Поняття фінансових ресурсів та класифікація джерел їх формування

ЗМІСТ

ВСТУП

З переходом економіки України до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль раціонального управління фінансовими ресурсами підприємства.

 Керівники підприємства стикаються з проблемами управління фінансовими ресурсами: з'ясовується, що показники і процедури, що використовувалися раніше для планування діяльності підприємства, наприклад обсяг виробленої продукції, не дозволяють йому успішно конкурувати через високу собівартість продукції і поява конкурентів не тільки  починає перешкоджати отриманню звичних прибутків, але зводить іноді прибуток до нуля.

Саме тому чи не найважливішою частиною фінансової роботи на підприємстві є забезпечення ефективного управління наявними фінансовими ресурсами підприємства, а також оптимізація та своєчасне забезпечення необхідного їх обсягу.

Головна мета даної  роботи – проаналізувати організацію  і ефективність управління фінансовими ресурсами підприємства, виявити основні проблеми в управлінні фінансами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків ефективного використання фінансових ресурсів.

Виходячи з  поставленої мети постають завдання:

1. Осмислення даної теми та формування досконалого теоретичного підгрунтя для проведення дослідження.
2. Визначення стану та динаміки фінансових ресурсів підприємства за досліджуваний період.
3. .Формування грунтовних пропозицій щодо оптимізації фінансових ресурсів.

Стратегічними задачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства, оптимізація структури підприємства і підвищення його фінансової стійкості, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, створення ефективного механізму управління фінансовими ресурсами.

Дана тема досить повно теоретично обгрунтована в підручниках таких вітчизняних фінансистів як В.М. Гриньова, Р. А. Слав‘юк, А. М. Поддєрьогіна, а також у статтях наукових видань, зокрема Коваля О. І., Волка І. Ф. та ін. Проте слід звернути увагу на, на мою думку, недостатність практичних рекомендацій щодо проведення аналізу саме в конкретних умах виробничого підприємства.

Курсова робота складається з трьох розділів. У першому розділі обгрунтовується  поняття фінансових ресурсів підприємств  та можливі шляхи їх формування. У другому розділі міститься аналіз стану, структури джерел фінансових ресурсів аналізовуваного підприємства та їх динаміку за два останні роки, а також визначення ефективності їх використання. Заключний, третій розділ містить конкретні пропозиції щодо оптимізації джерел формування фінансових ресурсів на майбутній період.

Робота структурована  так, щоб з найбільшою ефективністю донести досліджуваний матеріал до читача: починаючи з теоретичної  частини, продовжуючи реальним дослідженням фінансових ресурсів, і закінчуючи пропозиціями щодо покращення ситуації та висновками щодо підприємства взагалі.

Предметом даної  роботи є аналіз джерел формування  фінансових ресурсів підприємства і шляхи удосконалення цього процесу, а об’єктом являється ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

РОЗДІЛ І

ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Ринкова економіка, при всій різноманітності її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально  орієнтоване господарство, що доповняється державним регулюванням. Величезну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх, регулювання зі сторони держави грають фінанси. Вони невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Ось чому сьогодні як ніколи важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їх функціонування, бачити способи найбільш повного їх використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Управління  фінансовими ресурсами підприємства – це сукупність цілеспрямованих методів, операцій, важелів, прийомів впливу на різноманітні види фінансів для досягнення певного результату.

Фінансові ресурси  підприємства – це частина грошових коштів у формі грошових нагромаджень та надходжень, які знаходяться в розпорядженні підприємства, створюються в процесі розподілу та перерозподілу виручки і прибутку і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності процесів розширеного відтворення [6].

Фінансові ресурси  підприємств, переважаючою формою виявлення яких є фонди грошових коштів, мають наступні характерні ознаки:

1. фінансові ресурси як у статичному плані, так і під час руху завжди виражають відношення власності, тобто вони належать або державі, або підприємствам, або приватному сектору економіки, або населенню;
2. фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення;
3. формування й використання фінансових ресурсів завжди має свою правову сторону і регламентується законодавчими та нормативними актами.

З визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням  вони розділяються на внутрішні і  зовнішні. У свою чергу внутрішні  в реальній формі представлені в  стандартній звітності у вигляді  чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі – у  вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальної суми прибутків суми сплачених податків та зборів. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішенням його керівних органів.

Зовнішні фінансові  ресурси поділяються також на дві групи: залучені й позичені. Такий  розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даної підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу – позикових коштів.

Позиковий капітал  – це грошовий капітал, наданий у борг на умовах повернення й платності. На відміну від підприємницького капіталу позиковий не вкладається у підприємство, а передається йому у тимчасове користування з метою отримання відсотків за позику. Цим видом діяльності займаються спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банки, кредитні спілки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди і т.д.).

Всі фінансові  ресурси підприємства як внутрішні, так і зовнішні в залежності від  часу, протягом якого вони знаходяться  в розпорядженні підприємства, поділяються на:

1. короткострокові (до одного року);
2. довгострокові (понад однин рік).

Цей розподіл досить умовний, а масштаб тимчасових інтервалів залежить від фінансового законодавства  конкретної країни, правил ведення  фінансової звітності, національних традицій.

Найбільш прийнятою, на мою думку, є класифікація Поддєрьогіна, [19] (рис 1.1).

Рис 1.1.Класифікація фінансових ресурсів підприємств

На практиці тривалий час капітал у грошовій формі не перебуває, оскільки більш ефективним для підприємства є його використання для здійснення виробничої діяльності. Перебуваючи в грошовій формі у вигляді залишків грошових коштів у касі підприємства, або на його розрахунковому рахунку в банку, вони не приносять  підприємству економічних вигод.

Процес перетворення капіталу з грошової форми в продуктивну  називається фінансуванням.

Розрізняють дві  форми фінансування:

1. зовнішнє;
2. внутрішнє.

Такий розподіл, зумовлений жорстким зв'язком між  формами фінансових ресурсів і капіталу підприємства з процесом фінансування. Характеристика видів фінансування представлена в таблиці 1.1 [19].

Таблиця 1.1.

Структура джерел фінансування підприємства.

Власні залучені фінансові ресурси – це базова частина всіх фінансових ресурсів підприємства, яка базується на момент створення  підприємства і знаходиться в  її розпорядженні протягом усьому її життя. Цю частину фінансових ресурсів прийнято називати статутним фондом або статутним капіталом підприємства. У залежності від організаційно-правової форми підприємства його статутної капітал формується за рахунок випуску і подальшого продажу акцій (звичайних, привілейованих або їх комбінації), вкладень у статутній капітал паїв, часток засновників, тощо. За час існування підприємства його статутний капітал може змінюватись: як зменшуватись, так і збільшуватись, в тому числі за рахунок частини внутрішніх фінансових ресурсів підприємства (наприклад прибутку). Джерелами власних фінансових ресурсів є:

- статутний капітал (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників);

- резерви, накопичені підприємством;

- інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, благодійні внески й інше.).

При створенні  підприємства джерелом придбання основних коштів, нематеріальних активів, оборотних  коштів є статутний капітал. За рахунок  нього створюються необхідні  умови для здійснення підприємницької  діяльності. Статутної капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Зміст категорії  «статутний капітал» залежить від організаційно  правової форми підприємства:

• для державного підприємства вартісна оцінка майна, закріпленого державою за підприємством на праві повного господарського ведення;
• для товариства з обмеженою відповідальністю сума часткою власників;
• для акціонерного товариства сукупна номінальна вартість акцій усіх типів;
• для виробничого кооперативу вартісна оцінка майна, наданого учасниками для ведення діяльності;
• для орендного підприємства сума внесків працівників підприємства;
• для підприємства іншої форми, виділеного на самостійний баланс, - вартісна оцінка майна, закріпленого його власником за підприємством на праві повного господарського ведення.

При створенні  підприємства, внесками в його статутний  капітал можуть бути грошові кошти, матеріальні й нематеріальні  активи [10]. У момент передачі активів у вигляді внеску в статутній капітал право власності на них переходить до господарюючого суб'єкта, тобто інвестори втрачають (певною мірою) права власності на ці об'єкти. Таким чином, у разі ліквідації підприємства або виходу учасника зі складу суспільства або товариства він має право лише на компенсацію своєї частки в рамках залишкового майна, але не на повернення об'єктів, переданих їм у свій час у вигляді внеску в статутній капітал. Статутний капітал, отже, відображає суму зобов'язання підприємства перед інвесторами.

Прибуток і  амортизаційні відрахування є результатом кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку за цільовим призначенням дозволяє стимулювати процес розширеного відтворення.

Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати  відтворювання основних виробничих фондів і нематеріальних активів. Амортизація  за своєю суттю – це процес поступового  перенесення вартості основних фондів і нематеріальних активів (а також малоцінних та швидкозношуваних предметів) по мірі їх зносу на продукцію, що виробляється, перетворення в процесі реалізації у грошову форму й накопичення ресурсів для подальшого відтворювання активів, які амортизуються. Це цільове джерело фінансування інвестиційного процесу.

Прибуток –  це економічний показник, що характеризує фінансові результати підприємницької  діяльності. Нарешті, прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства –  це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основними напрямами його використання можна визначити накопичення й споживання. Пропорції розподілу прибутку на накопичення й споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Розподіл частки прибутку, що залишилася після оподаткування – прерогатива підприємства.

Розподіл прибутку може проводитися шляхом утворення  спеціальних фондів (фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів), або шляхом безпосереднього витрачання чистого прибутку на окремі цілі. У першому випадку на підприємстві додатково складаються кошториси витрачання фондів споживання й накопичення як додаток до фінансового плану. У другому випадку розподіл прибутку відбивається у фінансовому плані.

Фонд накопичення  використовується на науково-дослідницькі, проектні, конструкторські й технологічні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції, технологічних процесів, на витрати, пов'язані з технологічним переозброєнням і реконструкцією, на погашення довгострокових позик і сплату процентів по них, сплату процентів по короткострокових позиках поверх сум, що відносяться на собівартість продукції, приріст оборотних коштів, витрат на проведення природоохоронних заходів, внески як внески засновників у створення статутних капіталів інших підприємств, асоціаціям, концернам, якщо підприємство входить в їх склад, і інше.

Фонд споживання використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок  нього фінансуються витрати по експлуатації об'єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі підприємства, будівництво об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів, здійснюється виплата деяких спеціальних премій, надання матеріальною допомоги, доплата до пенсій, компенсація дорожчання вартості живлення в столових і буфетах і т.п.

Прибуток – основне джерело формування резервного фонду [12]. Цей капітал призначений для відшкодування непередбачених утрат і можливих збитків від господарської діяльності, тобто є страховим за своєю природою. Порядок формування резервного капіталу визначається нормативними документами, регулюючими діяльність підприємства даного типу, а також його статутними документами.

У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжуються створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а розв'язання питання про розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишене в компетенції підприємства, але це не міняє суті розподільних процесів, що відображають використання фінансових ресурсів підприємства.

Одним із принципів  здійснення фінансів підприємств є  самофінансування. Проте, при тимчасовій нестачі коштів потреба в них  може забезпечуватися за рахунок  позикових фінансових ресурсів.

Позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:

• банківських кредитів і позик;
• коштів від випуску й продажу облігацій підприємства;
• позик від інших небанківських суб'єктів ринку.

В умовах вітчизняної  практики залучення фінансових ресурсів на поворотній основі від банківських і небанківських організацій має принципове значення. У загальноприйнятому розумінні кредити й позики можуть видавати виключно кредитні установи – банки. Отримані підприємством позики на поворотній основі від небанківських фінансово-кредитних організацій згідно з чинним законодавством є прибутком підприємства й обкладаються відповідною ставкою податку.

У ринковій економіці  найбільш поширеною формою залучення  позикових коштів на довгостроковій основі є облігаційна позика, що випускається акціонерним товариством на термін не менше ніж на один рік, а також емісія пайових цінних паперів. У практиці фінансового менеджменту в умовах ринкової економіки відомі й інші прийоми фінансування діяльності підприємства, що застосовуються самостійно або в комбінації з емісією основних цінних паперів. До них відносяться опціони, заставні операції, лізинг, франчайзинг.

Після розгляду теоретичних аспектів дослідження  джерел формування фінансових ресурсів перейдемо до безпосередньої оцінки стану, структури та динаміки, а також визначення ефективності використання фінансових ресурсів конкретного підприємства.

Отже, в даному розділі з’ясовано характеристику фінансових ресурсів їх джерела формування та удосконалення цього процесу, з’ясовано склад власних, позичених та залучених грошових коштів.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат"ЗА 2008-2009 РР.

2.1. Аналіз  динаміки формування власних  фінансових ресурсів

Відкрите акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" засноване 25 листопада 1996 року шляхом приватизації державного Чернівецького хлібокомбінату який був споруджений в 1954 році. До складу ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" входять хлібний  цех, булочний цех №1 та булочний цех №2.

ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" є найбільшим виробником хліба та хлібобулочних виробів в регіоні з потужністю виробництва близько 90 тонн продукції на добу та фактичною реалізацією 55 - 60 тонн на добу, фактичне використання виробничих потужностей складає 65%.

      Сьогодні   Чернівецький   хлібокомбінат   може   похвалитися вагомими здобутками, підприємство відіграє важливу роль у економіці  Буковини.  Про це свідчать стабільна своєчасна виплата   заробітної   плати,   всіх   обов'язкових   відрахувань.

      Отже, проведемо аналіз власних фінансових ресурсів даного підприємства за два останні роки. Джерелом аналізу слугуватимуть дані фінансової звітності (Додатки А та Б), зокрема Балансу. Для цього використаємо аналітичну таблицю, в якій проведемо дослідження середньорічної суми окремих статей першого розділу пасиву балансу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки власних фінансових ресурсів ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" за 2008-2009 рр.

(тис. грн.)

Як ми бачимо з таблиці, за період що аналізується підприємство змінило пріоритети власних  джерел фінансових ресурсів. Варто відзначити позитивний, на мою думку, факт відсутності зменшення в жодній з статей. Так, загальна сума власних фінансових ресурсів зросла на 4382,00 тис. грн., що відбулося в основному за рахунок зростання середньорічної суми нерозподіленого прибутку на 4382,00 тис. грн..

Проте варто  звернути увагу на той факт, що власні фінансові ресурси займають незначну частку у загальній сумі наявних  ресурсів даного підприємства. У 2008 році вони складали в середньому 31,5%                                      (12 095,00/38355,00), тоді як у 2009 – уже 36,5% (16477,00/45090,50). Тобто в цілому простежуються хоча і незначні, проте позитивні зрушення в структурі фінансових ресурсів, адже надмірне фінансування за рахунок позикових джерел зменшує можливість підприємства до маневрування коштами, підриває фінансову стійкість та може слугувати реальною загрозою здійснення діяльності підприємства як такої, що буде детальніше розглянуто в розділі 3. Також з кращої сторони динаміку власних фінансових ресурсів на ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" характеризує зростання загальної суми власних ресурсів за рахунок саме збільшення обсягу прибутку, а не, наприклад, додаткових внесків засновників. Для наочного відображення економічного стану Товариства проаналізуємо таблицю 2.2, що створена на основі додатків А, Б, В, Г.

Таблиця 2.2

Економічні показники ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" за 2008-2009 роки

Як видно із таблиці в загальному економічна ситуація в 2009 році порівняно із 2008 роком суттєво покращилася. Так дохід (виручка) від реалізації зріс на +30378,0 тис. грн. (+38,7%), що в кінцевому результаті вплинуло на збільшення чистого прибутку Товариства на +2996,0 тис. грн. (+103,9%) це свідчить про прибуткову та ефективну діяльність підприємства.

Щодо дебіторської заборгованості, то вона зросла відносно 2008 року на +1489,0 тис. грн. (+45,1%), що свідчить про певні кризові явища які вплинули на споживачів, що не змогли вчасно розрахуватися із Товариством.

Поточні зобов’язання ВАТ "Чернівецький хлібокомбінат" теж зросли на +3234,0 тис. грн. (+12,1%) і становили за 2009 рік 30018,0 тис. грн. це свідчить про наявність у Товариства короткострокових кредитів (вони займають найбільшу частку) та зобов’язань перед бюджетом.

2.2. Аналіз  динаміки формування фінансових  ресурсів за рахунок позикових  джерел.

Логічним продовженням аналізу фінансових ресурсів є їх аналіз за рахунок позикових коштів. Для цього згрупуємо дані з  фінансової звітності підприємства в таблиці (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Аналіз складу та динаміки формування фінансових ресурсів за рахунок позикових коштів ВАТ  „Чернівецький хлібокомбінат” за 2008-2009 рр.

                     Продовження таблиці 2.3

Отже, найменше на фінансову діяльність підприємства поточні зобов’язання за розрахунками – у загальній сумі поточних зобов'язання  їх частка знизилась в 2009 порівняно з 2008 на 1,1%, що свідчить про тенденцію до зменшення поточних зобов’язань за розрахунками і є позитивним для підприємства, і також є запорукою наповнення бюджета і фондів грошовими ресурсами. Кредиторська заборгованість за товари , роботи і послуги зросла на 3,8%, що є негативно оскільки в майбутньому воно повинне її погасити, виплатити, що призведе до зменшення економічних вигод, вибуття активів. Проте беручи кредити в банку, підприємство забезпечує себе обіговими коштами, що забезпечують безперебійну діяльність підприємства, нормальне функціонування. Щодо зміни структури інших поточні зобов’язання, то їх коливання не можна вважати значними і надто важливими для підприємства.

Варто зазначити, що для більш ґрунтовної оцінки динаміки формування фінансових ресурсів доцільно дослідити часову зміну окремих їх елементів у загальній сумі всіх наявних фінансових ресурсів підприємства. Це дасть змогу виявити стійкі закономірності в розвитку процесів формування фінансових ресурсів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4