності підприємства.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової ліквідності оцінюється показниками ліквідності, у найбільш загальному виді що характеризують, чи може воно своєчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по своїх короткострокових зобов'язаннях.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені убутної ліквідності, із зобов'язаннями по пасиві, що групується по ступені їхнього погашення. Аналіз проводиться по даним балансу форма №1.

А1- найбільш ліквідні активи, до них ставляться всі статті коштів підприємства й поточних фінансових інвестицій.

А2- швидко реалізуємі активи, до них ставляться активи для обігу яких у грошову форму потрібно більше тривалий час.

A3- повільно реалізовані активи, набагато більший строк знадобиться  для перетворення виробничих  запасів і витрат у незавершеному  виробництві в готову продукцію, а потім у кошти.

Ш- найбільш термінові зобов'язання, до них ставляться кредиторська заборгованість по придбаних товарах, роботам, послугам.

П2- короткострокові пасиви, сюди входять статті четвертого розділу пасиву балансу, за винятком кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, і статті другого й п'ятого розділів пасиву балансу.

ПЗ- довгострокові пасиви, ця група представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства.

Для оцінки ліквідності підприємства розраховуються наступні відносні показники:

Таблиця 5.

Групи активів з різним ступенем ліквідності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - найбільш твердий із критеріїв ліквідності. Визначає частку погашення короткострокових зобов'язань винятково за рахунок коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується по формулі:

Кал. = А1/(Ш+П2),                                        (2.1)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ЗБК склав:

На початок звітного періоду:

Кал. = 645,8/(1098,2+16072,9)=0,038

На кінець звітного періоду:

Кал. = 457,6/(279,5+19042,1)=0,024

Зміна рівня коефіцієнта: 0,024-0,038= -0,014

Коефіцієнт термінової ліквідності вважається більше твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться в увагу найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується по формулі:

Ксл. = (А1+А2)/(Ш+П2),                                         (2.2)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ЗБК склав:

На початок звітного періоду:

Ксл. = (645,8+15742,1)/(1098,2+16072,9) = 0,95

На кінець звітного періоду:

Ксл. = (457,6+15763,9)/(279,5+19042,1)=0,84

Зміна рівня коефіцієнта: 0,84-0,95= -0,11

Коефіцієнт поточної ліквідності - дає загальну оцінку ліквідності, показуючи ступінь покриття короткострокових пасивів поточними активами. Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується по формулі:

Кп. л. = (А1+А2+А3)/(Ш+П2)                                    (2.3)

Коефіцієнт поточної ліквідності ЗБК склав:

На початок звітного періоду:

Кп.л. = (645,8+15742,1+684,6)/(1098,2+16072,9) = 0,99

На кінець звітного періоду:

Кп.л.. = (457,6+15763,9+3001,5)/(279,5+19042,1)=0,99

З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, значне накопичення запасів, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами.

Зміна рівня коефіцієнта: 0,99-0,99= 0

Зведемо отримані результати в таблицю (табл..7, табл. 8):

Таблиця 7

Розрахунок показників ліквідності

Як видно з таблиці, ступінь покриття короткострокових пасивів поточними активами не змінилася, тому загальна оцінка ліквідності здається стабільною. Але коефіцієнти абсолютної й термінової ліквідності зменшилися протягом розрахункового періоду. Це говорить про те, що за поточний рік платоспроможність ЗБК погіршилася. Підприємству не вдається погашати свої короткострокові зобов'язань за рахунок коштів і повільно реалізованих активів. Аналіз ліквідності балансу дозволяє охарактеризувати ліквідність ЗБК як недостатню.

Коефіцієнт швидкої ліквідності за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси. На підприємстві спостерігається тенденція до зменшення ліквідності підприємства.

Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він характеризує свободу маневру і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства, розмір показника на кінець 2007 року становить 0,39 - чим вище буде цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Показник підприємства на початок 2007 року 1,83, на кінець 2007 року 3,84, свідчить про високу забезпеченість підприємства запасами.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів  характеризує частку власних оборотних коштів, які знаходяться у формі абсолютно ліквідних активів – грошових коштів. На підприємстві цей показник зростає, що свідчить про позитивну тенденцію.

Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних»джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари. роботи, послуги. На підприємстві коефіцієнт покриття вище ніж 1, а це означає, що поточний фінансовий стан  стійкий.

2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. Абсолютні показники фінансової стійкості підприємства наведені в таблиці 9. За результатами даних таблиці 9 та таблиці 10 визначимо тип фінансової стійкості ЗБК за 2007 рік.

Таблиця 10.

Типи фінансової стійкості підприємства