Попередня злочинна діяльність
ПЛАН
Вступ
Злочин - це історичний феномен, зло, яке породжується конкретною людиною і направлене проти людини. Він виступає як наслідок нездатності суб′єктів знайти дозволені форми вирішення життєвих проблем. Сам термін „злочин” має декілька значень. З однієї сторони цей термін охоплює всі передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні дії, які в силу їх суспільної небезпеки тягнуть покарання. З іншої сторони, злочин розуміється, як закінчене діяння. Проте, розуміння злочину є неповним, якщо даним поняттям не охоплюється незакінчене злочинне діяння, тобто попередня злочинна діяльність. Так, в чинному законодавстві передбачена (ст.ст. 14, 15 КК України) незавершеність злочинного діяння та кримінальна відповідальність за неї (ст. 16 КК України).
Оскільки, боротьба зі злочинною діяльністю є ефективною, коли з нею боряться не в загальному, а в кожному конкретному випадку вчинення злочину, незалежно від того чи закінчений злочин, чи незакінчений. Тому, не останню роль відіграє вірне визначення в кримінальному законі поняття незакінченого злочину, стадій вчинення злочину та відповідальності за попередню злочинну діяльність ( готування до злочину і замах на злочин ).
Для суспільних відносин,
що існують на сьогодні в нашій
країні, небезпечним є не тільки
завершені в повній мірі злочини,
а й умисні дії, що входять до складу
попередньої злочинної
Отже, актуальність та доцільність існування кримінальної відповідальності за попередню злочинну діяльність зумовлена об′єктивною необхідністю, оскільки діяння особи, навіть перерване на певному із його етапів, становить певну суспільну небезпечність, а притягнення особи до відповідальності є виконанням принципу невідворотності кримінальної відповідальності. З іншого боку, встановлення такого роду відповідальності спрямовується на превенцію злочинів, відвернення настання шкоди, що може бути завдана закінченим злочином.
1. Поняття готування до злочину, як виду попередньої злочинної діяльності
Кримінальне право з перших років свого існування використовує інститут кримінальної відповідальності за вчинення готувальних дій для припинення, придушення в зародковому стані посягань на основи суспільного устрою, для придушення найбільш тяжких злочинів вже в момент їх виникнення.
Готування до вчинення злочину – це діяльність по створенню умов для вчинення злочину.
Готування до вчинення злочину за своїми фактичними властивостями не відрізняється від готувальних дій, свідомо спрямованих на досягнення будь-якого не суспільно-небезпечного результату. В усіх випадках готувальні дії створюють умови для подальшої діяльності.
Як вказувала Н.Ф.Кузнєцова: “Умови – це сукупність обставин, що готують і визначають можливість існування явища”.
При будь-яких готувальних діях немає ще самого здійснення дій, що безпосередньо призводять до результату, досягнення якого було ціллю в певному визначеному випадку. Розуміється, в дійсності, особливо коли дія створюється декількома людьми, коли використовуються складні механізми, коли дії є лише ланкою в цілому ланцюзі дій, межі між готувальними діями і безпосереднім здійсненням діяння по досягненню цілі, як правило, не виразні і не завжди можуть бути з точністю встановлені.
В якості дій, спрямованих на створення умов для вчинення злочину, готування дії в кінцевому рахунку можуть призвести до одного із слідуючих наслідків, що мають різне юридичне значення:
- до закінченого злочину;
- до замаху на злочин, коли, почавши безпосереднє вчинення злочину, особа не здійснює його за обставин, що не залежать від його волі;
- до припинення готувальних дій з причин, що не залежать від волі винного;
- до припинення злочинно. діяльності до її завершення актом добровільної відмови від вчинення злочину.
Саме, коли мова йде в кримінальному праві про відповідальність за готування до злочину, мається на увазі саме третій випадок (результат), тобто, коли ці дії були припинені за обставин, що не залежать від волі винного до того, коли особа приступила безпосередньо до вчинення злочину.
Так, сутністю готувальних дій до вчинення злочину є те, що вони є умовами вчинення злочину, вміщають в себе реальну можливість настання злочинного результату, яка внаслідок подальших дій виконання не реалізується в реальний злочинний результат за обставин, що не залежать від полі винного. Саме в створенні реальної можливості вчинення злочину і настання злочинного результату виявляється суспільна небезпечність готування до вчинення злочину.
Виходячи із сутності готувальних дій до вчинення злочину можна встановити наступні ознаки готування до злочину:
- Реальна можливість якого-небудь явища є реальністю об’єктивного світу. Тому в кожному конкретному випадку караності готувальних дій передусім повинно бути встановлено наявність в цих діях реальної можливості настання злочинного результату. Якщо дії настільки віддалені від вчинення злочину, що з них не витікає закономірна спрямованість їх на вчинення певного злочину, то не можна говорити про наявність в цих діях реальної можливості вчинення злочину. Їх навіть неможливо назвати готуванням. Наприклад, якщо особа купує взуття на легкій підошві, яке збирається використати для крадіжки майна, то самі вказані дії настільки віддалені від самої крадіжки, що не можна говорити про наявність в них реальної можливості настання злочинного наслідку, а тому карати особу за такі дії ще не можна.
- Особливості вчинення готування до злочину в часі мають суттєве значення для визначення наявності, а також характеру і степені суспільної небезпечності. Так, готувальні дії, що продовжуються систематично протягом тижнів, місяців, характеризують за загальним правилом, більш значиму суспільну небезпечність діяння і особи, що його вчинення. Отже, готувальні дії в часі передують безпосередньому вчиненню злочину. Проте, невірним є твердження деяких авторів, що злочинець приступає до вчинення злочину, тільки тоді, коли він закінчив готувальні дії.
- Готування, як будь-яка можливість, має значення не саме по собі, а лише у відношенні до того злочину, умови вчинення якого воно створює. Ми завжди говоримо, що особа вчинила “готування до того чи іншого злочину”, а не просто, що особа вчинила, які-небудь самостійно карані абстрактні готувальні дії. Тому, зміст готувальних дій, так як і їх суспільна небезпечність визначаються в першу чергу складами злочинів, умови виконання яких вони створюють. готування до вбивства різко відрізняється від крадіжки.
В винному створені готувальними діями умов для виконання злочину, в реальності можливість настання злочинного наслідку полягають умови кримінальної відповідальності за готування до злочину.
- Готування до злочину, як будь-яка можливість, за своєю природою є двоякою. В готувальних діях міститься не одна тенденція необхідного настання результату, як це має місце в подальших діях злочинця, а дві – настання і ненастання злочинного результату. Можливість настання злочинного результату в готуванні до злочину може перетворитися лише внаслідок вчинення злочину, але може перетворитися і в неможливість його настання.
Проте, про реальну можливість настання злочинного результату можна говорити лише в тому випадку, коли закономірна тенденція до спричинення злочинного результату в готувальних діях є основною і вирішальною. Суд робить висновок про суспільну небезпечність готування в тих випадках, коли встановить, що, якщо б не втручання зовнішніх обставин, то послідувало б вчинення (виконання) злочину і реальна можливість настання злочинного результату, що міститься в готувальних діях була б перетворена в дійсний злочинний результат. Так, наприклад, в діях особи, що цілиться в іншу особу, з наміром вбити, безспірно, міститься реальна можливість настання злочинного результату.
- Готувальні дії до вчинення злочину дії можуть створювати більшу чи меншу можливість для вчинення злочину. Так, наприклад, набуття пістолету створює певну можливість для вбивства, бо без нього неможливо вчинити вбивство вогнепальною зброю. Але купівля пістолету створює меншу можливість для вбивства, ніж дії особи, що прицілилась в свою жертву. Найбільшу можливість настання злочинного результату містять готувальні дії, що забезпечують всі необхідні умови для його настання. Наступним актом повинно бути уже саме виконання (вчинення) злочину. Тому, реальна можливість вчинення злочину залежить від суттєвості даних готувальних дій для настання злочинного результату, наближеності готування до злочину до вчинення самого злочину, від серйозності перешкод, які має подолати особа, від суб’єкту злочину.
- Готування не рівнозначне закінченому злочину, коли злочинний результат став уже реальним. Тому, як правило, суд призначаючи покарання за готування визначає нижчу міру покарання, ніж за закінчений злочин.
- Реальна можливість ніколи не може сама по собі перетворитися в дійсність. Так, дії по готуванню, що створюють лише реальну можливість для настання злочинного результату, самі по собі, без дій по виконанню не можуть вчиняти злочинний результат. Для того, щоб можливість настання результату, що містяться в готувальних діях, перетворити в дійсне настання, потрібна діяльність суб’єкта злочину, що спричинить такий результат такою діяльністю є вчинення злочину, дії замаху на злочин. Дії по виконанню злочину по мірі звичайного наростання закономірно і необхідно призводять до злочинного результату.
- Готування до злочину на відміну від дії по вчиненню злочину, як правило, віддаленні в просторі від конкретного об’єкта посягання. Наприклад, готувальні дії до вчинення вбивства, такі як набуття зброї і засобів вчинення злочину, можуть мати місце за десятки і сотні кілометрів від місця знаходження жертви. Внаслідок, готувальні дії можуть бути розпочаті і завершені без безпосереднього зіткнення з об’єктом посягання і навіть на значній відстані від нього.
В статті “О составе преступления” Т.В.Церетелі та В.Г.Макашвили, ставили в ряд цікавих питань про суспільну небезпечність при здійсненні готування і замаху на злочин, дещо перебільшують значення віддаленості готувальних дій в часі і в просторі від вчинення злочину. Вони пишуть, що, оскільки дії пов’язані з готуванням до злочину в просторовому і часовому відношенні знаходяться ще далеко від задуманого особою злочинного результату, це відкриває широку можливість для втручання різних сил та обставин. Готувальні дії, вказують вони, створюють лише дуже віддалену можливість настання суспільно-небезпечних наслідків.
Проте, як стверджує Дурманов Н.Д., що в такій загальній формі це твердження не може бути прийнято. Деякі готувальні дії за характером їх вчинення і їх значенню для скоєння злочину можуть представляти значну небезпеку і свідчити про стійкість умислу, не дивлячись на їх значну віддаленість в часі і просторі.
Таким чином, готування знаходиться в такому відношенні до злочинного результату і воно створює умови, реальну можливість настання злочинного результату. Готування розв’язується із злочинними результатами обумовленими зв’язками. Без подальшої злочинної діяльності готування (дії, що його становлять), як будь-яка можливість, скільки б не збільшувались, ніколи не зможуть призвести до злочинного результату.
Готування до злочину є початковою стадією вчинення злочину, одним із видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує діяння, яке є необхідною ознакою складу злочину.
Як зазначала Кузнєцова Н.Ф., що відповідно до закону, готування створює умови для вчинення злочину, тобто дії, що його складають поза самим вчиненням злочину. Як правило, готування знаходиться поза складом злочину, що передує виконанню злочину. Проте, цього твердження не потрібно робити висновок про те, що готування взагалі не пов’язано з складом злочину.
Як уже вказувалось, зміст готування та дії, що його становлять і їх суспільну небезпечність визначає склад злочину, умови виконання якого вони створюють. Саме склад злочину поновлює дії, що становлять готування конкретним змістом, саме він визначає видове поняття готування – готування до вбивства, готування до грабежу та інші види готування до конкретних злочинів.
Готування є небезпечним своїм зв’язком зі складом злочину. Так, Наумов А.В., вказує, що готування його складові дії мають свої особливості порівняно зі складом закінченого злочину, і що специфіка відноситься до об’єктивних ознак і суб’єктивної сторони готування:
- при готуванні до злочину ще відсутнє безпосереднє посягання на об’єкт задуманого злочину;
- будь-яке готування до злочину утворюють об’єктивну сторону готування до злочину, проте, дані дії не входять в об’єктивну сторону злочину, що готується.
Таким чином, склад готування до вчинення злочину характеризується власною (самостійною) об’єктивною стороною.
Для того, щоб визначити особливості готування необхідно розглянути детально його співвідношення зі складом злочину.
Об’єкт злочину самим безпосереднім чином впливає на зміст готувальних дій. За об’єктом злочину ми можемо визначити до якого злочину вчиняється готування. Життя та здоров’я особи потребують одних готувальних дій для посягання на них, винність обумовлює необхідність в інших. Дурманов Н.Д. також вказує, що вчинення готувальних дій конкретний об’єкт і предмет посягання в ряді випадків може бути ще точно не визначений, наприклад, особа, що готується до вчинення крадіжки, як правило, ще тільки в самих загальних рисах передбачає майбутній злочин, винний ще не знає, чи вчинить він крадіжку державного чи особистого майна та ін.
Проте об’єкт не тільки визначає зміст готувальних дій, але й їх суспільну небезпечність. Порівняно невелика цінність до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ст.14 ч.2 КК України).
Велике значення для визначення наявності в діях суб’єкта готування до того чи іншого злочину має об’єктивна сторона складу злочину: спосіб дії, передбачувана суб’єктом шкода. Предмету і знаряддя злочину, а також обстановка вчинення злочину.
З об’єктивної сторони готування до злочину може проявитися у різноманітних діяння, але загальним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення конкретного закінченого злочину. Це витікає також із законодавчого визначення готування до вчинення злочину (ч.1 ст.14 КК України), оскільки кримінальний закон перераховує лише активні форми даної стадії вчинення злочину. Очевидно, що ні одна з цих форм злочинної поведінки не може бути реалізована шляхом бездіяльності. Специфіка об’єктивної сторони готування до злочину полягає і в тому, що злочин при цьому не був доведений до кінця через причини, що не залежали від волі винного. При цьому потрібно враховувати два моменти:
- готування та дії, що його складають не повинні утворювати самостійний закінчений злочин;
- необхідно, щоб злочинна діяльність особи по підготовці задуманого особою злочину не була доведена до кінця незалежними від особи обставинами. Це значить, що злочинна діяльність обмежилась готуванням до злочину, будучи перерваною не по волі винного.
Різноманітні готувальні дії суттєво відрізняються за їх значенням для майбутнього вчинення злочину. В ряді випадків ця обставина має суттєве значення для визначення наявності, характеру і степені суспільної небезпечності готування та дій, що його складають.
В одних випадках вчинення певних готувальних дій є обставиною, без якої неможливо чи по крайній мірі, дуже ускладнене вчинення злочину. В інших випадках готувальні дії не мають суттєвого значення для вчинення злочину.
В тих випадках, коли той чи інший спосіб дії чи застосування тих чи інших засобів належить до ознак складу даного злочину, набуття чи пристосування відповідних засобів є обставиною, що має суттєве значення для виникнення злочину.
В дуже багатьох випадках дії, що утворюють готування не є необхідними для вчинення злочину, останнє може бути вчинено і без актів готування. Ці акти відіграють вторинну і випадкову роль у вчиненні злочину. Наприклад, набуття мішків для виносу викрадених речей, як правило, не має суттєвого значення для подальшого злочину.
Таким чином, в одних випадках готування є необхідною ланкою в ланцюгу дій по здійсненню злочину; без вчинення даних дій злочинець не може здійснити злочин. В других випадках злочин може бути вчинений і без готування, воно лише в деякій мірі прискорює чи полегшує вчинення злочину.
При розгляді готування до злочину необхідно враховувати також його наближення до моменту вчинення злочину і ступінь виконання готувальних дій, що створюють умови вчинення злочину.
В одних випадках особа вчиняє тільки віддалені від вчинення злочину дії, що деколи називаються готуванням до готування. В других випадках готування безпосередньо передує вчиненню злочину.
На рахунок суб’єкту злочину, то суб’єктом готування може бути тільки та особа, яка є суб’єктом злочину. Тому, якщо закон вимагає посадового положення суб’єкта чи певного відношення до жертви (опікун) та інше, то такі ж правила про суб’єкт злочину поширюються і на суб’єкта готування до злочину.
Із суб’єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим учасником, тобто винний усвідомлює, що він створює певні умови з метою вчинення злочину або бажає створити такі умови. Особа, вчиняючи готування до злочину, усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає можливість чи необхідність вчинення з їх допомогою задуманого чи спланованого нею злочину і бажає вчинення злочину. При цьому винний має намір не обмежуватися лише підготовкою до злочину, яка може бути закінченою чи незакінченою, а вчинити дії, що призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. Відповідальність за готування до злочину може мати місце лише в тому випадку, коли умислом винного охоплюється вчинення конкретного злочину і винний усвідомлює, що після вчинення готувальних дій, якими створюються умови вчинення злочину, він вчинить і цей злочин.
Стаді готування завжди передбачає наявність прямого умислу у відношенні суспільно-небезпечного наслідку, на спричинення якого спрямована діяльність винного. Говорити про підготовку умов вчинення злочину можна лише в тому випадку, коли воля винного прямо спрямована на досягнення суспільно-небезпечного наслідку. Не можна готуватися до спричинення наслідків, настання яких особа не бажає, а тільки допускає їх можливість.
В монографіях та підручниках з кримінального права нічого не вказується про особливості умислу при готуванні, тим самим передбачається, що умисел при готуванні не має яких не будь специфічних рис в порівнянні з умислом при закінченому злочині. Проте та обставина, що діяльність особи переривається на першій, дуже ранній стадії розвитку злочину, знаходить своє відображення в характері умислу.
При конкретизованому умислі (визначеному) простому умислі особа передбачає точку мету і ціль, на досягнення яких і спрямовує свої дії.
В багатьох (в більшості) випадках при готуванні умисел має нерозвитий, неконкретизований чи не в повній мірі визначений характер. Наприклад, суб’єкт вирішив вчинити крадіжку, готується до вчинення цього злочину, але він ще не знає де і коли, яке майно і яким шляхом він вкраде. Конкретизація умислу нерідко має місце після завершення стадії готування, коли винний вирішує, в залежності від створених ним умов, - вчинити певний злочин чи відмовитись від нього.
В ряді випадків умисел при
готуванні має нестійкий
Як вказує Кузнєцова Н.Ф., мотиви та цілі злочину також впливають і на спрямованість готувальних дій. Так, в залежності від цілей чи мети, якщо вони є обов’язковими елементами суб’єктивної сторони складу злочину, то будуть відрізнятися і дії, що становлять готування до злочинів.
Отже, саме нерозривному зв’язку із складами конкретних злочинів і прямій залежності від них, готування до злочину зобов’язане своїм існуванням, як інститут кримінального права. Склад злочину визначає зміст і суспільну небезпечність готування до злочину.
Питання про суспільну
небезпечність готування не може
бути вирішений в абстрактній
формі. Необхідно враховувати
а) підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину;
б) пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;
в) підшукування співучасників;
г) умова щодо вчинення злочину;
д) усунення перешкод;
е) інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину – це будь-які дії щодо придбання, отримання, тимчасового запозичення, купівлі, пошуку знайдення засобів чи знарядь для вчинення злочину. Спосіб підшукування може бути, як правомірним, так і неправомірним, в тому числі і злочинним, наприклад особа може викрасти вогнепальну чи холодну зброю, що необхідна особі для реалізації іншого злочину.
Під засобами вчинення злочину розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення. Наприклад, підроблені документи для шахрайства, відмички або ключі для проникнення у житло з метою крадіжки, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо.
Знаряддя вчинення злочину – це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об’єктивної сторони складу злочину, зокрема для заподіяння суспільно-небезпечних наслідків. Так, наприклад, зброя. При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідними знаряддями можуть визнаватися особи, які через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальної відповідальності не несуть. Транспортні засоби можуть бути віднесені знаряддями злочину не тільки тоді, коли вони використовувались для безпосереднього вилучення майна чи заволодіння ними, а й коли без їх використання вчинення злочину було б не можливим чи надто складним. Автомобіль або інший транспортний засіб може визнаватись знаряддям викрадення майна, якщо він був одним із необхідних засобів вчинення виправдання, коли значна кількість майна могла бути вилучена і переміщена тільки за його допомогою.
Якщо при провадженні досудового слідства не визнано знаряддями злочину предмет, використаний для досягнення злочинної мети, дане питання вирішується судом на стадії віддання обвинуваченого до суду.
Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені тільки для злочинної мети, наприклад, виготовлена отрута для вбивства, або так само можуть використовуватись для інших цілей, наприклад, папір та фарби – для виготовлення фальшивих грошей та предметів живопису.
Приготування засобів чи знарядь до вчинення злочину – це такий вплив винного на матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають придатними або більш зручними для застосування при вчиненні злочину. Наприклад, виготовлення обрізу мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї.
Поняттям пристосування охоплює
Підшукування співучасників – це будь-які дії щодо притягнення, залучення до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника.
Як готування до злочину кваліфікуються і невдалі підмова та пособництво. Так, невдалу підмову та пособництво Н.Д.Дурманов виділяє як спеціальний вид готування до злочину.
Змова на вчинення злочину – це попередній зговір, досягнення угоди між двома або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб’єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин (ч.2 ст.28 КК України).
У випадках, що передбачені в Особливій частині Кримінального кодексу України, такі види готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину можуть утворювати самостійні склади злочинів.
Усунення перешкод – це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру.
Інше умисне створення умов для вчинення злочину – це найрізноманітніші дії, що створюють можливість для вчинення злочину. Наприклад, підготовка місця здійснення злочину, сховища для приховування викраденого, влаштування засідки, підготовка алібі, розробка плану вчинення злочину тощо.
Підшукування або
Крім вказаних форм готування до злочину Н.Д. Дурманов виділив і спеціальні види готування до вчинення злочину. Він відзначив, що деякі види готування відрізняються суттєвими специфічними особливостями. Це більшим чином, готувальні дії, пов’язані зі співучастю в злочині і готувальні дії, що утворюють склад іншого закінченого злочину. Саме в якості таких видів готування він розглядав:
- невдале підмовництво та пособництво як види готування до злочину;
- закінчений злочин, що являє собою готування до вчинення іншого злочину.
Невдале підмовництво та пособництво має місце в тих випадках, коли особа не сприймає, відкидає пропозицію підмовника, чи посібника вчинити злочин, чи добровільно відмовляється від вчинення злочину. А.А.Піонтковський вірно вважає, що дії підмовника та пособника в таких випадках потрібно розглядати як готування до злочину, оскільки вони своїми діями намагалися створити умови для вчинення злочину. Таку ж точку зору підтримував і А.Н.Трайнін, Тішкевіч І.С.
На сьогодні, таку точку зору підтримує Тихий В., який вважає, що така діяльність підмовника або підсобника являє собою створення умов для вчинення злочину у вигляді підшукування співучасників.
Підмовництво та пособництво мають багато спільних рис з готуваннями до злочину. Проте, особливістю підмовництва та пособництва є те, що вони створюють умови не безпосередньо для самого акта вчинення злочину, а для майбутніх дій виконавця. Це створення умов виражається головним чином у вигляді впливу на свідомість виконавця. Такі дії підмовника чи пособника викликають чи укріплюють рішучість виконавця.
Як вказує науковець Шевчук А.В. із передбаченими в законі значний теоретичний і практичний інтерес має розгляд питання про підготовчі дії, які самі по собі утворюють склад іншого злочину. Нерідко трапляється, що готування до вчинення одного злочину уже містить у собі всі ознаки іншого закінченого злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Також, на думку Шевчука А.В. доцільно було б охарактеризувати такі суспільно небезпечні, антисуспільні фонові явища, зокрема, як проституція, наркоманія, бродяжництво та гомосексуалізм, які створюють підґрунтя для вчинення злочинів у майбутньому. Окремі види поведінки, які утворюють ці явища нині, самі собою представляють значний ступінь суспільної небезпеки, проте діючим законом передбачені частково. Шевчук А.В. вказує, що існування фонових явищ та діяльність осіб чи злочинних організацій в цій сфері є також спеціальним різновидом готування для вчинення злочинів у майбутньому.
Досліджуючи дану проблему Шевчук А.В. вказує, що поряд із передбаченими в КК України формами готування до злочину та виділеними науковими спеціальними формами готування доцільно було б передбачити на законодавчому рівні такі форми, як мотивація та планування злочину, вибір об’єкту та мети, оскільки ці складові в умовах сьогодення є невід’ємною частиною більшості умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів.
Мотивація злочинної поведінки
– це стимули, як зовнішні так і
внутрішні, які зумовлюють прагнення
вчинити конкретні суспільно-
