Поняття конкуренції та колізії кримінально-правової норми
ВСТУП
Актуальність теми. Курс на створення правової держави зумовлює значні законодавчі роботи, у тому числі і у галузі кримінального права, необхідність забезпечення внутрішньої єдності правових норм, їх збалансованість та узгодженість. Актуальність теми також полягає у тому, що не визначені чітко види конкуренції кримінально-правових норм, наводяться спірні судження про правила подолання окремих видів конкуренції. Саме тому на цей час тема конкуренції та колізії кримінально-правових норм є актуальною і підлягає подальшому дослідженню і вивченню.
Поряд із узгодженістю самих правових норм, зокрема норм кримінального закону, необхідно також узгоджено здійснювати їхню реалізацію. Особливу складність у реалізації кримінального закону викликають нетипові ситуації його застосування, однією з яких є конкуренція кримінально-правових норм.
Проте наявні теоретичні розробки конкуренції кримінально-правових норм далеко не вичерпала даної проблеми. В літературі висловлюють різні позиції стосовно видів конкуренції, неоднозначно визначається її поняття, наводяться спірні судження про правило подання окремих видів конкуренції.
В чинному законодавстві правила кримінально-правової кваліфікації взагалі, і кваліфікації при конкуренції норм зокрема, жодним чином не регламентована. Судова практика частково заповнює відсутність законодавчого регулювання та незакінченість теоретичних концепцій, формулюючи ті чи інші правила вирішення конкуренції, однак вони не завжди мають стабільний та одностайний характер.
Метою є з'ясувати яка розробка цілісної несуперечливої концепції застосування кримінального закону при конкуренції кримінально правових норм, що містять в собі встановлення поняття конкуренції кримінально правових норм, її видів, а також, способів і правил вирішення конкуренції.
Відповідно до поставленої мети у курсовій роботі вирішується такі завдання:
- аналіз ознак які притаманні
для конкуренції кримінально-
- формулюється поняття
- встановлюється критерії
- аналізується практика
Об'єктом дослідження є конкуренція кримінально-правових норм як явища, яке має місце при кримінально правові кваліфікації, види конкуренції кримінально-правових норм та правила подолання цієї нетипової ситуації правозастосування.
Предметом дослідження є норми кримінального законодавства України, проекти відповідних нормативних актів, правозастосовна практика.
Проблему конкуренції
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНЦІЇ ТА КОЛІЗІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
1.1 Поняття конкуренції та колізії кримінально-правової норми
Термін «колізія» походить від лат. collisio — зіткнення протилежних сил, устремлінь чи інтересів. В праві під колізією звичайно розуміють таке співвідношення між двома чи більше юридичними положеннями, коли вони спрямовані на регламентацію одного і того ж питання, але по різному його вирішують. Тому застосування одного з них виключає застосування іншого, з кількох правоположень, які перебувають у колізії, слід визначити лише одне, яке є чинним.
Походження та значення терміна «конкуренція». Термін «конкуренція» походить від лат. concur ere, яке означає бігти разом (наввипередки); стикатися, змагатися, зіштовхуватися. Сучасні словники української мови слово «конкуренція» визначають як: 1) боротьбу між товаровиробниками за вигідні умови виробництва та збуту товарів;
2) суперництво між окремими
Об'єкт колізії та конкуренції в кримінальному праві. Визначити об'єкт колізії та конкуренції означає встановити між чим (якими предметами, процесами) виникають відповідні явища. З'ясування питання про об'єкт колізії та конкуренції є передумовою розв'язання інших проблем, зокрема, про їх види та про правила вирішення. Питання про об'єкт колізії в кримінально-правовій теорії спеціально не висвітлювалося. Зі змісту публікацій випливає, що поняття колізії, звичайно, використовується в аспекті визначення того, статті (частини статей, пункти) яких нормативно-правових актів мають пріоритет при правозастосуванні. Тобто, об'єктом колізії визнаються нормативно-правові акти та їх структурні елементи (розділи або глави, статті, їх частини чи пункти). Такий підхід видається правильним. Уточнюючи його, можна вказати, що у відносинах колізії можуть перебувати:
- статті різних нормативно-правових актів (кримінального закону та актів інших галузей законодавства);
- статті, які відносяться до різних частин (Загальної та Особливої) одного кримінального закону.
Положення, викладені в окремих структурних елементах статей (частин статей) Загальної та Особливої частини КК. Вчені ж, які аналізують конкуренцію в праві, це поняття використовують здебільшого для характеристики тих випадків, коли діяння передбачене (охоплюється) одночасно двома чи більше правовими нормами і при цьому виникає потреба визначити, яка ж саме з них підлягає застосуванню. Таким чином, об'єктом конкуренції найчастіше визнаються кримінально-правові норми. Уважний погляд на відповідну проблему свідчить, що кримінально-правові норми навряд чи правильно визнавати об'єктом конкуренції. Адже кожна правова норма (як юридичний феномен, що виражає суть правила поведінки вже вказувалося вище), правова норма в цілому, її поділ на окремі елементи відбувається лише в ході теоретичного аналізу, а не у зв'язку з правозастосовною діяльністю. Крім того, під час кваліфікації відбувається зіставлення фактичних ознак вчиненого з ознаками диспозиції статті (статей) КК, а не структурними елементами правової норми. Не можна абстрагуватися поза тим, що в цілому ряді випадків при кваліфікації береться до уваги не лише диспозиція, а й санкція статті КК. Також неприйнятним видається визнання об'єктом конкуренції складів злочинів. Склад злочину — це абстрактна модель посягання, ознаки якої закріплені в кримінальному законі. Склад кожного злочину також індивідуальний, відрізняється від інших складів принаймні однією ознакою. Тому склади злочинів не можуть конкурувати, вони підлягають лише розмежуванню між собою. Не виступають об'єктом конкуренції окремі діяння, які підлягають кримінально-правовій кваліфікації. Кожне таке діяння індивідуально визначене, характеризується своїм місцем, часом, обстановкою вчинення, іншими специфічними ознаками. Кожне з них має бути кваліфіковане самостійно і окремо від інших діянь. Щодо таких діянь виникає потреба встановити, чи становить воно самостійний злочин (чи інше діяння, передбачене кримінальним законом), чи елемент іншого посягання. Питання конкуренції при цьому не вирішуються. Виходячи з викладеного, об'єктом конкуренції пропонується визнавати статті кримінального закону (їх частини, пункти). Саме щодо них виникає проблема вибору — визначення того, яку із них застосувати до конкретного діяння. Саме окремі статті закону одночасно «претендують» на застосування до конкретних випадків. З викладеного можна зробити висновок, що колізія та конкуренція в кримінальному праві означає наявність кількох статей (частин статей, пунктів статей) нормативно-правових актів, які одночасно передбачають (охоплюють) діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації. Вирішення ж питань колізії або конкуренції передбачає з'ясування того, яка ж із статей (частини статей, пунктів статей) повинна бути застосована в даному випадку або статтям якого із законів чи частин одного закону слід віддати перевагу.
Колізія, конкуренція і суміжні правові явища. З'ясування поняття конкуренції в кримінальному праві передбачає визначення місця цього поняття в системі правових категорій, його відмежування від подібних явищ. Такими явищами виступають:
- колізія статей закону;
- множинність (а саме, сукупність) злочинів.
Суміжність статей кримінального закону. Для всіх них характерно, що скоєне насправді чи лише на перший погляд підпадає під ознаки двох чи більше правових норм, викладених у різних статтях (частинах, пунктах статей) Особливої частини КК. Визначення співвідношення понять «конкуренція» та «колізія» має важливе значення насамперед для з'ясування того, якими (одними й тими ж, чи різними) правилами слід керуватися при визначенні статті (статей) КК, що підлягає застосуванню. При цьому можливі, принаймні, такі варіанти:
- якщо це явища збігаючі, але позначені різними термінами (інакше кажучи, якщо конкуренція і колізія — це одне і те ж саме), то подолання конкуренції і колізії має відбуватися з використанням одних і тих же правил, тобто, не існує окремих правил правозастосування при конкуренції та у випадку колізії;
- коли одне із цих понять ширше за обсягом і охоплює собою інше, то, відповідно, правила одного виду мають підпорядковуватися іншим;.
У випадку, якщо ці явища хоча й однопорядкові, але не тотожні, то існують окремі, самостійні правила подолання колізії та конкуренції в кримінальному праві. Співвідношення конкуренції статей кримінального закону із сукупністю злочинів має вирішуватися виходячи з наступних засад: конкуренція статей кримінального закону має місце при кваліфікації одного діяння, щодо якого має бути застосована одна із конкуруючих між собою статей.
Сукупність злочинів передбачає наявність двох чи більше складів злочинів, кожний із яких передбачений окремою статтею (частиною, пунктом статті) Особливої частини КК. При кваліфікації множинності злочинів застосовуються дві чи більше статті (частини, пункти статті) Особливої частини. Таким чином, сукупність злочинів пов'язана із сукупністю статей Особливої частини, якими вона передбачена. Кваліфікація за сукупністю пов'язана із застосуванням кількох кримінально-правових норм, а не з вибором якоїсь однієї статті, як це має місце при конкуренції. Співвідношення конкуренції статей кримінального закону та їх суміжності характеризується тим, що суміжні статті закону (чи передбачені ними суміжні склади злочинів) мають розмежувальні ознаки, за якими можна провести різницю між ними. Спільність (подібність, схожість) суміжних статей лише зовнішня — при більш детальному аналізі вбачається різниця між ними. Одне і те ж діяння не може підпадати під ознаки кількох суміжних статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК, які відрізняються між собою. Адже посягання не може становити собою одночасно крадіжку і шахрайство, воно не може бути вчинене разом умисно і через необережність. На відміну від цього конкуренція статей кримінального закону передбачає, що діяння одночасно (і насправді, а не лише через недостатньо глибокий аналіз) підпадає під ознаки, закріплені в кількох статтях Особливої частини КК. Про те, що має місце саме конкуренція статей Особливої частини КК, а не їх суміжність, можна говорити на підставі уявного виключення цих статей, тобто, треба почергово припустити, що кожна окрема стаття взагалі не існує. Якщо у випадку відсутності якоїсь із статей діяння не може бути кваліфіковане за іншими (через відсутність ознак складу злочину), то маємо справу із суміжними статтями. У випадку, коли діяння при відсутності однієї із статей все одно підлягає кримінально-правовій кваліфікації (за іншою статтею), а при відсутності цієї іншої — кваліфікується за тією, відсутність якої припускалася раніше, то наяву конкуренція статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК.
1.2 Об'єкт конкуренції в
Визначити об'єкт конкуренції означає встановити, що ж конкурує, між чим чи ким вона виникає. З'ясувати питання про об'єкт конкуренції є передумовою розв'язання інших проблем, зокрема про її види та правила вирішення.
В кримінально-правовій літературі це питання спеціально не висвітлюється. Її аналіз показує, що вчені які аналізують конкуренції в праві, це поняття використовують здебільше для тих випадків, коли діяння передбачено одночасно двома чи більше правовими нормами і при цьому виникає потреба визначити, яка ж саме з них підлягає застосуванню. Таким чином об'єктом конкуренції звичайно визнають кримінально-правові норми.
Уважний погляд на цю проблему показує, що кримінально-правові норми навряд чи правильно визнавати об'єктом конкуренції. Адже кожна правова норма індивідуальна, відрізняється від інших однією чи кількома ознаками. Тому діяння не може охоплюватися одночасно кількома нормами.
Таке охоплення результат недостатньо вдалого викладення норм в законі, використання в ньому термінів, які різні за об'ємом, допускається неоднозначне тлумачення внаслідок, чого виникає ілюзія тотожності кількох норм чи того, що діяння охоплюється одночасно двома чи більше нормами. Насправді ж кожне діяння може підпадати під ознаки лише однієї норми.
Саме це положення і лежить в основі вирішення питань конкуренції, коли в ході тлумачення з'ясовується, яка ж саме норма підлягає застосуванню. Якби норми конкурували між собою, то кожна із них як рівнозначні і рівноцінна претендувала на застосування.
Також неприйнятним вважається визнання об'єктом конкуренції складів злочинів. Склад злочину - це абстрактна модель посягання, ознаки якої закріплені в кримінальному законі. Склад кожного злочину також індивідуальний, відрізняється від інших складів принаймні однією ознакою. Тому склади злочину не можуть конкурувати, вони підлягають лише розмежуванню між собою.
Не виступають окремим об'єктом конкуренції окремі діяння, які підлягають кримінально-правовій кваліфікації. Кожне таке діяння індивідуально визначене, характеризується своїм місцем, часом, обстановкою вчинення, іншими специфічними ознаками. Кожне з них має бути кваліфіковано самостійно і окремо від інших. Щодо таких діянь виникає потреба встановити, становлять вони самостійний злочин, чи становлять собою елемент іншого посягання. Питання конкуренції при цьому не вирішується.
Виходячи з викладеного, об'єктом конкуренції пропонують визнати статті кримінального закону. Саме щодо них виникає проблема вибору - визначення того, яку із них застосувати до конкретного діяння. Саме окремі статті закону одночасно претендують на застосування до конкретних випадків.
До того ж, кримінально-правова норма - це правило, яке викладено одночасно в статтях як Загальної так і Особливої частини кримінального законодавства, ознаки складу злочину закріплені в обох частинах Кримінального Кодексу. При цьому положення Загальної частини поширюються на всі статті особливої частини Кримінального Кодексу. Тому навіть при конкуренції, статті загальної частини не конкурують. Конкуренція може виникати між статтями Особливої частини Кримінального Кодексу України [17 с. 269].
1.3 Конкуренція і суміжно правові явища
З'ясування поняття конкуренції в кримінальному праві передбачає визначення місце цього поняття в системі правових категорій, його відмежування від подібних явищ. Такими явищами виступають:
1) колізія статей закону;
2) множинність злочину;
3) суміжність статей
Для всіх них характерно, що скоєне насправді чи лише на перший погляд, підпадає під ознаки двох чи більше правових норм, викладених в різних статтях Особливої частини Кримінального Кодексу [18 с. 41].
Відмінність колізії від конкуренції кримінально-правових норм проявляється в тому, що у кожного із цих правових явищ притаманні свої певні ознаки.
Для колізії характерними є такі ознаки: 1) існують дві чи більше статті закону та викладені у них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації; 2) таке співвідношення між статтями закону, правовими нормами, коли одна із них суперечить іншій; 3) наявність однієї статті повністю виключає дію іншої; 4) виявляється незалежно від того, чи застосовується стаття до конкретної життєвої ситуації; 5) долається шляхом змін в законодавстві або на підставі колізійних правил.
Для конкуренції при співвідношенні цих понять характерні такі ознаки: 1) існують дві чи більше статті закону та викладені у них правові норми, які стосуються однієї і тієї ж ситуації; 2) статті одна одній не суперечать; 3) конкуруючі статті закону існують паралельно; 3) виявляється лише в ході правозастосування; 4) вирішується на підставі правил подолання конкуренції.
Виходячи з викладеного слід підтримати в літературі позицію, згідно з якої колізія норм права, та їх конкуренція взаємопов'язані, але не ідентичні поняття, які не слід ототожнювати.
Співвідношення конкуренції статей кримінального закону із сукупністю злочинів має вирішуватися виходячи з таких засад:
- конкуренція статей
- сукупність злочинів
Кримінального Кодексу. При кваліфікації множинності злочинів застосовується дві чи більше статті Особливої частини. Таким чином, сукупність злочинів пов'язана із сукупністю статей Особливої частини, якими вона передбачена. Кваліфікація за сукупністю пов'язана із застосуванням кількох кримінально-правових норм, а не з вибором якоїсь однієї статті, як це має при конкуренції [15 с. 189-190].
Співвідношення конкуренції статей кримінального закону та їх суміжності характеризується тим, що суміжні статті закону мають розмежувальні ознаки, за якими можна провести різницю між ними. Спільність суміжних статей лише зовнішня - при більш детальному аналізі виявляється різниця між ними. Одне й те ж саме діяння не може підпадати під ознаки кількох суміжних статей особливої частини Кримінального Кодексу, які відрізняються між собою. Адже посягання не може становити собою одночасно крадіжку і шахрайство, вони не може бути учинено разом умисно і через необережність. На відмінно від цього конкуренція статей кримінального закону передбачає, що діяння одночасно підпадає під ознаки, закріплені в кількох статтях Особливої частини Кримінального Кодексу.
Про те, що має місце саме конкуренція статей особливої частини Кримінального Кодексу, а не їх суміжність можна говорити на підставі уявного включення цих статей, тобто почергово припустити, що кожна окрема стаття взагалі не існує. Якщо у випадку відсутності якоїсь із статей діяння не може бути кваліфіковано за іншими, то маємо справу із суміжними статтями. У випадку, коли діяння пори відсутності однієї із статей все одно підлягає кримінально-правовій кваліфікації, а при відсутності цієї іншої - кваліфікується за тією, відсутність якої припускається раніше, то наявну конкуренцію статей Особливої частини Кримінального Кодексу [20 с. 52-53].
Отже конкуренція в кримінальному праві означає наявність кількох статей Особливої частини, які одночасно передбачають діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації. Вирішення питань конкуренції передбачає з'ясування того, яка ж із статей повинна бути застосована у даному випадку.
Визначити об'єкт конкуренції означає встановити, що ж конкурує, між чим чи ким вона виникає. Об'єктом конкуренції визнають кримінально-правові норми.
Конкуренція кримінально-правових норм являє собою зумовлену наявність у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипову ситуацію в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві або більше кримінально-правові норми.
РОЗДІЛ 2 ВИДИ КОНКУРЕНЦІЙ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
2.1 Види конкуренції кримінально-
Існують два основних види конкуренції кримінально-правових норм:
а) конкуренція загальної і спеціальної норми;
б) конкуренція частини і цілого.
Конкуренція загальної і спеціальної норми визначають відносини між двома такими нормами, склад однієї з яких має всі ознаки складу іншої, яка є більш загальною, і має, крім того, додаткову ознаку [19 с. 16].
У такій конкуренції знаходяться між собою, наприклад, норми зловживання службовим становищем (ст. 364 КК) і притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК). Останнє діяння є різновидом зловживання службового становищем. Воно виділено в самостійну норму по спеціальному суб'єкта і специфічному способу вчинення злочину. Його суб'єктом є встановлений порядок правосуддя як частина, різновид об'єкта більш загального службового злочину - нормальної діяльності апарата державного управління. Вчинення злочину - незаконний арешт і затримання - також є різновидом зловживання владою або службовим становищем. Суб'єкт і суб'єктивна сторона складу злочину, вказаного в спеціальній нормі, повністю співпадають із складом службового злочину [2].
При конкуренції загальної і спеціальної кримінально-правових норм повинна застосовуватися спеціальна норма.
Якщо діяння, яке кваліфікується, має ознаки складу, вказаного в спеціальній нормі, підлягає застосування спеціальна, а не загальна норма.
Різновидом конкуренції загальних і спеціальних норм є конкуренція між нормами, які передбачають основний, кваліфікований чи привілейований склад злочину.
Кваліфікований і привілейований склади мають всі ознаки основного і, крім того, мають спеціальні відмінні ознаки обтяжуючі або пом'якшуючи відповідальність на рівні кримінально-правової оцінки. Згідно наведеного правила, при конкуренції такого виду застосовуються кваліфіковані або привілейовані склади, а при конкуренції між ними - останні. Це можливо в ситуації, коли діяння підпадає під ознаки і кваліфікованого, і привілейованого складу [8 с. 74].
Наприклад, при вчинені вбивства суміжних складів кілька: вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК) - простий склад, вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК) - кваліфікований склад, вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) - привілейований склад. За наявністю в діянні тільки обтяжуючих обставини, то склад буде привілейованим. Якщо ж у ньому є і ті, і інші обставини, то вибір при кваліфікації повинен бути на користь на користь привілейованого складу. Так вбивство. Вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), але з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), повинно кваліфікуватися за ознаками привілейованого складу, тобто по ст. 116 КК [1].
Розрізняється конкуренція частини і цілого по окремих елементах чи групі елементів злочину: об'єкта, об'єктивній стороні і суб'єктивній стороні.
Конкуренція по об'єкту має місце, коли об'єкт посягання, передбачений однією нормою, є частиною об'єкта, зазначеній в іншій нормі КК. Наприклад, склад, що передбачає перевищення службових повноважень (ст. 365 КК), у випадку, якщо діяння виразилося в нанесенні середньої тяжкості шкоди, здоров'ю, конкурує по об'єктам з загальним кримінальним складом умисне спричинення шкоди здоров'ю (ст. 122 КК). Об'єкт. Зазначений у загальній нормі - здоров'я особи охоплюється об'єктом спеціального злочину - проти інтересів державної служби, є його частиною. Оскільки склад службового злочину передбачає більше число ознак об'єкта, вчинене підлягає кваліфікації тільки як службовий злочин за наявності в діянні всіх ознак цього складу.
Конкуренція по об'єктивній стороні виникає тоді, коли норми КК збігаються по об'єкту, а зовнішня сторона однієї з них складає частину об'єктивної сторони іншої.
Різні склади крадіжок можуть конкурувати по наслідках. Діяння, що збігаються між собою по всіх інших ознаках, за винятком наслідків, кваліфікується по тій нормі, яка передбачає найбільш тяжкий результат.
За наявності в діянні інших ознак крадіжки, не пов'язані з наслідками, але, підпадають під склади злочину меншої тяжкості (під частини 1, 2 ст. 185 КК), вони також ставляться в вину, враховуються при враховуються при формулюванні обвинувачення, але додаткові оцінки не вимагають: вчинення кваліфікується лише по ч. 3 ст. 185 КК.
Конкуренція по об'єктивній стороні можлива лише за ознакою мети, оскільки тільки цілі можуть поглинати одна одну, тобто переростати, чого не можна сказати про форми вини і мотиви злочину. У конкуренції по меті знаходяться, наприклад, дезертирство і самовільне залишення частини як злочину проти порядку несення військової служби (ст. 408 і 407 КК).
Представлені в них склади можуть співпадати за всіма ознаками, за винятком мети, яка вказана тільки для дезертирства. Причому спеціальна мета дезертирства може поглинати всі інші цілі ділянки, які можуть мати місце як при дезертирстві, так і при самовільному залишенні частини [9 с. 27-28].
2.2 Способи вирішення конкуренції кримінально-правових норм
Вироблену у правовій науці систему форм та засобів вирішення колізії правових норм можна узагальнити таким чином:
1. Усунення колізій правових норм: а) відміна всіх крім однієї з норм, що знаходиться в колізії б) уточнення предмету регулювання правових норм; в) відміна всіх правових норм, що знаходяться в колізії.
2. Подолання колізії правових норм а) тлумачення правових норм; б) право положення; в) колізійні норми; г) колізійні принципи.
Можна зробити припущення про придатність деяких з наведених форм вирішення нормативних колізій для вирішення питань кваліфікації злочину при конкуренції кримінально-правових норм.
При цьому, слід мати на увазі, що конкуренцію кримінально-правових норм повністю усунути неможливо, хоча в теорії кримінального права робляться такі пропозиції. Конкуренція кримінально-правових норм є об'єктивним явищем, яке проявляється в ході застосування норм до життєвих випадків. Передумовою виникнення конкуренції є стан законодавства - наявність декілька кримінально-правових норм, які розраховані на регламентацію одних і тих самих суспільних відносин, або, іншими словами, одна й та сама ситуація підпадає під дію декількох норм.
Отже, доцільно визнати формою вирішення конкуренції кримінально-правових норм її подолання.
Засоби подолання конкуренції кримінально-правових норм можна визнати як юридичні інструменти, за допомогою яких вирішується питання про вибір однієї норми з кількох, що поширюються на даний випадок і претендують на застосування до нього.
Конкуренція кримінально-правових норм долається за допомогою таких засобів:
1) колізійна норма - формально визнане
та нормативно закріплене в
кримінальному законодавстві
2) право положення - сприйняте практикою
та об'єктивне в актах
3) теоретичне правило - вироблена теорією кримінального права та науково обґрунтована рекомендація спеціалістів в галузі кримінально-правової кваліфікації по вибору кримінально-правової норми у випадках конкуренції певного виду.
В теорії права одним із способів подолання суперечностей правового регулювання називають тлумачення правових норм. Однак з цього приводу, враховуючи специфіку конкуренції кримінально-правових норм та її відмінність від колізії, більш вдалим дається твердження про те, що при кваліфікації виходячи з одного закону вже усвідомлених і витлумачених, інакше недовго дійти до того, що закон «підганяється» під конкретний випадок. Тому, видається, тлумачення правових норм як процес з'ясування їх змісту не може визнаватися способом подолання конкуренції кримінально-правових норм як нетипової ситуації при кваліфікації злочинів.
Важливим є питання про ієрархію та взаємодію вказаних засобів, в якій послідовності до них потрібно звертатися, як вони взаємообумовлені у взаємозв'язку.
