Полисемия и омонимия в авиационной терминологии

Зміст:

1. Список скорочень…………………………………………….3

2. Вступ…………………………………………………………..4

3. Розділ 1. Теоретична частина………………………………..6

4. 1.1. Явище полісемії англомовних науково–технічних термінів в українській мові……………………………………………………………6

5. 1.2.Особливості англо–українського перекладу авіаційних термінів……………………………………………………………………..7

6. 1.3.  Загальне визначення контексту. Типи контексту……...13

7. 1.4.  Перекладацька компетенція…………………………….16

8. Висновки до Розділу 1………………………………………...18

9. Розділ 2. Практична частина………………………………….19

10. 2.1.Структурний, кількісний та порівняльний аналіз досліджуваного матеріалу…………………………………………………………………….19

11. 2.2. Аналіз перекладу полісемічних термінів………………..21

12. Висновки до Розділу 2…………………………………………23

13. Висновки………………………………………………………..24

14. Список довідкової літератури…………………………………26

15. Список ілюстративної літератури……………………………..28

16. Додаток 1………………………………………………………..29

17. Додаток 2………………………………………………………..37

18. Додаток 3………………………………………………………..46

Список скорочень:

МО –  мова оригіналу;

МП – мова перекладу;

М – міжсистемна полісемія;   

В – внутрішньосистемна полісемія;

ТСС – термінологічні словосполучення ;

                                                           Вступ

Багатозначність як одне з  досить поширених явищ у загальнолітературній лексиці дуже часто вживається і  в галузі професійної лексики, зокрема  в українській терміносистемі науки  й техніки.

Наявність полісемії в  термінології є, з одного боку, свідченням еволюції поняттєвої системи певної галузі, з другого  – виявом мовної економії. Відповідно поширеність лінгвістичного явища багатозначності фахової  лексики можна вважати закономірним. Водночас дефінітивність як визначальна  диференційна ознака терміна зумовлює тенденцію до максимального уникнення  різноманітності в семантичному аспекті. Можливість розвитку багатозначності  в термінології також обмежена через  вимогу однозначності терміна як виразника наукового поняття  певної галузі знань, адже саме моносемічність значною мірою уможливлює точність передавання інформації, сприяє впорядкованості  терміносистеми тощо.

 Актуальність теми полягає у необхідності вивчення динаміки лексичного складу мови науково-технічного стилю, що допоможе виявити спільні та відмінні риси семантичних процесів у різних мовах, зокрема в англійській та українській, на термінологічному рівні.

Метою нашої роботи є дослідження полісемії в науково-технічній літературі, зокрема у текстах авіаційної тематики. Зауважити особливості перекладу полісемічної лексики та визначити кількісні показники такої лексики у текстах авіаційної тематики.

  Об’єктом дослідження є явище полісемії в науково-технічних текстах авіаційної тематики.

 Предметом дослідження є випадки вживання багатозначних слів-термінів у англомовних науково-технічних текстах авіаційної тематики.

Матеріалом дослідження є статті науково-технічного стилю взяті з друкованого аерокосмічного періодичного видання «Airspace Journal» англійською та українською мовами.

Методами дослідження є: метод структурного, кількісного та порівняльного аналізу.

          1 Розділ. Теоретична частина.

1.1.Явище полісемії  англомовних науково-технічних термінів  в українській мові.

Наявність у мовній одиниці  більш як одного значення за умови  семантичного зв’язку між ними або  переносу спільних, або суміжних ознак  чи функцій з одного денотата на інший дозволяє говорити про таку мовну категорію, як полісемія. Проблемою  полісемії як одним із центральних  питань мовознавства займалися представники різних напрямів семасіології, однак  вона й досі остаточно не розв’язана.

Прояви багатозначності  в галузі фахової мови значно вужчі, ніж у загальновживаній лексиці: неоднозначне співвідношення між формальними  й семантичними планами терміноутворень  виявляється в полісемії, тому її намагаються уникати “…завдяки  зверненню до широкого контексту, що відбиває загальномовну тенденцію  до асиметрії мовного знака”. [11, 54]

Отже, незважаючи на об’єктивні чинники поширення полісемії  в термінологічних системах, питання  багатозначності спеціальної лексики  є дискусійним у термінознавстві, й однозначного погляду на наявність  у терміна складної семантичної  структури немає. Загалом можна  говорити про наявність трьох  точок зору на сутність полісемантичних  процесів у термінології:

1) полісемія фахової мови  вкрай небажана (кожен термін  може мати тільки одне значення) і її необхідно усувати (Р.  А. Будагов, Д. С. Лотте, О.  О. Реформатський та ін.);

2) полісемія – об’єктивна  реалія, і функціонування терміна  в кількох різних значеннях   – явище прийнятне, оскільки  термін  – це насамперед слово,  семантична структура якого може  бути складною (В. П. Даниленко  та ін.);

3) однозначність терміна   – ознака, яку на практиці дуже  важко реалізувати, тому спеціальна  лексика часто багатозначна (Л.  Л. Кутіна, А. І. Моїсєєв, О.  С. Прозоров та ін.).

Серед причин виникнення семантичної  різноманітності в галузі термінологічних  систем можна виокремити такі: розвиток наукового поняття, який зумовлює поступову  зміну семного набору окремого терміна; обмеженість словникового матеріалу  в співвідношенні до кількості понять, які потрібно термінувати; співіснування  понять, які відображають різні погляди, гіпотези; неправильне запозичення  лексем з інших мов; позамовні  фактори та ін. [3,9 – 10] Особливо важливим є чинник відкриття нового знання: cаме перехід від одного якісного стану наукового пізнання світу  людиною до вищого зумовлює формування і появу великої кількості  нових понять, які потребують позначення мовними засобами, та еволюцію вже  існуючих понять. [2,299]

Полісемія як семантична категорія  – це семантичне відношення внутрішньо пов’язаних (вмотивованих) значень, які  виражаються формами одного слова  і утворюють певну систему. Полісемантичні відношення найкраще проявляються в  лексиці, що пояснюється більш індивідуальним, конкретнішим характером лексичних  значень і, відповідно, їх більшою  кількістю та різноманітністю. [14]

1.2. Особливості  англо-українського перекладу авіаційних  термінів.

Дослідження проблем перекладу  є важливим, головним чином у тому випадку, коли йдеться про питання  дво- і багатомовної термінографії. Адже поняття "переклад термінів" включає в себе вибір найбільш вдалого еквівалента перекладу  з точки зору норм мови, лінгвістичної  сумісності, зрозумілості та вживаності; а також розглядається як спосіб поповнення словникового складу термінологічного шару мови перекладу шляхом калькування, поморфемного перекладу, запозичення.

Розбіжності в засобах  термінологічної номінації мови оригіналу (МО) та мови прекладу (МП) виражаються  перш за все у використанні різних термінотворчих моделей для позначення одного і того ж поняття. Термінотворча  модель – це структурно-семантична модель утворення терміну, що відображає його понятійну й морфо-синтаксичну  структуру (отже, мова йде про використання існуючих дефініцій "семантична модель утворення термінів" і "структурна модель утворення термінів". [5,139] Зважаючи на наявність формально-семантичних  і парадигматичних відносин у  терміносистемі, вважаємо за доцільне виявити термінотворчі моделі на основі класифікації термінів за їх позицією у дериваційному ланцюжку.

   Варто наголосити, що мовам світу притаманні  різні термінотворчі моделі, тому  внутрішня форма термінів МО  та МП, що номінують одні й  ті ж поняття, може істотно  відрізнятися.

   Відтак у цьому  контексті заслуговує на увагу  авіаційна терміносистема як  система однослівних і складних  термінів, пов’язаних між собою  формально-семантичними парадигматичними  відносинами. Щодо однослівних  термінів, їх розглядають як гніздоутворюючі  терміноелементи в структурі  складних термінів. Своє втілення  та розробку, при порівняльному  аналізі авіаційних терміносистем  мови оригіналу і мови перекладу,  знаходить концепція відображення  морфо-синтаксичної структури й  лексичного складу багатокомпонентних  термінів. Залишається незаперечним  розуміння внутрішньої форми  терміну як семантичної і структурної  співвіднесеності складових його  терміноелементів з іншими лексемами  (морфемами) загальновживаної мови, зокрема з іншими одиницями  (термінами / терміноелементами)  цієї терміносистеми.

 Наразі предметом нашої  уваги є термінологічні одиниці,  представлені однослівними і  складними термінами, внутрішня  форма яких у МО та МП  моделюється за допомогою словотвірного  та морфологічного аналізу. Окреслене  формулювання проблеми "зіставлення  внутрішньої форми складних термінів  МО та МП" вимагає деякого  уточнення, а саме:

   1. Проведення терміноутворювального  (компонентного) аналізу термінів  МО; виявлення формантів, що беруть  участь в утворенні терміну.

   2. Виявлення термінотворчих  моделей, властивих як МО, так  і МП, які обумовлюють ідентичність  лексико-граматичної структури термінів  МО та МП.

   3. Систематизації  видів розбіжностей внутрішньої  форми термінів МО та МП, що  реалізуються у відмінності їх  лексичного складу й морфо-синтаксичної  структури; виявлення причин розбіжностей  і визначення ступеня впливу  останніх на точність передачі  значення терміну в перекладі  (на еквівалентність перекладу).

   Крізь призму означених  завдань, вважаємо, що зіставлення  термінів МО та МП на формально-семантичному  рівні дозволить з’ясувати рівень  відображення еквівалентності значень  термінів різними мовними засобами  на рівні терміноелементів.

   Такий спосіб зіставлення  термінів МО та МП засвідчує,  що в переважної більшості  англійських авіаційних термінів  існує один український еквівалент. Зауважимо, що існують випадки  розбіжності значень термінів  МО та МП; маємо ретельно обґрунтувати  їх причини. Виявлено також,  що деякі англійські терміни  мають два або три відповідника, а ціла низка термінів не  знаходить відбиття (відображення) в українських лексикографічних  джерелах. Отже, можна говорити про  спробу здійснення аналізу перекладних  відповідників цих термінів у  семасіологічному аспекті, презентувавши  широкий спектр особливостей  позначення категоріальних ознак  понять на рівні терміноелементів  МО та МП.

   З лексичної точки  зору переклад термінів базується  на основні двох принципів  – наявності в мові перекладу  еквівалентів іншомовного терміну,  зафіксованих у перекладних словниках,  і коли такі еквіваленти відсутні.[5,154] Суттєвою в цьому сенсі є  проблема добору одного або  декількох варіантів перекладу  іншомовного терміну. По-перше,  якщо є тільки один еквівалент, то така ситуація не представляє  особливих труднощів перекладу,  оскільки необхідно тільки перевірити  адекватність заміни в конкретному  контексті. За наявності декількох  еквівалентів необхідно вибрати  найбільш адекватний у певному  випадку, що є непростим завданням  через можливу невідповідність  термінологій і через не завжди  належний рівень перекладних  словників. 

   С.Гріньов, досліджуючи  варіантність перекладу термінів, охарактеризував їх як цілком  звичайне об’єктивне явище, обумовлене  розвитком національних термінологій  у різних соціально-культурних  та історичних умовах; оскільки  в більшості випадків між термінами  різних мов відсутня повна  еквівалентність.[2,302]

   По-друге, якщо  в мові перекладу еквівалент  іншомовного термінa відсутній, то  можливі чотири ситуації:

   1. Mатеріальне запозичення  іншомовного терміну з дотриманням  певних правил транскрибування  або транслітерації та коротким  тлумаченням, наприклад, inclusive tour – "інклюзив тур", перевезення;[1]

   2. Cемантичне калькування  іншомовного терміну, що можливе  в тому випадку, якщо він  з’явився у результаті семантичного  перенесення, наприклад, movement – рух;[1]

   3. Послівний переклад, при якому необхідно враховувати  тенденції термінотворення у  різних мовах, наприклад, можливість  передачі деяких англійських  термінів-словосполучень українськими  складними термінами, наприклад, air show – авіашоу;[1]

   Значну небезпеку  при перекладі становлять термінологічні  словосполучення (TCC), оскільки їх  висока специфічність і наближеність  до класу фразеологічних єдностей  створюють двозначність. На цій  особливості ТСС акцентує увагу  Я. Рецкер: "ТСС можуть бути  омонімічно вільним поєднанням  слів, які використовуються у  прямому значенні". [6,21]

   4. Переклад іншомовного  терміну за допомогою описового  звороту, наприклад, decision speed – швидкість прийняття рішення;[1]

   Відзначимо також  і той факт, що в теорії перекладу  терміни прийнято поділяти на  такі групи:

   1. Терміни, що виражають  поняття іншомовної дійсності,  ідентичні поняттям української  дійсності. Для термінів цієї  групи можливі такі варіанти  перекладу: 

   а) як еквівалент  може бути використаний український  термін, схожий за формою з  англійським, наприклад, gyroscope – гіроскоп;[13]

   б) український  еквівалент не пов’язаний з  формою англійського терміну,  наприклад, pilot programme – дослідна програма;[4]

   в) український  еквівалент створений шляхом  транслітерації, наприклад, aggregate – агрегат;[4]

   2. Терміни, що виражають  іншомовні поняття відсутні в  українській дійсності, але мають  загальноприйняті українські, термінологічні  еквіваленти, radio direction finder – радіопеленгатор;[4]

   3. Терміни, що виражають  іншомовні поняття, відсутні в  українській дійсності й не  мають загальноприйнятих українських  термінологічних еквівалентів. Терміни  цієї групи перекладаються:

   а) шляхом опису  значень терміну, наприклад, monocoque – тип конструкції фюзеляжу;[4]

   б) шляхом транслітерації, наприклад, balance – баланс;[12]

   в) шляхом калькування,  наприклад, carburetion – карбюрація, cabotage – каботажні перевезення;[4]

   Як бачимо, транскрибування,  транслітерація і калькування  при передачі іншомовних термінів  є відносно простими способами  перекладу. Однак слід підкреслити,  що кінцевий результат перекладу  полягає саме в тому, щоб якомога  більш точно, адекватно, передати  поняття, існуючі в одній мові, засобами іншої мови – завдання  відповідальне та складне, і  має на меті створення достовірного  та повноцінного перекладу.

   До створення при  перекладі нових українських  термінів слід відноситися вдумливо  і обережно. Необхідно завжди  пам’ятати, що в мові повинні  "враховуватися" і становитися  загальним надбанням тільки добре  продумані й ретельно обґрунтовані  терміни. [7,44]

   Проаналізувавши  деякі досліджені параметри перекладу  термінів, ми доходимо висновку, що:

   1. На рівні засобів  вираження (формально-семантичний  аспект), які обумовлюють зіставлення  мовних одиниць, що формують  внутрішню форму термінів мови  оригіналу й мови перекладу,  точність передачі значення терміну  пов’язана не з ідентичністю  внутрішньої форми термінів МО  та МП, а з точністю передачі  означуваних цими терміноелементами  категоріальних ознак, що формують  значення терміну, яке може  бути вираженим у кожній мові  різними мовними засобами.

   2. На рівні понять (семасіологічний аспект) за допомогою  зіставлення ієрархічної структури  відповідних термінологічних гнізд  виявлено наступні різновиди  термінів, а саме: терміни МО та  МП, які традиційно розглядаються  як еквівалентні, але мають певні  розбіжності в точному об’ємі  понять; терміни МО, які характеризуються  множинністю перекладів у МП; та безеквівалентні терміни. 

   Це дасть змогу  в перспективі поєднати аналіз  особливостей перекладу термінів  з урахуванням формально-семантичного  та семасіологічного аспектів, а  відтак – перекладати англійські  авіаційні терміни українською  мовою за цілим комплексом  найістотніших рис. [9,128]

1.3. Загальне визначення  контексту. Типи контексту.

Вибір необхідної частини  із поля значень багатозначного слова  залежить від контексту (лат. contextus –  зв'язок, з'єднання). Усі численні визначення контексту, що даються різними авторами, чудово поєднуються у короткій формулі  “Контекст – це фрагмент тексту мінус означувана одиниця”. Фрагмент тексту, зрозуміло, повинен включати означувану одиницю, складаючи її ліве і праве оточення, бути необхідним і достатнім для визначення значення, і не повинен суперечити загальному значенню тексту. Проте і в такому розгорненому вигляді визначення контексту  не охоплює всіх умов, в яких увесь  об'єм значень багатозначного слова  може бути уточнений. Пояснення, що пропонуються довідниками (наприклад, “контекст  – розгляд одиниць одного виду в співвідношенні з суміжними  ним в часі або просторі одиницями  того ж виду” або “умови і  особливості вживання даних елементів  в мові”), доволі нечіткі. Коротко  вона зводиться до такого: багатозначне слово, що семантично реалізується в  мові, є ядром, навколо якого знаходяться  одиниці-індикатори, тобто вказівний  мінімум оточення, котре допомогає  зробити потрібний вибір. Контекст – це поєднання ядра і індикаторів, що взаємодіють одне з одним. Залежно  від характеру індикаторів можна  виділити декілька типів контексту. Перш за все, це група лінгвістичних  типів: лексичний, граматичний і  лексико-граматичний типи. Докладніше ми розглянемо їх нижче. Друга група  типів контексту – екстралінгвістичні умови, в яких існує мова. Якщо за наявності лінгвістичного контексту  індикатори знаходяться в самому тексті і обов'язково представлені мовними одиницями, то при контексті позамовні значення реалізуються за рахунок чогось, що знаходиться за межами тексту [5,137 – 139].

Зрозуміло, що вплив усього мовного відрізка і умов його реалізації на вибір із поля значення багатозначного слова необхідного значення не є  лінійним. Саме тому в літературі можна  знайти величезну кількість типологій  і класифікацій контексту, що виникають  залежно від мети кожного дослідника. Так, прийнято виділяти мікро- і макроконтекст, де мікроконтекст – це мінімальне оточення одиниці плюс додаткове  кодування у вигляді асоціацій, конотацій і т. д., а макроконтекст  – це оточення одиниці, яке дозволяє встановити її функцію в тексті як в єдиному цілому.[5, 142]

Перш за все розглянемо типи контексту, грунтуючись на мовних, матеріальних індикаторах. Залежно  від їх характеру розрізняються  лексичний, граматичний (синтаксичний) і змішаний (лексико-граматичний) типи контексту.

Для лексичного типу важливе  лексичне значення слів-індикаторів, під  впливом яких і відбувається вибір  пов'язаної з ними частини значення семантичного ядра. Наприклад, додаткове sound потенційно може бути реалізоване в одному з чотирьох значень: 1) healthy, not injured, hurt or decayed; 2) based on reason, prudent; 3) capable, careful; 4) thorough, complete. В мові кожне з цих значень опиняється в оточенні різних індикаторів: 1) sound mind in а sound body; sound fruit; 2) sound argument (роlicy); sound advice; 3) а sound tennis player; 4) sound sleep; sound thrashing. Лексичне значення індикаторів mind, body, fruit (smth that can be injured, hurt or decayed) вказує на значення ядра 1. Сема reason, що міститься в лексичному значенні індикаторів argument, роlicy, advice, вказує на необхідність вибору значення 2. Подібним чином діють індикатори player і sleep або thrashing.[8,24]

Граматичний контекст виникає  тоді, коли в ролі індикатора виступає яка-небудь граматична функція. Так, наприклад, значення слова ill залежить від тієї функції, яку воно виконує у висловлюванні. Якщо функція предикативна (fall ill; be taken ill), значення ядра можна тлумачити як in bad health. В атрибутивній функції (ill luck; ill will) значення ядра – bad, hostile. Аналогічний приклад – вибір значення дієслова make, яке в функції частини складового присудка (make smth move) реалізує значення compel, cause (They made me tell story.), але у функції простого присудка з прямим додатком означає construct or produce smth (She made coffee for all us. Bricks can be made of clay). [5,150 – 151]

Проте найчастіше для правильного  вибору частини значення багатозначного слова служить змішаний (лексико-граматичний) тип контексту, де важливе і лексичне значення, і граматичне оформлення індикаторів.

В тих випадках, коли індикатор  виступає не як матеріальний відрізок мови, а умов, в яких відбувається мовний акт, ми маємо справу з мовною ситуацією або екстралінгвістичною, немовним контекстом. Зазначимо між  іншим, що в різних роботах він  може називатися макроконтекстом, мовним, або тематичним контекстом. Форми  мовної ситуації різноманітні. Одна з  найпоширеніших — так звана ‘життєва ситуація”, тобто позамовні обставини, в яких вжито багатозначне слово.

Розглянемо приклад із словом table в пропозиції: Move that table а bit to right. В ситуації перестановки меблів значення з'ясовується під її впливом — а piece of furniture; в ситуації підготовки до виступу, докладу це list of facts, numbers, systematically arranged (mathematical tables). Реалізація потрібного значення відбувається за допомогою не мовних індикаторів, а позамовної “життєвої ситуації”. До обставин мови відносять також жести, міміку, інтонацію того, хто говорить [5,152].

Близький за характером різновид мовної ситуації — ситуація тематична, або, як її часто називають, сюжетна. Індикатором, що допомагає у відборі, є весь зміст тексту, його тема. Незважаючи на назву, сюжетна ситуація не пов'язана  з сюжетом художнього твору. Тема, як правило, допомагає визначити  значення слова в спеціальних текстах, особливо якщо йдеться про використання терміна в різних галузях. Класичний приклад — дія тематичної (сюжетної) ситуації в ролі індикатора при ядрі case. В роботах з граматики слово реалізує значення form of а noun or pronoun, в юридичних текстах — question to be decided in а law-court, в медичних — реrson suffering from а disease, у військовій справі — operation, у фінансовій тематиці — асtual state affairs і, нарешті, в побутовому значенні — instanceor example осcurrence smth.[12]

Особливо виділяється  описова ситуація, коли в ролі індикатора виступають не власне мовні обставини, як в першому типі, а опис цих  обставин. Окремий випадок описової ситуації — авторські ремарки  в п'єсах, наприклад: What а mess this table is! (bangs his fist on it, spilling tea). [5,161]

1.4. Перекладацька  компетенція.

Для успішного виконання  своїх професійних обов’язків технічний  перекладач повинен володіти певними  знаннями, навичками й уміннями, які у своїй сукупності формують систему його професійних компетенцій.

Професійна компетенція  технічного перекладача становить  собою сукупність взаємопов’язаних компетенцій які лежать в основі його професійної діяльності і дозволяють йому засобами мови перекладу адекватно  передавати зміст тексту оригіналу  відповідно до вимог і завдань  науково-технічної комунікації.

Головними професійними компетенціями  технічного перекладача є комунікативна, предметна, інструментальна, соціальна  й особистісна компетенції, кожна  з яких включає теоретичні знання й практичні вміння й навички, без оволодіння якими неможливо  реалізувати мету професійної підготовки технічних перекладачів - створити базу для їх подальшої успішної перекладацької діяльності у галузі науки та техніки. Комунікативна компетенція є основною професійною компетенцією технічного перекладача як проміжної ланки між автором вихідного тексту й отримувачем тексту перекладу, яка робить можливим їхнє успішне спілкування. Погоджуючись із іншими дослідниками, визначатимемо її як сукупність динамічних, творчих й індивідуально специфічних здатностей людини користуватися збереженим у її пам'яті комунікативним інвентарем мовних засобів для сприйняття й побудови усно або письмово програм мовленнєвої поведінки у формі висловлювань. [5,168]

Предметна компетенція як головна складова системи його професійних  компетенцій відповідає за спроможність технічного перекладача на основі наявних  у нього спеціальних знань  передати зміст повідомлення повністю, уникнувши втрат і неточностей.

Рівень інструментальної компетенції технічного перекладача  відповідає за його спроможність отримувати інформацію й самостійно обробляти  нові дані, використовуючи основні  інструменти діяльності (джерела  отримання допоміжної інформації; інформаційні технології; фахівців)

Особистісна та соціальна  компетенції охоплюють особисті якості й психічні властивості технічного перекладача та його соціальні навички, що дозволяють технічному перекладачеві  успішно виконувати свої професійні обов’язки. [5,165]

Висновки до Розділу 1

 Можемо зробити висновок, що функціонування термінології  будь-якої галузі, зокрема і науково-технічної,  тісно пов’язане із явищем  полісемії. За своєю типологією  розрізняють внутрішньогалузеву (коли  один і  той самий термін  із майже незмінним семантичним  ядром функціонує в межах однієї  терміносистеми однієї галузі  знань) та міжгалузеву (коли  один і той самий термін  із майже незмінним семантичним  ядром функціонує в різних  галузевих терміносистемах) полісемію.  Полісемічність терміна не завжди  є бажаною. Але оскільки більшість  термінів все ж таки є багатозначними, постає питання їх адекватного  перекладу. Для того аби переклад  був саме таким, необхідно звернути  увагу на те, у якому саме  контексті вжитий той чи інший  термін. Адже, контекст може зменшити  кількість значень полісемічного  терміна, або і зовсім нейтралізувати  його полісемію. 

Дуже важливим фактором є  перекладацька компетенція, адже для  успішного виконання своїх професійних  обов’язків технічний перекладач повинен  володіти певними знаннями, навичками  й уміннями, які у своїй сукупності формують систему його професійних  компетенцій.

Професійна компетенція  технічного перекладача становить  собою сукупність взаємопов’язаних компетенцій які лежать в основі його професійної діяльності і дозволяють йому засобами мови перекладу адекватно  передавати зміст тексту оригіналу  відповідно до вимог і завдань  науково-технічної комунікації.

2 Розділ. Практична  частина.  

2.1. Структурний,  кількісний та порівняльний аналізи  досліджуваного матеріалу.

Для даного дослідження ми довільно вибрали дві статті з  авіакосмічного періодичного видання  «Airspace Journal» (2002-2005 років) під назвою «Motor Sich draws up ambitious plans» та «Domain integration for CNS/ATM», що мають відповідні перекладні статті українською мовою «Нові  можливості ВАТ «Мотор січ» та «Інтеграція  зон контролю КПР у рамках технології  CNS/ATM». [див. Додаток 1, 2]