Походження, суть і форми грошей

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Походження, суть і форми грошей..........…………...........…….......6

1.1.Еволюція і форми грошей  ………………………………………....…........6

1.2.Функції грошей та їх роль у ринковій економіці…………….................14

Розділ 2. Теорії грошей і грошовий обіг.........................................................22

2.1. Сучасні теорії грошей і шляхи їх розвитку..............................................22

2.2 Грошовий обіг, закони грошового обігу і методи регулювання.............30

Висновки………………………………………….…………………………...34

Список використаних джерел……………….....................…………......…...36

Додатки…………………………………………………………………….......37

Вступ

У ринковій економіці  грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб’єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.

Гроші необхідні для  функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил. Будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.

Сучасний стан економічної ситуації в Україні визначається процесами ринкової трансформації, що обумовлюється відсутністю інституційної бази. Основною проблемою є вибір економічної політики, завдяки якій грошовий обіг позитивно впливав би на розвиток господарства країни, та сприяв економічному прогресу. В цьому полягає актуальність теми. Вибір теми і структури викладу інформації зумовлені зростанням ролі грошей у забезпеченні динамічного розвитку національної економіки України та її взаємодії з іншими суб’єктами світового ринку.

Відображаючи рівень розвитку продуктивних сил на кожному  етапі вдосконалення товарно  – грошових відносин, гроші постійно удосконалюють виконувані функції  і свій зміст. Національні гроші  тісно переплітаються з політикою, тому вони визначають і сам характер влади, та її інструменти.

 Мета курсової роботи – вивчити соціально-економічні та організаційно – економічні  відносини у сфері грошового обігу; оволодіти знаннями основоположних законів грошового обігу та практичними навичками використання функціонування грошових мас; дослідити грошовий обіг України на сучасному етапі.

Завданням курсової роботи є дослідження економічної необхідності та сутності грошового обігу в Україні, його важливість та значення для економічного прогресу; розкриття суті законів, на яких базується грошовий обіг; дослідити основне завдання обслуговування реалізації товарів і нетоварних платежів в господарстві. Для дослідження поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

1.дослідити економічну  необхідність та сутність грошового  обігу;

2.проаналізувати функціонування  грошового обігу на сучасному  етапі розвитку України;

3.запропонувати методику  удосконалення функціонування грошового  обігу в Україні.

Об’єктом дослідження курсової роботи є грошовий обіг, рух грошових мас і функції самих грошей, які виступають посередником в обміні товарів, виконуючи роль загального еквівалента.

Інформаційною базою  слугували законодавчі акти, вітчизняні літературні джерела та періодичні видання. Оцінка сучасного стану досліджуваної проблеми в курсовій роботі посилається на праці ряду вчених-економістів, таких, як Ш.Монтеск’є, Дж. Берклі, В. Базидевич, А.С. Галичанський, О. Грищенко, А.В. Лемківський, Е.Ф. Жуков, В. Ковальчук, В.Д. Лагутін, І.О. Лютий, а також на ЗУ “Про банки та банківську справу”.

Розділ1. Походження, суть і форми грошей

1.1. Еволюція і форми грошей

Гроші посідають значне місце у ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення  матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є складовою загальної економічної теорії. Економічна ж теорія, як наука, виникла завдяки аналізу грошових відносин.

У монетарній теорії є  багато течій і напрямків, що з'явилися  в процесі розвитку цієї науки. Вони формуються на різних, часто протилежних, засадах, але все це розмаїття шкіл можна згрупувати в декілька напрямків, залежно від того, що ми візьмемо за основний принцип класифікації. Якщо в основу класифікації покласти якісні аспекти грошової теорії, тобто природу грошей, їхню сутність, вартість та купівельну спроможність, то усі існуючі теорії грошей можна розділити на такі чотири: металістична теорія грошей, номіналістична, кількісна та марксистська.

Якщо в основу класифікації покласти головним чином кількісні взаємозв'язки, тобто визначення ролі грошей у відтворювальному процесі та впливу грошової маси на економічне зростання, то існуючі різні течії монетарної теорії можна поділити на дві: класична (неокласична, монетаристська) та кейнсіанська (неокейнсіанська тощо).

Оскільки розподіл монетарних теорій на два напрямки: кейнсіанський  і класичний співпадає з логікою  і загалом із розвитком світової економічної думки, то слід обрати саме цю класифікацію для подальшого викладу. Оскільки розвиток грошової теорії та накопичення знань здійснюються поступово в історичному процесі, то необхідно розглянути ті школи монетарної теорії, які найбільше вплинули на погляди представників сучасних напрямків розвитку теорії грошових відносин.

В економічній літературі розглядаються два підходи до походження грошей: раціоналістична та еволюційна концепції (Дод.1).

Перша пояснює походження грошей як підсумок угоди між людьми, які впевнились у тому, що для  руху вартостей в міновому обороті  необхідні спеціальні інструменти. Згідно з другою – гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу, який поза волею людей призвів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце.

Суспільна корисність грошей полягає в тому, що вони опосередковують  рух товару між виробниками і споживачами, обслуговують рух капіталу.

Значення грошей, їх місце  в економічний системі полягає  в тому, що гроші виступають в  якості реального зв'язку між товаровиробниками. Вони дозволяють визначити ефективність функціонування господарського механізму (Дод.2).

У результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого  періоду стає один товар, здебільшого  метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий. Він визначив появу  нової форми вартості – грошової.

Отже, цілком очевидним  є висновок про те, що гроші виникли  стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали  різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.

Отже, гроші за своїм  походженням – це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці [9, с.37].

В той же час гроші, на відміну від звичайних товарів, є особливим товаром:

споживча вартість товару, що виконує роль загального еквіваленту ніби подвоюється (крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки з їх допомогою людина може задовольнити будь-яку потребу);

вартість грошей має зовнішню форму прояву до їх обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власнику грошей. В той час, як вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.

У своєму розвитку гроші  виступали в двох формах: повноцінні гроші і знаки вартості (замінники повноцінних грошей або неповноцінні гроші).

Повноцінні гроші –  гроші, у яких номінальна вартість (позначена  на них) відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого  вони зроблені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети), які мали різні форми: спочатку штучні, потім – вагові. Монети більш пізнього розвитку грошового обігу мали встановлені законом відокремлювальні ознаки (зовнішній вигляд, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилася кругла форма монети, лицьова сторона якої називалася аверс, зворотна – реверс і обріз – гурт. З метою запобігання псуванню монети, гурт почали робити нарізним.

Перші монети з'явилися  майже двадцять шість століть  тому в Стародавньому Китаї і Лідійській державі. В Київській Русі перші карбовані монети датуються ІХ-Х століттям.

Для повноцінних грошей характерна тривалість знаходження в обігу, що забезпечувалася вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним карбуванням золотих монет при певному і незмінному золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїм якостям повноцінні гроші безперешкодно виконували всі свої функції.

Золотий обіг проіснував відносно недовго – до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникало з обігу.

Знаки вартості (замінники  повноцінних грошей) – це гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобі о витраченої на їх виробництво  суспільної праці. До них належать:

1) металеві знаки вартості  – золота монета, що стерлася;

білонна монета, тобто  дрібна монета, виготовлена з дешевих  металів, наприклад міді, алюмінію;

2) паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу (розрізняють паперові і кредитні гроші).

Паперові гроші –  це представники неповноцінних грошей, які з'явилися як замінники золотих  монет. В Росії вперше паперові гроші (асигнації) з'явилися у 1769 р. У порівнянні з золотими, такі гроші створювали товаровласникам певні переваги (легше зберігати, зручні при розрахунку за дрібні партії).

Право випуску паперових  грошей привласнила собі держава. Різниця  між номінальною вартістю випущених  грошей і вартістю їх випуску утворює  емісійний дохід казни, що є істотним елементом надходжень до державної казни (бюджету). На початковому етапі паперові гроші випускалися державою поруч з золотими і з метою їх впровадження в обіг, обмінювалися на реальні гроші [9, с.156].

Отже, сутність паперових  грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золото і наділені державою примусовим курсом.

Кредитні гроші виникають  з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється з  розстрочкою платежу (в кредит). Їх поява пов'язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов'язаннями продавця, які повинні бути погашені у заздалегідь встановлений термін. Першочергове економічне значення цих грошей – зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу.

Поступово з розвитком  капіталістичних товарно-грошових відносин сутність кредитних грошей зазнає суттєвих змін. В умовах панування капіталу кредитні гроші виражають не взаємозв'язок між товарами на ринку, як було раніше (Т-Г-Т), а відношення грошового капіталу (Г-Т-Г), тому грошовий капітал виступає в формі кредитних грошей.

Кредитні гроші пройшли  наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель – письмове безумовне, нічим не обумовлене зобов'язання боржника сплатити певну суму в заздалегідь обговорений термін і у встановленому місці [1].

Розрізняють простий  вексель, виданий боржником, і переказний (трату), виписаний кредитором і направлений боржнику на підпис з поверненням кредитору. Вексель має наступні особливості:

• абстрактність, тобто  відсутність на документі інформації про вид угоди;

• безперечність, що означає  обов'язкову оплату векселя;

• оборотність, тобто  передача векселя як платіжного засобу іншим кредиторам, що означає можливість взаємного зарахування вексельних зобов'язань продавця. Платіжна гарантія ще більше зростає при акцепті (згоді  оплатити вексель, якщо боржник не зможе  розрахуватися сам) векселя банком (вексель, що акцептувався).

У Радянському Союзі  векселі застосовувалися у внутрішньому обороті в 1922-1930 рр. Кредитна реформа 1930 р. ліквідувала вексельний обіг в середині країни, але з 1937 р. вексель використовувався у зовнішньоторговельних відносинах в результаті приєднання СРСР у 1936 р. до Женевської вексельної конвенції.

На даному етапі в  обігу країнах знаходяться і  казначейські векселі, що випускаються державою для покриття дефіциту державного бюджету.

Банкнота – кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни [1].

Вперше банкноти були випущені в кінці XVII століття, на основі переобліку поодиноких комерційних  векселів. Первісне банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов'язаних з товарообігом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу тривалість обігу і надійність. Центральний банк володів золотим запасом для обміну, що виключало знецінення банкноти.

На відміну від векселя, банкнота являє собою безстрокові  боргові зобов'язання продавця і  забезпечується гарантією центрального банку, який в більшості країн  став державним.

Сучасна банкнота втратила, по суті, обидві гарантії: не всі векселі, що переобліковуються центральним банком, забезпечені товаром, а також відсутній обмін банкнот на золото. На даному етапі банкнота надходить в обіг шляхом банківського кредитування держави, банківського кредитування господарства через комерційні банки, обміну іноземної валюти на банкноти даної країни.

У теперішній час центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості. По суті, вони є національними  грошима на всій території держави. Матеріальне забезпечення у вигляді  товару або золота відсутнє. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи щодо ускладнення їх підробки.

Чек – вид кредитних  грошей, який виступає як грошовий документ встановленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунку в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму.

Вперше чеки з'явилися  в обігу в XVI - ХVIІ століттях  у Великобританії та Нідерландах. З  розвитком кредитної системи  вони отримали широке розповсюдження.

У внутрішньому обігу  чеки використовуються для одержання готівки в кредитній установі, як засіб платежу і обігу, а також в якості інструменту безготівкових платіжних розрахунків, ще здійснюються шляхом перерахувань по рахунках в кредитних установах. В міжнародних розрахунках використовуються банківські чеки для здійснення комерційних платежів, але в основному при платежах неторговельного характеру.

Швидке розширення чекового обігу після Другої світової війни  вимагало зміни форм платежів. Науково-технічний  прогрес розвиток електронно-обчислювальної техніки сприяли появі провідних зарубіжних країнах автоматизованих електронних апаратів для обробки чеків і ведення поточних рахунків. Впровадження ЕОМ в кредитних установах створило умови для появи електронних грошей, які стали електронним еквівалентом готівкових грошей та є їх замінником. Електронні гроші мають ряд особливостей в порівнянні з готівкою:

по-перше, готівку у  вигляді електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші  викрадені або втрачені;

по-друге, після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу;

по-третє, електронні гроші  можуть мати обмежений обсяг.

Користування електронними грошима здійснюється за допомогою  електронного гаманця – будь-якої пластикової картки, або функції картки, що містить реальну цінність у формі електронних грошей, які власник вніс на рахунок в банку. Банківська пластикова картка – це пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого можна керувати банківським рахунком, тобто здійснювати оплату за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Таким чином, картка – це інструмент безготівкових розрахунків, тому її існування пов'язане з функціонуванням певної платіжної системи.

Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків, як міжбанківську, так і банк-клієнт, клієнт-крамниця і так далі пояснюється тим, що цей вид кредитних грошей є ідеальним засобом розрахунку з наступних причин:

• фінансову пластикову картку зручно носити в кишені або гаманці;

• пластикова картка є  відносно дешевим засобом;

• надійність.

В Україні лідерами в  роботі з картками є АППБ "Аваль", ЗАО КБ “Приватбанк” та ВАТ „Укрексімбанк”. Однак розвиток національної платіжної  системи та використання міжнародних платіжних карток гальмують наступні причини:

• відсутність довіри населення до комерційних банків, а звідси і небажання тримати  гроші в банках (хоча останнім часом  кількість вкладів і їх розміри  в банках зростають);

• значні капіталовкладення  та довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;

• відсутність належної законодавчої бази щодо обігу пластикових  карток;

• проблеми фінансової безпеки  банків та клієнтів.

1.2. Функції  грошей

У сучасній економічній  літературі сутність грошей, як правило, визначається через їх функції (Дод.3). Функція являє собою конкретний прояв економічного явища, виражає основне призначення економічних законів, які діють в певній сфері економічних відносин.

Із загального вартісного еквіваленту, тобто міри вартостей товарів, гроші перетворюються в посередника при обміні товарами. Вони стають універсальним вимірником, технічним інструментом для порівняння вартостей різноманітних товарів. В даному механізмі гроші виконують роль лічильних грошей. При такому підході припускається збереження грошей в якості необхідного елементу господарського механізму. Гроші, що отримують від держави статус законного платіжного засобу, набувають безумовних прав на товари і послуги. Вони продовжують опосередковувати ринковий обмін товарів, однак при цьому в поняття гроші вкладається інший, більш полегшений зміст.

Функції грошей, що виділяються  в сучасній економічній літературі, виступають не застиглою формою виразу грошових відносин, а відображають динамічні процеси, що відбуваються, і збагачення цих відносин якісними змінами. Ступінь розвитку тієї чи іншої функції відображає певні етапи розвитку суспільного виробництва.

Першою функцією грошей є функція міри вартості, тобто  їх спроможність вимірювати вартість всіх товарів, служити посередником при визначенні ціни. Тільки наявність вартості у грошового товару забезпечує одночасну появу еквівалентів товару і грошей на протилежних полюсах та їх наступний обмін у відповідності із законом вартості в функції грошей як засіб обігу та платежу і світових грошей.

Разом з тим, необхідно  мати на увазі, що не гроші роблять  товари порівнюваними. Товари порівнювані  за допомогою грошей тому, що вони як і гроші є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння – абстрактну працю. Виражена в грошах вартість товару є ціною. Ціна або грошова форма товару – це форма лише ідеальна. Вартість взуття, одягу, автомобілів, відеомагнітофонів тощо існує хоча і невидимо в самих речах, вона виражається в їх відношенні до золота. Так як вираз товарних вартостей в золоті носить ідеальний характер, то для цієї операції може бути застосоване також лише уявне або ідеальне золото. Кожний товаровласник і товаровиробник знає, що він ще не перетворює свій товар в гроші, якщо надав їх вартості форму ціни і, що йому не потрібно ні граму реального золота для того, щоб виразити в ньому великий обсяг вартостей. Отже, свою функцію міри вартостей гроші виконують як уявні гроші, що подаються ідеально, тому що тут має місце лише ідеальний переказ товару в їх загальне вартісне буття. Хоча функцію міри вартості виконують гроші, що подаються лише уявно, ціна цілковито залежить від реального грошового матеріалу [4, с.200].

Ціну може мати тільки той товар, що знаходиться у відносній  формі вартості. Самі гроші ціни не мають, їх вартість не може бути виражена в них же самих. Замість ціни гроші володіють купівельною спроможністю, яка виражаються в абсолютній кількості товару, що можна за них купити.

Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей, як загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо. Необхідний масштаб для їх порівняння, одиниця виміру речовинної субстанції загального еквіваленту. Коли гроші відносяться до самих себе, вони виступають як масштаб цін. Масштаб цін не є новою функцією грошей. Це іншого роду функція – "природної субстанції" грошового матеріалу.

Хоча речовинним носієм обох функцій с одне і те ж золото, гроші як міра вартості і як масштаб  цін виконують дві різні функції, що різняться своєю природою.

Міра вартості – економічна функція грошей, що залежить від держави. Гроші як міра вартостей с суспільним вартісним еквівалентом, втіленням суспільно необхідної абстрактної праці і виразом вартостей товару. А це означає, що ця функція визначається законом вартості.

З розвитком світового ринкового господарства, поглибленням міжнародного розвитку праці функція міри вартості переростає у другу - функцію інтернаціональної міри вартості. Це пов'язано з ускладненням специфіки суспільної праці в процесі інтернаціоналізації суспільного відтворення: національно-суспільна праця перетворюється в інтернаціонально-суспільну. Протиріччя між поодинокою і суспільною працею отримує своє розширення на світовому ринку. Відповідно продукт національної праці отримує суспільне визнання на основі національної міри вартості. За допомогою інтернаціональної міри вартостей реалізується основна вимога товарного виробництва: гроші повинні забезпечувати абсолютну обмінність товару не тільки на національному, а і на світовому ринку. Завдяки цьому товари набувають порівнянності і абсолютної обмінності в межах світового господарства [4, с.204].

Все сказане справедливо  для реальних грошей. Однак в сучасних умовах стан справ докорінно змінився. На зміну повноцінній монеті реальної вартості прийшли папірці, передували яким векселі і розписки ювелірів. Сучасні кредитні гроші не виконують в повній мірі свої класичні функції.

Таким чином, в процесі  еволюції, функція грошей як міри вартості перетворилася у функцію фіксації вартісних пропорцій властиву кредитним грошам [4, с.211].

У сучасній ринковій економіці  гроші як одиниця рахунку використовуються передусім для виміру і порівняння цінності товару. В кожній державі  існує національна одиниця рахунку (гривня, долар, марка, єна, песо і т.д.). Деякі з валют, що вільно конвертуються, реально виконують цю функцію і на міжнародному ринку. В країнах з високим рівнем інфляції нерідко віддають перевагу використанню в якості одиниці рахунку не місцевій валюті, а іноземній. Така практика, наприклад була широко розповсюджена в 90-ті роки XX століття в Росії, Україні та інших постсоціалістичних країнах, коли велика кількість товарів та послуг поруч з ціною в національних валютах отримали ціну в доларах. Ціни на нерухомість (квартири, землю тощо) виражаються передусім в доларах і лише потім в карбованцях. Висока інфляція, підриваючи національну грошову одиницю, може призвести до грошової реформи і встановленню нової рахункової грошової одиниці. Однак зміна масштабу цін не зачіпає цю функцію грошей, бо впливає на зміни цін всіх товарів і послуг.

Процес товарного обігу породжує потребу в грошах як засобу обігу. Це зумовлено тим, що грошовий вираз  вартості шляхом функції міри вартості ще не означає реалізацію товару. Його ціна реалізується лише при обміні товару на гроші в процесі товарного  обігу "Т-Г-Т". Для виконання функції засобу обігу гроші завжди повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Вони повинні також володіти такими якостями як портативність, міцність, однорідність, подільність [4, с.216].

Суспільна праця у формі вартості здійснює особливий вид руху –  товарна вартість перетворюється в  грошову, грошова – в товарну. Обіг товарів здійснюється за допомогою  грошей. Зміна форм, в процесі  якої здійснюється обмін продуктами "Т-Г-Т" припускає, що товар є вихідним і кінцевим пунктом процесу кругообігу товарів. З іншого боку включається кругообіг грошей. До тих пір поки товар зберігається в руках продавця у вигляді грошей, він здійснює лише першу половину свого обігу, коли ж за ці гроші куплений товар, то гроші віддаляються від свого первісного власника і відбувається безперервне вилучення грошей з їх вихідного пункту: Г-Т. Щоб гроші виконували функцію засобу обігу необхідно додержуватися однієї умови: рух грошей і товарів повинен здійснюватися водночас.

Призначення грошей як засобу обігу  – бути посередником при обміні товарів. Для ранніх етапів товарообміну кожен товар, що виконував роль загального еквіваленту, вступаючи в обмін  з іншим товаром, був одночасно  і мірою вартості і засобом  обігу, обидві функції в ньому співпадали. Подальший розвиток обміну призвів до відокремлення цих функцій, що сприяло утворенню особливих форм грошей: лічильних грошей як міри вартості і знаків вартості як засобів обігу. Таким чином, тотожність функції в загальному еквіваленті перетворилася в єдність двох протилежностей у повноцінних монетах. В подальшому ця протилежність розвивається у власне протиріччя, що призводить до порушення стійкості грошей як суспільних виробничих відносин.

В умовах розвинутого товарного  господарства гроші в функції засобу платежу пов'язують між собою велику кількість товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань і виникнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів по своїм боргам стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Особливо гострою вона стала в Україні у 90-х рр. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки.