Полiсемiя в англiйському дiархонiчному аспектi
Зміст:
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи полісемії в англійській мові.
1.1.Значення слова. Типологія значень. Мотивація значень.
1.2.Семантична неоднозначність.
1.3.Поняття полісемії в сучасній лінгвістичній науці.
1.4.Причини та види семантичних змін в англійській мові.
Розділ 2. Значення полісемії в англійському діахронічному аспекті.
2.1. Типи лексичних значень багатозначного слова.
2.2. Функції семантичних змін.
2.3. Полісемія у зв'язку з контекстом.
Висновок
Список використаних
джерел
Вступ
Слово як елемент мови, що виражає окреме поняття, може бути однозначним і багатозначним, так як кількість предметів і явищ зовнішньої дійсності, відображених у свідомості людини, незмірно більше, ніж слів, що означають ці предмети і явища. При цьому смислова структура слова утворює не просту сукупність значень і зловживань, а деяку систему взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів.
Мова постійно вдосконалюється, збагачується, особливо активно – в лексиці, в семантиці слів. Віддалення окремих значень полісемантичних слів, утворення нових лексем – процес тривалий і безповоротний. Оновлення значень у мові відбувається постійно, особливо якщо йдеться про сучасну англійську мову, котра підвладна дії інтра- та екстралінгвістичних впливів більше, ніж інші мови через свою глобалізуючу функцію. Адже англійська мова є основною мовою, котра обслуговує безліч сфер діяльності світової спільноти.
Лексична система мови має невичерпні резерви для безперервного розвитку свого словникового складу. Такі резерви виявляються насамперед і в полісемантичних словах, а завдяки засобам масової інформації новотвори можуть набувати значного поширення, входити в ужиток.
Актуальність теми полягає у необхідності вивчення динаміки лексичного складу мови, встановлення універсальних закономірностей у розвитку значень слів, що допоможе виявити спільні та відмінні риси семантичних процесів у різних мовах, обумовлені як лінгвістичними, так і національно-культурними чинниками.
Питання дослідження полісемії у своїх працях торкалися Виноградов, Смірніцкій, Ахманова, Уфімцева, Левицький, Полюга, у тому числі на матеріалі англійської мови – Д. Хебрідж, Р. Міддлтон, Б. Аткінс, Н. Ольстер, Д. Джамет, Дж. Ліч, власне полісемію у функціональних стилях досліджував І. Арнольд (Arnold I. “Semantic structure of English word in modern English”).
Об’єктом дослідження є явище полісемії в англійській мові, предметом – значення полісемії в англійському діахронічному контексті.
Мета нашої роботи – дослідити явище полісемії у англійському діахронічному аспекті.
Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
-розглянути
питання значення слова,
- ознайомитись з явищем семантичної неоднозначності;
-вивчити теоретичні питання стосовно явища полісемії;
-розглянути причини та види семантичних змін в англійській мові;
-описати типи лексичних значень багатозначного слова;
-визначити функції семантичних змін;
-прослідити явище полісемії у зв'язку з контекстом.
Наукова новизна дослідження полягає у аналізі випадків вживання полісемії у текстах англомовної преси, дослідженні впливу контексту на вибір лексико-семантичного варіанту.
Робота розрахована на тих, хто займається теорією і практикою викладання англійської мови, на студентів факультету іноземних мов. Даний матеріал може бути корисний для самостійної підготовки студентів, бо він допоможе їм коректувати і удосконалювати свої знання та вміння. Також він може бути застосований і для роботи в аудиторії для вирішення виникаючих при перекладі труднощів. Ця курсова робота представляє інтерес для широкого кола читачів і може бути використана на семінарах по лексикології при вивченні англійської мови.
Структура
роботи. Дослідження складається зі вступу,
двох розділів, висновків та списку використаної
літератури.
Розділ 1.
Теоретичні основи полісемії
в англійській
мові.
1.1 Значення слова. Типологія значень. Мотивація значення.
Звукова форма має закріплене за нею (умовно, історично, етимологічно чи звуконаслідувально) значення. Більшість слів повсякденного вжитку можна прослідкувати до їхніх прамовних коренів. Слова, які поєднані з конкретними речами, у безпосередній їх реалізації – мовленні чи письмі – викликають уяву і мовця, і слухача. Тому при вивченні фонетичної форми важливу роль відіграє співвіднесення – процес, що ним людина користується все своє життя, якими б фонетично різними ці форми не були [16, c. 37].
Лише як мовна категорія значення охоплює всі об’єкти людського знання і уяви. У мовознавстві під значенням розуміли назву предмета, уявлення про предмет, поняття, різноманітні зв’язки (головним чином, між знаком і предметом), функцію слова, інваріант інформації, відображення дійсності. Значення у його широкому розумінні розбиває на сім складових частин Д. Ліч: логічне або концептуальне, яке пов’язане з семантичним досвідом, конотативне, стилістичне, афективне, рефлектне, колокативне (ситуативне) і тематичне. Значна увага приділяється граматичному значенню [33, c. 425].
Граматичне значення
Слова, що належать до одного граматичного класу, мають, як правило, спільні риси. Скажімо ряд слів fact, book, face, number у формах множини чи родового відмінка мають спільні граматичні ознаки. Форми facts, books, faces, numbers виражають граматичне значення множини, форми fact’s, book’s, face’s, number’s – граматичне значення родового відмінка тощо. Граматичне значення мають часові форми дієслів, ступені порівняння прикметників тощо [7, c. 13].
Граматичне
значення – це значення формальної віднесеності
слова, яка виражена залежними морфологічними
елементами, котрі окремо не вживаються,
наприклад, -s у house-s, -ing у writing тощо.
Для кожного висловлювання обов’язкові граматичні значення часу, числа, відмінка, виду, порівняння тощо. А. К. Жолковський до граматичних знчень відносить і абстрактні значення контакту, володіння, знання, відчуття, волі, бажання, реальності, потенціальності, уміння [15, c. 15].
Таким чином, граматичне значення визначається наявністю певних морфологічних ознак, спільних для форми цілого ряду слів. У мовному потоці граматичні значення поєднуються з лексичними.
Лексичне значення
Кожне слово, окрім своїх граматичних зв’язків, має лексично-семантичне значення (зміст), історично закріплене. Воно може означати один чи кілька об’єктів, мати різні емоційні характери, зрештою, усе те, що належить до значення. На противагу граматичному значенню, воно тотожне у різних граматичних формах. Усі форми слів house, houses, house’s, наприклад, пов’язані з поняттям житла. Лексичне значення – це відображення предмета реальної дійсності, яке стає фактом мови внаслідок утворення стійкого зв’язку змісту з формою, у якій воно реалізується. Лексичне значення входить до структури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій. “Лексичне значення – це не засіб реалізації якоїсь величини, а її наявність” [5, c. 153].
Прямі номінативні значення безпосередньо пов’язані з поняттями. Їм властива і лексико-семантична узагальненність. Так, у слові land визначаються три основні значення:1) earth, ground, soil;2) country, fatherland, nation;3) province, district, region, territory, tract, plot; Звідси ці значення виводимо, як “земля взагалі”, “земля людей” і “частина землі, територія”. Решта значень для цього слова є сукупністю лексико-семантичних варіантів [25, c. 135].
Сукупність лексичних і граматичних значень складає лексико-граматичну структуру слова.
Денотативне і конотативне значення
Якщо значення співвідноситься з референтом і вказує на поняття, воно є денотативним. Денотативне значення може змінитися в ході історії, тобто у діахронічному аспекті, а у синхронному плані воно завжди стійке. Також денотативне значення спільне для усіх носіїв мови, хоча останні мають про нього неоднакову уяву.
Денотативне значення пов’язане безпосередньо з денотатом – об’єктом визначення. Об’єкти, котрі описує мовне значення, неоднорідні. Конотативне значення – це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом. Наприклад, до конотативного значення слова woman можуть відноситися не лише фізичні, але і психічні та суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); жінці можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж незмінні (багато розмовляє, має досвід куховарства, носить властивий їй одяг). Конотативне значення охоплює удавані властивості: жінці приписуються такі ознаки як “слабка”, “плаксива”, “боязка”, “емоційна” поряд з такими рисами як “м’яка”, “лагідна”, “чуйна”, “працьовита”. Конотації змінюються залежно від часу і оточення, від особи до особи у тій же мовній ситуації [25, c. 49].
Додатковий зміст мовної одиниці – конотація, існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, накладених на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову [26, c. 229].
Мотивація значення
Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв’язках з іншими лексичними одиницями у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем. Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Найбільш типові приклади її реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, об’єднані єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, пов’язані зі звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї наявні також у словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично [5, c. 69].
Етимологічна мотивація заснована на зв’язку слова з історичними джерелами – словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток – невід’ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічні значення власне англійських слів складають ґрунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам’яток і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед слів мови вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало “to throb with pain”, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: наприклад, acre у давньоанглійській мові означало field – поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як от у слові dodge.
Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більш ніж однієї морфеми.
Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly, вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно перетворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманних як іменникові, так і прислівникові [18, c. 59].
Мотивація, зумовлена семантичним полем – найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набуваати переваги над рештою компонентів чи навіть над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі ґрунтується на відношенні слова до позамовних реалій і функціональних зв’язків нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули загальновживані слова chip i card.
Мотивація
семантичного поля особливо важлива для
визначення інваріанта – значення, спільного
для споріднених понять. Так, значення
to dance є інваріантним серед лексико-граматичного
об’єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmy, boogie-woogie,
glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно
ширше від спільного синонімічного значення,
проте інваріанти можна розрізняти навіть
серед синонімічного ряду. Наприклад,
у ряді синонімів із значенням “рухатись”
існують такі протиставні інваріанти:
arrive, come, reach.
1.2.Семантична
неоднозначність.
Семантична структура слова розглядається, за визначенням. В. Арнольд, як "структурний безліч його лексико-семантичних варіантів". Лексико-семантичний варіант (далі ЛСВ) - "це двосторонній знак, який є єдністю звучання і значення і зберігає незмінне лексичне в межах властивої йому парадигми й системи синтаксичних зв’язків" [19, с.130]. Він служить формою існування окремої значення. На рівні лексико-семантичного варіанту спостерігається однозначна відповідність між планом змісту і планом виразу. У плані вираження саме морфологічні та синтаксичні характеристики значення дозволяють виділити в слові окремі лексико-семантичні варіанти. У плані змісту всі значення багатозначного слова пов'язані відносинами семантичної проізводності, тобто співвіднесені з інваріантною ознакою і протипоставлені з диференціальними ознаками. Наявність інваріантних і диференціальних ознак значень одного слова -- найважливіша властивість його семантичної структури, прояв його внутрішньої системності. Диференційна семантична ознака-це ознака, що дозволяє показати відмінності між значеннями одного слова.
Для опису смислової структури слова скористаємося терміном "лексико-граматичний розряд", який "характеризується лексико-семантичною спільністю, спільністю граматичних категорій та форми їх прояву, спільністю можливих слів-заступників, певним набором афіксів і моделей словотворення" [19, с.130]. Кожному розряду відповідає своя модель пояснювальній трансформації з вхідними в неї різними ключовими словами, а також властиві йому лексична і синтаксична валентності.
Особливістю англійської мови є можливість об'єднання в одному слові варіантів, що належать різним лексико-граматичним рангам.
Можна відзначити, що крім семантичної проізводності існує ще один вид внутрішньої словесної парадигматики, що характеризує відносини між варіантами одного слова. Він заснований на тому, що при перенесенні найменування між варіантами простежуються ті ж відносини, що і між поняттями. Так, при звуженні і спеціалізації спостерігаються відносини підпорядкування, тоді як при перенесенні - відносини перетину. З питанням про співвідношення значень в смисловому структурі слова тісно пов'язане вивчення контекстуальної обумовленості окремих значень [10, с. 84].
Мовні форми можуть висловлювати кілька значень. Ця спроможність є невичерпним джерелом семантичної неоднозначність у лексиці, число прикладів якої англійською, так само як і інших мовах, необмежена.
Викликана
потребою в найменуваннях для такої складної
і постійно змінюваної системи, якою є
оточуюча нас дійсність, семантична неоднозначність
у лексиці забезпечує, з одного боку, економність
і оглядовість язикового коду, а з іншого
боку, його гнучкість і здатність обслуговувати
всі комунікативні потреби в позначенні
різноманіття пізнаного людиною світу.
Крім того, завдяки семантичній неоднозначності
лексичних одиниць мова стає знаряддям,
інструментом пізнання, так як позначення
одним звуковим комплексом одночасно
декількох явищ, властивостей і т.д. часто
базується на встановлених що говорять
відносинах і зв'язках, які існують між
цими явищами. Не випадково тому семантична
неоднозначність лексичних одиниць у
різних його проявах, особливо таких, як
полісемія, є, ймовірно, семантична універсалія,
яка має глибоке коріння у фундаментальній
структурі мови.
"Жоден мову, - писав академік В.В. Виноградів, - не був би в змозі висловлювати кожну конкретну ідею самостійним словом або кореневим каталогом. Конкретність досвіду безмежна, ресурси ж самої багатої мови строго обмежені. Мова виявляється вимушеною розносити безліч значень в тих або іншим рубриках основних понять, використовуючи інші конкретні або напівконкретні ідеї як опосередкованих функціональних зв'язків" [23, с.18].
Полісемія,
або багатозначність, слова - це наявність
у слові декількох взаємопов'язаних значень,
що характеризується спільністю одного
або більше семантичних компонентів.
1.3.
Поняття полісемії в
сучасній лінгвістичній
науці.
Полісемія (від греч. polysemos - багатозначний) (багатозначність) - наявність у одиниці мови більше одного значення - двох або декількох. Часто, коли говорять про полісемію, мають на увазі насамперед багатозначність слів як одиниць лексики. Лексична полісемія - здатність одного слова служити для позначення різних предметів і явищ дійсності [11, c.382]. Наприклад, іменник "field" має наступні лексичні значення: 1) полі, луг, великий простір 2) родовище 3) спортивний майданчик 4) всі учасники змагання 5) полі битви 6) поле дії 7) область, сфера діяльності 8) фон картини 9) геральдичне поле або частину поля (щита) 10) електричне порушення (струму) 11) польовий.
Те, в якому з лексичних значень виступає слово, визначається його сполучуваністю з іншими словами: "diamond-field", "field theory", "magnetіc fіeld", "field hockey", "to leave the field". Реалізацію того чи іншого значення слова здійснює широкий контекст або ситуація, загальна тематика мови. Точно так само, як контекст обумовлює конкретне значення багатозначного слова, у певних умовах він може створювати семантичну дифузність, тобто сумісність окремих лексичних значень, коли їх розмежування не здійснюється (і не представляється необхідним). Деякі значення проявляються тільки в поєднанні з визначальним словом ("magnetіc fіeld"); у деяких поєднаннях значення багатозначного слова представлено як фразеологічно пов'язане, наприклад "field of vision". Не тільки лексична сполучуваність і словотворчі особливості характеризують різні значення слів, але також в ряді випадків і особливості граматичної сполучуваності.
Між значеннями багатозначного слова існує певний зв'язок, що дає підставу вважати їх значеннями одного слова. Лексичні значення в ряді робіт позначаються як лексико-семантичні варіанти. Залежно від лексичного оточення (контексту, ситуації) слово як би повертається різними гранями властивою йому семантики, причому відсторонені значення продовжують потенційно бути присутнім і при цьому слововживанні, про що, зокрема, свідчать як обмеження, що накладаються на семантичне розвиток слова, так і можливість застосування похідних і використання синонімічних замін.
Утворюючи певну семантичну єдність, значення багатозначного слова пов'язані на підставі подібності реалій (за формою, зовнішнього вигляду, кольором, положення, спільності функції), згідно з чим розрізняють метафоричні і метонімічні зв'язки значень. Між значеннями багатозначного слова існує семантичний зв'язок, що виражається також в наявності у них загальних елементів - сем. Проте у ряді випадків переносні значення слів пов'язані з основними не загальними елементами сенсу, а лише асоціативними ознаками: "to cast a shadow" і "a shadow of doubt". Тлумачення цих значень не містять вказівки на ті ознаки, які відзначаються для інших значень того ж слова [11, 383].
При розмежуванні основних (головних, прямих) і похідних (переносних) значень багатозначного слова враховується парадигмальна і синтагматична обумовленість слова в окремих значеннях. Основні значення парадигматичні більш закріплені і в синтагматичному відношенні більш вільні. Це загалом відповідає визначенню основного значення як найменш контекстне обумовленого (або значення, яке насамперед виникає у свідомості носія мови при проголошенні слова поза контекстом). Співвідношення між основним і переносними значеннями не залишається незмінним: у деяких слів вторинні (історично) значення стають головними, основними. Сукупність значень багатозначного слова завжди характеризується певною організацією, що підтверджується, зокрема, перерозподілом значень слова (зміною його семантичної структури). Тотожність слова зазвичай не піддається сумніву. Важко виділити "загальне значення" у структурі багатозначного слова, оскільки співвіднесеність значень багатозначних слів з різними предметами і явищами дійсності обумовлює неможливість приписати речі таке узагальнене значення, - воно виявилося б громіздким або порожнім.
Особливостями
полісемії в основному визначається своєрідність
лексики англійської мови і розбіжність
його семантичної структури.
1.4.
Причини та види семантичних
змін
У процесуальному аспекті полісемія є результат семантичних змін, коли одне значення виникає на базі іншого за певних моделей семантичної деривації і пов'язано з останніми відносинами проізводності. Причини і шляхи семантичної деривації різноманітні.
Серед причин, що викликають повторне використання вже існуючого імені із закріпленим за ним значенням, головними, вочевидь, є причини экстралінгвістичного порядку. Різні історичні, соціальні, економічні, технологічні та інші зміни в житті людей породжують необхідність у нових найменувань. Відповіддю на цю необхідність є використання вже наявних у мовою номінативних коштів у нових значеннях, як це сталося, наприклад, з іменниками collar, cage, concertina, ship та іншими і в сучасній англійській мові, які поряд з вже наявними значеннями соllar 'комір, комірець', cage 'клітина', concertina 'концертина (муз. інструмент)', ship 'корабель' стали використовуватися останнім часом і в таких нових значеннях, як: collar 'a floatation device used to keep spacecraft afloat and upright on water after splash-down', cage 'lacy outer dress worn over a slip or a dress', concertina 'brand of wомаn's gird expanding and contracting like a concertina', ship 'space-craft', (Пор. рос. стріла 'рухома частина підйомного крана', супутник 'космічний апарат, за допомогою ракетних пристроїв запускається на орбіту космічний простір', навантаження 'обов'язок, доручення', перегин 'порушення правильної лінії, шкідлива крайність' і багато інших, що використовуються в цілях вторинної номінації і отримали в радянський час нові значення.)
Досить важливу роль у зміні семантики слова відіграють соціальні фактори, насамперед використання слів певними соціальними групами. Кожна соціальна середа характеризується своєрідністю своїх позначень, внаслідок чого слово набуває інший зміст у промові різних соціальних, культурних, професійних груп і відповідно стає багатозначним. Такі багатозначні слова ring 'кільце; кільце для спуску (альпінізм); кільце кошика (баскетбол); циркова арена; ринг, майданчик (для боротьби); річне кільце деревини; мор. рим і ін.'; pipe 'труба ; люлька; сопілка, дудка, волинка; геол. подовжене рудне тіло; мор. боцман дудка' і т.д.; doctor 'доктор, лікар; доктор (вчений ступінь); вчена богослов, теолог' и др. в сучасній англійській мові.
Крім зазначених чинників, що зумовлюють розвиток багатозначність слів, заслуговують уваги і психологічні причини семантичних змін. Це перш за все існування різного роду заборон, або табу, продиктованих почуттям страху і релігійних вірувань (люди з забобонами уникають називати своїми іменами диявола, злих духів, бога і т.д.), почуттям делікатності, коли мова йде про неприємні теми, наприклад хвороби, смерті і т.д., прагненням стримуватись при розмові про явища, що відносяться до сексуальної сфери життя, певних частин і функцій людського організму, а також різного роду зміни в емоційній оцінки предметів і явищ. В силу названих причин говорять починають використовувати для вираження необхідних значень евфемізми, тобто слова-замінники, які з часом набувають ці значення якості постійних своїх семантичних характеристик.
Такі джерела нових значень багатозначних англійських іменників типу hostess, що вживається не для позначення господині будинку; господарки готелю і т.д., але і для іменування платній партнерки в дансингові, нічному клубі, head, чий набір значень поповнився ще одним - значенням 'наркоман', model mystery, які придбали в останні роки значення 'жінка легкої поведінки' і багато інших.
Для іменників основним фактором, що визначає розвиток полісемії, є логічний фактор (наявність в поняттях загальних ознак). Для дієслова ж у більшості випадків логічний зв'язок між початковим і похідних значенням перекривається впливом синтаксико-фразеологічного оточення слова [28, c.56].
Поряд з экстралінгвістичними причинами, що обумовлюють появу нових значень і тим самим розвиток багатозначність слів, діють причини внутрішньолінгвістичні. До них традиційно відносять постійну спільну сполучуваність і виникає в результаті еліпс словосполучення, при якому один, що залишився елемент словосполучення набуває значення всього словосполучення (напр., the Kremlin 'радянський уряд' як результат які стягуються словосполучення the Kremlin government, daily 'щоденна газета; щодня приходить хатня робітниця' і ін.). До багатозначності слова може призвести й диференціація синонімів, прикладом чого можуть послужити англійські іменники bird 'птах' і fowl 'птах, домашня птиця, особливо курка'. Багатозначність може з'явитися і в результаті семантичної аналогії, коли в групу слів, об'єднаних єдиним понятійним стрижнем, під впливом того, що одне з слів групи набуває якесь нове значення, всі інші члени групи розвивають аналогічні значення. Так, слова get, grasp, синонімічні англійської catch 'схопити, ловити', після того, як останнє отримало значення 'вловити сенс, зрозуміти', за аналогією також придбали значення 'охопити розумом, зрозуміти, усвідомити' [ 27 , c.50].
Необхідно, однак, зазначити, що дія внутрішньолінгвістичних причин не настільки очевидно, як вплив екстралінгвістічних факторів, що обумовлюють появу багатозначності, і набагато менше внаслідок цього вивчено.
Так само як причини семантичних змін можуть бути, як було показано вище, найрізноманітнішими, самі семантичні зміни за своєю природою також можуть відрізнятися, бо в їх основі можуть лежати різні закономірності. Інакше кажучи, використання імені якого-то об'єкта для позначення деякого іншого об'єкта здійснюється не хаотично. В основі вторинного використання імен, зазвичай описуваного як перенесення значень, хоча, безсумнівно, правильніше говорити про перенесення імен та розвитку у них вторинних значень, лежать закони асоціативних зв'язків. Ними визначаються види семантичних змін слова в ході його історичного розвитку, типи відносин між значеннями в діахронії і як кінцевий результат типи самих значень в семантичній структурі багатозначного слова.
Асоціативні зв’язки, будучи відображенням наших понять і уявлень про взаємодію фактів і явищ предметного світу, складні й різноманітні. Найбільш стійкі з них, що увійшли до соціального досвіду язикового колективу і визначають появу вторинного вживання слів, базуються на встановлюваною нашою свідомістю реального або вигаданого зв'язку та спільності об'єктів навколишнього світу. Залежно від того, що є підставою асоціативних зв'язків - зв'язок, суміжність явищ або спільність деяких ознак і випливає звідси схожість, - розрізняють метонімічні і метафоричні перенесення значень і як їх різновиди - синекдоху і функціональний перенесення.
Метонімія і синекдоха
Метонімія є такий тип семантичних змін, при якому перенесення імені того чи іншого предмета або явища на інший предмет або явище здійснюється на основі реальних (а іноді уявних) зв'язків між відповідними предметами або явищами. Зв'язок (суміжність) у часі та просторі, причинно-слідчі зв'язку і т.д. можуть викликати регулярні, стійкі асоціації, що дозволяє встановити деякі моделі метонімічних переносів. В якості прикладів можна привести наступні регулярні типи метонімічних переносів:
1. Тварина - м'ясо тварини: наприклад, fowl - 1) домашня птиця, осіб, курка, 2) пташине м'ясо, осіб, курятина; goose - 1) гусак, гуска, 2) гусятин; turkey - 1) зоологічний індик, індичка (Meleagris gallopavo), 2) кул. індичка, індичка і ін. (пор. рос, гусак, індичка, кролик, курка, лящ, судак, качка та ін.).
2. Дерево - деревина цього дерева: наприклад, pine - 1) бот. Сосна (Pinus), 2) соснова деревина; oak - 1) бот. дуба (Quercus gen.), 2) деревина дуба; maple - 1) бот. клен (Acer gen.), 2) деревина клену та ін. (пор. рос. береза, ялина, кедр, осика, сосна і т.д.),
