Поняття ринку та його сутність

Зміст

Вступ………………….……………………………………………………….....5

Розділ 1. Теоретична частина…………………………………………………..7

1. Поняття ринок та його сутність…………………………………………...7
2. Різновидності ринку………………….…………………………………….9
3. Об'єкти ринку……………………………………………………………..17

Розділ 2. Практична частина………………………………………………….20

Висновки………………….…....……………………………………….….... 56

Список використаної літератури…………………………….…..... 57

Вступ

Темою даної курсової роботи – “ Сутність ринку, його різновидності та об’єкти ” – є вкрай актуальними для вивчення, оскільки Україна не так давно ступила на фундамент ринкових відносин, і тому вивчення різновидів ринків і пошук найоптимальнішої ринкової моделі для української економічної дійсності є вкрай потрібним завданням.

Метою курсової є вивчення теоретичних основ, визначення поняття ринку, та визначення лідируючих підприємств у практичних розрахунках.

Об’єктом роботи є визначення комплексної (інтегральної) оцінки об’єкту  маркетингу, прогнозування попиту на вироби, проведення маркетингового дослідження, оцінювання конкурентоспроможності підприємства, визначення ціни на різних етапах життєвого  циклу товару, проведення економічного аналізу нового товару, обґрунтування знижок за обсяг купленого товару.

Суб’єктами курсової є методи вирішення практичних задач.

Ринок — це механізм координації  різноманітної діяльності людей через систему цін. Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь – яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги.

Ринок – це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. "Ринок" для американця, західно-європейця, японця виглядає по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька – до державного "дирижизму" західнонімецька  - до "соціального ринкового господарства", а японська - до "корпоративного патерналізму". Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям. Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

Кожен вид ринку має  свої особливості. Всі вони тісно  пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в  роботі інших і системи в цілому.

У даній курсовій роботі ставлю перед собою завдання розкрити загальний зміст поняття “ринок”, дослідити класифікацію різновидів ринку за різними ознаками, визначити тип ринку, який формується на Україні.

Розділ 1. Теоретична частина.

1. Поняття ринок та його сутність.

У працях А. Сміта і Д. Рікардо термін "ринок" не набув чіткого економічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхневих явищ ринкової економіки, а тому використовували для характеристик ринкового попиту.

Першу спробу дати наукове  визначення ринку зробив французький  економіст О. Курно. На його думку, цей термін позначає "будь-який район, на якому взаємовідносини покупців і продавців вільні, тому ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко й швидко вирівнюватися". Англійський економіст А. Маршалл стверджував, що "чим досконаліший ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час платили за одну й ту саму річ однакову ціну".

Американський економіст П. Хейне стверджував, що "ринок – це набір взаємозв’язків, або процес конкурентних торгів". Наведені визначення об’єднує те, що всі вони виходять із тлумачення західними науковцями предмета економічної науки, тобто без акцентування на вивченні виробничих або економічних відносин. Крім того, у перших двох визначеннях наголошується на тенденції до вирівнювання цін, тобто називається важлива функція ринку. При цьому не слід обмежувати ринок лише сферою товарного обміну, оскільки ринок передбачає грошовий обіг, у тому числі ринок цінних паперів.

Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово "ринок" характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.

Внаслідок розвитку засобів  зв’язку необхідність певного фізичного  місця зустрічей для взаємодії  продавців та покупців є несуттєвою. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. "За наявності сучасних засобів зв’язку і транспорту, – пише Ф. Котлер, – купець може ввечері дати рекламу по телебаченню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем".

Саме тому сьогодні економісти під терміном "ринок" розуміють  будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію  продавців і покупців. Так, автори підручників пишуть, що ринок – це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред’явників попиту) і покупців (постачальників) окремих товарів і послуг.

У цілому ринок як економічну категорію визначають:

• як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів);
• як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;
• як форму об'єктивного і саморегульованого функціонування товарного виробництва.

У багатьох визначеннях ринку  акцентується увага на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі:

• ринок — це інститут, або механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників окремих товарів і послуг);
• ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини та укладають важливі угоди щодо будь-якого товару;
• ринок — це відносини між людьми, які проявляються через обмін, який функціонує на основі законів товарного виробництва й обігу.

Кожне із вказаних визначень  відображає певні сторони ринкових відносин. Однак перевагу доцільно б віддати останньому. Річ у тому, що зводити ринок лише до обміну чи торгівлі недоцільно. Це означало б, що для переходу від адміністративно-командної системи управління до ринкової економіки достатньо перебудувати лише сферу обміну. Насправді ж цей процес значно складніший і для його здійснення необхідна докорінна перебудова всіх сфер господарської діяльності: сфери виробництва, сфери розподілу, сфери обміну і сфери споживання.

Це вузьке тлумачення категорії "ринок". У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

З маркетингової точки  зору ринок - це сукупність осіб і організацій зі своїми потребами і потребами, які необхідно задовольнити.

2. Різновидності ринку.

Існує наступна класифікація ринків:

1. За змістом: це ринки товарів, послуг, робочої сили, ноу-хау, цінних паперів, землі. У залежності від ступеня географічної централізації, від числа покупців, від обсягів покупок, від реалізації на рекламу, від вимог до сервісу, від мотивів та інше ринок товарів поділяють на споживчий та ринок підприємств.

2. За масштабом діяльності: внутрішній (національний) і зовнішній (міжнародний). Дані види ринків також мають істотні відмінності за рівнем ризику, мірою витрати, правовому регулюванню та ін

3. За ступенем розвитку  конкуренції: ринок досконалої конкуренції, недосконалої (монополістичної), ринок омегополіі та монополії.

4. По відношенню попиту і пропозиції: «ринок продавця» (попит вищий за пропозицію) і «ринок покупця» (пропозиція вище попиту).

Дана класифікація ринків має величезне практичне значення, оскільки дозволяє підприємствам більш чітко організувати свою маркетингову діяльність з урахуванням особливостей ринку, на якому вона діє.

За допомогою кількісних і якісних характеристик дається оцінка товарному ринку, яка необхідна для визначення частки господарюючого суб'єкта на цьому ринку. За допомогою певної частки можна встановити негативний факт домінування суб'єкта на конкретному ринку і наявність (відсутність) ринкової влади. Необхідно пам'ятати, що становище господарюючого суб'єкта з часом змінюється, тому оцінку цього положення необхідно здійснити на конкретну дату і при необхідності коригувати. 
 
Суб'єкти ринкових економічних відносин - ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує:

• практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності;
• групи громадян;
• трудові колективи;
• юридичні особи всіх форм власності;
• держава.

Носії ринкових відносин —  це, ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації і консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.

Одночасно суб'єктів ринкових відносин поділяють на виробників (продавців) та споживачів (покупців). Окрім того виділяють посередників, які "зводять" покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово-промислові палати, страхові компанії. Найкрупніший посередник - держава. Прийнято виділяти чотири крупні суб'єкти ринкового господарювання: домогосподарства, фірми, банки та державу (уряд).

Таблиця1. Основні види ринків.

Залежно від умов, у яких діють суб’єкти господарського життя, вирізняють вільний, монополізований  і регульований ринки.

Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому немає обмежень в інформації про попит, пропонування, ціни, якість продукції тощо. Тут вільне ціноутворення, відсутні штучні бар’єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього.

Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин.

Регульований ринок – це ринок, який контролюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

За ознакою простору дії  вирізняють місцевий (у межах міста  чи села), регіональний (певна територія  якоїсь країни), національний і світовий ринки, а з точки зору відповідності  чинному законодавству – легальний (офіційний) і тіньовий ринки.

Залежно від об’єктів купівлі  – продажу розрізняють такі види ринків: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, цінних паперів, науково-технічних знань та ін.

Особливу класифікацію видів ринку застосовують фахівці з маркетингу. Вони розрізняють ринок продавця і ринок покупця. На першому більше влади мають продавці, а найактивнішими "діячами" вимушені бути продавці.

Залежно від того, хто  є покупцем товару, що продається і  з якою метою він купується, розрізняють  також споживчий ринок, ринок  капіталів, робочої сили, ринок інформації, фінансовий ринок, валютний і ін.

Споживчий ринок – окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання.

Ринок робочої сили – сукупність економічних відносин між зайнятими і незайнятими найманими працівниками, з одного боку, підприємцями і біржами праці (державними і приватними) – з іншого з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.

Ринок засобів праці або  капіталу – певна сукупність економічних відносин між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу організації, використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці.

Ринок інформації – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачеві.

Фінансовий ринок (у вузькому значенні – грошовий ринок, ринок позичкових капіталів) – певна сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.

Валютний ринок – важлива сфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів в іноземній валюті).

Кожен вид ринку, що згадувався, має свою інфраструктуру, свій набір  інструментів, які забезпечують його життєдіяльність. Окремі види ринку не існують самі по собі. Всі вони пов’язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи своїм впливом значну частину світового господарства.

Існує інше визначення та класифікація ринку за міжнародним зразком.

Ринок – категорія економічного механізму, яка заснована на обміні продуктами суспільної праці.

Міжнародна класифікація ринків:

• Ринок продуктів праці;
• Ринок ресурсів;
• Внутрішній;
• Національний;
• Регіональний;
• Світовий;
• Робочої сили;
• Грошовий;
• Капіталів;
• Спеціальний.

До організаційних форм відносять:

• Базар – організаційна форма ринку, яка передбачає купівлю/продаж одиниці продукції або невеликих партій
• Ярмарок – організаційна форма ринку, яка передбачає в першу чергу оптовий продаж товару, як правило, за угодами або контрактами.
• Магазин – організаційна форма ринку, яка передбачає індивідуальний продаж товару.
• Аукціон – організаційна форма ринку, яка передбачає прилюдні торги за принципом зростаючої ціни
• Біржа – організаційна форма ринку, яка передбачає оптовий продаж товарів, яких не має в наявності. Біржа є посередником.

 Ринок поділяється на ринковий сегмент, вікно, нішу.

Сегмент – умовний поділ ринку на частини за певними ознаками (демографічними, географічними, психографічними та поведінка споживача).

• Демографічні: вік, стать, сімейний стан, національність, освіта, прибутки, релігія, розмір сім’ї.
• Географічні: регіон, місто, приміська зона, сільська місцевість, чисельність населення, клімат.
• Психографічні: стиль життя, особисті якості, тип особистості. Поведінка: шукані вигоди, ставлення до товару, статус користувача, привід для здійснення покупки.

Сегментування ринку є  універсальний процес і йому піддається будь – який товар.

Вікно – сегмент ринку яким не скористався конкурент.

Ніша – сегмент для якого оптимальним є товар нашої марки.

Реалізація товарів на ринку здійснюється фізичними та юридичними особами, які виконують  різні функції.

Олігархи – товаровиробники або посередники, власники, які працюють і контролюють декілька галузей.

Трейдер – особливо крупний спеціалізований посередник, який діє в одній галузі і може бути товаровиробником.

Дистриб’ютор – крупний, спеціалізований посередник.

Джобер – посередник швидкого перепродажу.

Брокер – посередник товарно-сировинної біржі.

Консепнатор – власник регіональних крупних складів.

Маклер – посередник на фондовій біржі.

Рілейтер – посередник з продажу нерухомості.

Ділер – представник фірми.

Торговий агент – працівник комісійної торгівлі.

Торговий представник – представляє якусь фірму чи підприємство і як правило працює на ярмарках і виставках.

Комівояжер – роз’їзний торговий агент.

Манчентайзер – адміністратор.

Супертайзер – організатор торгового відділу

Супервізер – організатор торгової секції.

Оператори ринку повинні  відповідати таким вимогам:

• Фізичний стан;
• Сенсорні якості;
• Професійні якості;
• Рівень інтелекту;
• Професійні знання.

Критеріями відбору операторів ринку є: фінансовий стан, організація  та показники збуту, спеціалізація, репутація на ринку, охоплення ринку, запаси та складські приміщення, управління збутом.

Одним з основних питань якими переймається маркетинг є  аналіз привабливості тих чи інших  ринків. Аналіз починається з виявлення  ринкової ситуації, в якій може діяти  підприємство.

На ринку мають місце три класичні ситуації:

1. Монополія;

2. Олігополія;

3. Конкуренція.

Основними ринковими індикаторами, які приймаються до уваги при  аналізу ринку є: попит, пропозиція, ціна, ринок робочої сили, ціна робочої  сили (рівень зарплат), грошовий ринок, ринок капіталу, валютний курс.

Наступним етапом аналізу  є оцінка привабливості ринку, при  цьому найчастіше використовують метод  Бостонської матриці, який передбачає оцінку ринків за такими показниками:

• Торгово–політичні відносини на ринках;
• Можливі обмеження на торгівлю;
• Рівень конкуренції;
• Вимоги до якості продукції;
• Умови збуту продукції;
• Відносини зі споживачами;
• Ефективність реклами;
• Надійність інформації про ринок.

Кожен з цих показників має певну питому вагу, що дозволяє скласти цифровий рейтинг привабливості  ринку. Найпривабливішим важаться ринок, який має максимальний рейтинг.

Одним з основних етапів аналізу ринку є аналіз конкурентних можливостей підприємства, при цьому теж використовується метод Бостонської матриці, яка дає можливість оцінити як власні можливості так можливості конкурентів, при цьому аналізуються такі економічні показники: обсяг виробництва, обсяг збуту, активи фірми, чистий прибуток, відрахування у фонди, амортизація, довгострокові зобов’язання, короткострокові зобов’язання, обсяги капіталовкладень, середні витрати виробництва, оборотні кошти, конкурентно спроможність товару, технічний рівень виробництва, технічний рівень продукції, оцінка організаційноїструктури.

3. Об'єкти ринку.

Сутність ринку полягає  в тому, що це певна сукупність економічних  відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями, державними фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу  товарів і послуг відповідно до законів  товарного виробництва.

Виходячи з цього, ринок  слід розглядати як певну сукупність економічних відносин між різними  типами фірм та індивідами з приводу  купівлі-продажу товарів і послуг, де відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізація, завдяки  чому посилюється конкуренція між  товаровиробниками за зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народного господарства, забезпечується безперервність суспільного відтворення  і формування цілісної економічної  системи, а також здійснюється опосередкований  контроль споживачів за виробництвом.

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують:

• товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва);
• капітал;
• праця;
• земля та інша нерухомість;
• цінні папери;
• інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).

Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.