Поняття,ознаки та принципи організації і діяльності механізму
Вступ
Актуальність теми.Перед кожною державою постає велика кількість завдань, які вона повинна виконати з метою забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільства, тому проблема зміцнення державного механізму має особливе значення.
Актуальність цієї теми полягає в значенні механізму держави, можливості його впливу на різні сторони суспільного життя. Соціальна спрямованість держави передбачає розширення сфери її втручання в суспільне життя для вирішення питань макроекономіки, розвитку галузі виробництва, соціального захисту громадян - підтримки і розвитку системи освіти, культурно-освітніх закладів, медицини. Однак з іншого боку розширення впливу держави на суспільні відносини не повинно приводити до тоталітарних зазіхань державної влади, до нехтування правилами, свободами людини і громадянина прерогативами самоврядного у своїй основі суспільства. Розмежування пріоритетів громадянського суспільства і державної влади повинно вирішуватись на рівні конституціоналізму. Так, Конституція України закріплює принципи відповідальності держави перед людиною дії (ч.2 ст.З), обмеження діяльності державної влади і самоврядування законом (ч.2 ст.6; ч.2 ст.19).
Фундаментальні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених дають уявлення про принципи організації державної влади, особливості функціонування державних органів, міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування. Певні аспекти механізму держави, в тому числі поділ влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову аналізували сучасні вітчизняні дослідники: В.Журавський, В.Колісник, В.Котюк, О.Михайленко, В.Прилуцький, П.Рабинович, М.Цвік, С.Шевчук.
Деяким проблемам значення місця і ролі механізму держави в політичному, економічному житті суспільства були присвячені роботі зарубіжних вчених: С.Алексєєва, Р. де Біара, Б.Гурне, М.Марченка, Ф.Сулейманова.
Для нашої країни питання про механізм держави має особливу актуальність, тому що вона знаходиться на перехідному етапі від тоталітарного режиму до демократичної держави. Офіційне визнання необхідності формування в нашій країні правовоїдержави викликало пожвавлення дослідження проблем пов'язаних із державою і, зокрема, з її механізмом. У своїй роботі я спробую розкрити поняття державного механізму та значення його для держави, охарактеризувати принципи його організації і діяльності та шляхи вдосконалення.
Об'єктом дослідження- механізм держави як цілісна система.
Предметом дослідження є тенденції та перспективи функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування в умовах формування демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства.
Метою дослідження є з'ясування місця й ролі механізму держави в суспільстві. Дослідження проблематики функціонування механізму і апарату держави дає змогу більш предметно аналізувати нові для вітчизняної науки, але , надзвичайно актуальні й складні питання його кадрового забезпечення, проходження державної служби, бюрократії.
Ця мета конкретизована
у комплексі науково-
- з'ясувати основні ознаки,принципи організації та діяльність механізму держави;
- уточнити в зв'язку з цим визначення органу держави,як основного структурного елементу механізму держави;
- дослідити діяльність та основні проблеми системи державних органів в сучасних умовах та намітити шляхи їх розв'язання;
Теоретичною та інформаційною базою мого дослідження послужили праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених в державному регулюванні України,Закони України,власні спостереження,а також інформація Інтернет.
Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового обґрунтування організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.
Філософсько-методологічною
основою дослідження є
Системний метод застосовувався при аналізі понять "механізму держави", "державний орган", "виконавчі органи". Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов'язані з видами державних органів та їх місцем у правовій системі зарубіжних держав, проблемами делегування законодавчих повноважень у сучасних демократичних країнах. На підставі методу прогнозування формувались пропозиції щодо вдосконалення судової діяльності в Україні. Крім загальних методів використовувались й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку функціонування державних органів самоврядних структур. Державні органи для прийняття оптимальних рішень повинні врахувати результат досліджень. Можливості цього методу в державно-правових дослідженнях на сучасному етапі застосовуються недостатньо.
Структура й обсяг роботи. Відповідно до мети завдань, об'єкта й предмета дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків , та списку використаної літератури,загальним обсягом 35сторінок.
Розділ 1.Поняття,ознаки та принципи організації і діяльності механізму
Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механізмом держави.
Механізм держави - це система державних організацій, які складаються з державних органів, державних підприємств і державних установ, які здійснюють її завдання і реалізують її функції.
Державні підприємства і установи — це організації, що під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної із створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи).Про державні підприємства і установи як складові частини системи державних організацій слід сказати, що вони являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть вважатися державними органами, вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів тільки їм властивою організаційною структурою, характером повноважень. До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно в сфері своєї діяльності, у рамках даного підприємства чи установи. Державні підприємства і установи як різновид державних організацій не можна ототожнювати з органами держави, в той же час їх не можна й протиставляти, тому що державний апарат в процесі здійснення державного керівництва, забезпечує практичну реалізацію функцій держави саме завдяки діяльності підприємств і установ, якими він керує. Для кращого розуміння сутності державних підприємств і установ потрібно проаналізувати чинне законодавство, що регулює різні аспекти їх створення і діяльності. Так, згідно з Законом "Про підприємництво в Україні" вони є основною організаційною ланкою народного господарства. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має самостійний баланс та права юридичної особи для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності. Підприємства мають право здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законодавством України, якщо вони відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", до механізму держави в Україні у повному обсязі відносяться лише державні підприємства, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами. Тлумачення механізму держави як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але і забезпечують життєдіяльність всього суспільства, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в статті 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".
Механізм держави - це складна ієрархічна структура державних органів, закладів, підприємств за допомогою яких здійснюється державне управління суспільством і захист його основних інтересів.5.73]
До механізму держави належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, контрольно-наглядові органи, збройні загони людей (армія, флот, поліція), установи примусу (тюрми, колонії), спеціальний пропагандистський апарат (ЗМІ).
Механізм держави має певні характерні ознаки:
а) це ієрархічна система побудована на позиціях ординації і субординації;
б) це цілісна система зовнішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови. Кожен із суб'єктів механізму держави, як його системний елемент органічно пов'язаний із всіма іншими його елементами. Первинним елементом являються державні органи;
в) наявність можливості реалізації
функцій і завдань організаційними,
фінансовими, матеріальними засобами
примусу;
г) наявність у державних
органів, підприємств і установ своїх
повноважень, як
правової основи їхньої діяльності.
Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, включає в себе органи, блоки, підсистеми, і навіть, самостійні гілки влади.
Так, одну із підсистем утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави.
Друга підсистема - місцевого рівня: ради, адміністрації і їх голови. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: міліція, СБУ.
В літературі можна зустріти ототожнення термінів "механізму" і "апарату" держави. Однак поняття "механізму держави" є значно ширше, ніж поняття "державного апарату" і за складом і за структурою.
Механізм держави повинен розглядатися не як просто сукупність складових його елементів, а як система цих елементів.
Тлумачення механізму держави як системи всіх державних органів, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним методом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в ст.1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціально-правова держава". Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішеними громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку.
Принципи організації і діяльності механізму держави - це основоположні керівні начала, ідеї, які лежать в основі організації ідеальності механізму держави. Більшість із принципів є конституційно закріплені, до них належать:
1. Принципи демократії
Означає, що діяльність механізму відбувається за участі широких народних мас, а діяльність державних органів широко висвітлюється в засобах масової інформації. Важливим принципом демократичної організації мас-медіа є плюралізм влад у суспільстві. Контроль панівних економічних і політичних груп над головними мас-медіа означає кінець демократії або її істотну деформацію.
У демократичній державі інформаційна влада потребує контролю збоку суспільства. У більшості західних демократій існують спеціальні органи контролю за ЗМІ, які стежать за дотриманням ними моральних і правових норм.
Для того, щоб в Україні відбулися позитивні зрушення в області діяльності ЗМІ в першу чергу повинні бути прийнятими закони "Про пресу", "Про журналістику".
2. Принцип законності.
Означає,
що всі без винятку структурні
елементи механізму держави повинні діят
3. Принцип гуманізму.
Полягає в тому, що кожен державний орган своєю діяльністю повинен здійснювати захист інтересів людини, особистості, охорони прав людини і громадянина. Конституція (ст. 3) уперше в основах конституційного ладу проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це положення знаменує принциповий поворот у взаємовідносинах громадянина і держави. Безумовно, зміни не можуть відбутися швидко, але конституція гарантує новий шлях розвитку України як демократичної, правової, соціальної держави.
4. Принцип національної рівноправності.
Забезпечує
згоду між різними частинами
суспільства, різними соціальними прошарками
5. Принцип розподілу влади.
Закріплений у ст. 6 Конституції України . Він означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізується різними державними органами , які стимулюють і урівноважують одна одну в процесі виконання своєї функції. Поділ влади об'єктивно виражається в спеціалізації державних органів за видами діяльності, які наділяються відповідною компетенцією, самостійні й незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю спрямувати і контролювати одна одну.[10.12]
Теорія поділу влад має складну історію свого становлення і розвитку. Традиційно її пов'язують з ім'ям Ш.Мотеск'є, який виробив схему, у відповідності до якої влада в державі повинна поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами. Пізніше Ж.-Ж.Руссо запропонував розглядати ці 3 гілки влади як особливі явища найвищої влади всього народу.
У вітчизняній історії ще задовго до Ш.Мотеск'є були спроби створити конституційний проект незалежної України - "Пакти і Конституція Пилипа Орлика" 1710 року. Вона написана під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали основні принципи республіканської форми правління. Основним її положенням було проголошення України незалежної від Москви та Польщі, і звичайно, в тогочасних умовах ця конституція не мала бути втілена в життя.
Вперше конституційне закріплення теорія поділу влад одержала у Конституції CША 1787 року у якій від імені всього американського народу були розподілені повноваження органів держави - конгресу, президента і підзвітних йому міністрів, суддів. Крім цього теорія була доповнена системою взаємних досягнень і противаг. Наприклад, у конституціях деяких країн додатково виділяють виборчу владу.
В історії нашої держави більш як сімдесят років принцип поділу влади не міг бути втілений в державне будівництво, тому що цей принцип несумісний з ідейними доктринами пролетаріату, з керівною і спрямовуючою силою суспільства і держави. Тому тільки після проголошення незалежності перед Україною постала проблема втілення цього принципу в державний лад. Цей принцип дає змогу створити систему стримування і противаг. Прикладом цієї системи є прийняття закону Верховною Радою України з одного боку і підписання його президентом з іншого, який має право накладання "вето".
6. Принцип професіоналізму.
За допомогою цього принципу створюються сприятливі умови для підбору і розстановки високопрофесійних осіб, висока організація праці забезпечить ефективну діяльність механізму держави.
7. Принцип ненасильства.
Цим принципом передбачено, що у роботі держаних органів основна роль належить організаційним та виховним методам. Метод примусу - другорядне, допоміжне значення. Принцип позапартійності державної служби, відокремлення церкви від держави означає, що в державних органах не можуть утворюватись структури політичних партій, релігійні організації. Відокремленість церкви від держави є однією з ознак сучасної правової держави. Світський характер України полягає у відсутності над державою церковної ієрархії. Цей принцип проявляється в громадському правосудді, в державній реєстрації актів громадянського стану.
Юридична наука передбачає і ряд інших принципів, таких як принцип лейтимності, науковості, обліку і контролю, суверенності.
Отже, механізм держави забезпечує не тільки правове регулювання та стимулювання функціонування цілісної держави, але суспільну безпеку країни.Він допомагає врегулювати проблеми громадкості,коли потрібно втрутитись,та забезпечує захист прав грмадянина держави.
Розділ 2.Орган держави - основний структурний елемент механізму держави
2.1.Поняття,ознаки та види органів держави
Завдання і функції української держави реалізуються через діяльність відповідних державних органів, правовий статус яких закріплюється в Конституції України, інших нормативно-правових актах.
Державний орган є основним структурним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату.
Орган держави - це окремий службовець чи структурно-організований державою або безпосередньо народом колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідним матеріально-технічним забезпеченням, створений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.
Він володіє рядом загальних ознак, які відрізняють його від наддержавних органів громадсько-політичних організацій. Зокрема, тільки державний орган виступає в межах своєї компетенції як офіційний виразник інтересів усього суспільства. Всі державні органи обов'язково створюються і функціонують відповідно до норм права й на підставі їх наділяються владними повноваженнями, які дають змогу здійснювати політику заходами не тільки переконання, а й примусу. Крім того, за ознаками спеціалізації державні органи в механізмі держави структурно відокремлені. Вони реалізують свої повноваження, функціонально взаємодіючи між собою.
Існує ряд специфічних ознак державних органів:
1.Формується державою чи безпосередньо народом (наприклад парламент) у відповідності до закону і функціонує на його основі.
2.Має передбачені конституцією функції, які виконує від імені держави.
3.Володіє державно-владними повноваженнями, які дозволяють державним органам здійснювати юридичні зобов'язальні дії:
а)видає нормативні і індивідуальні акти;
б)здійснює контроль
за точним і неухильним виконанням обов'язків,
передбаченими цими актами;
в)забезпечує і захищає ці обов'язки від порушень шляхом застосування мір виховання, переконання, а в разі необхідності -державного примусу.
4.Функціонально взаємодіє з іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом: "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом не відноситься до діяльності державних органів.
5.Складається із службовців, які знаходяться в особливих відносинах один з одним, порядок використання ними владних повноважень встановлюється законом і дістає конкретизацію в інструкціях, розпорядженнях.
6.Має необхідну базу - майно, яке знаходиться в його оперативному управлінні, джерело фінансування - державний бюджет.
7.Має організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності.
У відповідності до структурно-функціонального принципу інститути держави можна поділити на:
- організаційні (інститут президента; інститут парламенту).
- функціональні (інститут референдуму, інститут адміністративного контролю).
Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші появляються (інститут участі громадян в управлінні державою).
Специфічні інститути існують в мусульманських державах.
Органи української держави можна класифікувати за різними ознаками:
1. За способом виникнення їх розділяють на первинні і вторинні. Первинні ознаки державної влади не створюються ніякими іншими органами. Вони обираються за встановленою процедурою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборами (Верховна Рада України, Президент України). Похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями (Адміністрація Президента України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини).[11.224]
2. За обсягом владних повноважень органи Української держави поділяються на вищі (парламент України, президент України, Кабінет Міністрів України), місцеві (місцева державна адміністрація). Не всі місцеві органи є державними (наприклад органи місцевого самоврядування). Вищі органи держави найбільш повно уособлюють державну владу, яка поширюється на всю територію держави. Місцеві органи держави функціонують в адміністративно-територіальних одиницях (область, район).
3. За широтою компетенції виділяють органи держави загальної
і спеціальної компетенції. Органи загальної
компетенції вирішують широке коло
питань. Наприклад, уряд
України, виконуючи Конституцію і Закони
України бере активну участь у реалізації
всіх функцій держави. Так, згідно ст. 116
Конституції України Кабінет
міністрів забезпечує державний суверенітет
і економічну самостійність держави,
вживає заходи щодо забезпечення прав
і свобод людини, громадянина. Органи спеціальної
(галузевої)
компетенції спеціалізуються на виконанні
однієї функції – одного виду діяльності
(наприклад,
Прокуратура України).
4. За видами діяльності на основі принципу поділу влади державні органи поділяються на законодавчі, виконавчі і судові.
Органи державної влади розрізняють за тим, що одні з них колективні утворення (наприклад Верховна Рада України, яка складається з 450 народних депутатів), а інші представлені однією особою (Президент України). За загальним правилом орган держави складається із колективу державних службовців правовий статус яких визначається законами і конкретизується в посадових інструкціях, штатних розкладах. До державних службовців і посадові особи, які мають владні повноваження, видають правові акти, самостійно проводять їх в життя. Службовці безпосередньо матеріальних благ не виробляють, тому утримання їх покладається на суспільство. Вони отримують заробітну платню в державному органі відповідно до займаної посади.
Для державного апарату необхідні спеціально підготовлені кадри чиновників, які володіють кваліфікацією і професіоналізмом. Прошарок людей, задіяних в діяльності державних органів, відзначають як бюрократію. Даний термін використовують і для негативної характеристики таких проявів в державному апараті як формалізм, кар'єризм, байдужість до людей і їх потреб. Щоб побороти негативні явища використовують демократичні методи і стиль роботи. Існує ціла система спеціально розроблених механізмів покликаних стримувати бюрократизацію. Ефективні такі методи, як переведення державних службовців на роботу по контракту, заборона державним службовцем брати участь у комерційній діяльності.[2.4]
Управлінський апарат повинен бути інструментом органів влади, який вибраний і контролюється народом.
Органи держави можна класифікувати за різними підставами.
За способом виникнення вони поділяються на первинні і похідні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони або виникають в порядку спадкування (спадкова монархія), або обираються по встановленій процедурі і отримують владні повноваження від виборців (представницькі органи). Похідні ж органи створюються первинними, які і наділяють їх владними повноваженнями. До них належать виконавчо-розпорядчі органи, органи прокуратури і т.д.
За об'ємом владних повноважень органи держави поділяються на вищі та місцеві. Правда, не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи місцевого самоуправління). Вищі органи держави найбільш повно уособлюють державну владу, яка поширюється на всю територію держави. Місцеві органи влади функціонують в адміністративно-територіальних одиницях (графствах, округах, провінціях і т.ін.), їх повноваження поширюються лише на ці регіони.
За
широтою компетенції виділяютьс
Органи держави бувають виборні і призначаємі, колегіальні і одноособові. На механізм держави, класифікацію її вищих органів безпосередній вплив здійснює принцип розподілу влад, у відповідності з яким створюються органи законодавчої, виконавчої і судової влади.
Законодавчі органи.
Право видання законів належить, як правило, вищим представницьким органам. Позначаються вони загальним родовим терміном "парламент". В Англії, Канаді, Індії, деяких інших країнах термін "парламент" - власна назва законодавчого органу, в інших країнах він називається інакше.
Розквіт парламентаризму приходиться на період становлення і розвитку буржуазного суспільства. Саме тоді склалося коло його основних повноважень: прийняття законів, затвердження бюджету, контроль над урядом у формі запитів і обговорення його діяльності, вираження довіри чи недовіри і т.д. Все це отримало своє узагальнене вираження в принципі парламентаризму. З ускладненням суспільного життя, в ході соціального і науково-технічного прогресу зазвичай спостерігається зростання ролі уряду і зниження ролі парламенту.
В більшості країн світу парламенти складаються з верхньої і нижньої палат. Однопалатні парламенти існують в невеликих, унітарних державах (Данія, Фінляндія, Україна). Верхня палата завжди складає своєрідну противагу нижній палаті, яка частіше буває більш демократичною.[1.195]
Глава держави.
Розділена на три гілки державна влада не перестає бути єдиною і суверенною: у неї єдине владоутворююче джерело - народ; вона виражає єдині корінні інтереси населення країни. Тому самостійність органів законодавчої, виконавчої і судової влади не абсолютна, а відносна. Глава держави саме й покликаний забезпечувати узгодження функціонування цих органі в інтересах єдиної владної волі народу і досягнення загальнодержавних ціле. В сучасних державах глава держави, за загальним правилом, є одноособовим: в конституційних монархіях - монарх, в республіках -президент.
Монарх в силу конституційних положень або традицій, які склалися в конкретному суспільстві, володіє рядом прав стосовно парламенту: скликання сесій, розпуск (звичайно нижньої палати), призначення членів верхніх палат (там, де це прийнято), затвердження і опублікування законів. Він призначає або затверджує главу уряду і міністрів, але з врахуванням думок фракцій партійної більшості або коаліцій фракцій парламенту. Формально він вважається верховним головнокомандуючим і представляє країну в міжнародних відносинах. Але фактично ці повноваження здійснюються урядом або відповідним міністром.[13.192]
