Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Політико-географічне положення Руминії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.І. МЕЧНІКОВА

Інститут соціальних наук

Кафедра міжнародних відносин

ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

РУМУНІЇ

Курсова робота по курсу «Політична географія»

Одеса - 2010

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................3

Розділ 1 Оцінка території та господарського комплексу Румунії......................5

Розділ 2 Політичний устрій держави..............................................................14

Розділ 3 Місце Румунії на політичній карті світу………………………..........22

Висновки................................................................................................................30

Список використаних джерел............................................................................32

Додаток 1……………….……………………………………………………...35
ВСТУП

Темою курсової роботи являється характеристика політико-географічного положення Румунії.

Актуальність моєї курсової роботи обумовлена тим, що Румунія займає досить важливе місце на міжнародній арені і вона межує з Україною та в значній мірі впливає на зовнішню політику країни. Також Румунія входить до складу міжнародних організацій, найважливішими серед яких є НАТО та ЄС. Стратегічним пріоритетом румунської зовнішньої політики є приєднання до Європейського Союзу. Як член Євросоюзу, Румунія бере активну участь в стратегії будівництва політики загальної безпеки ЄС. Румунія буде, також, брати участь в культурному і інституційному будівництві Європи. Країна досягла помітних успіхів у зовнішній політиці насамперед завдяки використанню динамічної національної ідеології, яка має певні ознаки прихованого націоналізму та єдності.

Метою роботи являється комплексна політико-географічна характеристика Румунії, що визначає місце та роль цієї країни в системі регіональних та глобальних політичних та економічних зв’язків.

Завдання даної роботи сформульовані наступним чином:

1. Аналіз природно-кліматичних умов існування Румунії та виявлення рівня її самозабезпечення.

2. Виявлення типології та ступеню розвитку економічної системи.

3. Розкриття основ політичної системи.

4. Виявлення основних напрямків зовнішніх зв’язків та рівня залежності Румунії від партнерів.

Для висвітлення поставлених задач використовувалася численна література українських, російських та зарубіжних авторів.

Використовувалася посібникові та навчальна література, така як: Борисов К. «Международный туризм и право»¹,
Дубовіч Іон «Проблеми соціально-економічної географії північно-східного регіону Румунії (повіти Сучава і Ботошань)»² та «История Валахии и Молдавии. История Румынии» А.Р. Андреев³.

Також використовувались численні статті політичних лідерів та представників Міністерства закордонних справ Румунії, серед них найважливішою є стаття першого секретаря Посольства Румунії в Україні Аденіни Ганч «Погляд в майбутнє»⁴.

Для висвітлення проблем сучасного розвитку Румунії використовувалася інформація з офіційних сайтів держави, таких як: Офіційний Сайт Уряду Румунії⁵ та Офіційний Сайт Сенату Румунії⁶.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, присутні також список використаних джерел та додатки. У вступі визначено мету та завдання роботи. У першому розділі висвітлено особливості географічного положення Румунії, її клімат та природні особливості. У другому розділі розкриті питання про державний устрій та судову владу, які характерні для Румунії. Третій розділ даної роботи присвячується місцю Румунії на міжнародній арені, її зв’язкам з різними державами та інформація про співробітництво Румунії та міжнародних організацій, до складу яких вона входить. У висновку наведені підсумки даного дослідження, визначено позитивні та негативні риси в положенні та рівні розвитку Румунії.

РОЗДІЛ 1 ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ РУМУНІЇ

Республіка Румунія розташована на південному-сході Центральної Європи, у басейні Нижнього Дунаю. Границі її визначені мирним договором 1947 р., їх загальна довжина – 3190,3 км. Територія Румунії – 237,5 тис.кв.км (79 місце у світі). Румунія поділяється на 41 повіт, а столиця виділена у самостійну адміністративно-територіальну одиницю.

За даними перепису на 2003 рік, населення Румунії складає 23269 тис. чол. На території держави проживають різноманітні національності. Румуни становлять 89%, угорці – 7,9%, німці – 1,6%, а українці – 0,3%.

За релігійними переконаннями більшість населення православні, вони складають 83% від загальної кількості населення, 6% складають католики, та 11% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти та іудеї.

Близько 30% загальної площі займають гори, 37% - пагорби і плато, 33% - рівнини. У північних і центральних районах розташовані Східні Карпати ( максимальна висота – 2000 м ) і Південні Карпати ( найвища точка – г. Молдовяну, 2544 м ), які утворюють у плані кільцеподібну структуру. На заході – середньовисотні Західні Румунські гори (Апусені). Між ними і Карпатами знаходиться Трансільванське плато. На півдні Румунії розташована Нижньодунайська рівнина, обмежена р. Дунай на заході – Західна рівнина, частина Середньодунайської рівнини⁷. На схід від річки Серет – Молдавське плато, на південний схід за Дунаєм – плато Добруджа.

Головна фізико-географічна особливість Румунії – Карпатська гірська система. Цей складний ланцюг гір проходить через всю країну від українського кордону на півночі до кордону з Сербією на південному заході у формі підкови, що замикається на захід від гір Апусені. Єдиний район, розташований на південь від Дунаю, Добруджа, має невисокі горби і частково заболочений⁸. Всередині гірської дуги Карпат знаходиться Трансільванія (звана угорцями Ерделі) – горбиста високопродуктивна і дуже красива територія. На її західній околиці, всередині гір Апусені, розташований нерівномірно покритий лісом масив Біхор, за ним, уздовж західної окраїни країни, простягається вузька низинна смуга, що є частиною Середньодунайської низовини. На сході Румунія омивається Чорним морем, довжина морських границь – 244 км. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході – з Угорщиною (443 км), на південному заході – з Югославією, Сербією і Чорногорією (476 км), на півдні – з Болгарією⁹.

Геологічна будова і корисні копалини. Територія Румунії входить у межі північної території Альпійської геосинклінальної області. Велику частину країни займає складчата область Карпат. На Західній окраїні Румунії розташований Паннонський серединний масив, похований під товщею головним чином неогенових відкладень Середньодунайської рівнини. На південь, уздовж Дунаю, простягається Мізийська плита. З корисних копалин найбільше значення мають родовища нафти і газу, присвячені переважно до Передкарпатського прогину. Основні нафтові родовища - у районі Плоєшти і у всій смузі передгір'їв, газу - у Трансільванському басейні; є родовища кам'яного вугілля (головним чином Петрошенський басейн), а також залізних руд, бокситів (Західні Румунські гори), поліметалевих, мідних і золотих руд (Брад, Златна, Капник та інші), кам'яної солі (Прайд, Сленик).

Нарівні з нафтою і природним газом найважливішими природними ресурсами є також золото, срібло, сіль, боксити, марганцева руда, вугілля. У 1996 р. видобуток нафти знизився приблизно до 135 барелів за день. Природний газ добувається на Трансільванському плато і біля підніжжя Карпат, а головний район видобутку нафти - тільки у передгір'ї Карпат. Найбільші нафтопереробні заводи Румунії знаходяться в містах Плоешті, Георге Георгіу-Деж, Дарменешті, Брашов і Римнікул-Серат¹⁰.

Кам'яне вугілля добувається у Коменешть на північному сході і біля Клужа на північному заході; існують шахти з видобутку бурого вугілля (лігнітів) біля Крайови і Плоешти в південно-центральній частині Румунії. Виробництво вугілля у 1995 р. сягнуло 43,92 млн. тонн. Хоча добувається певна кількість залізної руди, особливо на заході і північному-заході, її недостатньо для задоволення внутрішніх потреб.

Клімат помірний континентальний і характеризується спекотним літом і холодними зимами; більшість опадів випадає влітку. Середня температура січня в Бухаресті -3° C, а липня +23° C. Температури в горах нижчі; літо прохолодніше у верхніх частинах басейнів Трансільванії, а зими дуже холодні і сніжні. Рівнини Добруджі сухі, місцями нагадують степ. Вони зазнають сильних вітрів, що дмуть зі Східноєвропейської рівнини. На узбережжі Чорного моря (у районі Мамая) купальний сезон з кінця червня до кінця вересня. Найбільша кількість опадів (1200-1500 мм на рік) - на західних схилах найвищих гір; на рівнинах і в передгір'ях випадає 400-700 мм, у дельті Дунаю і на узбережжі Чорного моря - 300-400 мм на рік. Максимальна кількість опадів - у травні - липні, мінімальна - у грудні - лютому. Наприкінці літа на Нижньодунайській рівнині іноді відзначається посуха. Тривалість залягання снігового покриву в горах - 3-4 місяці, у передгір'ях - 1-2 міс.; на рівнинах сніговий покрив мінливий.

Довжина узбережжя Чорного моря в межах Румунії - 245 км. На півночі від Констанци (найкраща гавань Румунії) береги переважно низькі, місцями заболочені, з численними островами, прибережними косами і лиманами. Далі на південь переважають прямолінійні береги з піщаними пляжами, обмеженими стрімчастими уступами Добруджі. Майже всі ріки (за винятком невеликих водотоків, що стікають з Добруджі безпосередньо в Чорне море) відносяться до басейну Дунаю, довжиною, в межах Румунії, понад 1000 км. Найбільші притоки Дунаю на території Румунії - Жиу, Опт, Арджеш, Яломиця, Сірет і прикордонна ріка Прут - беруть початок у Карпатах, у верхів'ях являють собою бурхливі потоки, а в межах Нижньодунайської рівнини мають звичайно спокійну течію.

З більшої частини Трансільванії й Апушень водні шляхи тягнуться в західному напрямку - у Середньодунайську низовину, де ріки Сомешул, Мурешул і Кришул-Алб зливаються з Тисою і Дунаєм. Через Валахію протікають ріки з джерелами в Трансільванських Альпах, вони зливаються з Сіретом і Дунаєм. Найбільша ріка Західної Румунії - Муреш - впадає в Тису за межами країни. Живлення рік переважно снігове і дощове. Під час весняного повіддя, характерного для всієї Румунії, значна частина заплави Дунаю заливається, при цьому утворюються величезні тимчасові водойми.

Ріки мають великі запаси гідроенергії. Велика ГЕС побудована в ущелині Залізні Ворота на Дунаї, крім неї ГЕС споруджені на рр. Арджеш, Лотру, Бистриця (протока Сірету) та інші¹¹.

Найбільші озера - старичні і лиманні - зосереджені в долині Дунаю і біля узбережжя Чорного моря; їх розміри сильно змінюються, деякі мають солону воду.

На низовинах поширені переважно чорноземи і чорноземовидні ґрунти з високою природною родючістю. У долинах рік зустрічаються чорноземні і лучно-чорноземні, а в заплаві Дунаю - різні типи заболочених ґрунтів. В западинах Нижньодунайської рівнини і на узбережжі Чорного моря - місцями солонці і солончаки. Середню частину Добруджі займають каштанові ґрунти у лісах. У передгір'ях і на високих плато розвинуті сірі і бурі лісові ґрунти. Гірські (щебенисті) різновиди цих ґрунтів зустрічаються і в нижніх частинах схилів (до висоти 1200-1500 м). Вище формуються підзолисті (під хвойними лісами) і лугові, гірсько-лугові кістякові ґрунти. На карбонатних породах зустрічаються рендзини. Ґрунти гірських районів малородючі і сильно лужні, крім Трансільванії, де є багаті чорноземи. У низинних частинах родючі ґрунти, близькі за своїм складом до чорноземів, є основою орних земель, і становлять близько 44% території всієї країни.
Природна лісова рослинність (понад 26% території Румунії) збереглася переважно в гірських районах і в заплавах рік. Іншу територію займають піски, болота, скелі та інші малопродуктивні землі. Близько 1/2 території розорана (поля, сади, виноградники), а окультурені землі (куди входять також луки і пасовища) становлять понад 2/3 території країни.

На рівнинах природна рослинність (різнотравно-типчаково-ковилові степи й окремі діброви) збереглася лише фрагментарно. У заплавах рік - заливні луги, зарості очерету й заплавні ліси (з верби, тополі). Альпійські луки розташовані на висоті більше 1520 м.

Хвойні ліси, що складаються головним чином з ялиці і ялини, ростуть у висотному поясі не нижче 1370 м; листяні ліси, переважно букові і дубові, опускаються до висоти близько 490 м. Нижче вони змінюються зоною високотрав'я (напівстеповою зоною), що граничить із зоною низькотрав'я (степом), що простягається уздовж Дунаю і поширюється на північ у Молдавію і на південь у Добруджу. Гірські райони придатні тільки для пасовищного скотарства; пагорби і плато сприятливі для всіх видів сільського господарства; низовини найбільше підходять для вирощування зернових культур¹².

У лісах мешкає велика кількість диких тварин, таких як: ведмеді, вовки, рись, дикі кабани й олені; на рівнинах - тільки лисиці, зайці, борсуки і білки. Є птахи багатьох видів, у тому числі орли, сова, дятел, зозуля, яструби і соколи. У гірських ріках водяться форель, харіус. У степах звичайні бабак, ховрашок, польова миша; із птахів - яструб, орел, дрохва, стрепет, перепелиця; зустрічаються ящірки і змії. У заплавних лісах нарівні зі звичайними мешканцями лісу зустрічаються ссавці і птахи, існування яких пов'язане з водоймами, до них належать такі види, як: норка, видра, чаплі, гусаки, лебеді). Своєрідний тваринний світ дельти Дунаю, де гніздиться величезна кількість болотного і водоплавного птаха, наприклад, чаплі, гусаки, качки, чайки, журавлі, лебеді, а на літо з Північної Африки прилітають пелікани і фламінго. Поряд зі звичайними для нижньої течії Дунаю видами риб тут водяться осетрові види.

Гірська фауна і ландшафти охороняються в національному парку Ретезат, розміщеному у Південних Карпатах, є кілька заповідників, найбільшим із них є Дунайський¹³.

Район Бухарест-Плоешть - головна індустріальна зона, де розміщені нафтова, хімічна, будівельна промисловість і важке машинобудування. Металургія концентрується на заході (між Хунедоарою і Тимішоарою) і на південному сході (Галац-Бреїла). Великі суднобудівні заводи знаходяться в Бреїлі і Галацу біля дельти Дунаю. Є промисловий комплекс у Джурджу (Румунія) і Русе (Болгарія). Цей комплекс був побудований для виробництва пристроїв та устаткування для гірничодобувної, металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості.

У 1996 р. виробництво електроенергії в Румунії становило 19400 мегават. Найважливішим її джерелом були теплоелектростанції, за ними йшли гідроелектростанції й атомні станції.

У 1989 р. після падіння режиму Чаушеску в Румунії почалася економічна реструктуризація народного господарства. В цілому на середину 1990-х з'явилися юридичні передумови для запровадження ринкової економіки. Реформи в Румунії після первинних успіхів зайшли в глухий кут у середині 1990-х років. Приватизація не торкнулася великої частини важкої промисловості - у приватну власність перейшло приблизно 50% активів промислових підприємств (порівняно з 70% і більше у колишніх соціалістичних країнах). У той же час через різке зниження питомої ваги суспільних фондів різко відстав розвиток інфраструктури, а зовнішньоторговельний баланс виявився дефіцитним через падіння експорту і розпад системи торгівлі, що контролювалася Радянським Союзом.

У Румунії досить розвиненою є промисловіть, однак вона потребує зничних змін та реформування. Після виборів 1996 року нове керівництво країни - президент Константінеску і прем'єр-міністр Чорбя - спробували провести реформи, однак протягом 1997 року подолати падіння виробництва в основних галузях так і не вдалося. Рівень безробіття зріс з 6 до 9%, різко зросли і темпи інфляції¹⁴.

За даними Індексу економічної свободи The Heritage Foundation, USA станом на 2001 рік, ВВП Румунії становить $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП складає (-7,5)%. ВВП на душу населення – $1310. Прямі закордонні інвестиції складають $ 390 млн. Основними товарами, які Румунія імпортує є паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства. Імпорт становить $ 11,5 млрд. ,головним чином це - Центральна і Східна Європа – 21,0%; Німеччина – 17,5%; Італія – 17,4%; Франція – 6,9%; США – 4,2%. Румунія експортує текстиль, метали і продукцію машинобудування та хімічної промисловості. В загальному обсязі експорт складає – $ 9,5 млрд. Головним чином, це - Італія – 22,0%; Німеччина – 19,0%; Франція – 5,9%; та США – 3,8%¹⁵.

Географічні умови Румунії сприяють досить високому розвитку сільського господарства. У 1996 р. близько 43% всієї території країни становили орні землі, які використовувалися для посадки однорічних культур, і 3,6% - для вирощування багаторічних культур, переважно - фруктові сади і виноградники. Близько 70% орної землі віддано під пшеницю і кукурудзу. У 1996 р. Румунія виробила 6 млн. т пшениці, 6 млн. т кукурудзи. Інші важливі культури - картопля (3,9 млн. т у 1996 р.), цукровий буряк (3,3 млн. т) і соняшник (0,93 млн. т). Третина економічно активного населення країни задіяна у сільському господарстві¹⁶.

Великі виноградники ростуть на Трансільванському плато, у передгір'ях Карпат і Добруджі¹⁷. У 1996 р. Румунія виробила 1,5 млн. гектолітрів вина. Фруктові сади знаходяться переважно у південних передгір'ях Карпат, на плато Добруджа і в дельті Дунаю. Центри фруктового садівництва розташовуються навколо кількох великих міст, таких як Бухарест, Крайова, Тимішоара, Яси і Клуж¹⁸.

Приблизно п'яту частину території країни складають пасовища. Головними районами тваринництва є південні передгір'я Карпат, південно-західна частина Трансільванського плато і північна частина Карпатських гір. Вівці пасуться в основному на південному сході, а свині - на півдні. У 1996 р. в країні було 3,7 млн. голів великої рогатої худоби, 10,4 млн. голів овець і кіз, більше ніж 8,2 млн. голів свиней.

За повідомленнями 1996 року, ліси покривали 24 відсотки території країни. Найважливіші ресурси деревини знаходяться в східних Карпатах. Із середини 1950-х років почала запроваджуватися програма відновлення лісів з метою поповнення запасів деревини, що були виснажені під час Другої світової війни.

Отже, географічні умови та господарський комплекс Румунії є досить сприятливими, насамперед для розвитку сільського господарства, цьому сприяє вигідне географічне положення країни та сприятливі кліматичні умови. Ці чинники обумовлюють високий рівень розвитку економіки. Завдяки сприятливим кліматичним умова, на території Румунії поширена досить різноманітна флора та фауна.

РОЗДІЛ 2 ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ДЕРЖАВИ

Румунія - національна, унітарна, правова, демократична і соціальна держава з республіканською формою правління. Діє конституція від 22 листопада 1991 р., схвалена всенародним референдумом 8 грудня 1991 р., з останніми змінами від 2003 року¹⁹.

Глава держави - президент, який обирається населенням шляхом загального рівного прямого і таємного голосування на 5 років і не більш, ніж на два терміни. У разі порушення положень конституції президент може бути тимчасово усунутий від влади загальним голосуванням більшістю членів двох палат на вимогу не менше однієї третини членів обох палат або знятий з посади шляхом референдуму, організованого не пізніше ніж через місяць після його усунення парламентом²⁰.

Президент призначає прем'єр-міністра, скликає надзвичайні сесії парламенту, може розпусти парламент після консультацій з головами обох палат і лідерами парламентських груп. До компетенції президента входять укладення міжнародних договорів, призначення і відкликання дипломатичних представників. Президент є головнокомандуючим Збройними силами і головою Вищої ради оборони Румунії. Президент Румунії Траян Бесеску (Traian Basescu), обраний 28 листопада, 12 грудня 2004 року та переобраний на нещодавних виборах 6 грудня 2009 р²¹.

Спостерігачі Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) позитивно оцінили проведення президентських виборів у Румунії, за підсумками яких на пост глави держави був переобраний Траян Бесеску. В опублікованій 7 грудня 2009 року, заяві ОБСЄ повідомила, що другий тур був проведений "відповідно до намірів ОБСЄ та інших міжнародних стандартів", при дотриманні фундаментальних політичних свобод і при ефективній роботі органів з проведення виборів.

Спостерігачі також висновували, що другий тур виборів знову підтвердив позитивні аспекти, які характеризували і проведення першого туру президентських виборів у країні. Водночас, ОБСЄ закликала вжити необхідні заходи у зв'язку з новими звинуваченнями у фальсифікаціях.
Румунська опозиція, зокрема, прихильники Мірчі Джоане, який був другим учасником президентських перегонів, вже повідомила про намір опротестувати результати голосування. Соціал-демократи, лідером яких є Джоане, повідомили, що у них є докази фальсифікацій під час виборів. Зокрема, віце-голова партії Лівіу Драгнеа повідомив про "велику кількість анульованих голосів, масовий "електоральний туризм" та інші порушення.
За даними Центральної виборчої комісії Румунії, у другому турі Бесеску набрав 50,37% голосів, а Мірча Джоане - 49,63%. Таким чином, чинний глава держави очолюватиме центральноєвропейську країну ще впродовж п'яти років²².

Законодавчу владу здійснює парламент Румунії, який складається з палати депутатів(нижня палата) і сенату (верхня палата). До змін в конституції в 2003 році обидві палати мали однакові права та разом утверджували закони. Раніше, якщо у судженнях палат були розбіжності, то спеціальна комісія із депутатів та сенаторів утверджувала остаточний текст законів. Після референдуму, який відбувся в 2003 році, Сенат був об’явлений головною палатою, що прискорило утвердження законів. Верхня палата Парламенту називається Сенат, до неї входять 140 депутатів. Нижня палата називається Палатою депутатів, у її складі 345 депутатів²³. Парламент обирається на основі загального рівного виборчого права шляхом прямого таємного голосування терміном на 4 роки по мажоритарній системі. Посада голови сенату в румунській державній ієрархії є другою по значенню після президента. Голова палати депутатів - Роберта Альма Анастасе (Roberta Alma Anastase) (жін.). Голова сенату - Мірча Джоане (Mircea Geoana), обраний 19 грудня 2008 року²⁴.

Вищий адміністративний орган країни - уряд Румунії. Уряд затверджується парламентом і йому підзвітний. Посада члена уряду несумісна з виконанням іншої державної функції, за винятком функції депутата або сенатора, а також несумісна з комерційною діяльністю. Прем'єр - міністр Румунії - Еміль Бок (Boc).

Румунія поділена на 41 жудець та один окремий муніципій Бухарест. Жудеці поділені на 211 міст та 103 муніципалітети 2827 комун (в сільській місцевості)²⁵.

Виключенням в адміністративній структурі Румунії є столиця Бухарест, що на відміну від інших муніципалітетів, є адміністративною одиницею другого рівня NUTS.

Номенклатура територіальних одиниць для цілей статистики (фр. nomenclature des units territoriales statistiques, NUTS) — стандарт територіального поділу країн для статистичних цілей. Стандарт був розроблений Європейським Союзом и детально охоплює тільки країни ЄС²⁶.

У містах з населенням більше 50 тисяч жителів створено муниципії – виборні органи місцевого самоврядування.

Для Румунії характерна багатопартійність. Декілька політичних партій займають домінуючі позиції.

Демократичний союз угорців Румунії - ДСУР (Uniunea Democratica Maghiara din Romania - UDMR). Політична організація угорської меншості. Союз заснований 25 грудня 1989 р. Лідер – Бела Марко (Bela Marco, жін.).
Демократично-ліберальна партія - ДЛП (Partidul Democrat – Liberal; Democratic – Liberal Party - PDL). Заснована в 2008 р. шляхом злиття Демократичної партії, заснованої в 1993 р. і Ліберально – демократичної партії. Голова - Еміль Бок (Emil Boc)²⁷.

Консервативна партія – КП (Partidul Conservator-PC). Заснована в 1991 р. як Гуманістична партія Румунії(ГПР). Перейменована в Консервативну партію в 2005 р. В лютому 2006 р. в неї влилась Партія національної єдності Румунії. Голова – Даніела Попа (Daniela Rora, жін.).
Націонал-ліберальна партія - НЛП (Partidul National Liberal - PNL). Офіційно зареєстрована у січні 1990 р. Голова – Крін Антонеску (Crin Antonescu). Друкований орган - газета "Віїторул роминеск" (Viitorul Romanesc).
Партія "Велика Румунія" ("Роминія маре"). Націоналістська партія. Заснована в 1991 р. Голова - Корнеліу Вадім ТУДОР (Corneliu Vadim Tudor).
Соціал-демократична партія – СДП (Partidul Socialal Democrat – PSD). Утворена 16 червня 2001 р. в результаті злиття Партії соціальної демократії Румунії (ПСДР), створена 31 березня 1992 р. під назвою Фронт національного порятунку – 22 грудня , зареєстрована 30 квітня 1992 р. як Демократичний фронт національного порятунку , перейменована в ПСДР 10 червня 1993 р. і Соціал – демократичної партії Румунії, зареєстрованої 18 січня 1990 р. Керівні органи партії : Національна рада, Постійне національне бюро. Голова – Мірча Джоане (Mircea Geoana)²⁸.

Румунія входить в романо-германську правову сім'ю. Через спорідненість мови румунське право з моменту створення незалежної держави на початку XIX в. тяжіло до романської правової культури. Більшість основних галузей права кодифікували в другій половині XIX в.; деякі кодекси цього періоду все ще частково діють. У 1950-1980 рр. румунська правова система, зберігаючи міцний зв'язок з романо-германським правом, входила в соціалістичну правову сім'ю²⁹.

Найвищий орган судової влади Румунії – Верховний суд. Його члени призначаються президентом по висунутій пропозиції Верховного суду. У кожній румунській області, їх число налічує 40, і в спеціальному окрузі Бухаресті є Обласний суд. У стані є 15 апеляційних судів, в яких оскаржуються судові рішення, рішення ж апеляційних судів можуть бути оскаржені у Верховному суді. У Румунії є Конституційний суд, що відповідає за забезпечення балансу правомочності між органами державної влади. Головний прокурор займає самий вищий судовий пост в Румунії і відповідає перед Народним Зібранням, яке призначає його на термін в 4 роки³⁰.

Основи судової системи Румунії встановлені Конституцією 1991 р. і Законом про судову систему 1992 р. Останній відновив чотирьохзвінну систему з апеляційними судами, ліквідованими під час правління комуністів.

Система звичайних судів в Румунії включає: Верховний суд; апеляційні суди; окружні суди і Суд Муніципалітету Бухареста; суди першої інстанції. Конституція не передбачає окремої системи військової юстиції. Проте військові судді і прокурори продовжують виконувати свої функції, і спеціальний закон (1993р.) легітимує таке положення. Військові суди мають компетенцію в справах, що стосуються злочинів, здійснених військовослужбовцями, злочинів проти безпеки держави, скоєних цивільними, а також злочинів проти світу і людства і деяких інших. Верховний суд має 4 секції: цивільну; кримінальну; військову і по адміністративних спорах. Апеляційні суди (суди третьої інстанції) охоплюють своєю юрисдикцією від двох до п'яти округів. Окружні суди і Суд Муніципалітету Бухареста (суди другої інстанції) діють, відповідно, поодинці в окрузі і Муніципалітеті Бухареста. Суди першої інстанції існують в кожному окрузі і в Муніципалітеті Бухареста. У кожному окрузі є від 3 до 6 судів першої інстанції; у Муніципалітеті Бухареста їх 8³¹.

За загальним правилом, розгляд справ по суті відбувається в судах першої інстанції. Скарги на їх рішення розглядаються окружними судами або Судом Муніципалітету Бухареста (як судами другої інстанції). Верховний суд перевіряє всі судові вирішення судів (першої, другої і третьої інстанцій) і розглядає надзвичайні апеляції.