Політичні партії як елементи політичної системи суспільства

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота:65с.,25 джерел,3 додатки.

Як об’єкт дослідження  в курсовій роботі визначені процеси виникнення, історичного розвитку, утворення, функціонування та припинення діяльності політичних партій як основних інститутів політичної системи суспільства.

Мета цієї курсової роботи полягає у визначенні основних принципів  та аспектів функціонування політичних партій та їх ролі і місця у політичній системі суспільства.

Методологія дослідження.Дослідження  проводилося на основі філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Метод філософської діалектики дозволив визначити динаміку взаємовідносин держави і політичних партій. Метод  синергетики дав змогу виявити  неоднолінійність еволюції громадянського суспільства, багатопартійності, законодавства щодо діяльності політичних партій. За допомогою формально-догматичного методу (інструментарій юридичної техніки) було здійснено аналіз нормативних приписів законодавчих актів України, присвячених організаційно-правовим питанням функціонування політичних партій. Історико-описовий і історико-правовий методи стали у нагоді при висвітленні питання про розвиток партійного будівництва в незалежній України.

АНУЛЮВАННЯ  РЕЄСТРАЦІЙНОГО СВІДОЦТВА, ВИБОРИ, ДІЯЛЬНІСТЬ В ПАРЛАМЕНТІ ТА УРЯДІ, ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ, ПОЛІТИЧНА  СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА, ПРОГРАМА, РЕЄСТРАЦІЯ, СТАТУТ, ФОРМУВАННЯ БАГАТОПАРТІЙНОСТІ

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.  Політична партія:загальна характеристика поняття

    1. Поняття політичної партії
    2. Класифікація політичних партій
    3. Функції, права та обов’язки партій
    4. Партії в політичній системі суспільства

РОЗДІЛ 2. Функціонування політичної партії

2.1.    Створення політичної партії

2.2.    Ідеологічна  діяльність партії. Програма. Статут

2.3.   Діяльність політичних партій в парламентах і урядах

2.4.    Припинення  діяльності партії

РОЗДІЛ 3. Формування багатопартійності в Україні

ВИСНОВКИ

спИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А. Перелік діючих українських партій станом на листопад 2010 року

ДОДАТОК Б. Статут партії «Батьківщина»

ДОДАТОК В. Програма Партії регіонів України

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Невід'ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства є політичні партії.

Політична партія - це організація, що об'єднує на добровільній основі найактивніших представників тих  чи інших класів, соціальних верств та груп.

Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання  цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для  захисту власних інтересів. Як свідчить історична практика, політичні партії в усіх країнах створювалися як інструмент боротьби за владу та перенесення  інтересів різних ідейно-політичних течій у реальну політику держави. Звідси випливає й головна мета їхньої діяльності - захист соціально-політичних інтересів певних груп населення. Саме заради реалізації цих інтересів  і ведеться боротьба за завоювання й утримання влади.

В сучасній Україні ідеї політичного плюралізму і багатопартійна політична система дістала своє закріплення на конституційному  рівні, який виражається в признанні  права громадян на об'єднання в  політичні партії і громадські організації, організації суспільного життя  на принципах політичного, економічного і ідеологічного бага. Політичні партії в Україні намагаються сприяти формуванню і вираженню політичної свободи громадян, приймають участь у виборах. Крім Конституції статус політичних партій в Україні закріплено в Законі України "Про об'єднання громадян", а також у виборчому законодавстві.

Актуальність  теми дослідження. Політичні партії як одне з важливих досягнень цивілізації, є суттєвим, іноді вирішальним елементом політичної системи. Вони відображають інтереси, потреби і цілі певних соціальних груп, виступають посередниками між громадянами і політичною системою та виконують роль політичного інструменту у формуванні й використанні державно-політичної влади. Становище і діяльність політичних партій є показниками демократичної природи суспільства й характеризують ступінь його політичного та правового розвитку.

Ступінь наукової розробки теми. Даної теми у своїх наукових роботах торкалися М.В.Цвік, М.С.Кельман, О.Ф.Скакун, А.А.Афонін, А.О.Білоус,Б.О.Ярош,О.В.Бабкіна та ін.. Також більшість положень з обраної мною теми сформульовані у чинному законодавстві.

Об’єкт дослідження – політична партія

Предмет – діяльність політичної партії, як суб’єкта суспільних відносин.

Мета дослідження полягає у тому, щоб всебічно з’ясувати стан організації та діяльності партій в політичній системі суспільства,визначити їх місце і роль.

Реалізація поставленої  мети зумовила необхідність вирішення  таких завдань:

  • дати визначення поняття «політична партія»;
  • виявити основні критерії для класифікації політичних  партій та навести приклади таких класифікацій ;
  • аналізуючи чинне законодавство окреслити основні права і обов’язки політичних парій;
  • дослідити категорію “функції політичних партій” як елемент політичної і правової термінології;
  • простежити шлях утвердження політичної партії як основного елемента політичної системи суспільства;
  • дослідити функціонування політичної партії: її утворення, основні напрямки діяльності та припинення її діяльності;
  • виявити структуру, сутність та призначення таких важливих для будь-якої партіїї організаційних документів як статут і програма;
  • окреслити ідеологічні напрямки діяльності політичних партій;
  • простежити основні етапи формування багатопартійності в Україні.

Структура. Дана робота структурно складається з вступу,трьох розділів,кожен з яких включає в себе декілька пунктів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків.

 

 

 

Розділ 1

Політична партія:загальна характеристика поняття

 

    1. Поняття політичної партії

 

За визначенням «Великого  енциклопедичного юридичного словника», політична партія – це добровільне об’єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку. Має за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Автор підручника «Загальна  теорія держави і права» М.В. Цвік визначає партію як інститут громадянського суспільства, покликаний визначати  політичні шляхи та напрямки його розвитку, реалізовувати їх через вибори до представницьких органів влади та діяльність в їх складі або контролювати їх у разі перебування в опозиції.

Відповідно до Закону України «Про політичні партії», партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян,бере участь у виборах та інших політичних заходах.

На мою думку найбільш влучним є визначення,сформульоване  у Законі України «Про політичні  партії», адже важливою рисою будь-якої політичної партії є те,що вона обов’язково  повинна бути зареєстрована державою.

Які ж ознаки  має політична  партія, чим вона відрізняється від  інших організацій?

По-перше, політична партія становить певну організацію, тобто  є колективною структурою ієрархічного характеру, яка має внутрішній розподіл завдань та орієнтована на досягнення певних цілей, для чого вона координує  діяльність багатьох людей.

По-друге, партії є різновидом громадських об’єднань і тому повинна мати притаманні їм ознаки. Будь-яке громадське об’єднання має  бути засноване на таких універсальних  принципах: недержавному характері, добровільності, самоврядуванні, гласності, законності організації і діяльності, реалізації та захистів особистих прав і свобод членів, некомерційних цілях.

Політична партія має двоїсту  природу, оскільки вона, з одного боку, є організацією політичною і входить  до класифікаційної групи політичної системи разом із державою, а з  другого – є організацією громадською  і входить до класифікаційної  групи недержавних об’єднань (громадянського суспільства).

Отже, поняття політичної партії є досить широким, адже воно поєднує у собі ознаки як громадської  організації, так і політичної.

 

    1. Класифікація політичних партій

 

Існують різні класифікації політичних партій, а оскільки в  сучасному світі діє велика кількість  різноманітних партій, то й класифікувати  їх можна за різними підставами. Такий поділ певною мірою умовний, одначе можна вирізнити декілька найбільш значних груп партій.

За класовою визначеністю:

  • буржуазні;
  • селянські;
  • робітничі, зокрема комуністичні, соціалістичні та соціал-демократичні.

Причому до кожного типу належать і відповідні прошарки інтелігенції.

За ставленням до суспільного  прогресу:

  • радикальні (у тому числі революційні);
  • реформістські;
  • консервативні;
  • реакційні;
  • контрреволюційні.

За ставленням до влади:

  • правлячі;
  • опозиційні;
  • нейтральні або центристські (умовно, позаяк абсолютно нейтральних до влади партій у політиці не існує).

За формами і методами правління:

  • ліберальні;
  • демократичні;
  • диктаторські.

За принципами організації  та членства:

  • кадрові;
  • масові.

За місцем у системі  влади:

  • легальні;
  • нелегальні.

За ідеологічним спрямуванням:

  • комуністичні;
  • соціалістичні;
  • фашистські;
  • неофашистські;
  • ліберально-демократичні;
  • націоналістичні;
  • анархістські та ін.

За віросповіданням:

  • християнські;
  • мусульманські.

Називають іще партії прагматичні (виборчі), парламентські, харизматично-вождистські  та інші.

За певними критеріями можна класифікувати і політичні партії в Україні. Такими критеріями можуть бути:

  • ставлення до державного суверенітету;
  • соціально-економічні пріоритети;
  • ідейно-політичні засади тощо.

За ідейно-політичним спрямуванням в Україні можна вирізнити  такі типи партій:

  • національно-радикальні;
  • національно-демократичні;
  • загальнодемократичні;
  • соціалістичного спрямування;
  • національних меншин.

Залежно від багатьох обставин, а надто від характеру наявного політичного режиму, в кожній країні складається певна партійна система.

Враховуючи підходи різних авторів, можна виокремити різні  типи партійних систем:

  • однопартійна, коли в країні е одна правляча партія, а діяльність інших не допускається;
  • домінантна, тобто з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінне залишається при владі протягом десятків років;
  • двопартійна (біпартизм), коли дві найбільші, найвпливовіші партії в країні поперемінне внаслідок виборів самостійно здійснюють владу;
  • трипартійна, яку ще називають двохзполовинною (2,5) партійною системою і яка характеризується тим, що жодна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена у парламенті;
  • чотирипартійна, або двоблокова, партійна система, яка відзначається наявністю блоку правих та блоку лівих партій, що змагаються між собою за владу, навперемін здобуваючи її;
  • партійна система обмеженого, чи поміркованого, плюралізму, якій притаманні відсутність антисистемних партій і двосторонньої опозиції, орієнтованість на участь в уряді, в коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями;
  • партійна система крайнього, або поляризованого, плюралізму, якій властиві наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідеологічне розмежування між ними;
  • атомізована партійна система, про яку говорять як про систему, коли зникає необхідність у точному підрахунку числа партій. Тут виникає поріг, за яким кількість партій — десять, двадцять чи більше вже не має великого значення.

Кожна з названих партійних  систем відображає конкретний стан і  особливості того чи іншого суспільства.

Отже, існує досить багато критеріїв класифікацій політичних партій, але усі вони є умовними. Кожна з перерахованих класифікацій є індикатором стану і особливостей будь-якого суспільства.

 

    1. Функції, права та обов’язки партій

 

На відміну від інших  організацій громадянського суспільства  партії мають специфічні, притаманні тільки їм політичні функції. Під  функціями політичних партій розуміються  основні напрямки їх діяльності, зумовлені  цілями і завданнями, які стоять перед ними. Отже, політичні партії виконують такі функції:

  • Представництво інтересів певних соціальних груп населення. У сучасній державі вплив окремих індивідів на політичне життя практично не відчувається, а здійснюється через політичні партії, які виражають ці інтереси та борються за їх здійснення. При цьому вони: а) намагаються виявити та акумулювати інтереси якомога більшої кількості громадян, а не тільки членів партії і осіб, що підтримали партію на виборах; б) формулюють ці дещо абстрактні інтереси громадян у чіткі вимоги та програмні положення;
  • Розроблення напрямків політично курсу розвитку країни. На засадах інтересів соціальних груп, які її підтримують, партія розробляє програму внутрішньої і зовнішньої політики, яку вона здійснюватиме у разі приходу до влади;
  • Підготовка кадрів для політичної діяльності. Здійснюється підготовка осіб, здатних реалізувати програму партії в державній практиці. Ця функція слугує цілеспрямованому відбору осіб, які поділяють погляди партії та мають найкращі здібності до управління суспільними процесами. ЇЇ реалізація дозволяє формувати циркуляцію еліт і не допустити монополізацію влади певною групою;
  • Виборча функція. Для реалізації політичної програми партії потрібна державна влада, яку вона може одержати  тільки перемігши на виборах. Тому ця функція є однією з головних, а сама партія стає основним суб’єктом виборчого процесу, пропонуючи на виборах свою політичну програму і своїх кандидатів, проводячи широку агітаційну кампанію, здійснюючи нагляд за справедливістю виборів;
  • Здійснення влади. Якщо партія перемогла на виборах, вона формує відповідні  органи державної влади зі своїх прибічників,які у процесі здійснення власних функцій ,використовуючи державно-владні повноваження, реалізують політичну програму партії;
  • Контроль за здійсненням державної влади. Партії, які не перемогли на виборах, переходять до політичної опозиції та здійснюють функцію контролю за владними структурами з метою недопущення зловживань з їх боку;
  • Ідеологічна та виховна функції. Включають формування громадської думки, забезпечення громадян інформацією про можливі варіанти розвитку країни. Це сприяє формуванню у громадян високої політичної та правової свідомості,чіткого розуміння своїх інтересів та шляхів їх задоволення,що дозволяє виборцям голосувати на основі раціональних мотивів;
  • Комунікативна функція та розв’язання конфліктів політичним шляхом. Комунікативна функція полягає в тому, що партії є елементом постійного зв’язку громадян з владою. Якщо раніше вплив громадян на закінчувався  днем голосування, то зараз через політичні партії вони постійно можуть доводити свої інтереси і думки до відома владних структур. Політичні партії відіграють важливу роль у розв’язанні соціальних конфліктів мирним шляхом. З одного боку, можливість прийти до влади через вибори сприяє зникненню таких форм конфліктів, як збройні повстання, насильницьке захоплення влади та ін.,а з другого – конкурентна партійна система пом’якшує незадоволення громадян політичною системою в цілому,спрямовуючи його на конкретних осіб та партії, що сприяє стабільному розвиткові держави.

Згідно із Законом України  «Про політичні партії»(ст.12) політичні партії мають право:

  • вільно провадити свою  діяльність  у  межах,  передбачених  
    Конституцією України, цим Законом та іншими законами України;
  • брати  участь  у виборах Президента України,  до Верховної  
    Ради України,  до інших органів державної влади, органів місцевого  
    самоврядування  та  їх  посадових  осіб  у порядку,  встановленому  
    відповідними законами України;
  • використовувати  державні  засоби  масової  інформації,  а  
    також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено  
    відповідними законами України;
  • підтримувати міжнародні зв'язки  з  політичними  партіями,  
    громадськими    організаціями   інших   держав,   міжнародними   і  
    міжурядовими організаціями,  засновувати (вступати  між  собою  у)  
    міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону;
  • ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Політичним партіям гарантується    свобода    опозиційної діяльності, у тому числі:

  • можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;
  • брати участь  в обговоренні та оприлюднювати і обгрунтовувати  
    критичну оцінку дій і рішень  органів  влади,  використовуючи  для  
    цього  державні  і недержавні засоби масової інформації в порядку,  
    встановленому законом;
  • вносити до  органів  державної  влади  України   та   органів  
    місцевого самоврядування пропозиції,  які обов'язкові для розгляду відповідними органами у встановленому порядку.

Згідно з цим же Законом  обов’язками політичних партій є:

  • дотримання вимог Конституції України (статті 36, 37) та законів України (стаття 3 Закону);
  • дотримання обмежень на утворення та діяльність політичних партій, встановлених Конституцією України (статті 36, 37) та Законом (статті 5, 6, 9 та частина перша статті 15 Закону);
  • наявність у політичної партії програми та статуту (статті 7, 8 Закону);
  • обов’язковість реєстрації політичної партії (частина третя статті 10 Закону);
  • обов’язковість державної реєстрації символіки політичної партії (частина третя статті 9 Закону);
  • утворення та реєстрація протягом шести місяців з дня реєстрації своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим (частина шоста статті 11 Закону);
  • щорічне інформування політичною партією Міністерства юстиції України про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії (частина дванадцята статті 11 Закону);
  • дотримання статуту при здійсненні внутрішньопартійної діяльності, внесенні змін до назви, програми, статуту, складу керівних органів партії, їх зміни адреси та місцезнаходження: дотримання визначеної статутом процедури скликання і проведення засідань відповідних статутних органів, правомочності складу органу, який скликає засідання (стаття 3 Закону);
  • інформування Міністерства юстиції про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань (частина дванадцята статті 11 Закону);
  • ведення політичною партією бухгалтерської звітності у встановленому порядку (частина друга статті 17 Закону);
  • щорічне опублікування в загальнодержавному засобі масової інформації звіту про доходи і видатки політичної партії, а також звіту про майно політичної партії (частина перша статті 17 Закону);
  • подання на вимогу контролюючих органів необхідних документів та пояснень (частина друга статті 18 Закону);
  • невідкладне усунення керівництвом політичної партії порушень законодавства України, що стали підставою для винесення попередження, і в п’ятиденний строк повідомлення про вжиті заходи органу, який виніс попередження (частина третя статті 20 Закону);
  • висування політичними партіями своїх кандидатів по виборах на пост Президента України та народних депутатів України протягом десяти років з дня реєстрації політичної партії (частина перша статті 24 Закону);

Отже, політичні партії, на відміну від інших громадських  організацій, мають такі функції: представництво інтересів певних соціальних груп населення, розроблення напрямків політично курсу розвитку країни, підготовка кадрів для політичної діяльності, виборча функція, здійснення влади, контроль за здійсненням державної влади, ідеологічна та виховна функції, комунікативна функція та розв’язання конфліктів політичним шляхом.

Права і обов’язки партій закріплені у Законі України «Про політичні партії».

 

    1. Партії в політичній системі суспільства

 

Головними елементами суспільства  є держава і політичні партії. Саме на основі взаємодії цих інститутів формується той чи інший конкретно-історичний тип політичної системи.

Політична партія – основний інститут політичної системи – формувалася  та доводила свою необхідність для  суспільства досить складно. Історично  політичні партії виникли як об’єднані  спільним інтересом групи людей, прихильників певних поглядів на шляхи розвитку суспільства і держави, діяльність яких безпосередньо було спрямовано на завоювання та реалізацію державної влади. Прообрази сучасних політичних партій уперше з’явилися ще за античних часів – у Стародавній Греції та Римі. Поява політичних партій тісно пов’язано з певною політичною організацією суспільства. Так, в умовах афінської демократії мав місце безпрецедентний для свого часу досвід «прямого народовладдя», дійсної участі широких верств населення в управлінні державними справами. Таким чином, було створено передумови для виникнення більш-менш  стійких організацій громадян, які були прихильниками певної ідеології , захищали інтереси різних соціальних кіл і мали змогу реалізовувати ці рішення через державні органи.

У Середні віки політичні  партії зникають з політичної арени  через свою непотрібність у політичній системі монархічної держави. У  рамках подібної системи політичні  партії існувати не могли і їх замінили інші політичні організації: таємні співтовариства, клієнтели тощо, котрі, як правило, діяли нелегально і прагнули до захоплення влади силовими методами. Найчастіше через нерозвиненість політичної термінології  всі ці організації  так само називали збірною назвою – «партії», або «фракції».

Остаточне визнання політичних партій розпочалося лише після буржуазних революцій, разом із становленням громадянського суспільства, демократизацією політичної системи, визнанням народу джерелом влади, уведенням загального виборчого  права і представницької системи  управління. З цього часу партії стають невід’ємним елементом демократичної  організації політичної системи, відіграючи важливу роль у її підтримці. Можна  констатувати. Що у сучасному світі  немає жодної демократичної держави, де б не існували політичні партії, і навпаки, у недемократичних  країнах багатопартійності немає.

Політичні партії як політичні  організації відрізняються від  держави як елемента політичної системи  таким:

  • якщо держава завжди єдина, то політичних партій може існувати невизначена множинність, або їх взагалі може не бути;
  • політична партія на відміну від держави не може бути суб’єктом державної влади;
  • політична партія не може виступати представником всього суспільства, а лише виражає інтереси окремих верств і соціальних груп населення;
  • політична партія об’єднує громадян  на засадах членства, а не громадянства (підданства);
  • влада політичної партії не має універсального характеру, вона поширюється тільки на її членів та прихильників;
  • політична партія не має права застосовувати примус у свої діях, вона спирається лише на метод переконання;
  • політична партія приймає корпоративні норми, які не можуть суперечити законодавству.

Отже, політичні партії є насамперед елементом громадянського суспільства. Вони виступають невід’ємним елементом сучасної демократії, заснованої на засадах політичного плюралізму, непорушності прав і свобод людини і громадянина, насамперед гарантій політичної свободи. Вони виникли досить давно і пройшли складний шлях, щоб довести свою необхідність і значимість для суспільства.

Таким чином, можна сказати, що поняття політичної партії є досить об’ємним і багатогранним. Щоб розкрити його, я звернулася до таких критеріїв як класифікація, функції, права та обов’язки, роль і місце у політичній системі суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  2

Функціонування  політичної партії

 

2.1.  Створення політичної партії

 

У будь-якій демократичній  державі існує розповсюджена  система громадських організацій, які мають значний вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинником вирішального впливу на формування громадської думки у суспільстві, а політичні партії до того ж є  найважливішою формою вияву політичних переконань та поглядів громадян.

Право кожної людини на створення  громадського формування є важливою нормою Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Європейської конвенції  прав та основних свобод людини, інших  міжнародних законодавчих актів. Людина вільна щодо створення громадських  формувань, вступу до уже створених. Ніхто не може примусити людину вступити до будь-якої організації чи вийти  з неї, не порушивши при цьому  її законних прав та свобод. Відповідно до норм Міжнародного пакту про права  громадян однією з гарантій є забезпечення державою того, що користування правом на створення асоціацій “не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, котрі  передбачаються законами, які необхідні  у демократичному суспільстві в  інтересах державної або громадської  безпеки, громадського порядку, охорони  здоров'я і моральності населення  або захисту прав та свобод інших  осіб ” .

В Україні порядок створення  і засади діяльності громадських  організацій, політичних партій регулюється  Конституцією України, Законами України  «Про об'єднання громадян ”, “Про політичні партії в Україні”.

Конституцією України  гарантовано право громадянам України  на свободу об'єднання у політичні  партії та громадські організації для  здійснення і захисту прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Конституція України гарантує також своїм громадянам рівність у правах незалежно від належності чи неналежності їх до певної політичної партії чи громадської організації, як і рівність усіх об'єднань громадян перед законом.

Законодавством України  передбачаються виключні випадки, коли об'єднання громадян чи політична  партія не можуть бути зареєстровані.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку якщо їх діяльність спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну  конституційного ладу насильницьким  шляхом, порушення суверенітету і  територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної  влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і  свободи людини, здоров'я населення.

Не допускається створення  і діяльність структурних утворень політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також  на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах  та організаціях.

Гарантіями діяльності громадських  формувань, політичних партій є їх рівність перед законом, заборона втручання  органів державної влади та органів  місцевого самоврядування, посадових  осіб у їх внутрішню діяльність.

Громадські організації  створюються та діють в України  за принципами добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування законності та гласності. Вони можуть мати статус міжнародних, всеукраїнських чи місцевих об'єднань. Міжнародні та всеукраїнські  об'єднання громадян реєструються Міністерством  юстиції України, а місцеві –  головними в області, районними, міськрайонними управліннями юстиції  та виконкомами міських, сільських, селищних рад. Політичні партії діють  виключно з всеукраїнським статусом та реєструються Міністерством юстиції  України.

Для реєстрації об'єднання  громадян до реєструючого органу подається  заява встановленого зразка підписана  не менш як 3-а засновниками; підписи  засновників на заяві повинні  бути завірені у встановленому законом  порядку. До заяви додається протокол установчих зборів організації, у якому  повинні бути відображені вирішення  наступних питань:

Політичні партії як елементи політичної системи суспільства