Політична економія як фундаментальна суспільна наука
ТЕМА 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука (молодший спеціаліст)
ПЛАН
1. Виникнення і розвиток політичної економії, політична економія в системі наук.
2. Предмет, метод і функції політичної економії
3. Економічні закони і категорії.
4. Політична економія і обґрунтування економічної політики.
Мета навчальної дисципліни:
Розкриття механізму функціонування ринкової системи суспільства на макро-, мезо-, мікро -рівнях, з'ясування принципів, категорій та законів, які регулюють економічне життя суспільства та його складових.
Завдання навчальної дисципліни:
Сформувати в студентів
знання щодо сутності та закономірностей
розвитку економічної системи
Предмет навчальної дисципліни:
Закономірності функціонування та розвитку економічних відносин, а також діяльності економічних суб'єктів і економіки в цілому (економ, системи).
- З моменту виникнення людина, щоб вижити активно діяла, пристосовуючи навколишнє середовище до своїх вимог і потреб. Щоб досягти життєво важливих цілей, потрібно було в середовищі проживання (ойкос) діяти у визначеному порядку (номос). Такий вид людської діяльності назвали економікою (економіка - наука, яка вивчає поведінку людей з погляду відносин між їхніми цілями й обмеженими ресурсами, що допускають альтернативне використання).
Знання про те, як слід діяти накопичувалося поступово у міру придбання досвіду і спочатку являло собою певні інтуїтивні уявлення, деякі узагальнення поверхневих спостережень, закріплені в звичаях, традиціях, найдавніших письменних пам'ятках. Ось тут і виявляються перші сліди економічної думки.
В епоху античності і середньовіччя вже з'являються елементи економічного аналізу: факти не просто реєструються, але й систематизуються, виявляючи наявність стійких взаємозалежностей. Філософи стародавньої Греції - Платон, Аристотель та інші досліджували окремі проблеми економічної теорії (IV ст. до н.е.)-
Аристотель був ідеологом натурального господарства:
- слову "економіка" надав більш широкий зміст (було - ведення домашнього господарства, стало - господарство країни в цілому);
- ввів слово " хремастика " (мистецтво наживати майно або сучасною мовою "накопичення капіталу") слово не прижилося, а ідея – так("хремо" - майно, володіння). Аристотель бачив неможливість "чистої економіки" (без хремастики), хоч і мріяв про неї;
- ввів слово "соціологія" (наука про людське суспільство);
- дуже близько підійшов до понять споживна та мінова вартість.
Як наука, тобто систематизовані знання про сутність, мету і завдання економічної системи, економічна теорія виникла в XVI - XVII ст. Цей період становлення капіталізму, зародження мануфактур, поглиблення суспільного поділу праці, поширення зовнішніх і внутрішніх ринків, інтенсифікація грошового обігу. На ці процеси економіка відгукується появою меркантилізму. Яскравим представником меркантилізму у Франції був Антуан Монкрестьєн (1575 - 1621), який обезсмертив своє ім'я тим, що ввів термін "політична економія". З виходом у світ його книги "Трактат по політичній економії" (1615). Теоретична економіка близько 400 років розвивалася і розвивається, як пол. економія. Її назва походить від грецьких слів "politicos" і "oikonomia" ("oikos", "nomos") (Закон Гоі). Таким чином, політекономія перекладається як закони господарювання у межах держави.
Меркантилізм (XIII - XVII ст.) (італ. слово - "мерканте" -торговець, купець) — це перша школа буржуазної політекономії:
- гроші - основна форма багатства суспільства. Джерелом багатства виступає торгівля (передусім зовнішня). З усіх видів діяльності пріоритет віддається труду, що зайнятий у торгівлі.
- накопичення багатства може бути досягнутим за допомогою державної влади.
Пізні меркантилісти (XVI - XVII ст.) висунули теорію нееквівалентного обміну. Найвидатнішим англ. Меркантилістом був Томас Манн, який у 1622 р. увійшов до спеціальної державної комісії по торгівлі. Англійські меркантилісти висунули наступні ідеї:
- заборонити вивіз сировини (особливо вовни), а заохочувати вивіз готових виробів у тому числі шляхом державних субсидій;
- обмежити високим в'їзним митом доступ іноземних промислових товарів до Англії, що послабити конкуренцію і сприяти зростанню вітчизняних мануфактур (політика протекціонізму);
- велику увагу приділяти флоту.
Спираючись у своїх проектах на сильну державну владу, пізні меркантилісти разом з тим часто заперечували проти надмірної дріб'язкової державної регламентації господарства (на чому в нас була заснована адміністративно-командна система).
По мірі проникнення
капіталу у сферу виробництва
змінювалися і погляди
- перенесли питання про походження суспільного багатства із сфери обігу в сферу виробництва (хоча і обмежували виробництво сільського господарства);
- висунули теорію еквівалентного обміну;
- знизили значення грошей до посередників в обміні;
- виділили два підрозділи суспільного виробництва:
а) вир-во машин (вир-во засобів виробництва);
б) вир-во предметів споживання;
- здійснили поділ витрат на тривалі (первинні аванси: коні, плуги, будівлі) і витрати короткого використання (щорічні аванси: насіння, сировина);
- дали поділ суспільства на три класи: виробничий (хлібороби), клас власників (поміщики, двір, церква), безплідний (робітники, торговці, ремісники);
- намагалися дати теорію стадій (виробництво, розподіл, обіг). Видатним французьким фізіократом був Кене:
- ввів термін "відтворення";
- зробив спробу макро- і мікроекономіки аналізу;
- ввів економіко-математичні методи (економічні таблиці, економічні формули).
Видатним англ. фізіократом був Петті, який у 1662 р. видав економічний "твір" - "Трактат про податки і збори", де він:
- визначив вартість товару, порівняльною кількістю праці, яка міститься в ньому;
- дав означення ренті, прибутку відсотку;
- винайшов політичну арифметику (статистику).
Адам Сміт (1723 - 1790) увійшов в історію економічної думки, як основоположник класичної політекономії. У книзі "Дослідження про природу і причини багатства народів він:
- основна ідея Сміта - ідея лібералізму ("min" втручання держави в економіку);
- ввів поняття "невидимої руки" (економічні закони);
- джерелом будь-якого багатства він вважає працю. "Усякий продуктивний труд створює вартість";
- головним мотивом господарської діяльності людини є інтерес.
Давід Рікардо (1772 - 1823) (продовжив розробку теорії Сміта): єдиним джерелом вартості є тільки праця робітника, який лежить в основі доходів різних класів;
- прибуток є результатом неоплаченої праці робітника;
- розкрив механізм диференційованої ренти.
Пролетарська політекономія.
Спираючись на досягнення класичної буржуазної політекономії Карл Маркс і Енгельс створили пролетарську політекономію, теоретичну концепцію, яка одержала узагальнюючу назву "марксизм". Марксизм - це теорія наукового соціалізму (комунізму) - найважливіший стан хоретичній економіці, який являє собою дослідження законів розвитку капіталістичного суспільства і концепцію соціалізму (комунізму). Остання характеризується формуванням соціалістичних принципів:
1) громадська власність на засоби виробництва;
2) відсутність експлуатації найманої праці (експлуатація - привласнення чужої праці);
3) рівна платня за рівну працю;
4) всебічна і повна зайнятість;
5) ведення домашнього господарства по єдиному плану.
Маркс (1818 - 1883) - німецький мислитель-енциклопедист ("Капітал"):
- створив вчення про суспільно-економічні формації;
- розкрив закони розвитку капіталу, його внутрішнє джерело саморуху - протиріччя;
- розробив теорії відтворення і економічних криз;
- створив внесення про подвійний характер праці, яка втілена в товарі (абстрактна і конкретна праця);
- поділив капітал на постійний ("С"), і змінний ("V") капітал, ввів поняття органічної будови капіталу (C/V);
- розробив трудову теорію вартості.
Формула вартості Маркса: W = С + V + m
- розробив теорію додаткової вартості ("т");
- розробив сутність абсолютної ренти, найманої праці, експлуатації;
- дав теорію класової боротьби;
- сформулював закон капіталістичного накопичення, спробував обгрунтувати неминучість революційного періоду до ком-них формацій.
Нову главу у розвитку економічної теорії відкриває створення політекономії соціалізму, основи якої закладені В. Леніним на базі ґрунтовних ідей Маркса, Енгельса. Послідовник марксизму Ленін розвив усі складові частини марксизму - філософію, політекономію, науковий комунізм.
В області політекономії основні заслуги Леніна:
- створив теорію імперіалізму, як вищу стадію капіталізму;
- розвинув теорію Маркса про відтворення, земельну ренту;
- розробив основні шляхи будівництва соціальної економіки - індустріалізації, кооперування селянства, культурної революції, висловлення про НЕП, питання організації та оплати праці при соціалізмі.
Сучасні економічні теорії Заходу:
- теорія граничної корисності: останній екземпляр блага, яке споживається, має найменшу корисність для споживача;
- інституціоналізм - виник у США в 20 - 30-х рр. Представники цієї теорії вважали, що рушійною силою суспільного розвитку є інститути (сім'я, держава, профспілки);
- неоінституціоналізм - його представники ставлять економічні процеси в залежність від розвитку індустрії та посилення ролі технократи;
- Ростоу і Гелбрейт - у кінці 60-х на початку 70-х років висунули теорію "Єдиного індустріального суспільства" або теорію "Конвергенції" (наближення копії до соціалізму)
- Кейнсіанство (англ. економіст Кейнс в роботі "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" поклав початок теорії регулювання ринкової економіки, у зв'язку з неспроможністю механізму вільної конкуренції повністю впоратись з цією проблемою.
- На почутку другої половини XIX ст. політекономія знаходилась у глибокій кризі: вона поділилася на дві гілки - політекономія (марксизм)- вивчає економічні відносини, закони і раціональне використання, обмін ресурсів і "ecopomis" (мартиналізм). Марксизм - виступав як революційне вчення, яке проголосило кінець капіталізму; мартиналізм - займав принципово іншу позицію, яку можна охарактеризувати як охорону по відношенню до капіталістичного суспільства. Ця позиція раннього мартиналізму відобразилося передусім у небажанні обговорювати соціальні аспекти буржуазної економіки (відношення між класами, революція). Щоб підкреслити свою прихильність "чистій теорії" (економічній) його представники навіть відмовилися від самого терміна політична економія на користь більш нейтрального " ecopomis " (економіка, економічна теорія, економічна наука). Конфлікт між школами (маркс. і март-зм) був неминучий.
Маржиналізм (фр. - граничний) - це теорія, яка пояснює складні процеси, використовуючи граничні величини (гран, корисність, гран, витрати, гран, доход).
Курс "есоротісз" вперше почав читати в Кембріджському університеті (1902 р.) А. Маршалл. Сьогодні під назвою "есоротісз" виходять чисельні підручники по теоретичній економіці. Найбільш популярним вважається підручник П. Самуельсона, який був вперше додрукований в 1947 р. та витримав 13 видань, де автор підкреслює, що економічна теорія або політична економія, як її звичайно звуть, тісно стикається з соціалістичними науками.
До 90-х років у Союзі переважне значення у формуванні економічного світогляду займала марксизська політекономія. Вся економічна література була спрямована на популяризацію Маркса та його вчення.
СВІТОВА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА ТА ТВОРИ ВИДАТНИХ УКРАЇНСЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ЕКОНОМІСТІВ КІНЦЯ XIX І ПОЧАТКУ XX ст., ЯКІ НЕ УКЛАДАЛИСЯ У СХЕМИ МАРКСА У КУРСАХ ПОЛІТЕКОНОМІЇ НЕ ВИВЧАЮТЬСЯ.
Предмет Маркс політик - відношення, які складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ (4 стадії руху суспільного продукту).
Предмет - ефективна організація економічних відносин, раціональне розширення ресурсів.
Туган-Барановський - видатний український економіст кінця XIX -поч. XX ст. - писав, що "ecopomics" вивчає суспільні відносини в м господарської діяльності.
Методи, які використовує економічна теорія:
1) діалектичний метод пізнання, який вимагає вивчення економічних явищ в їх розвитку і взаємозв’язку;
2) метод наукової абстракції, який вимагає відхилення від другорядного, випадкового, тимчасового і виділення основних, типових, постійних рис економічного об'єкту;
3) аналіз і синтез;
4) методи індукції (рух думки від приватних до загальних умовиводів, дедукції (зворотній метод);
5) економіка - математичні методи (ЕСПУ) - мережне планування і управління;
6) економічні експерименти.
Функції економічної теорії:
- пізнавальна - економічна теорія вивчає і пояснює економічні процеси;
- практична - економічна теорія викриває закони, які управляють економічними процесами і підказує шляхи їх використання (економічна політика);
- ідеологічна, хоча і кажуть, що економічна теорія не може бути ідеологічною наукою і не може служити ні партіям, ні класам, а тільки істині, але вона формує світогляд людини, політичну й економічну свідомість;
- методологічна - проте економічна теорія виступає в ролі теоретичного фундаменту цілого комплексу економічних наук (галузева економіка, фінанси, гроші і кредит, бух. облік, основи маркетингу, економічна статистика, економічна геграфія).
- В результаті абстрагування виводяться економічні категорії і закони.
Економічні категорії - наукові поняття, які характеризують окремі сторони економічних явищ. Розрізняють конкретні і абстрактні категорії.
Конкретні - знаходяться на поверхні економіки (ціна, прибуток).
Абстрактні - економічні категорії не можуть бути виявлені поглядом, який неозброєний науковим методом. Вони не лежать на поверхні економічних явищ, а виявляються у процесі абстрагованого аналізу (постійний, змінний капітал, додаткова вартість).
Економічні закони - найбільш суттєві стійкі об'єктивні взаємозв'язки в економі* них процесах.
Розрізняють три групи економічних законів:
1) загальні, які діють при всіх способах виробництва ("Закон відповідності виробничих відносин характеру продуктивних сил);
2) особливі, які діють при деяких способах виробництва ("Закон вартості", "Закон грошового обігу");
3) специфічні - діють при першому способі виробництва ("Закон додаткової вартості" - при капіталізмі, "Закон планомірного розвитку народного господарства" - при соціалізмі).
Об'єктивність економічних законів не означає абсолютно жорстку визначеність поведінки людей, не виключає свободи вибору і дій. Економічні закони визначають лише загальний напрямок функціонування економіки. Ефективність виробництва, стан економіки залежить від вірності економічної політики, обґрунтованості управління.
- Економічна політика - концентроване науково - обґрунтоване вираження діяльності керівництва в головній сфері суспільного життя -у матеріальному виробництві.
Сутність економічної політики в Україні у сучасних умовах вдосконалення капіталізму - 1 грудня 2005 року Україна визнана країною з ринковою економікою.
Умови переходу до ринку:
1) економічна свобода (на початку 90-х років надмірно);
2) різні форми власності на засоби виробництва (приватизація - перехід державної власності у приватну);
Помилки у процесі приватизації: висока швидкість, глобальність (в усіх сферах економіки відразу, "тип" державного сектора - США державний сектор у промисловість 10 %, Швейцарія - 65 %, Австрія - 30 %). Колись патріарх японської економічної думки Сабуро Окіта писав, що "Державна власність нічим не гірше приватної, важлива не форма власності, а форма господарювання". Американський економіст Гелбрейт вказував на необхідність проведення приватизації в чотири етапи:
- у сфері послуг (декілька років);
- легка та харчова промисловість;
- с/г;
- велика приватизація.
Деякі економісти заходу вважають, що ми невдало обрали час переходу до ринку - треба було на економічному підйому, а не у кризі; на Заході нема прикладів подібного.
Під час великої депресії Рузвельт прибрав вільні ціни і закрив тимчасово комерційні банки, тобто звернув деякі риночні важелі і посилив адмініструванню в економіці:
3) конкуренція (в Україні розповсюджена не добросовісна конкуренція);
4) створення ринкової інфраструктури (біржі, комерційні банки, брокерські фірми);
5) вільне ціноутворення (почали з цього пункту) 1 січня 1992 р.;
6) відкритість економіки;
7)соціальний захист населення.
Основні ознаки кризи: спад виробництва, спад інвестиційної активності, бартеризація економіки, інфляція, падіння життєвого рівня, ріст безробіття.
Причини кризи:
- розрив господарських зв'язків через розпад Союзу і орієнтація на зовнішнього споживача;
- адміністративно-командна система (загальне одержавлення, зниження підприємництва за централізованість економіки);
- відставання економічної науки: Абалкін у свій час виправдовував свою бездіяльність тим, що економічна наука була "невостребованная".
Український економіст В. Корнієнко писав "Щоб вийти із кризового стану необхідно відновити три зруйновані економічні форми:
- централізоване державне регулювання;
- економічні зв'язки з колишніми республіками Союзу;
- державну монополію зовнішньої торгівлі. "
Значення економічної теорії зростає у зв'язку з курсом зміни економічної системи, переходу до ринкової економіки. Необхідний творчий розвиток економічної теорії, вивчення захисного досвіду ринкової економіки, щоб розробити свою модель ринкової економіки, шляхи переходу до неї, оптимальну економічну політику. Необхідна економічна підготовка фахівців, тому що її роль зростає.
Економічна підготовка - це економічна освіта + економічне виховання.
Економічна освіта - економічне знання.
Економічне виховання - впевненість, що ці знання треба використовувати в інтересах суспільства, а не у корисних цілях.
Приватизація, створення великої
кількості самостійних
