Порівняльна характеристика «образу Я» у дівчат підліткового віку, що виховуються у повній та не повній сім’ї

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський славістичний університет

Інститут славістики та міжнародних  відносин

Кафедра психології

Допущено до захисту

Зав.кафедри

__________Хазратова Н.В.

«__»_____________2012 р.

. 
Порівняльна характеристика «образу Я» у дівчат підліткового віку, що виховуються у повній та не повній сім’ї 
 

                                                                                 Бакалаврська робота

                                                                                 студентки IV курсу

                                                                                 спеціальності  «психологія»

                                                                                 Латишевої Юлії Юріївни

                                                                                    науковий керівник:

                                                                                    старший викладач

                                                                                    Копишинська Л. О.

Київ 2012

ЗМІСТ:

ВСТУП

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВПЛИВУ СІМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОГО «ОБРАЗУ Я» У ДІВЧАТ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ.

1.1 Загальна характеристика особливостей дітей що виховується особливості дітей із неповних сімей……………………………....7

1.2 Підлітковий вік як визначальний етап формування образу «Я»  ………..16

1.3 Умови і особливості побудови адекватного образу «Я» у підлітків……..20

1.4 Вплив особистості дорослого і однолітків на образ «Я» у підлітків……..23

5. Зв'язок образу батька з образом шлюбного партнера у дівчат……..…….27

РОЗДІЛ II ОРГАНІЗАЦІЯ, ПІДГОТОВКА ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕМПІРИЧНОЇ ЧАСТИНИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Вибірка емпіричної частини  дослідження,  характеристика бази  та обґрунтування вибору методів дослідження………………………………..…31

2.2 Методичний інструментарій дослідження………………………………....33

РОЗДІЛ III ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ «ОБРАЗУ Я» ДІВЧАТ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ З ПОВНИХ ТА НЕ ПОВНИХ СІМЕЙ.

3.1  Хід проведення  емпіричної частини дослідження……..…………………39

3.2 Результати проведених  досліджень……...…………………………………42

ВИСНОВКИ

        СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

         ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми: На сучасному етапі у сучасної молоді змінилося ставлення до інституту сім’ї, до утворення шлюбу на все життя. Через це стрімко збільшилась кількість розлучень. В наслідок яких дитина залишається з одним із батьків, і з відсутністю або значною обмеженість участі у вихованні і розвитку дитини з боку іншого з батьків.

Тому актуальним стає вивчення образу «Я» дівчат підлітків з неповних сімей, адже в майбутньому вони будуть створювати власні подружні пари, і виховувати дітей не маючи відповідної моделі поведінки. А дівчата при цьому ще й відповідальні за майбутнє власних дітей. Формування образу «Я» це складний довготривалий процес. Вже однорічна дитина починає усвідомлювати відмінності відчуттів власного тіла від тих відчуттів, які викликаються предметами, що знаходяться зовні. У віці 2-3 років дитина відділяє той, що приносить йому задоволення процес і результат власних дій дорослих, пред'являючи їм вимогу: "Я сам"!. Старші дошкільники і молодші школярі за сприяння дорослих вже можуть підійти до оцінки своїх психічних якостей (пам'ять, мислення..), правда, поки що на рівні усвідомлення причин своїх успіхів і невдач. У підлітковому і юнацькому віці починає формуватися система соціально-моральних самооцінок, завершуючи процес створення "Образу Я". Тому, в нашому дослідженні ми досліджуємо саме дівчат підліткового віку.

Проблема будови і  функцій образу Я належить до найактуальніших напрямків дослідження в психології. Образ Я розглядається науковцями з різних позицій:

1.Як мета-психологічна категорія процесів самосвідомості (А.Петровський, М.Ярошевський та ін);

2.Як її когнітивний компонент (М.Боришевський, Л.Волинська, П.Чамата та ін.);

3.Як душевно-духовний аспект життя (В.Татенко та ін.);

4.Як комплексне відображення системи особистісних ставлень (А.Асмолов, І.Бех, О.Скрипченко та ін.);

5.Як когнітивна складова фізичного Я людини (О.Соколова, М.Малтц та ін.).

Більшість дослідників робить акцент на вивчення взаємодії саме матері та дитини, в той час, як за словами Н. Харламенкової «існують в суспільстві стереотипи відносно чоловіка-батька, які викривлюють і невілюють його роль у вихованні дитини». В психоаналітичній традиції указується на батька як на вторинного об’єкта, що виникає в житті дитини досить рано, якщо в перші місяці життя дитина з матір’ю знаходиться в симбіотичних стосунках, то саме батько покликаний розбити ці симбіотичні стосунки і дати своїм прикладом позитивний приклад стосунків без симбіозу. Н. Харламенкова в своїх дослідженнях вивчає вплив батька на становлення гендерної ідентичності підлітків, і саме вплив батька на внутрішній світ підлітка являється важливою детермінантою прийняття тієї чи іншої гендерної ідентичності.

В дослідженнях П. Амато  у підлітків з не повних сімей  «проблеми з відчуттям власної  повноцінності», наявність більш  низької самооцінки.

В нашому дослідженні ми будемо досліджується образ «Я» дівчат підліткового віку, що виховуються у неповній сім’ї оскільки саме в підлітковому віці завершується формування образу «Я». Саме в підлітковому віці відбуваються зміни в сфері самосвідомості підлітка, які мають кардинальне значення для всього наступного розвитку і становлення підлітка як особистості. Згідно до думки Б. Ананьєва: «Свідомість, що пройшла крізь багато об’єктів відносин, сама стає об’єктом самопізнання і, завершує структуру характеру, забезпечуючи його цілісність, сприяє утворенню і стабілізації особистості», тому важливим є вивчення саме підліткового віку.[1]

Об’єкт дослідження: особливості самосвідомості у підлітковому віці

Предмет: вплив відсутності одного з батьків на формування позитивного образу «Я» у дівчат підліткового віку.

Мета: виявлення особливостей «Я» образу дівчат підлітків з неповних сімей.

Завдання дослідження:

1. Аналіз психологічної  літератури з теми дослідження;

2. Визначити особливості  образу «Я» дівчат-підлітків у повних родинах;

3. Визначити особливості  образу «Я» дівчат-підлітків із  неповних сімей.

4. Порівняти образ «Я» дівчат-підлітків з повних сімей з образом «Я» дівчат-підлітків з не повних сімей.

Методи дослідження: для визначення «образу Я» дівчат підліткового вікуми використовуємо «Методику дослідження само відношення МДС С. Пантилеєва».

Гіпотеза:

1) Дівчата, що виховуються в не повних сім’ях мають негативний образ «Я».

2)Дівчата, що виховуються  в повних сім’ях мають позитивний образ «Я»

Методологічними засадами дослідження постали принципи детермінізму, системний підхід, принцип розвитку, принцип об’єктивності, принцип взаємозв’язку свідомості та діяльності, суб’єктно-генетичний підхід

Теоретико-концептуальними  основами дослідження: При написанні даної роботи були використані основні положення гуманістичного підходу до «образу Я» і використані концепції:

Методичний інструментарій: Серед теоретичних методів використовувалися методи узагальнення, індукції, дедукції, систематизації, аналізу, синтезу. Із емпіричних методів був використаний метод спостереження, а також метод психодіагностичного тестування. В останньому була використана наступна методика: тест МДС (методика дослідження самовідношення) С. Пантилеєва.

     Наукова новизна одержаних результатів: у нашому дослідженні вперше було виявлено відмінності у сформованості образу «Я» дівчат підліткового віку з не повних сімей в порівнянні з образом Я дівчат підлітків що виховувались у повних сімя’х. В дослідженні приймали участь 40 дівчат підліткового віку, 19 з яких виховуються в повних сім’ях (група 1)  і 21 в не повних (група 2) група Наступним кроком стало порівняння «образу Я» дівчат з не повних сімей з «образом Я» дівчат, що виховувались в повній сім’ї, оскільки саме повна сім’я розглядається нами як норма.

Практичне значення одержаних результатів: в нашому дослідженні ми визначаємо, як відрізняється образ «Я» дівчат підлітків, які виховуються в повних та не повних сім’ях. Результати дослідження спрямовані на те, щоб визначити які саме особистісні компоненти не сформовані, або сформовані недостатньо при відсутності одного з батьків, відповідно після проведення даного дослідження, при роботі з дівчатами підлітками з не повних сімей як психолог консультант, так і шкільний психолог краще розумітимуть з якими саме труднощами доведеться працювати, визначити певні типові випадки поведінки дівчат підлітків з неповних сімей, порівняти з дівчатами підлітками з повних сімей. Також ми визначаємо, що більш негативно впливає на формування позитивного «Я» образу у дівчат підлітків: відсутність участі у вихованні матері чи батька. Що маже стати відповіддю на питання з ким краще залишитись дитині дівчинці в разі розлучення батьків.

Структура роботи: Робота складається з вступу (4 сторінки), трьох розділів, висновків, списку літератури, який налічує 41 джерело, більше 10 додатків. Загальний обсяг роботи 60 сторінок

РОЗДІЛ І

1.1.  Загальні особливості дітей з неповних сімей.

Сім'я є одним з головних інститутів виховання. Це пояснюється тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і за тривалістю свого впливу на особистість жоден з інших інститутів виховання не може зрівнятися з родиною. У сім'ї закладаються основи особистості дитини, і від моменту, коли дитина йде до школи вона значною мірою сформована як особистість.

Не секрет, що розпад сім'ї - гостра проблема сучасного суспільства. В даний час спостерігається стрімке зростання кількості розлучень як в Україні, так на Заході. За даними статистики, за останні роки різко зростає число дітей різного віку, які виховуються в неповних сім'ях, де, в переважній більшості, вихователем є мати. Як показують багаточленні дослідження, життя і умови виховання дитини в неповній сім'ї мають явну специфіку і суттєво відрізняються від життя дитини в повній сім'ї. Крім матеріальних труднощів, з якими стикаються самотні батьки, мати не в змозі реалізувати одночасно обидві батьківські позиції - материнську і батьківську. Ці особливі умови життя дитини відбиваються на особливостях її особистісного розвитку. У цій роботі будуть детально розглянуті різні аспекти впливу неповної сім'ї на розвиток дитини - соціально-економічні, медичні та психолого-педагогічні.

Розпад сім'ї є гострою проблемою сучасного суспільства. Зросла не тільки кількість розлучень і число дітей, що виховуються в неповних сім'ях. Серед причин, що пояснюють це явище можна виділити наступні. За останні три десятиліття значно змінився статус жінок на ринку праці: зріс рівень освіти серед жінок та їх зайнятість. Так, в країнах Єдиної Європи, кожному десятку працюючих чоловіків в Іспанії та Швеції в 1970 р. відповідали три працюють жінки. Ця пропорція значно змінилася до 1997 р. і склала 9:6 відповідно [30]. Ці зміни надали жінками більше можливостей для незалежності та автономії від чоловіків, що в свою чергу знизило цінність інституту шлюбу.

З іншого боку, змінилося як ставлення до родини, так і характер подружніх відносин - спостерігається зростання кількості розлучень і позашлюбних дітей разом зі зниженням кількості дітей, народжених у шлюбі. Так, в 90-х рр.. минулого століття діти, народжені поза шлюбом становили в Швеції, Норвегії і Данії 46-50%, у Великобританії, Франції, Фінляндії, Естонії - 30-40%, в Австрії, Болгарії, Угорщини, Ірландії, Латвії, Канаді, США, Словенії - 20-30%. У Україні частка народжених поза шлюбом становила в 1970 - 10,6%, в 1985 - 12,0%, в 1990 - 14,6%, в 1995 - 21%, з яких більше 40% реєструються на підставі спільної заяви батька і матері . За даними мікроперепису населення 1994 р., в Україні із загального числа одружених жінок 6,6% свій шлюб не реєстрували, серед жінок до 25 років - 8%, до 20 років - 14% [10].

Разом з пропорційною зміною кількості неповних сімей спостерігається також і ряд інших змін в їх характеристиках. Так, наприклад, в Ізраїлі на початку 70-х років минулого століття більшість неповних сімей становили вдови (58,5%, то до початку 2000 р. 54,8% з них становили розведені жінки) [30].

Аналогічна картина спостерігається і в Росії. Так, наприклад, в м. Москві в 1995 р. на 1000 жителів було укладено 8,2 шлюбів (у 1990-9,4), а розпалося 4,6 (5,0). Розпадається до 80-90% шлюбів, укладених в умовах, коли вибір не схвалений батьками наречених. В офіційний повторний шлюб вступають не більше 40% розлучених чоловіків і 20-25% жінок. У порівнянні з цим в 1945 р. на сто шлюбів припадав всього лише одне розлучення [7].

Ще однією не мало важливою тенденцією є зниження народжуваності. Так, порівняння коефіцієнта сумарної народжуваності (скільки в середньому народить дітей одна жінка за своє життя, якщо буде зберігатися незмінним рівень народжуваності поточного календарного року) за період з 1950 р. по 1990 р. наочно демонструє цю тенденцію.

Більш того, цей показник продовжує знижуватися: так, якщо ще в 1985 р. в Україні він становив 2,1, то в 1990 г. вже 1,9, а до 1995 - 1,34. 
Можна виділити три основні джерела формування неповних сімей:

1. Розпад сім'ї внаслідок розлучення подружжя (тільки за 1997-1999 рр.. більше одного мільйона українських дітей і підлітків залишилися без одного з батьків);

2. Позашлюбна народжуваність (у 1997 р. в Україні народилося в незареєстрованому шлюбі 25,33% від загального числа народжених, в 1998 р. - 26,95%, в 1999 р. - 27,93% [19];

3. Непропорційний ріст смертності чоловіків у працездатному віці від неприродних причин (рівень смертності серед економічно активного населення чоловічої статі приблизно такий, як в 1897 р.: лише близько 56% чоловіків працездатного віку доживають до 60 років) [8].

Слід зазначити, що зміна зазначених вище показників (висока розлучуваність, зростання позашлюбної народжуваності та не зареєстрованих шлюбних союзів) свідчить не тільки про зміни функції шлюбу і шлюбної моралі в сучасному суспільстві. За ними стоять також і суттєві зміни в соціально-демографічній сфері життєдіяльності людини. Так, зниження смертності дало можливості для зниження народжуваності. З іншого боку обмеження народжуваності дало людині можливість вільніше розпоряджатися своїм життям.

Такі зовнішні статистичні показники. З них видно, що за останній час в суспільстві відбулися значні зміни в уявленні про сім'ю, що сильно вплинуло на такі показники як збільшення кількості розлучень, неповних сімей та зниженням народжуваності. Далі, ми розглянемо яка ситуація в неповних сім'ях зсередини, як цей феномен впливає на розвиток дитини.

За визначенням Н.Соловйова [26] «сім'я - мала соціальна група, найважливіша форма, організації особистого побуту, заснована на подружньому союзі і родинних зв'язках, тобто на відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми тощо, які живуть разом і ведуть спільне господарство ». Неповна сім'я - нуклеарна сім'я [2], в якій відсутній один з подружжя і в якій діти перебувають на утриманні та вихованні одного з батьків. Неповні сім'ї виникають в силу різних причин: народження дитини поза шлюбом, смерті одного з батьків, розірвання шлюбу або роздільного проживання батьків. Відповідно виділяються основні типи неповної сім'ї: позашлюбна, осиротіла, розлучена. Взагалі сім'я має велике значення не тільки в житті індивіда, але й суспільства («сім'я - осередок суспільства») і виконує ряд функцій:

• виховну (батьківство та материнство, контакти з дітьми та їх виховання);

• господарсько-побутову (задоволення матеріальних потреб сім'ї та сприяння збереженню здоров'я);

• емоційну (симпатія, повага, визнання, емоційна підтримка, психологічний захист);

• духовного (культурного) спілкування (спільне проведення дозвілля, взаємне духовне збагачення);

сексуально-еротичну.

Очевидно, що в монобатьківській (сім'я з одним батьком) сім'ї перераховані функції не можуть реалізовуватися в повному обсязі. Іншими словами, існує ряд проблем, що стосуються неповних сімей, до яких відносяться соціально - економічні, медичні та психолого-педагогічні.

Серед проблем неповних сімей в більшості випадків особливо гостро стоїть проблема економічного характеру (матеріальні труднощі). Жінка-мати, яка виховує дитину без батька, найчастіше сама повинна нести відповідальність за добробут своєї сім'ї. Це пов'язано з тим, що розмір соціальних виплат, здійснюваний державою (пенсії та ін.) залишається низьким. З іншого боку, розмір аліментів і регулярність їх отримання також залишається невисокою. Як результат цього - жінка за відсутності допомоги з боку, змушена орієнтуватися на забезпечення матеріального благополуччя сім'ї. Це вимагає від неї присвячувати досить багато часу роботі і набагато менше дітям. Через таку надмірну зайнятість і трудової перевантаженості матері, діти зростають самі по собі. Згідно зі статистикою, в 1995 р. в США в злиднях жили 10 відсотків дітей в сім'ях з обома батьками, а в сім'ях, очолюваних матерями, - 50 відсотків »[27]. Аналогічна картина і в Україні: в середньому по регіонах серед неповних сімей частка "бідних становить 60,9%, а частка «залежних від соц. виплат» - 18,9% від їх числа [11].

За даними педіатрів діти з неповних сімей значно частіше, ніж діти з повних, схильні до гострих і хронічних захворювань, що протікають в більш важкій формі [1]. Це пов'язано не стільки з впливом стресу після розлучення, а з низькою медичною активністю матері. Опинившись одна, мати змушена піклуватися про матеріальну сторону благополуччя сім'ї на шкоду традиційно материнським обов'язків виховання і зміцнення здоров'я дітей. Медики також відзначають значимі відмінності в способі життя неповної сім'ї в порівнянні з повною. Так в неповних сім'ях статистично значиміша частота наявності в неповній сім'ї шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), соціально-побутова і житлова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, не звертання до лікарів у разі хвороби дітей, самолікування і т.п. [2]. Результати довгострокового дослідження, що проводилося в Лейпцігському університеті, показали, що чоловіки, які виросли без батька, більшою мірою схильні до депресивних розладів, почуттям недовіри до навколишнього світу і людей, підвищеною втомою. Жінки ж страждали від нервового виснаження, слабкості і від серцево-судинних захворювань.

Дані восьмирічного дослідження Стокгольмського центру з питань епідеміології, в якому взяли участь 65 000 дітей з неповних сімей, показали, що такі діти мають менше шансів прожити довге життя. Наприклад, число самогубств, смертей в результаті передозувань алкоголю чи наркотиків, а також ймовірність загинути в результаті актів насильства в 4-5 разів вище саме серед тих, хто виріс в неповній сім'ї. Діти з неповних сімей частіше схильні до стресу і гірше своїх однолітків можуть контролювати свої дії. Про меншу захищеність дітей з неповних сімей говорить і такий факт. З 52000 випадків сексуальної наруги над дітьми в США 72% сталися з дітьми, що живуть без когось із рідних батьків або взагалі без рідних батьків [24]. Розглянемо більш докладне негативний вплив неповних сімей на психічне здоров'я.

Численні дані, отримані дослідниками за останні півстоліття, свідчать про те, що виховання дитини в неповній сім'ї здійснює негативний вплив на становлення її особистості. Почнемо з опису наслідків розлучення. Серед них можна виділити гнів на батьків, побоювання і фобії, підвищену тривожність, порушення ідентифікації (звичний світ похитнувся, а знайомі орієнтири зникли), самотність, загострення або виникнення психосоматичних порушень, погіршення успішності. Причому у половини з обстежених дітей при повторному дослідженні через рік закріпилися моделі неблагополучної і суперечливої поведінки, в якій важливу частину становили низька самооцінка, депресія і порушені відносини з однолітками [5]. Дослідження також показали, що більш ніж у третини молодих людей і жінок 19-29-річного віку протягом 10 років після розлучення батьків «немає або майже немає ніяких прагнень. Вони пливуть за течією, не ставлячи перед собою жодних життєвих цінностей і відчуваючи безпорадність [28]. Як показали дані, отримані в різний час вітчизняними та західними фахівцями у дітей (надалі у дорослих), що виросли в неповних сім'ях, частіше ніж у дітей з повних сімей виникають нервові та психічні розлади [6, 9, 15, 17, 22, 23, 25]. Наприклад:

1. 60% дітей з реактивними станами і неврозами - з неповних сімей.

2. Значне число неповних сімей виявлено в дитинстві у дорослих з невротичним розвитком істеричного кола на тлі попередніх депресивних реакцій.

3. У хлопчиків-дошкільнят у неповних сім'ях достовірно частіше зустрічаються примхливість і істеричність в поведінці, безпричинне впертість і негативізм, онанізм, нервовий тік, а у дівчаток в неповних сім'ях достовірно частішим буде заїкання.

4. У шкільному віці нервовість в цілому переважає в неповних сім'ях.

5. У підлітків з неповних сімей часто зустрічаються патохарактерологічні та поведінкові порушення.

6. При неврозах у дітей, розлучення у батьків відбувається вірогідно частіше (р менше 0,001), коли воно зустрічається в прабатьківській родині і один з подружжя жив в дитинстві в неповній сім'ї.

7. Найбільше неповних сімей у дітей з істеричним неврозом.

8. У підлітків з неповних сімей менше сила «Я», велика емоційна нестабільність і особистісна незрілість, підвищена емоційна чутливість, вони більш пасивні, боязкі, полохливі, нерішучі (статистично значущі відмінності по ряду факторів характерологічного опитувальника Дж. Кеттелла).

9. Неповноцінне виховання дітей призводить до формування дефектного типу особистості: реакції емансипації (прагнення до ранньої самостійності, що виявляється в дрібному хуліганстві, побитті молодших), реакція групування з однолітками (прагнення до референтної групи асоціальних підлітків, дрібний кримінал [3]), реакції, пов'язані з проявом сексуального почуття (формування сексуальних перверзій) [4].

У дітей з неповних сімей часто виникає цілий набір труднощів психологічного характеру. На думку  І. Кона діти, які виросли без батька, мають знижений рівень домагань, у них вищий рівень тривожності, частіше зустрічаються невротичні симптоми. Часто дитина починає бунтувати проти крайньої залежності від матері, або виростає пасивною, млявою, фізично слабкою [13].

Діти з неповних сімей мають менш благополучну картину емоційно-особистісної сфери у порівнянні з їх однолітками з повних сімей.

У літературі часто зустрічається думка про феномен масової соціальної самотності дітей з неповних сімей і їх невисоку здатність будувати конструктивну міжособистісну взаємодію. І. Дементьєва опитавши старшокласників з повних і неповних сімей з'ясувала, що діти розлучення значно частіше користуються порадами своїх друзів і подруг. Такі неповнолітні «порадники», дають недостатньо соціально зрілі поради, що впливає на характер прийнятих дітьми життєвих рішень. І лише 30% дітей з неповних сімей відкидає всі можливі варіанти порадників і приймає важливі для себе рішення самостійно [8].

Іншим можливим поясненням відсутності впевненості та стійкості в соціальному включенні може бути думка Й. Лангмейер за його словами, мати надає дитині можливість відчути інтимність людської любові, а батько торує дитині шлях і формує ставлення до людського суспільства - «мати нас приводить до людини, а батько до людей ». У неповній же родині дитина, навчившись від матері прийняття, за відсутності батька не навчається віддавати. Але ж і те, і інше необхідно для гармонійного розвитку особистості [16].У дітей з неповних сімей спостерігається також і деформація ідентифікації з батьками. Так, близько 40% дітей з неповних сімей категорично не бажають бути схожими на когось із батьків, у той час як діти з повних сімей - менше 30%. На думку автора, дані показники відображають проблеми виховання, що мають місце в сім'ях з одним батьком. Серед них - занижений авторитет як спільно проживаючого з дитиною одного з батьків, так і відсутнього в сім'ї. Все це підвищує ступінь ризику при взаємодії дітей з неповних сімей з соціальним оточенням, деформує розвиток особистості дитини [8]. Дослідження також виявило високий рівень тривожності, властивий дітям розлучення. У підлітків спостерігається тривога через фінансові труднощі сім'ї (в неповній - 39%, в повній - 22%), неспокій за здоров'я рідних (46% і 35%). Розлучення в сім'ї значно підвищує частоту конфліктів дитини з батьками, що впливає на формування високої тривожності, пов'язаної з необхідністю будувати відносини з кожним з батьків окремо, не вступати в конфлікт лояльності (тобто не демонструвати своїх уподобань до того чи іншого з батьків).

Порівняння повних і неповних сімей у дітей-підлітків свідчить, що школярі з неповних сімей частіше характеризуються низькою успішністю, орієнтовані на самостійну трудову діяльність і навчання в Сузах, ніж на вступ до ВНЗ [12].

Вивчення дітей з неповних сімей також свідчать, що такі діти відчувають труднощі в проходженні статеворольової моделі поведінки, відповідній статі. У хлопчиків, які втратили батька до п'яти років, це проявляється в більшій психологічної залежності від оточуючих, зниженому рівні самоконтролю, імпульсивності, невисокій перевазі чоловічих видів діяльності. У дівчаток спостерігаються складності в сфері гетеросексуальних відносин (у подальшому вони можуть зазнавати труднощів у встановленні взаємин з чоловіками). З іншого боку, у дівчаток, яких виховує одна мати, може створитися викривлене уявлення про чоловіків. Як пише З.Матейчік, якщо у дівчинки виховувалося уявлення про них на прикладі аварії ідеалу матері, її розчарування, її неприязного ставлення до колишнього чоловіка, то у дочки може виникнути загальне деформований уявлення про інтимні стосунки. Але навіть і без такого виховання існує небезпека, що дівчинка через відсутність власного батька створить свій ідеал чоловіка, найчастіше мало реалістичний, більше схожий на образи героїв художніх творів, кінофільмів або телепередач [18].

Спостерігається також і ряд відмінностей у ставленні до дітей в неповних сім'ях. Так, для хлопчиків в неповних сім'ях часто існує більше число обмежень і заборон, ніж для дівчаток. На думку А.Захарова, в сім'ях хлопчиків велику строгість матерів можна інтерпретувати як реакцію на неприйняття в хлопчиків небажаних рис характеру колишнього партнера. З боку матерів погрози, осуду та фізичні покарання частіше застосовуються до хлопчиків з неповних сімей в порівнянні з повними. Тут сини нерідко стають «козлами відпущення» для зменшення в матері нервової напруги і почуття емоційної незадоволеності (за даними психіатрів в неповних сім'ях індекс невротизації вище у матерів хлопчиків) [6]. У сім'ях дівчаток все навпаки - кількість загроз, осуду та фізичних покарань в неповних сім'ях в порівнянні з повними значно менше [9].

Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що ситуація неповної сім'ї часто робить негативний вплив на розвиток дитини. Причому цей вплив багатогранний. У соціально-економічному плані такі діти менш економічно захищені і частіше надані самі собі через надмірну зайнятість і трудові перевантаження матері. У медичному плані такі діти більш схильні до різних захворювань, що протікають у важкій формі і частіше страждають різними соматичними захворюваннями в дорослому віці. При розгляді психолого-педагогічних аспектів цього впливу можна зробити висновок, що у дітей з неповних сімей частіше виникають нервові та психічні розлади, порушення поведінки, формується дефектний тип особистості і спостерігається безліч труднощів психологічного характеру (від невпевненості та тривожності до порушення статеворольової самоідентифікації і зниження самооцінки ). 
Неповна сім'я - це не діагноз. Не кожна дитина, що виросла в такій сім'ї, відчуває на собі описані вище негативні наслідки такої сімейної ситуації. Як і було сказано вище, якщо у дитини є заміщуючи батька дорослі (дід, дядько та ін), які адекватно і регулярно присутні в її житті і хоча б частково виконують функції відсутнього батька, то негативний вплив можна зменшити.