Поняття бухгалтерського обліку, його суть та значення. Вимоги до бухгалтерського обліку

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМ. АК. В. ЛАЗАРЯНА

КАФЕДРА  обліку і аудиту ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Робота допущена до захисту

_________________________

на доопрацювання

_________________________

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Бухгалтерський облік»

Варіант № 1

Студента(ки)

Спеціальність облік і аудит,

 група 

Керівник роботи

Дніпропетровськ

2015

Зміст

Вступ

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

У 1973 році за ініціативою 10 країн було створено комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він розробив єдині підходи до ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

16 липня 1999 року після другого  читання Парламент України прийняв  Закон “Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні”. П'ятнадцять статей Закону у  затвердженому варіанті законодавчо  закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - це система знань, в основу якої покладено економіку, право і математику. Водночас це й практична робота - спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об'єктів та суб'єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб'єкта (господарства) ринку в часі та просторі.

Бухгалтерський облік є обов'язковий видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується загальноприйнятими принципами, правилами і стандартами.

1. Поняття бухгалтерського  обліку, його суть та значення. Вимоги до бухгалтерського обліку

Поняття обліку у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об’єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, що пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Суб’єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав,  юридичними особами — підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством.

Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи.

 Юридичні особи — суб’єкти  господарської діяльності є обліковими  одиницями, які мають окрему систему  бухгалтерського обліку і складають  встановлену звітність із дня  реєстрації підприємства до його  ліквідації.

 Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з’явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга “Трактат про рахунки і записи” є першою працею з бухгалтерського обліку. Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сформувався як прикладна економічна наука.

 Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

 Зміст господарського обліку  пізнають через його стадії (етапи):

• спостереження;
• вимірювання;
• реєстрацію;
• групування;
• узагальнення.

 Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає  певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс  і звітність.

 Господарський облік завжди за своїм призначенням забезпечує інформацією процес управління та його апарат, оскільки господарський облік у широкому розумінні є функцією управління, поряд із плануванням (бюджетуванням), контролем, аналізом і прогнозуванням.

 В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об’єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов’язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв’язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

 Дані статистичного обліку  застосовують для макроекономічного  аналізу й управління, тому оперативний  і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ.

 Важливі особливості бухгалтерського  обліку полягають у тому, що  він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально  обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації.

 Всі юридичні особи, створені  в Україні, незалежно від організаційних  форм і форм власності, повинні  вести бухгалтерський облік та  подавати фінансову звітність. Це  положення засвідчує стаття 29 (Облік  і звітність) Закону України “Про підприємства в Україні” від 4 січня 1992 р. № 2032-ХІІ.

 Метою бухгалтерського обліку  є надання користувачам для  прийняття рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації  про фінансовий стан і діяльність  підприємства.

 Всі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

 Бухгалтерський облік у загальному циклі управління підприємством (планування — облік — аналіз — регулювання) виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів.

Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Оцінка є результатом вимірювання й ідентифікації об’єктів обліку.

Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання.

 Для досягнення мети та  виконання обліком функцій він  має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників  бізнес-плану та обліку, точності  й об’єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.

 Порівнянність конкретних показників  бізнес-плану та обліку необхідна  для оцінки виконання планових  завдань, порівняння результатів  діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується  на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

 Точність і об’єктивність  обліку означають, що всі облікові  дані мають бути правильними  і відображати справжній стан  і результати діяльності, тобто  відображати як досягнення, так  і недоліки в роботі підприємства.

 Ясність і доступність обліку  означають, що показники обліку  мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти  діяльності підприємства, бути доступними  для широкого загалу працівників  і акціонерів підприємства, громадськості.

 Своєчасність обліку полягає  в забезпеченні підприємств своєчасною  інформацією, необхідною для прийняття  ефективних рішень, розробки конкретних  заходів, оперативного керівництва.

 Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.

 Для відображення господарських  засобів і процесів, що здійснюються  на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий.

 Натуральні вимірники забезпечують  кількісне і якісне відображення  облікових об’єктів в одиницях  ваги, об’єму, площі, потужності тощо. Вони мають свої переваги і недоліки. Без натуральних вимірників не можна скласти виробничий план з номенклатури виробів, проаналізувати використання матеріальних ресурсів, балансів. Проте натуральні вимірники можна застосовувати лише для обліку однорідних об’єктів, їх не можна узагальнювати, використовуючи різні одиниці виміру.

 Трудові вимірники використовують  для визначення затраченої праці  в одиницях робочого часу —  днях, годинах, хвилинах. За їх допомогою  у поєднанні з натуральними  встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці, обчислюють фонд робочого часу й оплати праці.

 Грошовий вимірник застосовують  для узагальнення, обчислення вартості  об’єктів обліку. Цей вимірник  використовують при плануванні  та обліку процесів виробництва  й обігу, для визначення результатів і рентабельності діяльності, здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами. Як і натуральний, грошовий вимірник має певні переваги і недоліки.

 Застосування в обліку всіх  трьох вимірників у взаємозв’язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об’єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і економіки країни в цілому.

 В умовах ринкових відносин  бухгалтерський облік диференціюється  за сферою діяльності та за обліковими функціями.

 За сферою діяльності бухгалтерський  облік поділяється на виробничо-господарський, бюджетний і банківський. За об’єктами  обліку, планом рахунків, специфікою  ведення ці види обліку істотно  відрізняються один від одного.

 За обліковими функціями  бухгалтерський облік поділяється  на фінансовий, податковий і управлінський.

Фінансовий облік — комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв’язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

Податковий облік — окремий функціональний облік з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків. Здійснюється для формування показників валового доходу і валових витрат з метою обчислення прибутку і податку.

 Фінансовий і податковий  облік регулюються законодавством. Він обов’язковий для всіх  суб’єктів господарювання й оприлюднюється  у фінансовій звітності та  деклараціях, підлягає аудиту.

Управлінський облік — процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Здійснюється для формування показників всередині підприємства за центрами відповідальності.

Діяльність кожного суб’єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства. Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:

1) контрольна;

2)  інформаційна.

Контрольна функція бухгалтерського обліку пов’язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення запланованих показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень.

Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

• порівняльність показників обліку з показниками плану;
• своєчасність обліку;
• точність і об’єктивність;
• повнота і аналітичність облікових даних;
• ясність і доступність;
• економічність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку щодо порівняльності показників обліку з показниками плану полягає у тому, що зібрана і узагальнена інформація повинна забезпечувати можливість контролю виконання планових завдань як у цілому по підприємству, так і у розрізі його структурних підрозділів. Поряд з тим система показників обліку будується відповідно до показників, передбачених у плані.

Забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень неможливе без чітко організованої системи збору і обробки облікових даних, що в свою чергу висуває таку вимогу до бухгалтерського обліку, як своєчасність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку про точність і об’єктивність визначається необхідністю представлення правдивої і неупередженої інформації як для внутрішніх (менеджери, акціонери та ін.), так і для зовнішніх її споживачів (податкові органи, органи державної статистики і т.ін.). Треба зазначити, що за приховування доходів, а також подання недостовірної звітності, законодавством України передбачено застосування до порушників відповідних стягнень. Інформація, яка надходить із первинних підрозділів до бухгалтерії підприємства, а також від бухгалтера до менеджера, повинна відповідати принципу повноти і аналітичності, тобто бути деталізованою в такій мірі, щоб на її основі можна було провести належний аналіз і прийняти необхідні рішення. Надмірна деталізація облікової інформації може призводити до ускладнення проведення аналізу і, як наслідок, до втрати оперативності при прийнятті тих чи інших рішень.

2. Порядок відображення в обліку процесу постачання

Кожне підприємство в процесі своєї діяльності вступає в різного роду економічні взаємовідносини, зокрема, наприклад: із постачальниками та підрядниками при закупівлі сировини та комплектуючих; із покупцями та замовниками при реалізації готової продукції, робіт та послуг підприємства; із працівниками — щодо розрахунків по оплаті праці; із кредитно-фінансовими установами в питаннях кредитування; із бюджетом — по сплаті податків та проведення платежів до позабюджетних фондів соціального спрямування.

Але які б господарські операції та зрушення не відбувались на підприємстві, весь кругообіг господарських засобів можна розділити на три стадії: 1) постачання; 2) виробництва; 3) реалізації.

Загальну схему кругообігу господарських засобів представлено на рис. 2.1.).

Рис 2.1. Загальна схема кругообігу господарських засобів

Перша стадія (постачання) передбачає витрату підприємством певної частини грошей на закупівлю засобів праці та предметів праці. При цьому, з однієї сторони беруть участь гроші, як засіб платежу і міра вартості, з іншої — цінності, які купує підприємство.

Друга стадія (виробництва) передбачає взаємодію засобів праці і предметів праці при активній ролі в цьому процесі робочої сили. Результатом другої стадії є отримання з виробництва і оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Третя стадія (реалізація) є завершальною фазою кругообігу господарських засобів. Вона виражається у передачі виробленої продукції за цінами реалізації покупцям шляхом купівлі-продажу. Якщо отримана виручка переважає собівартість реалізованої продукції — це означає, що підприємство отримало прибуток, якщо ні — збиток.

Господарська діяльність підприємства пов’язана з використанням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які постійно перебувають у кругообороті, що реалізується через господарські процеси. Під господарським процесом розуміють сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання, і які характеризують рух засобів у системі кругообороту капіталу. При цьому капітал може набувати в процесі такого руху грошову, товарну або виробничу форми. Процес постачання пов’язаний з використанням рахунків обліку грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Процес виробництва відображається на рахунках витрат виробництва і готової продукції. Процес реалізації відображається на рахунках собівартості реалізації, грошових коштів та розрахунків.

Кругооборот капіталу призводить до змін у структурі активів і пасивів підприємства. Кожен операційний цикл може відрізнятися від попереднього за тривалістю, обсягами та структурними змінами в активах і зобов’язаннях, при цьому послідовність реалізації господарських процесів на підприємствах різних галузей та видів економічної діяльності залишається незмінною.

Процес постачання полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами Придбані запаси в обліку оцінюються за фактичною собівартістю, яка складається з:

• купівельної вартості запасів за вирахуванням непрямих податків (ПДВ), які відшкодовуються підприємству;
• сум ввізного мита;
• сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) (на транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);
• інших витрат, які пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Облік процесу постачання ведеться з використанням рахунків (табл. 2.1):

1) запасів - 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари»;

2) грошових коштів - 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти»;

3) розрахунків - 371 «Розрахунки за виданими авансами», 62 «Короткострокові векселі видані», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Документальне оформлення операцій придбання проводиться з використанням: договору купівлі-продажу, рахунку (рахунку-фактури), накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордера, довіреності, платіжного доручення тощо.

ТЗВ обліковуються безпосередньо на рахунках запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати». Використання цього рахунка регламентовано ПСБО-9 «Запаси». ТЗВ, які відносяться до запасів, що вибули, визначається за методом середнього відсотка на підставі розрахунку, який проводиться в два етапи:

1) розрахунок середнього відсотка ТЗВ:

де ТЗВвідсоток - середній відсоток ТЗВ,

ТЗВП – сума ТЗВ на початок місяця,

ТЗВм – сума ТЗВ, що надійшли за місяць,

Зп – вартість запасів на початок місяця,

Зм - вартість запасів, що надійшли за місяць.

2) розрахунок суми ТЗВ на запаси, що вибули:

де ТЗВВ – сума ТЗВ, яка припадає на запаси, що вибули протягом місяця,

Зв - вартість запасів, що вибули протягом місяця.

Приклад:

Таблиця 2.1

Бухгалтерські записи з обліку процесу постачання

Продовження табл. 2.1

Таблиця 2.2

Розрахунок ТЗВ на використані матеріали

Таким чином, фактична собівартість витрачених на будівництво будівельних матеріалів становить (308 670 + 19 133) = 327 803 грн.