Покращення управління нематеріальними ресурсами підприємства

Вищий навчальний заклад

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА" КРОК "

Факультет Заочного навчання Кафедра Економіки підприємства

Курсова робота

На  тему «ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИСМСТВА»

Студента 3 курсу, гр. ЕП - 09-зн Тарасюк О. М.

( прізвище, ім'я  та по батькові ) 

Керівник курсової роботи

Кандидат економічних  наук., доцент

( вчене звання або посада, якщо немає звання)

Андрєєва Віта Анатоліївна

( прізвище, ім'я  та по батькові)

( підпис студента) 

(резолюція до захисту)

(Дата) 

( Підпис)

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................З

1. Загальна характеристика нематеріальних  ресурсів підприємства

1.1  Нематеріальні ресурси, їх  види і особливості.............................5

1.2 Поняття та класифікація нематеріальних  активів.......................16

1.3  Оцінка вартості та амортизація  нематеріальних ресурсів.............22

2. Ефективне використання нематеріальних  ресурсів на підприємстві

2.1    Аналіз   структури   та   динаміки   нематеріальних   ресурсів   на підприємстві.................................................................................25

2.2   Аналіз   показників   ефективного   використання   нематеріальних ресурсів на підприємстві..................................................................29

3. Покращення управління  нематеріальними ресурсами підприємства

3.1  Основні напрями  підвищення віддачі нематеріальних  активів......34

3.2    Удосконалення   правової   охорони   нематеріальних  ресурсів   в Україні.......................................................................................32

ВИСНОВКИ.....................................................................................42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................45

ВСТУП

Визначальною рисою  сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн  є зростання в суспільному  виробництві ролі науково-технічних  знань та інших результатів творчої  діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого  походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників.

Якщо мати на увазі  західний досвід, то, не дивлячись на той факт, що нематеріальні необоротні активи загально прийнятні в більшості країн ринкової економіки, підходи до їх ідентифікації, способів вступу на баланс, оцінки, амортизації продовжують залишатися об'єктами гарячих дискусій.

Актуальність обраної  теми полягає в тому, що нематеріальні  активи певною мірою є новими для господарської практики України, а також маловивченими і не до кінця розробленими. Але, не дивлячись на це, в реальному житті зустрічатися з ними доводиться все частіше: в результаті повсюдного використання комп'ютерних програм, розвитку науки і техніки виникає необхідність у правовому оформленні досконалому вивченні умов їх формування та відтворення. Це пов'язано з постійними змінами в методології обліку даних активів, що відбуваються у зв'язку з процесом реформування вітчизняного обліку, а також формуванням законодавчої бази в області оподаткування.

Метою роботи є аналіз сутності, формування та ефективності використання нематеріальних ресурсів.

Згідно поставленої  мети, були висунуті наступні завдання:

• дослідити види і особливості нематеріальних ресурсів;
• проаналізувати поняття та елементний склад нематеріальних активів;
• проаналізувати  динаміку,  структуру  і  ефективність  використання

нематеріальних ресурсів на підприємстві;

- дослідити напрями  удосконалення управління нематеріальними  ресурсами на підприємстві.

Предметом дослідження  виступив аналіз нематеріальних активів  і запровадження шляхів їх використання.

В процесі дослідження  застосовувалися аналітичний, програмно-цільовий, нормативний метод, методи порівняльного аналізу.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів; нормативно-правові документи; статті з періодичного друку, присвячені проблемам аналізу нематеріальних активів.

Отже, нематеріальні ресурси  багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів.

1. Загальна  характеристика нематеріальних  ресурсів підприємства 

1. Нематеріальні ресурси, їх види і особливості

Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах передбачає широке використання в господарській практиці не тільки матеріальних і трудових ресурсів, а також і нематеріальних ресурсів. В сучасних умовах нематеріальні ресурси є важливою частиною потенціалу підприємства, визначальним фактором підвищення його конкурентоспроможності. За своїм походженням нематеріальні ресурси є результатом творчої діяльності людини, що формуються у вигляді науково-технічних знань і ведуть до суттєвих змін у характері функціонування підприємства. Використання нематеріальних ресурсів робить підприємство єдиним власником певного науково-технічного досягнення, використання якого забезпечує йому відповідні конкурентні переваги, а в результаті додатковий прибуток.

Нематеріальні ресурси - частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання [1, с. 134].

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів  інтелектуальної власності, до яких входять:

- об'єкти промислової власності;

- об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

- інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності [1, с. 134].

Згідно  з Паризькою  конвенцією  з  охорони  промислової власності (1883 р.)  до  об'єктів цієї власності  належать  винаходи,  корисні  моделі,

- промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції [2, с. 129].

У таблиці 1.1 показано загальновизнані для практичного використання на підприємстві можливі об'єкти інтелектуальної власності [6].

Таблиця 1.1 Об'єкти інтелектуальної власності підприємства

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелектуальна власність» права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Поняття «промислова власність» розуміють у найширшому значенні і застосовують не тільки щодо промисловості й торгівлі, але також і щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів промислового чи природного походження.

До об'єктів промислової власності належать:

Винахід - це принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект  для народного господарства [З, с. 100]. Об'єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб.

Виділяють кілька основних видів продуктів, які можуть стати об'єктом винаходу. До них, зокрема, належать:

—пристрій - машина, механізм, прилад тощо, які характеризуються наявністю конструктивних елементів  та зв'язків між ними, їхнім взаємним розташуванням, формою виконання, параметрами  елементів і матеріалів, з котрих їх виготовлено;

—речовина - індивідуальні  хімічні сполуки, композиції (сполуки. суміші, розчини, сплави тощо), продукти ядерного перетворення, які характеризуються якісними й кількісними ознаками;

—штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин - спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічні гриби, дріжджі, мікроорганізми, віруси, фаги, соматичні клітини рослин і тварин, які культивуються, тощо [7, с. 96].

До способів належать процеси виконання дій над  матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою інших матеріальних об'єктів. Спосіб характеризується наявністю дій або сукупності дій, порядком їхнього виконання в часі.

Корисна модель - це результат  інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів  промислової власності тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне вирішення пристрою (просторова композиція, взаємне розташування елементів пристрою, його форма). Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. За законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою (не є частиною рівня техніки) і промислово придатною (тобто придатною для відтворення промисловими засобами) [10, с. 173].

Промисловим зразком  називається результат творчої  діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим.

За своєю сутністю промисловий зразок - це нове художньо-конструктивне  вирішення виробу, в якому досягається  єдність технічних та естетичних властивостей. Не підлягають охороні  як промислові зразки: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких і тому подібних речовин.

Художньо-конструктивне  вирішення виробу визнається промисловим  зразком і забезпечується правовою охороною за умов його новизни та промислової придатності. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак, що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу, не стала загальнодоступною у світі до дня фіксації його пріоритету. Промислова придатність означає, що промисловий зразок може бути багаторазово відтворений через виготовлення відповідного виробу.

Деякі вироби не підлягають охороні як промислові зразки. Це галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини (крім декоративних), взуття та головні убори.

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українському законодавстві - знаки для товарів  і послуг) вважаються оригінальні  позначення або будь-які комбінації позначень, за якими товари і послуги  одних осіб відрізняються від  однорідних товарів і послуг інших осіб. Торговельна марка забезпечує ідентифікацію товару чи послуги та його виробника на ринку [4, с. 135].

Використання таких  знаків дозволяє споживачу виділити та швидко знати потрібний йому товар, тобто він сприяє реалізації товарів  і має рекламний характер. Тому товарний знак розміщують на самому товарі або його упаковці. Товарний знак використовують також у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг [5, с. 305].

Споживач за допомогою  товарного знаку швидко визначає, хто виробляє певний товар. Тому власник товарного знаку не може вважати себе позбавленим відповідальності за якість своїх виробів (послуг) як у процесі реалізації, так і на етапі споживання.

Елементи  знака для товарів і послуг можуть бути:

- словесними (слова, сполучення  літер, лексичний образ);

• зображувальними (зображення живих істот, різноманітних предметів, фігур будь-яких форм, кольорових плям тощо);
• об'ємними (тривимірні об'єкти, фігури та комбінації ліній і фігур);
• з використанням інших позначень або їхніх комбінацій, виконаних у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Зазначення походження товару як об'єкт промислової власності  може бути двох видів: просте та кваліфіковане.

Просте зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

Поняття «кваліфіковане зазначення походження товару» охоплює (об'єднує) такі терміни:

• назва місця походження товару;
• географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару - це назва географічного  місця, котра вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, котра вживається як позначення в назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням таких.

Просте зазначення походження товару дає лише загальне уявлення про дійсне місце походження товару. Кваліфіковане зазначення походження товару виділяє серед великої кількості товарів такі, котрі мають особливі властивості, особливі якості, зумовлені географічною специфікою місця його виробництва, тобто воно вказує на безпосередню залежність властивостей товару від місця його походження.

Метою реєстрації зазначення походження товару є захист такого найменування, запобігання його використанню для інших товарів.

Фізична або  юридична особа, яка зареєструвала  зазначення походження товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через розміщення на відповідному виробі, його упаковці, у проспектах та іншій товарно-супровідній документації.

Комерційне (фірмове) найменування підприємства - це стале позначення підприємства, від імені якого  здійснюється господарська діяльність. Воно використовується для розпізнавання  підприємства, характеризує його репутацію і загальне становище на ринку. [4, с. 136].

Недобросовісна конкуренція - будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є:

- неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання (використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; товарів іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама);

-  створення перешкод  суб'єктам господарювання в процесі конкуренції та використанням неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація суб'єкта; купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; намовляння до страйку суб'єкта господарювання; намовляння постачальника до дискримінації покупця; намовляння до розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника або покупця);

- неправомірне вивідування, розголошення та використання комерційної таємниці, включаючи й намовляння до розголошення комерційної таємниці.

До об'єктів, що охороняються авторським правом належать:

- твори в галузі  науки, літератури і мистецтва.  До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать оприлюднені та не оприлюднені твори незалежно від їхнього призначення, гідності та мети.

- комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді  слів, цифр, символів чи в будь-якому  іншому вигляді, виражених у  формі, які приводять у дію комп'ютер для досягнення певної мети або результату. Авторське право поширюється на будь-які програми як оприлюднені, так і не оприлюднені, подані в об'єктивній формі, незалежно від їхнього матеріального носія, призначення чи якості. Поняття «комп'ютерна програма» не поширюється на бази даних. Правовій охороні не підлягають ідеї та принципи, на яких побудовано комп'ютерні програми, включаючи принципи організації інтерфейсу, алгоритму та мов програмування. Розширення сфери використання засобів обчислювальної техніки, необхідність розв'язування все складніших задач обумовлюють постійне зростання кількості програмних продуктів та витрат на їхнє створення. Вартість програмного забезпечення проти вартості технічних засобів ЕОМ невпинно зростає, а самі вони стають важливим об'єктом комерційних відносин.

- бази даних - сукупність  даних, матеріалів або будь-якої  іншої інформації, які є результатом творчої праці з їх підбору та організації використання. Особливо важливою є електронна форма і розташування окремих частин бази даних, які можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі комп'ютера [8, с. 151]. Авторське право поширюється на будь-які бази даних, подані в об'єктивній формі, які є результатом творчої праці з підбору та організації даних, незалежно від їхнього матеріального носія чи призначення. Бази даних охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони містять, об'єктами авторського

права. Але авторське  право на базу даних визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом  авторського права. Правова охорона  не поширюється на ідеї та принципи, покладені в основу бази даних або будь-якої з її частин.

Топологією інтегральної мікросхеми називається зафіксоване  на матеріальному носії просторово-геометричне  розташування сукупності елементів  інтегральної мікросхеми та зв'язків  між ними.

Умовою правової охорони топологій інтегральних мікросхем є їхня оригінальність, тобто випадок, коли сукупність їхніх елементів не є загальновідомою розробникам та виробникам інтегральних мікросхем на дату створення цих конкретних схем, або коли сукупність загальновідомих елементів у цілому задовольняє умову оригінальності.

Правова охорона не поширюється  на ідеї, способи, технологію або закодовану інформацію, які можуть бути втілені  в топології.

Суміжні права - це права, які прилягають до авторського права, є похідними від нього.

До об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:

- виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних,  хореографічних, фольклорних та  інших творів;

• фонограми, відеограми;
• передачі (програми) організацій мовлення.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуальвого твору.

Організація мовлення - організація  ефірного чи кабельного мовлення.

Організація ефірного мовлення - телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

Організація кабельного мовлення - телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду) [1, с. 166].

Інші нематеріальні  ресурси. З поміж цих ресурсів виокремлюють перш за все ноу-хау, під якими прийнято розуміти не захищені охоронними документами та не оприлюднені (повністю або частково) знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані у наукових дослідженнях та розробках, при виготовленні, реалізації та експлуатації конкурентоздатної продукції.

Ноу-хау є власністю  підприємства. Тому законодавством передбачається кримінальна відповідальність за розголошення суті ноу-хау. Передача, обмін, розповсюдження ноу-хау здійснюється на комерційній основі шляхом укладення ліцензійних договорів.

Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «знати як зробити».

До «ноу-хау» належать також не запатентовані з різних причин винаходи.

Об'єктами   «ноу-хау»   можуть   бути   різноманітні   посібники   (порадники),

специфікації,   формули,  рецепти,   знання   й  досвід  у  сфері  маркетингу,

оформленні  упаковки  продукції  тощо.   Важливою  ознакою «ноу-хау» с

конфіденційний   характер   тих   знань   та   досвіду,   на   здобування   яких

підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.

Комерційна таємниця - це відомості, безпосередньо пов'язані  з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства. У загальному розумінні комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення котрої може призвести до економічних збитків.

Раціоналізаторська пропозиція - технічне вирішення, що є новим  і корисним для підприємства і  передбачає, наприклад, зміну конструкції  виробу, технології виробництва, техніки  або складу матеріалу.

Економічне значення раціоналізаторських пропозицій полягає  в тому, що вони підвищують техніко-технологічний рівень виробництва на підприємстві. Технологія виробництва, як правило, залишається незмінною протягом відносно тривалого періоду. За умови швидких темпів науково-технічного прогресу все частіше з'являються нові технологічні процеси та більш досконале обладнання. У зв'язку з цим періодично виникає потреба модернізації діючого устаткування та вдосконалення технологічних процесів, що і є об'єктом раціоналізаторських пропозицій.

Гудвіл означає сформований  імідж підприємства, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів, домінуючої позиції на ринку товарів тощо.

В процесі функціонування підприємство використовує сукупність виробничих ресурсів - матеріальних, трудових, фінансових, нематеріальних. У цій системі нематеріальні ресурси як елементи виробничого потенціалу відіграють важливу роль і використовуються для досягненні конкретних цілей економічного розвитку підприємства.

Винаходом може бути лише конкретний продукт або спосіб. Пропозиції, що до їх сформульовано у вигляді загальної постановки завдання або у вигляді ідеї, не можуть бути кваліфіковані як винахід. Зокрема, не визначають винаходами відкриття,   наукові теорії,   математичні методи, методи організації та управління господарством, плани, умовні позначення, розклади, правила, програми для обчислювальних машин, топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин тощо.

Отже, незважаючи на різноманітний  склад нематеріальних ресурсів, усі вони мають спільні риси, що об'єднують їх в це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально-речової основи та фізичної форми. Проте нематеріальні ресурси, подібно до основних виробничих фондів, можуть використовуватися тривалий час, не втрачають при цьому своєї споживної вартості і приносять підприємству додатковий дохід. Спільною рисою нематеріальних ресурсів є також те що вони не дають змоги точно визначити суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування.

1.2 Поняття та класифікація нематеріальних  активів

Нематеріальні ресурси, як і решта ресурсів, що застосовуються в діяльності підприємства, мають  бути створені або придбані підприємством. Водночас нематеріальні ресурси  відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами.

Нематеріальні активи підприємства - це засоби, що не мають фізичної форми, визнаються об'єктом права власності, мають умовну вартість і приносять  власникові певний дохід. [9, с. 205].

Класифікація та облік  нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:

- права користування  природними ресурсами (право користування  надрами, іншими ресурсами природного  середовища, геологічною та іншою  інформацією про природне середовище тощо);