Поняття та види торгівельної діяльності

Поняття та види торгівельної діяльності

 ПЛАН

 ВСТУП

 Поняття та види  торгівельної діяльності.

 Організаційно правові  форми торгівельної діяльності.

 Публічні вимоги щодо  порядку здійснення торгівельної  діяльності.

 Облік розрахункових операцій у сфері торгівлі.

 ВИСНОВОК

 Використана література

ВСТУП

 Торгівля - одна з перших  господарських галузей, з якої  почався про-цес демонополізації  економіки з поступовою заміною  адміністративної управлінської вертикалі на горизонтальні зв'язки між ринковими струк-турами.

 За нових економічних  умов роль і місце держави  в управлінні торгів-лею стали  менш вагомими і змінили свій економічний та правовий зміст.

 Найбільш характерною  ознакою останніх змін у взаємовідносинах  між державою і суб'єктами ринку є заміна управлінських форм на регу-люючі.

 Разом з тим відмова  від прямого галузевого управління  і організацій-но-правові перетворення  не призвели до автоматичного  подолання гос-подарських труднощів,  з якими зіткнулися торговельні  підприємства.

 Стан сучасного етапу  соціального і господарського реформування економіки та аналіз позитивних і негативних результатів цього процесу зумовлюють об'єктивну доцільність прийняття Концепції розвитку внут-рішньої торгівлі України як документа, в якому окрес-лювалися б актуальні напрями ринкових перетворень і шляхи стабілізації відносин у сфері торговельної діяльності.

 Досвід економічно  розвинутих країн свідчить про дієвість регулю-ючих державних функцій, якщо вони базуються на досконалій норматив-но-правовій базі, розвинутій інфраструктурі ринку, чіткому функціону-ванні органів управління, ефективній системі соціального захисту спо-живачів у ринкових умовах.

 Низка Законів та  підзаконних нормативно-правових актів визначають загальну стратегію і пріоритетні напрями держав-ного регулювання розвитку внутрішньої торгівлі у ринково орієнтованій системі господарських відносин і спрямована на підвищення ефектив-ності організаційно-економічних перетворень в торгівлі.

 Торгівля є і буде  найважливішою сферою формування  і стабілізації споживчого ринку,  координуючою ланкою в системі  міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних  зв'яз-ків, дійовим механізмом  задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві.

 В даній курсовій  роботі я розгляну правове  регулювання торгівельної діяльності.

Поняття та види торгівельної діяльності.

 Торгівельна діяльність  в Україні регулюється різними нормативними актами. До них належать Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України „Про захист прав споживачів”, „Про споживчу кооперацію”, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, „Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення”, постанова Кабінету Міністрів України про „Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення”.

 Розглянемо найбільший  підзаконний акт у сфері торгової діяльності про «Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833 (далі - Порядок і правила) та одноразово розкриємо поняття та види торгівельної діяльності.

 Виходячи із значення  п.1, даний Порядок і правила  визначають:

- загальні умови заняття  торговельною діяльністю;

- основні вимоги до  торгової (торгово-виробничої) мережі  і торговому обслуговуванню громадян, що придбавають товари для  власних побутових потреб у  підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців і іноземних юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері роздрібної торгівлі (далі - господарюючі суб'єкти).

 Принципове значення  має поняття торговельної діяльності, яка відповідно до п.2 Порядку  і правил визначена як «ініціативна, самостійна діяльність юридичних  осіб і громадян по здійсненню  купівлі і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку».

 Згідно п.5 Порядку  і правил торгова діяльність  може здійснюватися в сферах:

- роздрібної торгівлі;

- оптової торгівлі;

- торгово-виробничої (громадське  харчування).

 Відмінність цих видів  торгівлі полягає в наступному:

 а) оптовик купує  товар у виробника, роздрібний  торговець – у оптовика;

 б) перший, як правило,  продає торговцям, другий –  безпосередньо споживачам;

 в) оптова торгівля  здійснюється партіями (з складів,  судів), роздрібна ж - у розмірі щоденних потреб споживача (з магазинів).

 Умовно ланцюжок «виробник  - споживач» може бути представлена наступною схемою:

 виробник - оптовий торговець  - роздрібний торговець - споживач.

 Окремим видом торгівлі є торгово-виробнича діяльність (громадське харчування). Відповідно до абз.2 п.1.3 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затв. Наказом Мінекономіки і з питань європейської інтеграції України № 219 від 24.07.2002 р. (зареєстр. у Мінюсті України 20.08.2002 р., № 680/6968), громадське харчування - сфера виробничо-торгової діяльності, в якій виготовляють і продають продукцію власного виробництва і товари, що закупляються, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

 Господарюючі суб'єкти  для заняття торговою діяльністю  можуть мати (згідно п.7 Порядку  і правил) у сфері роздрібної  торгівлі:

1) магазини - стаціонарні  пункти роздрібного продажу товарів,  що займають окремі приміщення  або будови і мають торговий  зал для покупців.

 Магазин, який займає  декілька відособлених приміщень  в одній будові, які підлеглі одній адміністрації, вважається одним магазином. Якщо магазин займає декілька відособлених приміщень в різних будовах, то кожне приміщення вважається самостійним магазином навіть у тому випадку, коли всі ці підрозділи підкоряються одній адміністрації.

 Магазини можуть бути:

 по товарній спеціалізації - продовольчі, непродовольчі, змішані;

 по товарному асортименту  - спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торгові центри (комплекси);

 по формах торгівлі - звичного типу, самообслуговування, торгівлі по зразках, торгівлі по попередніх замовленнях, дрібнооптові (для відпустки товарів дитячим, лікувальним і іншим закритим установам по безготівковому розрахунку), фірмової торгівлі;

2) намети, кіоски, що займають  окремі приміщення, але що не  мають торгового залу для покупців, - дрібнороздрібна мережа.

3) тривалий час діючі  спеціально обладнані різні пристосування для дрібної торгівлі: автокрамниці, лотки, розвозки і т.і. - пересувна мережа;

 У сфері оптової  торгівлі:

1) оптові бази - основні  господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі і поставки (продаж) товарів і надають торгові послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування і іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

2) товарні склади, склади-холодильники - окремі або спеціально пристосовані  приміщення для зберігання і  переробки товарних запасів;

3) склади-магазини, що мають  функціональні площі, в які входять торгові і складські площі закритих і напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали і т.і.);

 У сфері торгово-виробничої  діяльності (громадське харчування):

1) фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні,  бари, буфети і т.і. - окреме приміщення  або будова, що має, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі і побутові приміщення для її приготування;

2) відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю  місць для обслуговування 20 чоловік і більш. Робочі місця повинні бути оснащені холодильним, торгово-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

3) кіоски громадського  харчування - стаціонарні пункти, де  робочі місця повинні бути  обладнані так само, як і відкриті  літні майданчики, за винятком  столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.

 Для «пізнавання» торговця, як випливає з п. 10 Порядку і правил, на фасаді торгового приміщення господарюючого суб'єкта повинна бути вивіска з вказівкою назви господарюючого суб'єкта і власника або уповноваженого їм органу. Біля входу в це приміщення на видному місці розміщується інформація про режим роботи. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка з вказівкою назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарської діяльності, що організував торгівлю, а також прізвища, імені і по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка з вказівкою його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності і назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

 При цьому режим  роботи господарюючого суб'єкта  встановлюється по узгодженню  з виконкомами місцевих рад.

 У разі планового  закриття торгового приміщення (для  проведення санітарних заходів,  ремонту, технічного переобладнання і т.п.) господарюючий суб'єкт повинен повідомити про це громадян, помістивши поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату і період закриття.

 Деякі з вищеназваних  торгових точок відносяться до  малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невеликій (площею до 30 кв. метрів) споруді торгово-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без встановлення фундаменту (тобто воно не повинне мати поглиблений в грунт фундамент і перевищувати по висоті 4 метри.

 Розміщення споруд  малих архітектурних форм здійснюється згідно дозволів, які видаються відповідними місцевими виконкомами міськрад, а в містах Києві і Севастополі міськими держадміністраціями.

2.Організаційно правові  форми торгівельної діяльності.

 В Україні чинне  законодавство дозволяє здійснювати  торгівельну діяльність у різних організаційно-правових формах. Відповідно до п.1 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання як зі створенням, так і без створення юридичної особи.

 Правове регулювання  створення та діяльності суб'єктів  під-приємницької діяльності в Україні здійснюється відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів.

 У Господарському кодексі  зазначено, що суб'єк-тами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:*

 громадяни України,  інших держав, не обмежені законом  у правоздатності або дієздатності;*

 юридичні особи всіх  форм власності, встановлених  Законом України «Про власність». і

 До першої групи  суб'єктів належать фізичні особи,  які здійс-нюють підприємницьку діяльність без створення юридичної осо-би. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від свого імені, на свій ризик громадянами, які відповідають усім майном, що належить їм на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути поширене стягнення). Вимоги кредиторів фізичної особи - суб'єкта підприємництва задоволь-няються за рахунок належного їй майна, на яке може бути, звернене стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Він стосується і громадян-підприємців. На від-міну від інших форм підприємництва ця форма підприємництва не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна і внесків осіб, а ґрунтується на приватному господарюванні.

 Обов'язковою вимогою  до індивідуальних підприємців є дер-жавна реєстрація - в результаті саме державної реєстрації вони набувають статусу суб'єктів підприємництва і на підставі реєстраційних документів мають право систематично займатись торгівельною діяльністю. Якщо громадянин не пройшов державну реєстрацію як суб'єкт підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним занятттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва. Навіть більше, якщо фізична особа займається підприємницькою діяль-ністю без реєстрації, то вона порушує чинне законодавство і до неї можливе застосування правових санкцій.

 Особливістю цієї категорії  громадян є те, що вони можуть  здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи винятково як суб'єкти підприємництва. Більш того, можли-вість здійснювати підприємницьку діяльність є однією зі складо-вих елементів правоздатності громадян. Цивільний кодекс Укра-їни називає у змісті правоздатності громадян право здійснювати підприємницьку та іншу не заборонену законодавс-твом діяльність.

 Господарським кодексом  передбачено, що суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Отже, не можуть бути суб'єктами підприємництва особи, визнані у вста-новленому порядку недієздатними (внаслідок душевної хвороби або слабоумства) або обмежено дієздатними (внаслідок зловжи-вання алкогольними напоями або наркотичними речовинами).

 Підприємцями можуть бути особи, які досягли віку цивільного повноліття - 18 років, із яким закон пов'язує настання повної дієздатності (єдиним винятком є досягнення повної дієздатності до досягнення 18 років особами, які вступили у шлюб). Це пояснюється тим, що підприємницька діяльність не є звичайною трудовою діяльністю, яку вправі здійснювати особи, які досягали 16 років. Підприємництво, як було показано, припус-кає самостійну майнову відповідальність та прийняття на себе ризику, отже, потребує такого рівня свідомості і волі, при якому особа здатна повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.

 Господарський кодекс  містить також категорії громадян, що не мають права займатися  підприємницькою діяль-ністю.

 Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.92 р. заборонив безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівни-кам, заступникам керівників державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування.

 Другу групу суб'єктів  підприємницької діяльності складають юридичні особи - організації, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному або третейському суді.

 Ознаки юридичної особи:

 Організаційна єдність  - юридична особа має внутрішню  структуру, що одержує своє  вираження і закріплення в  його статуті.

 Майнова відокремленість  - лише організація, що володіє  відокремленим майном, є самостійним  і повноправним учасником правовідносин.  Для комерційних юридичних осіб ознака майнової відокремленості конкретизована у вигляді наявності самостійного балансу.

 Участь у господарському  обороті від свого імені. Якщо  перші дві ознаки створюють  необхідні передумови для самостійної  участі юридичної особи в господарському обороті, то ця ознака показує, що юридичні особи можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обо-в'язки.

4. Самостійна майнова  відповідальність. Оскільки юридична  особа набуває від свого імені  права та обов'язки, вона має  нести пов'язані з ними зобов'язання та відповідальність.

 Відповідно до Цивільного  кодексу України юри-дична особа  відповідає за своїми зобов'язаннями  належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідає за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи.

 Норми про самостійну  відповідальність юридичної особи  ґрунтуються на ознаці майнової  відокремленості. Саме тому існує  роздільна відповідальність юридичної  особи та її засновника (засновників)  або власника її майна. Винятки  з цього правила можуть установлюватися  лише законом або установчими  доку-ментами юридичної особи. Так, у повному товаристві його учас-ники відповідають за його борги не тільки своїми внесками в майно товариства, а й усім належним їм майном. Учасники товариства з додатковою відповідальністю можуть бути притяг-нуті до зобов'язань цих юридичних осіб.

 Правоздатність юридичної  особи має цільовий характер. Вона може мати права і нести  обов'язки, що відповідають цілям  її діяльності, передбаченим в  установчих документах. Для досягнен-ня  статутних цілей юридична особа  може здійснювати будь-який вид  діяльності, що не суперечить  установчим документам і не  заборонений законом.

 Юридична особа має  не тільки правоздатність, а й дієздатність. Вони виникають одночасно з моменту державної реєстрації юри-дичної особи і супроводжують юридичну особу протягом всього її існування.

 Юридична особа здійснює  дієздатність через свої органи, тобто структурні підрозділи, спеціально призначені для розробки та виявлення волі юридичної особи, які укладають угоди без довіре-ності. Органи юридичної особи можуть бути одноособовими і колегіальними, такими, що призначаються або вибираються.

 Підприємницькою діяльністю мають право займатися юридич-ні особи - комерційні і некомерційні організації, причому некомерційні організації здійснюють її в певних межах як епізодичні учасники підприємництва.

 В основному, підприємницьку діяльність здійснюють комер-ційні юридичні особи, основною ціллю діяльності яких є одер-жання прибутку. Отже, будь-яка комерційна організація є суб'єк-том підприємницької діяльності, у той час як не всякий суб'єкт підприємництва є комерційною організацією.

 Комерційні юридичні  особи можна класифікувати за  різними критеріями. Якщо критерієм класифікації обрати вид речового права на належне йому майно, то комерційні юридичні особи підрозділяються на: а) юридичні особи, що володіють правом власності на майно (наприклад, господарські товариства); б) юридичні особи, що володіють правом повного господарського веден-ня майна (наприклад, державні підприємства); в) юридичні особи, що володіють правом оперативного управління майном (наприк-лад, казенні підприємства).

 Якщо обраним критерієм  розмежування комерційних юридич-них  осіб є права їх засновників  (учасників) стосовно майна юридичних  осіб, то можна розрізняти: а) юридичні  особи, учас-ники яких мають  зобов'язальні права стосовно  них (господарські товариства); б)  юридичні особи, стосовно майна  яких їх заснов-ники (учасники) мають право власності або інше речове право (наприклад державні підприємства).

 Найпоширенішою є класифікація  комерційних юридичних осіб за  організаційно-правовою формою на: господарські товариства (акціонерні, товариства з обмеженою) відповідальністю  і товарис-тва з додатковою  відповідальністю, повні і командитні  товарист-ва, державні і комунальні  підприємства, а також виробничі кооперативи. У законодавстві України немає вичерпного переліку організаційно-правових форм комерційних юридичних осіб.

 У законодавстві немає  визначення поняття «організаційно-правова  форма» суб'єктів підприємництва, однак це нове поняття є одним із тих, що часто зустрічаються і широко вживаються у законодавстві і практиці стосовно юридичних осіб.

 Під організаційно-правовою формою підприємницької діяль-ності розуміють сукупність майнових і організаційних відміннос-тей, способів формування майнової бази, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальності один перед одним і контрагентами.

 Як можна зрозуміти  із самого поняття, організаційно-правова  форма передбачає поєднання організаційних  і правових ознак, що характеризують  особливості як створення юридичної  особи, так і її діяльності. Різноманіття організаційно-правових форм діяльнос-ті підприємців обумовлено багатьма факторами, у тому числі й тим, що кожна з форм має свої переваги та недоліки, які виявляються по-різному залежно від сфери діяльності, масштабу суб'єкта тощо.

3. Публічні вимоги щодо  порядку здійснення торгівельної  діяльності.

 Суб'єкт господарювання  провадить торговельну діяльність  після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо). Суб'єкт господарювання для провадження торговельної діяльності може мати роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо).

 Торговельні об'єкти  розміщуються в установленому  порядку.

 Суб'єкти господарювання  повинні забезпечити:

- відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності  у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

- наявність на видному  та доступному місці куточка  покупця, в якому розміщується  інформація про найменування  власника або уповноваженого  ним органу, книга відгуків та  пропозицій, адреси і номери телефонів  органів, що забезпечують захист  прав споживачів;

- розміщення торговельного  патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;

- продаж товарів згідно  з установленими правилами і  нормами.

 На вимогу споживача  відповідальний працівник суб'єкта  господарювання повинен надати  йому «Порядок провадження торговельної  діяльності та правила торговельного  обслуговування населення», Закон  України «Про захист прав споживачів»,  санітарні норми, ветеринарні  документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб'єкта господарювання.

 Суб'єкт господарювання  самостійно вирішує питання забезпечення  торговельних приміщень (місць)  обладнанням (холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо), реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства та нормативних документів.

 Засоби вимірювальної  техніки, що використовуються у торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому законодавством порядку.

 На фасаді торговельного  об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю:

- для юридичної особи  - найменування, адреси і номера  телефону;

- для фізичної особи  - підприємця - прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив таку реєстрацію. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.

 Режим роботи торговельного  об'єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.

 У разі закриття  торговельного об'єкта для проведення  санітарних заходів, ремонту,  технічного переобладнання та проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен розмістити поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

 Заклад ресторанного господарства:

- забезпечує наявність  асортименту продукції, що затверджується  відповідно до типу закладу або класу (ресторан, бар) його власником (керівником);

- виготовляє продукцію  з дотриманням вимог, передбачених  нормативними документами, а також  має право розробляти і виготовляти  фірмові страви, технологічна документація  яких затверджується в установленому  порядку.

 Торговельна діяльність  суб'єкта господарювання припиняється  у порядку, встановленому законодавством.

 Працівники суб'єкта  господарювання зобов'язані забезпечити  реалізацію прав споживачів, визначених  Законом України «Про захист  прав споживачів», виконувати  ці правила та вимоги інших  нормативно-правових актів, що  регулюють торговельну діяльність. Працівники, залучені до виготовлення, зберігання та реалізації харчових  продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані мати спеціальну підготовку.

 Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

 У документах на  товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.