Поняття, сутність і види судових експертиз. Система судово-експертних установ України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра транспортного права, системного аналізу та логістики
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Криміналістика»
на тему:
„ Поняття, сутність і види судових експертиз. Система судово-експертних установ України”
Виконала:
студентка групи ТП-ІV-2
Медведська Вікторія Валеріївна
Перевірила:
Панчошник Ірина Зінов’ївна
Київ 2009
Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………
Розділ І Загальна теорія судової експертизи…………………………………….5
- Поняття і сутність судової експертизи……………………………………5
- Основні категорії судової експертизи…………………………………...10
Розділ ІІ Види судових експертиз………………………………………………16
2.1. Криміналістичні та судово-
2.2. Судові інженерні експертизи………
2.3. Інші види судових експертиз………
Розділ ІІІ Процесуальні та
організаційні питання проведення судової
експертизи……………………………………………………
3.1. Основи підготовки, призначення і проведення експертизи……………...32
3.2. Система судово-експертних
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………………….
Додаток……………………………………………………………
ВСТУП
Сьогодні, коли наука досягла значного розвитку, її видатні фундаментальні відкриття використовуються в усіх сферах діяльності людини. Не обминуло це і таку специфічну галузь людської діяльності як боротьба зі злочинністю. Правоохоронці дедалі більше використовують на практиці спеціальні знання для розкриття злочинів. Ці знання за Кримінально-процесуальним кодексом (надалі КПК) можна залучити двома способами: за допомогою спеціаліста і шляхом проведення судової експертизи.
Закон дозволив залучення спеціаліста з метою розширення практичних можливостей слідчого по справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок, знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.
Що ж стосується судової експертизи, то вона є найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Вона значно розширює пізнавальні можливості слідства і суда, дозволяючи застосовувати в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ увесь арсенал сучасних науково-технічних засобів.
Зважаючи на те, що коло джерел доказів є вичерпним і чітко визначеним в законі: показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій, інші документи (ст. 65 КПК ), то стане зрозуміло, що будь-який доказ одержаний відповідно до вимог закону має для слідства вагоме значення. А оскільки висновок експерта є джерелом доказів і покладається в основу доказування по кримінальній справі, то експертиза допомогає встановлювати фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Але треба зазначити, що висновок експерта не має наперед установленої доказової сили, переваги перед іншими доказами. Тобто, до висновку експерта (як і до інших доказів та їх джерел) треба підходити з критичної точки зору. Переоцінка їх доказового значення, призводить до слідчих і судових помилок, прийняття неправильного рішення у справі, яке підлягає зміні або скасуванню. Проте, зважаючи на специфіку цього джерела доказів (авторитет науки, спеціальних знань), закон вимагає, щоб незгода з висновком експерта була мотивованою і письмовою. Це може бути зроблено в обвинувальному висновку, у постановах слідчого, прокурора, судді чи ухвалах суду про закриття справи, призначення повторної експертизи, у вироку судді чи суду.
У зв’язку з виже викладеним значення судової експертизи надзвичайно важливе для кримінального процесу.
Тому метою написання курсової роботи «Поняття, сутність і види судових експертиз. Система судово-експертних установ України» було висвітлення особливостей теорії судової експертизи, її основних видів, порядку призначення та проведення, а також класифікація судово-експертних установ України.
Курсова робота складається з вступу, ІІІ розділів, висновків, списку використаної літератури, додатку.
І розділ «Загальна теорія судової експертизи» включає в себе два підрозділи, в яких досліджується поняття і сутність судової експертизи, основні категорії судової експертизи, якими є предмет експертизи, об’єкти, експертні задачі, суб’єкти експертної діяльності.
У ІІ розділі «Види судових експертиз» приведено класифікацію судових експертиз за різними ознаками, розкривається поняття основних видів судових експертиз, задачі, що вирішуються кожним із цих видів.
Основи підготовки, призначення і проведення експертизи, система судово-експертних установ України, діяльність експерта, порядок оформлення результатів експертного дослідження висновком експерта – ключові завдання, що складають основу ІІІ розділу курсової роботи «Процесуальні та організаційні питання проведення судової експертизи».
Зазначу, що дослідження вказаної проблематики містяться в працях відомих правознавців, фахівців у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, зокрема, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Авер`янової, Ю.Г. Корухова, В.М. Абрамової, С.Ф. Бичкової, А.М. Бастрикіна, Н.П. Яблокова, А.Ф. Волинського, Е.М. Асімаріної, П.Д. Біленчука, М.В. Салтевького, В.С. Кузьмічова, Коршунової О.Н. та ін.
Судова експертиза постійно розвивається шляхом створення нових, та удосконалення існуючих методик дослідження і знаходить все більше застосування в судово-слідчий практиці.
Розділ І Загальна теорія судової експертизи
1.1. Поняття і сутність судової експертизи
Судова експертиза — це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом за завданням слідчого або судді речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 1
Проведення судової експертизи регламентовано Конституцією України, Законом України «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальним кодексом (статтями 75-77, 196-205, 310-312) (далі – КПК), Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК) (статті 57—61), відомчими Правилами та інструкціями Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України з питань проведення екпертизи
Згідно з чинним законодавством України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні по справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК).2 До спеціальних знань відносяться будь-які знання та уміння об'єктивного характеру, отримані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науково-практичному рівню.
У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що провадиться у відповідності з кримінально-процесуальним або цивільно-процесуальним законом особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення по справі.3
Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.4
Під час експертизи, на відміну від інших процесуальних дій, істотні по справі факти можуть встановлюватися за відсутності слідчого (або суду). Ця особливість дозволяє пояснити, чому законодавець встановив систему додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти достовірному, повному й об'єктивному встановленню фактів експертом та всебічній перевірці його висновків слідчим і судом. Експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому дійсно є необхідність, коли без відповіді експерта на певні питання неможливо встановити істину по справі.
_______________________
1 Шепітько В.Ю. Криміналістика. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2004. – С. 340.
2 Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60р. зі змінами та доповненнями.
3 Криминалистика. Под. ред.. Н.П. Яблокова, М.В. Ломоносова. – М.: Юристь, 2005. – С. 414.
4 Про судову експертизу: Закон України від 21 квітня 1994 р. (із змінами та доповненнями // «Ліга Закон». – Ст. 1.
Недопустимо призначати експертизу для вирішення питань, що потребують таких спеціальних знань, які не виходять за межі професійної підготовки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не ставляться питання правового характеру.1
Проведення судової експертизи характеризується виникненням, розвитком і припиненням комплексу досить складних правовідносин як між суб’єктами судово-експертної діяльності (експерт, слідчий, суддя), так і між особами, чиї інтереси вона зачіпає (обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач). З врахуванням цього судово-експертна діяльність визначається як система дій, направлених на призначення і проведення експертизи з метою встановлення фактичних даних по конкретній кримінальній справі, на основі спеціальних знань.2
В якості підстави для експертизи зазвичай приводяться фактичні дані, аналіз яких потребує застосування спеціальних знань. Аналізуючи ці фактичні дані, слідчий (суд) повинен чітко розуміти, знання в якій галузі необхідні для проведення експертного дослідження, іншими словами, до якого класу, роду, виду відноситься призначувана експертиза. Звідси – правильне представлення про предмет експертизи. Поняття предмета включає в себе такі категорії, як об’єкти дослідження, цілі і застосовувані для цього методи. Виходячи із предмета і конкретних обставин справи, формуються питання, які визначають експертну задачу.
Успіх проведення експертизи багато в чому залежить від повноти зібраних матеріалів, направлених експерту: об’єктів дослідження (їх правильної виїмки, оформлення, пересилки); зразків, необхідних для порівняльного дослідження (почерку, відтисків печаток, штампів, машинописного тексту); матеріалів справи, що відносяться до предмета експертизи (копії протоколів огляду, допиту).
Експертне дослідження є процесом творчим, і це поєднує його з будь-яким науковим дослідженням. Але від наукового дослідження експертне відрізняє те, що воно здійснюється у формалізованих рамках кримінального процесу. Остання обставина тягне за собою такі особливості, як чітка постановка експертної задачі, визначаюча напрям дослідження; необхідність використання надійних, достовірних методів і методик, забезпечуючих об’єктивність дослідження; унікальність і незамінність об’єктів дослідження (речових доказів), прагнення до їх збереження і незмінності їх властивостей і ознак в процесі дослідження; обов’язковість дати об’єктивний, повний, достовірний висновок за результатами дослідження.3
При оцінці доказового значення фактів, встановлюваних експертизою, виходять із його відношення до предмету доказування, елементів складу
_________________
1 Криміналістика [Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В.]; за ред.. Біленчука П.Д.. – К.: АТІКА, 1998. – С. 341.
2 Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. – 3-е изд., перераб. доп. – М.: Норма, 2007. – С. 400.
3 Кузьмічов В.С. Криміналістика. - К.: Юрінком Інтер, 2001 – С. 228.
злочину. Найчастіше факти, що встановлюються експертом, відносяться до
об’єктивної сторони злочину. Засобами експертизи вдається встановити, яким способом, за допомогою яких засобів, яким чином, в який час було скоєно злочин. Експертиза здатна надати суттєву допомогу у встановленні причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) особи і наступившими наслідками.
Але значення доказових фактів, встановлюваних експертизою, багатогранне, і віднесення їх до злочину виходить за межі об’єктивної сторони злочину. Ці факти можуть сприяти встановленню обставин, що характеризують ознаки складу злочину, і допомагати в кримінально-правовій оцінці злочину. Відомі склади, де без проведення експертизи неможливо визначити предмет злочину, порушити кримінальну справу, правильно кваліфікувати злочин. Це відноситься до злочинних дій з вогнепальною зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами і пристроями; до дій з наркотиками; до встановлення факту насильницької смерті.
Немале значення має встановлення експертом фактів, характеризуючих особу злочинця (суб’єкта злочину): ототожнення особи, визначення її фізичного і психічного стану. Врешті-решт, експертне дослідження елементів і матеріальних компонентів поведінки суб’єкта злочину, маючих доказове значення, сприяє встановленню фактів, що використовуються для визначення вини, мотивів і цілей злочину (суб’єктивна сторона). Таким чином, при оцінці фактів, встановлюваних експертом, мають на увазі можливість їх відношення до будь-якого елементу складу злочину. Задача полягає в тому, щоб правильно визначити це відношення, прослідкувати зв'язок факту і доказуваної обставини, відобразивши останнє в обвинувальному висновку (вироку).1
Судова експертиза пройшла на своєму шляху всі стадії еволюційного розвитку: від епізодичного здійснення експертиз по мірі запитів слідчої і судової практики до систематичного проведення і створення наукового фундаменту. Цей фундамент спирався на узагальнення емпіричного матеріалу, дозволяючого визначитися в об’єктах дослідження, експертних задачах, методах і прийомах дослідження. Паралельно йшло усвідомлення загальних проблем, що стосуються всіх класів (родів) судових експертиз. В першу чергу, це були аспекти регулювання експертизи в процесуальних галузях (кримінальному, цивільному, адміністративному), питання, пов’язані з її організацією і проведенням. 2
Разом з тим у міру розвитку в цілому інституту судових експертиз, суттєвого розширення його можливостей ставало очевидним, що судова експертиза як вид специфічної діяльності може бути в силу свого міждисциплінарного характеру об’єктом самостійного наукового знання. ____________________
1 Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. – 3-е изд., перераб. доп. – М.: Норма, 2007. – С. 402.
2 Яблоков Н.П. Криминалистика. – М.: Лекс Эст, 2003 – С. 256.
На цьому етапі виникли перші пропозиції про створення загальної теорії судової експертизи.1 Генеральною ідеєю створення загальної теорії була основоположна закономірність: при всіх частих, другорядних відмінностях експертиз різних родів і видів всі вони мають багато загальних позицій, які виражаються у призначенні, теоретичній обґрунтованості, джерелах виникнення, стадіях розвитку, функціонування, нормативному регулюванні, організації.
Умовами, сприяючими вирішенню задачі по створенню загальної теорії судової експертизи, були:
- наявність великого
- розробка принципів, методологічних основ, правових і організаційних начал різних родів судових експертиз, виділення із цього об’єму того загального, що повинно бути властиво будь-якому роду експертизи, в тому числі і створюваним;
- наявність проміжних
- постійно вдосконалюючи
- наявність розвиненої системи
державних судово-експертних
Таким чином, ціль загальної теорії полягає в першу чергу в систематизації нагромаджених до цього моменту категорій всіх родів (видів) судових експертиз: поняття предмета експертизи, об’єктів дослідження, експертних задач, спеціальних знань експерта, поняття експертної компетенції і компетентності, технології експертного дослідження.
Головним призначенням загальної теорії є розробка єдиних принципів і постулатів. Вона являє собою систему знань, розкриваючих закони, властивості і відносини вивчаємого нею об’єкта (судово-експертної діяльності) і на цій основі сприяє постійному прирощенню нових знань про судову експертизу. Формулюючі нею принципи і виявлені закономірності призвані допомогти експертизі будь-якого роду незалежно від того, на якому ступені розвитку вона знаходиться, привести свою теорію (або створити, якщо немає) у відповідності із загальнотеоретичними розробками, уникнути помилок емпіричного пошуку, прискорити процес розвитку.3
_____________________
1Шляхов А.Р. Предмет, метод и система советской науки криминалистической экспертизы / Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. Алма-Ата, 1959. – С.12-13.
2 Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. – 3-е изд., перераб. доп. – М.: Норма, 2007. – С. 415.
3 Криминалистика: Курс лекцій / Т.С. Копцева, Н.В.Кормушкина та др. – М.: Екзамен, 2005 – С. 248.
Об’єктом загальної теорії судової експертизи є сама експертна діяльність, що розглядається в якості певної єдиної системи, включаючої
велику кількість компонентів (суб’єкти діяльності, об’єкти дослідження, задачі, методи і т.д.).1 Предметом пізнання загальної теорії є закономірності функціонування даної системи, вихідні від цих закономірностей принципи, правила і поняття, які призвані забезпечити єдність систематизації знань про судову експертизу.
З врахуванням викладеного загальну теорію судової експертизи визначають як міждисциплінарну, предметно зв’язану з науками: кримінальний процес, криміналістика, іншими юридичними, технічними, природничими, економічними науками; як відображаючу закономірності: виникнення та існування матеріальних носіїв інформації про кримінально- і цивільно-релевантні обставини, їх дослідження в якості об’єктів експертизи; використання наукових даних і методів із різних галузей знань, забезпечуючи обґрунтованість і достовірність висновку експерта; процесу формування наукових основ судових експертиз, виділення належних їм загальних принципів, структурних зв’язків і відносин, синтез і систематизація знань про судову експертизу як єдину систему, про її інфраструктуру і протікаючи в ній процеси; правил і понять, розроблених на основі загальних і окремих теорій, що реалізуються в практичній експертній діяльності.2
Міждисциплінарний характер загальної теорії судової експертизи обумовлений тим, що предмет цієї теорії є досить різноплановим. Його сторони, властивості і відносини лежать в найрізноманітніших областях наукового знання, відображаючого всі форми руху матерії: органічна природа, неорганічна, суспільні відносини. При цьому загальна для всіх експертиз соціальна природа поєднується з предметами пізнання (об’єкти дослідження кожної із експертиз, належать до різних галузей суспільних, технічних і соціальних наук.
Створення і розвиток загальної теорії судової експертизи неможливі у відриві від наук криміналістики, кримінального процесу та права, цивільного і адміністративного процесів. Криміналістика створила вчення про механізм скоєння злочину і про виникнення кримінально-релевантної інформації, а також теорії криміналістичної експертизи, що є однією із основоположних в загальній теорії судової експертизи. Поряд з цим використовуються і теоретичні положення, що містяться в науках судової медицини, судової психіатрії. Положення наук про процесуальне право необхідні для створення загальної теорії в силу специфічного характеру судово-експертної діяльності.
За своєю структурою загальна теорія судової експертизи представляє органічно зв’язану будову із чотирьох блоків:
- методологічні основи загальної теорії – тут викладені поняття, система, методологія і функції загальної теорії, вивчаючі нею закономірності;
__________________
1 Шеремет А.П. Криміналістика. - Чернівці: Наші книги, 2008. – С. 326.
2 Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. М.: Норма, 2006. – С. 196.
- проблема диференціації, інтеграції, систематизації і класифікації знань, використовуваних при здійсненні судових експертиз.
- предмет, задачі, об’єкти експертної діяльності як її головні компоненти;
- методи і методики в структурі експертної діяльності
- інфраструктура експертної діяльності, технологія експертного дослідження.1
На сьогоднішній день серед вчених, що займаються даною проблематикою, немає єдності про структуру загальної теорії судової експертизи. Т.В. Авер’янова, наприклад, спираючись на сформульоване нею визначення загальної теорії судової експертизи, побудувала модель її структури із 11 елементів, що включають: концептуальні основи загальної теорії судової експертизи, ряд вчень і теорій про: судову експертизу як різновид практичної діяльності; закономірності формування і розвитку судової експертизи; предмет і задачі судової експертизи; об’єкти судової експертизи, їх властивості і ознаки; суб’єкта судової експертизи; засоби і форми комунікативної діяльності при здійсненні судових експертиз і в інформаційних процесах; теорію процесів, відносин і цілей експертної діяльності; теорію експертного прогнозування, а також окремі теорії, в тому числі теорії окремих родів і видів судових експертиз.2
На думку С.Ф. Бичкової, зміст науки про судову експертизу (так її називає автор) складається із загальної теорії судової експертизи і судово-експертних галузей знань, а саме експертної техніки, експертної тактики і методики експертного аналізу окремих видів злочинів, включаючи, в свою чергу, сукупність вчень, що базуються на визначеній групі закономірностей і складових наукової бази для вирішення проблем судово-експертної діяльності.3
1.2. Основні категорії судової експертизи
Ключовими категоріями загальної теорії судової експертизи є предмет експертизи, об’єкти, експертні задачі, суб’єкти експертної діяльності.
Предмет судової експертизи – поняття науково-практичне. воно тісно пов’язане з поняттям предмета теорії судової експертизи. До предмету судової експертизи слід віднести встановлення фактів (фактичних даних), понять про факти, що мають значення для кримінальної, цивільної або адміністративної справи, шляхом дослідження об’єктів експертизи, що є матеріальними носіями інформації про наставши події. Тобто предметом експертного дослідження є не сам факт чи явище, а встановлення цього факту, явища чи судження про факт, наданий експертові. Мова йде про
_____________________
1 Криминалистика: Учебник для студентов / Агафанов В.В., Бурмашев И.А., Волков Е.А. и др.; Под ред. А.Г. Филипова – 3-е изд. – М.: Спарк, 2004.– С. 536.
2 Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. М.: Норма, 2006. – С. 199.
3 Бычкова С.Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. – Алмааты, 1994. – С. 65.
предмет дослідження, і в цьому випадку поняття предмета рівноцінне поняттю цілей. В теоретичному плані правильне розуміння предмету судової експертизи важливе для класифікації судових експертиз, їх зведення в класи, роди і види. В практичному плані – щоб правильно і чітко визначити основи, за якими призначається і проводиться експертиза конкретного роду (виду), здійснити необхідний підбір об’єктів дослідження і надати експерту матеріали справи, що відносяться до предмету експертизи.1
Існує три основні групи задач судової експертизи:
- задачі загальної теорії судової експертизи, тобто задачі цієї галузі наукового пізнання;
- задачі експертної практичної діяльності як однієї із сфер людської діяльності;
- задачі експертних досліджень як «виробничого» елементу експертної практичної діяльності.2
Задачі загальної теорії судової експертизи як галузі наукового пізнання, в свою чергу, можна поділити на загальні і спеціальні. Загальна задача полягає в створенні наукової бази для функціонування і розвитку галузі використання спеціальних знань в експертизі як практичної діяльності в цілях отримання достовірної інформації для потреб судочинства. До спеціальних задач теорії експертизи можна віднести такі, як:
вивчення закономірностей формування і розвитку конкретних видів судових експертиз, розширення їх можливостей;
створення нових видів і родів експертиз, визваних появою нових об’єктів або удосконаленням існуючих в експертній практиці методів і методик;
розробка і удосконалення засобів, методів і методик експертної діяльності;
розробка програмного забезпечення автоматизованого робочого місця експерта за видами і родами експертиз;
прогнозування процесів, що проходять в експертній практичній діяльності, і задач наукових досліджень в області судової експертизи.3
До задач практичної експертної діяльності як однієї із сфер діяльності людини відносяться:
постійне систематичне підвищення своєї експертної компетенції, удосконалення професійної майстерності;
пошук шляхів підвищення ступеня визначення експертних видів;
оптимізація форми і змісту експертних висновків;
володіння всіма експертами основами комп’ютерної грамоти і навиками оперативної роботи з персональним комп’ютером;
_________________
1 Криминалистика. Под. ред.. Н.П. Яблокова, М.В. Ломоносова. – М.: Юристь, 2005. – С. 419.
2 Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. – 3-е изд., перераб. доп. – М.: Норма, 2007. – С.
3 Криминалистика Под ред.. И.Ф.Крылова, А.И.Бастрыкина – М.: Дело, 2000. – С. 569.
каталогізація і паспортизація експертних методик і створення банків допоміжної експертної вихідної інформації;
створення необхідної інформаційної і правової бази для реалізації результатів експертної профілактичної діяльності.1
Трактування поняття експертної задачі багатогранне. Розрізняють задачі роду, виду, підвиду судової експертизи і задачі конкретного дослідження. Крім того, розрізняють ще і задачі кожного етапу дослідження. Залежно від кінцевої цілі дослідження їх поділяють на ідентифікаційні і діагностичні.
