Порівняльний аналіз митного аудіту РФ та України

ЗМІСТ

Вступ...........................................................................................................................

1. Поняття аудиту та його основних методів..........................................................

2. Порівняльний аналіз митного аудіту РФ та України.......................................

2.1 Митний контроль після пропуску товарів (митний аудит в УкраїнІ)...........

2.2 Митна ревізія  (митний аудит в РФ)..................................................................

2.3 Проблемні питання з недосконаленості митного законодавства України...............................

Висновки................................................................................................................

Список використаних джерел............................................................................... 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 ВСТУП

Проблема захисту українського та російського внутрішніх ринків від незаконного ввезення товарів на митні території України та РФ, а також зменшення втрат державного бюджету через велику кількість порушень та зловживань у сфері зовнішньоекономічних операцій, на жаль, і сьогодні залишається актуальною.

Мета  – визначити проблемні питання  митного контролю в Україні та Росіі, згідно опрацьованій літературі.

Задачі - аналіз наукової літератури і нормативних джерел, а також наукових статей стосовно теми, аргументувати свою позицію щодо поняття митного аудиту.

Об’єкт дослідження – митний контроль як зовнішньо-економічна діяльність.

Предмет дослідження – Поняття митного  аудиту в Україні та митної ревізії в Російській Федерації.

Найважливішим завданням держави стає забезпечення її економічної безпеки через  здійснення повного, своєчасного та ефективного державного контролю за зовнішньоекономічними операціями. Ключову роль у розв’язанні цього завдання відіграє митний контроль, який складається з контролю під час митного оформлення товарів та контролю після випуску товарів (постмитного аудиту), який передбачає перевірку вже здійснених зовнішньоекономічних операцій суб’єкта ЗЕД шляхом визначення їх законності, економічної доцільності та повноти виконання всіх зобов’язань за результатами таких операцій.

Пост-аудит митної вартості - це контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення операцій митного контролю та пропуску товарів через митний контроль. Митні органи РФ проводять митну ревізію - перевірку факту випуску товарів, і навіть достовірності відомостей, вказаних у митної декларації та інших документах, експонованих при митному оформленні, шляхом зіставлення цих відомостей з цими бухгалтерського обліку, і звітності, зі своїми рахунками, з іншого інформацією Митна ревізія проводиться у спільній та спеціальної формах. 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АУДИТУ ТА ЙОГО ОНОВНИХ  МЕТОДІВ

За допомогою певних методів (способів, прийомів, інструментів) не тільки вивчається об’єкт постмитного аудиту, а, що особливо важливо, впорядковується його організація. Вони дозволяють отримувати й опрацьовувати дані про здійснені зовнішньоекономічні операції, а також узагальнювати результати перевірок та обґрунтовувати висновки. Методи постмитного аудиту можна поділити на дві групи: методи організації проведення постмитного аудиту та методи, що використовуються безпосередньо під час його здійснення. [1, с. 251 ]

Методи  організації проведення постмитного аудиту класифікуються залежно від таких чинників.

1. Ступінь охоплення даних, що підлягають перевірці:

– суцільна перевірка (полягає у вивченні всієї сукупності первинних документів, реєстрів обліку, а також звітності суб’єкта ЗЕД, у яких відображено результати зовнішньоекономічних операцій);

• вибіркова перевірка передбачає вивчення частини даних з подальшим перенесенням отриманих результатів на всю їх сукупність;– комбінована перевірка (під час її проведення використовуються методи як суцільної, так і вибіркової перевірки

2. Метод проведення перевірки:

– документальна (камеральна) перевірка (базується на вивченні документів суб’єкта ЗЕД та не передбачає проведення інвентаризацій, усного опитування персоналу та керівництва суб’єкта. Як правило, така перевірка здійснюється без виїзду на об’єкт перевірки);

– фактична перевірка (здійснюється з виїздом до суб’єкта господарювання з використанням процедур суцільної та вибіркової перевірки). [2, с. 390-391]

Центральним блоком методів постмитного аудиту є методи, які використовуються безпосередньо під час його проведення. Поряд із загальнонауковими методами (індукцією, дедукцією, абстрагуванням, аналізом, синтезом тощо) особливого значення під час постмитного аудиту набувають спеціальні (прикладні) методи контролю, оскільки саме за їх допомогою отримуються докази порушень законодавства та їх наслідків з боку суб’єктів ЗЕД. Вони поділяються на дві групи: фактичні (органолептичні) та документальні.

До перших належать такі методи:

1. Інвентаризація  – перевірка фактичної наявності і стану збереження товарно-матеріальних цінностей. За допомогою інвентаризації можна проконтролювати фактичну наявність ввезених підприємством товарів, сировини (у тому числі давальницької), стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

2. Лабораторний аналіз – прийом фактичного контролю, який дозволяє визначити якість, фізичні та хімічні характеристики сировини, матеріалів, готової продукції.

3. Спостереження – прийом контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик. Використовується, наприклад, при контролі дотримання умов зберігання товарно-матеріальних цінностей на митних складах або складах підприємства, порядку їх видачі, реалізації тощо. Крім того, за допомогою цього методу можна оцінити ступінь оснащеності структурних підрозділів суб’єкта ЗЕД, підраховувати устаткування, що дасть змогу визначити виробничі потужності й орієнтовні обсяги продукції, яка випускається, експортується, а також доходи від її реалізації. [3, c. 136]

4. Два різновиди огляду товарів:

1)     фактичний огляд товарів (здійснюється з метою встановлення законності їх переміщення на митну територію України, а також їх відповідності даним у товаросупровідних, комерційних, митних та інших документах);

2)     ідентифікаційний огляд (проводиться з метою встановлення фактичної відповідності товарів, що знаходяться під митним контролем, їх опису та кількості, заявленій у документах, визначенню країни походження, якості тощо).

5. За допомогою експертизи можна перевірити дотримання технологічного процесу виробництва, технічних характеристик тощо.

6. Опитування дозволяє отримати докази від працівників та управлінського персоналу суб’єкта ЗЕД, а також від контрагентів підприємства та третіх осіб.

7. Запит – це отримання письмової або усної інформації від пов’язаних із суб’єктом ЗЕД фізичних та юридичних осіб, у тому числі  персоналу підприємства. Він полягає у надсиланні дебіторам, кредиторам, банкам, юристам та іншим третім особам, пов’язаним з підприємством – суб’єктом ЗЕД, офіційного листа з проханням підтвердити, надати інформацію про здійснені операції, залишки на рахунках, зобов’язання, претензії та інші дані.

У процесі  перевірок часом трапляється  так, що керівник чи громадянин не підтверджує  власність на грошові кошти, майно, товари або устаткування. У таких випадках необхідно перевіряти його інформацію за допомогою підтверджень від інших осіб (юридичних чи фізичних). Якщо не вдається встановити справжнього власника або зв’язатися з ним, посадова особа митного органу може звернутися до постачальника (наприклад, транспортних засобів, товарів) і визначити, хто придбав у нього автомашини конкретних марок або певні види продукції. [6, c. 32-36]

8. Контрольний  запуск сировини і матеріалів  у виробництво застосовується  для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. За допомогою такої процедури можна перевірити весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи виходом готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов’язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому. Такий прийом особливо актуальний при постмитному аудиті операцій з давальницькою сировиною. [4, с. 184]

Документальні прийоми належать до основних методичних прийомів документального контролю під час постмитного аудиту діяльності підприємств. Сутність цих форм контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, встановлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів; чи дотримується послідовность, повнота і правильність заповнення реквізитів у документах, наявність відповідних підписів, а також визначається правильність арифметичних розрахунків. [7, c. 72-76]

Оскільки  кожна зовнішньоекономічна операція підтверджується в обліку підприємства цілим пакетом документів (зовнішньоекономічним контрактом, вантажною митною декларацією, інвойсом, платіжними дорученням на сплату податків і зборів тощо), то завжди є великий обсяг інформації, що міститься в документах, щодо визначення митної вартості товарів, доходів від реалізації товарів, витрат на виробничі та інші потреби, бази нарахування мита, акцизного збору, ПДВ, митних зборів, стану їх сплати, розрахунків з іноземними постачальниками тощо. [5, с. 14-18] Зустрічне звіряння документів – один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах зовнішньоекономічних операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення одних і тих же відомостей про операцію в декількох різних документах підприємства або порівняння відомостей у документах також і взаємопов’язаних сторін.

Порівняння  даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями окремих реквізитів у документах суб’єкта ЗЕД чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів.

Отже, постмитний аудит – це дійова форма митного  контролю, оскільки дозволяє застосовувати  різні аналітичні процедури, поєднувати різні форми митного контролю, які дають можливість більш ефективно виконувати поставлені перед митними органами завдання. Проте, незважаючи на широке коло існуючих методів та процедур фінансового контролю, постмитний аудит буде ефективним лише в тому разі, коли на законодавчому рівні буде чітко визначено його мету, завдання та функції, і відповідно до них у кожному конкретному випадку зовнішньоекономічних операцій визначатиметься необхідний набір методичних прийомів. Тому необхідно й надалі розробляти та вдосконалювати законодавчо-нормативне й методичне забезпечення організації та проведення перевірок суб’єктів ЗЕД митними органами. 

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МИТНОГО АУДИТУ РФ ТА УКРАЇНИ

1. Митний  контроль після пропуску товарів  (митний аудит в Україні)

Наприкінці 2006 р. Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Відтак, Україна взяла на себе зобов'язання адаптувати законодавство з нормами цієї Конвенції. Основною метою Конвенції є усунення перешкод для розвитку світової торгівлі шляхом усунення розбіжностей у митних правилах та процедурах. Так, одним із пріоритетних напрямів митного контролю визначений перехід на методи митного контролю, які засновані на пост-аудиті і управлінні ризиками. [8]

Пост-аудит митної вартості - це контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення операцій митного контролю та пропуску товарів через митний контроль. Право здійснювати такий контроль закріплено ст.ст. 41, 60 і 69 МК України. Однак донедавна митні органи користувалися своїм правом дуже рідко в силу відсутності достатньої нормативної бази для таких перевірок. [9]

Останні зміни в законодавстві наводять на думку, що стан справ поступово змінюється. Так, постановою Кабінету Міністрів України N 339 від 9 квітня 2008 р. встановлені, зокрема, такі випадки, коли здійснюється пост-аудит митної вартості: 1) виникнення обґрунтованих сумнівів стосовно достовірності відомостей, що містяться в наданих до митного оформлення документах; 2) надходження інформації від митних органів іноземних держав інформації щодо непідтвердження автентичності наданих до митного оформлення документів; 3) виявлення фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом; 4) виявлення обставин, що мали вплив на митну вартість товарів та не були відомі чи документально підтверджені на момент їх митного контролю та оформлення. [10]. 

Методи  контролю можуть варіюватися від  аудиту, що проводиться після завершення митних процедур, до проведення учасником торгівлі самоконтролю. Застосування контролю, заснованого на аудиті, не виключає проведення фізичного огляду товарів.       

При створенні  митним органом заходів контролю на основі аудиту з урахуванням надійності комерційних систем учасника зовнішньоторговельної діяльності попередньою умовою є відповідність даних систем загальноприйнятим принципам ведення бухгалтерського обліку в своїй країні. Ці принципи визначають, які економічні ресурси і зобов'язання повинні бути враховані, які зміни в активах і зобов'язаннях повинні бути відбиті в бухгалтерії, яка інформація і яким чином повинна бути розкрита і які фінансові звіти повинні бути підготовлені. [11]      

Аудит, що проводиться після виконання  митних формальностей, має свої особливості. Цей підхід в організації митного контролю є ефективним засобом його проведення, оскільки дає яснішу і всеосяжну картину операцій, оскільки вони відбиті в бухгалтерських книгах і облікових записах учасників зовнішньоторговельної діяльності. Одночасно вони дозволяють митним органам сприяти добросовісним учасникам зовнішньоторговельної діяльності у формі спрощеного порядку виконання митних формальностей. Аудит, що проводиться після виконання митних формальностей і завершення митних процедур, включає декілька елементів: розробка аудиторських програм, вибір осіб для аудиту, планування річного аудиту, сам процес аудиту. При використанні даної міри контролю особливий акцент робиться на професійному проведенні перевірки бухгалтерського обліку і журналів того, що перевіряється. Протягом усього періоду проведення перевірки від попереднього планування аудиту до його завершення, важливе значення мають відкрите спілкування і координація дій. [12]      

Аудит, відповідно до рекомендацій Конвенції  Кіото, проводиться у декілька етапів:       

1. Огляд  - попередній аудит, в ході якого  проводиться оцінка сильних і  слабких сторін комерційної системи  того, що перевіряється. На даному  етапі митні органи запрошують  і перевіряють документи та  інформацію, що стосуються структури, відомостей про переміщувані ними товари, вартість продукції, характер операцій, а також бухгалтерську документацію.      

Така  інформація з моменту передачі її в митні органи повинна розглядатися як конфіденційна.      

2. Первинна  зустріч з імпортером. Вона проводиться перед початком планової аудиторської перевірки і направлена на збір необхідної документації (інвойси, замовлення на покупку, рахунки, контракти, облікові записи товарно-матеріальних запасів, ділова кореспонденція, облік платежів).       

3. Первинна  зустріч з аудиторами.       

4. Аудиторська  анкета.      

5. Внутрішній  корпоративний контроль.      

6. Координація  проведення аудиту.      

7. Завершальна  конференція.      

8. Фінальний  звіт.      

9. Подальший  візит.      

Етапи 4-7 проводяться митними органами та носять інформативно-консультаційний характер. Етапи 8 і 9 мають контролюючий характер. [13]      

Інформаційний обмін і взаємна адміністративна  допомога, згідно з положенням Конвенції  Кіото, - невід'ємні частини сучасного  митного адміністрування. Збільшення міжнародної торгівлі і розвиток нових розроблених методів митного контролю виявили недоліки системи, при якій контроль ґрунтується переважно на перевірці декларації на товари і супутніх документів, які подаються після прибуття товарів на митну територію. Для митних органів бажано одержати інформацію на ранньому етапі і мати доступ до подальшої інформації, що не є в наявності на даній території.      

Митні органи шукають сприяння з боку митних органів інших країн для отримання  інформації до прибуття на митну територію і для отримання інших видів допомоги з метою забезпечення належного застосування митного законодавства (включаючи збір митних зборів) і запобігання, розслідування і здійснення боротьби з порушеннями митного законодавства. Дана форма допомоги звичайно називається «взаємна адміністративна допомога». [14] За наявності юридичної основи і необхідного механізму, обмін інформації може допомогти в процесі управління ризиком. Інформація, що надається на прохання іншої митної адміністрації, автоматично або спонтанно, є додатковою й іноді є дуже специфічним джерелом, на якому ґрунтується аналіз ризику.       

Митні органи країн, що є сусідами, можуть одержати повноваження на проведення оцінки і стягування митних зборів і податків від імені іншої держави. [15]      

Відповідно  до положень Конвенції Кіото співпраця  необхідна при здійсненні сучасного  митного контролю. Все більше використання методів управління ризиками, узгодженість інтересів, хороші комунікації, консультації і співпраця між учасниками зовнішньоторговельної діяльності і митними органами є ключовими чинниками для досягнення задовільного балансу між ефективним митним контролем і сприянням. Сприяння і контроль не знаходяться в конфлікті або суперечності. При хорошому управлінні, сприяння може допомагати успішнішому проведенню процедур митного контролю. [16]      

Важливим  фактом є те, що всі зацікавлені  особи повинні мати можливість одержати від митних органів необхідну  інформацію, що стосується митних процедур і вимог. Здійснення такої послуги можливо через офіційні видання митних органів (газети, журнали, збірки, бюлетені і ін.). Докладніша і детальніша інформація повинна розміщуватися на офіційних сайтах митних органів. Сьогодні митні органи багатьох країн підтримують офіційне консультування з учасниками зовнішньоторговельної діяльності, митними перевізниками, агентами, операторами портів і аеропортів і їх представницькими організаціями.

На всіх рівнях повинно бути створено співпрацю  на постійній основі: на місцевому  і регіональному рівнях - між посадовцями митних органів і професійними кругами, на державному рівні - між митною адміністрацією і професійними кругами. Для митної адміністрації така співпраця дає перевагу в поліпшенні своїх знань. Зокрема, докладне знання загальних умов міжнародної практики сприяє ефективному застосуванню посадовцями митних органів методів управління ризиками. 

2.2 Митна ревізія (митний аудит в РФ)

Митна ревізія – перевірка факту  випуску товарів а також вірогідності зведень, що вказуються у митній  декларації та інших документах які постають при митном оформленні, шляхом зіставлення цих зведень з даними бухгалтерського обліку та звітності з рахунками з іншої інформацією осіб. Митний кодекс Російської Федерації визначає обов’язкове проходження усіх перетинаючих митний кордон РФ товарів та транспорту митного оформлення та митного контролю, який може виконуватися у різних формах в залежності від того, яку иорму митного контролю митна служба вважає целесообразной для конкретного випадку. [17] Однак тенденція збільшення ефективності вияву порушень митного законодавства, характерна для останніх років, обумовила розиток та використання митними службами системи постмитного контролю – контролю товарів після іх випуску з пункту у відповідності з заявленим імпортером режимом. Частіше за все постмитний контроль здійснюється у формі митної ревізії та може виконуватися протягом року після випусків товарів з митного пункту у вільний обіг на території Російської Федерації.

В процесі здійснення митної ревізії здійснюються:

- перевірка  дотримання мір митно-тарифного  регулювання, заборон та обмеження,  встановлених у відповідності з законодавством Російської Федерації щодо державного регулювання зовнішньоторгової діяльності.

- вияв  фактів відхилення від сплати (неповної сплати) митних

платіжів, причин та умов, які сприяють цьому.

- визначення  ознак злочину чи адміністративних  правопорушень у галузі митної  справи, їх попередження та припинення.

- визначення  текучих та перспективних напрямів  митного контролю за дільністю учасників зовнішньо-економічної діяльності (ЗЕД) та інших осіб, що перевіряються, шляхом використання системи аналізу та управління ризиками, а також аналізу ефективності механізмів митного контролю.

- створення  інформаційно-аналітичної бази результатів  митних ревізій та формування на її основі прогнозів щодо тенденцій виникнення та розвитку негативних явищ про митну справу (актуалізація ризиків) для своєчасного впливу на вказані процеси.

- отримання,  опрацювання та систематизація інформації о діяльності осіб, що перевіряються, з метою усунення недоліків у плануванні, організації та проведенні митного контролю підрозділами митних органів.

Митна ревізія проводиться підрозділами митної інспекції митних органів  Російської Федерації.

Сьогодні діяльність будь-якої юридичної або фізичної особи, пов'язана з товарами, що попали під перевірку, незалежно від їх участі в процедурі митного оформлення, потрапляє під юрисдикцію митних органів, оскільки об'єктом митної ревізії (митного контролю) є саме імпортований товар, власником якого може стати згодом навіть не учасник ВЕД, а суб'єкти, ведучі оптову або роздрібну торгівлю на внутрішньому ринку РФ.

МК Російської Федерації встановлює дві форми митної ревізії – загальну і спеціальну, що проводяться згідно наказу ГТК Росії "О затвердженні Порядку організації і проведення митної ревізії" (від 11.06.2004 № 663). Загальна митна ревізія проводиться за рішенням начальника митного органу або особи, що його заміщає. Перед початком проведення ревізії копія такого рішення вручається особі, в якої вона повинна проводитися. [19]

При проведенні загальної митної ревізії митні органи мають право діставати доступ в межах своєї компетенції до баз і банків даних автоматизованих інформаційних систем особи, що перевіряються, з урахуванням вимог законодавства Російської Федерації про захист інформації.

Перевірка повинна проводитися в мінімальний період часу, необхідний для її проведення, і не може продовжуватися більше трьох робочих днів.

       Проведення перевірки не повинне перешкоджати здійсненню виробничої або комерційної діяльності особи, що перевіряється. Проведення спеціальної митної ревізії призначається начальником митниці або вищестоящого митного органу або особою, що його замінює. Рішення про проведення спеціальної митної ревізії приймається у письмовій формі.

Перед початком проведення спеціальної митної ревізії копія такого рішення вручається особі, в якої вона повинна проводитися При проведенні митних ревізій представники ФТС можуть: вимагати надання будь-якої (у тому числі банківської) інформації і документів, що відносяться до використання ввезених на територію РФ товарів; проводити огляд приміщень і догляд товарів у присутності представника юридичної особи; виконувати інвентаризацію товарів відповідно до НК РФ; в разі виявлення порушень вилучати товари і накладати арешти на товар. Арештований або вилучений може бути товар будь-якої кількості і якісних характеристик (устаткування, техніка, продукти, речі, паркетний ламінат і інші будматеріали,тощо). [18]

Кращим способом уникнути штрафних санкцій або арешту імпортованого товару сьогодні вважається підготовка до митної ревізії за допомогою митного для поста аудиту. Митний аудит передбачає повне дослідження механізму митного оформлення імпорту відповідно до використовуваних схем постачання, аналіз артікульной бази, бухгалтерського обліку і звітності по випущених у вільний обіг товарів. Це дозволяє усунути можливі ризики при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності і підготувати необхідний пакет документів звітності для проходження можливої митної ревізії.

Часто митний аудит здійснюється самим митним брокером, послугами якого імпортер користувався при митному оформленні товару (якщо в структурі підрозділів брокера є фахівці з митного аудиту ), що імпортувався, хоча в Росії є ряд солідних компаній, що спеціалізуються на цій порівняно новій послузі. Варто зазначити, що митний аудит останніми роками став досить популярним у учасників ЗЕД, оскільки така комплексна спеціалізована перевірка дозволяє повністю привести діяльність компанії-учасника ЗЕД у відповідність з митним і податковим законодавством РФ.

Митний кодекс визначає термін можливості проведення митної ревізії в один рік після втрати товарами статусу що знаходяться під митним контролем. Проте в той же час в статті 361 визначені виключення в термінах ревізій і окремо обумовлено право митних органів здійснювати митну ревізію протягом всього часу, регламентованого для зберігання митних документів протягом 3 років, що обчислюються з моменту втрати статусу що знаходиться під митним контролем.